Ухвала

від 04.10.2024 по справі 206/1711/24

КІРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа №206/1711/24

Провадження №6/0203/404/2024

УХВАЛА

04 жовтня 2024 року Кіровський районний суд міста Дніпропетровська у складі:

головуючого судді Католікяна М.О.,

при секретарі Гапоновій К.В.,

з участю:

-стягувача ОСОБА_1 ;

-представника стягувача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за поданням Самарського відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (місто Одеса), про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, у якому зареєстровані діти, заінтересовані особи ОСОБА_3 , ОСОБА_1 ,

у с т а н о в и в:

1. 3 квітня 2024 року державний виконавець звернувся до Самарського районного суду м. Дніпропетровська з поданням про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, у якому зареєстровані діти, зазначивши в якості заінтересованих осіб ОСОБА_3 , ОСОБА_1 . Заявлені вимоги державний виконавець обґрунтував тим, що у його провадженні перебуває виконавче провадження з примусового виконання судового рішення про стягнення з боржниці ( ОСОБА_3 ) на користь стягувача аліментів на утримання малолітньої ОСОБА_4 . За боржницею зареєстроване право власності на 7/10 часток домоволодіння АДРЕСА_1 , у якому також зареєстрована малолітню особу. Державний виконавець просить суд вирішити питання щодо надання дозволу на звернення стягнення на майно боржниці (а.с.а.с. 1, 2).

2. Ухвалою Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 18.04.2024 справу за підсудністю було передано до Кіровського районного суду м. Дніпропетровська (а.с. 93).

3. Стягувач, його представник у судовому засіданні підтримали внесене подання у повному обсязі.

4. Державний виконавець, боржниця до суду не з`явилися, були повідомлені належним чином.

5. Заслухавши пояснення стягувача, його представника, вивчивши матеріали справи, суд дійшов висновку про те, що подання підлягає задоволенню з таких підстав.

6. Судом встановлено, що рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 06.04.2021, ухваленим у цивільній справі №203/308/21, з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 було стягнуто аліменти на утримання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дітей її віку щомісяця, починаючи від 25.01.2021 і до досягнення дитиною повноліття.

7. 14 вересня 2021 року на підставі ухваленого рішення судом був виданий виконавчий лист (а.с.а.с. 4, 5).

8. 5 жовтня 2021 року на підставі виданого виконавчого листа Самарським відділом державної виконавчої служби у м. Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) (правонаступником якого є Самарський відділ державної виконавчої служби у м. Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) було відкрите виконавче провадження №67039556 (а.с.а.с. 7, 8).

9. Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 12.12.2023 №358120263, від 28.06.2024 №384807395 боржниця 11.09.2020 набула право власності на 7/10 часток домоволодіння АДРЕСА_1 . Решта домоволодіння належить ОСОБА_5 (а.с.а.с. 9 16, 23, 24, 110 112).

10. Відповідно до інформації, наданої відділом формування та ведення реєстру територіальної громади управління у сфері державної реєстрації Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, у зазначеному домоволодінні від 22.07.2014 зареєстрована малолітня ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.а.с. 17, 126, 127).

11. 20 листопада 2023 року Лівобережна адміністрація Дніпровської міської ради своїм листом №6/11-259 відмовила державному виконавцю у наданні дозволу на відчуження належного боржниці нерухомого майна у зв`язку з реєстрацією у ньому малолітньої дитини (а.с.а.с. 18, 19).

12. Рішення суду від 06.04.2021 боржниця не виконує. Станом на 20.03.2024 заборгованість боржниці зі сплати аліментів становить 126822,50 грн (а.с.а.с. 20, 21, 78, 79, 81, 82).

13. Згідно з актом виходу в сім`ю від 17.09.2024, складеним на дорученням суду комісією управління-служби у справах дітей Лівобережної адміністрації Дніпровської міської ради, домоволодіння АДРЕСА_1 зачинене, подвір`я занедбане, ознак проживання у ньому людей не встановлено. Зі слів сусідів господарі виїхали 2023 року.

14. Відповідно до статті 1 Закону України від 02.06.2016№1404-VІІІ«Про виконавчепровадження» (далі Закон №1404-VІІІ) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі рішення) сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

15. Згідно з частиною 1 статті 2 Закону №1404-VІІІ виконавче провадження здійснюється з дотриманням зокрема таких засад: обов`язковості виконання рішень; справедливості, неупередженості та об`єктивності; розумності строків виконавчого провадження.

16. За правилами, встановленими частиною 1 статті 18 Закону №1404-VІІІ виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

17. Частинами 1, 6 статті 48 Закону №1404-VІІІ визначено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.

18. Стягнення на майно боржника звертається в розмірі та обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця. У разі якщо боржник володіє майном разом з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням виконавця.

19. За приписами статті 50 Закону №1404-VІІІ звернення стягнення на об`єкти нерухомого майна здійснюється у разі відсутності в боржника достатніх коштів чи рухомого майна. При цьому в першу чергу звертається стягнення на окрему від будинку земельну ділянку, інше приміщення, що належать боржнику. В останню чергу звертається стягнення на житловий будинок чи квартиру, в якому фактично проживає боржник.

