Постанова

від 19.09.2024 по справі 910/1052/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" вересня 2024 р. Справа№ 910/1052/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко О.В.

суддів: Гончарова С.А.

Яковлєва М.Л.

за участю секретаря судового засідання Сабалдаш О.В.

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання від 19.09.2024:

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Кабінету Міністрів України на окрему ухвалу Господарського суду міста Києва від 25.06.2024 (повний текст ухвали підписано 25.06.2024)

у справі № 910/1052/23 (суддя Павленко Є.В.)

за позовом першого заступника керівника Київської міської прокуратури в інтересах держави в особі

1) Кабінету Міністрів України

2) Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Тісо"

2) Підприємства з іноземними інвестиціями "Віп-Рент"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, - Український союз об`єднань, підприємств і організацій побутового обслуговування населення

про скасування рішень та державної реєстрації права власності, витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння, визнання недійним договору оренди

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та позицій учасників спору

У лютому 2023 року перший заступник керівника Київської міської прокуратури (далі - Прокурор) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України (далі - КМУ) та Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву (далі - Фонд) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тісо" (далі - Товариство) та Підприємства з іноземними інвестиціями "Віп-Рент" (далі - Підприємство) з вимогами про:

- скасування рішення державного реєстратора Київської філії комунального підприємства "Реєстрація нерухомості" Макарова Олега В`ячеславовича від 8 листопада 2018 року № 43945130 та проведену на його підставі реєстрацію змін до запису про реєстрацію права власності Товариства на майновий комплекс, загальною площею 7425,5 м2 (літери А, А1, А2, Б, В, Г, Ж, К), по вулиця Ямській, 72 у місті Києві (реєстраційний номер нерухомого майна № 1560674380000);

- скасування рішення державного реєстратора Комунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація" Рисак Олени Олександрівни від 10 грудня 2018 року № 44498710 та проведену на його підставі 5 грудня 2018 року державну реєстрацію права власності Товариства на майновий комплекс, загальною площею 8 631,1 м2 (літери А, А1, А2, Б, В, Г, Ж, К, Д, Н), по вулиці Ямській, 72 у місті Києві (реєстраційний номер нерухомого майна № 1716205780000);

- витребування у Товариства на користь держави в особі КМУ нежитлової будівлі - виробничого корпусу № 2, літера "Б", загальною площею 904 м2, за адресою: місто Київ, вулиця Ямська, 72-А, яка зареєстрована в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за Товариством, як нежитлові приміщення, загальною площею 905,46 м2, що є частиною приміщень нежитлової будівлі літери Г, загальною площею 2 215,3 м2, яка входить до складу майнового комплексу, загальною площею 8 631,1 м2 (літера А, А1, А2, Б, В, Г, Ж, К, Д, Н), по вулиці Ямській, 72 у місті Києві (реєстраційний номер нерухомого майна № 1716205780000);

- визнання недійсним договору оренди від 16 грудня 2019 року № 16/12-2019-ОР, укладеного між Товариством та Підприємством, предметом якого є нежитлові офісні приміщення, загальною площею 905,46 м2 по вулиці Ямській, 72 у місті Києві.

Позовні вимоги мотивовані тим, що оскільки, на думку Прокурора, внаслідок проведення 8 листопада 2018 року та 5 грудня 2018 року незаконної державної реєстрації за Товариством права власності на майновий комплекс по вулиці Ямській, 72 у місті Києві до складу цього комплексу незаконно було включено спірне державне майно, а саме: приміщення виробничого корпусу № 2, загальною площею 904,00 м2, що розташоване за адресою: місто Київ, вулиця Ямська, 72-А, такі реєстраційні дії підлягають скасуванню, спірне майно - витребуванню з незаконного володіння Товариства, а договір оренди, укладений між відповідачами - визнанню недійсним в судовому порядку.

Відповідач-1 проти позову заперечував, посилаючись на те, що відсутні обумовлені законом підстави для скасування оспорюваних рішень державного реєстратора, витребування спірного майна на користь держави, оскільки воно набуто відповідачем-1 у порядку, встановленому законом, і правомірно передано в оренду відповідачу-2 на підставі договору оренди. Прокурором не доведено неправомірність заволодіння спірним майном відповідачем-1, обрано неналежний спосіб захисту в частині скасування рішень державного реєстратора.

Крім того, відповідачем-1 заявлено про застосування до вимог прокурора строку позовної давності згідно з ст. ст. 256, 258 Цивільного кодексу України, що є підставою для відмови у позові згідно з ч. 3, 4 ст. 267 Цивільного кодексу України.

Відповідач-2 проти позову заперечував, посилаючись на те, що він є неналежним відповідачем у даному спорі.

