Постанова

від 08.10.2024 по справі 201/7661/20

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/8104/24 Справа № 201/7661/20 Суддя у 1-й інстанції - Наумова О. С. Суддя у 2-й інстанції - Барильська А. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 жовтня 2024 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді: Барильської А.П.,

суддів: Макарова М.О., Пищиди М.М.

за участю секретаря судового засідання: Кругман А.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпрі апеляційну скаргу адвоката Купарєвої Олени Володимирівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 , на додатковерішення Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 10 червня 2024 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Житлово будівельного кооперативу «МістоСад Восьмий Будівельний 2а», ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, визнання нерухомого майна спільною власністю подружжя, визнання недійсним свідоцтво про право власності, визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири, визнання права власності в порядку поділу спільного майна подружжя, визнання частково недійсними договорів купівлі-продажу земельної ділянки та квартири в частині покупця і визнання покупцями,-

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду зі позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ЖБК «Місто Сад Восьмий Будівельний 2а», ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , про встановлення факту проживання однією сім`єю, про визнання нерухомого майна спільною власністю подружжя, визнання недійсним свідоцтва про право власності, визнання недійсними договорів купівлі продажу, поділ майна подружжя.

Рішенням Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 20 березня 2024 року у задоволення позову ОСОБА_1 відмовлено.

25 березня 2024 року адвокат Товстий К.А. який діє в інтересах відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 подав заяву про ухвалення додатково рішення.

Додатковим рішенням Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 10 червня 2024 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_7 витрати на правничу допомогу в сумі 37 200 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на правничу допомогу в сумі 36 200 грн.

В апеляційній скарзі адвокат Купарєва О.В., яка діє в інтересах ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить змінити додаткове рішення суду першої інстанції та стягнути на користь відповідачів витрати на правничу допомогу в сумі по 19 200 грн., кожному.

Апеляційна скарга мотивована тим, що 37 200 грн. та 36 200 грн. витрат на адвоката є безпідставно завищеними та не відповідають критерію розумності та необхідності та фактично у вказаних сумах є недоведеними.

Перевіривши законність та обґрунтованість додаткового рішення в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, з наступних підстав.

Ухвалюючи додаткове рішення по справі суд першої інстанції дійшов висновку про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_7 витрат на правничу допомогу в сумі 37 200 грн. та на користь ОСОБА_2 витрат на правничу допомогу в сумі 36 200 грн.

Колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про наявність правових підстав для стягнення з позивачки на користь відповідачів ОСОБА_7 та ОСОБА_2 витрат на професійну правничу допомогу, втім, не у повній мірі погоджується із їх розміром, з огляду на таке.

Згідно п.3 ч.1 ст.270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Частиною 3 вказаної статті передбачено, що суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Зазначені положення застосовуються і до розгляду справ в порядку спрощеного позовного (письмового) провадження без повідомлення учасників справи.

Виходячи зі змісту частини восьмої статті 141 ЦПК України, сторона може подати докази на підтвердження розміру витрат, які вона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, у тому числі і після судових дебатів, але виключно за сукупності двох умов: по-перше, ці докази повинні бути подані протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, і по-друге, сторона зробила відповідну заяву про розподіл судових витрат до закінчення судових дебатів.

Зазначене узгоджується із положенням частини першої статті 182 ЦПК України про те, що учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань при розгляді справи судом.

Тобто саме зацікавлена сторона повинна вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 05 липня 2012 року №5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Дія договору про надання правової допомоги припиняється його належним виконанням (частина перша статті 29 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Цивільним процесуальним законом визначено критерії, які необхідно застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу у справі.

Статтею 137 ЦПК України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконання робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частиною 4 ст.137 ЦПК України також передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (ч.5 ст.137 ЦПК України).

Відповідно до ч.6 ст.137 ЦПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Колегія суддів звертає увагу на те, що адвокат Купарєва О.В., яка діє в інтересах ОСОБА_1 подавала відповідну заяву про зменшення розміру витрат на правову допомогу під час вирішення питання про ухвалення додаткового рішення.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України від 05 липня 2012 року №5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону №5076-VI).

У разі недотримання вимог щодо співмірності витрат суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина восьма, дев`ята статті 139 ЦПК України).

Аналогічні положення містить частина шоста статті 137 ЦПК України, згідно з якою обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Отже, принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтувати наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності.

Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19 лютого 2020 року у справі №14-382цс19 та у постанові від 16 листопада 2022 року у справі №922/1964/21.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Згідно практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено в п.95 Рішення у справі Баришевський проти України від 26 лютого 2015 року, п.88 Рішення у справі Меріт проти України від 30 березня 2004 року, заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише в разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Аналізуючи вказані норми ЦПК України про відшкодування витрат на професійну правову допомогу, Верховний Суд у своїй постанові від 27 липня 2022 року по справі №686/28627/18 дійшов висновку, що до понесених стороною витрат на професійну правову допомогу відносяться як витрати, які оплачені стороною/третьою особою до моменту заявлення вимоги про їх відшкодування так і ті, які будуть оплачені нею в майбутньому, якщо це відповідає умовам договору.

Тобто нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (п.п.33-34,37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07 липня 2021 року у справі №910/12876/19).

Як вбачається з матеріалів справи, інтереси відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у даній справі представляє адвокат Товстий К.А.. Про стягнення витрат на правову допомогу було заявлено під час судових дебатів. Докази понесення витрат на правову допомогу були долучені до заяви про ухвалення додаткового рішення від 25 березня 2024 року. До стягнення на користь ОСОБА_2 заявлено 57 468 грн., на користь ОСОБА_3 38 400 грн.

