Постанова

від 01.10.2024 по справі 918/785/23

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2024 року Справа №918/785/23

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий суддя Мельник О.В.

суддя Петухов М.Г.

суддя Гудак А.В.

секретар судового засідання Стафійчук К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Антарес" на рішення Господарського суду Рівненської області від 17.06.2024 та додаткове рішення Господарського суду Рівненської області від 29.07.2024 (суддя Войтюк В.Р., повний текст рішення складено 24.06.2024, додаткового рішення - 31.07.2024)

за позовом ОСОБА_1

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Антарес"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - приватний нотаріус Рівненського міського нотаріального округу Рівненської області Плетньов В.О.

про визнання недійсним протоколу загальних зборів та скасування державної реєстрації

за участю представників:

позивача - ОСОБА_2 , Гаврильчик М.А.,

відповідача - Сорока В.Г., ОСОБА_3 ,

третя особа - не з`явився,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Рівненської області від 17.06.2024 позов задоволено. Визнано недійсним рішення загальних зборів учасників ТОВ "Антарес" від 21.02.2023, що оформлене протоколом загальних зборів учасників ТОВ "Антарес" № 1/2023 від 21.02.2023. Скасовано запис №1006081070021016868 від 02.03.2023 у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про державну реєстрацію змін до установчих документів юридичної особи (зміна інформації про директора юридичної особи) ТОВ "Антарес". Стягнуто з ТОВ "Антарес" на користь ОСОБА_1 2684 грн судового збору.

Враховуючи п.4.1., 4.5 статуту, приймаючи до уваги неотримання учасником товариства ОСОБА_4 повідомлення про скликання загальних зборів на його вимогу та як наслідок скликання останнім загальних зборів учасників самостійно на підставі ч.9 ст.31 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", суд дійшов висновку про правомірність скликання загальних зборів учасників товариства та належне їх повідомлення.

Водночас, судом встановлено, що учасником товариства ОСОБА_5 , який обраний головою зборів, порушені вимоги статуту товариства, Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" щодо проведення загальних зборів, оскільки як вбачається із долученого позивачем електронного доказу оголошена головою перерва у загальних зборах товариства 21.02.2023 не закінчилась, про закінчення якої головою учасників загальних зборів товариства повідомлено не було. Вказані обставини відповідачем не спростовано, матеріали справи не містять доказів повідомлення учасників загальних зборів ТОВ "Антарес" про закінчення оголошеної ОСОБА_5 перерви.

Отже, аналізуючи встановлені обставини справи, господарський суд дійшов висновку, що прийняті рішення, які оформлено протоколом загальних зборів учасників товариства №1/2023 від 21.02.2023 є недійсними, оскільки загальні збори учасників ТОВ "Антарес" 21.02.2023 є такими, що не відбулися. З огляду на що позивач протиправно та незаконно позбавлений можливості реалізації своїх прав як учасника ТОВ "Антарес", визначених як законом, так і статутом товариства, та як виконавчим органом вказаного товариства, чим порушено корпоративні права ОСОБА_1 .

Таким чином, відновлення учасника ТОВ "Антарес" порушених прав, можливе саме шляхом визнання недійсним рішення загальних зборів учасників товариства, оформленого протоколом № 1/2023 від 21.02.2023, а також шляхом скасування внесених змін на підставі оскаржуваних рішень, визнаних судом недійсними.

Додатковим рішенням Господарського суду Рівненської області від 29.07.2024 року заяву позивача про ухвалення додаткового рішення - задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 18 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Суд першої інстанції, оцінюючи рівень адвокатських витрат, приймаючи до уваги при цьому складність справи та час, який міг би витратити адвокат, із врахуванням критеріїв, передбачених ч.5 ст.129 ГПК України, а також принципів диспозитивності, рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін, суд дійшов висновку, що обґрунтованим, розумним, справедливим та співрозмірним у даному випадку є призначення позивачу 18000,00 грн компенсації витрат на професійну правничу допомогу та відповідно часткове задоволення заяви позивача.