20. Державний виконавець, серед іншого, обґрунтовував подання тим, що у боржниці належить лише частина домоволодіння, у якому зареєстрована малолітня особа.

21. Відповідно до частини третьої статті 17Закону України від 26.04.2001 №2402-ІІІ «Про охорону дитинства»(далі Закон №2402-ІІІ) батьки або особи, які їх замінюють, не мають права без дозволу органів опіки і піклування, наданого відповідно до закону, укладати договори, які підлягають нотаріальному посвідченню та/або державній реєстрації, відмовлятися від належних дитині майнових прав, здійснювати поділ, обмін, відчуження житла, зобов`язуватися від імені дитини порукою, видавати письмові зобов`язання.

22. Згідно з частиною другою статті 18 Закону №2402-ІІІ діти члени сім`ї наймача або власника жилого приміщення мають право користуватися займаним приміщенням нарівні з власником або наймачем.

23. За правилами, встановленими статтею 12 Закону України від 02.06.2005 №2623-ІV «Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей» (далі Закон №2623-ІV), держава охороняє і захищає права та інтереси дітей під час вчинення правочинів щодо нерухомого майна. Неприпустиме зменшення або обмеження прав та інтересів дітей під час вчинення будь-яких правочинів щодо жилих приміщень. Органи опіки та піклування здійснюють контроль за дотриманням батьками та особами, які їх замінюють, житлових прав і охоронюваних законом інтересів дітей відповідно до закону. Для вчинення будь-яких правочинів щодо нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, необхідний попереднійдозвіл органів опіки та піклування, що надається відповідно до закону. Посадові особи органів опіки та піклування несуть персональну відповідальність за захист прав та інтересів дітей при наданні дозволу на вчинення правочинів щодо нерухомого майна, яке належить дітям.

24. Абзацом сьомим пункту 3 розділу ІІ Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 29.06.2016 №2831/5 (далі Порядок), визначено, що у разі передачі на реалізацію нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, заявка на реалізацію арештованого майна подається разом із копієюдозволу органів опіки та піклування або відповідним рішенням суду(в електронній або паперовий формі).

25. За приписами пункту 28 Розділу VIII Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 №512/5 (далі Інструкція), у разі передачі на реалізацію нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, необхіднийпопередній дозвіл органів опіки та піклування, що надається відповідно до закону. Якщо такий дозвіл не надано, виконавець продовжує виконання рішення за рахунок іншого майна боржника, а в разі відсутності такого майна повертає виконавчий документ стягувачу з підстави, передбаченої пунктом 9 частини 1 статті 37 Закону.

26. Отже, ураховуючи вимоги Закону №2623-ІV, а також положення Інструкції й Порядку, державний виконавець зобов`язаний у разі передачі на реалізацію нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, отримати попередню згоду органу опіки та піклування або відповідне рішення суду, які, зокрема, додаються до заяви на реалізацію арештованого майна.

27. Схожі висновки містяться у постановах Верховного Суду від25.11.2019 у справі №718/482/15-ц (провадження №61-16089св19), від 10.10.2019 у справі №751/15667/15-ц (провадження №61-12151св19).

28. З наведеного вбачається, що передача на реалізацію нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, без дозволу органу опіки та піклування або відповідного рішення суду є неможливою.

29. Разом із тим, чинним законодавством України не визначено порядку надання органом опіки та піклування згоди на примусову реалізацію нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти.

30. Як вбачається зі зміступунктів 66, 67 Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов`язаної із захистом прав дитини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24.09.2008 №866, з метою укладення правочинів щодо нерухомого майна, право власності або користування, яким має дитина, до органів опіки та піклування мають звертатися батьки або особи, які їх замінюють, тобто особи, які є власниками майна або законними представниками дитини, у разі якщо остання є власником, й заінтересовані в укладенні правочину.

31. Однак особливістю примусової реалізації майна в межах виконавчого провадження з метою забезпечення виконання судового рішення є те, що власник майна не є заінтересованою в його реалізації особою й, відповідно, свою волю не виявляє. Продаж такого майна ініціюється державним або приватним виконавцем через спеціальну установу, при цьому зацікавленою особою виступає стягувач у виконавчому провадженні, а не боржник. Разом з тим, стягувач не має права вчиняти дії, пов`язані з передачею майна боржника на примусову реалізацію. У свою чергу боржник, як зазначалося, не є зацікавленою особою, що має наслідком ухилення його від звернення до органів опіки та піклування за отриманням дозволу на звернення стягнення на нерухоме майно, право власності на яке або право користування яким мають діти. У той же час, чинним законодавством не передбачено механізмів зобов`язання батьків або осіб, які їх замінюють,отримувати такий дозвіл у примусовому порядку.

32. Виконавець у силу приписів частини 1, пункту 1 частини 2, пунктів 3, 6, 22 частини 3 статті 18 Закону №1404-VІІІ зобов`язаний та має право вживати всіх необхідних заходів щодо примусового виконання судового рішення, в тому числі й одержувати всі необхідні дозволи для проведення виконавчих дій.

