Постанова

від 08.10.2024 по справі 620/4946/24

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 620/4946/24 Прізвище судді (суддів) першої інстанції: Тихоненко О.М.,

Суддя-доповідач Кобаль М.І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 жовтня 2024 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Кобаля М.І.,

суддів Бужак Н.П., Карпушової О.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 24 липня 2024 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернулася до суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі по тексту - відповідач) в якому просила:

- скасувати пункт 12 свідоцтва про захворювання №236 від 06.04.2021 ОСОБА_2 «Захворювання пов`язане з проходженням військової служби» Госпітальної військово-медичної комісії Військової частини НОМЕР_1 АДРЕСА_1 ;

- прийняти постанову, якою буде встановлено зв`язок захворювання сина позивачки - ОСОБА_2 з проходженням військової служби в зоні проведення операції Об`єднаних сил України з безпосередньою його участю в бойових діях, захищаючи територіальну цілісність, суверенітет і незалежність України.

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 24 липня 2024 року в задоволенні значеного позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, позивачка подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги повністю.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Частиною 2 статті 311 КАС України визначено, що якщо під час письмового провадження за наявними у справі матеріалами суд апеляційної інстанції дійде висновку про те, що справу необхідно розглядати у судовому засіданні, то він призначає її до апеляційного розгляду в судовому засіданні.

Колегія суддів, враховуючи обставини даної справи, а також те, що апеляційна скарга подана на рішення, перегляд якого можливий за наявними у справі матеріалами на підставі наявних у ній доказів, не вбачає підстав проведення розгляду апеляційної скарги за участю учасників справи у відкритому судовому засіданні.

В матеріалах справи достатньо письмових доказів для вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін у розгляді справи не обов`язкова.

З огляду на викладене, колегія суддів визнала можливим розглянути справу в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, а оскаржуване рішення скасувати, виходячи з наступного.

Згідно із п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є, зокрема, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Частиною 1 ст. 242 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Як підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_2 , який є сином позивачки - ОСОБА_1 , проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_2 .

У період з 15.08.2017 по 14.11.2017 ОСОБА_2 безпосередньо брав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, що підтверджується довідками Військової частини НОМЕР_2 від 06.04.2021 №59, від 27.04.2021 № 72 (а.с.14-15).

Також, ОСОБА_2 , у період з 08.10.2019 по 18.05.2020, брав безпосередню участь в операції Об`єднаних сил для здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, що підтверджується довідками військової частини НОМЕР_2 від 06.04.2021 № 60 та від 27.04.2021 № 73 (а.с.17-18).

У період з 13.10.2020 по 21.10.2020, ОСОБА_2 перебував на стаціонарному обстеженні і лікуванні в клініці щелепно-лицевої хірургії та стоматології. Основний діагноз: плоскоклітинний нероговіючий рак язика, mts у лімфатичні вузли шиї справа сT3N2M0 G2, ст.4, клінічна група 2 (а.с.20).

Згідно зі свідоцтвом про хворобу №236 від 06.04.2021 Госпітальна військово- лікарська комісія військової частини НОМЕР_1 , за направленням командира Військової частини НОМЕР_2 від 22.03.2021 № 91, провела огляд ОСОБА_2 .

У пункті 12 вказаного свідоцтва зазначено: діагноз та постанова ВЛК про причинний зв`язок захворювання, поранення, контузії, каліцтва: плоскоклітинний нероговіючий рак язика, mts у лімфатичні вузли шиї справа T3 N2 M0 G2, ст.4, клінічна група 2, лікований комбінованою терапією: хіміотерапевтичне лікування (28.10.2020 цисплатин 150 мг); променеве лікування (з 29.10.2020 по 01.12.2020; з 14.12.2020 по 11.01.2021 - 6 MEV, 70 Гр). Ізольований міжхребцевий остеохондроз поперекового відділу хребта з протрузіями міжхребцевих дисків L2-L3-L4-S5 без порушення функції. Хронічна вертеброгенна люмбалгія, ремісія. Двобічний гонартроз І ст., без порушення функції. Захворювання, ТАК, пов`язані з проходженням військової служби (а.с.9)(далі по тексту - оскаржуване рішення).

Згідно довідки до акту огляду МСЕК серії 12 ААВ №372437 від 16.06.2021 ОСОБА_2 встановлено 1 групу інвалідності з 04.06.2021 вперше. Причина інвалідності, захворювання, так, пов`язане з проходженням військової служби (а.с.11).

