Постанова

від 08.10.2024 по справі 910/15717/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" жовтня 2024 р. Справа№ 910/15717/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Яковлєва М.Л.

суддів: Гончарова С.А.

Станіка С.Р.

за участю секретаря судового засідання: Гончаренка О.С.

за участю представників учасників справи згідно протоколу судового засідання від 08.10.2024 у справі №910/15717/23(в матеріалах справи)

розглянувши у відкритому судовому засіданні

матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Астра-Пак»

на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 13.06.2024

у справі № 910/15717/23 (суддя Кирилюк Т.Ю.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Київхліб»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Астра Пак»

про стягнення 862 859,41 грн.

ВСТАНОВИВ:

Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 13.06.2024 у справі № 910/15717/23 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Астра Пак» про розподіл судових витрат у справі № 910/15717/23 задоволено частково, до стягнення з позивача на користь відповідача присуджено 7 500,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу, в іншій частині заяви відмовлено.

При розгляді поданої відповідачем заяви суд першої інстанції:

- проаналізувавши наведений у заяві відповідача про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу опис наданих адвокатом Сербуловим О.В. послуг, а також подані документи, дійшов висновку про те, що відображена у цих доказах інформація щодо характеру та обсягу виконаної адвокатом відповідача роботи (наданих послуг) не відповідає критерію розумності та є неспівмірною з обсягом наданих адвокатом послуг, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт;

- з огляду на предмет спору та заявлений відповідачем розмір витрат на послуги адвоката, враховуючи обсяг наданих адвокатом послуг, приймаючи до уваги конкретні обставини справи та заперечення позивача, погодився з доводами останнього та зменшив заявлений до стягнення розмір витрат на правничу допомогу до 7 500,00 грн.

Не погоджуючись із додатковим рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю «Астра-Пак» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить змінити додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 13.06.2024 у справі № 910/15717/23 та збільшити розмір відшкодування витрат на професійну правничу допомогу з 7 500,00 грн. до 50 000,00 грн.

У апеляційній скарзі апелянт зазначив про те, що позивач не довів неспівмірність витрат Відповідача на професійну правничу допомогу, а тому суд першої інстанції безпідставно зменшив розмір витрат на професійну правничу допомогу відповідача.

У обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт послався на те, що:

- з питань, порушених позивачем у клопотанні про зменшення витрат, 05.01.2024 відповідачем було подано обґрунтовані пояснення, які судом першої інстанції залишені поза увагою;

- клопотання позивача ґрунтується виключно на тому, що представник відповідача був в достатній мірі обізнаний із позицією позивача і об`єктивної необхідності для адвоката вивчати матеріали цієї справи не було, а гонорар адвоката має обраховуватись з урахуванням гонорару адвоката в іншій справі, зокрема у справі № 910/14860/21 де з позивача на користь відповідача стягнуто лише 7 500,00 грн., проте представництво інтересів відповідача у вищенаведеній справі та справах Господарського суду міста Києва №№910/16691/21, 910/8914/22 здійснювалось на підставі іншого договору (від 06.09.2021), яким було встановлено інший порядок і спосіб розрахунку, розміру та оплати гонорару. Окремо слід звернути увагу на те, що різниця між терміном укладання вказаних договорів складає більше ніж 2 роки. При цьому позивач не надав суду для порівняння жодного процесуального документу, складеного адвокатом Сербуловим О.В. у справах №№910/16691/21, 910/14860/21, 910/8914/22 із якого можливо зробити висновки, що адвокату не потребувалось додаткового вивчення документів, судової практики та складання процесуальних документів у справі №910/15717/23;

- на підставі чого судом першої інстанції зроблено висновок, що опис наданих адвокатом Сербуловим О.В. послуг, а також подані документи, не відповідають критерію розумності та є неспівмірними з обсягом наданих адвокатом послуг, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт не зрозуміло і в рішенні не наведено;

- судом першої інстанції залишено поза увагою, що, наприклад, з 7 сторінок (повних) відзиву на позов від 31.10.2023, питання преюдиції викладено лише на 1 сторінці, заперечення на відповідь на відзив від 22.11.2023 із 9 сторінок (повних), питання преюдиції викладено лише на 2 сторінці. Слід звернути увагу, що зазначене обумовлено тим, що позивачем саме заперечувались обставини, встановлені рішеннями суду в інших справах. Очевидно, що для належного виконання доручення адвокату недостатньо лише посилання на наявність рішення суду у певній справі, а потребувалось здійснення глибокого аналізу тексту кожного рішення суду і доказування його преюдиційність у справі, яка розглядається;