33. У постанові від 26.10.2021 у справі №755/12052/19 (провадження №14-113цс21)Велика Палата Верховного Суду зазначила, щона відміну від виконання судових рішень, які безпосередньо передбачають звернення стягнення на конкретно визначене житлове приміщення у конкретно визначений спосіб, для інших судових рішень, які передбачають загальне право стягнення боргу (в тому числі солідарного) з боржника (його поручителя) на визначену суму зобов`язань, отримання державним виконавцем відповідного дозволу органу опіки та піклування є обов`язковим в силу самого факту існування права власності або права користування неповнолітньої дитини щодо нерухомого майна, яке реалізується в рамках виконавчого провадження. Захист відповідних прав неповнолітньої дитини забезпечує орган опіки та піклування в межах своїх повноважень, приймаючи рішення про надання зазначеного дозволу або відмову у наданні зазначеного дозволу державному виконавцю, а також суд у випадку звернення до нього уповноваженої особи щодо дій державного виконавця та/або органу опіки та піклування.

34. Відтак,на думку Великої Палати Верховного Суду, державний виконавець повинен звернутися до органу опіки та піклування з метою отримання дозволу на реалізацію житлової нерухомості, право на користування яким мають діти.

35. У випадку відмови органу опіки та піклування виконавець, з метою виконання судового рішення та забезпечення дотриманням прав дітей, повинен звернутися до суду.

36. Відповідно до частини 1 статті 13Закону №1404-VІІІпід час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень,внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

37. Згідно з пунктом 10 частини 3 статті 18Закону №1404-VІІІвиконавець під час здійснення виконавчого провадження має право звертатися до суду або органу, який видав виконавчий документ, із заявою (поданням) про роз`яснення рішення, про видачу дубліката виконавчого документа у випадках, передбачених цим Законом, до суду, який видав виконавчий документ, - із заявою (поданням) про встановлення чи зміну порядку і способу виконання рішення, про відстрочку чи розстрочку виконання рішення.

38. За правилами, встановленими частинами 1 3 статті 435 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК) за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

39. Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

40. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

41. З наведеного вбачається,що з метою усунення обставин, які роблять неможливим виконання рішення суду, а саме відсутності дозволу (відмові) органу опіки та піклування на реалізацію нерухомого майна, право власності або право користування яким мають діти,виконавець може звернутися до суду з заявою (поданням) про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, в якому зареєстровані діти, яка повинна бути розглянута судом в порядку, встановленому в статті 435 ЦПК.

42. Пунктом 1 частини 5 статті 19 Закону №1404-VІІІ визначено, що боржник зобов`язаний утримуватися від вчинення дій, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення.

43. За приписами частини 8 статті 19 Закону №1404-VІІІ особи, які беруть участь у виконавчому провадженні, зобов`язані сумлінно користуватися усіма наданими їм правами з метою забезпечення своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій.

44. Під час розгляду заяви (подання) суд повинен оцінювати через призму дотримання прав та інтересів дітей добросовісність дій боржника, а саме: з якого часу діти зареєстровані в спірному приміщенні; чи дотримано встановлений чинним законодавством порядок їх реєстрації та вселення у спірне приміщення; чи є спірне приміщення єдиним місцем їх постійного проживання; чи наявне інше приміщення у дітей чи їх батьків або осіб, які їх замінюють, яке може використовуватись як постійне місце проживання; яка ступінь споріднення має місце між дітьми та боржником та інші обставини.

45. Судом було встановлено, що після з`ясування державним виконавцем факту реєстрації у спірному домоволодінні малолітньої особи він звернувся за відповідним дозволом до органу опіки та піклування. Лише, не одержавши такого дозволу, державний виконавець звернувся до суду із цим поданням.

46. Ураховуючи викладене, останнім було дотримано порядок досудового врегулювання, визначений законом.

47. Крім того, судом було встановлено, що малолітня ОСОБА_6 у домоволодінні фактично не мешкає, не є членом сім`ї боржниці, а, з огляду на прізвище, є членом сім`ї власника решти 3/10 домоволодіння ОСОБА_5 .

48. Викладене у сукупності дає суду достатні підстави для задоволення внесеного державним виконавцем подання.

49. Керуючись статтями 258 260, 435 Ци вільного процесуального кодексу України, суд

у х в а л и в:

Подання Самарського відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (місто Одеса), про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, у якому зареєстровані діти, заінтересовані особи ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , задовольнити.

Звернути стягнення на належні ОСОБА_3 7/10 часток домоволодіння АДРЕСА_1 , у якому зареєстрована малолітня ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у виконавчому провадженні №67039556.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Дніпровського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється від дня складення повного судового рішення. Ухвала набирає законної сили у порядку, визначеному статтею 261 ЦПК.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів від дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК.

Повну ухвалу складено 9 жовтня 2024 року.

Суддя М.О. Католікян