Справа № 420/16574/24
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 жовтня 2024 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Тарасишиної О.М., за участю секретаря судового засідання Дробченко К.С. розглянувши в м. Одесі в порядку загального позовного провадження позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «СК АВТОСТРОЙ» (місцезнаходження: 65003, Одеська обл., м. Одеса, вул. Чепіги Отамана, буд. 29/1, код ЄДРПОУ 37477703) до Головного управління ДПС в Одеській області (місцезнаходження: 65044, м. Одеса, вул. Семінарська, 5; код ЄДРПОУ 43142370) про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень від 16.01.2024 року №2406/15-32-07-01-19, №2368/15-32-07-01-19, №2370/15-32-07-01-19, від 24.04.2024 року №16597/15-32-07-01-, №16601/15-32-07-01, від 18.07.2024 року №30350/15-32-07-01, №30227/15-32-07-07-23, №30351/15-32, №30349/15-32-07-01,-
ВСТАНОВИВ:
До суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «СК АВТОСТРОЙ» (місцезнаходження: 65003, Одеська обл., м. Одеса, вул. Чепіги Отамана, буд. 29/1, код ЄДРПОУ 37477703) до Головного управління ДПС в Одеській області (місцезнаходження: 65044, м. Одеса, вул. Семінарська, 5; код ЄДРПОУ 43142370 про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень від 16.01.2024 року №2372/15-32-07-01-19, №2369/15-32-07-01-19, №2406/15-32-07-01-19, №2368/15-32-07-01-19, №2370/15-32-07-01-19, від 24.04.2024 року №16597/15-32-07-01-, №16601/15-32-07-01.
Ухвалою від 30.05.2024 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 21.06.2024 року.
10.07.2024 року в підготовчому судовому засіданні сторони по справі не з`явились, від представника позивача та представника відповідача надійшло клопотання про продовження підготовчого провадження.
Ухвалою суду від 10.07.2024 року продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів. Призначено підготовче судове засідання на 24.07.2024 року.
Ухвалою суду від 12.08.2024 року закрито підготовче провадження у справі, призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 16.08.2024 року.
16.08.24 року у судовому засіданні було оголошено перерву та призначено по суті на 22.08.24 року.
22.08.2024 року в судовому засіданні сторони по справі не з`явились, призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 08.10.2024 року.
У судове засідання 08.10.2024 року з`явились представники сторін, підтримали позиції, викладені у письмових заявах по суті, протокольною ухвалою суд вирішив продовжити розгляд справи в порядку письмового провадження.
В обґрунтування своїх позовних вимог та у відповіді на відзив представник позивача вказав, що відповідачем було проведено документальну планову перевірку позивача з питань дотримання податкового законодавства. В результаті проведеної перевірки відповідачем були встановлені нібито порушення податкового законодавства, що полягали у документальному оформленні господарських операцій без їх реального проведення, що призвело до невірного відображення задекларованих сум податку на прибуток через завищення від`ємного значення, а також віднесення до податкового кредиту з ПДВ сум, які не мали б бути внесені. Крім цього, податковим органом були встановлені порушення щодо реалізації придбаного пального за ціною нижче за ту, за якою пальне було придбане. З урахуванням висновків планової перевірки та результатів адміністративного оскарження до ДПС деякі з податкових повідомлень-рішень були скасовані, а замість них прийнято інші.
У заяві про зміну предмету спору було також наголошено на винесенні ще 4 податкових повідомлень-рішень, що стосувались порушень при перевірці операцій з реалізації дизельного пального.
Таким чином, позивач оскаржує дев`ять податкових повідомлень-рішень, прийнятих протягом 2024 року стосовно господарських операцій, проведених Товариством з обмеженою відповідальністю «СК АВТОСТРОЙ». Власну позицію представник позивача обґрунтовує наступним:
по-перше, непідтвердженість реальності господарських операцій, описаних контролюючим органом у акті перевірки у контексті податку на додану вартість та податку на прибуток, заснована на припущеннях, а не встановлених податковим органом фактах. Висновки відповідача сформовані на підставі оцінки іншої діяльності контрагентів, а не конкретних господарських операціях, проведених з позивачем. Позивач акцентував увагу, що порушення контрагента, навіть якщо такі були допущені, не свідчать про порушення норм податкового законодавства позивачем;
по-друге, посилання контролюючого органу на інформацію, отриману із власних баз даних, не може нести доказовий характер, адже такі бази є лише джерелом загальної інформації щодо платників податки і не встановлюють безумовних фактів та висновків при проведенні перевірки. Аналогічно цьому інформація, отримана від інших територіальних органів ДПС, є лише оцінкою діяльності контрагентів позивача, а не самого Товариства як платника податків;
по-третє, під час проведення перевірок позивачем надавалась вся необхідна та запитувана контролюючим органом інформація, а саме копії первинних документів, що складались сторонами договірних відносин. Надані документи у повному обсязі розкривають суть та особливості господарських операцій, що були проведені між сторонами договору, жодні з вказаних документів не були визнані недійсними. Крім цього, складені за фактом оплати та проведених робіт податкові накладні з ПДВ були зареєстровані контролюючим органом;
по-четверте, позивач вказує, що у відносинах з контрагентом найголовнішим є не формальне оформлення всіх документів на проведення перевезень, а фактичних рух коштів, сплачених підряднику за виконання робіт. Слід також звернути увагу, на переконання позивача, що залучені до виконання робіт підприємства згідно укладених з ними договорів здійснюють таке виконання власними силами, а тому укладання договорів на отримання сировини, її транспортування тощо є відносинами таких контрагентів з їх постачальниками, а не відносинами з позивачем;
по-п`яте, стосовно відносин позивача з імпорту дизельного пального та його реалізації на території України за цінами, що є нижче за ціну придбання, позивач вказує, що під час здійснення митного оформлення імпортованого товару було допущено помилку у визначенні вартості імпортованого товару, а саме було зазначено ціну вище за фактичну, що у свою чергу негативно вплинуло на визначення собівартості товару та призвело до хибних висновків щодо реалізації позивачем товару за ціною, що нижче за ціну придбання товару.
Крім цього, позивач звернув увагу суду на інші недоліки та порушення, допущені податковим органом під час проведення перевірки, а саме:
не наведено рішень судів відносно жодних Контрагентів Товариства, які б набрали законної сили та які б було прийнято в порядку ст. 55-1 «Фіктивна діяльність суб`єкта господарювання» Господарського кодексу України;
не зазначено рішень суду, прийнятих в порядку ст. 234 Цивільного кодексу України щодо фіктивності правочинів, тобто щодо вчинення правочинів без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином;
не наведено рішень судів, яке б було прийнято в порядку ст. 207 ГК України щодо визнання недійсними спірних операцій з підстав їх невідповідності вимогам закону, або вчинення їх з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства;
не зазначено рішення суду про визнання правочинів з жодними Контрагентами недійсними з підстав їх суперечності інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, як-то передбачено приписами ч. 3 ст. 228 ЦК України.
З огляду на вказані аргументи позивач просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення, прийняті за результатом проведення планової перевірки, адміністративного оскарження та позапланової перевірки.
14.06.2024 року та 08.08.2024 року представником відповідача надавались відзиви на позовну заяву: на первинний позов та на змінені вимоги (в частині доповнень позовних вимог) відповідно. Згідно вказаних відзивів представник відповідача притримується позиції контролюючого органу, що викладена в актах перевірки, а додатково зазначає наступне:
по-перше, за аналізом господарських відносин Товариства з обмеженою відповідальністю «СК АВТОСТРОЙ» з Товариством з обмеженою відповідальністю «БК ТЕПЛОБУД» (код ЄДРПОУ 32386681), Товариством з обмеженою відповідальністю «ГРАНІТ-001» (код ЄДРПОУ 42751872), Товариством з обмеженою відповідальністю «МИКОЛАЇВБУДЦЕНТР» (код ЄДРПОУ 40984166), Товариством з обмеженою відповідальністю «М-БУД ГРУП» (код ЄДРПОУ 41278559), Товариством з обмеженою відповідальністю «КЛАРІКС ФІЛ» (код ЄДРПОУ 39675226) податковим органом встановлено, що наявні ознаки фіктивності (нереальності) господарських операцій, оскільки розрахунок вартості виконаних робіт складався виключно з затрат на робочу силу, кількість штату в окремих випадках свідчила про неможливість виконання заявлених робіт, встановлено невідповідність номенклатурі придбаних та реалізованих товарів, робіт, послуг з боку контрагентів позивача, відсутні істотні умови в укладених договорах, відсутні належним чином оформлені документи, якими підтверджується факт перевезення (отримання) товарно-матеріальних цінностей, що були використані під час виконання робіт (надання послуг), автомобільним та/або залізничним транспортом від постачальників до Підрядника;
по-друге, проаналізовані нереальні господарські операції мають наслідком неправомірність формування на підставі таких операцій податкового кредиту з ПДВ та заниження фактичних зобов`язань на суму такого кредиту у спірному періоді;
по-третє, позивачем у перевіряємому періоді було здійснено реалізацію товару за ціною, нижчою за вартість придбання цього ж товару, з огляду на що виникла недоїмка з податку на додану вартість на суму різниці між собівартістю товару та вартістю придбання;
по-четверте, за встановленим фактом реалізації товару за ціною, нижчою за вартість придбання цього ж товару, позивач у встановлений законодавством строк не здійснив реєстрацію податкових накладних з ПДВ, що має наслідком накладення штрафу за порушення таких строків.