Регіональне відділення Фонду державного майна України по місту Києву підтримало позов прокурора, посилаючись на те, що двоповерхова нежитлова будівля - виробничого корпусу № 2, літера "Б", загальною площею 904 м2, за адресою: місто Київ, вулиця Ямська, 72-А належить до державної власності, перебуває на балансі Укрсоюзсервісу, проте, право власності на вказане майно незаконно зареєстровано за відповідачем-1 у складі майнового комплексу у частині приміщень нежитлової будівлі літери Г, загальною площею 2 215,3 м2, яка входить до складу майнового комплексу, загальною площею 8 631,1 м2 (літера А, А1, А2, Б, В, Г, Ж, К, Д, Н), по вулиці Ямській, 72 у місті Києві. При цьому, вказана реєстрація відбулась внаслідок того, що загальна площа нежитлової будівлі літери Г по вул. Ямській, 72 у м.Києві збільшилась з 1 312,5 кв.м. до 2 215,3 кв.м. за рахунок помилково не включеної до загальної площі частини будівлі, що не належить до категорії самочинного будівництва, а саме 904 кв.м., які належать до державної власності.

Кабінет Міністрів України також підтримав позов Прокурора, за вищенаведених обгрунтувань.

Український союз об`єднань, підприємств і організацій побутового обслуговування населення вказував на те, що він є органом управління спірним майном, яке є державним і відповідачем-1 неправомірно набуто право власності на державне майно, яке передано в подальшому в оренду відповідачу-2. Додатково, Укрсоюзсервіс вказував на те, що приналежність спірного майна до державного, підтверджена рішеннями судів у справах № 640/2917/19, № 910/694/21, № 910/6158/21.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення

Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.06.2024 позов задоволено частково:

- витребувано в Товариства з обмеженою відповідальністю "Тісо" на користь держави в особі Кабінету Міністрів України нежитлову будівлю - виробничий корпус № 2, літера "Б", загальною площею 904 м2, за адресою: місто Київ, вулиця Ямська, 72-А, яка зареєстрована в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за Товариством з обмеженою відповідальністю "Тісо", як нежитлові приміщення, загальною площею 905,46 м2, що є частиною приміщень нежитлової будівлі літери "Г", загальною площею 2 215,3 м2, яка входить до складу майнового комплексу, загальною площею 8 631,1 м2 (літери А, А1, А2, Б, В, Г, Ж, К, Д, Н) по вулиці Ямській, 72 у місті Києві (реєстраційний номер нерухомого майна № 1716205780000);

- стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Тісо" на користь Київської міської прокуратури 368 359 грн 62 коп. судового збору;

- в іншій частині позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог мотивовано тим, що враховуючи встановлений факт незаконної реєстрації права власності Товариства на нежитлові приміщення виробничого корпусу № 2, літера "Б", площею 904,00 м2, розташованого за адресою: місто Київ, вулиця Ямська, 72-А, що є державною власністю в складі будівлі літери "Г" по вулиці Ямській, 72 у місті Києві, загальною площею 2 215,3 м2, який підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, а також те, що на момент прийняття рішення у справі вказаний відповідач не надав документів, які свідчать про приватизацію ним спірного державного майна у встановленому законом порядку чи наявності інших правих підстав набуття ним права власності на зазначене державне майно, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовної вимоги Прокурора в частині витребування у Товариства на користь держави в особі КМУ спірного державного майна.

Рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні решти позовних вимог мотивовано тим, що:

- звернення Прокурора з вимогами про скасування відповідних рішень державних реєстраторів та вчинених на їх підставі реєстраційних дій, не підлягає задоволенню, оскільки такі рішення вже вичерпали свою дію. Натомість, задоволення віндикаційного позову Прокурора саме по собі є підставою для внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно в частині належності права власності держави на спірне майно. При цьому, судом також враховано те, що Прокурор просить про скасування відповідних реєстраційних дій стосовно всього належного Товариству нерухомого майна в цілому, що дорівнює 7 425,5 м2 (перша реєстраційна дія) та 8 631,1 м2 (друга реєстраційна дія), а не тільки в частині належного державі майна;

- у задоволенні вимоги Прокурора про визнання недійсним спірного договору оренди слід відмовити, оскільки цей договір є нікчемним в силу закону, а відтак не потребує визнання недійсним в судовому порядку.

Також, суд першої інстанції зазначав, що Прокурор, подавши даний позов у січні 2023 року, не пропустив строк позовної давності, а відтак заява Товариства про застосування до спірних правовідносин строку позовної давності є необґрунтованою, у зв`язку з чим не підлягає задоволенню.

Короткий зміст ухвали місцевого господарського суду та мотиви її постановлення

25.06.2024 Господарським судом міста Києва постановлено окрему ухвалу, в якій суд вирішив надіслати Кабінету Міністрів України (01008, м. Київ, вул. Грушевського, 12/2) окрему ухвалу, якою повідомити про бездіяльність посадових осіб Кабінету Міністрів України щодо визначення належного органу управління державним майном, а саме: нежитловою будівлею - виробничим корпусом № 2, літера "Б", загальною площею 904 м2, за адресою: місто Київ, вулиця Ямська, 72-А. Встановити Кабінету Міністрів України п`ятнадцятиденний термін з моменту одержання цієї ухвали для надання пояснень щодо викладених у даній ухвалі обставин та вжитих заходів. Попередити посадових осіб Кабінету Міністрів України, що залишення без розгляду окремої ухвали суду або невжиття заходів до усунення зазначених в ній порушень закону, а так само несвоєчасна відповідь на окрему ухвалу суду, є підставою для притягнення таких осіб до адміністративної відповідальності на підставі статті 185-6 Кодексу про адміністративні правопорушення України.

