Постанова

від 25.09.2024 по справі 2-141/11

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Дата документу 25.09.2024 Справа № 2-141/11

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний № 2-141/11 Головуючий у 1-й інстанції: Каряка Д.О.

Провадження № 22-ц/807/1488/24 Суддя-доповідач: Трофимова Д.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2024 року м. Запоріжжя

Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Трофимової Д.А.

суддів: Кухаря С.В.,

Полякова О.З.

при секретарі: Волчановій І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу з апеляційною скаргою адвоката Агаєвої Ельміри Фікретівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 , на ухвалу Запорізького районного суду Запорізької області від 31 травня 2024 року у справі за заявою адвоката Агаєвої Ельміри Фікретівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 , заінтересовані особи - приватний виконавець виконавчого округу Запорізької області Сколибог Олександр Сергійович, Публічне акціонерне товариство акціонерний банк «Укргазбанк», про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за кордон,

В С Т А Н О В И В:

У квітня 2024 року адвокат АгаєваЕ.Ф.,яка дієв інтересах ОСОБА_1 , звернулася до суду з заявою про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за кордон без вилучення паспорта громадянина України для виїзду за кордон, заінтересовані особи: стягувач - Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк «Укргазбанк», приватний виконавець виконавчого органу Запорізької області Сколибог Олександр Сергійович.

В обґрунтування заяви зазначала, що ухвалою Запорізького районного суду Запорізької області від 18.11.2020р. по справі № 2-141/11 тимчасово обмежено у праві виїзду за кордон без вилучення паспорта громадянина України для виїзду за кордон ОСОБА_1 до виконання зобов`язань, покладених на неї за виконавчим листом № 2-141/2011, виданим 04.07.2013 Запорізьким районним судом Запорізької області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ АБ «Укргазбанк» сум заборгованості за кредитним договором № 161/17/М4 від 14.05.2008р. у розмірі 97 935,92 дол. США, що в гривневому еквіваленті складає 820 996,01 грн., та 1700,00 грн. судового збору, 120,00 грн. ІТЗ судового процесу.

Вказаний обмежувальний захід щодо ОСОБА_1 здійснено в межах виконавчого провадження ВП № 61201752 та з метою забезпечення примусового виконання судового рішення, тобто для запобігання уникнення від виконання боржником своїх зобов`язань. Станом на 29.04.2024р. виконавче провадження № 61201752 не закінчено, обмежувальний захід не знятий. Як на підставу такого скасування представник посилається на те, що обмеження у свободі пересування в умовах воєнного стану не є співмірним та виправданим. Крім того, в межах примусового виконання рішення суду у цій справі приватним виконавцем здійснюється стягнення на нерухоме майно, а саме: житловий будинок загальною площею - 465,6 кв.м, який розташований на земельній ділянці з кадастровим номером 2322189000:09:003:0505, площею 0,25 га., та знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Реалізація вказаного майна здійснюється через організатора електронних аукціонів ДП «СЕТАМ», лот № 548918, за стартовою ціною 4 345 142,00 грн., що цілком покриває заборгованість за виконавчим провадженням. Тому представник заявника вважає, що вказане обмеження, встановлене ухвалою Запорізького районного суду Запорізької області від 18.11.2020р. фактично є неактуальним та неспівмірним, у зв`язку з чим просить скасувати встановлене обмеження.

Ухвалою Запорізького районного суду Запорізької області від 31 травня 2024 року в задоволенні заяви адвоката Агаєвої Ельміри Фікретівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 ,заінтересовані особи: приватний виконавець виконавчого округу Запорізької області Сколибог Олександр Сергійович, Публічне акціонерне товариство акціонерний банк «Укргазбанк», про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за кордон відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою суду, адвокат Агаєва Е.Ф., яка діє в інтересах ОСОБА_1 , подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, просить ухвалу суду скасувати та прийняти постанову, якою задовольнити заяву про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за кордон ОСОБА_2 .