- складені адвокатом заяви по суті справи повністю відповідають обставинам справи і заявленим позивачем позовним вимогам, містять докладне викладення обставин виконання сторонами спірного договору, а також розгорнутих пояснень щодо заявлених вимог;

- у попередньому розрахунку судових витрат позивачем визначено суму власних витрат на послуги адвоката у розмірі 30 000,00 грн. Отже, з однієї сторони, позивач заявляє про завищення з боку відповідача розміру компенсації витрат на правничу допомогу, а з іншої, подає завідомо безпідставний позов (з огляду на глибоке розуміння позивачем значення рішень у справах Господарського суду міста Києва №№910/16691/21, 910/14860/21, 910/8914/22 на розгляд цієї справи) і заявляє власні витрати в розмірі, що в 4 рази перевищують 7 500,00 грн., які він вважає належною сатисфакцією для відповідача;

- за загальним правилом, саме лише подання клопотання про зменшення витрат без належного обґрунтування відносно критерію неспівмірності заявленого розміру витрат недостатньо для прийняття судом рішення про зменшення розміру цих витрат.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.07.2024, справу № 910/15717/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: Яковлєв М.Л. - головуючий суддя; судді: Шаптала Є.Ю., Гончаров С.А..

З огляду на те, що апеляційна скарга надійшла до Північного апеляційного господарського суду без матеріалів справи, що у даному випадку унеможливлює розгляд поданої апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про необхідність витребування матеріалів даної справи у суду першої інстанції та відкладення вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділу IV ГПК України, до надходження матеріалів справи.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.07.2024 у Господарського суду міста Києва витребувано матеріали справи № 910/15717/23, а також відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження матеріалів справи № 910/15717/23.

18.07.2024 від Господарського суду міста Києва до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали даної справи.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.07.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Астра-Пак» на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 13.06.2024 у справі № 910/15717/23, розгляд апеляційної скарги призначено на 03.09.2024 о 10:30 год.

06.08.2024 до суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач, з посиланням ті ж самі обставини, які ним наводились у поданому до суду першої інстанції клопотанні про зменшення витрат на оплату правничої допомоги (вказані доводи будуть викладені нижче - примітка суду), а також на висновки, які викладені в оскаржуваному додатковому рішенні, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

У зв`язку з перебуванням судді Шаптали Є.Ю., який не є головуючим суддею, на лікарняному розпорядженням керівника апарату суду № 09.1-08/3122/23 від 03.09.2024 призначено повторний автоматизований розподіл справи № 910/15717/23.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.09.2024, визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Яковлєв М.Л.; судді: Гончаров С.А., Станік С.Р..

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.07.2024 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Астра-Пак» на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 13.06.2024 у справі № 910/15717/23 прийнято до свого провадження у складі колегії суддів: головуючий суддя - Яковлєв М.Л.; судді: Гончаров С.А., Станік С.Р., розгляд апеляційної скарги призначено на 08.10.2024 об 11:15 год.

07.10.2024 до суду від відповідача надійшла заява про розгляд справи без участі, в якій заявник просить розглянути апеляційну скаргу без участі заявника та задовольнити апеляційну скаргу.

Станом на 08.10.2024 до Північного апеляційного господарського суду відзивів на апеляційну скаргу та клопотань від учасників справи не надходило.

Відповідач представників в судове засіданні не направив.

Враховуючи належне повідомлення всіх учасників про час і місце судового розгляду апеляційної скарги, а також те, що явка представників учасників в судове засідання не визнана обов`язковою, колегія суддів дійшла висновку про розгляд апеляційної скарги у відсутність представників відповідача за наявними матеріалами апеляційного провадження.

Під час розгляду справи представник представник позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечив.

Згідно із ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржуване додаткове рішення суду першої інстанції підлягає зміні, з наступних підстав.

Позов заявлено про стягнення з відповідача 862 859,41 грн, з яких: 836 309,88 грн. становить штраф за порушення строків поставки товару за договором поставки № 12-09/19 від 12.09.2019, який нарахований на підставі пункту 6.1 вказаного договору, а 26549,53 грн. - штраф за поставку неналежного товару, нарахованого на підставі пункту 6.4 такого договору поставки.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.12.2023, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 16.04.2024, у задоволенні позову відмовлено повністю.

Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 13.06.2024 у справі № 910/15717/23 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Астра Пак» про розподіл судових витрат у справі № 910/15717/23 задоволено частково, до стягнення з позивача на користь відповідача присуджено 7 500,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу, в іншій частині заяви відмовлено.

Стаття 221 ГПК України встановлює, що:

- якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог (ч. 1);

- для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог (ч. 2);

- у випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу (ч. 3).

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення (ч. 3 ст. 244 ГПК України).

Частина 1 ст. 123 ГПК України встановлює, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, серед іншого, належать витрати на професійну правничу допомогу, а також витрати, пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду. (п. 1 та п. 4 ч. 3 ст. 123 ГПК України).

Згідно з приписами ч. 2 ст. 16 ГПК України представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Частина 1 ст. 124 ГПК України встановлює, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Водночас за приписами ч. 2 ст. 124 ГПК України, у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

При цьому ч. 8 ст. 129 ГПК України встановлює, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Верховний Суд у постанові № 922/376/20 від 06.10.2020 зазначив, що оскільки в процедурі спрощеного провадження стадія судових дебатів відсутня, то вимога ч. 8 ст. 129 ГПК України про подання доказів щодо розміру понесених судових витрат до закінчення судових дебатів не може розповсюджуватися на сторін у справі, яка розглядається у спрощеному провадженні. Водночас, в даному випадку, до правовідносин сторін підлягає застосуванню інша вимога ч. 8 ст. 129 ГПК України про подання доказів щодо розміру понесених судових витрат протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Рішення Господарського суду міста Києва від 18.12.2023 у даній справі ухвалено у спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 221 ГПК України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Отже, за приписами ГПК України попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат сторона має подати до суду разом з першою заявою по суті спору, якою відповідно до приписів ч. 2 ст. 161 ГПК України є позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву, а докази понесення таких витрат - до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву, а у випадку, коли справа слухається в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін такі докази мають бути подані протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду

З матеріалів справи слідує, що:

- у відзиві на позовну заяву відповідач навів попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він поніс та очікує понести у зв`язку з розглядом справи, а саме витрат на професійну правничу допомогу в сумі 50 000,00 грн.;

- 21.12.2023 до суду від відповідача надійшла заява про ухвалення додаткового рішення, в якій просив ухвалити додаткове судове рішення та стягнути з позивача витрати на професійну правничу допомогу в сумі 50 000,00 грн. До вказаної заяви додані докази понесення таких витрат.

Отже, матеріалами справи підтверджується дотримання відповідачем як строків подання попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, так і строків подання доказів понесення таких витрат.

Частини 1 та 2 ст. 126 ГПК України встановлює, що:

- витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави;

- за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).

На підтвердження факту понесення відповідачем витрат на професійну правничу допомогу ним до матеріалів справи долучені належним чином засвідчені копії договору про надання правової (правничої) допомоги б/н від 12.10.2023, укладеного між адвокатом Сербуловим Олександром Володимировичем та відповідачем актів прийому-передачі наданих послуг (окремого обсягу) 0111/01 від 01.11.2023 та 1912/02 від 19.12.2023, рахунків-фактур № 0076 від 03.11.2023, № 00096 від 19.12.2023 та платіжної інструкції № 5047 від 06.11.2023.

Колегія суддів зазначає про те, що матеріали справи не містять паперових копій актів прийому-передачі наданих послуг (окремого обсягу) 0111/01 від 01.11.2023 та 1912/02 від 19.12.2023 та рахунку-фактури № 0076 від 03.11.2023, проте ці документи наявні у додатках до поданої позивачем через систему «Електронний суд» заяви про ухвалення додаткового рішення та доступні до перегляду в КП «ДСС», що свідчить про те, що працівниками канцелярії суду при виготовленні паперового примірника вказаної заяви помилково не було роздруковано паперові копії всіх додатків до вказаної заяви.

Наданими відповідачем документами підтверджено наступне.

12.10.2023 відповідач (клієнт) та адвокат Сербуловим Олександром Володимировичем (адвокат) уклали договір про надання правової (правничої) допомоги б/н, в якому сторонами погоджено, що:

- адвокат приймає на себе доручення клієнта здійснити професійну правничу допомогу (юридичні послуги), представництво у справі № 910/15717/23 (п. 1.1);

- за представництво інтересів в суді першої інстанції клієнт сплачує адвокату гонорар в розмірі 50 000,00 грн. наступним чином: 30 % авансовий платіж, протягом 10 днів з моменту відкриття провадження у справі, але в будь-якому випадку до першого судового засідання; 70 % протягом 5 днів з моменту прийняття судом першої інстанції рішення у справі (п. 6.2).

