Ухвала

від 09.10.2024 по справі 2-4557/11

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 жовтня 2024 року

м. Київ

справа № 2-4557/11

провадження № 61-12054ск24

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Ситнік О. М. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Фаловської І. М.

розглянув касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Пушкарьова Олексія Олексійовича на ухвалу Соснівського районного суду м. Черкаси від 01 липня 2024 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 20 серпня 2024 року в справі за скаргою ОСОБА_1 на дії начальника Першого відділу державної виконавчої служби у м. Черкасах Центрального міжрегіонального управління юстиції (м. Київ),

стягувач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп», боржники: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , та

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду зі скаргою на дії начальника Першого відділу державної виконавчої служби у м. Черкасах Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (далі - Перший відділ ДВС у м. Черкасах), стягувач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанію «Дніпрофінансгруп» (далі - ТОВ «ФК «Дніпрофінанс груп»), боржники:

ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , у якій просила: визнати неправомірними дії начальника Першого відділу ДВС у м. Черкасах щодо винесення постанови про результати перевірки виконавчого провадження від 12 лютого 2024 року

№ НОМЕР_1; визнати неправомірною та скасувати постанову начальника Першого відділу ДВС Бондаренко А. М. від 12 лютого 2024 року у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 про результати його перевірки; стягнути з Першого відділу ДВС у

м. Черкасах витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 50 000,00 грн.

Вказувала, що на виконанні державного виконавця Назаренко В. А. перебував виконавчий лист від 08 серпня 2013 року № 2-4557/11, виданий на підставі рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 07 червня 2012 року, яким стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь Відкритого акціонерного товариства Комерційний банк «Надра» (далі - ВАТ КБ «Надра») заборгованість в розмірі 117 615,87 дол. США, що станом на 05 грудня 2011 року еквівалентно 939 739,04 грн.

Боржник, сплативши всю суми заборгованості в гривні згідно з рішенням суду, надав державному виконавцю підтвердження сплати заборгованості в розмірі

939 739,04 грн, а державний виконавець виніс 23 січня 2024 року постанову про закінчення виконавчого провадження № НОМЕР_1, оскільки згідно з частиною першою статті 192 Цивільного кодексу України законним платіжним засобом, обов`язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня.

12 лютого 2024 року начальником Першого відділу ДВС у м. Черкасах

Бондаренко А. М. за результатом розгляду заяви ТОВ «ФК «Дніпрофінанс груп» на постанову головного державного виконавця Першого відділу ДВС у м. Черкасах Назаренко В. А. щодо винесення постанови про закінчення виконавчого провадження від 23 січня 2024 року № НОМЕР_1 було скасовано постанову про його закінчення та зобов`язано державного виконавця провести дії відповідно до вимог чинного законодавства, а саме внести зміни до реквізитів виконавчого провадження, вкладка - сума коштів з української гривні на долари США, в строк до 13 лютого 2024 року.

Постанова головного державного виконавця Назаренко В. А. від 23 січня

2024 року, якою було закінчено виконавче провадження, винесена на підставі пункту 9 частини першої статті 39, статті 40 Закону України «Про виконавче провадження» (у зв`язку з фактичним виконанням в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом).

01 липня 2024 року ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.

20 серпня 2024 року постановою Черкаського апеляційного суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, ухвалу Соснівського районного суду

м. Черкаси від 01 липня 2024 року залишено без змін.

Судові рішення мотивовано тим, що оскаржувані дії та постанова начальника Першого відділу ДВС у м. Черкасах Бондаренко А. М., якою скасовано постанову державного виконавця про закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження», є обґрунтованими, постанова прийнята відповідно до вимог закону та в межах наданих повноважень.

28 серпня 2024 року представник ОСОБА_1 - адвокат Пушкарьов О. О. через систему «Електронний суд» подав до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Соснівського районного суду м. Черкаси від 01 липня 2024 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 20 серпня 2024 року, в якій просить їх скасувати, ухвалити нове судове рішення про задоволення скарги.

Необхідно відмовити у відкритті касаційного провадження, з огляду на таке.

