Постанова

від 25.09.2024 по справі 920/604/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" вересня 2024 р. Справа№ 920/604/23(920/1151/23)

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Отрюха Б.В.

суддів: Полякова Б.М.

Поліщука В.Ю.

Секретар судового засідання: Басараба К.Ю.

За участю учасників справи:

розпорядника майна ТОВ «Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання», арбітражний керуючий Ткаченко Д.В. (в режимі відеоконференції).

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Югсевморсервіс» на рішення Господарського суду Сумської області від 25.04.2024 у справі № 920/604/23(920/1151/23) (суддя Яковенко В.В., повний текст рішення складено та підписано - 30.04.2024)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання»

до: 1) Акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання»

2) Товариства з обмеженою відповідальністю «Югсевморсервіс»

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: арбітражний керуючий Ткаченко Денис Володимирович

про визнання недійсним договору поруки

та за позовом третьої особи з самостійними вимогами: розпорядника майна Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання» арбітражного керуючого Ткаченка Дениса Володимировича

до: 1) Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання»

2) Акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання»

3) Товариства з обмеженою відповідальністю «Югсевморсервіс»

про визнання недійсним договір поруки

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

05.10.2023 Товариство з обмеженою відповідальністю «Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання» (надалі також ТОВ «Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання»/позивач) звернулося до Господарського суду Сумської області із позовною заявою до Акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання» (надалі також АТ «Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання»/відповідач-1) та Товариства з обмеженою відповідальністю «Югсевморсервіс» (надалі також ТОВ «Югсевморсервіс»/відповідач-2) про визнання недійсним договору поруки.

На обгрунтування позовних вимог ТОВ «Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання» зазначає, що Договір поруки від 14.02.2020, укладений між АТ «Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання» та ТОВ «Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання» є фраудаторним правочином, направленим на зменшення обсягу майна боржника та на уникнення сплати боргу перед іншими кредиторами.

За переконанням позивача, ТОВ «Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання» взяло на себе зобов`язання перед АТ «Сумське НВО» (відступлене на ТОВ «Югсевморсервіс») по оплаті більш ніж 30 мільйонів доларів США в інтересах заінтересованої юридичної особи без жодного економічного обгрунтування та без реальної можливості виконати відповідне зобов`язання, наслідком чого стала неплатоспроможність ТОВ «СМНВО» та неможливість виконання грошових зобов`язань перед іншими кредиторами.

30.11.2023 розпорядник майна ТОВ «Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання» арбітражний керуючий Ткаченко Денис Володимирович звернувся до Господарського суду Сумської області із позовною заявою, як третя особа з самостійними вимогами, відповідно до якої просить визнати недійсним договір поруки від 14.02.2020, укладений між АТ «Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання» та ТОВ «Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання».

На обгрунтування позовних вимог розпорядник майна ТОВ «СМНВО» арбітражний керуючий Ткаченко Д.В. зазначив, що укладаючи оспорюваний правочин, боржник діяв недобросовісно, уклав договір без певної правової та фактичної мети, який не спрямований на досягнення розумної ділової мети та на реальне настання правових наслідків, боржник до дня відкриття провадження у справі про банкрутство взяв на себе зобов`язання, внаслідок чого виконання його грошових зобов`язань перед іншими кредиторами стало неможливим. Боржник, який вчиняє інші дії, пов`язані із зменшенням його платоспроможності (зокрема дії з укладення договорів поруки за яким набуває додаткових зобов`язань) після виникнення у нього зобов`язань перед кредиторами діє очевидно недобросовісно та зловживає правами стосовно кредиторів.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду Сумської області від 25.04.2024 у справі № 920/604/23(920/1151/23) (суддя Яковенко В.В., повний текст рішення складено та підписано - 30.04.2024) позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання» задоволено повністю; визнано недійсним договір поруки від 14.02.2020, укладений між Акціонерним товариством «Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання»; позов розпорядника майна Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання» арбітражного керуючого Ткаченка Дениса Володимировича задоволено повністю; визнано недійсним договір поруки від 14.02.2020, укладений між Акціонерним товариством «Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання».

Судове рішення прийнято з посиланням на приписи ст. 12 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України), ст. 42 Кодексу України з процедур банкрутства (надалі - КУзПБ), ст.ст. 13, 16, 96, 203, 215, 553-555 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) та мотивоване тим, що дії ТОВ «СМНВО» стосовно укладення спірного договору поруки від 14.02.2020 є недобросовісними і несправедливими по відношенню до інших кредиторів, є зловживанням правом на укладання договору поруки, спрямовані на позбавлення кредиторів, в майбутньому законних майнових прав.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись із вищевказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Югсевморсервіс» звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Сумської області від 25.04.2024 у справі № 920/604/23(920/1151/23) та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання» та відмову у задоволенні позову арбітражного керуючого Ткаченка Дениса Володимировича.

