Постанова

від 30.09.2024 по справі 910/7590/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" вересня 2024 р. Справа№ 910/7590/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Майданевича А.Г.

суддів: Гаврилюка О.М.

Суліма В.В.

за участю секретаря судового засідання: Новосельцева О.Р.

представників сторін:

від позивача : Пастернак В.В.

від відповідача -1 : Ломако Є.О.

від відповідача -2 : Павленко А.В.

від третьої особи: Салашна Л.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Мостобуд»

на рішення Господарського суду міста Києва від 24.04.2023

у справі №910/7590/22 (суддя Чебікіна С.О.)

за позовом Дніпровської міської ради

до відповідача -1 Фонду державного майна України

відповідача -2 Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача -2 Публічне акціонерне товариство «Мостобуд»

про зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2022 року Дніпровська міська рада (далі-позивач) звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Фонду державного майна України (далі - відповідач-1, ФДМУ) та Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву (далі - відповідач-2) про зобов`язання передати гуртожиток по вулиці Любарського (колишня - провулок Білостоцького), буд. 9 у м. Дніпрі до комунальної власності Дніпровської міської територіальної громади, в особі Дніпровської міської ради на підставі ст. ст. 1, 5, 14 Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків".

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду міста Києва від 24.04.2023 позовні вимоги задоволено повністю.

Зобов`язано Фонд державного майна України та Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву передати гуртожиток по вулиці Любарського (колишня - провулок Білостоцького), буд. 9 у м. Дніпрі до комунальної власності Дніпровської міської територіальної громади, в особі Дніпровської міської ради.

Стягнуто з Фонду державного майна України на користь Дніпровської міської ради 1 240,50 грн судового збору.

Стягнуто з Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву на користь Дніпровської міської ради 1 240,50 грн судового збору.

Суд першої інстанції зазначив, що враховуючи покладений на відповідачів Законом України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків" обов`язок щодо передачі гуртожитку по вулиці Любарського (колишня - провулок Білостоцького), буд. 9 у м. Дніпрі до комунальної власності територіальної громади міста Дніпра в особі Дніпровської міської ради та враховуючи, що станом на день ухвалення даного рішення відповідачами не здійснено відповідних дій щодо вирішення даного питання, дійшов висновку, що права позивача за захистом яких він звернувся до суду порушено відповідачами, тому позов обґрунтований та підлягає задоволенню.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись з прийнятим рішенням, Публічне акціонерне товариство «Мостобуд» звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 24.04.2023 та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.

Апелянт вказує, що є балансоутримувачем оскаржуваного гуртожитку за адресою: вул.Любарського (колишня - пров.Білостоцького), буд. 9 у м. Дніпрі.

Також скаржник вважає, що наказ регіонального відділення Фонду державного майна по місту Києву №751 від 28.03.2009 «Про прийняття рішення щодо передачі державного житлового фонду у комунальну власність», який суд вважав достатньою підставою для задоволення позову, не є рішенням про передачу державного майна до комунальної власності м.Дніпропетровська, оскільки, на думку ПАТ «Мостобуд», таке рішення приймає виключно ФДМУ, а не його регіональні відділення. Так, скаржник вважає, що оскаржуване рішення суперечить п.5 ч.1 ст.3 Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків», ч.3 ст.4-1 Закону України «Про передачу об`єктів права державної і комунальної власності», ст.7 Закону України «Про управління об`єктами державної власності», оскільки в матеріалах справи відсутнє рішення уповноваженого органу - ФДМУ про подальше використання державного майна шляхом його передачі до комунальної вланості м.Дніпро.

Апелянт зазначає, що в матеріалах справи відсутні погодження від Мінекономіки, Мінфіну та ФДМУ щодо предачі вищевказаного гуртожитку у комунальну власність, як того вимагає підпункт 4 Положення про порядок передачі об`єктів права державної власності, затвердженого постановою КМУ від 21.09.1998 №1482 (в редакції на момент прийняття відповідачем -2 наказу № 751 від 28.08.2009).

Крім того, апелянт звертає увагу, що суд не взяв до уваги ст.14 Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків», яка визначала, що гуртожитки, на які поширюється дія цього Закону передаються у власність відповідних територіальних громад згідно з цим Законом у порядку та строки, визначені затвердженою законом загальнодержавною цільовою програмою передачі гуртожитків у власність територіальних громад, яка останній раз затверджувалась тільки на 2012-2015 роки.

Апелянт вважає, що позивач безпідставно обґрунтовує своє звернення до суду п.19 ч.1 ст. 18 Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків» обравши невірний спосіб захисту порушеного права, оскільки ч.3 ст.14 зазначеного Закону регулює особливості передачі гуртожитків, включених до статутних капиталів товариств, водночас спірний гуртожиток має інший правовий статус та є майном, яке в процесі приватизації не увійшло до статуного капіталу товариства і перебуває на його балансі.

Також скаржник не погоджується з висновком суду, що рішенням Дніпропетровської міської ради № 36/4 від 06.11.2002 надано згоду на прийняття гуртожитків у комунальну власність, оскільки рішення Дніпропетровської міської ради № 36/4 від 06.11.2002 було прийнято задовго до прийняття Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків» (04.09.2008), та у вказаному рішенні відсутні будь-які посилання на вищевказаний Закон України, відсутнє посилання па конкретний спірний гуртожиток, то, на думку ПАТ «Мостобуд», вказане рішення не можна розглядати, як згоду на прийняття гуртожитку у комунальну власність, як того вимагає ч.3 ст. ст. 4-1 ЗУ «Про передачу об`єктів права державної і комунальної власності».

Скаржник також зауважує, що рішення Дніпровської міської ради № 62/60 від 02.09.2020 «Про внесення змін до рішення міської ради від 06.11.2002 № 36/4 «Про надання згоди па прийнятій житлового фонду та гуртожитків у комунальну власність територіальної громади м. Києва», хоча і містить посилання на ЗУ «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків», але взагалі не має відношення до предмету спору но цій справі, оскільки вказане рішення стосується виключно гуртожитків, включених до статутних капіталів товариств. Спірний гуртожиток має інший правовий статус, зокрема він є майном, яке не увійшло до статутного капіталу господарського товариства (ПАТ «Мостобуд») в процесі приватизації і перебуває на його балансі.

Таким чином, апелянт вважає, що висновки суду про те, що позивач надав згоду на прийняття гуртожитку у комунальну власність, не відповідають обставинам справи, а це є самостійною підставою для скасування оскаржуваного рішення суду.

ПАТ «Мостобуд» вважає, що в оскаржуваному рішенні не зазначено на виконання якої норми відповідач-1 і відповідач-2 зобов`язані передати об`єкт державного майна, тому, на думку апелянта, суд повинен був застосовувати ст.19 Конституції України і ч.2 ст. 14 ЦК України і відмовити у задоволенні позовних вимог.