За приписами частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

У касаційній скарзі наведені доводи стосовно оскарження судових рішень на підставі пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України (суди в оскаржуваних судових рішеннях застосували норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в постанові Верховного Суду).

Також касаційна скарга мотивована тим, що під час розгляду справи, судом першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, не було належним чином з`ясовано обставини справи. Суди не переконалися у відповідності наданої інформації документам, які знаходяться у матеріалах виконавчого провадження, зокрема фінансовим документам щодо стягнутих з боржника коштів у рахунок погашення заборгованості.

На переконання заявника, начальником Першого відділу ДВС у м. Черкасах Бондаренко А. М. у рішенні про скасування постанови державного виконавця про закінчення виконавчого провадження неправомірно збільшено розмір стягнутої заборгованості, оскільки чинним законодавством державного виконавця не наділено правом змінювати суму заборгованості, розраховану та визначену в рішенні суду.

Відповідно до частини першої статті 192 Цивільного кодексу України законним платіжним засобом, обов`язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України є грошова одиниця України - гривня, а, отже, здійснення примусового виконання в повному обсязі у валюті кредиту грошового зобов`язання є помилковим.

Судами встановлено, що рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси

від 07 червня 2012 року в справі № 2-4211/12 стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь ВАТ КБ «Надра» заборгованість за кредитним договором від 29 листопада 2007 року

№ 265п/12/2007-840 в розмірі: 113 931,21 дол. США - тіло кредиту, що в гривневому еквіваленті станом на 05 грудня 2011 року складало 910 298,97 грн, заборгованість за відсотками - 3 255,50 дол. США, що в гривневому еквіваленті станом на 05 грудня 2011 року складало 26 011,12 грн, пеню за порушення умов договору - 429,16 дол. США, що в гривневому еквіваленті станом на 05 грудня 2011 року складало 3 428,95 грн, а всього 117 615,87 дол. США, що в гривневому еквіваленті станом на 05 грудня 2011 року складало 939 739,04 грн.

На підставі вказаного рішення Публічному акціонерному товариству Комерційний банк «Надра» (далі - ПАТ «КБ «Надра») було видано виконавчий лист, який стягувачем пред`явлено до примусового виконання до Першого відділу ДВС у

м. Черкасах.

18 березня 2021 року ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси замінено стягувача у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 з ПАТ КБ «Надра» на його правонаступника ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп».

23 січня 2024 року головним державним виконавцем Першого відділу ДВС у

м. Черкаси Назаренко В. А. було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження № НОМЕР_1 на підставі пункту 9 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження», а саме у зв`язку з фактичним виконанням у повному обсязі рішення суду згідно з виконавчим документом.

За результатами розгляду заяви директора ТОВ «ФК Дніпрофінансгруп» постановою начальника Першого відділу ДВС у м. Черкасах Бондаренко А. М.

12 лютого 2024 року було скасовано вищевказану постанову та зобов`язано головного державного виконавця Назаренко В. А. провести дії відповідно до вимог чинного законодавства.

Своє рішення начальник виконавчої служби мотивувала тим, що судове рішення не може змінювати зміст договірного зобов`язання, яке існувало між сторонами, тобто воно залишається грошовим зобов`язанням в іноземній валюті.

Відповідно до частини п`ятої статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

Пунктом 9 частини третьої статті 129 Конституції України визначено, що до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

Судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, установлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - за її межами.

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція).

Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень

у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов`язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають з відносин щодо примусового виконання судових рішень.

Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист та охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і поновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2012 року № 18-рп/2012).

Примусове виконання судових рішень здійснюється відповідно до умов та порядку, передбачених Законом України «Про виконавче провадження».

Під час виконання судових рішень поряд з нормами Закону України «Про виконавче провадження» застосовуються положення Конституції України, інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до цього Закону.

Відповідно до частини першої статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (стаття перша Закону України «Про виконавче провадження»).

Відповідно до частини першої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Перелік обов`язків і прав виконавців, обов`язковість вимог виконавців визначені статтею 18 Закону України «Про виконавче провадження».