Апеляційна скарга обґрунтована порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що місцевий господарський суд задовольняючи позов у справі № 920/604/23(920/1151/23) дійшов протилежних висновків щодо наслідків укладання договору поруки ТОВ «СМНВО» та щодо його платоспроможності на момент укладання таких договорів, ніж ті, які викладені у рішеннях суду по аналогічним спорам в межах розгляду справи про банкрутство ТОВ «СМНВО» № 920/604/23, зокрема: рішення від 05.03.2024 у справі № 920/604/23(920/1130/23) про визнання недійсними додаткових угод до договорів поруки від 30.04.2020; рішення від 27.02.2024 у справі № 920/604/23(920/1139/23) про визнання недійсними договорів поруки від 12.12.2017; рішення від 27.02.2024 у справі № 920/604/23(920/1147/23) про визнання недійсним договору поруки від 31.08.2016.

Узагальнені доводи та заперечення учасників справи

12.09.2024 через систему «Електронний суд» до Північного апеляційного господарського суду від розпорядника майна Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання», арбітражного керуючого Ткаченка Дениса Володимировича надійшов відзив на апеляційну скаргу, згідно з яким останній просить суд, відмовити у задоволенні апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Югсевморсервіс».

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.05.2024 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Югсевморсервіс» передано для розгляду колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Агрикова О.В., судді: Козир Т.П., Мальченко А.О.

27.05.2024 від суддів Північного апеляційного господарського суду Агрикової О.В., Козир Т.П. та Мальченко А.О. надійшла заява про самовідвід від розгляду справи № 920/604/23(920/1151/23).

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.05.2024 у справі № 920/604/23(920/1151/23) заяву суддів Агрикової О.В., Козир Т.П., Мальченко А.О. про самовідвід у справі № 920/604/23(920/1151/23) задоволено; матеріали справи № 920/604/23(920/1151/23) передано для здійснення визначення складу судової колегії автоматизованою системою відповідно до положень ст. 32 Господарського процесуального кодексу України.

Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду № 09.1-07/216/24 від 29.05.2024 у зв`язку із задоволенням заяви суддів Північного апеляційного господарського суду Агрикової О.В., Козир Т.П., Мальченко А.О. про самовідвід у справі № 920/604/23(920/1151/23), призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 920/604/23(920/1151/23).

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.05.2024 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Югсевморсервіс» передано для розгляду колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Отрюх Б.В., судді: Остапенко О.М., Пантелієнко В.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.06.2024 у справі № 920/604/23(920/1151/23) витребувано з Господарського суду Сумської області матеріали справи № 920/604/23(920/1151/23) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання» до: 1) Акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання», 2) Товариства з обмеженою відповідальністю «Югсевморсервіс»; третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: арбітражний керуючий Ткаченко Денис Володимирович про визнання недійсним договору поруки; та за позовом третьої особи з самостійними вимогами: розпорядника майна Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання» арбітражного керуючого Ткаченка Дениса Володимировича до: 1) Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання», 2) Акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання», 3) Товариства з обмеженою відповідальністю «Югсевморсервіс» про визнання недійсним договору поруки; відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Югсевморсервіс» на рішення Господарського суду Сумської області від 25.04.2024 у справі № 920/604/23(920/1151/23) до надходження матеріалів даної справи до Північного апеляційного господарського суду.

02.07.2024 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи № 920/604/23(920/1151/23).

Розпорядженням в.о. керівника апарату Північного апеляційного господарського суду № 09.1-08/2199/24 від 08.07.2024 у зв`язку з перебуванням судді Пантелієнка В.О., який не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл справи № 920/604/23(920/1151/23).

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.07.2024 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Югсевморсервіс» передано для розгляду колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Отрюх Б.В., судді: Остапенко О.М., Поляков Б.М.

Слід зазначити, що суддя Поляков Б.М. перебував на лікарняному з 08.07.2024 по 11.07.2024 (включно).

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.07.2024 у справі № 920/604/23(920/1151/23), поміж іншого, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Югсевморсервіс» на рішення Господарського суду Сумської області від 25.04.2024 у справі № 920/604/23(920/1151/23) залишено без руху.

18.07.2024 через систему «Електронний суд» до Північного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Югсевморсервіс» надійшла заява про усунення недоліків.

Також необхідно вказати, що головуючий суддя (суддя - доповідач) Отрюх Б.В. перебував у відпустці з 22.07.2027 по 04.08.2024 (включно), суддя Поляков Б.М. перебував у відпустці з 22.07.2024 по 02.08.2024 та суддя Остапенко О.М. перебував у відпустці з 22.07.2024 по 16.08.2024.

Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду № 09.1-08/2556/24 від 05.08.2024 у зв`язку з перебуванням судді Остапенка О.М. у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 920/604/23(920/1151/23).