За умов відсутності належної первинної документації та встановленого контролюючим органом факту недоплати ПДВ по операціям за ціною нижче собівартості відповідач вважає висновки перевірок (з урахуванням позиції ДПС України під час адміністративного оскарження висновків акту перевірки) правомірними, а прийняті податкові повідомлення-рішення обґрунтованими, з огляду на що підстави для задоволення позову відсутні.
Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Згідно з ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
За правилами предметної підсудності встановленими ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження (п. 1 ч. 1).
За таких обставин суд дійшов висновку про підсудність даної позовної заяви Одеському окружному адміністративному суду.
Як встановлено судом з матеріалів справи та не заперечується сторонами у заявах по суті справи, на підставі наказу ГУ ДПС в Одеській області № 6692-п від 23.08.2023 р. відповідачем була проведена документальна планова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «СК АВТОСТРОЙ» (ТОВ «СК АВТОСТРОЙ») код ЄДРПОУ 37477703 з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.01.2018 р. по 30.06.2023 р.
Перевірка проводилась з 11.09.2023 року по 20.10.2023 року.
За результатами проведеної перевірки ГУ ДПС було складено Акт № 29514/15-32-07-01-14/37477703 від 27.10.2023 р.
Товариством було подано Заперечення на Акт перевірки. Вказане стало підставою для проведення позапланової перевірки, за наслідками якої було складено Акт № 38502/15-32-07-01-14/37477703 від 27.12.2023 р.
За результатом цього ТОВ «СК АВТОСТРОЙ» було отримано податкові повідомлення-рішення ГУ ДПС (далі ППР):
від 16.01.2024 р. № 2406/15-32-07-01-19 про зменшення розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість на 34 496 грн.;
від 16.01.2024 р. № 2368/15-32-07-01-19 про застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) у сумі 1020 грн.;
від 16.01.2024 р. № 2369/15-32-07-01-19 про застосування штрафу у сумі 950 591 грн. за податком на додану вартість;
від 16.01.2024 р. № 2370/15-32-07-01-19 про збільшення грошового зобов`язання з податку на прибуток на суму 5 391 635 грн., в тому числі: за податковими зобов`язаннями на суму 4 313 308 грн., штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на суму 1 078 327 грн.;
від 16.01.2024 р. № 2372/15-32-07-01-19 про збільшення грошового зобов`язання з податку на додану вартість на суму 11 025 126 грн., в тому числі: за податковими зобов`язаннями на суму 8 820 101 грн., штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на суму 2 205 025 грн.
ТОВ «СК АВТОСТРОЙ» було прийнято рішення здійснити оскарження результатів перевірки та винесених податкових повідомлень-рішень в адміністративному порядку, а тому 28.02.2024 р. позивачем подано скаргу до ДПС України на вказані податкові повідомлення-рішення.
Рішенням Державної податкової служби України від 22.04.2024 р. № 11604/6/99-00-06- 01-02-06 було скасовано ППР ГУ ДПС в Одеській області від 16.01.2024 № 2372/15-32-07-01-19, № 2369/15-32-07-01-19, № 2406/15-32-07-01-19 в частині реалізації дизельного пального та бензину нижче вартості придбання, а в інший частині зазначені ППР та ППР 16.01.2024 № 2368/15-32-07-01-19, № 2370/15-32-07-01-19 залишено без змін, а скаргу частково задоволено.
На підставі вказаного Рішення ДПС України Головним управління ДПС в Одеські області були винесені нові податкові повідомлення-рішення:
від 24.04.2024 р. № 16597/15-32-07-01 про застосування штрафу у сумі 875 026 грн. за податком на додану вартість (порушення строків реєстрації податкових накладних);
від 24.04.2024 р. № 16601/15-32-07-01 про збільшення грошового зобов`язання з податку на додану вартість на суму 8 379 612 грн., в тому числі: за податковими зобов`язаннями на суму 6 703 690 грн., штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на суму 1 675 922 грн.
Вже після подачі первинного позову до суду на підставі наказу Головного управління ДПС в Одеській області від 17.06.2024 р. № 5884-п була проведена документальна позапланова перевірка ТОВ «СК АВТОСТРОЙ» з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, за період з 01.01.2018 по 30.06.2023, зокрема з питань, визначених у рішенні ДПС про результати розгляду скарги від 22.04.2024 № 11604/6/99-00-06-01-02-06, у порядку контролю за правильністю висновку акта документальної планової виїзної перевірки ТОВ «СК АВТОСТРОЙ» (код за ЄДРПОУ 37477703) від 27.10.2023 № 29514/15-32-07-01- 14/37477703.
За результатами перевірки складено акт від 28.06.2024 № 27698/15-32-07-01/37477703 та винесено податкові повідомлення рішення від 18.07.2024 року:
№30349/15-32-07- 01 про збільшення грошового зобов`язання з податку на додану вартість на суму 1291265 грн.,
№30350/15-32-07-01 про зменшення розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість на 34 496 грн.,
№30351/15-32-07-01 про застосування штрафу у сумі 875 026 грн. за податком на додану вартість (порушення строків реєстрації податкових накладних),
№30227/15-32-07-07-23 про застосування штрафу у сумі 340 грн.
Не погоджуючись із прийнятими в описаному періоді податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду із даним позовом.
Відповідно до ст. 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Для правильного вирішення спору суду необхідно дослідити різноманітні податкові відносини, що стали предметами перевірок, а саме:
1. Господарські відносини Товариства з обмеженою відповідальністю «СК АВТОСТРОЙ» з Товариством з обмеженою відповідальністю «БК ТЕПЛОБУД» (код ЄДРПОУ 32386681), Товариством з обмеженою відповідальністю «ГРАНІТ-001» (код ЄДРПОУ 42751872), Товариством з обмеженою відповідальністю «МИКОЛАЇВБУДЦЕНТР» (код ЄДРПОУ 40984166), Товариством з обмеженою відповідальністю «М-БУД ГРУП» (код ЄДРПОУ 41278559), Товариством з обмеженою відповідальністю «КЛАРІКС ФІЛ» (код ЄДРПОУ 39675226) у контексті правильності визначення розміру податку на прибуток (через завищення від`ємного значення об`єкту оподаткування через включення виробничих витрат по договорам та по досліджуваних операціях з контрагентами) та податку на додану вартість (через складання податкових накладних з ПДВ та формування податкового кредиту).
2. Належне ведення бухгалтерського обліку щодо первинної документації на підприємстві.
3. Господарські відносини Товариства з обмеженою відповідальністю «СК АВТОСТРОЙ» з реалізації дизельного пального на користь покупців за ціною, нижче за ціну придбання товару (імпорту).
4. Своєчасність реєстрації податкових накладних з ПДВ на суму різниці між вартістю придбання та вартістю реалізації за операціями з реалізації дизельного пального.
5. Завищення від`ємного значення ПДВ.
З метою повного та обґрунтованого дослідження фактичних обставин справи та доводів сторін щодо окремої з груп правовідносин судом будуть досліджені описані вище відносини послідовно та у визначеній систематизації.
Стосовно господарських відносин Товариства з обмеженою відповідальністю «СК АВТОСТРОЙ» з Товариством з обмеженою відповідальністю «БК ТЕПЛОБУД» (код ЄДРПОУ 32386681), Товариством з обмеженою відповідальністю «ГРАНІТ-001» (код ЄДРПОУ 42751872), Товариством з обмеженою відповідальністю «МИКОЛАЇВБУДЦЕНТР» (код ЄДРПОУ 40984166), Товариством з обмеженою відповідальністю «М-БУД ГРУП» (код ЄДРПОУ 41278559), Товариством з обмеженою відповідальністю «КЛАРІКС ФІЛ» (код ЄДРПОУ 39675226) у контексті правильності визначення розміру податку на прибуток (через завищення від`ємного значення об`єкту оподаткування через включення виробничих витрат по договорам та по досліджуваних операціях з контрагентами) та податку на додану вартість (через складання податкових накладних з ПДВ та формування податкового кредиту) суд зазначає наступне.
