Рішення

від 21.02.2024 по справі 376/980/19

СКВИРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Сквирський районний суд Київської області

Справа № 376/980/19

Провадження № 2/376/11/2024

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" лютого 2024 р. . Сквирський районний суд Київської області

в складі: Головуючого судді- Коваленка О.М.,

за участі секретаря - Щур Л.А.,

представника позивача - ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Сквира Київської області цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Кривошиїнська» про визнання додаткової угоди від 18.09.2017 року до договору оренди землі від 29.10.2012 року недійсною,

Встановив:

Позивач ОСОБА_2 звернулась до суду з вищевказаним позовом.

В обґрунтування позову позивач вказала, що вона є власником земельної ділянки площею 2,781 га, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 322408 3200:04:021:0001, розташованої на території Сквирської міської ради Білоцерківського району Київської області, колишня територія Кривошиїнської сільської ради Сквирського району Київської області, на підставі рішення Сквирського районного суду Київської області від 16.03.2018, що підтверджується відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 08.04.2019.

Раніше власником зазначеної земельної ділянки на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку Серії РЗ №302885 від 10.12.2004 була її мати ОСОБА_3 .

29.12.2012 між ОСОБА_3 , як орендодавцем, та ТОВ «Агрофірма Кривошиїнська», як орендарем, було укладено договір оренди зазначеної земельної ділянки строком на 5 років, тобто до 29.12.2017. Вказаний договір оренди землі зареєстрований в Управлінні Держкомзему у Сквирському районі Київської області, про що у книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі вчинено запис від 29.12.2012.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла. Зазначену земельну ділянку успадкувала ОСОБА_2 .

Строк дії договору оренди землі закінчився 29.12.2017.

26.12.2018 позивач звернулась до ТОВ «Агрофірма Кривошиїнська» з метою отримання коштів, які не були виплачені її матері за фактичне користування земельною ділянкою за 2017-2018 роки.

Від директора товариства ОСОБА_4 позивач дізналася, що ОСОБА_3 18.09.2017 уклала додаткову угоду до договору оренди від 29.12.2012. ТОВ «Агрофірма Кривошиїнська» не провела розрахунок за фактичне користування земельною ділянкою.

Не бажаючи продовжувати правовідносини з даним товариством, 12.02.2019 до ТОВ «Агрофірма Кривошиїнська» позивач надіслала лист, у якому повідомила про намір користуватися та розпоряджатися належною їй земельною ділянкою.

09.03.2019 ОСОБА_2 отримала відповідь від ТОВ «Агрофірма Кривошиїнська», з якої вбачається, що 18.09.2017 ОСОБА_3 та ТОВ «Агрофірма Кривошиїнська» уклали додаткову угоду.

Позивач звертає увагу суду, що даний факт є неможливим, оскільки її мати ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 до укладення 18.09.2017 даної додаткової угоди.

З інформації внесеної до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вбачається, що додаткову угоду від 18.09.2017 внесено 21.09.2017.

Таким чином, не укладаючи та не підписуючи додаткову угоду від 18.09.2017 до договору оренди земельної ділянки від 29.12.2012 з ТОВ «Агрофірма Кривошиїнська» ОСОБА_3 не виражала у будь-який спосіб своє волевиявлення на зміну строку дії договору, не вчиняла жодних дій, спрямованих на погодження та схвалення умов, викладених у додатковій угоді, зокрема в частині встановлення терміну дії договору до 31.12.2024. Уважає, що наявність оспорюваного правочину порушує права позивача на володіння, користування та розпорядження спірною земельною ділянкою, як приватною власністю.

Хоча позивач не є стороною вказаного правочину, але вважає, що має право звернутися з вимогою про визнання недійсною додаткової угоди від18.09.2017, оскільки використання відповідачем земельної ділянки порушує право на користування розпорядження власника земельної ділянки.

У зв`язку з тим що оспорювана додаткова угода є недійсною, відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК України, у ТОВ «Агрофірма Кривошиїнська» не винекло права оренди земельної ділянки, а отже одночасно з визнанням правочину недійсним підлягає скасуванню державна реєстрація права оренди цього орендаря, а саме: рішення державного реєстратора Сквирської районної державної адміністрації Київської області Харченко М.І. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 37190173 від 21.09.2017.

Посилаючись на вказані обставини, позивач просить суд:

- визнати недійсною додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки від 29.12.2012, укладену 18.09.2017 між ОСОБА_3 та ТОВ «Агрофірма Кривошиїнська»;

- скасувати рішення державного реєстратора Сквирської районної державної адміністрації Київської області Харченко М.І. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 37190173 від 21.09.2017;

- стягнути з відповідача на її користь понесені судові витрати.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 позов підтримав та підтвердив викладені у позовній заяві обставини. Крім того, зауважив, що мати позивача ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , додаткової угоди до договору оренди землі не підписувала, орендна плата за користування земельною ділянкою ТОВ «Агрофірма Кривошиїнська» не сплачувалася протягом 2017-2018 років. Даний факт підтверджено висновком експерта, які вказали, що підпис від імені ОСОБА_3 , що міститься у графі «ОРЕНДОДАВЕЦЬ» у додатковій угоді від 18.09.2017 до договору оренди землі від 29.12.2012, виконаний не ОСОБА_3 , а іншою особою.

Представник відповідача ТОВ «Агрофірма Кривошиїнська», будучи належним чином повідомлений про дату, час та місце слухання справи, не з`явився в судове засідання. 21.08.2019 відповідач подав до суду відзив на позовну заяву та 20.02.2024 подав до суду письмові пояснення, у яких позов не визнає та просить відмовити ОСОБА_2 у задоволенні позову в повному обсязі (а.с. 31-33 т.2). Свою позицію обґрунтовує тим, що 29 грудня 2012 року між ТОВ «Агрофірма Кривошиїнська» та ОСОБА_3 був укладений договір оренди землі щодо земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва кадастровий номер 3224083200:04:021:0001, площею 2,781 га, яка розташована в межах території Кривошиїнської сільської ради Сквирського району Київської області. Строк оренди складав 5 років, тобто до 29.12.2017. Речові права було зареєстровано відповідно до чинного законодавства. Умови договору оренди землі виконувалися належним чином.

18 вересня 2012 року між Товариством та ОСОБА_3 було укладено додаткову угоду до договору оренди землі. Відповідно до укладеної додаткової угоди внесли зміни щодо розміру орендної плати та продовжили строк користування земельною ділянкою до 31.12.2024.

Позовні вимоги ОСОБА_2 обґрунтовує тим,що їїмати ОСОБА_3 ,яка єстороною договоруоренди землі,не моглапідписати 18.09.2017 додаткову угоду до договору оренди землі б/н від 29.12.2012 року, адже померла 16.05.2017.

У зв`язку з тим, що останнім часом ОСОБА_3 хворіла та фактично проживала в смт.Терезине Білоцерківського району Київської області у своєї доньки ОСОБА_2 , обидва примірники додаткової угоди забрала особисто ОСОБА_2 для того, щоб її мати їх підписала. Після того, як ОСОБА_2 повернула примірник додаткової угоди, її було зареєстровано у відповідності до чинного законодавства.

Особисто ОСОБА_3 до Товариства не приходила після того, як у березні 2017 року отримала орендну плату за договором оренди землі, яка була їй виплачена наперед.

Свої позовні вимоги ОСОБА_2 обґрунтовує тим,що їїмаги ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 і немогла підписатидодаткову угоду 18.09.2017.

Для Товариства це також було несподівано, адже особисто ОСОБА_2 приносила до Товариства підписану ОСОБА_3 додаткову угоду.

Із зазначеного вбачається, що саме ОСОБА_2 , напевно знаючи, що її матір ОСОБА_3 померла у травні 2017 року, у вересні 2017 року принесла Товариству підписану додаткову угоду, обманувши Товариство.

Також у позовній заяві ОСОБА_2 вказує неправдиві відомості, а саме на сторінці 2 позовної заяви (уточненої) позивачка пише: «Свою позицію, що небажання продовжувати дію договору оренди висловлювала і моя мати ОСОБА_3 ще 20 листопада 2017 року направивши на адресу ТОВ «Агрофірма Кривошиїнська» повідомлення про намір припинити дію договору після закінчення дії договору оренди б/н від 29.12.2012». Знову ж наявний обман - мати померла у травні 2017 року, а лист вона особисто писала і відправляла 20 листопада 2017 року ????????

Під час судового засідання представником Товариства було заявлено клопотання про проведення почеркознавчої експертизи.

Після допиту експертів у судовому засіданні, представником Товариства було заявлено клопотання на проведення повторної почеркознавчої експертизи.

Після ознайомлення з матеріалами справи, стало відомо, що за результатами проведеної повторної почеркознавчої експертизи, експертами встановлено: підпис від імені ОСОБА_3 , що міститься у графі «ОРЕНДОДАВЕЦЬ» у додатковій угоді від 18.09.2017 до договору оренди землі б-н від 29.12.2012 виконаний не ОСОБА_3 , а іншою особою. Підпис від імені ОСОБА_3 , що міститься у графі «ОРЕНДОДАВЕЦЬ» у додатковій угоді від 18.09.2017 до договору оренди землі б-н від 29.12.2012 виконаний ОСОБА_2 .

Отже, спадкоємиця ОСОБА_3 - ОСОБА_2 особисто підписала оскаржувану додаткову угоду шляхом підроблення підпису її померлої матері.

Враховуючи викладене, додаткова угода від 18.09.2017 до договору оренди землі б-н від 29.12.2012 є дійсною, адже схвалена спадкоємцем власника земельної ділянки і як наслідок не порушує її права, за захистом яких вона звернулася до суду.

Суд, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, встановивши суть спірних правовідносин, що склалися між сторонами, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов висновку про відмову у задоволенні позову, виходячи із наступного.

Згідно із ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частиною 1 ст. 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно дост.76ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з вимогамист.81ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановленихст. 82 ЦПК України.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено, що 29.12.2012 між ОСОБА_3 , як орендодавцем, та ТОВ «Агрофірма Кривошиїнська», як орендарем, було укладено договір оренди земельної ділянки загальною площею 2,781 га, строком на 5 років, тобто до 29.12.2017 року (п. 3. 1. Договору). Вказаний договір оренди землі зареєстрований в Управлінні Держкомзему у Сквирському районі Київської області, про що у книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі вчинено запис від 29.12.2012 (а.с. 10-11 т. 1).

Згідно із п. 3.2. Договору після закінчення строку дії договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк (том 1. А. с. 10).

Згідно із п. 3.3. Договору якщо у місячний термін до закінчення терміну дії договору жодна зі сторін не подасть повідомлення в письмовій формі про відсутність наміру продовжити строк дії договору, то договір вважаєтьсяпролонгованим (продовженим) на той самий строк і на тих самих умовах (а.с. 10 т. 1).

В силу п. 4.1. Договору, за користування земельною ділянкою орендар сплачує орендодавцю річну орендну плату в розмірі 3% від грошової оцінки земельної ділянки, зазначеної у п. 2.4. договору, що складає 2636,68 гривень на рік.

Відповідно до п.4.3. Договору, орендна плата сплачується один раз на рік до 30 грудня звітного року.

За змістом п.12.7. Договору перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи, а також реорганізація юридичної особи орендаря, не є підставою для зміни умов або розірвання договору (том 1 а.с. 11).

За п.15.1. договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.

Договір оренди землі від 29.12.2012 зареєстрований в Управлінні Держкомзему у Сквирському районі Київської області, про що у книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі вчинено запис від 29.12.2012 року (том 1 а. с. 11 зворотня сторона).

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 померла, що підтверджується копією Свідоцтва про смерть Серії НОМЕР_1 від 17.05.2017, видано Виконавчим комітетом Терезинської селищної ради Білоцерківського району Київської області, актовий запис № 9 (а.с.12 т. 1).

Однак, 18.09.2017 між померлою ОСОБА_3 , як орендодавцем, та ТОВ «Агрофірма Кривошиїнська», як орендарем, укладено додаткову угоду до договору оренди землі б-н від 29.12.2012 (а.с. 82 т. 1).

Тобто оспорюваний правочин вчинений після смерті орендодавця ОСОБА_3 , що є неможливим.

Позивач ОСОБА_2 є власником земельної ділянки площею 2,781 га, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 3224083200:04:021:0001, розташованої на території Сквирської міської ради Білоцерківського району Київської області, колишня територія Кривошиїнської сільської ради Сквирського району Київської області, в порядку спадкування за заповітом, на підставі рішення Сквирського районного суду від 16.03.2018, що підтверджується відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 08.04.2019, номер запису про право власності: 26047334 (а.с. 21-22 т. 1) та рішенням Сквирського районного суду Київської області від 16 березня 2018 року (том 1 а. с. 13).

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 08.04.2019 власником вказаної земельної ділянки є ОСОБА_2 , орендодавцем ОСОБА_3 , а орендарем - «Агрофірма Кривошиїнська».

Згідно зі ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд; власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Відповідно до ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно зі ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

За змістом статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Згідно із частиною першою статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина четверта цієї ж статті).

Відповідно до законодавчого визначення правочином є перш за все вольова дія суб`єктів цивільного права, що характеризує внутрішнє суб`єктивне бажання особи досягти певних цивільно-правових результатів - набути, змінити або припинити цивільні права та обов`язки. Здійснення правочину законодавством може пов`язуватися з проведенням певних підготовчих дій учасниками правочину (виготовленням документації, оцінкою майна, інвентаризацією), однак сутністю правочину є його спрямованість, наявність вольової дії, що полягає в згоді сторін взяти на себе певні обов`язки (на відміну, наприклад, від юридичних вчинків, правові наслідки яких наступають у силу закону незалежно від волі його суб`єктів).У двосторонньому правочині волевиявлення повинно бути взаємним, двостороннім і спрямованим на досягнення певної мети; породжуючи правовий наслідок, правочин - це завжди дії незалежних та рівноправних суб`єктів цивільного права.

Частиною третьою статті 203 ЦК України передбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Порушення вимог законодавства щодо волевиявлення учасника правочину є підставою для визнання його недійсним у силу припису частини першої статті 215 ЦК України, а також із застосуванням спеціальних правил про правочини, вчинені з дефектом волевиявлення - під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості, тяжкої обставини.

Як у частині першій статті 215 ЦК України, так і у статтях 229-233 ЦК України, йдеться про недійсність вчинених правочинів, тобто у випадках, коли існує зовнішній прояв волевиявлення учасника правочину, вчинений ним у належній формі (зокрема, шляхом вчинення підпису на паперовому носії), що, однак, не відповідає фактичній внутрішній волі цього учасника правочину.

У тому ж випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за ним - не виникли.

За частиною першою статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Стаття 207 ЦК України встановлює загальні вимоги до письмової форми правочину. Так, на підставі частини першої цієї статті правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Частиною ж другою цієї статті визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Отже, підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.

Згідно Висновку експертів за результатами проведення повторної судової почеркознавчої експертизи у цивільній справі № 376/980/19 від 29.08.2023 № 19788/23-32, підпис від імені ОСОБА_3 , що міститься у графі «ОРЕНДОДАВЕЦЬ» у додатковій угоді від 18.09.2017 до договору оренди землі б-н від 29.12.2012, виконаний не ОСОБА_3 , а іншою особою. Підпис від імені ОСОБА_3 , що міститься у графі «ОРЕНДОДАВЕЦЬ» у додатковій угоді від 18.09.2017 до договору оренди землі б-н від 29.12.2012, виконаний ОСОБА_2 (а.с.3-14 т.2).

Суд, з урахуванням вищевказаного Висновку експертів, дійшов переконання, що позивач власними діями погодила вчинення (підписала) оспорюваного правочину.

Згідно із частиною першою статті 627 ЦК України і відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 ЦК України).

За частиною першою статті 14 Закону України "Про оренду землі" (тут і далі - у редакції, чинній на дату укладання спірної угоди) договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально, а за статтею 17 цього Закону об`єкт за договором оренди землі вважається переданим орендодавцем орендареві з моменту державної реєстрації права оренди, якщо інше не встановлено законом.

Частиною першою статті 15 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

У разі ж якщо сторони такої згоди не досягли, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини.

Правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним. Наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено.

За змістом статей 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до частини другої статті 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов`язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд звертає увагу на те, що такий спосіб захисту, як визнання правочину неукладеним, не є способом захисту прав та інтересів, установленим законом.

Разом із цим, суд може застосувати не встановлений законом спосіб захисту лише за наявності двох умов одночасно: по-перше, якщо дійде висновку, що жодний установлений законом спосіб захисту не є ефективним саме у спірних правовідносинах, а по-друге, якщо дійде висновку, що задоволення викладеної в позові вимоги позивача призведе до ефективного захисту його прав чи інтересів.

Застосування конкретногоспособу захистуцивільного правазалежить яквід зміступрава чиінтересу,за захистомякого звернуласяособа,так івід характеруйого порушення,невизнання абооспорення.Такі правочи інтересмають бутизахищені судому спосіб,який єефективним,тобто таким,що відповідаєзмісту відповідногоправа чиінтересу,характеру йогопорушення,невизнання абооспорення таспричиненим цими діяннями наслідкам.

Позивач ОСОБА_2 звернулась з вимогою про визнання недійсною додаткової угоди до договору оренди землі, посилаючись, серед іншого, на те, що її мати ОСОБА_3 її не підписувала.

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Зазначена норма кореспондує частинам другій, третій статті 215 ЦК України, висвітлює різницю між нікчемним і оспорюваним правочином і не застосовується до правочинів, які не відбулися, бо є невчиненими.

Отже, правочин, який не вчинено (договір, який не укладено) не підлягає визнанню недійсним.

Разом із тим, суд констатує, що у випадку оспорювання самого факту укладення правочину, такий факт може бути спростований не шляхом подання окремого позову про недійсність правочину, а під час вирішення спору про захист права, яке позивач вважає порушеним шляхом викладення відповідного висновку про неукладеність спірних договорів у мотивувальній частині судового рішення.

Враховуючи підстави позову, наведені позивачем у позовній заяві, у цьому випадку ефективним способом захисту права, яке позивач як власник земельної ділянки, вважає порушеним, є усунення перешкод у користуванні належним йому майном, зокрема шляхом заявлення вимоги про повернення земельної ділянки.

Такі висновки суду узгоджуються із правовим висновком, викладеним в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.06.2020 року у справі №145/2047/16-ц.

У той же час, звертаючись із позовом до суду, позивач вказала, що ТОВ «Агрофірма Кривошиїнська»за період 2017-2018 роки і по даний час не сплачує орендну плату за користування земельною ділянкою.

За змістом ст. 21, 22 ЗУ «Про оренду землі» орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди. Орендна плата справляється у грошовій формі. За згодою сторін розрахунки щодо орендної плати за землю можуть здійснюватися у натуральній формі. Розрахунок у натуральній формі має відповідати грошовому еквіваленту вартості товарів за ринковими цінами на дату внесення орендної плати.

Відповідно до частини першої ст.32 ЗУ "Про оренду землі" (у редакції, чинній на момент укладання договору та додаткової угоди) на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України (2768-14) та іншими законами України.

Відповідно до пункту "д" частини першої статті 141 ЗК України підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати.

Аналіз вище вказаних норм права дає підстави для висновку, що систематична несплата орендної плати є підставою для розірвання договору оренди, а не визнання його недійсним.

Близький за змістом правовий висновок викладений у постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06.03.2019 року у справі №183/262/17.

З огляду на викладене у позові слід відмовити з підстав обрання позивачем неефективного способу захисту.

Водночас, суд звертає увагу позивача, що відмова у задоволенні позову через обрання неефективного (неналежного) способу захисту не позбавляє його права заявити негаторний позов про повернення земельної ділянки або про розірвання договору оренди земельної ділянки.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 2-7, 10, 12,13,133, 258, 259, 263, 268, 279, 351, 352, 354 ЦПК України, ст. 11,15,16,202,203,205,207,215, 627 ЦК України, ст. ст. 14,15,21,22,32 Закону України «Про оренду землі», ст. 141 ЗК України, суд

Ухвалив:

Відмовити у задоволенні позовної заяви ОСОБА_2 до Товариства зобмеженою відповідальністю «Агрофірма Кривошиїнська» про визнання додаткової угоди від 18.09.2017 року до договору оренди землі від 29.10.2012 року недійсною.

З текстом рішення можливо ознайомитися за адресою: court.gov.ua

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду через суд першої інстанціїпротягом 30 днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або в разі розгляду справи (вирішення справи) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Суддя О.М. Коваленко