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.08.2024 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Югсевморсервіс» передано для розгляду колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Отрюх Б.В., судді: Поліщук В.Ю., Поляков Б.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.08.2024 у справі № 920/604/23(920/1151/23), поміж іншого, відкрито апеляційне провадження у даній справі за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Югсевморсервіс» на рішення Господарського суду Сумської області від 25.04.2024 у справі № 920/604/23(920/1151/23); розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Югсевморсервіс» на рішення Господарського суду Сумської області від 25.04.2024 у справі № 920/604/23(920/1151/23) призначено на 25.09.2024.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.09.2024 у справі № 920/604/23(920/1151/23), зокрема, задоволено заяву розпорядника майна Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання», арбітражного керуючого Ткаченка Дениса Володимировича про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

Явка представників учасників справи

25.09.2024 у судове засідання з`явився розпорядник майна Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання», арбітражний керуючий Ткаченко Денис Володимирович (в режимі відеоконференції).

Інші учасники справи у судове засідання 25.09.2024 не з`явилися; про час, місце та дату судового засідання повідомлялися завчасно та належним чином; про причини нез`явлення суд не повідомили.

Згідно з ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Необхідно вказати, що копію ухвали Північного апеляційного господарського суду від 06.08.2024 у справі № 920/604/23(920/1151/23) було надіслано учасникам справи в електронний кабінет, що підтверджується довідками про доставку електронного документа.

Попри те, що конституційне право на суд є правом, його реалізація покладає на учасників справи певні обов`язки. Практика Європейського суду з прав людини визначає, що сторона, яка задіяна у ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Як зазначено у рішенні цього суду у справі «Пономарьов проти України» від 03.04.2008, сторони мають вживати заходи, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків, має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (§ 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнова проти України»).

Розумність строків розгляду справи повинна визначатися з огляду на конкретні обставини справи з урахуванням критеріїв, сформованих у практиці Суду, зокрема складності справи, поведінки сторін та відповідних державних органів (рішення Європейського суду з прав людини від 29.05.2008 «Якименко проти України»; рішення Європейського суду з прав людини від 21.12.2006 «Мороз та інші проти України» та інші).

Таким чином, враховуючи наявність у матеріалах справи доказів повідомлення учасників справи про час, місце та дату судового засідання, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги по суті за участю розпорядника майна Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання», арбітражного керуючого Ткаченка Дениса Володимировича.

Позиції учасників справи

У судовому засіданні 25.09.2024 розпорядник майна Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання», арбітражний керуючий Ткаченко Денис Володимирович заперечував проти доводів апеляційної скарги з підстав викладених у відзиві на апеляційну скаргу та просив залишити її без задоволення, а рішення Господарського суду Сумської області від 25.04.2024 у справі № 920/604/23(920/1151/23) - без змін.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як вбачається з матеріалів справи, 25.10.2010 між AT «Сумське НВО» та Алверон Холдінг Лімітед (Кіпр) було укладено договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання» (надалі - Основний договір), за яким AT «Сумське НВО» (Україна) продало Алверон Холдінг Лімітед (Кіпр) частку у статутному капіталі ТОВ «СМНВО» у розмірі близько 78.32% статутного капіталу товариства за ціною 78 111 175.71 доларів США зі строком оплати до 25.10.2015.

У період з 2011 по 2013 роки за умовами Основного договору на користь AT «Сумське НВО» покупцем було сплачено 47 870 420.25 доларів США.

В подальшому, 01.03.2018 між AT «Сумське НВО» (Україна) та Алверон Холдінг Лімітед (Кіпр) було укладено додаткову угоду № 1 до Основного договору, за умовами якої покупець зобов`язався сплатити загальну ціну частки не пізніше ніж 25.10.2019.

На забезпечення виконання Алверон Холдінг Лімітед (Боржник) зобов`язань за Основним договором, 14.02.2020 між AT «Сумське НВО» (Кредитор) та ТОВ «СМНВО» (Поручитель) було укладено договір поруки (далі договір поруки), за умовами якого Поручитель солідарно відповідає перед Кредитором за виконання Боржником, зобов`язань за Основним договором у тому ж обсязі, що і Боржник, згідно з частиною 1 ст. 554 ЦК України.

За інформацією отриманою від AT «Сумське НВО», за умовами договору було частково сплачено заборгованість на суму 47 870 420,25 доларів США. Залишок заборгованості, станом на 14.02.2020 становив 30 240 755,46 доларів США.

Вимоги від AT «Сумське НВО» про сплату заборгованості за Договором поруки ТОВ «СМНВО» до 17.02.2020 не отримувало.

17.02.2020 між AT «Сумське НВО» (Кредитор) та ТОВ «Югсевморсервіс» (Новий кредитор) було укладено договір відступлення права вимоги, за умовами якого Кредитор відступає Новому кредитору, а Новий кредитор набуває вимоги, що належить Кредитору за Договором поруки, та стає стороною по Договору поруки - кредитором.

Як зазначає позивач, вимоги від ТОВ «Югсевморсервіс» про сплату заборгованості за Договором поруки ТОВ «СМНВО» до 13.07.2023 не отримувало.