Пoдаткoвий кoдекс України (далі - ПК України) регулює віднoсини, щo виникають у сфері справляння пoдатків і збoрів, зoкрема, вичерпний перелік пoдатків та збoрів, щo справляються в Україні, та пoрядoк їх адміністрування, платників пoдатків та збoрів, їх права та oбoв`язки, кoмпетенцію кoнтрoлюючих oрганів, пoвнoваження і oбoв`язки їх пoсадoвих oсіб під час здійснення пoдаткoвoгo кoнтрoлю, а такoж відпoвідальність за пoрушення пoдаткoвoгo закoнoдавства.
База оподаткування є одним з елементів податку, який обов`язково визначається під час його встановлення.
Відповідно по пункту 23.1 статті 23 ПК України базою оподаткування визнаються конкретні вартісні, фізичні або інші характеристики певного об`єкта оподаткування.
База оподаткування - це фізичний, вартісний чи інший характерний вираз об`єкта оподаткування, до якого застосовується податкова ставка і який використовується для визначення розміру податкового зобов`язання.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до вимог п.п.14.1.36. п.14.1 ст.14 Податкового Кодексу України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Підпункт 20.1.43 п.20.1 ст.20 ПК України передбачає обов`язок проводити перевірку правильності ведення бухгалтерського обліку відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності»,
У відповідності до п.36.1 ст. 36 ПК України, податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.
Відповідно до пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 Кодексу, об`єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу. Для платників податку, у яких річний дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, об`єкт оподаткування може визначатися без коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу. Платник податку, у якого річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, має право прийняти рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу, не більше одного разу протягом безперервної сукупності років в кожному з яких виконується цей критерій щодо розміру доходу. Про прийняте рішення платник податку зазначає у податковій звітності з цього податку, що подається за перший рік в такій безперервній сукупності років. В подальші роки такої сукупності коригування фінансового результату також не застосовуються (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років).
Згідно з п.135.1 ст.135 Кодексу, базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.
Таким чином, платник податку при формуванні остаточного розміру об`єкта оподаткування має здійснити розрахунок сум виробничих витрат, на яку прибуток зменшується.
Згідно вимог ст. 44 Податкового кодексу визначено:
- п.44.1 - для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
- п.44.3 - платники податків зобов`язані забезпечити зберігання документів та інформації, визначених пунктом 44.1 цієї статті, а також документів, пов`язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом визначених законодавством строків.
Згідно з п. 83.1 ст. 83 ПК України, для посадових осіб контролюючих органів під час проведення перевірок підставами для висновків є: документи, визначені Податковим кодексом України (п.п. 83.1.1); податкова інформація (п.п. 83.1.2); експертні висновки (п.п. 83.1.3); судові рішення (п.п. 83.1.4); інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені Податковим кодексом України або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на контролюючі органи (п.п. 83.1.6).
Відповідно статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року № 996-ХІV із змінами та доповненнями встановлено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Статтею 2 Закону України від 16.07.1999 N 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб`єктів господарської діяльності (далі підприємства), які зобов`язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.
Згідно ч. 1 ст. 3 Закону України від 16.07.1999 N 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі Закон N 996-XIV), метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан та результати діяльності підприємства.
Частиною 2 ст. 3 Закону N 996-XIV, бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Відповідно ст. 1 Закону N 996-XIV, первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.
Вимогами ч.1 ст. 9 Закону N 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Згідно ч.2 ст.9 Закону N 996-XIV, первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади і прізвища (крім первинних документів, вимоги до яких встановлюються Національним банком України) осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;) особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.
Відповідно до норм Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 року N 318, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 19 січня 2000 року за N 27/4248 (зі змінами), щодо визнання витрат встановлено:
- п.5 - витрати відображаються в бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов`язань.
- п.6 - витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.
- п.7 - витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені.
- п.20 - до інших операційних витрат включаються: витрати на дослідження та розробки відповідно до Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 8 "Нематеріальні активи"; собівартість реалізованих виробничих запасів, яка для цілей бухгалтерського обліку складається з їх облікової вартості та витрат, пов`язаних з їх реалізацією; сума безнадійної дебіторської заборгованості та відрахування до резерву сумнівних боргів; втрати від операційної курсової різниці (тобто від зміни курсу валюти за операціями, активами і зобов`язаннями, що пов`язані з операційною діяльністю підприємства); втрати від знецінення запасів; нестачі й втрати від псування цінностей; визнані штрафи, пеня, неустойка; витрати на утримання об`єктів соціально-культурного призначення; інші витрати операційної діяльності.
Згідно з п.2.4, п.2.6 Положення № 88 первинні документи (на паперових і машинолічильних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов`язкові реквізити; назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа. Забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим і нормативним актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну та фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам. Такі документи повинні бути передані головному бухгалтеру підприємства, установи для прийняття рішення.
Відповідно до п.2.15 та п.2.16 Положення № 88 забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.
Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватися відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.
В свою чергу, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового обліку настають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг), здійснюваних для провадження власної господарської діяльності платника податку, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та які відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, та мають підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.
Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - властивостей придбаних товарів (послуг), умов перевезення, зберігання тощо.
Вимогами ст. 198 ПКУ встановлено:
- п.198.1 - до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг;
- п.198.2 - датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з рахунку платника податку в банку / небанківському надавачу платіжних послуг на оплату товарів/послуг, а в разі постачання товарів/послуг, оплата яких здійснюється електронними грошима, - дата списання електронних грошей платника податків як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, на електронний гаманець постачальника; дата отримання платником податку товарів/послуг.
- п.198.3 - податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи).
Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/ послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Пунктом 198.6 статті 198 Кодексу передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/ послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН) податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 Кодексу. Податкові накладні, отримані з ЄРПН, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), визначено статтею 200 Кодексу.
Згідно даних Акту перевірки податковим органом були встановлені наступні обставини:
на сторінках 4 6 Акту відображені порушення вимог чинного законодавства у господарських взаємовідносинах у періоді, який перевірився, з товариством з обмеженою відповідальністю «БК ТЕПЛОБУД» (код ЄДРПОУ 32386681) щодо придбання робіт у жовтні 2021 року на суму 2014652 гривень на об`єкті "Поточний середній ремонт автомобільної дороги загального користування державного значення Р-08 Немирів - Ямпіль Вінницька область, на ділянці км 0+000 - км 118+583 (окремими ділянками 116,2 км) з розробкою проектної документації на суму 379741,7 грн., у т.ч. ПДВ 63290, 29 грн. Ставиться під сумнів проведення самих операцій з цим контрагентом з посиланням на нібито відсутність у контрагента необхідних трудових ресурсів (34 особи за штатом замість необхідних 76 осіб) для проведення вказаних операцій ТОВ "БК ТЕПЛОБУД";
на сторінках 6 8 Акту відображені порушення вимог чинного законодавства у господарських взаємовідносинах у періоді, який перевірився, з товариством з обмеженою відповідальністю «ГРАНІТ-001» (код ЄДРПОУ 42751872) щодо придбання робіт у квітні - травні 2020 року на суму 82449300 гривень з поточного ремонту вулично-дорожньої мережі м. Одеси. Ставиться під сумнів проведення самих операцій з цим контрагентом з посиланням на нібито відсутність у контрагента за ланцюгом постачання необхідних матеріалів для проведення вказаних робіт;
на сторінках 8 20 Акту відображені порушення вимог чинного законодавства у господарських взаємовідносинах у періоді, який перевірився, з товариством з обмеженою відповідальністю «МИКОЛАЇВБУДЦЕНТР» (код ЄДРПОУ 40984166) щодо придбання робіт у грудні 2019 року на суму 40984166 гривень з поточного ремонту вулично-дорожньої мережі м. Одеси. Вказано на не належним чином оформлений договір підряду, відповідно до якого не можливо встановити на яких саме ділянках вулично-дорожньої мережі м. Одеси та у яких обсягах мають бути виконані роботи (надані послуги);
на сторінках 21 35 Акту відображені порушення вимог чинного законодавства у господарських взаємовідносинах у періоді, який перевірився, з товариством з обмеженою відповідальністю «М-БУД ГРУП» (код ЄДРПОУ 41278559) щодо придбання робіт у жовтні 2020 року на суму 14470000 гривень з поточного ремонту автомобільної дороги загального користування державного значення Н-11 Дніпро - Миколаїв на ділянці км 308+500 км 314+000 км Миколаївська область. Вказано на факт неналежного оформлення господарських взаємовідносин ТОВ «СК АВТОСТРОЙ» з вказаним контрагентом у зв`язку з наданням до перевірки не всього необхідного пакету документів;
На сторінках 35 63 Акту відображені порушення вимог чинного законодавства у господарських взаємовідносинах у періоді, який перевірився, з товариством з обмеженою відповідальністю «КЛАРІКС ФІЛ» (код ЄДРПОУ 39675226) щодо придбання робіт у грудні 2020 року на суму 788044,86 гривень з експлуатаційного утримання автомобільної дороги загального користування державного значення Т15-06 "Миколаїв-Доманівка-Берізки". Вказано на факт неналежного оформлення господарських взаємовідносин ТОВ «СК АВТОСТРОЙ» з вказаним контрагентом у зв`язку з наданням до перевірки не всього необхідного пакету документів.
