Постанова

від 02.10.2024 по справі 348/1333/15-ц

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 348/1333/15-ц

Провадження № 22-ц/4808/1318/24

Головуючий у 1 інстанції Грещук Р. П.

Суддя-доповідач Бойчук

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 жовтня 2024 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд в складі:

судді-доповідача Бойчука І.В.,

суддів: Пнівчук О.В., Томин О.О.,

секретаря Кузнєцова В.В.,

з участю апелянтів та представника ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції справу за скаргою ОСОБА_2 ,заінтересовані особи:приватний виконавецьвиконавчого округуІвано-Франківськоїобласті ТкачукЛюбомир Михайлович,Акціонерне товариство«Таскомбанк» набездіяльність приватноговиконавця,за апеляційною скаргою ОСОБА_2 таїї представника ОСОБА_3 на ухвалу Надвірнянського районного суду від 12 серпня 2024 року під головуванням судді Грещука Р.П. у м. Надвірна,

в с т а н о в и в:

В квітня 2024 року ОСОБА_2 звернулася з скаргою на бездіяльність приватного виконавця. 01.05.2024 року ОСОБА_2 подала додаткову скаргу, а 08.08.2024 року від представника ОСОБА_2 надійшла уточнена скарга.

Скаргу мотивувала тим, що рішенням Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 26.01.2016 по цивільній справі № 348/1333/15-ц позов Публічного акціонерного товариства «ВіЕс Банк» до ОСОБА_4 та ОСОБА_2 задоволено та стягнуто з ОСОБА_4 і ОСОБА_2 в солідарному порядку в користь ПАТ «ВіЕс Банк» заборгованість за кредитним договором.

На підставі вказаного рішення 04.07.2016 року було видано два виконавчих листи та Надвірнянським РВ ДВС провадження № 52460870 про стягнення з ОСОБА_2 та ОСОБА_4 в солідарному порядку в користь ПАТ «ВіЕс Банк» заборгованість за кредитним договором, а також № 52461338 про стягнення з ОСОБА_4 та ОСОБА_2 в солідарному порядку аналогічної суми заборгованості.

Виконавче провадження ВП № 52460870 про стягнення з неї основної заборгованості здійснював державний виконавець Надвірнянського ВДВС Римарук Т.Д., який на підставі заяви стягувана ПАТ «ВіЕс БАНК» від 05.10.2018 про повернення виконавчого документа, виніс 27.12.2018 постанову про повернення виконавчого документа стягувану.

В подальшому по справі AT «Таскомбанк» подав заяву про заміну сторони по справі у зв`язку з реорганізацією стягувана і на підставі якої ухвалою Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 14.05.19 замінено стягувана ПАТ «ВіЕс Банк» на його правонаступника АТ «ТАСКОМБАНК»

На даний час вона працюю лікарем в Комунальному Некомерційному Підприємстві «Надвірнянська Центральна Районна Лікарня» де її 15.04.24 повідомили про винесення постанови від 20.12.2023 про звернення стягнення на зарплату та інші доходи боржника ОСОБА_2 , винесену приватним виконавцем Ткачуком Л.М. по виконавчому провадженню № 68005733 відкритого за постановою приватного виконавця Ткачука Л.М. від 24.12.2021 на підставі заяви представника стягувана від 23.12.21.

У зв`язку з протиправним відкриттям приватним виконавцем Ткачуком Л.М. виконавчого провадження, безпідставним та повторним стягненням виконавчого збору розміром 59 045,06 грн та звернення стягнення на заробітну плату, вона в позасудовому порядку звернулась із скаргою до приватного виконавця Ткачука Л.М., але відповіді по даний час не отримала. Таким чином вважає, що приватний виконавець бездіє по розгляду її скарги, письмової відповіді на її заяви не надав, виконавчий лист не повернув, арешти не зняв та в усній формі рекомендував оскаржити постанову про відкриття виконавчого провадження та інші спірні постанови в суд.