Ухвала мотивована тим, що оскільки під час розгляду справи № 910/1052/23 судом встановлено, що КМУ не виконав покладених на нього державою обов`язків щодо належного управління спірним державним майном, не визначив інший орган його управління після припинення з 17 березня 2004 року повноважень Укрсоюзсервісу з управління зазначеним об`єктом державної власності, суд дійшов висновку про те, що вказані обставини є підставою для винесення судом окремої ухвали, якою КМУ повідомити про вказані недоліки з метою вжиття відповідних організаційно-правових заходів.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з прийнятою окремою ухвалою суду першої інстанції, Кабінет Міністрів України звернувся 11.07.2024 (згідно поштового трекера на конверті) на адресу Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, у якій просив суд скасувати окрему ухвалу Господарського суду міста Києва 25.06.2024. Просив поновити строк на апеляційне оскарження.

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваної ухвали порушено норми матеріального та процесуального права, ухвала суду першої інстанції була прийнята при неповному дослідженні доказів та з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи.

Скаржник наголошував на тому, що судом першої інстанції при постановленні окремої ухвали не враховано наступного:

- постановою Кабінету Міністрів України від 17.03.2004 № 336 «Про деякі питання підвищення ефективності використання державного майна» визнано такими, що втратили чинність пункти 1 та 2 вищевказаної постанови та доручено пунктом 4 вказаної постанови Уряду ФДМ України забезпечити в установленому порядку здійснення приватизації майна державних підприємств, що перебувають у сфері управління Укрсоюзсервісу, і вказана норма на даний час є чинною, в судовому порядку не скасовувалась, а відтак має бути застосована;

- отже, Урядом України прийнято управлінське рішення щодо доручення Фонду державного майна України здійснити приватизацію майна державних підприємств, що перебували у сфері управління Укрсоюзсервісу, а тому з 17.03.2004 Укрсоюзсервіс позбавлений повноважень з управління об`єктами державної власності, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією листа Секретаріату Кабінету Міністрів України від 08.11.2022 № 23185/0/2-22;

- судом не взято до уваги, що відповідно до частини четвертої статті 12 Закону України «Про приватизацію державного майна» (тут і надалі - в редакції на момент прийняття постанови Уряду України від 17.03.2004 № 336), з моменту прийняття рішення про приватизацію майна державного підприємства орган, що здійснює управління майном цього підприємства, передає у встановленому порядку функції з управління цим майном державним органам приватизації;

- відповідно до пункту 10 Положення про порядок передачі об`єктів права державної власності, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.09.1998 № 1482, передача оформляється актом приймання-передачі за формою згідно з додатком до Порядку подання та розгляду пропозицій щодо передачі об`єктів з комунальної у державну власність та утворення і роботи комісії з питань передачі об`єктів у державну власність, затвердженого цією постановою. Акт складається у чотирьох примірниках, підписується головою і членами комісії та затверджується органом, який створив комісію. Право на управління об`єктом передачі виникає з дати підписання акта приймання-передачі.

- право органу, уповноваженого управляти об`єктами державної власності виникає з дати складання акту приймання-передачі об`єкта права державної власності до сфери його управління;

- Фондом державного майна України здійснювались відповідні заходи, щодо приватизації спірного майна, шляхом включення його до переліку об`єктів, що підлягають приватизації затвердженого наказом Фонду державного майна України від 25.05.2009 № 761;

- як вбачається з листа Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву від 11.08.2022 № 30-10/3047, на адресу Регіонального відділення надійшов лист Укрсоюзсервісу з актом приймання-передачі цілісного майнового комплексу з переліком майна вказаного комплексу;

- згідно інформації що міститься у відкритих джерелах та на сайті Фонду державного майна, відсутня інформація про включення об`єкту нежитлової будівлі - виробничий корпус № 2, літера «Б», загальною площею 904 м2, за адресою: місто Київ, вулиця Ямська, 72-А до Єдиного реєстру об`єктів державної власності;

- таким чином, Урядом України в межах відповідної компетенції доручено здійснити відповідні заходи щодо приватизації спірного об`єкту, що в свою чергу підтверджує про факт прийняття Кабінетом Міністрів України відповідних управлінських рішень, а тому є помилковим твердження суду першої інстанції, про те що Уряд України не виконав покладених на нього державою обов`язків щодо належного управління спірним державним майном та те, що спірна будівля залишається в управлінні Укрсоюзсервісу;

- дії відповідачів щодо об`єкту державної власності виникли не з підстав відсутності відповідних рішень Кабінету Міністрів України щодо управління державним майном, а з їх власної протиправної поведінки та свідомого порушення законодавства відповідно такі дії були здійснені поза волею та без відома державних органів, що унеможливлює своєчасне реагування з боку Уряду;

- а тому, відсутність з 2006 року управлінських рішень Уряду України щодо спірного нерухомого майна жодним чином не впливало на дії відповідача щодо протиправного заволодіння спірним об`єктом державної власності.