Згідно наявних матеріалів справи, контролюючим органом досліджувались господарські відносини з наступними контрагентами, а їх діяльність опосередкована наступними документами:
з Товариством з обмеженою відповідальністю «БК ТЕПЛОБУД» (код ЄДРПОУ 32386681):
Оборотно-сальдова відомість по рахунку 631;
Договір субпідряду №16-ВН-СУБ від 16.06.2021 року;
Узгодження договірної ціни;
Локальний кошторис на будівельні роботи;
Підсумкові відомості ресурсів;
Додаткова угода №1 від 23.08.2021 року;
Договірна ціна на будівництво;
Акти приймання виконаних будівельних робіт;
Довідка про вартість виконаних будівельних робіт;
Платіжна інструкція №3013 від 19.10.2021 року;
Податкові накладні та розрахунки коригування на операції;
Квитанція про прийняття;
з Товариством з обмеженою відповідальністю «ГРАНІТ-001» (код ЄДРПОУ 42751872):
Оборотно-сальдова відомість по рахунку 631;
Договір субпідряду №8-4/СУБ від 08.04.2020 року;
Акти наданих послуг;
Заяви про залік взаєморозрахунків;
Підсумкові відомості ресурсів;
Договірна ціна на будівництво;
Довідка про вартість виконаних будівельних робіт;
Акти приймання виконаних будівельних робіт;
Платіжна інструкція №1587 від 30.04.2020 року;
Платіжна інструкція №1604 від 13.05.2020 року;
Платіжна інструкція №1607 від 14.05.2020 року;
Податкові накладні на операції;
Квитанція про прийняття;
з Товариством з обмеженою відповідальністю «МИКОЛАЇВБУДЦЕНТР» (код ЄДРПОУ 40984166):
Оборотно-сальдова відомість по рахунку 631;
Договір субпідряду №23-СТ від 23.12.2019 року;
Акти наданих послуг;
Заяви про залік взаєморозрахунків;
Підсумкові відомості ресурсів;
Договірна ціна на будівництво;
Довідка про вартість виконаних будівельних робіт;
Акти приймання виконаних будівельних робіт;
Платіжна інструкція №1414 від 27.12.2019 року;
Податкова накладна на операцію;
Квитанція про прийняття;
з Товариством з обмеженою відповідальністю «М-БУД ГРУП» (код ЄДРПОУ 41278559):
Оборотно-сальдова відомість по рахунку 631;
Договір субпідряду №30-10-М-СУБ від 16.10.2020 року;
Акти наданих послуг;
Заяви про залік взаєморозрахунків;
Підсумкові відомості ресурсів;
Договірна ціна на будівництво;
Довідка про вартість виконаних будівельних робіт;
Акти приймання виконаних будівельних робіт;
Платіжна інструкція №1902 від 16.10.2020 року;
Податкові накладні на операції з відміткою про прийняття;
з Товариством з обмеженою відповідальністю «КЛАРІКС ФІЛ» (код ЄДРПОУ 39675226) на момент господарських відносин ТОВ БК «МАГІСТРАЛЬ СЕРВІС 2015»:
Оборотно-сальдова відомість по рахунку 631;
Договір субпідряду №2020/Е-СУБ від 06.11.2020 року;
Додаткова угода №1 від 30.12.2020 року;
Акти наданих послуг;
Заяви про залік взаєморозрахунків;
Підсумкові відомості ресурсів;
Договірна ціна на будівництво;
Дефектний акт;
Довідка про вартість виконаних будівельних робіт;
Акти приймання виконаних будівельних робіт;
Платіжна інструкція №2114 від 24.12.2020 року;
Платіжна інструкція №D15732 від 30.12.2020 року;
Податкова накладні на операцію з відміткою про прийняття.
Як вбачається із матеріалів справи, господарські операції між вказаними контрагентами та позивачем в повній мірі опосередковані та висвітлені у первинній документації.
Суд звертає увагу, що всі описані господарські відносини стосуються відносин підряду (субпідряду), а не поставки товару тощо.
Щодо окремої діяльності контрагентів з третіми особами суд зазначає наступне.
Суд до правовідносин, що аналізуються, вважає за необхідне застосувати висновки, викладені в постанові Верховний Суд від 24.02.2021 р. у справі №380/215/20, в якій Верховний Суд зазначив, що: «порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податковий кредит, за .можливу неправомірну діяльність його контрагентів
На переконання суду, посилання контролюючого органу на відомості про відсутність у контрагентів позивача умов, необхідних для ведення відповідної господарської діяльності з обсягом товару у відповідні строки, зокрема технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, не може бути обґрунтованим, оскільки чинне законодавство не ставить умовою дійсності правочинів, а також виникнення податкових зобов`язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, наявності чи відсутності в останніх основних фондів. Відсутність у контрагентів добросовісного платника податку, яким є позивач, матеріальних і трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання таким платником господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу).»
Суд звертає увагу, що в постанові від 23.12.2021 р. у справі № 640/16934/19, зокрема, Верховним Судом зазначено, що: «колегія суддів зазначає, що висновки про відсутність у контрагентів трудових та матеріально-технічних ресурсів, як і не подання такими контрагентами звітності, контролюючим органом зроблено на підставі аналізу зібраної та опрацьованої узагальненої податкової інформації, однак така податкова інформація, носить виключно Інформативний характер. Посилання контролюючого органу на таку інформацію, як критерій оцінки реальності господарських операцій, є безпідставними оскільки, фактично будь-які первинні документи платника податків не використовуються та не аналізуються, а, отже, така інформація не відповідає критерію юридичної значимості, та не є допустимим та достовірним доказом в розумінні процесуального Закону. Крім того, така інформація сама по собі не доводить та не може свідчити про наявність податкових правопорушень на які посилається контролюючий орган.
Суд критично ставиться до посилань податкового органу про те, що позивачем не надано документів, що підтверджували б переміщення матеріальних активів, оскільки предметами договорів були роботи, а не поставка товару.
Навіть залишивши поза увагою особливості предметів договорів, що досліджувались контролюючим органом, слід звернути увагу на таке.
Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88 затверджено Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (далі - Положення № 88).
Згідно з п. 2.1 Положення № 88 первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів. Пунктом 2.2 Положення № 88 передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи.
Відповідно до ч.2 ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» № 2344 від 05.04.2001 р. документом для здійснення внутрішніх перевезень вантажів для водія є, серед інших, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж.
Наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 р. № 363 затверджені Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні (далі - Правила № 363). Відповідно до п. 1 Правил № 363 товарно-транспортна накладна єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.
За змістом пп. 11.4 та 11.6 Правил № 363 товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів.
Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача, передається Перевізнику. Постановою Кабінету Міністрів України від 25.02.2009 р. № 207 затверджено Перелік документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні. Таким чином, ТТН лише підтверджує факт надання послуг з перевезення товарів (якщо таке перевезення здійснюється на договірних умовах), та не може бути самостійною підставою вважати господарську операцією такою, що не відбулася.
Суд при дослідженні вказаних доводів бере до уваги правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 25.02.2021 р. у справі № 803/1684/17, від 21.01.2021 р. у справі №813/2204/17, які передбачають, що транспортні документи на перевезення товарно-матеріальних цінностей з наслідками формування бази оподаткування податком на прибуток та на додану вартість не є обов`язковими при оподаткуванні операцій за договорами купівлі-продажу або поставки, вони є обов`язковими при оподаткуванні операцій за договорами саме перевезення, а отже, відсутність у позивача деяких товарно- транспортних накладних або наявність в них певних недоліків не може бути самостійним доказом безтоварності господарських операцій.