Не погоджуючись з прийнятими рішеннями, відповідач звернувся з апеляційними скаргами до Північно-західного апеляційного господарського суду. Апелянт просить скасувати рішення від 17.06.2024 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю, а також скасувати додаткове рішення від 29.07.2024, яким було стягнуто з ТОВ "Антарес" 18000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Апелянт, зокрема, вказує, що електронний доказ (відеофіксація розмови на мобільний телефон), який надано позивачем, є недопустимим доказом із врахуванням ст.77 ГПК України, оскільки відеоматеріали відзняті позивачем без згоди та відома осіб, які на них присутні, як це передбачено ст.307 ЦК України; не відображають безпосередньо процес проведення загальних зборів учасників; не дають можливості достовірно встановити дату, час та місце проведення даної зйомки; не дають можливості для суду встановити осіб, які на них присутні. Дане відео не містить жодних доказів щодо того, що після оголошення перерви збори не відбулись.

Крім того, відповідач звертає увагу, що вказаний доказ було подано позивачем до суду в належному вигляді (із накладенням кваліфікованого електронного цифрового підпису) лише 10.06.2024 року, вже після закриття підготовчого провадження (29.04.2024 року), тобто із суттєвим порушенням строків подання доказів, передбачених ст. 80 ГПК України, а тому суд не повинен був приймати його до розгляду. Однак суд вчинив навпаки (попри заперечення з боку представників відповідача), тим самим порушивши вимоги ст.80 ГПК України та принципи рівності сторін та верховенства права, закріплені в ст.7, 11 ГПК України.

Вважає, що висновок суду про те, що загальні збори 21.02.2023 року не відбулися базується виключно на припущеннях і не підтверджується жодним належним та допустимим доказом. Відтак, повністю безпідставним та необґрунтованим є і висновок суду (який випливає з такого припущення) про те, що позивач протиправно та незаконно був позбавлений можливості реалізації своїх прав як учасника взяти участь у загальних зборах учасників.

Також скаржник вказує, що у випадку задоволення апеляційним судом апеляційної скарги ТОВ "Антарес" та скасування рішення суду першої інстанції від 17.06.2024 року по даній справі, додаткове рішення суду першої інстанції від 29.07.2024 року (про розподіл судових витрат) також підлягає до скасування з урахуванням ч.4 ст.129 ГПК України.

У відповідності ст.263 ГПК України позивач подав відзиви на апеляційні скарги, у яких зазначає, що електронний доказ (відеофіксація розмови на мобільний телефон) є належним та допустимим доказом у спірних правовідносинах із врахуванням ст.73, 96 ГПК України, ст. 5 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг". Натомість, відповідач не надав до суду доказів, що після оголошеної перерви проведення загальних зборів, головуючий повідомив ОСОБА_1 та інших учасників зборів про закінчення перерви, та продовження проведення загальних зборів ТОВ "Антарес".

Звертає увагу суду, що під час звернення до суду із позовною заявою ОСОБА_1 до позовної заяви долучив копію електронного доказу, оригінал якого знаходиться у ОСОБА_1 на мобільному телефоні. В судовому засіданні, за клопотанням представників відповідача, суд зобов`язав позивача надати оригінал електронного доказу, з огляду на що безпідставними є доводи апелянта про порушення строків подання вказаного доказу.

Щодо додаткового рішення, то позивач вважає його об`єктивним, законним, прийнятим з дотриманням норм процесуального права, врахуванням ч.5 ст.129 ГПК України та результатом вирішенням справи по суті.

Позивач просив рішення та додаткове рішення Господарського суду Рівненської області залишити без змін, апеляційні скарги ТОВ "Антарес" - без задоволення.

У судове засідання, призначене на 01.10.2024 року, третя особа не забезпечила явку повноважного представника, хоча належним чином повідомлялася про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги (т.1, а.с.193, 223-224).

Відповідно до ч.1 ст.202 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки (ч.3 ст.202 ГПК України).

Враховуючи те, що судом вчинено всі необхідні дії для належного повідомлення учасників справи про день, час та місце розгляду справи, приймаючи до уваги строк розгляду апеляційної скарги, визначений ч.1 ст.273 ГПК України, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу в даному судовому засіданні у відповідності до вимог ст.269 ГПК України.

Відповідно до ч.1, 4 ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Розглянувши апеляційні скарги в межах вимог та доводів наведених в них, відзиви на апеляційні скарги, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваних рішень норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду дійшла наступного висновку.

