Постанова

від 08.10.2024 по справі 260/11002/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 жовтня 2024 рокуЛьвівСправа № 260/11002/23 пров. № А/857/22419/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого суддіШавеля Р.М.,

суддівЗапотічного І.І. та Глушка І.В.,

з участю секретаря судового засідання - Василюк В.Б.,

а також сторін (їх представників):

від позивача Гецко В.В.;

від відповідача - Ємельянова І.О.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Закарпатській обл. (філія ГСЦ МВС) на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 26.07.2024р. в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного сервісного центру МВС, Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Закарпатській обл. (філія ГСЦ МВС) про визнання протиправним та скасування наказів про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу (суддя суду І інстанції: ОСОБА_2 , час та місце ухвалення рішення суду І інстанції: 14 год. 02 хв. 26.07.2024р., м.Ужгород; дата складання повного тексту рішення суду І інстанції: 31.07.2024р.),-

В С Т А Н О В И В:

19.12.2023р. позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив:

визнати протиправними та незаконними дії Головного сервісного центру МВС по непризначенню ОСОБА_1 на посаду головного спеціаліста відділу організації реєстрації діяльності та допуску водіїв до керування транспортними засобами Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС у Львівській, Івано-Франківській та Закарпатській областях (філія ГСЦ МВС) (м.Ужгород);

визнати протиправним та скасувати наказ Головного сервісного центра МВС № 2/6/84-кп від 06.11.2023р. «Про звільнення ОСОБА_1 » та наказ № 2/6/89-кп від 20.11.2023р. «Про внесення змін до наказу Головного сервісного центра МВС від 06 листопада 2023р. № 2/6/84-кп «Про звільнення ОСОБА_1 » з посади заступника начальника відділу організації реєстраційної діяльності та допуску водіїв до керування транспортними засобами Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Закарпатській обл. (філія ГСЦ МВС);

поновити ОСОБА_1 на посаді заступника начальника відділу організації реєстраційної діяльності та допуску водіїв до керування транспортними засобами Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Закарпатській обл. (філія ГСЦ МВС) або поновити на рівноцінній посаді в новоствореному органі з 21.11.2023р.;

стягнути з відповідача Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Закарпатській обл. середній заробіток за час вимушеного прогулу з 21.11.2023р. по день ухвалення рішення судом із розрахунку 1054 грн. 68 коп. середньоденної заробітної плати;

допустити негайне виконання у частині негайного поновлення на посаді та стягнення місячного середнього заробітку;

здійснити розподіл судових витрат (Т.1, а.с.1-12).

Розгляд цієї справи проведено судом першої інстанції за правилами загального позовного провадження із повідомленням (викликом) сторін в судове засідання (Т.1, а.с.146-148).

Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 26.07.2024р. заявлений позов задоволено частково; визнано протиправним та скасовано наказ Головного сервісного центру МВС № 2/6/84-кп від 06.11.2023р. «Про звільнення ОСОБА_1 » та наказ № 2/6/89-кп від 20.11.2023р. «Про внесення змін до наказу Головного сервісного центра МВС від 06.11.2023 року № 2/6/84-кп «Про звільнення ОСОБА_1 » з посади заступника начальника відділу організації реєстраційної діяльності та допуску водіїв до керування транспортними засобами Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Закарпатській обл. (філія ГСЦ МВС); поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника начальника відділу організації реєстраційної діяльності та допуску водіїв до керування транспортними засобами Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Закарпатській обл. (філія ГСЦ МВС) з 21.11.2023р.; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено; стягнуто з відповідача Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Закарпатській обл. на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 207505 грн. 75 коп.; допущено до негайного виконання судове рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді та стягнення на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць в розмірі 24923 грн. 87 коп., з відповідними відрахуваннями, встановлених законом податків та інших обов`язкових платежів (Т.2, а.с.234-247).

Частково не погодившись із винесеним судовим рішенням, його оскаржив відповідач Регіональний сервісний центр ГСЦ МВС в Закарпатській обл. (філія ГСЦ МВС), який в поданій апеляційній скарзі, покликаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду в частині стягнення з Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Закарпатській обл. на користь позивача середнього заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 207505 грн. 75 коп. та в частині стягнення на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць в розмірі 24923 грн. 87 коп., постановити нове рішення з урахуванням доводів та доказів, викладених у апеляційній скарзі (Т.3, а.с.1-14).

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що Регіональний сервісний центр ГСЦ МВС в Закарпатській обл. (філія ГСЦ МВС) не є суб`єктом призначення ОСОБА_1 , а відтак не може бути відповідачем щодо спору в частині скасування наказу та поновлення його на роботі. Крім цього, на час заявлення позовної заяви та відкриття судом провадження ОСОБА_1 було відомо, що Регіональний сервісний центр ГСЦ МВС в Закарпатській обл. (філія ГСЦ МВС) знаходиться в стадії припинення діяльності.

В мотивувальній частині рішення суд правильно обчислив час вимушеного прогулу позивача, а саме період з 21.11.2023р. до 26.07.2024р. включно, який становить 179 робочих днів.

Водночас, у рішенні судом неправильно обчислено розмір середньої заробітної плати, як це передбачено Порядком обчислення середньої заробітної плати, затв. постановою Кабінету Міністрів /КМ/ України № 100 від 08.02.1995р.

Зокрема, два останні календарні місяці, які передували звільненню позивача, - вересень та жовтень 2023 року; згідно довідки № 1 від 05.01.2024р. позивачу за останні два повні відпрацьовані місяці роботи, що передували звільненню, нараховано 18984 грн., а середньоденна заробітна плата складає 1054 грн. 69 коп. Таку суму середньоденного заробітку (1054 грн. 69 коп.) також вказав ОСОБА_1 в позовній заяві.

Таким чином, стягненню на користь позивача підлягає середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 188798 грн. 51 коп. (1054 грн. 69 коп. х 179 робочих днів).

Також рішення суду не відповідає вимогам законодавства в частині стягнення на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць в розмірі 24923 грн. 87 коп., оскільки така сума повинна складати 23203 грн. 18 коп. (1054 грн. 69 коп. х 22 робочих дні).

Відповідач Головний сервісний центр МВС скерував до апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, в якому вважає її обґрунтованою і такою, що підлягає до задоволення. Наголошує на тому, що суд першої інстанції неправильно застосував норми діючого законодавства, через що останнє підлягає частковому скасуванню (Т.3, а.с.68-72).

Інший учасник справи не подав до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі протягом строку, визначеного в ухвалі про відкриття апеляційного провадження, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача по справі, представника відповідача на підтримання поданої скарги, заперечення представника позивача, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у них доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, з наступних підстав.

Як встановлено під час судового розгляду, наказом Головного сервісного центру МВС № 2/6/80кп від 12.11.2021р. ОСОБА_1 призначено з 16.11.2021р. на посаду заступника начальника відділу організації реєстраційної діяльності та допуску водіїв до керування транспортними засобами Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Закарпатській обл. (філія ГСЦ МВС).

05.10.2023р. позивача ознайомили з попередженням Головного сервісного центру МВС, за яким відповідно до наказу МВС України № 716 від 29.08.2023р. «Про організаційно-штатні зміни в Головному сервісному центрі МВС» посада заступника начальника відділу організації реєстраційної діяльності та допуску водіїв до керування транспортними засобами Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Закарпатській обл. (філія ГСЦ МВС) підлягає скороченню (Т.1, а.с.38-39).

З метою дотримання вимог ч.3 ст.87 Закону України «Про державну службу», позивачу надано попередження від 02.10.2023р. про звільнення на підставі п.1 ч.1 ст.87 Закону України «Про державну службу» та одночасно запропоновано такі наявні вакантні посади:

1) начальника відділу організації реєстраційної діяльності та допуску водіїв до керування транспортними засобами регіонального сервісного центру ГСЦ МВС у Львівській, Івано-Франківській та Закарпатській обл. (філія ГСЦ МВС) (м.Львів);

2) заступника начальника відділу організації реєстраційної діяльності та допуску водіїв до керування транспортними засобами регіонального сервісного центру ГСЦ МВС у Львівській, Івано-Франківській та Закарпатській обл. (філія ГСЦ МВС) (м.Івано-Франківськ);

3) головного спеціаліста відділу організації реєстраційної діяльності та допуску водіїв до керування транспортними засобами регіонального сервісного центру ГСЦ МВС у Львівській, Івано-Франківській та Закарпатській обл. (філія ГСЦ МВС) (м.Ужгород);

4) провідного спеціаліста відділу організації реєстраційної діяльності та допуску водіїв до керування транспортними засобами регіонального сервісного центру ГСЦ МВС у Львівській, Івано-Франківській та Закарпатській обл. (філія ГСЦ МВС) (м.Ужгород).

05.10.2023р. позивач надіслав електронним листом на офіційну електронну адресу відповідача Головного сервісного центру МВС заяву про згоду на призначення на запропоновану посаду. Вказана заява зареєстрована відповідачем 05.10.2023р. за вх. № 23006-2023. Оригінал заяви позивач відправив засобами поштового зв`язку 05.10.2023р., яка була доставлена до Головного сервісного центру МВС 06.10.2023р.

Разом з тим, дублікат заяви про згоду на призначення на запропоновану посаду позивач 09.10.2023р. направив засобами поштового зв`язку до новоутвореної структури - Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС у Львівській, Івано-Франківській та Закарпатській обл. (філія ГСЦ МВС), яка була доставлена до адресата 10.10.2023р.

Водночас, ще один дублікат заяви про згоду на призначення на запропоновану посаду 05.10.2023р. позивач подав завідувачу сектору персоналу Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Закарпатській обл. (філія ГСЦ МВС).

Відповідач Головний сервісний центр МВС листом № 31/23006-22983-2023 від 18.10.2023р. повідомив позивача про те, що станом на 17.10.2023р. вакантних посад головного спеціаліста відділу організації реєстраційної діяльності та допуску водіїв до керування транспортними засобами у Регіональному сервісному центрі ГСЦ МВС у Львівській, Івано-Франківській та Закарпатській обл. (філії ГСЦ МВС) з місцем роботи в м.Ужгород немає, у зв`язку з чим керівництвом ГСЦ МВС позитивного рішення щодо переведення позивача не прийнято.

Водночас, вказаний відповідач проінформував позивача про те, що він може розглянути питання переведення на інші вакантні посади відповідно до своєї професійної компетентності та досвіду роботи в системі сервісних центрів МВС, які були запропоновані раніше (Т.1, а.с.53).

Наказом Головного сервісного центру МВС № 2/6/84-кп від 06.11.2023р. «Про звільнення ОСОБА_1 » звільнено ОСОБА_1 з посади заступника начальника відділу організації реєстраційної діяльності та допуску водіїв до керування транспортними засобами Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Закарпатській обл., з 08.11.2023р., у зв`язку зі зміною структури та штатного розпису Головного сервісного центру МВС, із припиненням державної служби (Т.1, а.с.54).

Згідно з наказом Головного сервісного центру МВС № 2/6/84-кп від 20.11.2023р. «Про внесення змін до наказу Головного сервісного центру МВС від 06 листопада 2023 року № 2/6/84-кп «Про звільнення ОСОБА_1 » внесено зміни в наказ № 2/6/84-кп від 06.11.2023р., зокрема, у пункті 1 цифри « 08» замінено цифрами « 20» у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю ОСОБА_1 (Т.1, а.с.55).

Вирішуючи наведений спір та частково задовольняючи заявлений позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем Головним сервісним центром МВС не доведено відсутності вакантних посад, які могли бути запропоновані позивачу, а тому він як роботодавець повинен був пропонувати позивачу всі наявні вакантні посади, що відповідають вимогам ч.3 ст.87 Закону України № 889-VІІІ «Про державну службу», які існують на цьому підприємстві (державній установі), незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював.

Відтак, суд вважав, що суб`єкт призначення, тобто згаданий відповідач, не виконав обов`язку, який належить до його повноважень, що, у свою чергу, унеможливило дотримання вимог ч.3 ст.87 вказаного Закону при звільненні позивача у спосіб, передбачений цим Законом.

Також вказаним відповідачем не враховано високу кваліфікацію і продуктивність праці, стаж роботи позивача у порівнянні з іншими працівниками, наявність у позивача другої групи інвалідності.

За таких обставин, суд дійшов висновку про протиправність наказів № 2/6/85-кп від 06.11.2023р. «Про звільнення ОСОБА_1 » та наказу № 2/6/89-кп від 20.11.2023р. «Про внесення змін до наказу Головного сервісного центра МВС від 06 листопада 2023р. № 2/6/84-кп «Про звільнення ОСОБА_1 » та їх скасування.

Оскільки позивача звільнено з посади заступника начальника відділу організації реєстраційної діяльності та допуску водіїв до керування транспортними засобами Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Закарпатській обл. (філія ГСЦ МВС), вказаний центр не припинив своєї діяльності, тому для відновлення прав позивача останнього належить поновити на посаді заступника начальника відділу організації реєстраційної діяльності та допуску водіїв до керування транспортними засобами Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Закарпатській обл. (філія ГСЦ МВС), яку такий займав до звільнення, починаючи з 21.11.2023р.

Під час обчислення середнього заробітку за час вимушеного прогулу суд врахував довідку Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Закарпатській обл. (філія ГСЦ МВС) № 35 від 01.12.2023р. про доходи, згідно якої позивачу за останні два повні відпрацьовані місяці роботи, що передували звільненню, нараховано 49848 грн. (червень 2023 року 24924 грн. + липень 2023 року 24924 грн.). У цей період позивач відпрацював 43 робочих дні. Отже, середньоденна заробітна плата позивача складає 1159 грн. 25 коп. (49848 грн. : 43 робочі дні).

Позивач звільнений з роботи з 20.11.2023р., тобто цей день є останнім робочим днем; час вимушеного прогулу позивача в період з 21.11.2023р. до 26.07.2024р. включно становить 179 робочих днів.

Відтак, стягненню на користь позивача підлягає середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 207505 грн. 75 коп. (1159 грн. 25 коп. х 179 робочих днів), з відрахуванням обов`язкових платежів.

Також із врахуванням приписів ст.371 КАС України суд дійшов висновку про необхідність звернення рішення суду до негайного виконання в частині поновлення позивача на займаній на час звільнення посаді заступника начальника відділу організації реєстраційної діяльності та допуску водіїв до керування транспортними засобами Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Закарпатській обл. (філія ГСЦ МВС) та стягнення із Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Закарпатській області (філія ГСЦ МВС) на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць в розмірі 24923 грн. 87 коп., із відрахуванням із цієї суми обов`язкових податків та зборів.

Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно із роз`ясненнями, які наведені в п.13.1 постанови Пленуму ВАС України № 7 від 20.05.2013р. «Про судове рішення в адміністративній справі», у разі часткового оскарження судового рішення суд апеляційної інстанції в описовій частині свого рішення повинен зазначити, в якій частині рішення суду першої інстанції не оскаржується, і при цьому не має права робити правові висновки щодо неоскарженої частини судового рішення.

Рішення суду першої інстанції в частині, що не оскаржена особою, яка подала апеляційну скаргу, не може бути скасовано або змінено апеляційним судом (п.13.2 цієї постанови).

Враховуючи, що рішення суду першої інстанції не оскаржується в частині позовних вимог, заявлених до відповідача Головного сервісного центра МВС (як задоволених, так і відмовлених), тому в цій частині судове рішення не переглядається судом апеляційної інстанції.

Стосовно решти позовних вимог, які стосуються нарахування середнього заробітку за час вимушеного прогулу, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до правильних та обґрунтованих висновків про наявність підстав для часткового задоволення позову із визначеним способом захисту позивача.

Разом з тим, правильно по суті вирішивши справу, суд неправильно застосував норми матеріального права та провів помилкове обчислення грошових сум, які підлягають стягненню на користь позивача з відповідача Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Закарпатській обл. (філія ГСЦ МВС), що стверджується наступним.

Відповідно до ч.ч.1 і 2 ст.235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 20.06.2018р. в справі № 826/808/16 вказала на те, що виплата середнього заробітку проводиться за весь час вимушеного прогулу і законом не передбачено будь-яких підстав для зменшення його розміру за певних обставин.

Таке ж правозастосування міститься в постановах Верховного Суду в складі Касаційного адміністративного суду від 26.01.2023р. у справі № 160/336/20, від 11.08.2021р. у справі № 821/549/17, які також стосуються спорів про незаконне звільнення, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, та відступу від яких не було на час розгляду цієї справи.

Оскільки суд дійшов висновку про незаконне звільнення позивача відповідно до наказів № 2/6/85-кп від 06.11.2023р. «Про звільнення ОСОБА_1 » та наказу № 2/6/89-кп від 20.11.2023р. «Про внесення змін до наказу Головного сервісного центра МВС від 06 листопада 2023р. № 2/6/84-кп «Про звільнення ОСОБА_1 », тому позивача необхідно поновити на займаній посаді з одночасним стягненням на його користь середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Згідно з п.2.27 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затв. наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України № 58 від 29.07.1993р., днем звільнення вважається останній день роботи.

Оскільки позивача відповідно до спірних наказів звільнено з 20.11.2023р., тому цей день є останнім робочим днем.

Отже, період вимушеного прогулу позивача - з 21.11.2023р. (наступний день після звільнення, враховуючи, що день звільнення є останнім робочим днем) до 26.07.2024р. (до дня постановлення судом рішення) становить 179 робочих днів, що не спростовано сторонами, при цьому судом враховано норми тривалості робочого часу у 2023 році з урахуванням положень ч.6 ст.6 Закону України № 2136-IX від 15.03.2022р. «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» (набрав чинності 24.03.2022р.), якою визначено, що у період дії воєнного стану не застосовуються, серед іншого, норми ст.73 КЗпП України, якою, у свою чергу, визначені святкові і неробочі дні.

Відповідно до ч.1 ст.27 Закону України № 108/95-ВР від 24.03.1995р. «Про оплату праці» порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно з до п.21 постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24.12.1999р. «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» при визначенні середньої заробітної плати слід виходити з того, що в усіх випадках, коли чинним законодавством вона зберігається за працівниками підприємств, установ, організацій, це слід робити відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМ України № 100 від 08.02.1995р.

Постановою КМ України № 100 від 08.02.1995р. затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати (надалі - Порядок № 100).

Згідно з пп.«з» п.1 розділу І Порядку № 100 він підлягає застосуванню для розрахунку середньої заробітної плати і у випадку вимушеного прогулу.

Відповідно до абз.1, 3, 4 п.2 розділу ІІ Порядку № 100 обчислення середньої заробітної плати для оплати часу відпусток або для виплати компенсації за невикористані відпустки проводиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки. У всіх інших випадках середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата. Якщо протягом останніх двох календарних місяців, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата, працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи.

Пунктом 3 розділу ІІІ Порядку № 100 обумовлено, що при обчисленні середньої заробітної плати враховуються всі суми нарахованої заробітної плати згідно із законодавством та умовами трудового договору, крім визначених у пункті 4 цього Порядку.

За приписами п.4 розділу ІІІ Порядку № 100 при обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження згідно з чинним законодавством не враховуються одноразові виплати (компенсація за невикористану відпустку, матеріальна допомога, допомога працівникам, які виходять на пенсію, вихідна допомога тощо). При обчисленні середньої заробітної плати за останні два місяці також не враховуються виплати за час, протягом якого зберігається середній заробіток працівника (за час виконання державних і громадських обов`язків, щорічної і додаткової відпусток, відрядження, вимушеного прогулу тощо) та допомога у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю.

За правилами п.5 розділу IV Порядку № 100 нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Приписами п.8 розділу IV Порядку № 100 визначено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період. Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні 2 календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, установленим із дотриманням вимог законодавства.

Як вбачається із виданих Регіональним сервісним центром ГСЦ МВС в Закарпатській обл. (філія ГСЦ МВС) довідок № 35 від 01.12.2023р. та № 1 від 05.01.2024р. про доходи позивачу за останні два повні відпрацьовані місяці роботи, що передували звільненню, нараховано 18984 грн. 41 коп. (вересень 2023 року 11057 грн. 14 коп. + жовтень 2023 року 7927 грн. 27 коп.). У цей період позивач відпрацював 18 робочих днів. Отже, середньоденна заробітна плата позивача складає 1054 грн. 69 коп. (18984 грн. 41 коп. : 18 робочих днів) (Т.1, а.с.121, Т.3, а.с.37).

Отже, середній заробіток за час вимушеного прогулу становить 188789 грн. 51 коп. (1054 грн. 69 коп. х 179 днів).

Також такий розрахунок спірної суми наведений ОСОБА_1 в позовній заяві.

Окрім цього, об`єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід (п.163.1 ст.163 ПК України).

Згідно з пп.164.1.1 п.164.1 ст.164 ПК України загальний оподатковуваний дохід складається з доходів, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання), доходів, які оподатковуються у складі загального річного оподатковуваного доходу, та доходів, які оподатковуються за іншими правилами, визначеними цим Кодексом.

Як передбачено пп.168.1.1 п.168.1 ст.168 ПК України, податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок.

Відповідно до абз.5 п.6 постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24.12.1999р. «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки, справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Зі змісту п.3 розділу ІІІ Порядку № 100 слідує, що суми, які суд визначає до стягнення з роботодавця на користь працівника як середній заробіток за час вимушеного прогулу, обраховуються з нарахованих сум заробітної плати без віднімання сум податків та зборів.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у постанові від 15.02.2019р. у справі № 826/6583/14, у якій також вказано, що податки і збори із суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, присудженої за рішенням суду, підлягають нарахуванню роботодавцем при виконанні відповідного судового рішення та, відповідно, відрахуванню із суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу при виплаті працівнику, внаслідок чого виплачена працівнику на підставі судового рішення сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу зменшується на суму податків і зборів.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що суми, які суд визначає до стягнення з роботодавця на користь працівника як середній заробіток за час вимушеного прогулу, обраховуються без віднімання сум податків та зборів. Податки і збори із суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, присудженої за рішенням суду, підлягають нарахуванню роботодавцем при виконанні відповідного судового рішення та, відповідно, відрахуванню із суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу при виплаті працівнику, внаслідок чого виплачена працівнику на підставі судового рішення сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу зменшується на суму податків і зборів.

Крім того, утриманням податку на доходи фізичних осіб, військового збору та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів.

Заробітну плату позивачу виплачував відповідач Регіональний сервісний центр ГСЦ МВС в Закарпатській обл. (філія ГСЦ МВС).

За таких умов на користь позивача належить стягнути з відповідача Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Закарпатській обл. (філія ГСЦ МВС) середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 188789 грн. 51 коп.

Враховуючи те, що обов`язок щодо нарахування, утримання та сплати податку із суми доходу та відповідальність за утримання (нарахування) та сплату (перерахування) збору покладається на юридичну особу (її філію, відділення, інший відокремлений підрозділ), колегія суддів вважає, що визначення суми податку на доходи фізичних осіб, військового збору та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування покладається на відповідача Регіональний сервісний центр ГСЦ МВС в Закарпатській обл. (філія ГСЦ МВС).

Відповідно до п.п.2, 3 ч.1 ст.256 КАС України негайно виконуються рішення суду, зокрема, щодо присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць; поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

З врахуванням наведеного, рішення в частині поновлення позивача на займаній на час звільнення посаді та присудження виплати заробітної плати за один місяць у розмірі 23203 грн. 18 коп. (22 робочих дня х 1054 грн. 69 коп.) підлягає до негайного виконання.

Аналізуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції в частині визначення суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, що підлягає стягненню на користь позивача, а також допущеної до негайного виконання стягуваної заробітної плати за один місяць, є помилковим, тому підлягають зміні в цій частині.

Оцінюючи в сукупності вищевикладені обставини, колегія суддів приходить до переконливого висновку про часткову обґрунтованість та підставність заявленого позову, через що останній підлягає до часткового задоволення.

З огляду на викладене, апеляційна скарга Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Закарпатській обл. (філія ГСЦ МВС) підлягає до часткового задоволення, оскільки суд першої інстанції правильно по суті вирішив розглядуваний спір, однак неправильно застосував норми матеріального права (помилково застосував до спірних правовідносин норми ст.235 КЗпП України, Порядку обчислення середньої заробітної плати, затв. постановою КМ України № 100 від 08.02.1995р.), через що оскаржуване рішення суду слід змінити в частині обчислення розміру середнього заробітку за час вимушеного прогулу, а також в частині допущеного до негайного виконання стягнення на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць.

В решті рішення суду прийнято з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків прийнятого судом рішення, а тому підстави для його скасування чи зміни у цій частині є відсутніми.

При цьому, така зміна рішення не впливає на правильність рішення суду першої інстанції про часткове задоволення заявлених позовних вимог.

Відповідно до ч.6 ст.139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

З огляду на результат розгляду апеляційної скарги та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи в суді першої інстанції, підстави для зміни розподілу судових витрат є відсутніми.

Водночас, понесені судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги належить покласти на апелянта Регіональний сервісний центр ГСЦ МВС в Закарпатській обл. (філія ГСЦ МВС).

Керуючись ст.139, ч.3 ст.243, ст.310, п.2 ч.1 ст.315, п.4 ч.1 ст.317, ч.1 ст.321, ст.ст.322, 325, 329 КАС України, апеляційний суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Закарпатській обл. (філія ГСЦ МВС) задовольнити частково.

Рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 26.07.2024р. в адміністративній справі № 260/11002/23 змінити.

Викласти частини п`яту та шосту резолютивної частини рішення суду в наступній редакції:

«Стягнути з Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Закарпатській обл. (88000, Закарпатська обл., м.Ужгород, вул.Гагаріна, буд.7; код ЄДРПОУ 43611781) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 188789 (сто вісімдесят вісім тисяч сімсот вісімдесят дев`ять) грн. 51 коп., із утриманням з цієї суми податку на доходи фізичних осіб, військового збору та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Допустити до негайного виконання судове рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді та стягнення на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць в розмірі 23203 (двадцять три тисячі двісті три) грн. 18 коп., із утриманням з цієї суми податку на доходи фізичних осіб, військового збору та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.».

В решті рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Понесені судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на апелянта Регіональний сервісний центр ГСЦ МВС в Закарпатській обл. (філія ГСЦ МВС).

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення; у випадку оголошення судом апеляційної інстанції лише вступної та резолютивної частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Р. М. Шавель судді І. І. Запотічний І. В. Глушко

Дата складання повного тексту судового рішення: 09.10.2024р.