Згідно довідки до акту огляду МСЕК серії 12 ААГ №009343 від 22.06.2022 ОСОБА_2 встановлено 1 (Б) групу інвалідності повторно. Причина інвалідності, захворювання, так, пов`язане з проходженням військової служби (а.с.12).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 від 11.03.2023 (а.с.13).

Позивачка, вважаючи, що її син - ОСОБА_2 помер у зв`язку з проходженням військової служби в зоні проведення операції Об`єднаних сил України, з безпосередньою його участю в бойових діях, захищаючи територіальну цілісність, суверенітет і незалежність України, звернулася до суду з відповідним позовом за захистом своїх прав та законних інтересів.

Приймаючи рішення про відмову в задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачкою не доведено наявність причинно-наслідкового зв`язку між безпосередньою участю померлого ОСОБА_2 у антитерористичній операції та захворюваннями, щодо яких позивачу були поставлені вищевказані діагнози і захворюванням, яке стало причиною його смерті.

Колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки він не знайшов свого підтвердження під час апеляційного розгляду справи.

Відповідно до ст. 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними.

Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані.

Статтею 64 Конституції України встановлено, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до статті 1 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я» від 19.11.1992 №2801-XII (далі по тексту - Закон №2801-XII) (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) законодавство України про охорону здоров`я базується на Конституції України і складається з цих Основ та інших прийнятих відповідно до них актів законодавства, що регулюють суспільні відносини у сфері охорони здоров`я.

Статтею 70 Закону №2801-XII передбачено, що військово-лікарська експертиза визначає придатність до військової служби призовників, військовослужбовців та військовозобов`язаних, встановлює причинний зв`язок захворювань, поранень і травм з військовою службою та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям. Військово-лікарська експертиза здійснюється військово-лікарськими комісіями, які створюються при військових комісаріатах і закладах охорони здоров`я Міністерства оборони України, Служби безпеки України та інших військових формувань, а також Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України.

Порядок встановлення причинного зв`язку захворювань (поранень, контузій, травм, каліцтв) у військовослужбовців, військовозобов`язаних і резервістів, які призвані на збори та колишніх військовослужбовців зі службою у Збройних Силах України регламентовано Положенням про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженим наказом Міністра оборони України №402 від 14.08.2008 (далі по тексту - Положення №402)(в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Пунктом 1.3 розділу І Положення №402 передбачено, що основними завданнями військово-лікарської експертизи є, зокрема, визначення причинного зв`язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтва) у військовослужбовців, військовозобов`язаних, резервістів, які призвані на збори, у осіб, звільнених із військової служби, а також причинного зв`язку захворювань, поранень, які заподіяли військовослужбовцям смерть.

У відповідності до пункту 2.1 розділу II Положення №402 для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії (далі - ВЛК), штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі). Штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) ВЛК (лікарсько-льотні комісії (далі - ЛЛК)) приймають постанови. Постанови ВЛК (ЛЛК) оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання військово-лікарської комісії з визначення причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця. Постанови штатних та позаштатних ВЛК обов`язкові до виконання.

Відповідно до підпункту 21.1 Положення №402, у разі коли під час медичного огляду військовослужбовців встановлено діагноз, ВЛК встановлює причинний зв`язок захворювання, травми, контузії, каліцтва, поранення.

Підпунктом 21.2 Положення №402 визначено, що причинний зв`язок захворювань, поранень, травм, контузій, каліцтв у військовослужбовців, які проходять військову службу, військовозобов`язаних і резервістів, призваних військовими комісаріатами на навчальні (перевірочні) збори, при медичному огляді вирішують позаштатні постійно діючі госпітальні, гарнізонні ВЛК і ЛЛК та за потреби - штатні ВЛК.

Підпунктом 21.30 пункту 21 Положення №402 передбачено, що постанова ВЛК про причинний зв`язок захворювання, травми (поранення, контузії, каліцтва), яке призвело до смерті військовослужбовця і причину смерті приймається в одному з формулювань, вказаних у пунктах 21.5, 21.6 розділу II Положення.

