Ухвала

від 03.10.2024 по справі 911/1675/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"03" жовтня 2024 р. Справа № 911/1675/24

За заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Твій Газзбут" про ухвалення додаткового рішення у справі № 911/1675/24

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Твій Газзбут", 01010, місто Київ, вулиця Острозьких Князів, будинок 32/2

до Дочірнього підприємства "Український термінал", 08033, Київська область, Бучанський район, село Копилів, вулиця Миру, будинок 4

про стягнення 141 637, 43 грн заборгованості

суддя Н.Г. Шевчук

за участю представника позивача: Єфременко В.М.

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Твій Газзбут" звернулося через підсистему ЄСІКС "Електронний суд" до господарського суду з позовом до Дочірнього підприємства "Український термінал" про стягнення заборгованості за договором постачання природного газу для потреб не побутових споживачів № 41АР200-93892-22 від 27.06.2022 в розмірі 141 637,43 грн, з яких: 78 022, 60 грн основний борг, 16 777, 75 грн пеня, 2 515, 80 грн 3% річних, 3 333, 19 грн інфляційні втрати та 40 988, 09 грн штраф за менше споживання газу від підтвердженого обсягу природного газу.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем грошових зобов`язань за договором постачання природного газу для потреб непобутових споживачів № 41АР200-93892-22 від 27.06.2022.

Господарський суд Київської області рішенням від 26.09.2024 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Твій Газзбут" задовольнив частково, вирішив стягнути з Дочірнього підприємства "Український термінал" 100 649, 34 грн заборгованості за договором постачання природного газу для потреб не побутових споживачів № 41АР200-93892-22 від 27.06.2022; в іншій частині вимог суд у позові відмовив.

01 жовтня 2024 року через підсистему ЄСІКС "Електронний суд" позивач надіслав заяву про ухвалення додаткового рішення, в якій просить стягнути з відповідача 32 000, 00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Звертаючись із заявою про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, позивач просить долучити до матеріалів справи та оцінити додані до заяви документи, копії: договору про надання правової допомоги № 38А200-4918-21 від 01.11.2021; додаткової угоди № 2 від 30.12.2022 до договору про надання юридичних послуг № 38А200-4918-21 від 01.11.2021; додаткової угоди № 6 від 30.12.2023 до договору про надання юридичних послуг № 38А200-4918-21 від 01.11.2021; додаткової угоди № 25 від 25.06.2024 до договору про надання правової допомоги № 38А200-4918-21 від 01.11.2021; звіту про фактично надані послуги від 26.09.2024 за додатковою угодою № 25 від 25.06.2024 до договору про надання правової допомоги № 38А200-4918-21 від 01.11.2021 за період з 25.06.2024 по 26.09.2024; акта наданих послуг від 26.09.2024; наказу АО "Гарант Груп" № 234-КС від 31.08.2023 Про прийняття на роботу Єфременка В.М.

Господарський суд Київської області, керуючись нормами процесуального закону, ухвалою від 01.10.2024, зокрема, прийняв до розгляду заяву ТОВ "Твій Газзбут" про ухвалення додаткового рішення та призначив судове засідання для її розгляду на 03.10.2024.

У судове засідання 03.10.2024 прибув представник заявника (позивача), який підтримав подану заяву та просив задовольнити її у повному обсязі.

Розглянувши в судовому засіданні 03.10.2024 заяву позивача про ухвалення додаткового рішення, суд дійшов таких висновків.

За положенням частини другої статті 2 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Суб`єкти (учасники спору) завжди повинні мати можливість орієнтувати свою поведінку таким чином, щоб вона відповідала вимогам норми на момент вчинення дії.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ГПК України).

Питання розподілу між сторонами судових витрат, суд вирішує під час ухвалення рішення суду і зазначає про це в резолютивній частині (пункт 5 частини першої статті 237, пункт 2 частини п`ятої статті 238 ГПК України).

Отже метою впровадження принципу відшкодування судових витрат є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Згідно із частинами першою, третьою статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Як передбачено частиною першою статті 126 ГПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до частини другої статті 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат, згідно із приписами частини п`ятої статті 126 ГПК України, суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Водночас згідно частин першої - третьої статті 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Відповідно до частини другої статті 161 ГПК України заявами по суті справи, зокрема позовна заява.

З матеріалів справи випливає, що звертаючись із позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Твій Газзбут" вказало, що ним було понесені судові витрати при поданні позову в частині сплати судового збору в розмірі 2 422, 40 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10 % від ціни позову.

У заяві від 30.10.2024 позивач заявив про стягнення з відповідача 32 000, 00 грн понесених ним витрат на професійну правничу допомогу адвоката та з цією заявою подав докази на підтвердження розміру таких судових витрат.

Разом із цим, за умовами частини третьої статті 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до частин другої, четвертої, восьмої статті 80 ГПК України позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви.

Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Частиною восьмою статті 129 ГПК України визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Водночас як зазначає Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 23.04.2024 у справі № 914/2230/23, ця норма (ч. 8 ст. 129) кореспондується з частиною першою статті 221 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Передбачена процесуальними нормами можливість подати суду протягом п`яти днів докази на підтвердження витрат на правничу допомогу з метою розподілу цих витрат й ухвалення з цього питання додаткового судового рішення є не способом заявити суду про необхідність вирішення цього питання (про яке сторона не висловлювалася раніше), а механізмом довести суду факт понесення цих витрат, як умову для їх розподілу.