Також скаржник наголошує, що оскаржуване рішення є таким, що прийняте про права, інтереси та (або) обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі. Зазначає, що у мотивувальній частині оскаржуваного рішення судом встановлено, що гуртожиток, який розташований за адресою: м. Дніпро, вул. Любарського (колишня пров. Білостоцького), буд. 9 є нерухомим майном державної власності, яке перебуває на балансі ПАТ "Мостобуд" та у процесі приватизації не увійшло до статутного капіталу. Але, встановивши, що ПАТ "Мостобуд" є балапсоутримувачем вищевказаного гуртожитку, суд проігнорував вимоги ч.2. ст. 50 ГПК УКраїни і не залучив ПАТ "Мостобуд" до розгляду цієї справи, що є підставою для обов`язкового скасування оскаржуваного рішення на підставі ст.277 ГПК України.

10.06.2024 ПАТ «Мостобуд» було надано письмові пояснення, в яких Товариство зазначає, що, перебування вищевказаного будинку (гуртожитку) на балансі підтверджується довідкою ПАТ «Мостобуд» № 176 від 01.04.2024р., також звертає увагу, що сторони неодноразово визнавали, що ПАТ «Мостобуд» є балансоутримувачем будинку по вул. Любарського (колишня адреса пров. Білостоцького), буд.9 в м. Дніпро.

Крім того, у письмових поясненнях ПАТ «Мостобуд» заперечує проти тверджень позивача про те, що оскаржуване рішення не порушує права товариства, не вирішує питання про права, інтереси та обов`язки ПАТ «Мостобуд», оскільки у даний час з посиланням на рішення господарського суду м. Києва від 24.04.2023р. у справі № 910/7590/22 Дніпровська міська рада вимагає у ПАТ «Мостобуд» передачу зовнішніх мереж електро- та газопостачання до гуртожитку, передачу (виготовлення) технічної документації і т.д. (лист Дніпровської міської ради № 7/21-1057 від 29.04.2024).

Інші пояснення аналогічні доводам апеляційної скарги.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу Дніпровської міської ради

У свою чергу заперечуючи проти апеляційної скарги, Дніпровська міська рада у своєму відзиві, наданому до суду 09.05.2024, зазначає, що рішення суду прийнято при повному з`ясуванні обставин справи, з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, без їх порушення, тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає і рішення слід залишити без змін

Крім того, представник Дніпровської міської ради вказує, що скаржником до апеляційної скарги не додано належних та допустимих доказів, які б підтверджували облікування будівлі гуртожитку по пров. Білостоцького, буд. 9 у м.Дніпрі на балансі саме ПАТ «Мостобуд», не доведено наявність речового права або майнового інтересу до вказаної будівлі. Звертає також увагу, що у п.1 наказу Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву від 28.08.2009 №751 «Про прийняття рішення щодо передачі державного житлового фонду у комунальну власність» зазначено, що будівля гуртожитку по пров. Білостоцького, буд. 9 у м.Дніпрі не увійшла до статуного капіталу ПАТ «Мотобуд» та перебувала на балансі іншої юридичної особи.

Представник Дніпровської міської ради зазначає, що ч.1 ст.6 Закону України «Про Фонд державного майна» передбачено, що Фонд державного майна України здійснює свої повноваження безпосередньо і через регіональні відділення в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі та представництва у районах та містах; створених ФДМУ, у разі необхідності. Саме визначення у Законі такого типу системи публічних органів як єдиної системи, зокрема, і визначає вертикальне підпорядкування регіонального рівня органів створених у формі - регіональних відділень, безпосередньо ФДМУ. Згідно з абзацом 3 частини 3 статті 6 Закону України «Про Фонд державного майна» ФДМУ здійснює контроль за діяльністю регіональних відділень та представництв. Враховуючи, що наказ № 751 видано відносно нерухомого майна (гуртожитку), яке не увійшло до статутного капіталу підприємства, регіональне відділення здійснювало розпорядження цим об`єктом саме у правовідносинах пов`язаних з процесом приватизації ПАТ «Мостобуд». Отже, враховуючи вищевикладене, оскільки будівля гуртожитку згідно з вимогами законодавства не могла бути включена і фактично не увійшла до статутного капіталу ПАТ «Мостобуд», вказане товариство безпідставно посилається на свою причетність до процедури розпорядження (управління) майном. Управлінське рішення уповноваженого органу прийнято та оформлене наказом від 28.08.2009 № 751.

Позивач вказує, що зазначений наказ № 751 прийнято відповідно до Законів України «Про передачу об`єктів державної та комунальної власності» та «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитку», тому Дніпровська міська рада у цій справі звернулась з позовом щодо зобов`язання відповідачів передати у комунальну власність будівлю гуртожитку, стосовно якої вже було прийнято рішення про таку передачу, оформлене наказом № 751, який не оскаржувався ПАТ «Мостобуд» та є чинним на момент розгляду справи.

Крім того, представник Дніпровської міської ради зазначає, що ПАТ «Мостобуд» не доведено, що рішення Господарського суду м. Києва від 24.04.2023 у цій справі впливає на їх права, інтереси та обов`язки. Предметом розгляду у справі № 910/7592/22 було спонукання відповідачі (державних органів) до виконання дій спрямованих на завершення процедури передачі майна з державної у комунальну власність на підставі наказу № 751. Рішення Господарського суду міста Києва від 24.04.2023 стосується саме двох відповідачів та покладає на них обов`язок передати будівлю гуртожитку з державної у комунальну власність, оскільки рішення про передачу вже було прийнято уповноваженим органом ФДМУ. Наказ № 751 прийнято 28.08.2009, стосовно гуртожитку, який станом на 28.08.2009 не увійшов до складу статутного капіталу вказаного товариства. Враховуючи, що наказ № 751 прийнятий компетентним органом у 2009 році, позивач зазначає, що неможливо стверджувати, що питання незгоди ПАТ «Мостобуд» з цим наказом, стосуються саме «оперативно - господарської діяльності боржника».

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу Фонду державного майна України

У свою чергу заперечуючи проти апеляційної скарги, ФДМУ у своєму відзиві, наданому до суду 14.06.2024, зазначає, що рішення суду прийнято при повному з`ясуванні обставин справи, з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, без їх порушення, тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Крім того, ФДМУ зазначає, що ПАТ «Мостобуд» створено в процесі приватизації. ФДМУ є органом уповноваженим управляти державним майном, яке не увійшло до статутного капіталу цього товариства, у тому числі і гуртожитку за адресою: вул. Любарського, 9 у м. Дніпрі. На виконання рішення Господарського суду міста Києва від 24.04.2023 № 910/7590/22 прийняті управлінські рішення стосовно зазначеного гуртожитку, а саме: видані наказ Фонду державного майна України від 06.02.2024 № 226 «Про передачу гуртожитку» та наказ Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву від 06.02.2024 № 167 «Про прийняття рішення щодо передачі житлового фонду в комунальну власність».