Відповідно до підпункту 21.5 пункту 21 розділу II Положення №402, постанови ВЛК про причинний зв`язок захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв приймаються в таких формулюваннях:

а) «Поранення (контузія, травма, каліцтво), ТАК, пов`язане із захистом Батьківщини» - якщо поранення (травма, контузія, каліцтво) одержане під час захисту Батьківщини або виконання обов`язків військової служби під час служби у складі діючої армії і флоту у роки Громадянської війни, Великої Вітчизняної війни та війни з Японією (Другої світової війни), участі у бойових діях з розмінування боєприпасів часів Великої Вітчизняної війни (Другої світової війни), при безпосередній охороні державного кордону чи суверенних прав України в її виключній (морській) економічній зоні у складі прикордонного наряду, екіпажу корабля (катера), екіпажу літака (вертольота) або під час проведення оперативно-розшукових заходів, або здійснення самостійно чи в складі підрозділу відбиття збройного нападу чи вторгнення на територію України військових груп і злочинних угруповань, а також під час захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, під час безпосередньої участі у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів.

б) «Поранення (контузія, травма, каліцтво), ТАК, пов`язане з виконанням обов`язків військової служби» - якщо поранення (травма, контузія, каліцтво) одержане (крім випадків протиправного діяння), у разі фактичного виконання службових обов`язків під час проходження військової служби в частинах, які не входили до складу діючої армії.

При ураженнях, зумовлених дією ДІВ, КРП, джерел ЕМП, ЛВ, мікроорганізмів I-II груп патогенності, особливо небезпечними інфекційними хворобами, а також токсичних речовин, які виникають у зв`язку з виконанням обов`язків військової служби, приймається постанова - «Травма (зазначити фактор), ТАК, пов`язана з виконанням обов`язків військової служби».

Військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов`язки військової служби, у випадках, передбачених частиною 3;

в) «Поранення (травма, контузія, каліцтво), одержане в результаті нещасного випадку, ТАК, пов`язане з проходженням військової служби» - якщо воно одержане за обставин, не пов`язаних з виконанням обов`язків, або одержане внаслідок правопорушення.

г) «Захворювання, поранення (травма, контузія, каліцтво), ТАК, пов`язане з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії» - якщо захворювання виникло, поранення (контузія, травма, каліцтво) одержане в період перебування в країнах, де велись бойові дії (Перелік країн затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.94 № 63 «Про організаційні заходи щодо застосування Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (із змінами), далі - Перелік країн), і військовослужбовець визнаний учасником бойових дій.

Зазначена постанова приймається також, коли наявне захворювання за зазначений період служби досягло такого розвитку, що обмежує придатність або призводить до непридатності (у тому числі й тимчасової) до військової служби. Постанова в такому формулюванні приймається при хронічних, повільно прогресуючих захворюваннях, за наявності медичних документів, виданих у перші десять років після вибуття військовослужбовця з країни, де велись бойові дії, або пізніше, але за даними за зазначені десять років, якщо вони дозволяють віднести або підтверджують початок захворювання на період участі в бойових діях.

ґ) «Захворювання, ТАК, пов`язане із захистом Батьківщини», якщо воно виникло в період служби у військових частинах та установах, що входять до складу діючої армії, або коли захворювання, яке виникло до цього, у період служби у військових частинах і установах, які входять до складу діючої армії, досягло такого розвитку, що обмежує придатність або призводить до непридатності (у тому числі й тимчасової) до військової служби.

Постанова в такому формулюванні приймається щодо військовослужбовців, які брали участь у бойових діях, зазначених у підпункті «а» цього пункту.

Зазначена постанова приймається також при хронічних повільно прогресуючих захворюваннях за наявності медичних документів, виданих у перші десять років після вибуття військовослужбовця з діючої армії або пізніше, але за даними за зазначені десять років, якщо вони дозволяють віднести або підтверджують початок захворювання на період перебування в діючій армії.

д) «Захворювання (поранення, контузія, каліцтво, травма), ТАК, пов`язане з проходженням військової служби» - якщо воно виникло в період служби у військових частинах та установах, які не входять до складу діючої армії, або коли захворювання, що виникло до військової служби, у період служби досягло такого розвитку, який обмежує придатність або призводить до непридатності (у тому числі тимчасової) до військової служби, служби з військової спеціальності.

У такому самому формулюванні приймаються постанови при медичному огляді військовослужбовців за результатами поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних ними в період проходження військової служби, коли документи про обставини їх одержання на момент медичного огляду відсутні.