Статтею 7 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» передбачено, що відповідно до цього Закону державними виконавцями є керівники органів державної виконавчої служби, їхні заступники, головні державні виконавці, старші державні виконавці, державні виконавці органів державної виконавчої служби; державний виконавець

є представником влади, діє від імені держави і перебуває під її захистом та уповноважений державою здійснювати діяльність з примусового виконання рішень у порядку, передбаченому законом.

Статтею 12 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» визначено, що контроль за діяльністю державних виконавців та інших працівників органів державної виконавчої служби здійснюють органи примусового виконання рішень, визначені

у статті 6 цього Закону, в порядку, встановленому Міністерством юстиції України.

Відповідно до статті 6 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» систему органів примусового виконання рішень становлять: Міністерство юстиції України; органи державної виконавчої служби, утворені Міністерством юстиції України в установленому законодавством порядку.

Частиною третьою статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, при здійсненні контролю за рішеннями, діями державного виконавця під час виконання рішень має право у разі, якщо вони суперечать вимогам закону, своєю постановою скасувати постанову або інший процесуальний документ (або їх частину), винесені у виконавчому провадженні державним виконавцем, зобов`язати державного виконавця провести виконавчі дії в порядку, встановленому цим Законом.

Згідно зі статтею 99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня.

Відповідно до вимог статті 192 ЦК України гривня є законним платіжним засобом на території України. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

За змістом статті 524 ЦК України грошовим визнається зобов`язання, виражене

у грошовій одиниці України - гривні, проте в договорі сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті.

Загальні положення виконання грошового зобов`язання закріплені у статті 533 ЦК України, зокрема: грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях; якщо

у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом; використання іноземної валюти,

а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов`язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

У частині третій статті 533 ЦК України закріплено, що використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов`язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Відповідно до пункту 30.1 статті 30 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» моментом виконання грошового зобов`язання є дата зарахування коштів на рахунок кредитора або видачі їх йому готівкою.

Правовий режим іноземної валюти на території України, хоча і пов`язується з певними обмеженнями в її використанні як платіжного засобу, проте не виключає здійснення платежів в іноземній валюті.

Особливості звернення стягнення на кошти боржника в іноземній валюті та виконання рішень при обчисленні боргу в іноземній валюті визначені

у статті 49 Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідно до частини третьої зазначеної статті Закону у разі обчислення суми боргу в іноземній валюті виконавець у результаті виявлення у боржника коштів

у відповідній валюті стягує такі кошти на валютний рахунок органу державної виконавчої служби, а приватний виконавець - на відповідний рахунок приватного виконавця для їх подальшого перерахування стягувачу. У разі виявлення коштів

у гривнях чи іншій валюті виконавець за правилами, встановленими частинами першою і другою цієї статті, дає доручення про купівлю відповідної валюти та перерахування її на валютний рахунок органу державної виконавчої служби,

а приватний виконавець - на відповідний рахунок приватного виконавця.

Порядок звернення стягнення на кошти боржника в іноземній валюті та виконання рішень під час обчислення боргу в іноземній валюті, визначений у статті 49 Закону України «Про виконавче провадження» є аналогічним тому, що містився у

статті 53 Закону України «Про виконавче провадження» (№ 606-XIV), який втратив чинність. Положення вказаних статей є ідентичними.

Велика Палата Верховного Суду виснувала щодо особливостей звернення стягнення на кошти боржника в іноземній валюті та виконання рішень при обчисленні боргу в іноземній валюті, зокрема висновки щодо застосування положень статті 53 Закону України «Про виконавче провадження» (№ 606-XIV),

у яких вказано, що в разі зазначення в судовому рішенні про стягнення суми коштів в іноземній валюті з визначенням еквіваленту такої суми у гривні стягувачеві має бути перерахована вказана в резолютивній частині судового рішення сума в іноземній валюті, а не її еквівалент у гривні. Перерахування стягувачеві суми в національній валюті України чи іншій валюті, аніж валюта, зазначена в резолютивній частині судового рішення, не вважається належним виконанням судового рішення (постанова Великої Палати Верховного Суду

від 04 липня 2018 року в справі № 761/12665/14 (провадження № 14-134цс18)).

У постанові від 16 січня 2019 року в справі № 373/2054/16 (провадження

№ 14-446цс18) Велика Палата Верховного Суду вказувала, що зазначення судом

у своєму рішенні двох грошових сум, які необхідно стягнути з боржника, внесло двозначність до розуміння суті обов`язку боржника, який має бути виконаний примусово за участю державного виконавця. У разі зазначення у судовому рішенні про стягнення суми коштів в іноземній валюті з визначенням еквівалента такої суми у гривні стягувачеві має бути перерахована вказана в резолютивній частині судового рішення сума в іноземній валюті, а не її еквівалент у гривні.

У справі, яка переглядається, установлено, що, ухвалюючи рішення від 07 червня 2012 року в справі № 2-4557/11, Соснівський районний суд м. Черкаси визначив суму заборгованості за кредитним договором, що підлягає стягненню, саме в іноземній валюті в розмірі 117 615,87 дол. США із зазначенням еквівалента у гривні в розмірі 939 739,04 грн (

№ 34666373).

Згідно з пунктом 9 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Відмовляючи в задоволенні скарги ОСОБА_1 , суд першої інстанції, з висновками якого погодився і суд апеляційної інстанції, виснував, що рішенням в цивільній справі № 2-4557/11 заборгованість стягнуто в іноземній валюті. Проте станом на 23 січня 2024 року сума заборгованості за виконавчим провадженням № НОМЕР_1 стягнута з боржника ОСОБА_4 не в повному обсязі, тому в головного державного виконавця Першого відділу ДВС у м. Черкасах

Назаренко В. А. були відсутні правові підстави для винесення постанови про закінчення вказаного виконавчого провадження.

Відповідно, начальником Першого відділу ДВС у м. Черкасах Бондаренко А. М. обґрунтовано винесено постанову про скасування процесуального документа, у якій зазначено, що на момент винесення постанови про закінчення виконавчого провадження з боржника було стягнуто 27 954,05 дол. США замість

117 615,87 дол. США, як встановлено судовим рішенням, а, отже, рішення суду виконане не в повному обсязі.

З таким висновком судів попередніх інстанцій погоджується і Верховний Суд.

Посилання в касаційній скарзі на висновки, викладені в постанові Верховного Суду від 14 січня 2019 року в справі № 537/6309/16-ц необґрунтовані, оскільки не свідчать про те, що суди застосували норму права без урахування указаних висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах.

Доводи касаційної скарги щодо порушення апеляційним судом норм процесуального права під час з`ясування всіх обставин справи та надання оцінки доказам не впливає на правильність постановлених судових рішень та не є обов`язковою підставою для їх скасування, а тому відхиляються судом касаційної інстанції.

Крім того, сам представник заявниці підтвердив, що він отримав відзив виконавчої служби на скаргу і подав відповідь.

Відповідно до вимог абзацу 6 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 394 ЦПК України передбачено, що одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів

у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).

Відповідно до частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Зі змісту касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень убачається, що касаційна скарга є необґрунтованою, правильне застосування судами норм матеріального права та дотримання норм процесуального права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, а наведені

у касаційній скарзі доводи не дають підстав для висновків щодо незаконності та неправильності судових рішень та зводяться до переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Верховний Суд є судом права і його повноваження визначені статтями 400, 409 ЦПК України.

Керуючись статтею 390, частиною четвертою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Пушкарьова Олексія Олексійовича на ухвалу Соснівського районного суду м. Черкаси від 01 липня

2024 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 20 серпня 2024 року в справі за скаргою ОСОБА_1 на дії начальника Першого відділу державної виконавчої служби у м. Черкасах Центрального міжрегіонального управління юстиції (м. Київ), стягувач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп», боржники: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 .

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подавала касаційну скаргу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: О. М. Ситнік

В. М. Ігнатенко

І. М. Фаловська