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що суд фактично усунувся від покладених на нього функцій, які закріплені Конституцією України та процесуальним законодавством, не дотримався принципів та завдань судочинства. Вважає, що під час розгляду заяви про скасування обмежувального заходу судом першої інстанції взагалі не надано оцінку доводам заявниці, не перевірено мету обмежень, їх доцільність та актуальність, а також співмірність, з урахуванням їх тривалості, починаючи з 2020 року.

Відзив на апеляційну скаргу у встановлений апеляційним судом строк не надходив.

Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення учасників справи, перевіривши матеріали справи в порядку, передбаченому статтею 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.ч. 1, 2ст. 367 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відмовляючи в задоволенні заявипро скасування тимчасового обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України, суд першої інстанції виходив із того, щона час подання вказаної заяви судове рішення не виконано, жодних сум на рахунок стягувача від боржника не надійшло. Доводи про те, що в межах примусового виконання рішення суду у цій справі, приватним виконавцем здійснюється стягнення на нерухоме майно, а саме: житловий будинок, який розташований на земельній ділянці з кадастровим номером 2322189000:09:003:0505, площею 0,25 га., та знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , реалізація вказаного майна здійснюється через організатора електронний аукціонів ДП «СЕТАМ», лот № 548918, за стартовою ціною 4 345 142,00 грн., що цілком покриває заборгованість з виконавчим провадженням, - жодним чином не підтверджує наміру боржника щодо виконання покладених на неї зобов`язань за рішенням суду, а є лише припущенням. Суду не було надано доказів, які б свідчили, що боржник вчиняє дії щодо погашення боргу, що додатково доводить ухилення його від виконання рішення суду і відсутність підстав для скасування встановлених обмежень. Зважаючи на те, що тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України є спеціальною нормою, що застосовується на стадії виконання судових рішень, а виконавче провадження не завершено, то підстав для задоволення заяви не вбачається.

Апеляційний суд погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції, так як вони відповідають обставинам справи і вимогам закону.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, ухвалою Запорізького районного суду Запорізької області від 18.11.2020р. у справі № 2-141/11 ОСОБА_1 тимчасово обмежено у праві виїзду за кордон без вилучення паспорта громадянина України для виїзду за кордон до виконання зобов`язань, покладених на неї за виконавчим листом № 2-141/11, виданим 04.07.2013р. Запорізьким районним судом Запорізької області про стягнення з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк» суми заборгованості за кредитним договором №161/17/М4 від 14.05.2008р. в розмірі 97 935,92 доларів США, що в гривневому еквіваленті складає 820 996,01 грн. та 1700 грн. судового збору, 120 грн. ІТЗ судового процесу.

Вказаний обмежувальний захід щодо ОСОБА_1 здійснено в межах виконавчого провадження ВП №61201752, яке перебуває на виконанні приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Сколибога О.С., з метою забезпечення примусового виконання судового рішення, тобто для запобігання уникнення від виконання боржником своїх зобов`язань.

Станом на момент звернення до суду з вищезазначеною заявою виконавче провадження № 61201752 не закінчено.

Відповідно до ухвали Запорізького районного суду Запорізької області від 20.05.2024р. у справі ЄУН № 2-141/11 у задоволенні скарги ОСОБА_3 на дії приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Сколибога О.С. щодо визнання протиправними дій приватного виконавця про передачу для реалізації через прилюдні торги (аукціон) нерухомого майна: житлового будинку загальною площею - 465,6 кв.м, який розташований на земельній ділянці з кадастровим номером 2322189000:09:003:0505, площею 0,25 га., та знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , - відмовлено.

Відповідно достатті 129-1 Конституції Українисуд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

У пункті 9 частини 2статті 129 Конституції Українидо основних засад судочинства віднесено обов`язковість судового рішення.

Судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду та ефективного захисту сторони у справі, що передбачено статтями6,13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Виконанням рішення суду завершується процес захисту суб`єктивних майнових та особистих немайнових прав громадян.

Судові гарантії законності виконавчого провадження та захисту прав його учасників полягають у тому, що до юрисдикції суду віднесено вирішення низки питань, які мають значення для виконання рішень суду та інших юрисдикційних органів, зокрема, таким є питання про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України.