Тобто, наявність запитуваних документів у позивача не є обов`язковою не лише через особливості договірних відносин, а й через відсутність у законодавстві обов`язку платників податків. складати та зберігати такі документи
Відповідно до п. 5 Розділу 2 Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.08.2015 р. № 727 (далі - Порядок № 727) факти виявлених порушень законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об`єктивно та повною мірою з посиланням на первинні документи, регістри податкового та бухгалтерського обліку, фінансової та іншої звітності, інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, ведення/складання яких передбачено законодавством, або отримані від інших суб`єктів господарювання, органів державної влади, у тому числі іноземних держав, правоохоронних органів, а також податкову інформацію, що підтверджують наявність зазначених фактів.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 14.01.2020 р.№ 811/4066/14: «висновки про нереальність господарських операцій з придбання платником податку товарів мають підтверджуватися належними, допустимими та достатніми доказами і не можуть ґрунтуватися на припущеннях, зокрема обумовлюватись лише порушеннями контрагентами постачальника вимог законодавства при веденні фінансово- господарської діяльності».
абзацом 2 п. 4 Розділу 3 Порядку № 727, передбачено, що у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті документальної перевірки фактом порушення необхідно:
- чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів (міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України і якими регулюються питання оподаткування), що порушені платником податків, зазначити період (календарний день, місяць, квартал, півріччя, три квартали, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, при здійсненні якої вчинено це порушення;
- зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення.
За аналізом Акту перевірки судом встановлено, що виявлені податковим органом обставини хоча і можуть вказувати на недоліки оформлення господарських відносин, але ані окремо, ані у своїй сукупності не є беззаперечним підтвердженням нереальності проведених господарських операцій. До суду надано первинні документи щодо проведення операцій разом із підтверджуючими платіжними та видатковими документами, а податковим органом не доведено їх нікчемності та не вказано, з яких підстав такі документи не можуть вважатись належним доказом проведення господарської операції.
У сукупності викладених вище доводів та наявних документальних підтверджень суд дійшов висновку про відсутність обґрунтованих підстав вважати досліджувані господарські операції нереальними, а тому відхиляє доводи податкового органу про наявність порушень податкового законодавства.
Відповідно до п. 65 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Булвес проти Болгарії» від 22.01.2009 р. суд вважає, що загальні інтереси спільноти полягають у підтриманні фінансової стабільності системи оподаткування ПДВ разом із її сукупністю нормам щодо нарахування ПДВ до сплати, податкових пільг, податкового кредиту та відшкодування ПИВ. Основними елементами підтримання такої стабільності слід визнати повне і своєчасне виконання усіма платниками ПДВ своїх зобов`язань щодо декларування та сплати ПДВ та, в кінцевому результаті, запобігання будь-яких видів шахрайських зловживань у вказаній системі. Щодо цього Суд визнав, що необхідно покладати край спробам зловживання у сфері оподаткування і що з метою попередження таких зловживань може бути розумним передбачати у національному законодавстві вимоги особливої обачливості для платників ПДВ.
Суд відзначив, що необхідно оцінити, чи заходи, вжиті зі сторони держави з метою підтримання фінансової стабільності системи оподаткування ПДВ і викорінення шахрайських зловживань в даній системі, були співрозмірними праву компанії-заявника на мирне користування своєю власністю.
В п. 38 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Інтерсплав» проти України» від 09.01.2007 р. Суд нагадав, що держави мають широкі межі самостійної оцінки у визначенні того, у чому полягає публічний інтерес, оскільки національний законодавчий орган, реалізуючи соціальну та економічну політику, має широке коло повноважень. Однак такі межі оцінювання не є абсолютними, і їх застосування підлягає перегляду органами Конвенції. На думку Суду, коли державні органи володіють будь- якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною кампанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань.
Слід звернути увагу, що оцінка висновків податкового органу стосовно реальності проведених операцій судом наведена вище.
Крім цього, суд звертає увагу, що під час здійснення господарської діяльності сума вказаного вище податкового кредиту складалась, зокрема, на підставі зареєстрованих податкових накладних з ПДВ.
Суд звертає увагу, що за даними операціями податковий орган фактом прийняття накладних на реєстрацію підтвердив визначені у ній суми сплаченого позивачем ПДВ, а тому останній мав всі підстави включити відповідні суми до свого податкового кредиту.
З огляду на вказане, суд формує висновок, що спірні податкові повідомлення-рішення від 16.01.2024 р. № 2370/15-32-07-01-19 про збільшення грошового зобов`язання з податку на прибуток на суму 5 391 635 грн., в тому числі: за податковими зобов`язаннями на суму 4 313 308 грн., штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на суму 1 078 327 грн. та від 24.04.2024 р. № 16601/15-32-07-01 про збільшення грошового зобов`язання з податку на додану вартість на суму 8 379 612 грн., в тому числі: за податковими зобов`язаннями на суму 6 703 690 грн., штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на суму 1 675 922 грн. в частині ПДВ, сформований з придбавання послуг (робіт), є необґрунтованими, а тому підлягають скасуванню.
Як наслідок цього, протиправним є і рішення від 16.01.2024 р. № 2368/15-32-07-01-19, адже порушень обліку первинної документації позивачем, як вказано вище, допущено не було.
Стосовно правовідносин, що виникли з реалізації позивачем пального за ціною, що була нижче за собівартість товару, суд зазначає таке.
Порядок визначення бази оподаткування податку на додану вартість (далі - ПДВ) встановлений статтею 188 ПК України.
Згідно з пунктом 188.1 цієї статті базу оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).
При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), за винятком: товарів (послуг), ціни на які підлягають державному регулюванню; газу, який постачається для потреб населення.
До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв`язку з компенсацією вартості товарів/послуг. До складу договірної (контрактної) вартості не включаються суми неустойки (штрафів та/або пені), три проценти річних та інфляційні, що отримані платником податку внаслідок невиконання або неналежного виконання договірних зобов`язань.
З огляду на те, що спірні у цих правовідносинах господарські операції стосуються постачання позивачем дизельного пального, базу оподаткування ПДВ необхідно визначати, ґрунтуючись на договірній вартості операції з придбання товару з урахуванням акцизного податку та витрат та доставку. Але база оподаткування у такому випадку не може бути нижчою за звичайні ціни.
Поняття «звичайна ціна» установлене підпунктом 14.1.71 пункту 14.1 статті 14 ПК України як ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін. Це визначення не поширюється на операції, що визнаються контрольованими відповідно до статті 39 цього Кодексу.
Згідно з підпунктом 14.1.219 пункту 14.1 статті 14 ПК України ринкова ціна - ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати на добровільній основі, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) у порівняних економічних (комерційних) умовах.
Отже, ціна господарської операції, яка визначена сторонами у договорі, за загальним правилом та допоки не доведено зворотнє, уважається такою, що відповідає рівню ринкових цін.
Зі свого боку, ринковою ціною може бути: (1) договірна ціна за умови, що правочин відбувся на добровільній основі та обидві сторони є взаємно незалежними; (2) ціна, яка склалася на ринку ідентичних товарів у подібних економічних умовах.
Тому особа, яка вважає, що платник податків здійснював продаж самостійно виробленої продукції за цінами, нижчими за рівень ринкових цін, має право довести цю обставину зважаючи на рівень ціни, яка склалася на ринку ідентичних товарів у подібних економічних умовах.
У спірних правовідносинах контролюючий орган установив, що позивач систематичнo укладає з контрагентами дoгoвoри про пoстачання прoдукції за цінами, нижчими за її сoбівартість. За результатами цих oперацій штучнo збільшується пoдаткoвий кредит позивача і, як наслідoк, занижується пoдатoк на дoдану вартість.
У практиці Верховного Суду сформований підхід, щo мета oтримання дoхoду як кваліфікуюча oзнака гoспoдарськoї діяльнoсті кoреспoндує вимoзі щoдo наявнoсті рoзумнoї екoнoмічнoї причини (ділoвoї мети) під час здійснення гoспoдарськoї діяльнoсті. Oскільки гoспoдарська діяльність складається із сукупнoсті гoспoдарських oперацій платника пoдатку, які є фoрмoю ведення гoспoдарськoї діяльнoсті, тo рoзумна екoнoмічна причина має бути наявнoю в кoжній гoспoдарській oперації. Лише в такoму разі та чи інша oперація мoже вважатись вчиненoю в межах гoспoдарськoї діяльнoсті платника та лише за таких умoв платник пoдатку має правo на врахування у пoдаткoвoму oбліку наслідків відпoвідних гoспoдарських oперацій.