Також, скаржник наголошував на допущених судом першої інстанції норм процесуального права при постановленні окремої ухвали, а саме приписів статті 241 Господарського процесуального кодексу України:

- рішенням суду першої інстанції від 13.06.2024, яким позов задоволено частково та за наслідками встановлення обставин у якому, суд першої інстанції дійшов до висновку про наявність недоліків у роботі Уряду, на час винесення окремої ухвали від 25.06.2024 так і станом на момент подання вказаної апеляційної скарги ще не набрало законної сили, відтак, рішення про часткове задоволення позову не є остаточним;

- прийняття окремої ухвали щодо не визначення Кабінетом Міністрів України належного органу управління державним майном, а саме: нежитловою будівлею - виробничим корпусом № 2, літера «Б», загальною площею 904 м2, за адресою: місто Київ, вулиця Ямська, 72-А. є передчасним, оскільки в цьому випадку постановления судом окремої ухвали є похідним судовим рішенням від первісного судового акта (вирішення спору по суті);

- отже, на момент прийняття оскаржуваної ухвали, питання щодо окремих зобов`язань Кабінету Міністрів України вчинити певні дії, що викладені в оскаржуваній ухвалі остаточно у судовому порядку вирішено не було;

- однак, враховуючи те, що рішення у справі № 910/1052/23 не набрало законної сили, висновок, якого дійшов суд першої інстанції в оскаржуваній ухвалі від 25.06.2024 - є передчасним та таким, що грубо порушує права Кабінету Міністрів України.

Також, скаржник наголошував на допущених судом першої інстанції норм процесуального права при постановленні окремої ухвали, а саме приписів ч. 1, ч. 5 статті 246 Господарського процесуального кодексу України:

- у резолютивній частині оскаржуваної окремої ухвали Кабінет Міністрів України повідомлено про бездіяльність посадових осіб Кабінету Міністрів України щодо визначення належного органу управління державним майном, а саме: нежитловою будівлею - виробничим корпусом № 2, літера "Б", загальною площею 904 м2, за адресою: місто Київ, вулиця Ямська, 72-А;

- відповідно до частини першої статті 6 Закону України «Про Кабінет Міністрів України» до посадових осіб (до складу) Кабінету Міністрів України входять Прем`єр-міністр України, Перший віце-прем`єр-міністр України, віце-прем`єр-міністри та міністри України;

- крім того, повноваження зазначених осіб, як посадових осіб Кабінету Міністрів України визначені статтями 42-44 Закону України «Про Кабінет Міністрів України»;

- таким чином, повідомляючи про бездіяльність посадових осіб Кабінету Міністрів України щодо визначення належного органу управління державним майном, а саме: нежитловою будівлею - виробничим корпусом № 2, літера "Б", загальною площею 904 м2, за адресою: місто Київ, вулиця Ямська, 72-А, Господарський суд міста Києва мав вказати, які саме норми статей 42-44 Закону України «Про Кабінет Міністрів України», не виконали посадові особи Кабінету Міністрів України в межах спірних правовідносин, які відповідно до вказаних положень мали виконати, а також зазначити чи стосується така бездіяльність всіх посадових осіб Уряду, чи конкретно визначених;

- однак, вказаного судом першої інстанції здійснено не було.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Згідно протоколу передачі судової справи (апеляційної скарги, заяви, картки додаткових матеріалів) раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу) (складу суду) від 16.07.2024 справу № 910/1052/23 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді: ОСОБА_1., Гончаров С.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.07.2024 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/1052/23. Відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційною скаргою, які визначені главою 1 розділу IV Господарського процесуального кодексу України, за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Тісо" на рішення Господарського суду міста Києва від 13.06.2024 у справі № 910/1052/23.

25.07.2024 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи № 910/1052/23.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.07.2024 поновлено Кабінету Міністрів України пропущений строк на подання апеляційної скарги на окрему ухвалу Господарського суду міста Києва від 25.06.2024 у справі № 910/1052/23, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Кабінету Міністрів України на окрему ухвалу Господарського суду міста Києва від 25.06.2024 у справі № 910/1052/23, розгляд призначено на 17.09.2024.

У зв`язку зі звільненням судді ОСОБА_1 у відставку, протоколом повторного автоматизованого розподілу справи між суддями від 16.09.2024 у справі №910/1052/23 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді: Яковлєв М.Л., Гончаров С.А.

Відповідно до протоколу передачі судової справи (апеляційної скарги, заяви, картки додаткових матеріалів) раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу) (складу суду) апеляційну скаргу Кабінету Міністрів України на окрему ухвалу Господарського суду міста Києва від 25.06.2024 у справі № 910/1052/23 передано колегії суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді: Яковлєв М.Л., Гончаров С.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.09.2024 справу №910/1052/23 за апеляційною скаргою Кабінету Міністрів України на окрему ухвалу Господарського суду міста Києва від 25.06.2024 прийнято до провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді: Яковлєв М.Л., Гончаров С.А.

В судовому засіданні 17.09.2024 оголошено перерву до 19.09.2024.

Відповідно до статті 64 Конституції України права громадян на звернення до суду та отримання правничої допомоги не можуть бути обмежені, а мають реалізовуватися з урахуванням умов існуючого воєнного стану.

Таким чином, оскільки судова система має забезпечувати дотримання права на доступ до правосуддя і здійснення такого правосуддя, з метою дотримання прав учасників справи на участь у судовому засіданні та забезпечення права на справедливий суд, дотримання принципу пропорційності, реалізації засад змагальності, враховуючи завдання господарського судочинства, з метою всебічного, повного і об`єктивного розгляду справи у розумні строки, колегія суддів дійшла висновку розглянути справу у розумний строк, тобто такий, що є об`єктивно необхідним для забезпечення можливості реалізації учасниками справи відповідних процесуальних прав, в умовах запровадженого воєнного стану.