Відповідно до пункту 19 частини 3статті 18 Закону України «Про виконавче провадження»виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.

Відповідно до частин 1, 3статті 441 ЦПК Українисуд може застосувати тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України як захід забезпечення виконання судового рішення або рішення інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом. Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), якщо така особа ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на неї відповідним рішенням, на строк до виконання зобов`язань за рішенням, що виконується у виконавчому провадженні.

Разом із цим, суд також наділений повноваженнями вирішити питання щодо скасування тимчасового обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України за вмотивованою заявою боржника (частина 5статі 441 ЦПК України).

Так, згідно частиною 5статті 441 ЦПК України, суд може скасувати тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України за вмотивованою заявою боржника.

При цьому слід зауважити, щостаття 441 ЦПК Українине визначає умов (підстав), за наявності яких суд скасовує тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України.

Аналіз вказаних норм права свідчить про те, що суд може скасувати тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України у разі зміни нею своєї поведінки по відношенню до виконання покладеного на неї рішенням суду обов`язку, зокрема, внесення платежів на погашення заборгованості, добросовісне виконання обов`язків боржника, які визначеніЗаконом України «Про виконавче провадження», а також прийняття необхідних заходів для виконання рішення суду.

Таким чином, скасування застосованих судом обмежень може мати місце у разі, якщо відпали підстави для застосування таких заходів, зокрема, досягнення переслідуваної мети гарантування повернення боргу, або виявлено обставини, які спростовували б критерій співмірності цілі втручання застосованим обмежувальним заходам, або інші обставини, які дають підстави для висновку про наявність натепер таких факторів, що порушують справедливий баланс між правами людини та публічним інтересом, хоча при застосуванні таких заходів існувала обґрунтована виправданість втручання в здійснення особою права на свободу пересування.

Оскільки про наявність таких обставин, підстав та факторів, підтверджених належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами, заявником не повідомлено, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, з яким погоджується апеляційний суд, про відсутність підстав для скасування обмежувальних заходів.

Так, як підстава звернення до суду із заявою про скасування тимчасового обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України зазначена та обставина, що в межах примусового виконання рішення суду приватним виконавцем здійснюється стягнення на нерухоме майно, а саме: житловий будинок загальною площею - 465,6 кв.м, який розташований на земельній ділянці з кадастровим номером 2322189000:09:003:0505, площею 0,25 га., та знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Реалізація вказаного майна здійснюється через організатора електронних аукціонів ДП «СЕТАМ», лот № 548918, за стартовою ціною 4 345 142,00 грн., що цілком покриває заборгованість за виконавчим провадженням.

Вказані посилання скаржника не є підставою для скасування оскаржуваної ухвали з огляду на те, що вони не свідчать про повне виконання рішення суду.

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права позивача (стягувача) на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено ч. 1ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950 року. ЄСПЛ, здійснюючи тлумачення ст. 6 Конвенції, зазначає, що право на звернення до суду було б ілюзорним, якби національна правова система договірної сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду одній зі сторін, а тому виконання рішення, має розглядатися як невід`ємна частина «судового процесу» («Горнсбі проти Греції»).

Окрім того, існування боргу, який підтверджений остаточним судовим рішенням, дає особі, на користь якої таке рішення постановлене, підґрунтя для «законного сподівання» на виплату цього боргу і становить «майно» цієї особи у розумінні статті 1 Першого протоколу Конвенції, а відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення, ухваленого на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, передбачене ст. 1 Першого протоколу (рішення ЄСПЛ у справах: «Агрокомплекс проти України», «Іванов проти України»).

Водночас свобода пересування особи гарантована статті 2 Протоколу № 4 доКонвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до положень ч. 2 якої кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. Разом з тим, частиною 3 вказаної статті передбачено, що на здійснення цього права не можуть бути встановлені жодні обмеження, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров`я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.

