Ухвала

від 09.10.2024 по справі 2-514/11

ЗАЛІЗНИЧНИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

Справа № 2-514/11

УХВАЛА

09 жовтня 2024 року Залізничний районний суд м. Львова у складі:

головуючого судді - Гедз Б. М.

за участю секретаря судових засідань - Ясниської В. Я.

представника заявника ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду у м. Львові клопотання ОСОБА_2 про скасування заходів забезпечення позову, вжитих ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 25 травня 2010 року у справі

№ 2-514/11 за позовом Публічного акціонерного товариства «ПроКредит банк» до ПП «Дельфін-БАЗ», ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

встановив:

Представник ОСОБА_2 адвокат Репецький В.В. звернувся до суду із клопотанням, у якій просить скасувати заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Залізничного районного суду

м. Львова від 25 травня 2010 року у справі № 2-2376/10. В обгрунтування заяви зазначає, що у провадженні Залізничного районного суду м. Львова перебувала справа № 4622-514/11 за позовом ПАТ «ПроКредит Банк» до зокрема і ОСОБА_7 про стягнення коштів. Згідно даних реєстру наявна інформація про арешт нерухомого майна будівлі кафе, загальною площею 478,5 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 . Підставою обтяження зазначено, постанова про відкриття виконавчого провадження № 19631318 від 03.06.2010 ВДВС Пустомитівського РУЮ у Львівській області. З листа Пустомитівського ВДВС від 30.09.2024 встановлено, що згідно даних АСВП на виконанні ВДВС Пустомитівського РУЮ перебувало виконавче провадження № 19631318 з примусового виконання ухвали Залізничного районного суду № 2-2376 про накладення арешту на будівлю кафе, загальною площею 478,5 кв.м. в АДРЕСА_1 . Однак, матеріали виконавчого провадження знищено за завершенням терміну зберігання. Власником арештованого, на підставі вищевказаної ухвали, майна на даний час є ОСОБА_8 .

Представник заявника в судовому засіданні подану заяву про скасування заходів забезпечення позову підтримав з мотивів, викладених у такій та просили її задоволити у повному обсязі.

Заслухавши думку представника, дослідивши матеріали клопотання, оглянувши матеріали цивільної справи №2-514/11, з`ясувавши обставини справи, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що на розгляді у Залізничному районному суді м. Льовова перебувала цивільна справа № 2-514/11 (2-2376/10) за позовом Публічного акціонерного товариства «ПроКредит Банк» до ПП «Дельфін-БАЗ», ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В ході розгляду вказаної справи, ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від

25 травня 2010 року клопотання ПАТ «ПроКредит Банк» про забезпечення позову задоволено. Вжито заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту, зокрема серед іншого на будівлю кафе, загальною площею 478,5 кв.м., в АДРЕСА_1 , належне на праві власності ОСОБА_7 .

Рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 10 березня 2011 року позов Публічного акціонерного товариства «ПроКредит Банк» до ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено. Стягнуто з відповідачів, зокрема і ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором в сумі 1331448,14 грн та судовий збір у розмірі 1700 грн, судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення у розмірі 120 грн.

Крім того, встановлено, що рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 13 серпня 2010 року визнано недійсним Договір купівлі-продажу будівлі (приміщення кафе), загальною площею 478,5 кв.м., розташованої на АДРЕСА_1 , укладений 18.06.2010 між ОСОБА_9 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ганна-Марія».

Визнано Договір купівлі-продажу будівлі (приміщення кафе), загальною площею 478,5 кв.м., розташованої на АДРЕСА_1 , таким, що укладений 18.06.2010 між продавцем Товариством з обмеженою відповідальністю «Ганна-Марія» та покупцем ОСОБА_8 .

Визнано за ОСОБА_8 право власності на будівлю (приміщення кафе), загальною площею 478,5 кв.м., розташованої на АДРЕСА_1 .

Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно станом на 24.09.2024, та Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно вбачається, що 02.09.2010 право приватної власності на об`єкт нерухомості будівлю (приміщення кафе), загальною площею 478,5 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 на підставі рішення Личаківського районного суду м. Львова від 13.08.2010 зареєстровано за ОСОБА_8 .