ФДМУ вказує, що, як свідчать обставини справи, спірний гуртожиток є об`єктом державного майна, який перебуває на балансі ВАТ «Мостобуд», який в процесі приватизації не увійшов до статутного капіталу ПАТ «Мостобуд». При цьому, Фонд звертає увагу, що облікування на балансі основних засобів, не свідчить про наявність в особи безумовного права на розпорядження, управління або наявність користування майном в силу вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Фонд вважає, що доводи апеляційної скарги ПАТ «Мостобуд» зводяться до незгоди з наказом Регіонального відділення Фонду державного майна по місту Києву № 751 від 28.08.2009, проте зазначений наказ є чинним та апеляційна скарга не містить інформації щодо звернення апелянта з позовом щодо оскарження зазначеного наказу. Таким чином, на думку ФДМУ, ПАТ «Мостобуд» не доведено порушення його прав рішенням Господарського суду міста Києва від 24.04.2023 у справі № 910/7590/22.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву

У свою чергу заперечуючи проти апеляційної скарги, Регіональне відділення Фонду державного майна України по місту Києву у своєму відзиві, наданому до суду 17.06.2024, зазначає, що рішення суду прийнято при повному з`ясуванні обставин справи, з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, без їх порушення, тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення слід залишити без змін.

Регіональне відділення зазначає, що ПАТ «Мостобуд» створено в процесі приватизації. ФДМУ є органом уповноваженим управляти державним майном, яке не увійшло до статутного капіталу цього товариства, у тому числі і гуртожитку за адресою: вул. Любарського, 9 у м. Дніпрі. Наказом Фонду від 05.03.2001 № 357 визначено, що забезпечення функцій з управління державним майном, яке не увійшло до статутних капіталів господарських товариств у процесі приватизації, але залишилось на їх балансі, за територіальною ознакою - місцем розташування господарських товариств, покладено на регіональні відділення Фонду. Так, на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 24.04.2023 №910/7590/22 Фондом державного майна України було прийнято управлінське рішення стосовно зазначеного гуртожитку, а саме: видано наказ від 06.02.2024 № 226 «Про передачу гуртожитку». У свою чергу, Регіональним відділенням Фонду державного майна України по місту Києву було видано наказ від 06.02.2024 № 167 «Про прийняття рішення щодо передачі житлового фонду в комунальну власність».

При цьому, відповідач-2, звертає увагу, що облік на балансі основних засобів, не свідчить про наявність в особи безумовного права на розпорядження, управління або наявність користування майном в силу вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Також зазначає, що доводи апеляційної скарги ПАТ «Мостобуд» зводяться до незгоди з наказом Регіонального відділення Фонду державного майна по місту Києву №751 від 28.08.2009. Проте, зазначений наказ не визнаний недійсним у передбаченому законом порядку та не скасований і, таким чином, є на даний час чинним.

Враховуючи вищевикладене, вважає, що ПАТ «Мостобуд» не доведено порушення його прав рішенням Господарського суду міста Києва від 24.04.2023 у справі № 910/7590/22.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.04.2024 апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Мостобуд» на рішення Господарського суду міста Києва від 24.04.2023 у справі №910/7590/22 передано на розгляд колегії суддів у складі: Майданевич А.Г. - головуючий суддя, суддів Сулім В.В., Коротун О.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.04.2024 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/7590/22.

29.04.2024 на адресу Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №910/7590/22.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.05.2024 поновлено Публічному акціонерному товариству «Мостобуд» процесуальний строк на оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 24.04.2023 у справі №910/7590/22. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Мостобуд» на рішення Господарського суду міста Києва від 24.04.2023 та розгляд справи призначено на 17.06.2024.

Згідно з витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.06.2024 у зв`язку з перебуванням судді Коротун О.М., яка не є головуючим суддею (суддею-доповідачем) у відпустці, справа №910/7590/22 передана на розгляд колегії суддів у складі: Майданевич А.Г. - головуючий суддя, суддів Гаврилюк О.М., Сулім В.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.06.2024 прийнято справу №910/7590/22 до провадження за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Мостобуд» на рішення Господарського суду міста Києва від 24.04.2023 у складі суддів: головуючий суддя- Майданевич А.Г., суддів Сулім В.В., Гаврилюк О.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.06.2024 відкладено розгляд справи №910/7590/22 на 29.07.2024.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.07.2024 залучено до участі у справі Публічне акціонерне товариство «Мостобуд» в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача -2, оскільки Публічне акціонерне товариство «Мостобуд» є балансоутримувачем гуртожитку, який є предметом спору у даній справі. Оголошено перерву у розгляді справи №910/7590/22 до 02.09.2024.

Протокольною ухвалою суду від 02.09.2024 відкладено розгляд справи № 910/7590/22 на 16.09.2024.

Протокольною ухвалою суду від 16.09.2024 оголошено перерву у розгляді справи № 910/7590/22 до 30.09.2024.

Позиції учасників справи

Представник третьої особи у судовому засіданні апеляційної інстанції підтримала доводи апеляційної скарги з підстав, викладених у ній, просила її задовольнити, оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволені позову у повному обсязі.

Представник позивача у судовому засіданні апеляційної інстанції заперечувала проти доводів апеляційної скарги та просила її відхилити, а оскаржуване рішення залишити без змін.

Представники відповідача-1 та відповідача-2 у судовому засіданні апеляційної інстанції заперечували проти доводів апеляційної скарги та просили її відхилити, з підстав, викладених у візиві, а оскаржуване рішення залишити без змін.

Межі розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Згідно зі ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Судом встановлено, що гуртожиток, який розташований за адресою: м. Дніпро, вул. Любарського (колишня пров. Білостоцького), буд. 9 є нерухомим майном державної власності, яке перебуває на балансі Публічного акціонерного товариства "Мостобуд" та в процесі приватизації не увійшло до статутного капіталу.

Спільним наказом Фонду державного майна України та Міністерства економіки України від 19.05.1999 року № 908/68 "Про управління державним майном, яке не увійшло до статутних капіталів господарських товариств у процесі приватизації, але перебуває на їх балансі" затверджено відповідне Положення (далі - Положення №908/68).

У пункті 3 наказу № 908/68 визначено, що забезпечення реалізації Положення про управління державним майном, яке не увійшло до статутних капіталів господарських товариств у процесі приватизації, відповідно до Законів України «Про управління об`єктами державної власності», «Про Фонд державного майна України» здійснює Фонд державного майна України.

Пунктом 1.4 Положення № 908/68 визначено способи управління державним майном, яке не увійшло до статутних капіталів господарських товариств у процесі приватизації, але перебуває на їх балансі, якими є приватизація; передача в оренду; передача до сфери управління; а також передача майна у комунальну власність у порядку, передбаченому Законом України "Про передачу об`єктів права державної та комунальної власності".