У справі «Гочев проти Болгарії» (рішення від 26 листопада 2009 року) ЄСПЛ підсумував принципи, з урахуванням яких має відбуватися оцінка правомірності вжиття заходів щодо обмеження свободи пересування особи у зв`язку з неоплаченими боргами, зазначивши, що таке обмеження має відповідати одразу трьом критеріям: по-перше, має ґрунтуватися на законі, по-друге, переслідувати одну з легітимних цілей, передбачених у частині 3 статті 2 Протоколу № 4 до Конвенції, і по-третє, бути пропорційним меті його застосування, тобто знаходитися в справедливому балансі між правами людини та публічним інтересом.

При цьому у пункті 49 вказаного рішення ЄСПЛ зазначив при вирішенні питання про пропорційність обмеження даного права з метою стягнення неоплачених боргів слід пам`ятати, що таке обмеження може бути виправдано лише тоді, коли воно дійсно сприятиме досягненню переслідуваної мети гарантування повернення вказаних боргів. Аналогічні висновки викладені у рішенні ЄСПЛ від 13 листопада 2003 року у справі «Напияло проти Хорватії» п.п.78-82).

Стаття 2 Протоколу № 4 до Конвенції дозволяє втручатися у здійснення особою права на свободу вільного пересування лише у відповідності із законом і в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров`я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб, якщо таке втручання було пропорційним.

Тобто, для втручання у право боржника на свободу вільного пересування необхідно дотриматися розумного балансу (пропорційності) між правами боржника щодо вільного пересування та правами стягувача на остаточне виконання судового рішення і його правами на борг як на його майно.

Аргументи адвоката Агаєвої Е.Ф., яка діє в інтересах ОСОБА_2 , щодо неможливості обмеження свободи пересування боржника у військовий час з метою забезпечення її безпеки апеляційний суд вважає безпідставними з наступних міркувань.

Із 24 лютого 2022 року у зв`язку із військовою агресією РФ відповідно доЗакону України «Про правовий режим воєнного стану»в Україні введено режим воєнного стану.

Воєнний стан в Україні не є підставою для скасування боржнику тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України, скільки бойові дії відбуваються не по всій території Україні. У той же час, безпідставне скасування встановленого боржнику обмеження може остаточно позбавити стягувача можливості отримати кошти, тобто рішення суду не буде виконане.

Разом із тим, боржник ОСОБА_2 має змогу безперешкодно обирати місце свого проживання в будь-яких адміністративно-територіальних одиницях в межах України з урахуванням її розуміння безпечності проживання і відсутності небезпеки для життя і здоров`я.

Виходячи із вищевикладеного, вказані доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та на їх правильність не впливають.

Апеляційний суд також враховує, що у випадку вчинення боржником реальних та активних дій щодо виконання судового рішення, відповідно до положень ч. 8ст. 441 ЦПК Українивона не позбавлений можливості повторного звернення до суду із заявою про скасування тимчасового обмеження її у праві виїзду за межі України.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, зводяться до переоцінки доказів, яким було надано належної та всебічної оцінки судом першої інстанції, та не можуть бути підставою для скасування ухвали суду.

Порушень норм процесуального права, які давали б підстави для скасування судового рішення, колегія суддів не вбачає.

За таких обставин апеляційна скарга задоволенню не підлягає, апеляційний суд не вбачає передбачених законом підстав для скасування ухвали суду першої інстанції у цій справі або ж її зміни.

В силу вимогст. 141 ЦПК Україниу разі відмови заявнику у задоволенні її апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції у повному обсязі у цій справі, остання не має права на компенсацію судових витрат, пов`язаних із розглядом цієї справи апеляційним судом.

Керуючись ст.ст. 268, 367,374,375,381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргуадвоката АгаєвоїЕльміри Фікретівни,яка дієв інтересах ОСОБА_1 ,залишити без задоволення.

УхвалуЗапорізького районногосуду Запорізькоїобласті від31травня 2024рокуу цій справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повний текст постанови складений 07 жовтня 2024 року.

Головуючий Д.А. Трофимова

Судді: С.В. Кухар

О.З. Поляков