З наданих відповідачем актів прийому-передачі наданих послуг (окремого обсягу) 0111/01 від 01.11.2023 та 1912/02 від 19.12.2023 слідує, що адвокатом надано наступні послуги:

- здійснено аналіз позовної заяви у справі №910/15717/23 Господарського міста Києва;

- здійснено аналіз судової практики в аналогічних спорах;

- здійснено аналіз наявних між сторонами правовідносин, які можуть мати вплив на вирішення спору по суті у справі №910/15717/23 Господарського міста Києва;

- складено, підписано та надіслано відзив на позовну заяву у справі № 910/15717/23;

- здійснено аналіз «Пояснення на відзив відповідача від 17.11.2023 у справі № 910/15717/23» (відповідь позивача на відзив на позов);

- здійснено аналіз судової практики в частині питань, що порушені у відповіді на відзив;

- складено, підписано та надіслано заперечення на відповідь на відзив у справі № 910/15717/23;

- здійснено аналіз пояснень позивача від 05.12.2023 у справі № 910/15717/23;

- складено, підписано та надіслано додаткові пояснення у справі № 910/15717/23.

Платіжною інструкцією № 5047 від 06.11.2023 відповідач сплатив на користь Сербулова Олександра Володимировича 15 000,00 грн.

Доказів оплати іншої частини наданих послуг матеріали справи не містять, проте колегія суддів зазначає про те, що не є підставою для відмови у стягнення витрат на професійну правничу допомогу відсутність надання доказів їх оплати позивачем, оскільки витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 126 ГПК України).

Вказана правова позиція викладена в постанові Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.

Також слід врахувати і те, що Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає позицію щодо юридичного терміну «фактично понесені» витрати на правову допомогу, згідно з якою в ситуації, коли заявник ще не сплатив адвокатський гонорар, але він має сплатити його згідно із договірними зобов`язаннями на користь особи, яка представляла заявника протягом провадження у Європейському суді з прав людини, має право висувати вимоги щодо сплати гонорару згідно з договором. Відповідно Суд вважає витрати за цим гонораром «фактично понесеними». З цього приводу прецедентними є рішення Європейського суду з прав людини у справах «Тогджу проти Туреччини», заява № 27601/95, п. 158, від 31 травня 2005 року; «Начова та інші проти Болгарії», заяви №№ 43577/98 і 43579/98, п. 175, ECHR 2005 VII; «Імакаєва проти Росії», заява № 7615/02, ECHR 2006 XIII; «Карабуля проти Румунії», заява № 45661/99, п. 180, від 13.07.2010; «Бєлоусов проти України», заява № 4494/07, п. 116, від 07.11.2013.

Отже, матеріалами справи підтверджується факт надання відповідачу адвокатом Сербуловим Олександром Володимировичем послуг на заявлену до стягнення суму.

Щодо обставин, пов`язаних з визначенням розміру витрат на правничу допомогу при розгляді справи судом першої інстанції, слід зазначити таке.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України»).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Частина 4 ст. 126 ГПК України встановлює, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 126 ГПК України).

Відповідно до приписів ч. 6 ст. 126 ГПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У розумінні положень ч. 5 ст. 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч. 4 ст. 129 ГПК України. Разом із тим, у частині 5 ст. 129 ГПК України визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Так, за змістом ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого ч. 4 ст. 129 ГПК України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 ст. 129 ГПК України.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог ч. 4 ст. 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (ч.ч. 5-6 ст. 126 ГПК України).

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч.ч. 5-7,9 ст. 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись ч.ч. 5-7,9 ст. 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19.

До того ж у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).

Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін.

Таким чином, вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

У суді першої інстанції позивач подав клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, яке обґрунтовано тим, що за наслідками виконання договору поставки № 12-09/19 від 12.09.2019 вже наявні судові рішення Господарського суду м. Києва у справах № 910/16691/21, № 910/14860/21, № 910/8914/22, інтереси відповідача у яких представляв саме адвокат Сербулов О.В., а відтак, враховуючи те, що правова позиція відповідача у вказаних справи не змінювалась, не підтверджується наявність об`єктивної необхідності для адвоката, який надавав правову допомогу вивчати договір поставки № 12-09/19 від 12.09.2019 та додаткові джерела права, оскільки такий адвокат був добре обізнаний з позицією позивача та законодавством, яке регулює спірні правовідносини.