Явка учасників спору в судове засідання

В судове засідання 19.09.2024 з?явились:

- представник Кабінету Міністрів України, який підтримав апеляційну скаргу на окрему ухвалу Господарського суду міста Києва 25.06.2024, просив скасувати оскаржувану ухвалу як таку, що ухвалена з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права;

- Прокурор, який заперечував проти апеляційної скарги Кабінету Міністрів України на окрему ухвалу Господарського суду міста Києва 25.06.2024, просив залишити оскаржувану ухвалу без змін як таку, що ухвалена з дотриманням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права;

- представник Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву, представник Підприємства з іноземними інвестиціями "Віп-Рент" та представник Українського союзу об`єднань, підприємств і організацій побутового обслуговування населення, які залишили вирішення апеляційної скарги на розсуд суду;

- представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Тісо", який просив задовольнити апеляційну скаргу Кабінету Міністрів України на окрему ухвалу Господарського суду міста Києва 25.06.2024.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

У лютому 2023 року перший заступник керівника Київської міської прокуратури (далі - Прокурор) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України (далі - КМУ) та Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву (далі - Фонд) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тісо" (далі - Товариство) та Підприємства з іноземними інвестиціями "Віп-Рент" (далі - Підприємство) з вимогами про:

- скасування рішення державного реєстратора Київської філії комунального підприємства "Реєстрація нерухомості" Макарова Олега В`ячеславовича від 8 листопада 2018 року № 43945130 та проведену на його підставі реєстрацію змін до запису про реєстрацію права власності Товариства на майновий комплекс, загальною площею 7425,5 м2 (літери А, А1, А2, Б, В, Г, Ж, К), по вулиця Ямській, 72 у місті Києві (реєстраційний номер нерухомого майна № 1560674380000);

- скасування рішення державного реєстратора Комунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація" Рисак Олени Олександрівни від 10 грудня 2018 року № 44498710 та проведену на його підставі 5 грудня 2018 року державну реєстрацію права власності Товариства на майновий комплекс, загальною площею 8 631,1 м2 (літери А, А1, А2, Б, В, Г, Ж, К, Д, Н), по вулиці Ямській, 72 у місті Києві (реєстраційний номер нерухомого майна № 1716205780000);

- витребування у Товариства на користь держави в особі КМУ нежитлової будівлі - виробничого корпусу № 2, літера "Б", загальною площею 904 м2, за адресою: місто Київ, вулиця Ямська, 72-А, яка зареєстрована в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за Товариством, як нежитлові приміщення, загальною площею 905,46 м2, що є частиною приміщень нежитлової будівлі літери Г, загальною площею 2 215,3 м2, яка входить до складу майнового комплексу, загальною площею 8 631,1 м2 (літера А, А1, А2, Б, В, Г, Ж, К, Д, Н), по вулиці Ямській, 72 у місті Києві (реєстраційний номер нерухомого майна № 1716205780000);

- визнання недійсним договору оренди від 16 грудня 2019 року № 16/12-2019-ОР, укладеного між Товариством та Підприємством, предметом якого є нежитлові офісні приміщення, загальною площею 905,46 м2 по вулиці Ямській, 72 у місті Києві.

Позовні вимоги мотивовані тим, що оскільки, на думку Прокурора, внаслідок проведення 8 листопада 2018 року та 5 грудня 2018 року незаконної державної реєстрації за Товариством права власності на майновий комплекс по вулиці Ямській, 72 у місті Києві до складу цього комплексу незаконно було включено спірне державне майно, а саме: приміщення виробничого корпусу № 2, загальною площею 904,00 м2, що розташоване за адресою: місто Київ, вулиця Ямська, 72-А, такі реєстраційні дії підлягають скасуванню, спірне майно - витребуванню з незаконного володіння Товариства, а договір оренди, укладений між відповідачами - визнанню недійсним в судовому порядку.

Відповідач-1 проти позову заперечував, посилаючись на те, що відсутні обумовлені законом підстави для скасування оспорюваних рішень державного реєстратора, витребування спірного майна на користь держави, оскільки воно набуто відповідачем-1 у порядку, встановленому законом, і правомірно передано в оренду відповідачу-2 на підставі договору оренди. Прокурором не доведено неправомірність заволодіння спірним майном відповідачем-1, обрано неналежний спосіб захисту в частині скасування рішень державного реєстратора.

Крім того, відповідачем-1 заявлено про застосування до вимог прокурора строку позовної давності згідно з ст. ст. 256, 258 Цивільного кодексу України, що є підставою для відмови у позові згідно з ч. 3, 4 ст. 267 Цивільного кодексу України.

Відповідач-2 проти позову заперечував, посилаючись на те, що він є неналежним відповідачем у даному спорі.