Рішенням Дніпропетровської міської ради № 36/4 від 06.11.2002 року "Про надання згоди на прийняття житлового фонду та гуртожитків у комунальну власність територіальної громади міста" вирішено надати згоду на прийняття до комунальної власності територіальної громади міста житлового фонду (житлових будинків, вбудованих та прибудованих до них споруд і будівель, нежитлових приміщень), гуртожитків, зовнішніх інженерних мереж електро-, газо-, водо-, теплопостачання, каналізації, котелень та трансформаторних підстанцій, що відповідають вимогам міських житлово-комунальних підприємств, на баланс яких передається зазначене майно.

28.08.2009 року відповідачем 2 видано наказ № 751, відповідно до якого наказано Голові правління ВАТ "Мостобуд", керівнику структурного підрозділу ВАТ "Мостобуд" - "Мостобудівний загін № 12", на балансі якого перебуває гуртожиток, начальнику регіонального відділення ФДМУ по Дніпропетровській області здійснити передачу гуртожитку по пров. Білостоцького. 9 в м. Дніпропетровську, який в процесі приватизації не увійшов до статутного фонду ВАТ "Мостобуд", у комунальну власність м. Дніпропетровськ. Пiсля здійснення вказаної передачі надати регіональному вiддiленню оформлений акт приймання-передачі гуртожитку для внесення відповідних змін до Єдиного реєстру об`єктів державної власності.

Рішенням Дніпровської міської ради № 62/60 від 02.09.2020 року "Про внесення змін до рішення міської ради від 06.11.2002 № 36/4" вирішено внести зміни до рішення міської ради від 06.11.2002 року № 36/4 "Про надання згоди на прийняття житлового фонду та гуртожитків у комунальну власність територіальної громади міста" (зі змінами) доповнивши його, зокрема, п. 1.1 у новій редакції, а саме: "надати згоду на прийняття до комунальної власності територіальної громади міста Дніпра гуртожитків розташованих на території міста Дніпра, включених до статутних капіталів товариств, у тому числі тих, що в подальшому були відчужені на безкомпенсаційній основі відповідно до Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків".

Пунктом 1.3 рішення № 62/60 від 02.09.2020 року вирішено доручити департаменту житлового господарства Дніпровської міської ради:

- у разі надходження інформації щодо власників гуртожитків, направляти звернення до власників гуртожитків, включених до статутних капіталів товариств, у тому числі тих, що в подальшому були відчужені, щодо надання їхньої згоди на передачу таких гуртожитків до комунальної власності територіальної громади міста Дніпра на безкомпенсаційній основі;

- у разі отримання відмови або ненадання власниками гуртожитків відповіді у місячний строк з дати отримання звернення, що було направлено згідно з пунктом 1.3 цього рішення, у тридцяти денний строк з дати настання зазначених подій надавати департаменту правового забезпечення Дніпровської міської ради необхідну інформацію та документи/матеріали для звернення до суду з позовом про передачу таких гуртожитків до комунальної власності територіальної громади міста Дніпра на безкомпенсацiйнiй основі;

- у разі задоволення позову про передачу гуртожитків, включених до статутних капіталів товариств, у тому числі тих, що в подальшому були відчужені, до комунальної власності територіальної громади міста Дніпра на безкомпенсаційній основі здійснити організаційно-правових заходів щодо виконання рішення суду та прийняття такого майна до комунальної власності територіальної громади міста Дніпра.

На виконання вказаного рішення № 62/60 від 02.09.2020 року позивач звернувся до відповідачів з листом № 6/22-432 від 08.07.2021 року про передачу гуртожитку у комунальну власність, у якому просив розглянути питання щодо передачі будівлі гуртожитку за адресою: вул. Любарського, 9, м. Дніпро з державної у комунальну власність територіальної громади міста Дніпра на безкомпенсаційній основі.

У відповідь на лист позивача № 6/22-432 від 08.07.2021 року відповідач 1 (листом № 10-24-19301 від 19.08.2021 року) повідомив, що наказом Фонду державного майна України від 05.03.2001 року № 357 визначено, що забезпечення функцій з управління державним майном, яке не увійшло до статутних капіталів господарських товариств у процесі приватизації, але залишилось у них на балансі, за територіальною ознакою - місцем розташування господарського товариства, покладені на регіональні вiддiлення Фонду. За інформацією Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву (лист від 12.08.2021 року № 30-03/6514), наказом Регіонального відділення від 28.08.2009 року № 751 "Про прийняття рішення щодо передачі державного фонду в комунальну власність" було прийнято управлінське рішення про передачу в комунальну власність територіальної громади м. Дніпропетровськ зазначеного гуртожитку.

Відповідач 2 листом від 13.10.2021 року № 30-03/8142 повідомив позивача про те, що інформував балансоутримувача гуртожитку Мостобудівний загін № 12 ПАТ "Мостобуд" про вжиття заходів щодо передачі гуртожитку, але зазначені заходи балансоутримувачем не здійснені.

У листі № 6/21-797 від 03.12.2021 року, розглянувши лист вiд 13.10.2021 року №30-03/8142, позивач повідомив відповідача 2 про те, що Департаментом житлового господарства Дніпровської міської ради буде iнiцiйовано підготовку проекту рішення щодо прийняття об`єкта за адресою: вул. Любарського, буд. 9 у комунальну власність територіальної громади міста за умови виконання порядку передачі відповідно до Закону України "Про передачу об`єктів права державної та комунальної власності", постанов Кабінету Міністрів України від 06.11.1995 року № 891 "Про затвердження Положення про порядок передачі в комунальну власність державного житлового фонду, що перебував у повному господарському віданні або оперативному управлінні підприємств, установ та організацій", від 21.09.1998 року № 1482 "Про передачу об`єктів права державної та комунальної власності" та рішення міської ради вiд 06.11.2002 року № 36/4 "Про надання згоди на прийняття житлового фонду та гуртожитків у комунальну власність територіальної громади міста", у разі надання відповідних документів: звернення на ім`я міського голови від власника щодо передачі будинку у комунальну власність територіальної громади міста та оригіналу технічної і правовстановлюючої документації на будинок (технічний паспорт, витяг від Комунального піддприємства "Дніпровське міське бюро технічної інвентаризації" Дніпровської міської ради).

Дніпровська міська рада, з метою реалізації конституційного права мешканців гуртожитку на житло, посилаючись на норми Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків" звернулась до суду з даним позовом.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про Фонд державного майна України» від 09.12.2011 року №4107-VI (далі - Закон № 4107), Фонд державного майна України є центральним органом виконавчої влади із спеціальним статусом, що реалізує державну політику у сфері приватизації, оренди, використання та відчуження державного майна, управління об`єктами державної власності, у тому числі корпоративними правами держави щодо об`єктів державної власності, що належать до сфери його управління, а також у сфері державного регулювання оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності.