е) «Захворювання, НІ, не пов`язане з проходженням військової служби» - якщо воно виникло в того, хто пройшов медичний огляд, до призову на військову службу, прийняття на військову службу за контрактом (у тому числі і захворювання, не діагностовані при призові (під час прийому на військову службу), але патогенетично їх розвиток почався до призову (до прийому) на військову службу), і військова служба не вплинула на вже наявне захворювання і придатність до військової служби.

Постанова в такому формулюванні приймається також за наслідками поранень (травм, контузій, каліцтв), якщо вони одержані до призову на військову службу, прийняття на військову службу за контрактом і військова служба не вплинула на вже наявні наслідки поранення (травми, контузії, каліцтва) і придатність до військової служби.

є) «Поранення (контузія, травма, каліцтво), ТАК, пов`язані з виконанням обов`язків військової служби під час участі в бойових діях у складі Миротворчих Сил ООН» - якщо поранення (контузія, травма, каліцтво) отримане військовослужбовцем при виконанні миротворчих операцій Місії ООН на території інших держав, де велись бойові дії, і він визнаний учасником бойових дій.

ж) «Захворювання, ТАК, пов`язане з виконанням обов`язків військової служби під час участі в бойових діях у складі Миротворчих Сил ООН» - якщо захворювання виникло у військовослужбовця при виконанні миротворчих операцій Місії ООН на території інших держав, де велись бойові дії, або захворювання, що виникло до виконання миротворчих операцій, за період служби у складі миротворчого контингенту досягло такого розвитку, який обмежує придатність або призводить до непридатності (у тому числі і тимчасової) до військової служби, служби з військової спеціальності і він визнаний учасником бойових дій.

Постанова в такому формулюванні приймається при хронічних, повільно прогресуючих захворюваннях, за наявності медичних документів, виданих у перші десять років після вибуття військовослужбовця з країни, де велись бойові дії, або пізніше, але за даними за зазначені десять років, якщо вони дозволяють віднести або підтверджують початок захворювання на період участі в бойових діях у складі Миротворчих Сил ООН.

з) «Захворювання, ТАК, пов`язане з проходженням військової служби у складі Миротворчих Сил ООН» - якщо захворювання виникло у військовослужбовця при виконанні миротворчих операцій Місії ООН на території інших держав, де не велись бойові дії, або захворювання, що виникло до виконання миротворчих операцій Місії ООН, за період служби у складі миротворчого контингенту досягло такого розвитку, який обмежує придатність або призводить до непридатності (у тому числі і тимчасової) до військової служби, служби з військової спеціальності.

и) «Поранення (травма, контузія, каліцтво), ТАК, пов`язане з виконанням обов`язків військової служби у складі миротворчого персоналу» - якщо поранення (травма, контузія, каліцтво) одержане під час виконання обов`язків військової служби у складі миротворчого персоналу.

к) «Поранення (травма, контузія, каліцтво), ТАК, пов`язане з виконанням обов`язків військової служби у складі Миротворчих Сил ООН» - якщо поранення (травма, контузія, каліцтво) отримано військовослужбовцем під час виконання миротворчих операцій Місії ООН на території інших держав, де не велись бойові дії.

Відповідно до підпункту 21.9 Положення №402, визначення причинного зв`язку захворювання (поранення, контузії, каліцтва, травми), що призвело до смерті військовослужбовця, колишнього військовослужбовця, проводиться штатними ВЛК.

Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що виходячи з аналізу норм законодавства, якими врегульовано спірні правовідносини, обов`язковими умовами встановлення причинного зв`язку захворювання «Захворювання, ТАК, пов`язане із захистом Батьківщини» є:

1) беззаперечне встановлення факту виникнення такого захворювання саме під час проходження служби у військових частинах та установах, що входять до складу діючої армії;

2) або коли захворювання, яке виникло до цього, у період служби у військових частинах і установах, які входять до складу діючої армії, досягло такого розвитку, що обмежує придатність або призводить до непридатності (у тому числі тимчасової) до військової служби.

Також причинний зв`язок формулювання «Захворювання, ТАК, пов`язане із захистом Батьківщини» встановлюється у разі хронічних повільно прогресуючих захворюваннях за наявності медичних документів, виданих у перші десять років після вибуття військовослужбовця з діючої армії або пізніше, якщо вони дозволяють віднести початок захворювання на період перебування в діючій армії.

Отже, час виникнення захворювання або час досягнення цим захворюванням визначеного ступеню розвитку має обов`язково відповідати часу проходження особою, щодо якої такий причинний зв`язок встановлюється, служби у військових частинах та установах, що входять до складу діючої армії.

Тобто, визначальним в спірних правовідносинах є визначення часу виникнення захворювання або часу досягнення цим захворюванням відповідного ступеню розвитку.

Водночас, у разі виникнення захворювання під час служби у військових частинах та установах, які не входять до складу діючої армії, або коли захворювання, що виникло до військової служби, у період служби досягло такого розвитку, який обмежує придатність або призводить до непридатності (у тому числі тимчасової) до військової служби, служби з військової спеціальності, застосовується причинний зв`язок захворювання: «Захворювання, ТАК, пов`язане з проходженням військової служби».

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 22 жовтня 2019 року у справі №826/14504/16.

Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що в даному випадку, померлий ОСОБА_2 , має право на визнання його захворювання та причини смерті такими, що фактично пов`язані із захистом Батьківщини, оскільки його захворювання:

1) виникло саме під час проходження служби у Військовій частині НОМЕР_2 , яка входять до складу діючої армії, де ОСОБА_2 проходив служби і брав безпосередню участь в операції об`єднаних сил для здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, у період з 08.10.2019 року по 18.05.2020 року, що підтверджується довідкою Військової частини НОМЕР_2 від 27.04.2021 № 73 (а.с.17-18).

Підтвердженням зазначеного є короткий анамнез (п.8) Свідоцтва про хворобу №236 від 06.04.2021 Госпітальна військово-лікарська комісія Військової частини НОМЕР_1 , в якому зазначено що скарги на хворобу у ОСОБА_2 з`явилися у квітні 2020 року, у вересні 2020 року ОСОБА_2 звернувся за медичною допомогою за місцем проживання, де було 30.09.2020 року проведене цитологічне дослідження № 6058, а 05.10.2020 року проведене гістологічне дослідження і встановлено діагноз: плоскоклітинний нероговіючий рак бічної поверхні язика справа ІІ-ІІІ, Т2 N1 M0 із метастазами у лімфатичні вузли шиї справа.

Тобто, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що захворювання ОСОБА_2 виникло саме під час проходження служби у Військовій частині НОМЕР_2 , під час безпосередню участь в операції об`єднаних сил для здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, у період з 08.10.2019 року по 18.05.2020 року.

2) Окрім того, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що захворювання ОСОБА_2 , у період служби з 08.10.2019 року по 18.05.2020 року у Військовій частині НОМЕР_2 , яка входить до складу діючої армії, досягло такого розвитку, що призвело до непридатності ОСОБА_2 до військової служби.

Зазначене підтверджується, направленням 13.10.2020 року командиром частини на госпіталізацію та дообстеження і визначення подальшої лікувальної тактики (короткий анамнез (п.8) Свідоцтва про хворобу №236 від 06.04.2021 Госпітальна військово-лікарська комісія Військової частини НОМЕР_1 ).

Отже, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що ОСОБА_2 вперше перебував на лікуванні у Національному військово-медичному клінічному центрі «Головний військовий клінічний госпіталь», у період з 13.10.2020 по 21.10.2020, тобто після спливу 3 років з моменту безпосередньої участі у АТО (з 15.08.2017 по 14.11.2017), оскільки з моменту безпосередню участь ОСОБА_2 в Операції об`єднаних сил для здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, до моменту постановлення діагнозу минуло 5 місяців і 17 днів (з 18.05.2020 року до 05.10.2020 року).

Аналіз наведених правових положень та обставин справи дає підстави для висновку, що ОСОБА_1 , як матір`ю померлого ОСОБА_2 , доведено наявність причинно-наслідкового зв`язку між безпосередньою участю померлого ОСОБА_2 у бойових діях, пов`язаних із захистом Батьківщини, та захворюванням, яке стало причиною смерті ОСОБА_2 .

Відповідно, висновком Госпітальної військово-лікарської комісії Військової частини НОМЕР_1 мало бути встановлено причинний зв`язок захворювання ОСОБА_2 , у такому формулюванні: «ґ) «Захворювання, ТАК, пов`язане із захистом Батьківщини».

З огляду на зазначене, колегія суддів апеляційної інстанції доходить висновку, що існують законні підстави для скасування оскаржуваного п. 12 Свідоцтва про хворобу №236 від 06.04.2021 Госпітальної військово-лікарської комісії Військової частини НОМЕР_1 , яким визначено, що Захворювання ОСОБА_2 , ТАК, пов`язані з проходженням військової служби, з огляду на його необґрунтованість та незаконність.