Як вбачається з матеріалів справи, 09.06.1997 року на підставі рішення установчих зборів засновників засновано Товариство з обмеженою відповідальністю "Антарес" (протокол №1 від 09.06.1997), яке діє на підставі статуту.

29.09.2011 року на загальних зборах учасників ТОВ "Антарес" затверджено статут в новій редакції (т.1, а.с.8-22).

Відповідно до п.1.4., 3.3. статуту, учасниками товариства з відповідними частками в статутному капіталі є: ОСОБА_6 (частка 25%); ОСОБА_4 (частка 25%); ОСОБА_7 (частка 20%); ОСОБА_1 (частка 15%); ОСОБА_8 (частка 7,5%); ОСОБА_9 (частка 7,5%).

У січні 2023 року на адресу ОСОБА_1 надійшло повідомлення від 17.01.2023 року за підписом учасника товариства ОСОБА_4 про скликання загальних зборів учасників, призначених на 21.02.2023 о 16.00 год. в АДРЕСА_1 . До повідомлення долучено проект статуту ТОВ "Антарес" (т.1, а.с.28-33).

21.02.2023 року ОСОБА_1 разом із представником учасника ОСОБА_6 , ОСОБА_10 , прибули за вказаною адресою на загальні збори учасників.

ОСОБА_5 як представник учасників товариства ОСОБА_4 та ОСОБА_7 оголосив про початок зборів та запропонував обрати голову. За пропозицією ОСОБА_8 головою зборів обрали ОСОБА_5 , який оголосив перерву в роботі загальних зборів.

У подальшому ОСОБА_5 вказав, що перерва продовжується, про закінчення її буде повідомлено, однак як стверджує позивач, про закінчення перерви та продовження зборів до кінця доби 21.02.2023 ОСОБА_1 та ОСОБА_10 повідомлення не надійшло.

Однак, як вбачається з протоколу загальних зборів учасників ТОВ "Антарес" від 21.02.2023 №1/2023 (т.1, а.с.25-26) збори все-таки відбулися та на них було прийнято ряд рішень згідно порядку денного:

1) вирішено обрати головою зборів учасників товариства ОСОБА_5 ;

2) питання про затвердження статуту товариства в новій редакції не розглядали, у зв`язку із відсутністю на зборах ОСОБА_6 та ОСОБА_1 ;

3) прийнято рішення стосовно нерозподіленого прибутку;

4) звільнено з посади директора ТОВ "Антарес" ОСОБА_8 ;

5) обрано ОСОБА_5 на посаду директора ТОВ "Антарес" з 01.03.2023;

6) питання не розглядали.

Згідно зі змістом вказаного протоколу, присутніми учасниками ТОВ "Антарес" були ОСОБА_4 в інтересах якого діє ОСОБА_5 , ОСОБА_7 в інтересах якої діє ОСОБА_5 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 . Учасники ОСОБА_6 та ОСОБА_1 не прибули.

На підставі даного протоколу приватним нотаріусом внесені зміни до Єдиного державного реєстру юридичних осіб фізичних осіб-підприємців та громадських формувань в частині зміни керівника ТОВ "Антарес", відповідно до якого ОСОБА_5 зареєстрований як керівник ТОВ "Антарес".

Позивач, вважаючи, що протокол загальних зборів ТОВ "Антарес" №1/2023 від 21.02.2023 не відповідає вимогам Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", статуту товариства, а загальні збори товариства, якщо такі відбулися, відбулися із порушенням статуту, звернувся з даним позовом до суду.

Аналізуючи встановлені обставини справи та надаючи їм оцінку в процесі апеляційного перегляду справи по суті заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно з ст.15, 16 ЦК України, особа має право на захист свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, яке реалізується шляхом звернення до суду.

Відповідно до ст.167 ГК України корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.5 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" учасники товариства, зокрема, мають право брати участь в управлінні товариством у порядку, передбаченому цим Законом та статутом товариства.

Згідно з ч.1, 2 ст.29 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" загальні збори учасників є вищим органом товариства. Кожен учасник товариства має право бути присутнім на загальних зборах учасників, брати участь в обговоренні питань порядку денного і голосувати з питань порядку денного загальних зборів учасників.

Таким чином, право брати участь в управлінні товариством може бути реалізовано учасником товариства при прийнятті участі у загальних зборах товариства, на яких вирішують ті чи інші питання діяльності товариства.

Частиною 1 ст.30 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" передбачено, що загальні збори учасників можуть вирішувати будь-які питання діяльності товариства, крім питань, віднесених до виключної компетенції інших органів товариства законом або статутом товариства.

До компетенції загальних зборів учасників, зокрема, належать внесення змін до статуту товариства; обрання одноосібного виконавчого органу товариства або членів колегіального виконавчого органу (всіх чи окремо одного або декількох з них), встановлення розміру винагороди членам виконавчого органу товариства; розподіл чистого прибутку товариства (п.2, 7, 12 ч.2 ст.30 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю").

У відповідності до ч.1 ст.31 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", загальні збори учасників скликаються у випадках, передбачених цим Законом або статутом товариства, а також з ініціативи виконавчого органу товариства; на вимогу наглядової ради або ради директорів товариства; на вимогу учасника або учасників товариства, які на день подання вимоги в сукупності володіють 10 або більше відсотками статутного капіталу товариства.

Порядок скликання загальних зборів учасників унормовано ст. 32 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", відповідно до ч.1, 2 якої загальні збори учасників скликаються виконавчим органом товариства. Статутом товариства може бути визначений інший орган, уповноважений на скликання загальних зборів учасників. Виконавчий орган товариства скликає загальні збори учасників шляхом надсилання повідомлення про це кожному учаснику товариства.

Виконавчий орган товариства зобов`язаний повідомити учасників товариства не менше ніж за 30 днів до запланованої дати проведення загальних зборів учасників, якщо інший строк не встановлений статутом товариства. Повідомлення, передбачене частиною третьою цієї статті, надсилається поштовим відправленням з описом вкладення. Статутом товариства може бути встановлений інший спосіб повідомлення. У повідомленні про загальні збори учасників зазначаються дата, час, місце проведення, порядок денний. Якщо до порядку денного включено питання про внесення змін до статуту товариства, до повідомлення додається проект запропонованих змін (ч.3-5 ст. 32 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю").

Згідно з п.4.5. статуту, збори учасників товариства скликаються не рідше одного разу на рік. Позачергові збори учасників скликаються головою товариства при наявності обставин зазначених в установчих документа, у разі неспроможності товариства, а також у будь-якому іншому випадку, якщо цього потребують інтереси товариства в цілому, зокрема, якщо виникає загроза значного скорочення статутного фонду (капіталу). Учасники товариства, що володіють у сукупності 10 відсотками і більше голосів, мають право вимагати скликання позачергових зборів учасників у будь-який час і з будь-якого приводу, що стосується діяльності товариства. Якщо протягом 25 днів у випадку, якщо директор товариства не виконав зазначеної вимоги, вони вправі самі скликати збори учасників. Про проведення зборів товариства учасники повідомляються не менше як за 30 днів з зазначенням часу і місця проведення зборів та порядку денного. Будь-який з учасників товариства вправі вимагати розглядати питання на зборах учасників за умови, що воно було ним поставлено не пізніше як за 25 днів до початку зборів. Не пізніше як за 7 днів до скликання зборів учасникам товариства повинна бути надана можливість ознайомитися з документами пов`язаними з порядком денним зборів.

Колегія суддів враховує, що рішення загальних зборів учасників є актами ненормативного характеру (індивідуальними актами), тобто офіційними письмовими документами, що породжують певні правові наслідки, які спрямовані на регулювання господарських відносин і мають обов`язковий характер для суб`єктів цих відносин (постанови Верховного Суду від 26.01.2022 у справі №911/2525/19, від 24.10.2019 у справі №927/807/18).

Підставами для визнання недійсними рішень загальних зборів акціонерів (учасників) господарського товариства можуть бути: порушення вимог закону та/або установчих документів під час скликання та проведення загальних зборів товариства; позбавлення акціонера (учасника) товариства можливості взяти участь у загальних зборах; порушення прав чи законних інтересів акціонера (учасника) товариства рішенням загальних зборів.

Водночас, не всі порушення законодавства, допущені під час скликання та проведення загальних зборів юридичної особи, є підставами для визнання недійсними прийнятих ними рішень.

Права учасника (акціонера, члена) юридичної особи можуть бути визнані порушеними внаслідок недотримання вимог закону про скликання і проведення загальних зборів, якщо він не зміг взяти участь у загальних зборах, належним чином підготуватися до розгляду питань порядку денного, зареєструватися для участі у загальних зборах тощо. Неповідомлення учасника товариства про проведення загальних зборів в установленому законом та статутом порядку також порушує його права, зокрема, право на участь у загальних зборах товариства та, відповідно, на участь в управлінні товариством, що може бути підставою для визнання рішень загальних зборів господарського товариства недійсними.

Необхідність дослідження обставин щодо дотримання порядку скликання загальних зборів, зокрема, щодо належного повідомлення позивача про такі збори, відповідності змісту повідомлення вимогам закону та статуту товариства у подібних правовідносинах (про визнання недійсним рішення загальних зборів учасників товариства з підстав неповідомлення позивача як учасника товариства про проведення зборів) при вирішенні питання про порушення прав позивача як учасника товариства на участь у загальних зборах та на участь в управлінні товариством підтверджена сталою судовою практикою, зокрема, висновками Верховного Суду, що містяться у постанові Верховного Суду від 16.12.2020 у справі №910/14910/18.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.10.2019 у справі №923/876/16 викладено правову позицію, відповідно до якої своєчасне і належне повідомлення учасника товариства про скликання загальних зборів є важливим для формування волі при прийнятті рішень загальними зборами, аби кожен з учасників міг належним чином підготуватися і сформувати своє бачення щодо питань, які розглядаються на зборах, та повноцінно взяти участь у їх обговоренні. Для визнання недійсним рішення загальних зборів товариства необхідно встановити факт порушення цим рішенням прав та законних інтересів учасника товариства та з`ясувати дотримання порядку скликання загальних зборів, зокрема, щодо належного повідомлення позивача про такі збори, а також щодо відповідності питань порядку денного зборів питанням порядку денного, які перелічені в отриманому учасником запрошенні на загальні збори учасників товариства.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, 08.12.2022 року учасником товариства ОСОБА_4 направлено директору товариства ОСОБА_8 письмову вимогу про необхідність скликання загальних зборів учасників на підставі п.3 ч.1 ст.31 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", яку товариство отримало 09.12.2022, що підтверджується журналом реєстрації вхідних документів товариства.

Водночас, у зв`язку із тим, що протягом 10 днів з дня, коли товариство отримало вимогу про скликання загальних зборів, учасник не отримав повідомлення про скликання загальних зборів, ОСОБА_4 скликано загальні збори учасників самостійно у порядку ч.9 ст.31 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", про що 17.01.2023 усім учасникам ТОВ "Антарес" направлено відповідне повідомлення (т.1, а.с.28).

Враховуючи викладене, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про дотримання порядку скликання загальних зборів, зокрема, щодо належного повідомлення учасників зборів, в тому числі ОСОБА_1 , а також про відповідність змісту повідомлення вимогам закону та статуту товариства, що відповідно не може бути підставою для визнання недійсними рішень загальних зборів учасників товариства.

Разом з тим, як вбачається зі змісту протоколу загальних зборів учасників товариства №1/2023 від 21.02.2023, учасники ОСОБА_6 та ОСОБА_1 про проведення зборів повідомлені належним чином, проте на збори не з`явились.

Натомість, із оглянутого в судовому засіданні відеозапису колегією суддів беззаперечно встановлено протилежне, а саме прибуття позивача, ОСОБА_1 , на спірні загальні збори. При цьому, суд зауважує, що ототожнення відповідачем неявки учасника товариства загальних зборів з відмовою пройти попередню реєстрацію не відповідає вимогам ст.32 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", оскільки така реєстрація не передбачена ні законодавством, ні статутом.

Крім того, факт прибуття позивача, ОСОБА_1 , та учасника ОСОБА_6 на спірні загальні збори учасників товариства, також підтверджується наявними наявними у матеріалах справи нотаріально засвідченими заявами свідків, а саме ОСОБА_10 як представника учасника ОСОБА_6 та ОСОБА_11 як охоронця приміщення, у якому проводились загальні збори (т.1, а.с.41, 67-68).

Будь-яких доказів в підтвердження відсутності учасників ОСОБА_1 та ОСОБА_6 , окрім зазначення про це в оскаржуваному протоколі, відповідачем суду не надано.

Апеляційний суд враховує, що відповідно до ч.1, 2 ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

За змістом ст.87 ГПК України, показання свідка - це повідомлення про відомі йому обставини, які мають значення для справи.

Згідно з ч.2, 3 ст.86 ГПК України, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність та взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати саме ту їх кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до ст.79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були (аналогічної правової позиції дотримується Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у постанові від 27.01.2022 у справі №917/996/20).

Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (п.1 ст.32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом". Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Аналогічний підхід до стандарту доказування "вірогідність доказів" висловлено Касаційним господарським судом у постановах від 29.01.2021 у справі №922/51/20, від 31.03.2021 у справі № 923/875/19, від 25.06.2020 у справі № 924/233/18.

Отже, нотаріально засвідчені заяви свідків, а також оглянутий в судовому засіданні долучений позивачем електронний доказ (відеофіксація загальних зборів) із врахуванням приписів ст.79, 86 ГПК України дають апеляційному суду підстави стверджувати, що вказані докази є більш вірогідними в підтвердження обставин прибуття учасників ОСОБА_6 та ОСОБА_1 на спірні загальні збори, ніж протилежна позиція відповідача щодо неявки останніх, яка вказана лише в протоколі №1/2023 від 21.02.2023.

Однак, як вбачається із відеозапису, головою зборів ОСОБА_5 неодноразово оголошувалась перерва у загальних зборах товариства 21.02.2023 року, а також те, що учасникам буде повідомлено про її закінчення.

Відповідно до нотаріально посвідченої заяви свідка ОСОБА_11 судом першої інстанції вірно встановлено, що орієнтовно о 22.30 год. у приміщенні по АДРЕСА_1 перебували лише ОСОБА_1 та ОСОБА_10 , інші особи відсутні, в подальшому вказане приміщення було зачинено, що свідчить про продовження перерви та відповідно не відновлення роботи загальних зборів 21.02.2023.

Разом з тим, жодних доказів в спростування вказаних обставин, а також в підтвердження повідомлення учасників загальних зборів ТОВ "Антарес" 21.02.2023 року про закінчення оголошеної ОСОБА_5 перерви, відповідачем суду не надано та матеріали справи не містять.

Таким чином, не повідомлення учасників ОСОБА_1 та ОСОБА_10 про закінчення перерви загальних зборів, та всупереч вказаному прийняття відповідних рішень саме 21.02.2023, оформлених протоколом №1/2023, свідчить про порушення корпоративних прав позивача як учасника ТОВ "Антарес", визначених ч.2 ст.29 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" щодо права учасника товариства бути присутнім на загальних зборах учасників, брати участь в обговоренні питань порядку денного і голосувати з питань порядку денного загальних зборів учасників.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що загальні збори учасників ТОВ "Антарес" 21.02.2023 року є такими, що не відбулися, а прийняті на них рішення, які оформлено протоколом загальних зборів учасників товариства №1/2023 від 21 лютого 2023 року є недійсними, відтак відповідна позовна вимога підлягає до задоволення.

Крім того, відповідно до п.2 ч.1 ст.25 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" державна реєстрація та інші реєстраційні дії проводяться на підставі, зокрема, судових рішень, що набрали законної сили та тягнуть за собою зміну відомостей в Єдиному державному реєстрі, а також що надійшли в електронній формі від суду щодо: визнання повністю або частково недійсними рішень засновників (учасників) юридичної особи або уповноваженого ними органу; скасування реєстраційної дії/запису в Єдиному державному реєстрі.

Зважаючи на встановлений факт недійсності спірних рішень загальних зборів товариства, оформлених протоколом №1/2023 від 21.02.2023, вимога позивача про скасування запису №1006081070021016868 від 02.03.2023 року у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про державну реєстрацію змін до установчих документів юридичної особи (зміна інформації про директора юридичної особи) ТОВ "Антарес", яка є похідною вимогою від основної, також підлягає до задоволення.

Щодо доводів апелянта про недопустимість, наданих позивачем, електронних доказів, апеляційний суд враховує наступне.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч.1 ст.74 ГПК).

Відповідно до ч.1 ст.96 ГПК України, електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, яка містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), вебсайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних й інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема на портативних пристроях (картах пам`яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет).

Електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, засвідченій електронним цифровим підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис". Законом може бути передбачено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу.