Відповідно до ст. 4 Закону № 4107, до основних завдань Фонду державного майна України відносяться:

1) реалізація державної політики у сфері приватизації, оренди, використання та відчуження державного майна, а також у сфері державного регулювання оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності;

2) організація виконання Конституції та законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, інших актів законодавства та здійснення контролю за їх виконанням;

3) управління об`єктами державної власності, зокрема корпоративними правами держави у статутних капіталах господарських товариств, щодо яких прийнято рішення про приватизацію та затверджено план розміщення акцій; товариств, утворених у процесі перетворення (у тому числі шляхом корпоратизацїї) державних підприємств, що належать до сфери його управління, а також товариств, утворених за участю Фонду державного майна України;

4) захист майнових прав державних підприємств, а також державних пакетів акцій (часток), що належать до сфери управління Фонду державного майна України на території України;

5) здійснення контролю у сфері організації та проведення приватизації державного майна, відчуження державного майна у випадках, встановлених законодавством, передачі державного майна в оренду та користування; повернення у державну власність державного майна, що було приватизоване, відчужене або вибуло з державної власності з порушенням законодавства; управління корпоративними правами держави, які перебувають у сфері його управління;

6) державне регулювання у сфері оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності;

7) сприяння процесу демонополізації економіки і створенню умов для конкуренції виробників;

8) співробітництво з міжнародними організаціями у реалізації державної політики у сфері приватизації, оренди, використання та відчуження державного майна у межах покладених на нього повноважень, управління корпоративними правами держави, а також у сфері державного регулювання оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності.

Відповідно до ст. 6 Закону №4107, Фонд державного майна України здійснює свої повноваження безпосередньо і через регіональні відділення в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі та представництва у районах та містах, створених Фондом державного майна України.

Згідно зі ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, відповідно до статті 3 Закону України «Про управління об`єктами державної власності» до об`єктів управління державної власності належить, зокрема, державне майно, що перебуває на балансі господарських організацій і не увійшло до їх статутних капіталів або залишилося після ліквідації підприємств та організацій.

Відповідно до спільного наказу ФДМУ та Міністерства економіки України від 19.05.1999 № 908/68 «Про управління державним майном, яке не увійшло до статутних капіталів господарських товариств у процесі приватизації, але перебуває на їх балансі» передача у комунальну власність державного майна, яке не увійшло до статутних капіталів господарських товариств у процесі приватизації, але перебуває на їх балансі, здійснюється у порядку, визначеному Законом України «Про передачу об`єктів права державної та комунальної власності», постановами Кабінету Міністрів України від 21.09.1998 № 1482 «Про передачу об`єктів права державної та комунальної власності», від 19.02.1996 № 222 «Про поетапну передачу до комунальної власності об`єктів соціальної інфраструктури, які належать суб`єктам підприємницької діяльності» та від 06.11.1995 № 891 «Про затвердження Положення про порядок передачі в комунальну власність державного житлового фонду, що перебував у повному господарському віданні або в оперативному управлінні підприємств, установ та організацій».

Передача об`єктів права державної власності у комунальну власність здійснюється відповідно до Закону України «Про передачу об`єктів права державної та комунальної власність» (далі - Закон).

Як зазначено вище, відповідно до статті 4-1 Закону рішення щодо передачі об`єктів житлового фонду, гуртожитків та інших об`єктів соціальної інфраструктури у комунальну власність приймаються органами, уповноваженими управляти державним майном, за згодою відповідних рад.

Пропозиції щодо передачі у комунальну власність побудованих за рахунок державних капітальних вкладень об`єктів житлового фонду, гуртожитків та інших об`єктів соціальної інфраструктури, які не увійшли до статутного капіталу господарських товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації), не потребують погодження з такими товариствами та їх трудовими колективами.

Статтею 6 Закону України «Про управління об`єктами державної власності» визначено, що уповноважені органи управління відповідно до покладених на них завдань, зокрема, ведуть облік об`єктів державної власності, що перебувають в їх управлінні, здійснюють контроль за ефективним використанням та збереженням таких об`єктів, приймають рішення щодо їх подальшого використання, погоджують та/або приймають рішення про передачу об`єктів державної власності в комунальну власність.

ПАТ «Мостобуд» створено в процесі приватизації. Фонд державного майна України є органом уповноваженим управляти державним майном, яке не увійшло до статутного капіталу цього товариства, у тому числі і гуртожитку за адресою: вул. Любарського, 9 у м. Дніпрі.

Наказом Фонду від 05.03.2001 № 357 визначено, що забезпечення функцій з управління державним майном, яке не увійшло до статутних капіталів господарських товариств у процесі приватизації, але залишилось на їх балансі, за територіальною ознакою - місцем розташування господарських товариств, покладені на регіональні відділення Фонду.

Відповідно до частини 2 статті Закону України «Про Фонд державного майна» регіональні відділення та представництва Фонду державного майна України є юридичними особами публічного права, мають самостійний баланс, рахунки в органах Державної казначейської служби України, печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням.

Правові, майнові, економічні, соціальні, організаційні питання щодо особливостей забезпечення реалізації конституційного права на житло громадян, які за відсутності власного житла тривалий час на правових підставах, визначених законом, мешкають у гуртожитках, призначених для проживання одиноких громадян або для проживання сімей, врегульовано Законом України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків".

Частиною 3 ст. 1 Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків" передбачено, що його дія поширюється на гуртожитки, які є об`єктами права державної та комунальної власності, крім гуртожитків, що перебувають у господарському віданні чи в оперативному управлінні військових частин, закладів, установ та організацій Національної гвардії України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань, Державної спеціальної служби транспорту, Міністерства внутрішніх справ України, Національної поліції України, Державної кримінально-виконавчої служби України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Державної служби України з надзвичайних ситуацій (крім тих, що знаходяться поза межами військових частин, закладів, установ, організацій), державних навчальних закладів (крім тих, яким надано статус гуртожитків сімейного типу та призначених для проживання сімей викладачів і працівників), Національної академії наук України (крім тих, яким надано статус гуртожитків сімейного типу та призначених для проживання сімей).

Згідно з п. п. 3, 4 ч. 1 ст. 3 Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків" забезпечення реалізації конституційного права на житло мешканців гуртожитків, на яких поширюється дія цього Закону, здійснюється з дотриманням таких підходів: 3) передача гуртожитків згідно із цим Законом у власність територіальних громад здійснюється відповідно до порядку, передбаченого Законом України "Про передачу об`єктів права державної та комунальної власності" та прийнятих відповідно до нього підзаконних актів, з урахуванням особливостей цього Закону; 4) гуртожитки, включені до статутних капіталів товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації), у тому числі ті, що в подальшому були передані до статутних капіталів (фондів) інших юридичних осіб або відчужені в інший спосіб, передаються у власність територіальних громад відповідно до Загальнодержавної цільової програми передачі гуртожитків у власність територіальних громад з урахуванням особливостей, визначених цим Законом; 5) рішення про передачу гуртожитків, на які поширюється дія цього Закону, у власність територіальних громад приймає орган, уповноважений управляти державним майном, інший орган, якому передано в користування державне майно, або суд.