Для належного та ефективного захисту порушених прав позивачки, з урахуванням дискреційних повноважень Госпітальної військово-лікарської комісії Військової частини НОМЕР_1 , існують підстави для зобов`язання Госпітальної військово-лікарської комісії Військової частини НОМЕР_1 повторно розглянути питання про встановлення причинного зв`язку захворювання ОСОБА_2 , у такому формулюванні: «Захворювання, ТАК, пов`язане із захистом Батьківщини», з урахуванням висновків викладених в даній постанові.

Згідно з Рекомендаціями Комітету Міністрів Ради Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.

Щодо вимог скаржника зазначених в апеляційній скарзі про встановлення зв`язку захворювання ОСОБА_2 , який загинув на війні, з проходженням військової служби в зоні проведення Операції об`єднаних сил України за безпосередньої участі його у бойових діях, захищаючи Батьківщину, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що вони не заслуговують на увагу суду, оскільки факт встановлення загибелі на війні сина позивачки - ОСОБА_2 не встановлено та не підтверджується належними доказами.

Окрім того, факт біологічної смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 від 11.03.2023 (а.с.13).

Судовою колегією враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Згідно з частиною першої статті 17 Закону України «Про виконання рішення та застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди України застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основних свобод та протоколи до неї і практику Європейського суду, як джерела права.

Отже, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень має на увазі, що рішенням повинне бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення.

Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року, вказує, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

У рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються, а в рішенні від 27.09.2010 по справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» - що ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.

Суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави (ч. 1 ст. 6 КАС України).

Верховенство права є найважливішим принципом правової держави. Змістом цього принципу є пріоритет (тобто верховенство) людини, її прав та свобод, які визнаються найвищою соціальною цінністю в Україні. Цей принцип закріплено у ст. 3 Конституції України.

Окрім того, права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Як зазначено в п. 4.1 Рішення Конституційного суду України від 02.11.2004 р. N 15-рп/2004 суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує захист гарантованих Конституцією та законами України прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях визначив окремі ознаки принципу верховенства права у розбудові національних систем правосуддя та здійсненні судочинства, яких мають дотримуватись держави - члени Ради Європи, що підписали Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги правову позицію Європейського суду з прав людини, яка викладена в справі «Пономарьов проти України» (пункт 40 мотивувальної частини рішення від 3 квітня 2008 року), в якому Суд наголосив, що «право на справедливий судовий розгляд», яке гарантовано п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, має розумітися у світлі преамбули Конвенції, у відповідній частині якої зазначено, що верховенство права є спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду.

У справі «Сокуренко і Стригун проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що «стаття 6 Конвенції не зобов`язує держав - учасників Конвенції створювати апеляційні чи касаційні суди. Однак там, де такі суди існують, необхідно дотримуватись гарантій, визначених у статті 6» (пункт 22 мотивувальної частини рішення від 20 липня 2006 року).

Згідно пункту 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Разом з тим, судом першої інстанції безпідставно не взято до уваги доводи позивача в частині протиправності встановлення зв`язку захворювання ОСОБА_2 , з огляду на що, колегія суддів апеляційної інстанції доходить висновку, що позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Згідно пункту 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

З огляду на вказане, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що доводи апеляційної скарги заслуговують на увагу суду, а тому рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, з прийняттям нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 242, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, Шостий апеляційний адміністративний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 24 липня 2024 року - скасувати.

Ухвалити нову постанову, якою адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати пункт 12 Свідоцтва про захворювання №236 від 06.04.2021 ОСОБА_2 «Захворювання пов`язане з проходженням військової служби» Госпітальної військово-медичної комісії Військової частини НОМЕР_1 АДРЕСА_1 .

Зобов`язати Госпітальну військово-медичну комісію Військової частини НОМЕР_1 АДРЕСА_1 повторно розглянути питання про встановлення причинного зв`язку захворювання ОСОБА_2 , у такому формулюванні: «Захворювання, ТАК, пов`язане із захистом Батьківщини», з урахуванням висновків викладених в даній постанові.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя: М.І. Кобаль

Судді: Н.П. Бужак

О.В. Карпушова

Повний текст виготовлено 08.10.2024 року