Проте варто зазначити, що у справі, що розглядається, особливо важливе значення має факт доведення реалізації товарів за цінами, які не відповідають ринковим й цей факт має доводити особа, яка вважає, що ціна товарів, визначена сторонами договору, не відповідає ринковим.
До такого висновку суд дійшов, аналізуючи положення пункту підпункту 14.1.71 пункту 14.1 статті 14 ПК України, де ключовим для правильного тлумачення та застосування є речення: «Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін».
Отже, перед тим як досліджувати наявність чи відсутність у спірних операціях ділової мети, насамперед необхідно дослідити питання доведеності контролюючим органом того факту, що ціна реалізації платником податків самостійно виготовлених товарів не відповідає звичайним/ринковим цінам, що, своєю чергою, може бути підставою до донарахування бази оподаткування і, як наслідок, підставою висновків про заниження платником податкових зобов`язань.
Саме на цьому і наголошувалося у постановах Верховного Суду від від 05 січня 2021 рoку у справі № 200/1718/20-а, від 05 січня 2021 рoку у справі № 160/6018/19, від 14 вересня 2022 рoку у справі № 200/12446/19-а, від 28 вересня 2022 рoку у справі № 200/14542/19-а, у справі від 13 грудня 2022 рoку у справі № 200/4957/20-а, від 25 травня 2023 рoку у справі № 200/465/21-а
Якщо узагальнити правовий висновок, сформований у зазначених постановах, то факт дoведення реалізації самостійно виготовлених тoварів/пoслуг за цінами, які не відповідають ринкoвим пoкладається на oсoбу, яка вважає, щo ціна тoварів (рoбіт, пoслуг), визначена стoрoнами дoгoвoру, не відпoвідає ринкoвим. Тoбтo, oбoв`язoк дoведення невідпoвіднoсті ціни дoгoвoру рівню звичайних цін пoкладається на контролюючий орган. Відсутність доказів звернення пoдаткoвoгo органу до упoвнoваженoгo державного органу про отримання необхідної інформації свідчить про порушення відповідачем визначеної процедури з`ясування рівня звичайних цін.
З огляду на це, правовідносини у даній частині суд оцінює як такі, при яких контролюючий орган, тяжіючи до висновку про наявність порушень, має довести невідпoвідність рівня договірних цін рівню ринкoвих цін.
У підпункті 14.1.71 пункту 14.1 статті 14 ПК України презумпція ринкової ціни угоди може бути спростована особою, яка вважає рівень договірної ціни нижчим за ринковий, і саме ця особа (у спірному випадку - контролюючий орган) має довести невідповідність ціни договору рівню ринкових цін.
Єдиним винятком, що виключає правило презумпції ринкової ціни угоди, відповідно до підпункту 14.1.71 п. 14.1 ст. 14 ПК України, є операції, що визнаються контрольованими відповідно до статті 39 цього Кодексу.
Разом з тим, згідно з критеріями контрольованих операцій (підпункт 39.2.1 п. 39.2 ст. 39 ПК України) такими операціями є операції виключно з нерезидентами, тоді як спірні у цій справі правочини відбулися між резидентами України.
При цьому, з`ясування рівня звичайних цін має відбуватись відповідно до визначеної процедури, а необхідна інформація - надаватись уповноваженим державним органом.
Тому, відсутність доказів звернення податкового органу до уповноваженого державного органу про отримання необхідної інформації свідчить про порушення відповідачем процедури з`ясування рівня звичайних цін.
податковий орган у разі виникнення сумнівів щодо відповідності визначених у договорі цін рівню ринкових має право звернутися до уповноважених державних органів за інформацією про рівень ринкових цін.
У разі підтвердження на підставі наданої уповноваженими органами інформації невідповідності цін, що визначені сторонами у договорі, рівню ринкових, можна буде уважати, що контролюючий орган довів належним чином те, що платник податку здійснив реалізацію самостійно вироблених товарів за цінами нижчими, ніж ринкові. До того ж, встановлення такого факту є підставою для збільшення бази оподаткування та донарахування податкових зобов`язань, якщо платник податків не доведе наявність ділової мети продажу товарів за зниженими цінами.
Тобто, платник податку повинен довести причини формування цін, які не відповідають рівню ринкових, надаючи відповідні докази на підтвердження визначеної цінової політики у контексті наявності певних екoнoмічних вигoд лише після того, коли податковий орган у належний спосіб встановить, що договірна ціна дійсно не відповідає ринковій.
З урахуванням цього суд формує висновок, що позиція контролюючого органу стосовно наявності порушень податкового законодавства, зокрема щодо нарахування та сплати податку на додану вартість, у діях позивача щодо реалізації товарів та ціною, що є нижчою за собівартість, є помилковою та передчасною на момент проведення перевірки. Головним управлінням не було досліджено питання ринку пального та ринкових цін її реалізації на момент проведення позивачем господарських операцій.
Суд при цьому звертає увагу, що аналіз ринкової вартості товару відповідачем не було проведено ані під час проведення планової перевірки у грудні 2023 року, ані під час позапланової перевірки у червні 2024 року.
З огляду на це, висновок Головного управління щодо необхідності збільшення грошового зобов`язання з податку на додану вартість на суму 1291265 грн. та застосування відповідної штрафної санкції у розмірі 10%, що визначено у податкових повідомленнях-рішеннях від 18.07.2024 року №30349/15-32-07- 01 повністю та від 24.04.2024 р. № 16601/15-32-07-01 у цій же частині є необґрунтованим, а тому неправомірним, що має наслідком визнання таких рішень протиправними та їх скасування.
Як пов`язане із цим, суд вважає за необхідне надати оцінку висновкам контролюючого органу про наявність порушень строків реєстрації ПН в ЄРПН з ПДВ за операціями, за якими мали б бути зареєстровані ПН на різницю між собівартістю товару та вартістю його реалізації. Вказаним порушенням відповідають податкові повідомлення-рішення від 16.01.2024 р. № 2369/15-32-07-01-19 та від 18.07.2024 року №30351/15-32-07-01.
Пунктом 201.1 статті 201 ПК України визначено, що на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків: для податкових накладних / розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені; для податкових накладних / розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені. У разі порушення таких строків застосовуються штрафні санкції згідно з цим Кодексом (п. 201.10 ст. 201 ПК України).
З урахуванням викладеного, в період існування спірних правовідносин ПК України передбачений обов`язок платників податку на додану вартість забезпечити своєчасну реєстрацію податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Пунктом 120-1.1 статті 120-1 ПК України встановлено, що порушення платниками податку на додану вартість граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкової накладної/розрахунку коригування, складеної на операції з постачання товарів/послуг, що звільняються від оподаткування податком на додану вартість; податкової накладної/розрахунку коригування, складеної на операції, що оподатковуються за нульовою ставкою; податкової накладної, складеної відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу у разі здійснення операцій, визначених підпунктами "а" - "г" цього пункту, та розрахунку коригування, складеного до такої податкової накладної; податкової накладної, складеної відповідно до статті 199 цього Кодексу, та розрахунку коригування, складеного до такої податкової накладної; податкової накладної, складеної відповідно до абзацу одинадцятого пункту 201.4 статті 201 цього Кодексу, та розрахунку коригування, складеного до такої податкової накладної) тягне за собою накладення на платника податку на додану вартість, на якого відповідно до вимог статей 192 і 201 цього Кодексу покладено обов`язок щодо такої реєстрації, штрафу в розмірі:
10 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації до 15 календарних днів;
20 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 16 до 30 календарних днів;
30 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 31 до 60 календарних днів;
40 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 61 до 365 календарних днів;
50 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації на 366 і більше календарних днів.
Аналіз наведеної норми ПК України свідчить, що податкове правопорушення за несвоєчасну реєстрацію податкової накладної є вчиненим із моменту закінчення граничного терміну реєстрації податкової накладної, передбаченої пунктом 201.10 статті 201 ПК України. Строк затримки реєстрації має правове значення для визначення розміру штрафної санкції, а не для його кваліфікації.
Раніше судом сформовано висновок про те, що у позивача не виникало обов`язку здійснювати нарахування ПДВ на різницю вартості та собівартості товару, адже контролюючий орган не навів доводів та не дослідив питання відповідності фактично реалізованої ціни ринковій вартості дизельного пального на момент його реалізації. Як наслідок, у позивача і не виникає зобов`язання здійснювати реєстрацію окремих ПН на різницю такої вартості, а тому, за логічним зв`язком, неможливо допустити порушення граничних строків реєстрації таких накладних.