Також ТОВ «Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання» вказує на те, що Договір поруки від 14.02.2020, укладений між АТ «Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання» та ТОВ «Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання» є фраудаторним правочином, направленим на зменшення обсягу майна боржника та на уникнення сплати боргу перед іншими кредиторами.

За переконанням позивача, ТОВ «Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання» взяло на себе зобов`язання перед АТ «Сумське НВО» (відступлене на ТОВ «Югсевморсервіс») по оплаті більш ніж 30 мільйонів доларів США в інтересах заінтересованої юридичної особи без жодного економічного обгрунтування та без реальної можливості виконати відповідне зобов`язання, наслідком чого стала неплатоспроможність ТОВ «СМНВО» та неможливість виконання грошових зобов`язань перед іншими кредиторами.

Крім того, розпорядник майна ТОВ «СМНВО» арбітражний керуючий Ткаченко Д.В. зазначив, що укладаючи оспорюваний правочин, боржник діяв недобросовісно, уклав договір без певної правової та фактичної мети, який не спрямований на досягнення розумної ділової мети та на реальне настання правових наслідків, боржник до дня відкриття провадження у справі про банкрутство взяв на себе зобов`язання, внаслідок чого виконання його грошових зобов`язань перед іншими кредиторами стало неможливим. Боржник, який вчиняє інші дії, пов`язані із зменшенням його платоспроможності (зокрема дії з укладення договорів поруки за яким набуває додаткових зобов`язань) після виникнення у нього зобов`язань перед кредиторами діє очевидно недобросовісно та зловживає правами стосовно кредиторів.

За наслідками розгляду вищевказаних позовних заяв місцевим господарським судом постановлено судове рішення, яке наразі оскаржується в апеляційному порядку.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів учасників справи

Статтею 269 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів Північного апеляційного господарського суду розглянувши матеріали справи, заслухавши думку розпорядника майна Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання», арбітражного керуючого Ткаченка Дениса Володимировича, обговоривши доводи апеляційної скарги, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини даної господарської справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права при постановленні оскаржуваного судового рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Югсевморсервіс» не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

В силу до ч. 6 ст. 12 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Згідно з ч. 1 ст. 42 КУзПБ господарський суд у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або кредитора, поданою в порядку, визначеному статтею 7 цього Кодексу, може визнати недійсними правочини або спростувати майнові дії, вчинені боржником після відкриття провадження у справі про банкрутство або протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, якщо вони порушили права боржника або кредиторів, з таких підстав: боржник виконав майнові зобов`язання раніше встановленого строку; боржник до відкриття провадження у справі про банкрутство взяв на себе зобов`язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов`язань перед іншими кредиторами повністю або частково стало неможливим; боржник здійснив відчуження або придбав майно за цінами, відповідно нижчими або вищими від ринкових, за умови що в момент прийняття зобов`язання або внаслідок його виконання майна боржника було (стало) недостатньо для задоволення вимог кредиторів; боржник оплатив іншій особі або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів до боржника перевищувала вартість майна; боржник узяв на себе заставні зобов`язання для забезпечення виконання грошових вимог.

У відповідності до ч. 2 ст. 42 КУзПБ правочини, вчинені боржником протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, можуть бути визнані недійсними господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або кредитора також з таких підстав: боржник безоплатно здійснив відчуження майна, взяв на себе зобов`язання без відповідних майнових дій іншої сторони, відмовився від власних майнових вимог; боржник уклав договір із заінтересованою особою; боржник уклав договір дарування.

Отже, приписи ст. 42 КУзПБ розширюють визначені приписами ст. 215 ЦК України підстави для визнання недійсними правочинів та надають можливість визнати недійсною угоду, яка відповідає вимогам Цивільного та Господарського законодавства, проте вчинена у період протягом трьох років, що передував відкриттю процедури банкрутства або після відкриття справи про банкрутство, та вчинена на шкоду боржнику або його кредиторам.

При цьому КУзПБ є частиною цивільного/господарського законодавства, тому до правовідносин, які регулює цей Кодекс як спеціальний нормативно-правовий акт, можуть застосовуватися також норми Цивільного кодексу України (далі ЦК України), зокрема: щодо загальних підстав для визнання недійсними правочинів за участі боржника.

За змістом ч. 3 ст. 13 ЦК України не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Формулювання «зловживання правом» необхідно розуміти як суперечність, оскільки якщо особа користується власним правом, то його дія дозволена, а якщо вона не дозволена, то саме тому відбувається вихід за межі свого права та дію без права. Сутність зловживання правом полягає у вчиненні уповноваженою особою дій, які складають зміст відповідного суб`єктивного цивільного права, недобросовісно, в тому числі всупереч меті такого права.

Правочини, які укладаються учасниками цивільних відносин, повинні мати певну правову та фактичну мету, яка не має бути очевидно неправомірною та недобросовісною. Правочин не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення.

Тому будь-який правочин, вчинений боржником у період настання у нього зобов`язання із погашення заборгованості перед кредитором, внаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності та набуває ознак фраудаторного правочину (правочину, що вчинений боржником на шкоду кредиторам).

Фраудаторні угоди - це угоди, що завдали шкоди боржнику (як приклад, угода з метою виведення майна). Мета такого правочину в момент його укладання є прихованою, але проявляється через дії або бездіяльність, що вчиняються боржником як до, так і після настання строку виконання зобов`язання цілеспрямовано на ухилення від виконання обов`язку.

Слід звернути увагу, що фраудаторним правочином може бути як оплатний (договір купівлі-продажу), так і безоплатний договір (договір дарування), а також може бути як односторонній, так і двосторонній чи багатосторонній правочин.

Формулювання критеріїв фраудаторності правочину залежить від того, який правочин на шкоду кредитору використовує боржник для уникнення задоволення їх вимог.

Зокрема, але не виключно, такими критеріями можуть бути: - момент вчинення оплатного відчуження майна або дарування (вчинення правочину в підозрілий період, після відкриття провадження судової справи, відмови в забезпеченні позову і до першого судового засіданні у справі; - контрагент, з яким боржник вчинив оспорювані договори (родичі боржника, пов`язані або афілійовані юридичні особи); - щодо оплатних цивільно-правових договорів важливе значення має ціна (ринкова, неринкова ціна), і цей критерій має враховуватися.

Вчинення власником майна правочину з розпорядження належним йому майном з метою унеможливити задоволення вимоги іншої особи - стягувача за рахунок майна цього власника може бути кваліфіковане як зловживання правом власності, оскільки власник використовує правомочність розпорядження майном на шкоду майновим інтересам кредитора.

Близький за змістом висновок викладено у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.12.2018 у справі № 910/7547/17.

Особа, яка є боржником перед своїми контрагентами, повинна утримуватися від дій, які безпідставно або сумнівно зменшують розмір її активів. Угоди, що укладаються учасниками цивільних відносин, повинні мати певну правову і фактичну мету, яка не має бути очевидно неправомірною та недобросовісною. Угода, що укладається «про людське око», таким критеріям відповідати не може.

Необхідно вказати, що цивільні й господарські відносини, у межах яких передбачається виконання обов`язку боржника в майбутньому без забезпечення такого боргу, ґрунтуються в основному на довірі учасників відносин до свого контрагента, а також на впевненості в можливості захистити свої майнові права в спосіб, передбачений законом, зокрема, через суд.

У сучасному українському законодавстві, як і в іноземних правопорядках, оспорювання так званих підозрілих угод божника є одним з найважливіших юридичних інструментів консолідації та збільшення конкурсної маси шляхом повернення до неї майна боржника, переданого іншим особам.

Слід зазначити, що судова палата для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, викладеного у постанові від 05.04.2023 у справі 920/10/21 (920/868/21), що фраудаторним може виявитися будь-який правочин, що здійснюється між учасниками господарських правовідносин, який укладений на шкоду кредиторам, отже, такий правочин може бути визнаний недійсним в порядку позовного провадження у межах справи про банкрутство відповідно до статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства на підставі пункту 6 частини першої статті 3 ЦК України як такий, що вчинений всупереч принципу добросовісності, та частин третьої, шостої статті 13 ЦК України з підстав недопустимості зловживання правом, на відміну від визнання недійсним фіктивного правочину, лише на підставі статті 234 ЦК України. У такому разі звернення в межах справи про банкрутство з позовом про визнання недійсними правочинів боржника на підставі загальних засад цивільного законодавства та недопустимості зловживання правом є належним способом захисту, який гарантує практичну й ефективну можливість захисту порушених прав кредиторів та боржника.

Водночас, категорія фраудаторності у галузі банкрутства спрямована на недопущення недобросовісного виведення активів з метою уникнення відповідальності цим майном перед кредиторами, зважаючи, що частина друга статті 96 ЦК України вимагає, щоб юридична особа відповідала за своїми зобов`язаннями усім належним їй майном. Тобто боржник має усвідомлювати повне виконання свого обов`язку перед кредитором.

У зв`язку з цим можна розмежувати також критерії фраудаторності: об`єктивний - коли вчиняється правочин цілеспрямовано на ухилення від виконання обов`язку за наявності існуючої вже заборгованості; суб`єктивний - усвідомлення боржником появи боргу в результаті укладення правочину, що повинно аналізуватися через призму економічної мети договору, сумлінність та добросовісність дій боржника, які мають бути спрямовані на погашення боргу, а не навпаки, на неможливість виконання зобов`язання.

Обираючи варіант добросовісної поведінки, боржник зобов`язаний піклуватися про те, щоб його юридично значимі вчинки були економічно обґрунтованими. Також поведінка боржника, повинна відповідати критеріям розумності, що передбачає, що кожне зобов`язання, яке правомірно виникло, повинно бути виконано належним чином, а тому кожний кредитор вправі розраховувати, що усі існуючі перед ним зобов`язання за звичайних умов будуть належним чином та своєчасно виконані. Доброчесний боржник повинен мати на меті добросовісно виконати усі свої зобов`язання, а в разі неможливості такого виконання - надати справедливе та своєчасне задоволення (сатисфакцію) прав та правомірних інтересів кредитора.