Отже, за загальним правилом розподілу судових витрат, докази на підтвердження розміру витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, подаються до суду до закінчення судових дебатів у справі.

Як виняток, за наявності доведених стороною поважних причин, які об`єктивно перешкоджали їй подати такі докази до закінчення судових дебатів у справі та при умові, що в межах цього строку про це стороною було повідомлено суд, сторона може подати відповідні докази протягом п`ятиденного строку після чого суд може вирішити питання про розподіл судових витрат, ухваливши додаткове рішення.

Господарський процесуальний кодекс України не надає визначення ознак та поняттю "поважна причина", однак за усталеною практикою поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами або труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій, що підтверджено належними доказами.

З матеріалів справи вбачається, що копії, зокрема, договору про надання правової допомоги № 38А200-4918-21 від 01.11.2021; додаткової угоди № 2 від 30.12.2022 до договору про надання юридичних послуг № 38А200-4918-21 від 01.11.2021; додаткової угоди № 6 від 30.12.2023 до договору про надання юридичних послуг № 38А200-4918-21 від 01.11.2021; додаткової угоди № 25 від 25.06.2024 до договору про надання правової допомоги № 38А200-4918-21 від 01.11.2021; наказу АО "Гарант Груп" № 234-КС від 31.08.2023 Про прийняття на роботу ОСОБА_1 , не були подані разом із позовною заявою, хоча ці документи існували на момент подачі позову до суду.

Отже позивач при зверненні з позовною заявою письмово не повідомив суду причин, з яких вказані документи на підтвердження понесених судових витрат не могли бути подані у визначений Кодексом строк, а також не просив встановити додатковий строк на їх подачу.

Так, у випадку якщо сторона з поважних причин до закінчення судових дебатів не могла подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, та подає ці докази разом з відповідною заявою після прийняття рішення по суті позовних вимог, то така сторона повинна обґрунтувати поважність причин не подання таких доказів суду до закінчення судових дебатів у справі; у разі відсутності обґрунтування поважних причин чи їх неповажності суд відмовляє в задоволенні заяви про стягнення витрат.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду у від 10.01.2024 у справі № 285/5547/21 та від 22.04.2024 у справі № 346/2744/21.

З огляду на те, що позивачем у заяві про ухвалення додаткового рішення не наведено обґрунтувань поважності причин не подання суду доказів, що підтверджують розмір понесених ним судових витрат, до закінчення судових дебатів у справі, зважаючи на те, що на момент ухвалення рішення необхідні докази були наявні у його розпорядженні, суд дійшов висновку, що заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Твій Газзбут" про ухвалення додаткового рішення задоволенню не підлягає, що зумовлює висновки суду про відмову в прийнятті додаткового рішення у справі № 911/1675/24.

До того ж суд звертає увагу на те, що в позовній заяві позивачем визначено розмір витрат на професійну правничу допомогу, який становить 10 % від ціни позову та водночас повідомлено, що докази розміру понесених витрат на професійну правничу допомогу будуть подані протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, у зв`язку із неможливістю визначення повного обсягу послуг під час розгляду справи.

Отже враховуючи метод визначення суми витрат на правничу допомогу, остання з урахуванням ціни позову становила б 14 163, 74 грн.

Натомість при зверненні із заявою про ухвалення додаткового рішення позивач просить стягнути з відповідача 32 000, 00 грн, яка розрахована із вартості 1 години роботи адвоката 4 000, 00 грн, тобто адвокатом витрачено 8 годин роботи.

Суд зауважує, що добросовісність це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної Палати Касаційного цивільного суду від 10.04.2019 у справі № 390/34/17 (провадження № 61-22315сво18) зроблено висновок, що "доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), базується ще на римській максимі - "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них".

В розрізі викладеного суд зауважує, що позивач жодним чином не обґрунтовує істотне перевищення суми судових витрат, заявленої в попередньому (орієнтовному) розрахунку та не вказує обставин, які впливали на неможливість визначення таких витрат на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку, при тому, що умовами додаткової угоди № 25 від 25.06.2024 до договору про надання правової допомоги передбачено конструкцію визначення вартості послуг.

У пункті 26 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Надточій проти України" та пункті 23 рішення Європейського суду з прав людини "Гурепка проти України № 2" наголошено, що принцип рівності сторін це один зі складників ширшої концепції справедливого судового розгляду, за змістом якого кожна сторона повинна мати розумну можливість обстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її у суттєво менш сприятливе становище порівняно з опонентом.

Суд відзначає, що питання ухвалення додаткового рішення вирішується судом з урахуванням приписів частини четвертої статті 13 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Керуючись статтями 123, 126, 129, 221, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

Відмовити у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Твій Газзбут" про ухвалення додаткового рішення.

Ухвала господарського суду набирає законної сили в порядку статті 235 Господарського процесуального кодексу України та оскаржується в порядку та строки, визначені статтями 254-256 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Н.Г. Шевчук

Повний текст ухвали складено та підписано: 09.10.2024