З огляду на вказане, суд вважає, що наведені відповідачем висновки у описаній вище частині не є обґрунтованими, а тому податкові повідомлення-рішення від 16.01.2024 р. № 2369/15-32-07-01-19 та від 18.07.2024 року №30351/15-32-07-01 є необґрунтованим, що має наслідком визнання таких рішень протиправними та їх скасування.
Аналізуючи висновок Головного управління щодо наявності у діях Товариства порушень щодо завищення від`ємного значення ПДВ у сумі 34 496 грн. (відповідні рішення відображені у ППР від 16.01.2024 р. № 2406/15-32-07-01-19, як частина загальної суми зобов`язання з ПДВ у рішенні від 24.04.2024 р. № 16601/15-32-07-01 та у рішенні від 18.07.2024 року №30350/15-32-07-01) суд звертає увагу на таке.
Вказані порушення відповідачем встановлені та проаналізовані у акті перевірки від 27.12.2023 року на сторінці 93 акту та у акті від 28.06.2024 року на сторінці 10. Втім, податковим органом виключно наведено те, що під час господарської діяльності Товариством сформовано перебільшення у від`ємному значенні ПДВ у сумі 34 496 грн. Натомість, яким саме чином таке значення сформувалось, за який період та згідно яких господарських операцій не визначено. Контролюючий орган обмежився тим, що вказав, яка сума значення була сформована за період 2018-2023 рік та виокремив з неї 34 496 грн., вказавши, що у цій частині від`ємне значення має бути знижено, однак аналізу цьому не надав.
Таким чином, суд не може вважати обґрунтованим рішення суб`єкта владних повноважень, яке не містить належного обґрунтування для його прийняття, з огляду на що визнає протиправними та скасовує податкові повідомлення-рішення від 16.01.2024 р. № 2406/15-32-07-01-19, від 24.04.2024 р. № 16601/15-32-07-01 (34 496 грн. у частині загальної суми зобов`язання з ПДВ) та від 18.07.2024 року №30350/15-32-07-01.
Аналізуючи усі викладені вище доводи сторін та міркування суду, суд вважає недоведеним факт нереальності господарських операцій, про що податковий орган зробив висновок за результатом проведення документальної планової перевірки, адже покладені в основу такого висновку обставини не відповідають наявним документальним підтвердження, що надані позивачем під час судового розгляду справи.
Принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі полягає, насамперед, у активній ролі суду при розгляді справи. В адміністративному процесі, на відміну від суто змагального процесу, де суд оперує виключно тим, на що посилаються сторони, мають бути повністю встановлені обставини справи, щоб суд ухвалив справедливе та об`єктивне рішення. Принцип офіційності, зокрема, виявляється у тому, що суд визначає обставини, які необхідно встановити для вирішення спору; з`ясовує якими доказами сторони можуть обґрунтовувати свої доводи чи заперечення щодо цих обставин; а у разі необхідності суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, доповнити чи пояснити певні обставини, а також надати суду додаткові докази. При цьому суд може вживати заходи щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи (частина четверта статті 9 КАС України).
Суд вважає, що у даній справі позивачем наведено документальне підтвердження проведення господарських операцій, тоді як податковим органом під час проведення перевірки викладено обставини щодо інших суб`єктів господарювання і наведено «сумніви» щодо реальності операцій та «припущення» щодо наявності порушень норм податкового законодавства. Будь-які порушення, встановлені податковим органом в діяльності контрагента позивача та інших суб`єктів господарювання, з якими позивач безпосередньо не перебуває у господарських відносинах, не можуть бути самостійною підставою для визнання недійсними господарських відносин з надання позивачу його контрагентом відповідних послуг, які з боку позивача в повному обсязі підтверджено наданими первинними документам.
Окремо суд звертає увагу на податкове повідомлення рішення Головного управління ДПС в Одеській області від 18.07.2024 року №30227/15-32-07-07-23 про накладення штрафу у розмірі 340 грн. Стосовно цього суд вважає за необхідне вказати таке.
Згідно матеріалів справи встановлено, що при здійсненні зовнішньоекономічних операцій за період з 01.01.2018 по 30.06.2023 року позивач здійснював експортні та імпортні операції, пов`язані з товаром (дизельне пальне та бензин) та послугами (додаткова премія за участь продавця у біржових аукціонах ІСЕ). Позивач на підставі укладених з нерезидентами контрактів здійснював імпортні операції з придбання товару / послуг.
За період з 01.01.2018 по 30.06.2023 згідно встановлених під час перевірки контролюючим органом документів:
перераховано коштів нерезиденту за імпортними операціями 59 307 029,25 дол. США (1 973 189 577,57 грн.) та 2 440 003,41 Євро (76 669 689,67 грн.);
отримано товару на суму 53 222 595,19 дол. США (1 776 384 066,16 грн.) та 3 668
600,28 Євро (105 330 795,59 грн.);
отримано послуг на суму 5 836 937,57 дол. США (213 448 635,02 грн.).
Станом на 30.06.2023 за даними перевірки та бухгалтерського обліку ТОВ "СК АВТОСТРОЙ" рахується дебіторська заборгованість на суму 508 109,03 дол. США (18 581 547,23 грн.) за контрактом укладеними з нерезидентами, а саме:
508 109,03 дол. США (18 581 547,23 грн.) по контракту № 15-04/1 від 15.04.2022 з компанією UAB Bravika (Литовська Республіка), у т.ч.:
- 23.02.2023 - 91 398,02 дол.США (3 342 425,59 грн.) граничний термін надходження товару 21.08.2023;
- 19.06.2023 - 66 311,00 дол.США (2 424 900,43 грн.) граничний термін надходження товару 15.12.2023;
- 23.06.2023 - 150 400,00 дол.США (5 499 917,44 грн.) граничний термін надходження товару 19.12.2023;
- 29.06.2023 - 200 000,00 дол.США (7 313 720,00 грн.) граничний термін надходження товару 25.12.2023.
Кредиторська заборгованість 1 575 341,84 дол.США (57 610251,09 грн.).
Однак, як встановлено під час перевірки, а позивачем не заперечувалось, ТОВ «СК Автострой» не було заповнено відповідного додатку до декларації з податку на прибуток, чим порушено норми ст.16 та ст.103 ПК України.
Відповідно до п. 46.1 ст. 46 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI податкова декларація, розрахунок, звіт документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених ПКУ) контролюючим органам у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата грошового зобов`язання, у тому числі податкового зобов`язання або відображаються обсяги операції (операцій), доходів (прибутків), щодо яких податковим та митним законодавством передбачено звільнення платника податку від обов`язку нарахування і сплати податку і збору, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку, а також суми нарахованого єдиного внеску.
Додатки до податкової декларації є її невід`ємною частиною.
Податкова декларація складається за формою, затвердженою в порядку, визначеному положеннями п. 46.5 ст. 46 ПКУ та чинному на час її подання (п. 48.1 ст. 48 ПКУ).
Платник податків зобов`язаний за кожний встановлений ПКУ звітний період, в якому виникають об`єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог ПКУ подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є (п. 49.2 ст. 49 ПКУ).
Згідно з п. 49.3 ст. 49 ПКУ податкова декларація подається за вибором платника податків, якщо інше не передбачено ПКУ, в один із таких способів:
а) особисто платником податків або уповноваженою на це особою;
б) надсилається поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення;
в) засобами електронного зв`язку в електронній формі з дотриманням вимог законів України від 22 травня 2003 року № 851-IV «Про електронні документи та електронний документообіг» та від 05 жовтня 2017 року № 2155-VIII «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги».
Платники податків, що належать до великих та середніх підприємств, подають податкові декларації контролюючому органу в електронній формі з дотриманням вимог законів України № 851 та № 2155 (п. 49.4 ст. 49 ПКУ).
Форма Податкової декларації з податку на прибуток підприємств затверджена наказом Міністерства фінансів України від 20.10.2015 № 897 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 20.02.2023 № 101) (зі змінами та доповненнями).
У Декларації платник податку повинен зазначити усі передбачені в ній показники.
Якщо будь-який рядок Декларації або додатка до Декларації не заповнюється через відсутність показників, то у разі подання Декларації у паперовому вигляді такий рядок прокреслюється, в електронному вигляді не заповнюється.
Додатки до окремих рядків Декларації, незаповнені через відсутність показників, контролюючим органам не подаються.