Регіональне відділення Фонду державного майна України по місту Києву підтримало позов прокурора, посилаючись на те, що двоповерхова нежитлова будівля - виробничого корпусу № 2, літера "Б", загальною площею 904 м2, за адресою: місто Київ, вулиця Ямська, 72-А належить до державної власності, перебуває на балансі Укрсоюзсервісу, проте, право власності на вказане майно незаконно зареєстровано за відповідачем-1 у складі майнового комплексу у частині приміщень нежитлової будівлі літери Г, загальною площею 2 215,3 м2, яка входить до складу майнового комплексу, загальною площею 8 631,1 м2 (літера А, А1, А2, Б, В, Г, Ж, К, Д, Н), по вулиці Ямській, 72 у місті Києві. При цьому, вказана реєстрація відбулась внаслідок того, що загальна площа нежитлової будівлі літери Г по вул. Ямській, 72 у м.Києві збільшилась з 1 312,5 кв.м. до 2 215,3 кв.м. за рахунок помилково не включеної до загальної площі частини будівлі, що не належить до категорії самочинного будівництва, а саме 904 кв.м., які належать до державної власності.

Кабінет Міністрів України також підтримав позов Прокурора, за вищенаведених обгрунтувань.

Український союз об`єднань, підприємств і організацій побутового обслуговування населення вказував на те, що він є органом управління спірним майном, яке є державним і відповідачем-1 неправомірно набуто право власності на державне майно, яке передано в подальшому в оренду відповідачу-2. Додатково, Укрсоюзсервіс вказував на те, що приналежність спірного майна до державного, підтверджена рішеннями судів у справах № 640/2917/19, № 910/694/21, № 910/6158/21.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.06.2024 позов задоволено частково:

- витребувано в Товариства з обмеженою відповідальністю "Тісо" на користь держави в особі Кабінету Міністрів України нежитлову будівлю - виробничий корпус № 2, літера "Б", загальною площею 904 м2, за адресою: місто Київ, вулиця Ямська, 72-А, яка зареєстрована в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за Товариством з обмеженою відповідальністю "Тісо", як нежитлові приміщення, загальною площею 905,46 м2, що є частиною приміщень нежитлової будівлі літери "Г", загальною площею 2 215,3 м2, яка входить до складу майнового комплексу, загальною площею 8 631,1 м2 (літери А, А1, А2, Б, В, Г, Ж, К, Д, Н) по вулиці Ямській, 72 у місті Києві (реєстраційний номер нерухомого майна № 1716205780000);

- стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Тісо" на користь Київської міської прокуратури 368 359 грн 62 коп. судового збору;

- в іншій частині позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог мотивовано тим, що враховуючи встановлений факт незаконної реєстрації права власності Товариства на нежитлові приміщення виробничого корпусу № 2, літера "Б", площею 904,00 м2, розташованого за адресою: місто Київ, вулиця Ямська, 72-А, що є державною власністю в складі будівлі літери "Г" по вулиці Ямській, 72 у місті Києві, загальною площею 2 215,3 м2, який підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, а також те, що на момент прийняття рішення у справі вказаний відповідач не надав документів, які свідчать про приватизацію ним спірного державного майна у встановленому законом порядку чи наявності інших правих підстав набуття ним права власності на зазначене державне майно, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовної вимоги Прокурора в частині витребування у Товариства на користь держави в особі КМУ спірного державного майна.

Рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні решти позовних вимог мотивовано тим, що:

- звернення Прокурора з вимогами про скасування відповідних рішень державних реєстраторів та вчинених на їх підставі реєстраційних дій, не підлягає задоволенню, оскільки такі рішення вже вичерпали свою дію. Натомість, задоволення віндикаційного позову Прокурора саме по собі є підставою для внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно в частині належності права власності держави на спірне майно. При цьому, судом також враховано те, що Прокурор просить про скасування відповідних реєстраційних дій стосовно всього належного Товариству нерухомого майна в цілому, що дорівнює 7 425,5 м2 (перша реєстраційна дія) та 8 631,1 м2 (друга реєстраційна дія), а не тільки в частині належного державі майна;

- у задоволенні вимоги Прокурора про визнання недійсним спірного договору оренди слід відмовити, оскільки цей договір є нікчемним в силу закону, а відтак не потребує визнання недійсним в судовому порядку.

Також, суд першої інстанції зазначав, що Прокурор, подавши даний позов у січні 2023 року, не пропустив строк позовної давності, а відтак заява Товариства про застосування до спірних правовідносин строку позовної давності є необґрунтованою, у зв`язку з чим не підлягає задоволенню.

25.06.2024 Господарським судом міста Києва постановлено окрему ухвалу, в якій суд вирішив надіслати Кабінету Міністрів України (01008, м. Київ, вул. Грушевського, 12/2) окрему ухвалу, якою повідомити про бездіяльність посадових осіб Кабінету Міністрів України щодо визначення належного органу управління державним майном, а саме: нежитловою будівлею - виробничим корпусом № 2, літера "Б", загальною площею 904 м2, за адресою: місто Київ, вулиця Ямська, 72-А. Встановити Кабінету Міністрів України п`ятнадцятиденний термін з моменту одержання цієї ухвали для надання пояснень щодо викладених у даній ухвалі обставин та вжитих заходів. Попередити посадових осіб Кабінету Міністрів України, що залишення без розгляду окремої ухвали суду або невжиття заходів до усунення зазначених в ній порушень закону, а так само несвоєчасна відповідь на окрему ухвалу суду, є підставою для притягнення таких осіб до адміністративної відповідальності на підставі статті 185-6 Кодексу про адміністративні правопорушення України.