Аналогічний висновок викладено у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.11.2019 у справі №910/8357/18.

У період протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, дії щодо будь-якого вилучення (відчуження) боржником своїх майнових активів є підозрілими і можуть становити втручання у право власності кредиторів, відтак відчуження майна боржником повинно здійснюватися з огляду на права кредиторів щодо забезпечення їх вимог активами боржника, а неврахування інтересів кредиторів у такому випадку є зловживанням з боку боржника своїми правами щодо розпорядження майном як власника, за умови, що відчуження майна призводить завідомо до зменшення обсягу платоспроможності боржника і наносить шкоду кредиторам.

Боржник, який відчужує майно (вчиняє інші дії, пов`язані, із зменшенням його платоспроможності) після виникнення у нього зобов`язання діє очевидно недобросовісно та зловживає правами стосовно кредитора.

Дії боржника, зокрема, але не виключно, щодо безоплатного відчуження майна, відчуження майна за ціною значно нижче ринкової, для цілей не спрямованих на досягнення розумної ділової мети або про прийняття на себе зобов`язання без відповідних майнових дій іншої сторони, або відмова від власних майнових вимог, якщо вони вчинені у підозрілий період, можуть свідчити про намір ухилення від розрахунків із контрагентами та спрямовані на завдання шкоди кредиторам.

Тому правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними та зводяться до зловживання правом, спрямованим на недопущення (уникнення) задоволення вимог такого кредитора.

Відтак, будь-який правочин, вчинений боржником у період настання у нього зобов`язання з погашення заборгованості перед кредиторами, внаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності та набуває ознак фраудаторного правочину - правочину, що вчинений боржником на шкоду кредиторам.

Як зазначає позивач, вказаний договір поруки є фраудаторним правочином, направленим на зменшення обсягу майна боржника та на уникнення сплати боргу перед іншими кредиторами.

Крім того, на переконання позивача, ТОВ «СМНВО» було взято на себе зобов`язання перед АТ «Сумське НВО» (відступлене на ТОВ «Югсевморсервіс») по оплаті більш ніж 30 мільйонів доларів США в інтересах заінтересованої юридичної особи без жодного економічного обгрунтування та без реальної можливості виконати відповідне зобов`язання, наслідком чого стала неплатоспроможність ТОВ «СМНВО» та неможливість виконання грошових зобов`язань перед іншими кредиторами.

За змістом п. 2 ч. 2 ст. 16 ЦК України одним зі способів захисту судом цивільних прав та інтересів може бути визнання правочину недійсним.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Статтею 215 ЦК України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Вирішуючи спір про визнання договору недійсним, суд має встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання такого правочину недійсним на момент його вчинення, а тому для з`ясування наявності чи відсутності таких обставин, суд повинен дослідити оспорюваний договір та надати йому правову оцінку.

З матеріалів справи вбачається, що 14.02.2020 в забезпечення виконання Алверон Холдінг Лімітед (Боржник) зобов`язань за Основним договором, між AT «Сумське НВО» (Кредитор) та ТОВ «СМНВО» (Поручитель) було укладено договір поруки, за умовами якого Поручитель солідарно відповідає перед Кредитором за виконання Боржником, зобов`язань за Основним договором у тому ж обсязі, що і Боржник, згідно з ч. 1 ст. 554 ЦК України.

В силу ч. 1 ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

Приписами ч.ч. 1, 2 ст. 554 ЦК України визначено, що у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Касаційній господарський суд у складі Верховного Суду в постанові від 02.11.2022 у справі № 925/36720 (925/107/21) зазначає, що при укладенні договору сторони мають переслідувати легітимну мету. Будь-яка господарська операція, дія суб`єкта господарювання повинна мати розумне пояснення мети її здійснення.

Оскільки договір поруки є безоплатним, тобто не має очевидної економічної мети (за виключенням випадку, коли поручитель бере плату за свої послуги з боржника відповідно до ст. 555 ЦК України), то суд при вирішенні питання щодо фіктивності договору має з`ясовувати дійсні мотиви, через які особа поручається за боржника перед кредитором і чи є такі мотиви легітимними.

За загальним правилом, правочини, що укладаються учасниками цивільних відносин, повинні мати певну правову та фактичну мету, яка не має бути очевидно неправомірною та недобросовісною. Правочин не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення.

Поручитель, який став солідарним боржником у зв`язку з невиконанням позичальником свого обов`язку у кредитному зобов`язанні, що виникло первинно з його волі та згідно з його бажанням, не є абсолютно вільним у обранні варіантів власної поведінки, його дії не повинні призводити до такого стану, у якому він ставатиме неплатоспроможним перед своїми кредиторами.

Близький за змістом висновок викладено у постанові Верховного Суду від 24.07.2019 у справі № 405/1820/17.

Відповідно до стандартної ділової практики боржнику відома особа поручителя і презюмується наявність певних відносин між боржником та поручителем (родинних, особистих, ділових, корпоративних, відносин пов`язаності, економічної залежності чи підпорядкування тощо). Саме ці відносини з боржником як правило спонукають поручителя взяти на себе додатковий економічний тягар і на безоплатних підставах укласти договір щодо забезпечення зобов`язань боржника.

Необхідно вказати, що боржник, який вчиняє дії, пов`язані із зменшенням його платоспроможності після виникнення у нього зобов`язання із повернення суми позики діє очевидно недобросовісно та зловживає правами стосовно кредитора.

Водночас, будь-який правочин, вчинений боржником у період настання у нього зобов`язання із погашення заборгованості перед кредитором, внаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності та набуває ознак фраудаторного правочину.

Аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 24.07.2019 у справі № 405/1820/17, від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18.

В обранні варіанта добросовісної поведінки боржник зобов`язаний піклуватися про те, щоб його юридично значимі вчинки були економічно обґрунтованими. Також поведінка боржника повинна відповідати критеріям розумності, що передбачає, що кожне зобов`язання, яке правомірно виникло, повинно бути виконано належним чином, а тому кожний кредитор вправі розраховувати, що усі існуючі перед ним зобов`язання за звичайних умов будуть належним чином та своєчасно виконані.

Отже, усі боржники мають добросовісно виконати усі свої зобов`язання, а в разі неможливості такого виконання - надати справедливе та своєчасне задоволення прав та правомірних інтересів кредитора.

Особа, яка є боржником перед своїми контрагентами повинна утримуватись від дій, які безпідставно або сумнівно зменшують розмір її активів.

Близька за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 20.05.2020 у справі № 922/1903/18.

Як вбачається з матеріалів справи, на момент вчинення спірного договору поруки, до майбутнього поручителя було подано позов від кредитора - ДПІ в м. Суми про стягнення 11 693 806,08 грн (позовна заява від 08.08.2016) та від Прокуратури Сумської області в інтересах ДПІ в м. суми про стягнення 16 324 822,71 грн (позовна заява від 18.01.2017), за результатами розгляду яких Сумським окружним адміністративним судом було ухвалено рішення від 30.01.2020 у справі № 818/968/16 яким стягнуто з ТОВ «СМНВО» податковий борг на загальну суму 20 842 874,39 грн, рішення набрало законної сили після його перегляду в апеляційному порядку 26.01.2021.

При цьому, рішення Сумського окружного адміністративного суду у справі № 818/968/16 залишаються невиконаними, зокрема, заборгованість за таким рішенням стала підставою для відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ «СМНВО» за заявою ініціюючого кредитора ГУ ДПС у Сумській області.

Також, позивач вказує на те, що за договором поруки у боржника виникли зобов`язання поруки за сплату АТ «Сумське НВО» заборгованості в сумі 30 240 755,46 доларів США, при тому, що на дату його укладення у поручителя вже була наявна прострочена заборгованість зі сплати податків та інших обов`язкових платежів до бюджету, зокрема станом на 14.02.2020 податковий борг підприємства становив 236 873 344,07 грн.

Відповідно до даних звіту про фінансові результати ТОВ «СМНВО» за 2019 рік боржник за наслідком 2019 фінансового року поніс збитки у розмірі 83 833 000 грн, що з урахуванням заборгованості перед іншими кредиторами та обтяження нерухомого майна та основних засобів виробництва підприємства заставою фактично вже виключало можливість виконання боржником зобов`язання за порукою як на дату укладення договору поруки, так і у майбутньому.

Отже, за встановлених обставин, очевидним є те, що боржник, який не може сплатити податки та інші обов`язкові платежі до бюджету, виконати свої зобов`язання перед кредиторами на суму понад 200 мільйонів гривень в силу власної неплатоспроможності не може виконати зобов`язання іншої сторони на суму більше 30 мільйонів доларів США.

Вказані обставини є нетиповою діловою практикою, яка свідчить про те, що договір поруки було укладено з іншою метою, аніж реальне забезпечення виконання основного зобов`язання ТОВ «СМНВО».

Таким чином, дії ТОВ «СМНВО» щодо укладення спірного договору поруки від 14.02.2020 є недобросовісними і несправедливими по відношенню до інших кредиторів, є зловживанням правом на укладення договору поруки, спрямовані на позбавлення кредиторів, в майбутньому законних майнових прав.

Враховуючи встановлення обставин щодо наявності ознак фраудаторності спірного правочину, укладення його без жодних відповідних майнових дій іншої сторони, неспрямованість на реальне настання наслідків, а також за відсутності економічної мети для боржника, місцевий господарський суд належним чином дослідивши матеріали справи, дотримуючись норм процесуального та матеріального права, дійшов вірного висновку про задоволення позовних вимог ТОВ «Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання» щодо визнання недійсним спірного правочину.