Вважає винесені постанови від 24.12.2021 про відкриття виконавчого провадження № 68005733 та від 20.12.2023 про звернення стягнення на зарплату неправомірними та прийнятими з порушенням її прав.

Просила задовольнити скаргу та визнати постанову приватного виконавця виконавчого округу Івано-Франківської області Ткачука Л.М. від 24.12.2021 про відкриття виконавчого провадження №68005733 неправомірною та скасувати його постанови:

- від 24.12.2021 про відкриття виконавчого провадження №68005733; від 24.12.2021 про стягнення основної винагороди;

- від 20.12.2023 про звернення стягнення на заробітну плату;

- від 26.04.2024 про опис та арешт двох земельних ділянок ОСОБА_2 площею 0,08 га. та площею 0,1991 га., що знаходяться по АДРЕСА_1 ;

- від 27.04.2024 про визначення розміру додаткових витрат у сумі 557 грн 91 коп;

- від 27.04.2024 про призначення суб`єкта оціночної діяльності для участі у виконавчому провадженні та зобов`язати приватного виконавця Ткачука Л.М. повернути АТ «Таскомбанк» виконавчий лист № 348/1333/15-ц та ухвалу Надвірнянського районного суду від 14.05.2019 по справі №348/1333/15-ц.

Ухвалою Надвірнянськогорайонного судувід 12серпня 2024року в задоволенні скарги ОСОБА_2 відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 5 000 грн витрат на правничу допомогу адвоката, пов`язану з розглядом скарги.

У апеляційній скарзі ОСОБА_2 та її представник посилаються на незаконність та необґрунтованість рішення суду.

Зазначають, що суд дійшов висновку про здійснення належної заміни стягувача у виконавчому провадженні з ПАТ «ВіЕС Банк» на АТ «Таскомбанк» апелянти вважають, що цей висновок суперечать вимогам чинного законодавства.

В оскаржуваній ухвалі суд вказав про наявність ухвали Надвірнянського районного суду від 14.05.2019, за якою було замінено стягувача у цивільній справі, що на думку суду є тотожною та рівноцінною заміною стягувача у виконавчому провадженні.

Однак поза увагою суду першої інстанції залишено те, що виконавчий лист від 04.07.2016 був в первинному провадженні державного виконавця Надвірнянського ВДВС Римарука Т., який постановою від 27.12.2018 повернув його стягувачу ПАТ «ВіЕс Банк» за його заявою від 05.10.2018 та в цій постанові визначено повторний строк до виконання 27.12.2021.

Судом не враховано, того що за змістом ухвали Надвірнянського районного суду від 14.05.2019 було замінено стягувача у цивільній справі, а не у виконавчому провадженні.

На час розгляду та винесення ухвали від 14.05.2019 про заміну стягувача у цивільній справі, взагалі не було відкрите виконавче провадження, оскільки за постановою державного виконавця від 27.12.2018 виконавчий лист було повернуто стягувану ПАТ «ВіЕс Банк» та тільки за заявою AT «Таскомбанк» від 23.12.2021 було повторно відкрито виконавче провадження за спірною постановою приватного виконавця Ткачука Л.М. від 24.12.2021.

Просять скасувати ухвалу суду першої інстанції та прийняти нове рішення про задоволення вимог скарги.

Представник приватного виконавця виконавчого округу Івано-Франківської області Ткачука Л. М. подав відзив на апеляційну скаргу в якому зазначає, що обґрунтуванням подачі скарги є необізнаність ОСОБА_2 , про відкриття виконавчого провадження і отримання про це нею даних тільки 15.04.2024 за місцем роботи після відрахування коштів з її заробітної плати. Вказане відповідно спростовується доводами заяви скаржника від 12.06.2023 про необізнаність її в наявності виконавчого провадження та в обґрунтованості причин пропуску строку на оскарження постанови приватного виконавця про відкриття виконавчого провадження. Тому є підстави вважати, що представником боржника вводиться суд в оману.

Згідно з ч. 5 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення та дії виконавця, посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені протягом 10 робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів.

Оскільки боржник подав скаргу на постанову приватного виконавця Ткачука Л.М. з пропуском 10-денного строку та не навів об`єктивних, достовірних та достатніх причин пропуску такого строку, то відповідно такий строк поновленню судом не підлягає.

Зазначає, що стягувачем пред`явлено виконавчий документ згідно вимог діючого законодавства не порушуючи строк пред`явлення до примусового виконання.

Обґрунтування скаржника зводяться до заперечення і незгоди із прийнятою ухвалою Надвірнянського районного суду від 14.05.2019, якою був замінений стягувач ПАТ «ВіЕс банк» та залучено правонаступника АТ «Таскомбанк», який і пред`явив до виконання виконавчий документ.

Однак, дана ухвала суду скаржником не оскаржувалася і набрала законної сили та не підлягає сумніву.

Крім того, скаржник зазначає, що вона не відповідає вимогам до виконавчого документу, однак нерозуміння порядку та суті виконавчого провадження і що конкретно є виконавчим документом у виконавчому провадженні, фактично приводить скаржника та її представника до необґрунтованих висновків.

Примусовому виконанню підлягає виключно виконавчий лист, який виданий на виконання рішення суду, а ухвала про заміну стягувача на його правонаступника тільки встановлює конкретний факт і сама по собі та своєму призначенню не є виконавчим документом, що підлягає примусовому виконанню, а тому і вимоги до виконавчого документу як такі до вказаної ухвали суду не застосовуються.

У скарзі ОСОБА_2 не зазначила, які саме її права чи свободи порушені діями приватного виконавця при виконанні виконавчого листа.

Вважає, що основою обґрунтування апеляційної скарги є фактично незгода із резолютивною частиною ухвали Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 14.05.2019 де був замінений стягувач.

ОСОБА_2 не скористалася наданим їй правом на оскарження такої ухвали та обрала неналежний спосіб захисту своїх прав.

Таким чином вважаю, що подана апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Просить залишити рішення суду першої інстанції, а апеляційну скаргу без задоволення.

ОСОБА_2 та її представник, апеляційну скаргу підтримали з мотивів наведеній у ній.

Представника ОСОБА_1 , який приймав участь у справі в режимі відеоконференції, вимоги апеляційної скарги заперечив, покликаючись на обґрунтованість висновків суду першої інстанції.

ОСОБА_1 , та представник АТ «Таскомбанк» в засідання апеляційного суду не з`явилися, хоча були належним чином повідомлені про день, час і місце слухання справи.

З урахуванням положень ч. 2 ст. 372 ЦПК України апеляційний суд ухвалив про розгляд справи за їхньої відсутності.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення ОСОБА_2 та її представника, представника ОСОБА_1 , перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, враховуючи таке.

Встановлено, що на виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Івано-Франківської області Ткачука Л.М. перебуває виконавче провадження №68005733, щодо примусового виконання виконавчого листа № 348/1333/15-ц, виданого 04.07.2016 Надвірнянським районним судом Івано-Франківської області про стягнення з ОСОБА_4 , ОСОБА_2 на користь АТ «Таскомбанк» заборгованості за кредитним договором в сумі 20119,26 доларів США основного боргу, 1391,48 доларів США - відсотки за користування кредитом та 3853,83 грн - пені, що еквівалентно 155,21 доларів США.

З матеріалів виконавчого провадження вбачається, що вказаний вище виконавчий документ пред`явлено до примусового виконання на підставі заяви стягувача - АТ «Таскомбанк», який ухвалою суду від 14.05.2019 у справі №348/1333/15-ц був замінений замість вибулого стягувача - ПАТ «ВіЕс банк». Ухвала вступила в законну силу 30.05.2019 року і учасниками справи не оскаржувалася. Копія цієї ухвали долучена до матеріалів скарги (а.с.10-11).