В акті приймання-передачі виконаних робіт № 1 від 06 листопада 2022 року до договору між АО «Юр-бонус» та ОСОБА_3 зазначена сума 4800 грн. за ознайомлення з матеріалами справи та 2 400 грн. за участь адвоката у судових засіданнях 27 липня 2022 року та 06 жовтня 2022 року, з урахуванням часу для прибуття та очікування.

Така ж сама сума за ті ж види послуг зазначена в акті № 1 від 06 листопада 2022 року до договору між АО «Юр-бонус» і ОСОБА_2 , тобто адвокат Товстий К.А. ознайомлювався з однією тією ж справою № 201/7661/20 і був присутній на тих самих судових засіданнях, приїздив та очікував один раз.

В акті № 2 від 27 грудня 2022 року на суму 4 800 грн. (до договору з ОСОБА_3 ) та в акті № 2 від 27 грудня 2022 року на суму 4 800 грн. (до договору з ОСОБА_2 ) зазначено про участь адвоката Товстого К.А. в судових засіданнях 10 листопада 2022 року, 22 листопада 2022 року , 28 листопада 2022 року, 07 грудня 2022 року. Проте адвокат витрачав свій час на прибуття та участь у судових засіданнях один раз.

В акті № 3 від 09 липня 2023 року на суму 3 600 грн. (до договору з ОСОБА_3 ) та в акті № 3 від 09 липня 2023 року на суму 3 600 грн. (до договору з ОСОБА_2 ) зазначено про участь адвоката Товстого К.А. в судових засіданнях 10 січня 2023 року, 17 січня 2023 року, 20 лютого 2023 року. Проте адвокат витрачав свій час на прибуття та участь у судових засіданнях один раз.

В акті № 4 від 09 липня 2023 року на суму 4 800 грн. (до договору з ОСОБА_3 ) та в акті № 4 від 09 липня 2023 року на суму 4 800 грн. ( до договору з ОСОБА_2 ) зазначено про участь адвоката Товстого К.А. в судових засіданнях 21 лютого 2023 року, 22 березня 2023 року, 24 березня 2023 року, 31 березня 2023 року. Проте адвокат витрачав свій час на прибуття та участь у судових засіданнях один раз.

В акті № 5 від 09 липня 2023 року на суму 4 800 грн. (до договору з ОСОБА_3 ) та в акті № 5 від 09 липня 2023 року на суму 4 800 грн. (до договору з ОСОБА_2 ) зазначено про участь адвоката Товстого К.А. в судових засіданнях 18 квітня 2023 року, 25 квітня 2023 року, 18 травня 2023 року, 26 червня 2023 року. Проте адвокат витрачав свій час на прибуття та участь у судових засіданнях один раз.

В акті № 6 від 19 березня 2024 року на суму 7 400 грн. (до договору з ОСОБА_3 ) та в акті № 6 від 19 березня 2024 року на суму 7 400 грн. (до договору з ОСОБА_2 ) зазначено про участь адвоката Товстого К.А. в судових засіданнях 13 липня 2023 року, 09 серпня 2023 року, 02 жовтня 2023 року, 16 жовтня 2023 року, 13 листопада 2023 року, 05 березня 2024 року.Проте адвокат витрачав свій час на прибуття та участь у судових засіданнях один раз.

В акті № 7 від 20 березня 2024 на суму 4 800 грн. (до договору з ОСОБА_3 ) та в акті № 7 від 20 березня 2024 року на суму 4 800 грн. (до договору з ОСОБА_2 ) зазначено про підготовку промови в судових дебатах та про підготовку заяви про залишення без розгляду, тобто адвокат витрачав свій час на підготовку одних і тих саме документів один раз.

Беручи на себе обов`язок щодо здійснення представництва інтересів клієнта в суді, адвокат бере на себе відповідальність не лише за якусь одну дію, наприклад написання процесуального документу чи виступ у суді, а бере на себе обов`язок по вчиненню комплексу дій, метою яких є забезпечення реалізації та захисту прав і обов`язків клієнта.

Отже, участь у судовому засіданні являє собою не формальну присутність на ньому, а підготовку адвоката до цього засідання, витрачений час на дорогу до судового засідання та у зворотному напрямку, його очікування та безпосередня участь у судовому засіданні.

Аналогічна правова позиція викладена у пунктах 3.44.-3.50 постанови Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду від 25 травня 2021 року у справі №910/7586/19.

Враховуючи характер виконаної адвокатом роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, її складності та виконаної адвокатом роботи, критерію необхідності та значимості таких дій у справі, колегія суддів дійшла до висновку про наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу до 25 000 грн. на користь ОСОБА_7 та 25 000 грн. на користь ОСОБА_2 та зміни оскаржуваного додаткового рішення суду у відповідній частині.

Керуючись ст.ст.367,374,376,381-383 ЦПК України,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу адвоката Купарєвої Олени Володимирівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 , задовольнити частково.

Додаткове рішення Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 10 червня 2024 року змінити, зменшивши розмір стягнутих з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 витрат на правничу допомогу із 37 200 грн. до 25 000 грн., та стягнутих з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрат на правничу допомогу із 36200 грн. до 25 000 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складений 09 жовтня 2024 року.

Головуючий: А.П. Барильська

Судді: М.О. Макаров

М.М. Пищида