Щодо позовної заяви розпорядника майна ТОВ «Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання» арбітражного керуючого Ткаченка Дениса Володимировича, необхідно зазначити таке.

Як зазначалось вище, обґрунтовуючи право на звернення до суду із позовною заявою про визнання недійсним договору поруки, розпорядник майна ТОВ «СМНВО» арбітражний керуючий Ткаченко Д.В. зазначив, що укладаючи оспорюваний правочин, боржник діяв недобросовісно, уклав договір без певної правової та фактичної мети, який не спрямований на досягнення розумної ділової мети та на реальне настання правових наслідків, боржник до дня відкриття провадження у справі про банкрутство взяв на себе зобов`язання, внаслідок чого виконання його грошових зобов`язань перед іншими кредиторами стало неможливим. Боржник, який вчиняє інші дії, пов`язані із зменшенням його платоспроможності (зокрема дії з укладення договорів поруки за яким набуває додаткових зобов`язань) після виникнення у нього зобов`язань перед кредиторами діє очевидно недобросовісно та зловживає правами стосовно кредиторів.

За змістом ч. 1 ст. 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», Закону про банкрутство, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до ч. 6 ст. 12 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Законом про банкрутство (наразі КУзПБ).

Приписами ч. 1 ст. 2 КУзПБ визначено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, ГПК України, іншими законами України.

Статтею 1 КУзПБ передбачено, що розпорядник майна - арбітражний керуючий, призначений господарським судом для здійснення процедури розпорядження майном.

В силу ч. 1 ст. 44 КУзПБ під розпорядженням майном розуміється система заходів щодо нагляду та контролю за управлінням та розпорядженням майном боржника з метою забезпечення збереження, ефективного використання майнових активів боржника, здійснення аналізу його фінансового стану, а також визначення наступної процедури (санації чи ліквідації).

Згідно з ч. 2 ст. 7 КУзПБ господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує, зокрема, спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником.

У відповідності до ч. 3 ст. 44 КУзПБ обов`язки розпорядника майна, одним з яких є обов`язок вживати заходів для захисту майна боржника.

Частиною 9 статті 44 КУзПБ визначено, що розпорядник майна має право на подання до господарського суду позову щодо визнання недійсними правочинів, у тому числі укладених боржником з порушенням порядку, встановленого цим Кодексом, а також позовів щодо визнання недійсними актів, прийнятих у процедурі розпорядження майном щодо зміни організаційно-правової форми боржника.

Отже, на стадії розпорядження майном законодавець чітко визначив повноваження розпорядника майна щодо звернення з вимогою про визнання недійсними угод (правочинів) укладених боржником.

З огляду на вищевикладене, розпорядник майна боржника має право на звернення в межах справи про банкрутство з позовом про визнання недійсним договору поруки боржника та гарантує практичну й ефективну можливість захисту порушених прав кредиторів та боржника.

При цьому, так як судом встановлені обставини щодо наявності ознак фраудаторності спірного правочину, укладення його без жодних відповідних майнових дій іншої сторони, неспрямованість на реальне настання наслідків, а також за відсутності економічної мети для боржника, то місцевий господарський суд належним чином дослідивши матеріали справи, дотримуючись норм процесуального та матеріального права, дійшов вірного висновку про задоволення позовних вимог третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору.

Разом з тим, твердження апеляційної скарги не спростовують висновків, викладених у рішенні Господарського суду Сумської області від 25.04.2024 у справі № 920/604/23(920/1151/23) та у даному випадку скаржником не надано належних та допустимих доказів на підтвердження своєї правової позиції, а також не наведено переконливих аргументів у відповідності з нормами чинного законодавства, щодо спростування висновків суду першої інстанції.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно з ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

В силу статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було.

Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7, 11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV (3477-15) «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

З приводу висвітлення всіх доводів апеляційної скарги колегія суддів враховує практику Європейського суду з прав людини, який у рішенні в справі «Серявін та інші проти України» вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У рішенні Суду у справі «Трофимчук проти України» № 4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.

За змістом п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Приписами статті 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду вважає апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Югсевморсервіс» необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду Сумської області від 25.04.2024 у справі № 920/604/23(920/1151/23) підлягає залишенню без змін.

Розподіл судових витрат

Судові витрати за подання даної апеляційної скарги, у відповідності до статті 129 ГПК України, судом покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 240, 267-271, 273, 275, 276, 280, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Кодексом України з процедур банкрутства, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Югсевморсервіс» залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Сумської області від 25.04.2024 у справі № 920/604/23(920/1151/23) залишити без змін.

3. Справу № 920/604/23(920/1151/23) повернути до Господарського суду Сумської області.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку, строки та випадках, передбачених ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України та ст. 9 Кодексу України з процедур банкрутства.

Головуючий суддя Б.В. Отрюх

Судді Б.М. Поляков

В.Ю. Поліщук