Таким чином АТ «Таскомбанк» є стягувачем по виконавчому листу, який виданий Надвірнянським районним судом 04.07.2016 по цивільній справі №348/1333/15-ц.

Постановою від 24.12.2021 приватним виконавцем Ткачуком Л.М. відкрито виконавче провадження та копія даної постанови надіслана на адресу боржнику 05.01.2022 року, що підтверджується п.3 Реєстру відправки рекомендованих відправлень поданих через «Укрпошту» (а.с.36-37).

У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначив про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

Приватним виконавцем Ткачуком Л.М. 24.12.2021 була також винесена постанова про стягнення з боржника основної винагороди.

Приватний виконавець одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження виносить також постанову про стягнення основної винагороди в якій наводить розрахунок та зазначає порядок стягнення основної винагороди приватного виконавця (крім виконавчих документів про стягнення аліментів). Основна винагорода приватного виконавця стягується в порядку, передбаченому для стягнення виконавчого збору. Тобто, вказана постанова від 24.12.2021 винесена приватним виконавцем Ткачуком Л.М., відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження».

ОСОБА_2 10.01.2022 року звернулася до приватного виконавця Ткачука Л.М. із заявою про зняття арешту з заробітної банківської карти (а.с.51-52).

Адвокатом Романишиним Д.М. 03.02.2022 подано до Надвірнянського районного суду скаргу на бездіяльність приватного виконавця Ткачука Л.М.

Ухвалою Надвірнянського районного суду від 22.02.2022 у справі №348/1333/15 (провадження №4-с/348/5/22) задоволено скаргу та скасовано постанову приватного виконавця Ткачука Л.М. про арешт коштів від 24.12.2021.

Постановою приватного виконавця виконавчого округу Івано-Франківської області від 15.04.2022 було знято арешт з усіх рахунків, що належать боржнику ОСОБА_2 .

В цей же день за вих. №68005733 зазначена постанова для виконання направлена приватним виконавцем в АТ КБ «ПриватБанк».

Приватному виконавцю Ткачуку Л.М. 12.06.2023 від представника боржника - ОСОБА_2 , адвоката Капака В.М. повторно надійшла заява від 06.06.2023 про зняття арешту із коштів заробітної плати та в цей же день йому направлена відповідь за вих. №6197 від 12.06.2023 року.

Ухвалою Надвірнянського районного суду від 10.08.2023 року частково задоволено скаргу ОСОБА_2 , заінтересовані особи: Приватний виконавець Ткачук Л.М., АТ «Таскобанк» на бездіяльність приватного виконавця (а.с.56-57).

Здійснюючи виконавчі дії щодо виконання рішення суду по цій справі 20.12.2023 року приватний виконавець Ткачук Л.М. виніс постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, що регламентовано ст.68 Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідно до ч.1 ст.68 «Про виконавче провадження» стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника звертається у разі відсутності в боржника коштів/електронних грошей, що знаходяться на рахунках у банках чи інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг, електронних гаманцях в емітентах електронних грошей, відсутності чи недостатності майна боржника для покриття в повному обсязі належних до стягнення сум, а також у разі виконання рішень про стягнення періодичних платежів.

В ч. 3 ст. 68 Закону України «Про виконавче провадження» вказано, що про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника виконавець виносить постанову, яка надсилається для виконання підприємству, установі, організації, фізичній особі, фізичній особі - підприємцю, які виплачують боржнику відповідно заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи.

Визначення відсотків відрахування із заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника регулюються ст.69 Закону, що також вказано приватним виконавцем у його постанові.

Зазначена постанова прийнята відповідно до ст. 68,69 Закону України «Про виконавче провадження».

Приватним виконавцем 26.04.2024 виносилась постанова про опис та арешт двох земельних ділянок ОСОБА_2 площею 0,08 га. з кадастровим №2624082501:01:001:0061 та площею 0,1991 га. з кадастровим №2624082501:01:001:0062, що знаходяться по АДРЕСА_1 .