Ухвала мотивована тим, що оскільки під час розгляду справи № 910/1052/23 судом встановлено, що КМУ не виконав покладених на нього державою обов`язків щодо належного управління спірним державним майном, не визначив інший орган його управління після припинення з 17 березня 2004 року повноважень Укрсоюзсервісу з управління зазначеним об`єктом державної власності, суд дійшов висновку про те, що вказані обставини є підставою для винесення судом окремої ухвали, якою КМУ повідомити про вказані недоліки з метою вжиття відповідних організаційно-правових заходів.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Відповідно до п. 15 ч. 1 статті 255 Господарського процесуального кодексу України визначено, що окремо від рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції, зокрема окрема ухвала.

Згідно ч. 1 ст. 271 Господарського процесуального кодексу України, апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Згідно із ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Північний апеляційний господарський суд наступних висновків.

Ч. 1 ст. 241 Господарського процесуального кодексу України визначено, що рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Відповідно до статті 246 Господарського процесуального кодексу України суд, виявивши при вирішенні спору порушення законодавства або недоліки в діяльності юридичної особи, державних чи інших органів, інших осіб, постановляє окрему ухвалу, незалежно від того, чи є вони учасниками судового процесу. В окремій ухвалі суд має зазначити закон чи інший нормативно-правовий акт (у тому числі його статтю, пункт тощо), вимоги яких порушено, і в чому саме полягає порушення. Окрема ухвала надсилається відповідним юридичним та фізичним особам, державним та іншим органам, посадовим особам, які за своїми повноваженнями повинні усунути виявлені судом недоліки чи порушення чи запобігти їх повторенню.

Ч. 5 ст. 246 Господарського процесуального кодексу України, в окремій ухвалі суд має зазначити закон чи інший нормативно-правовий акт (у тому числі його статтю, пункт тощо), вимоги яких порушено, і в чому саме полягає порушення.

Таким чином, за своєю суттю окрема ухвала є формою реагування суду на виявлені порушення вимог законодавства та інструментом для їх усунення шляхом надання відповідних вказівок особі / особам, до компетенції та/або обов`язку яких відноситься усунення виявлених порушень, які виявлені при вирішенні спору.

Так, постановою Кабінету Міністрів України від 17.03.2004 № 336 «Про деякі питання підвищення ефективності використання державного майна» визнано такими, що втратили чинність пункти 1 та 2 вищевказаної постанови та доручено пунктом 4 вказаної постанови Уряду ФДМ України забезпечити в установленому порядку здійснення приватизації майна державних підприємств, що перебувають у сфері управління Укрсоюзсервісу.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що вказана норма на даний час є чинною, в судовому порядку не скасовувалась, а відтак є застосовною.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції погоджується з доводами скаржника щодо скасування оскаржуваної ухвали, що Урядом України прийнято управлінське рішення щодо доручення Фонду державного майна України здійснити приватизацію майна державних підприємств, що перебували у сфері управління Укрсоюзсервісу, а тому з 17.03.2004 Укрсоюзсервіс позбавлений повноважень з управління об`єктами державної власності, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією листа Секретаріату Кабінету Міністрів України від 08.11.2022 № 23185/0/2-22.

Проте, судом першої інстанції безпідставно не враховано при постановленні оскаржуваної ухвали, що відповідно до частини четвертої статті 12 Закону України «Про приватизацію державного майна» (тут і надалі - в редакції на момент прийняття постанови Уряду України від 17.03.2004 № 336), з моменту прийняття рішення про приватизацію майна державного підприємства орган, що здійснює управління майном цього підприємства, передає у встановленому порядку функції з управління цим майном державним органам приватизації.

Відповідно до пункту 10 Положення про порядок передачі об`єктів права державної власності, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.09.1998 № 1482, передача оформляється актом приймання-передачі за формою згідно з додатком до Порядку подання та розгляду пропозицій щодо передачі об`єктів з комунальної у державну власність та утворення і роботи комісії з питань передачі об`єктів у державну власність, затвердженого цією постановою. Акт складається у чотирьох примірниках, підписується головою і членами комісії та затверджується органом, який створив комісію. Право на управління об`єктом передачі виникає з дати підписання акта приймання-передачі.

Отже, право органу, уповноваженого управляти об`єктами державної власності виникає з дати складання акту приймання-передачі об`єкта права державної власності до сфери його управління.

Також, суд апеляційної інстанції враховує, що саме Фондом державного майна України здійснювались відповідні заходи, щодо приватизації спірного майна, розташованого за адресою: місто Київ, вулиця Ямська, 72-А, шляхом включення його до переліку об`єктів, що підлягають приватизації затвердженого наказом Фонду державного майна України від 25.05.2009 № 761, проте, як зазначав скаржник, згідно інформації що міститься у відкритих джерелах та на сайті Фонду державного майна, відсутня інформація про включення об`єкту нежитлової будівлі - виробничий корпус № 2, літера «Б», загальною площею 904 м2, за адресою: місто Київ, вулиця Ямська, 72-А до Єдиного реєстру об`єктів державної власності.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції погоджується з правомірними доводами скаржника про те, що Урядом України в межах відповідної компетенції доручено здійснити відповідні заходи щодо приватизації певних об?єктів, що в свою чергу підтверджує про факт прийняття Кабінетом Міністрів України відповідних управлінських рішень, а тому є помилковим твердження суду першої інстанції, про те що Уряд України не виконав покладених на нього державою обов`язків щодо належного управління стверджуваним спірним державним майном.