Відтак, станом на час звернення ОСОБА_2 до суду із клопотанням про скасування заходів забезпечення, вжитих ухвалою суду від 25 травня 2010 року у справі № 2-2376/10 щодо об`єкта нерухомості - будівлі (приміщення кафе), загальною площею 478,5 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , власником вказаного майна є ОСОБА_8 .

Відповідно до ч. ч. 1, 7, 8ст. 158 ЦПК Українисуд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи. У разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.Якщо протягом вказаного строку за заявою позивача (стягувача) буде відкрито виконавче провадження, вказані заходи забезпечення позову діють до повного виконання судового рішення.

Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.

Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення.

Згідно зіст. 391 ЦК Українивласник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

За положенням ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Однак, при цьому, обраний спосіб захисту порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду не може суперечити закону та повинен забезпечити ефективний захист прав, свобод, інтересів особи.

Перевіряючи обґрунтованість та доведеність вимог заяви, суд вказує на те, що заявницею у поданому клопотанні про скасування заходів забезпечення позову не наведено які саме її права, свободи та інтереси порушуються, внаслідок накладеного ухвалою суду від 25 травня 2010 року у справі № 2-2376/10 арешту на майно, власником якого станом на час звернення до суду із вказаним клопотанням вона не є.

Так, у тексті клопотання, в якості обґрунтування підставності звернення до суду із клопотанням, заявниця покликається на те, що майно, щодо якого вжито заходи забезпечення позову у цивільній справі 2-2376/10 (2-514/11) на даний час перебуває у власності третьої особи ОСОБА_8 та накладений арешт позбавляє можливості саме третю особу вільно ним розпоряджатися як власника такого майна.

Поруч з цим, суд звертає увагу на те, що згідно ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду із позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Верховний Суд у постанові від 20.01.2020 у справі № 753/12741/17 також зазначив, що із клопотанням про скасування заходів забезпечення позову (накладення арешту на майно або грошові кошти) може звернутись лише особа, щодо якої такі заходи забезпечення позову вжито, тобто сторона у справі чи третя особа, яка заявила самостійні вимоги щодо предмета спору. Інша особа, яка вважає, що майно, на яке було накладено арешт у порядку забезпечення позову, належить їй, а не стороні у справі, може звернутись до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. У рішенні суду про визнання права власності на майно і про зняття з нього арешту суд зазначає про скасування заходів забезпечення позову, які оскаржуються.

Аналогічного змісту правова позиція викладена також у постанові Верховного Суду від 22.04.2020 у справі № 607/15533/17.

Відповідно дост. 76 ЦПК Українидоказами - будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно ст.12,81 ЦПК Україницивільне судочинства здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, установлених цим Кодексом.

Враховуючи наведене, вивчивши клопотання ОСОБА_2 про скасування заходів забезпечення позову та додані до клопотання документи, враховуючи, що заявниця не є власником майна, яке є предметом накладеного обтяження, за відсутності доказів, які б свідчили про те, що вжиті заходи забезпечення позову призвели до наслідків, не передбачених ЦПК України та порушення безпосередньо прав заявника, а для власника майна в свою чергу передбачено захист його прав та інтересів з приводу звільнення належного йому майна з-під арешту в іншому судовому порядку, суд приходить до висновку про відсутність підстав для скасування заходів забезпечення позову у справі № 2-2376/10 (2-514/11) за клопотанням ОСОБА_2 та у задоволенні такого слід відмовити.

Керуючись ст. 158,258-261,353,354 ЦПК України, суд

постановив:

У задоволенні клопотання ОСОБА_2 про скасування заходів забезпечення позову, вжитих ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 25 травня 2010 року у справі № 2-514/11 за позовом Публічного акціонерного товариства «ПроКредит банк» до ПП «Дельфін-БАЗ», ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в п`ятнадцятиденний строк з дня проголошення.

Суддя: (підпис) Б.М. Гедз

З оригіналом згідно. Оригінал ухвали знаходиться у справі № 2-514/11

Суддя: Б.М.Гедз