Відповідно до ст.56 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.

Виконавець за потреби може обмежити право користування майном, здійснити опечатування або вилучення його у боржника та передати на зберігання іншим особам, про що він виносить постанову або зазначає обмеження в постанові про арешт. Вид, обсяг і строк обмеження встановлюються виконавцем у кожному конкретному випадку з урахуванням властивостей майна, його значення для власника чи володільця, необхідності використання та інших обставин.

Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.

Копії постанов, якими накладено арешт на майно (кошти) боржника, виконавець надсилає банкам чи іншим фінансовим установам, органам, що здійснюють реєстрацію майна, реєстрацію обтяжень рухомого майна, в день їх винесення.

Про проведення опису майна (коштів) боржника виконавець виносить постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника.

У разі прийняття виконавцем рішення про обмеження права користування майном, здійснення опечатування або вилучення його у боржника та передачі на зберігання іншим особам проведення опису є обов`язковим.

У постанові про опис та арешт майна (коштів) боржника обов`язково зазначаються:

1) якщо опису підлягає земельна ділянка - її розмір, цільове призначення, наявність комунікацій тощо;

Копія постанови про опис та арешт майна (коштів) надається сторонам виконавчого провадження.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно п.2 ч.1 ст.3 Закону України «Про виконавче провадження», підлягають примусовому виконанню рішення на підставі ухвал, постанов судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, про адміністративні правопорушення, кримінальних провадженнях у випадках, передбачених законом.

Відповідно ч.1 ст.5 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

В статті 55 Конституції України закріплено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Статтею 6 § 1 Міжнародної Конвенції «Про захист прав людини та основоположних свобод» передбачено, що кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов`язків має право на справедливий і відкритий розгляд впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону.

Відповідно до ч.1 ст.11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов`язаний вживати усіх передбачених Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

А згідно п.1 ч.2 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження», (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), державний виконавець здійснює заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Відповідно до п.5 ст.26 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

Частиною 1 ст.27 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

Зі змісту ч. 2 ст.27 Закону України «Про виконавче провадження» вбачається, що виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10% суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.

Відмовляючи в задоволенні скарги ОСОБА_2 , суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність порушень в діях приватного виконавця Ткачука Л.М.

Необґрунтованими єдоводи апелянта,що замінастягувача увиконавчому провадженнізПАТ «ВіЕС Банк» на АТ «Таскомбанк» суперечать вимогам чинного законодавства, оскільки така заміна була проведена у цивільній справі, а не у виконавчому провадженні.

Відповідно до частин першої та другої статті 55 ЦПК України у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в цивільному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього так само, як вони були обов`язкові для особи, яку він замінив.

Згідно з частинами першою, другою, п`ятою статті 442 ЦПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець. Положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження.

Відповідно до частини першої статті 42, частини першої статті 48 ЦПК України у справах позовного провадження учасниками справи є сторони, треті особи. Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач.

Сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ. Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов`язок щодо виконання рішення (частини перша та друга статті 15 Закону № 1304-VII).

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні (крім випадків,передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно з частиною першою статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом (частина перша статті 516 ЦК України).

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 17 січня 2020 року у справі № 916/2286/16 зазначено, що, вирішуючи питання про наявність підстав для заміни учасника справи (сторони виконавчого провадження) правонаступником за відсутності обставин, що свідчать про нікчемність договору, на підставі якого подано заяву про заміну учасника правовідносин, а також відомостей щодо оспорювання або визнання недійсним цього договору у встановленому порядку, суд має керуватися принципом правомірності цього правочину, дослідивши і надавши оцінку достатності та достовірності наданих в обґрунтування заяви про заміну сторони доказів для здійснення відповідної заміни.