При цьому, спірними у даних правовідносинах в контексті ініційованого Прокурором позову є те, що саме дії відповідачів щодо об`єкту державної власності виникли не з підстав відсутності відповідних рішень Кабінету Міністрів України щодо управління державним майном, а з їх власної протиправної поведінки та свідомого порушення законодавства відповідно такі дії були здійснені поза волею та без відома державних органів, що унеможливлює своєчасне реагування з боку Уряду, і що відповідно є предметом дослідження і судового розгляду, оцінка таких дій здійснюється саме за наслідками розгляду спору по суті, і що не свідчить про невиконання саме Кабінетом Міністрів України покладених на нього обов?язків.

Також, суд апеляційної інстанції погоджується з доводами скаржника про те, що судом першої інстанції допущено порушення норм процесуального права при постановленні окремої ухвали, а саме приписів статті 241 Господарського процесуального кодексу України, оскільки рішенням суду першої інстанції від 13.06.2024, яким позов задоволено частково та за наслідками встановлення обставин у якому, суд першої інстанції дійшов до висновку про наявність недоліків у роботі Уряду, на час винесення окремої ухвали від 25.06.2024 так і станом на момент подання вказаної апеляційної скарги ще не набрало законної сили, відтак, рішення про часткове задоволення позову не є остаточним в розумінні вимог процесуального закону.

Також, постановлення окремої ухвали щодо не визначення Кабінетом Міністрів України належного органу управління державним майном, а саме: нежитловою будівлею - виробничим корпусом № 2, літера «Б», загальною площею 904 м2, за адресою: місто Київ, вулиця Ямська, 72-А. - є передчасним, оскільки в цьому випадку постановлення судом окремої ухвали є похідним судовим рішенням від первісного судового акта (вирішення спору по суті), а отже, на момент прийняття оскаржуваної ухвали, питання щодо окремих зобов`язань Кабінету Міністрів України вчинити певні дії, що викладені в оскаржуваній ухвалі, остаточно у судовому порядку вирішено не було.

Також, суд апеляційної інстанції погоджується з доводами скаржника про те, що судом першої інстанції допущено порушення норм процесуального права при постановленні окремої ухвали, а саме приписів приписів ч. 1, ч. 5 статті 246 Господарського процесуального кодексу України, оскільки у резолютивній частині оскаржуваної окремої ухвали Кабінет Міністрів України повідомлено про бездіяльність посадових осіб Кабінету Міністрів України щодо визначення належного органу управління державним майном, а саме: нежитловою будівлею - виробничим корпусом № 2, літера "Б", загальною площею 904 м2, за адресою: місто Київ, вулиця Ямська, 72-А.

Відповідно до частини першої статті 6 Закону України «Про Кабінет Міністрів України» до посадових осіб (до складу) Кабінету Міністрів України входять Прем`єр-міністр України, Перший віце-прем`єр-міністр України, віце-прем`єр-міністри та міністри України, і крім того, повноваження зазначених осіб, як посадових осіб Кабінету Міністрів України визначені статтями 42-44 Закону України «Про Кабінет Міністрів України».

Таким чином, повідомляючи про бездіяльність посадових осіб Кабінету Міністрів України щодо визначення належного органу управління державним майном, а саме: нежитловою будівлею - виробничим корпусом № 2, літера "Б", загальною площею 904 м2, за адресою: місто Київ, вулиця Ямська, 72-А суд першої інстанції не вказав, які саме норми статей 42-44 Закону України «Про Кабінет Міністрів України», не виконали посадові особи Кабінету Міністрів України в межах спірних правовідносин, які відповідно до вказаних положень мали виконати, а також зазначити чи стосується така бездіяльність всіх посадових осіб Уряду, чи конкретно визначених.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції помилково постановлено окрему ухвалу, у зв`язку з чим окрема ухвала Господарського суду міста Києва від 25.06.2024 у справі № 910/1052/23 на підставі п.1-4 ч. 1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України підлягає скасуванню.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Ч. 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення, у відповідності до п. 1-4 частини 1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України, є нез`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

З огляду на встановлене вище, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження матеріалами справи, а тому окрема ухвала Господарського суду міста Києва від 25.06.2024 у справі № 910/1052/23 на підставі п.1-4 ч. 1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України підлягає скасуванню.

Керуючись ст.ст. 232-241, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Кабінету Міністрів України на окрему ухвалу Господарського суду міста Києва від 25.06.2024 у справі № 910/1052/23- задовольнити.

2.Окрему ухвалу Господарського суду міста Києва від 25.06.2024 у справі № 910/1052/23- скасувати.

3. Матеріали справи № 910/1052/23 повернути Господарському суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена відповідно до ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови підписано:08.10.2024.

Головуючий суддя О.В. Тищенко

Судді С.А. Гончаров

М.Л. Яковлєв