У запереченнях на клопотання (заяву) відповідач зазначив про те, що:

- сам лише факт участі адвоката Сербулова О.В. у справах № 910/16691/21, № 910/14860/21, № 910/8914/22 не означає відсутність необхідності в аналізі вищевказаних справи та аналізі наявних між сторонами правовідносин, які могли мати місце після прийняття вказаних рішень;

- проте представництво інтересів відповідача у цій справі та справах Господарського суду міста Києва №910/16691/21, № 910/8914/22 здійснювалось на підставі іншого договору (від 06.09.2021), яким було встановлено інший порядок і спосіб розрахунку, розміру та оплати гонорару;

- самим позивачем у цій справі у попередньому розрахунку суми судових витрат вказано, що орієнтовний розмір витрат на послуги адвоката становить 30 000,00 грн.

Аналогічні за змістом заперечення наведені і у апеляційній скарзі.

Колегія суддів частково погоджується з судом першої інстанції, який проаналізувавши наведений у заяві відповідача про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу опис наданих адвокатом Сербуловим О.В. послуг, а також подані документи, дійшов висновку про те, що відображена у цих доказах інформація щодо характеру та обсягу виконаної адвокатом відповідача роботи (наданих послуг) не відповідає критерію розумності та є неспівмірною з обсягом наданих адвокатом послуг, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, проте не може погодитись з тим, що, розмір таких витрат підлягає зменшенню до 7 500,00 грн.

Колегія суддів зазначає про те, що матеріалами справи підтверджено, що адвокат Сербулов О.В. здійснював представництво у справах № 910/16691/21, № 910/14860/21, № 910/8914/22 де позивачем виступало Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Київхліб», а предмет та підстави позову були подібні як у справі №910/15717/23, що безумовно свідчить про те, що адвокат Сербулов О.В. не потребував значних витрат свого часу для надання кожної з перелічених вище послуг, проте зменшення заявленого до стягнення розміру витрат на правничу допомогу до 7 500,00 грн. не відповідає критерію розумності та є неспівмірним з обсягом наданих адвокатом послуг, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт.

При зменшенні заявленого до стягнення розміру витрат на правничу допомогу колегія суддів виходить з того, що самим позивачем у позовній заяві визначено орієнтовний розмір своїх витрат на правничу допомогу в сумі 30 000,00 грн., що свідчить про те, що сам позивач, оцінивши ринкові ціни на такі послуги, визнав обґрунтованим саме такий розмір витрат за розгляд справи в суді першої інстанції.

З огляду на вказані обставини колегія суддів вважає, що розумний розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката для даної справи становить 30 000,00 грн.

За таких обставин додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 13.062024 у справі № 910/15717/23 підлягає зміні, стягненню з позивача на користь відповідача підлягають витрати на правову допомогу в сумі 30 000,00 грн..

За змістом ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Частиною 1 статті 277 ГПК України встановлено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:

1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню (ч. 2 ст. 277 ГПК України).

Колегія суддів вважає, що при прийнятті додаткового рішення судом першої інстанції мале місце порушення норм процесуального права, тому додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 13.06.2024 у справі № 910/15717/23 підлягає зміні, стягненню з позивача на користь відповідача підлягають витрати на професійну правничу допомогу адвоката в сумі 30 000,00 грн., в решті додаткове рішення суду першої інстанції залишається без змін.

Враховуючи вимоги, які викладені в апеляційній скарзі, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Астра-Пак» задовольняється частково.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 129, 252, 263, 267-271, 273, 275, 276, 281-285, 287 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Астра-Пак» на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 13.06.2024 у справі № 910/15717/23 задовольнити частково.

2. Додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 13.06.2024 у справі № 910/15717/23 змінити.

3. Викласти п. 2 резолютивної частини додаткового рішення Господарського суду міста Києва від 13.06.2024 у справі № 910/15717/23 в такій редакції:

« 2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Київхліб» (04080, м. Київ, вул. Костянтинівська, 64, ідентифікаційний код 41202432) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Астра Пак» (4073, м. Київ, вул. Сирецька 84, ідентифікаційний код 38671042) 30 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.».

4. Повернути до Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/15717/23.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.

Повний текст судового рішення складено 08.10.2024.

Головуючий суддя М.Л. Яковлєв

Судді С.А. Гончаров

С.Р. Станік