Судове рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє зобов`язальних правовідносин сторін. Зміна кредитора в зобов`язанні шляхом відступлення права вимоги із зазначенням у договорі обсягу зобов`язання не обмежує цивільних прав учасників спірних правовідносин. У зв`язку із заміною кредитора в зобов`язанні саме зобов`язання зберігається цілком і повністю, змінюється лише його суб`єктний склад у частині кредитора.

Процесуальне правонаступництво (стаття 55 ЦПК України) є похідним від матеріального та випливає з юридичних фактів правонаступництва (заміни сторони в матеріальному правовідношенні її правонаступником). Це перехід процесуальних прав та обов`язків сторони у справі до іншої особи у зв`язку з вибуттям особи у спірному матеріальному правовідношенні. У зв`язку із цим для вирішення судом питання щодо процесуальної заміни сторони у справі необхідні відповідні первинні документи, які підтверджують факт вибуття особи з матеріального правовідношення та перехід її прав та обов`язків до іншої особи - правонаступника.

Матеріальне правонаступництво реалізується в межах процесуального правонаступництва виключно за правилами останнього.

Законодавець не ототожнює «процесуальне правонаступництво» і «заміну сторони виконавчого провадження», оскільки ці інститути регулюються окремими статтями ЦПК України - 55 та 442 відповідно. Також це опосередковано випливає зі змісту пункту 28 частини першої статті 353 ЦПК України, відповідно до якого ухвала про заміну сторони у справі (процесуальне правонаступництво) та ухвала про заміну сторони виконавчого провадження відокремлені одна від одної як такі, на які можуть подаватись скарги окремо від рішення суду.

Особа, на користь якої видано виконавчий документ, набуває статусу стягувача з моменту видачі такого виконавчого документа, а не з моменту відкриття виконавчого провадження. Ця особа до відкриття виконавчого провадження як юридичного процесу є лише стягувачем у виконавчому документі на стадії виконання судового рішення з відповідними правами у виконавчому провадженні, які повноцінно реалізує лише у статусі стягувача як сторони відкритого виконавчого провадження, за винятками, передбаченими законодавством. Тому заміна стягувача саме як сторони виконавчого провадження неможлива, якщо заява правонаступника про це подана, зокрема після спливу строку пред`явлення виконавчого документа до виконання, але якщо цей строк не був поновлений судом.

Водночас заміна стягувача у виконавчому документі іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) допускається на будь-якій стадії судового процесу, у тому числі до відкриття виконавчого провадження.

До таких висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 лютого 2022 року у справі № 2-7763/10 (провадження № 14-197цс21) та Верховний Суд, зокрема у постанові від 31 серпня 2022 року у справі №2-190/12 (провадження № 61-1684св22).

ПАТ «ВіЕс Банк» як особа, на користь якої видано виконавчий документ, набув статусу стягувача з моменту видачі виконавчого документа у цій справі та був замінений судом як стягувач на його правонаступника до моменту відкриття виконавчого провадження, що відповідає вимогам ч. 5 ст 442 ЦПК України. При цьому, ухвала Надвірнянського районного суду від 14.05.2019, якою був замінений стягувач учасниками справи не оскаржувалася та вступила в законну силу 30.05.2019.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, не спростовують висновки суду першої інстанції і не містять підстав для скасування або зміни судового рішення.

Згідно ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів апеляційного суду дійшла переконання, що оскаржувана ухвала судом першої інстанції постановлена з додержанням вимог матеріального і процесуального права, тому її слід залишити в силі. Доводи апеляційної скарги не спростовують її законності і обґрунтованості. Підстав для його скасування з мотивів, наведених у скарзі, не встановлено.

Порядок розподілу та відшкодування судових витрат регламентується статтею 141 ЦПК України.

Частиною першою зазначеної статті встановлено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене, судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, покладаються на апелянта.

Керуючись ст. 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 таїї представника ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Ухвалу Надвірнянського районного суду від 12 серпня 2024 року залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 09 жовтня 2024 року.

Суддя-доповідач: І.В. Бойчук

Судді: О.В. Пнівчук О.О.Томин