Відповідно до ч. ч. 1-3 ст. 14 Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків" гуртожитки (як об`єкти нерухомого майна, житлові комплекси та/або їх частини), на які поширюється дія цього Закону, передаються у власність відповідних територіальних громад згідно з цим Законом у порядку та строки, визначені затвердженою законом Загальнодержавною цільовою програмою передачі гуртожитків у власність територіальних громад. Гуртожитки, включені до статутних капіталів товариств, передаються у власність територіальних громад відповідно до цього Закону в один із таких способів: 1) на безкомпенсаційній основі всі гуртожитки передаються: а) за згодою власника гуртожитку - за його рішенням; б) без згоди власника гуртожитку - за рішенням суду; 2) на частково-компенсаційній основі всі гуртожитки передаються: а) на договірних засадах з виплатою компенсації у розмірі, визначеному відповідно до частини четвертої цієї статті, - за рішенням власника гуртожитку та рішенням відповідної місцевої ради; б) відповідно до Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом, у розмірі, меншому за розмір, визначений відповідно до частини четвертої цієї статті, - за рішенням суду за позовом місцевої ради; 3) на компенсаційній основі, за умови попередньої повної компенсації в розмірі, визначеному відповідно до частини четвертої цієї статті, гуртожитки передаються: а) за згодою місцевої ради - за рішенням відповідної місцевої ради за поданням власника гуртожитку; б) без згоди місцевої ради - за рішенням суду за позовом власника гуртожитку.

Статтею 25-1 Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків" визначено судовий порядок вирішення спорів щодо забезпечення майнових прав територіальних громад та власників гуртожитків. Зокрема, встановлено, що спори, пов`язані з порушенням майнових прав територіальних громад та власників гуртожитків, на які поширюється дія цього Закону, незалежно від форми власності розглядаються та вирішуються в судовому порядку, якому може передувати (за згодою сторін) досудовий (договірний) розгляд, що здійснюється відповідно до законодавства. Спори про порушення майнових прав територіальних громад розглядаються судами за позовами органів місцевого самоврядування.

Як було зазначено вище, на виконання Закону Україну "Про передачу об`єктів права державної та комунальної власності" постановою Кабінету Міністрів України від 21.09.1998 року № 1482 затверджено положення "Про порядок передачі об`єктів права державної власності" (далі - Положення № 1482).

Пунктом 1 Положення № 1482 визначено, що це Положення визначає порядок безоплатної передачі об`єктів права державної власності із сфери управління міністерств, інших центральних та місцевих органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, Фонду державного майна, інших державних органів, які відповідно до законодавства здійснюють функції з управління державним майном, об`єднань підприємств, яким делеговано функції з управління майном підприємств і організацій, заснованих на державній власності (далі - органи, уповноважені управляти державним майном), Національної академії наук, галузевих академій наук, інших установ та організацій, яким державне майно передано у безоплатне користування (далі - самоврядні організації), до сфери управління інших органів, уповноважених управляти державним майном, або самоврядних організацій.

Підпунктом "г" пункту 2 Положення № 1482 передбачено, що об`єктами передачі згідно з цим Положенням є, зокрема, державне майно, що не увійшло до статутного капіталу господарських товариств, створених у процесі приватизації, корпоратизації.

Відповідно до п.п. "в" п. 4 Положення № 1482 передача об`єктів права державної власності здійснюється за рішенням засновника господарського товариства та органу, уповноваженого управляти державним майном, який приймає майно, за погодженням з Фондом державного майна - щодо об`єктів, визначених підпунктом "г" пункту 2 цього Положення.

Отже, з метою реалізації конституційного права мешканців гуртожитку на житло позивач прийняв рішення № 62/60 від 02.09.2020 року "Про внесення змін до рішення міської ради від 06.11.2002 № 36/4", яким вирішено внести зміни до рішення міської ради від 06.11.2002 № 36/4 "Про надання згоди на прийняття житлового фонду та гуртожитків у комунальну власність територіальної громади міста", положення якого передбачають передачу у комунальну власність територіальної громади міста Дніпра гуртожитків розташованих на території міста Дніпра на безкомпенсаційній основі відповідно до Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків".

На виконання зазначеного рішення позивач звертався до відповідача-1, як до органу, який відповідно до наказу № 908/68 здійснює забезпечення реалізації Положення про управління державним майном, яке не увійшло до статутних капіталів господарських товариств у процесі приватизації та до відповідача-2, який згідно з наказом Фонду державного майна України від 05.03.2001 року № 357 забезпечує управління державним майном з листом, у якому просив розглянути питання щодо передачі будівлі гуртожитку або її частини за адресою: вул. Любарського, 9, м. Дніпро з державної у комунальну власність територіальної громади міста Дніпра на без компенсаційній основі.

У відповідь на лист позивача про передачу спірного гуртожитку відповідач-1 зазначив, що забезпечення функцій з управління державним майном здійснює відповідач- 2, а відповідач -2 у свою чергу, вказав про те, що ним здійснено дії для передачі спірного гуртожитку, а саме: 28.08.2009 видано наказ № 751 відповідно до якого наказано Голові правління ВАТ "Мостобуд", керівнику структурного підрозділу ВАТ "Мостобуд" - "Мостобудівний загін №12" здійснити передачу гуртожитку у комунальну власність м. Дніпропетровськ та після здійснення вказаної передачі надати відповідачу-2 оформлений акт приймання-передачі гуртожитку для внесення відповідних змін до Єдиного реєстру об`єктів державної власності.

У листі № 6/21-797 від 03.12.2021, позивач повідомив відповідача- 2 про необхідність надання йому для iнiцiйовання підготовки проекту рішення щодо прийняття спірного об`єкта у комунальну власність територіальної громади міста, відповідних документів: звернення на ім`я міського голови від власника щодо передачі будинку у комунальну власність територіальної громади міста та оригінату технічної і правовстановлюючої документації на будинок (технічний паспорт, витяг від Комунального піддприємства "Дніпровське міське бюро технічної інвентаризації" Дніпровської міської ради).

Частинами 4, 5 ст. 7 Закону України "Про передачу об`єктів права державної та комунальної власності" встановлено, що об`єкти соціальної інфраструктури передаються разом з майном підприємств, що обслуговували ці об`єкти, у тому числі основними фондами, ремонтно-будівельними базами, майстернями, транспортними засобами, прибиральною технікою, в частині, що визначається комісією з питань передачі об`єктів, яка здійснює передачу.

Разом з житловим фондом передаються вбудовані і прибудовані приміщення, зовнішні мережі електро-, тепло-, газо-, водопостачання та водовідведення, а також будівлі, призначені для обслуговування цього фонду (бойлерні, котельні, каналізаційні та водопровідні споруди, обладнання тощо).

Передача оформляється актом приймання-передачі, який підписується головою і членами комісії. Форма акта приймання-передачі затверджується Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 8 Положення "Про порядок передачі в комунальну власність державного житлового фонду, що перебував у повному господарському віданні або в оперативному управлінні підприємств, установ та організацій", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.11.1995 № 891 Передача відомчого житлового фонду в комунальну власність провадиться разом з відповідною технічною документацією на будинок (інвентарна справа, акт прийняття в експлуатацію, плани зовнішніх мереж та інші), а також документами, що встановлюють право на нього.

У разі відсутності необхідної технічної документації вона відновлюється за рахунок підприємства, установи чи організації, що передає відомчий житловий фонд у комунальну власність.

Пунктом 9 Положення № 1482 визначено, що відповідні підприємства, установи і організації зобов`язані у п`ятиденний термін з дня отримання повідомлення делегувати до складу комісії своїх представників. Якщо у зазначений термін вони не делегували своїх представників, орган, який створює комісію, має право затвердити склад комісії без цих представників (крім випадків, коли кандидатуру не надав відповідний орган, уповноважений управляти державним майном, або самоврядна організація, що передають об`єкт, - у разі передачі об`єктів, визначених абзацом другим підпункту "а" пункту 2 цього Положення, до сфери управління Фонду державного майна). При цьому орган, що передає об`єкт, зобов`язаний у триденний строк подати органу, який утворює комісію, документи, визначені пунктом 10 цього Положення.

Передача майна здійснюється в місячний термін з дня прийняття рішення про передачу.

Передача оформляється актом приймання-передачі за формою згідно з додатком до Порядку подання та розгляду пропозицій щодо передачі об`єктів з комунальної у державну власність та утворення і роботи комісії з питань передачі об`єктів у державну власність, затвердженого цією постановою. Акт складається у чотирьох примірниках, підписується головою і членами комісії та затверджується органом, який створив комісію. Право на управління об`єктом передачі виникає з дати затвердження органом, який створив комісію, акта приймання-передачі, а орган, уповноважений управляти державним майном, що здійснював управління об`єктом, або самоврядна організація втрачає таке право (п. 10 Положення № 1482).

Проте, не зважаючи на рішення Дніпропетровської міської ради № 36/4 від 06.11.2002 "Про надання згоди на прийняття житлового фонду та гуртожитків у комунальну власність територіальної громади міста" та наказу відповідача-2 № 751 від 28.08.2009, у порушення вищевказаних вимог Закону України "Про передачу об`єктів права державної та комунальної власності", п. 8 Положення № 981 "Про порядок передачі в комунальну власність державного житлового фонду, що перебував у повному господарському віданні або в оперативному управлінні підприємств, установ та організацій" та п. п. 9, 10 Положення № 1482 "Про порядок передачі об`єктів права державної власності" в місячний термін з дня прийняття рішення про передачу та до теперішнього часу спірний гуртожиток відповідачами не передано у комунальну власність територіальної громади міста Дніпра.

Пунктом 10 Положення № 1482 передбачено, зокрема, право на управління об`єктом передачі виникає з дати затвердження органом, який створив комісію, акта приймання-передачі, а орган, уповноважений управляти державним майном, що здійснював управління об`єктом, або самоврядна організація втрачає таке право.

Доказів передачі документів відповідачами та оформлення й затвердження акту приймання-передачі спірного гуртожитку відповідно до вимог п. 8 положення № 891 та п. п. 9, 10 Положення № 1482 відповідачами до суду не надано.

Відповідна бездіяльність відповідачів порушує права мешканців вказаного гуртожитку, які не можуть скористатися своїм правом на приватизацію кімнат у гуртожитку.

За приписами ч. ч. 1, 5 ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Примусове відчуження об`єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості. Примусове відчуження таких об`єктів з наступним повним відшкодуванням їх вартості допускається лише в умовах воєнного чи надзвичайного стану.

Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 47 Конституції України кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону.

Примусова передача за рішенням суду у комунальну власність гуртожитку, який є колективною власністю юридичної особи, для забезпечення конституційних гарантій права на житло соціально незахищеним громадянам України, здійснена з дотримання визначеної законом процедури, не може визнаватися порушенням Конституції України, оскільки така можливість позбавлення власника майна для забезпечення суспільних потреб гарантується зазначеними статтями Конституції України. Аналогічну правову позицію наведено у постанові від 06.09.2018 Верховного Суду у справі № 904/10435/17.

Виходячи з положень Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків" гуртожиток, який у процесі приватизації не увійшов до статутного капіталу ВАТ "Мостобуд" підлягає передачі у власність територіальної громади, у тому числі за рішенням суду.

При цьому, дія Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків" направлена на реалізацію конституційного права на житло мешканців гуртожитків, які, як свідчать встановлені судом обставини, неодноразово зверталися щодо забезпечення їх житлових прав, зокрема, на приватизацію займаних кімнат.

Твердження відповідача-2 у суді першої інстанції щодо того, що ним були здійснені заходи щодо передачі вказаного гуртожитку до комунальної власності, шляхом прийнято управлінського рішення (наказ регіонального відділення від 28.08.2009 № 751 "Про прийняття рішення щодо передачі державного фонду в комунальну власність") є необґрунтованими та безпідставними, оскільки, як правильно зазначив суд першої інстанції, це управлінське рішення залишається невиконаними вже 13 років та відповідачі не здійснюють жодних заходів для реалізації виконання зазначеного наказу.

За таких обставин, враховуючи покладений на відповідачів Законом України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків" обов`язок щодо передачі гуртожитку по вулиці Любарського (колишня - провулок Білостоцького), буд. 9 у м. Дніпрі до комунальної власності територіальної громади міста Дніпра в особі Дніпровської міської ради та враховуючи, що станом на день ухвалення даного рішення відповідачами не здійснено відповідних дій щодо вирішення даного питання, колегія суддів погоджується із висноком суду першої інстанції, що права позивача за захистом яких він звернувся до суду порушено відповідачами, тому позов обґрунтований та підлягає задоволенню.

Крім того, відповідачами у суді апеляційної інстанції зазначено, що на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 24.04.2023 №910/7590/22 Фондом державного майна України було прийнято управлінське рішення стосовно зазначеного гуртожитку, а саме: видано наказ від 06.02.2024 № 226 «Про передачу гуртожитку».

У свою чергу, Регіональним відділенням Фонду державного майна України по місту Києву було видано наказ від 06.02.2024 № 167 «Про прийняття рішення щодо передачі житлового фонду в комунальну власність».

Окремо колегія суддів зазначає, що доводи апеляційної скарги ПАТ «Мостобуд» зводяться до незгоди з наказом Регіонального відділення Фонду державного майна по місту Києву №751 від 28.08.2009.

Проте, зазначений наказ Регіонального відділення Фонду державного майна по місту Києву №751 від 28.08.2009 не визнаний недійсним у передбаченому законом порядку та не скасований і, таким чином, є на даний час чинним.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що Публічним акціонерним товариством «Мостобуд» не доведено порушення його прав і інтересів рішенням Господарського суду міста Києва від 24.04.2023 у справі № 910/7590/22.

Відповідна правова позиція стосовно розгляду апеляційної скарги особи, яка не брала участі у справі викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17.05.2018 у справі № 904/5618/17 : «Частиною 1 статті 254 ГПК України регламентовано, що учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

При цьому, при розгляді апеляційним господарським судом апеляційної скарги особи, яка не брала участі в розгляді справи в суді першої інстанції, але вважає що господарським судом вирішено питання про її права, інтереси та обов 'язки, суд, відкривши апеляційне провадження (за відсутності інших підстав повернення скарги згідно з Господарським процесуальним кодексом України), повинен з`ясувати наявність правового зв`язку між скаржником і сторонами у справі, наявність у зазначеної особи порушеного законного інтересу щодо предмета спору.

За правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постановах від 24.06.2008 у справі №2/164-35/246, від 02.09.2008, судове рішення, оскаржуване не залученою особою, повинно безпосередньо стосуватися прав та обов`язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення господарським судом першої інстанції є скаржник, або міститься судження про права та обов`язки цієї особи у відповідних правовідносинах. Рішення є таким, що прийняте про права та обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права та обов`язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов`язки таких осіб. У такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов`язків. Будь-який інший правовий зв`язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги».

Разом з цим, у пункті 36 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 29.03.2018 у справі № 903/430/17 , Верховний Суду зазначив: « Що ж до наявності юридичного інтересу у третьої особи, то у вирішенні питання суд має з`ясовувати, чи буде у зв`язку з прийняттям судового рішення з даної справи таку особу наділено новими правами чи покладено на неї нові обов`язки, або змінено її наявні права та/або обов`язки, або позбавлено певних прав та/або обов`язків у майбутньому».

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів звертає увагу, що рішення Господарського суду міста Києва від 24.04.2023 не містить приписів адресованих особі, яка подала апеляційну скаргу - ПАТ «Мостобуд».

Також колегія суддів наголошує, що ПАТ «Мостобуд» не оспорює обставину, зазначену у пункті 1 наказу Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву від 28.08.2009 № 751 «Про прийняття рішення щодо передачі державного житлового фонду в комунальну власність», що будівля гуртожитку по пров. Білостоцького, буд. 9 у м. Дніпрі не увійшла до статутного капіталу ПАТ «Мостобуд». Доказів зворотнього до апеляційної скарги не додано.

Офіційне тлумачення поняття інтересу, який підлягає захисту, наведене у Рішенні Конституційного Суду України від 01.12.2004 №18-рп/2004 у справі №1-10/2004, яким визначено, що охоронюваний законом інтерес треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони для задоволення індивідуальних і. колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності та іншим загально-правовим засадам.

У пункті 16 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17.05.2018 у справі № 904/5618/17 (№ в ЄДРСР 74411290), вказано на те, що «Саме здійсненням права на захист запускається механізм захисту безпосередньо інтересів. Механізм захисту охоронюваних законом інтересів - це підтримувана державним примусом система взаємообумовлених правових засобів, реалізація яких направлена на відновлення можливостей здійснення порушених легітимних інтересів. Елементами даного механізму захисту є: 1) об`єкт захисту - конкретизований легітимний інтерес; 2) суб`єкт захисту - уповноважена особа, інтерес якої порушений, компетентні державні органи та представники виконавчої влади, суспільні інституції, нотаріус, суд; 3) виникнення права на захист охоронюваного законом інтересу; 4) застосування форм і способів захисту».

Колегія суддів звертає увагу на правовий висновок Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладений у постанові від 13.03.2024 у справі № 911/121/22: «спірне майно побудовано за державні кошти, є державною власністю та незалежно від кількості передачі цього майна за відповідними документами не вийшло з державної власності та за своїм статусом залишилося державним житловим фондом; законодавством не передбачено залишення, переходу чи набуття права власності саме на таке майно (спірні гуртожитки) будь-якими суб`єктами, окрім як органом місцевого самоврядування - представницьким органом територіальної громади, отже, позивач є особою, в якій майно має перебувати, у володінні за законом і яка наділена повноваженнями, у тому числі вживати заходів для управління цим майном».

Таким чином, враховуючи вищевикладене, виходячи з фактичних обставин даної справи правильно встановлених судом першої інстанції, гуртожиток розташований у м. Дніпрі по вул. Любарського (колишня назва - пров. Білостоцького), буд. 9, який не увійшов до статутного капіталу ПАТ «Мостобуд» та на момент прийняття наказу від 28.08.2009 № 751, як і на момент прийняття рішення судом першої інстанції від 24.04.2023 належав до державної власності, вказаний гуртожиток підлягав відчуженню лише шляхом передачі у комунальну власність, тобто шляхом безоплатної передачі з державної у комунальну власність Дніпровської міської ради.

При цьому, права та інтереси Публічного акціонерного товариства «Мостобуд» рішенням Господарського суду міста Києва від 24.04.2023 у справі № 910/7590/22 не порушено, тому підстави для скасування такого рішення відсутні.

З огляду на вищевикладене, інші доводи апеляційної скарги не знійшли свого підтвердження, не спростовують встановлені висновки суду першої інстанції, а тому відхиляються колегією суддів як необґрунтовані, зроблені з невірним правозастосуванням, без врахування релевантної практики Верховного Суду та спростовуються викладеним вище.

На переконання колегії суддів, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов`язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до пункту 3 частини 2 статті 129 Конституції України та частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статті 76 Господарського процесуального кодексу України).

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (частини 8 статті 80 Господарського процесуального кодексу України).

Апелянтом не надано до суду належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилається в апеляційній скарзі. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на припущеннях та зводяться до намагань здійснити переоцінку обставин справи, вірно встановлених судом першої інстанції.

Отже, підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення суду прийнято у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, підстав його скасовувати або змінювати не вбачається.

Таким чином, апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства «Мостобуд» на рішення Господарського суду міста Києва від 24.04.2023 у справі №910/7590/22 задоволенню не підлягає. Рішення Господарського суду міста Києва від 24.04.2023 у справі №910/7590/22 слід залишити без змін.

З урахуванням відмови в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладаються на апелянта в порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 129, 240, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Мостобуд» на рішення Господарського суду міста Києва від 24.04.2023 у справі №910/7590/22 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 24.04.2023 у справі №910/7590/22 залишити без змін.

3. Судовий збір за розгляд справи у суді апеляційної інстанції покласти на апелянта.

4. Матеріали справи №910/7590/22 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку відповідно до статей 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови підписано 09.10.2024.

Головуючий суддя А.Г. Майданевич

Судді О.М. Гаврилюк

В.В. Сулім