Із аналізу вказаних норм вбачається, що процесуальний закон чітко регламентує можливість та порядок використання інформації в електронній формі (у тому числі текстових документів, фотографій тощо, які зберігаються на мобільних телефонах або на серверах, в мережі Інтернет) як доказу у судовій справі.

Разом з тим, апеляційний суд також враховує, що згідно з ч.1 ст.307 ЦК України, фізична особа може бути знята на фото-, кіно-, теле- чи відеоплівку лише за її згодою. Згода особи на знімання її на фото-, кіно-, теле- чи відеоплівку припускається, якщо зйомки проводяться відкрито на вулиці, на зборах, конференціях, мітингах та інших заходах публічного характеру.

Враховуючи, що зйомка проводилась на загальних зборах учасників ТОВ "Антарес", а відтак згода осіб, присутніх на відеозаписі, припускається із врахуванням ч.1 ст.307 ЦК України, приймаючи до уваги принцип змагальності сторін, передбачений ст.13 ГПК України, та реалізацію позивачем свого процесуального права на подачу доказів та доведення обставин, на які він посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, відповідними доказами, колегія суддів дійшла висновку, що наданий позивачем доказ відеофіксації загальних зборів ТОВ "Антарес" є належним та допустимим у розумінні ст.76, 77 ГПК України та відповідно оцінений судом у взаємному зв`язку доказів у їх сукупності із врахуванням стандарту доказування "вірогідності доказів".

У відповідності до п.32 постанови Великої Палати Верховного Суду від 21.06.2023 у справі №916/3027/21, якщо подано копію (паперову копію) електронного доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал електронного доказу. Якщо оригінал електронного доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

Зважаючи на долучення позивачем до позовної заяви копії електронного доказу без належного оформлення та в подальшому надання останнім такого відеозапису в копії, засвідченій електронним цифровим підписом, апеляційний суд вважає безпідставними доводи апелянта про порушення строків подання позивачем доказів, передбачених ст.80 ГПК України, а також порушення судом першої інстанції вимог ст.80 ГПК України та принципів рівності сторін та верховенства права, закріплених в ст.7, 11 ГПК України, оскільки такий доказ не є новим, а лише оформлений належним чином та наданий на вимогу суду.

У силу приписів ч.1 ст.276 ГПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Отже, зазначені в апеляційній скарзі доводи не знайшли свого підтвердження під час перегляду оскаржуваного рішення судом апеляційної інстанції, апелянт не подав жодних належних та допустимих доказів на підтвердження власних доводів, які могли б бути прийняті та досліджені судом апеляційної інстанції в розумінні ст.73, 76-79, 86 ГПК України.

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції на підставі сукупності досліджених доказів повно з`ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права при розгляді спору судом першої інстанції, судовою колегією не встановлено, тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, а наведені в ній доводи ґрунтуються на помилковому тлумаченні скаржником норм матеріального та процесуального права та зводяться до переоцінки встановлених судом першої інстанції обставин справи.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про залишення рішення Господарського суду Рівненської області від 17.06.2024 без змін, з огляду на що апеляційна скарга ТОВ "Антарес" задоволенню не підлягає.

Крім того, враховуючи положення ст.269 ГПК України щодо меж перегляду оскаржуваного судового рішення, зважаючи на те, що єдиною підставою для скасування додаткового рішення у даній справі апелянт вказує його похідний характер від основного рішення, та як наслідок про необхідність перерозподілу судових витрат відповідно до ч.4 ст.129 ГПК України у випадку задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції від 17.06.2024 про задоволення позовних вимог, додаткове рішення Господарського суду Рівненської області від 29.07.2024 у справі №918/785/23 також підлягає залишенню без змін.

Оскільки відсутні підстави для скасування рішення суду першої інстанції, судовий збір за подачу апеляційної скарги покладається на скаржника згідно ст.129 ГПК України.

Керуючись ст. 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північно-західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Рішення Господарського суду Рівненської області від 17.06.2024 та додаткове рішення Господарського суду Рівненської області від 29.07.2024 у справі №918/785/23 залишити без змін, апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Антарес" - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складений "09" жовтня 2024 р.

Головуючий суддя Мельник О.В.

Суддя Петухов М.Г.

Суддя Гудак А.В.