Згідно ст.103.9 ПК України особа, яка виплачує доходи нерезидентові, зобов`язана у разі здійснення у звітному періоді (кварталі) виплат нерезидентам доходів із джерелом їх походження з України подавати контролюючому органу за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) звіт про виплачені доходи, утримані та перераховані до бюджету податки на доходи нерезидентів у строки та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Як встановлено судом, у спірному періоді позивачем були проведені виплати нерезидентам доходів із джерелом їх походження з України, з огляду на що відповідні дані мали б бути щоквартально відображені у податковій декларації. Однак, позивачем не було заповнено відповідний додаток до податкової декларації.
Згідно ст. 120.1. ПК України неподання (крім випадків, якщо податкова декларація не подається відповідно до пункту 49.2 статті 49 цього Кодексу) або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов`язаними нараховувати і сплачувати податки та збори, платежі, контроль за сплатою яких покладено на контролюючі органи, податкових декларацій (розрахунків), а також іншої звітності, обов`язок подання якої до контролюючих органів передбачено цим Кодексом, -
тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 340 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.
З огляду на встановлені обставини та визначені ПК України санкції за відповідне порушення, суд вважає що спірне податкове повідомлення рішення Головного управління ДПС в Одеській області від 18.07.2024 року №30227/15-32-07-07-23 було прийнято обґрунтовано, з огляду на що позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.
Таким чином, оцінивши матеріально-правову основу висновків контролюючого органу, суд встановив їх необґрунтованість або недостатню обґрунтованість, а тому наявні підстави для задоволення позову, крім позовних вимог щодо податкового повідомлення рішення Головного управління ДПС в Одеській області від 18.07.2024 року №30227/15-32-07-07-23, щодо чого суд дійшов висновку про обґрунтованість такого рішення.
Окремо, суд звертає увагу на інші порушення, що були допущені податковим органом під час прийняття спірних рішень. Зокрема, всі податкові повідомлення-рішення, що стосуються правильності нарахування та сплати ПДВ, тим чи іншим способом дублювались. Так, щодо відповідних порушень були прийняті такі повідомлення-рішення:
зменшення розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість на 34 496 грн.:
від 16.01.2024 р. № 2406/15-32-07-01-19;
від 24.04.2024 р. № 16601/15-32-07-01 в частині 34 496 грн.;
від 18.07.2024 року №30350/15-32-07-01;
з податку на додану вартість:
від 24.04.2024 р. № 16601/15-32-07-01 про збільшення грошового зобов`язання з податку на додану вартість на суму 8 379 612 грн., в тому числі: за податковими зобов`язаннями на суму 6 703 690 грн., штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на суму 1 675 922 грн., у тому числі 1291265 грн. та 34 496 грн.;
від 18.07.2024 року №30349/15-32-07- 01 про збільшення грошового зобов`язання з податку на додану вартість на суму 1291265 грн.;
з штрафу за порушення граничних строків реєстрації ПН:
від 24.04.2024 р. № 16597/15-32-07-01 про застосування штрафу у сумі 875 026 грн. за податком на додану вартість (порушення строків реєстрації податкових накладних);
від 18.07.2024 року №30351/15-32-07-01 про застосування штрафу у сумі 875 026 грн. за податком на додану вартість (порушення строків реєстрації податкових накладних).
При оскарженні податкового повідомлення-рішення платник податків не позбавлений можливості посилатися на порушення контролюючим органом законодавства щодо проведення перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність такого рішення. Протиправність призначення та проведення контролюючим органом перевірки, за наслідками якої було прийняте оскаржуване податкове повідомлення-рішення, указує на протиправність податкового повідомлення-рішення, тому немає необхідності перевірки порушення пункту 181.1 статті 181 Податкового кодексу України як підстави для донарахування суми грошового зобов`язання.
Суд не вважає за достатнє як для підстави скасовувати податкові повідомлення-рішення посилатись лише на процесуальні порушення податкового органу, з огляду на що вище у рішенні суд проаналізував кожне встановлене відповідачем порушення на предмет його обґрунтованості. Втім, висвітлення таких недоліків роботи є важливим у контексті надання загальної оцінки діяльності контролюючого органу при прийнятті владних рішень. Так, відповідачем були прийняті рішення щодо порушень, стосовно яких рішення вже були прийняті , що могла призвести до подвійного обтяження платника податку штрафними санкціями, навіть якщо враховувати, що на момент повторного внесення коштів баланс по окремому податку не буде від`ємним.
Відповідно до ч.1. ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Водночас, відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ч.1 ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.
Аналогічна позиція стосовно обов`язку доказування була висловлена Європейським судом з прав людини у пункті 36 справи «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), від 01 липня 2003 року №37801/97, в якому він зазначив, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення).
Згідно ст.17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.
Так, у п.29 Рішення Європейського суду з прав людини від 09.12.1994 року, справа Руїз Торіха проти Іспанії (серія А, №303А), Суд повторює, що згідно з його установленою практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтованості рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
За таких обставин, враховуючи вищевикладене у сукупності, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «СК АВТОСТРОЙ» підлягають задоволенню частково.
Згідно ч. 1 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні.
Згідно ч.ч.1, 3 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Позивачем при поданні позову сплачено судовий збір у сумі 30280,00 грн.
З урахуванням наведеного, враховуючи висновок суду про задоволення позову, наявні підстави стягнути з Головного управління ДПС в Одеській області (код ЄДРПОУ 43142370) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СК АВТОСТРОЙ» (код ЄДРПОУ 37477703) судові витрати у розмірі 30280,00 грн. (тридцять тисяч двісті вісімдесят грн. 00 коп.).
Керуючись ст.ст. 2, 5-9, 72, 74-77, 90, 132, 134, 139, 194, 205, 242-246, 255, 291, 295, 297 КАС України,
ВИРІШИВ:
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «СК АВТОСТРОЙ» (місцезнаходження: 65003, Одеська обл., м. Одеса, вул. Чепіги Отамана, буд. 29/1, код ЄДРПОУ 37477703) до Головного управління ДПС в Одеській області (місцезнаходження: 65044, м. Одеса, вул. Семінарська, 5; код ЄДРПОУ 43142370) про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень від 16.01.2024 року №2406/15-32-07-01-19, №2368/15-32-07-01-19, №2370/15-32-07-01-19, від 24.04.2024 року №16597/15-32-07-01, №16601/15-32-07-01, від 18.07.2024 року №30350/15-32-07-01, №30227/15-32-07-07-23, №30351/15-32, №30349/15-32-07-01 задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати Податкове повідомлення рішення Головного управління ДПС в Одеській області від 16.01.2024 року №2406/15-32-07-01-19.
Визнати протиправним та скасувати Податкове повідомлення рішення Головного управління ДПС в Одеській області від 16.01.2024 року №2368/15-32-07-01-19.
Визнати протиправним та скасувати Податкове повідомлення рішення Головного управління ДПС в Одеській області від 16.01.2024 року №2370/15-32-07-01-19.
Визнати протиправним та скасувати Податкове повідомлення рішення Головного управління ДПС в Одеській області від 24.04.2024 року №16597/15-32-07-01.
Визнати протиправним та скасувати Податкове повідомлення рішення Головного управління ДПС в Одеській області від 24.04.2024 року №16601/15-32-07-01.
Визнати протиправним та скасувати Податкове повідомлення рішення Головного управління ДПС в Одеській області від 18.07.2024 року №30350/15-32-07-01.
Визнати протиправним та скасувати Податкове повідомлення рішення Головного управління ДПС в Одеській області від 18.07.2024 року №30351/15-32.
Визнати протиправним та скасувати Податкове повідомлення рішення Головного управління ДПС в Одеській області від 18.07.2024 року №30349/15-32-07-01.
У задоволенні позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення Головного управління ДПС в Одеській області від 18.07.2024 року №30227/15-32-07-07-23 відмовити.
Стягнути з Головного управління ДПС в Одеській області (код ЄДРПОУ 43142370) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СК АВТОСТРОЙ» (код ЄДРПОУ 37477703) судовий збір у розмірі 30280,00 грн. (тридцять тисяч двісті вісімдесят грн. 00 коп.).
Рішення може бути оскаржено безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів в порядку приписів ст. 295 КАС України.
Рішення набирає законної сили згідно з приписами ст. 255 КАС України.
Повний текст рішення складено та підписано 09.10.2024 р.
Суддя О.М. Тарасишина
Суд | Одеський окружний адміністративний суд |
Дата ухвалення рішення | 09.10.2024 |
Оприлюднено | 11.10.2024 |
Номер документу | 122194636 |
Судочинство | Адміністративне |
Категорія | Справи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо адміністрування окремих податків, зборів, платежів, з них |
Адміністративне
Одеський окружний адміністративний суд
Тарасишина О.М.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні