Ухвала

від 10.10.2024 по справі 395/909/24

НОВОМИРГОРОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 395/909/24 Провадження № 1-кп/395/66/2024

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 жовтня 2024 року м. Новомиргород

Новомиргородський районний суд Кіровоградської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1

при секретарі ОСОБА_2

за участю прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5

під час судового засідання, щодо розгляду кримінального провадження за № 1-кп\395\66\2024, внесеного в ЄРДР за № 12024121090000239 від 06.05.2024 року, стосовно

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,уродженця м.Новомиргород,Кіровоградської області, українця,громадянина України,з середньою-спеціальноюосвітою,непрацюючого, неодруженого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого: 17.08.2018 року Києво-Святошинським районним судом Київської області за ч. 1 ст. 162 ч. 3 ст. 185 КК України до позбавлення волі строком на 5 років, звільнений від відбуття покарання з іспитовим строком 3 роки, ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 09.04.2019 року скасовано звільнення від відбування покарання з випробуванням та направлено для відбування покарання, звільнений 11.08.2023 року по відбуттю покарання,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Новомиргородського районного суду Кіровоградської області перебуває обвинувальний акт за матеріалами кримінального провадження № 12024121090000239 відносно ОСОБА_4 , обвинуваченого у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України.

Під чассудового засіданняза данимкримінальним провадженнямпрокурором заявленоклопотання пропродовження строкузапобіжного заходущодо ОСОБА_4 у виглядітримання підвартою,оскільки наданий часзакінчується строкдії попередньоїухвали судупро обранняміри запобіжногозаходу увигляд триманняпід вартоющодо ОСОБА_4 та підчас досудовогорозслідування існувалита наданий часпродовжують існуватиризики передбаченіч.1ст.177КПК України,а самеможливості ОСОБА_4 переховуватись від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливатина свідківу цьомуж кримінальномупровадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення.

Обвинувачений ОСОБА_4 та захисник ОСОБА_5 в судовому засіданні не заперечували проти задоволення вказаного клопотання прокурора.

Заслухавши вищевказаніпоказання,суд прийшовдо висновкупро необхідністьзадоволення клопотанняпрокурора пропродовження триманняпід вартоющодо ОСОБА_4 за такими обставинами.

Відповідно до ч. 1 ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Відповідно до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, вчинити інше кримінальне правопорушення.

В судовомузасіданні встановлено,що якпід часдосудового розслідуванняіснували тана данийчас продовжуютьіснувати ризики, передбачені ст.177КПК України,а самеможливості ОСОБА_4 переховуватись від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні та вчинити інше кримінальне правопорушення.

Так, ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину,заякий передбаченопокаранняу виглядіпозбавлення волі від п`яти до восьми років з конфіскацією майна або без такої.

Водночас,ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»передбачено, що при розгляді справ суди застосовуютьКонвенцію про захист прав людини і основоположних свободта практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Пунктом 1статті 5 Європейської конвенції з прав людиниі основоположних свобод визначає, що кожен має право на свободу та особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом.

У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26.07.2001 р. ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Відповідно до рішення ЄСПЛ від 12.03.2013 року у справі «Волосюк проти України» тяжкість обвинувачення може бути достатньою причиною разом з іншими для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Тобто, у розумінні практики Європейського суду з прав людини сама тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.

Також у рішенні «Харченко проти України», ЄСПЛ зазначив, що тримання під вартою може бути виправдано тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості.

Зважаючи на викладене, суд все ж приходить до висновку, що обставини, на які посилався слідчий суддя при обранні обвинуваченому запобіжного заходу, не змінилися. Жоден із більш м`яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченимст.177 КПК України.

При цьому суд зазначає, що сама тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому, не є основною чи безпосередньою підставою для тримання під вартою, а оцінюється в сукупності з наявними ризиками, передбаченимист. 177 КПК України.

Розглядаючи можливість альтернативних запобіжних заходів, суд вважає їх такими, що не здатні забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого, тобто застосування більш м`яких запобіжних заходів до обвинуваченого на даний час неможливе, ризики, які виправдовують тримання особи під вартою, не зменшилися.

Обставини особистого життя та соціальної адаптації у суспільстві свідчать про наявність певних ознак нестабільного характеру поведінки обвинуваченого у звичайному житті (враховуючи обґрунтовану підозру вчинення тяжкого кримінального правопорушення та його поведінку), що дає підстави стверджувати те, що домашній арешт не забезпечить належних гарантій здатності обвинуваченого самостійно дотримуватись належної процесуальної поведінки без додаткових стимулюючих факторів.

Оцінюючи всі встановлені під час розгляду клопотання обставини, враховуючи ризик втечі, зумовлений тяжкістю покарання за інкримінованим йому злочином та обґрунтованість підозри, яка встановлена (та не спростована) при застосуванні запобіжного заходу, суд вважає, що на даний час більш м`які запобіжні заходи не будуть достатніми та не забезпечать належної процесуальної поведінки обвинуваченого.

Згідно даних, що характеризують обвинуваченого ОСОБА_4 , останній не працював, не перебуває у зареєстрованому шлюбі та немає на утриманні малолітніх дітей, немає постійного місця проживання, обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, отже є реальні підстави вважати, що обвинувачений ОСОБА_4 залишаючись на свободі, матиме змогу вчинити нове кримінальне правопорушення, що в свою чергу вказує на наявність ризиків, передбачених п. 1, 3, 5 ч. 1ст. 177 КПК України.

Тримання під вартою обвинуваченого як запобіжний захід відповідає особі обвинуваченого, характеру та тяжкості діяння, яке йому інкримінується, позбавляє можливості перешкодити інтересам правосуддя.

Крім того, дане кримінальне провадження має підвищений суспільний інтерес, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до свободи особистості ОСОБА_4 .

Згідност. 183 ч. 3 КПК Українисуд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбаченихКПК України, крім випадків, передбаченихст.183 ч.4 КПК України.

Відповідност.182 ч.5 п.2 КПК Українирозмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

При визначеннірозміру застависуд,беручи до уваги суспільну небезпеку злочину в скоєнні якого обвинувачуються ОСОБА_4 , особу останнього, який раніше судимий, враховуючи матеріальний стан обвинуваченого, приходить до висновку щодо визначення розміру застави у розмірі вісімдесяти прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 242240 гривень.

Крім цього,під чассудового засіданняза данимкримінальним провадженням прокуроромзаявлено клопотанняпро призначеннястаціонарної судово-психіатричної експертизи обвинуваченого ОСОБА_4 , оскільки згідно інформації, яка надійшла з ДУ «Кропивницький слідчий ізолятор», в якому утримується обвинувачений, зі змісту якої випливає, що ОСОБА_4 був оглянутий психіатром та встановлено факт наявності психічного захворювання внаслідок довготривалого вживання опії дів, та висновку судово-психіатричногоексперта №383від 17.09.2024 ОСОБА_4 потребує тривалогоспостереження вумовах психіатричногостаціонару тастаціонарної судово-психіатричноїекспертизи, тому виник сумнів щодо його психічного стану та наявності у нього психічної хвороби.

Обвинувачений ОСОБА_4 та його захисник в судовому засіданні не заперечували проти задоволення заявленого клопотання.

Заслухавши думки учасників кримінального провадження, перевіривши матеріали справи, суд приходить до висновку про необхідністьпризначення стаціонарної судово психіатричної експертизи з наступних підстав.

Під час судового розгляду суд за клопотанням сторін кримінального провадження або потерпілого за наявності підстав, передбачених статтею 242 цього Кодексу, має право своєю ухвалою доручити проведення експертизи експертній установі, експерту або експертамч. 1 ст. 332 КПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 242 КПК України експертиза проводиться експертною установою, експертом або експертами, яких залучають сторони кримінального провадження або слідчий суддя за клопотанням сторони захисту у випадках та порядку, передбачених статтею 244 цього Кодексу, якщо для з`ясування обставин, що мають значення для кримінального провадження, необхідні спеціальні знання. Не допускається проведення експертизи для з`ясування питань права.

Згідно з ч. 1ст.332КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторін кримінального провадження або потерпілого за наявності підстав, передбачених статтею 242 цього Кодексу, має право своєю ухвалою доручити проведення експертизи експертній установі, експерту або експертам.

Згідно ч. 2 ст. 509 КПК України у разі необхідності здійснення тривалого спостереження та дослідження особи може бути проведена стаціонарна психіатрична експертиза, для чого така особа направляється до відповідного медичного закладу на строк не більше двох місяців. Питання про направлення особи до медичного закладу для проведення психіатричної експертизи вирішується під час досудового розслідування - ухвалою слідчого судді за клопотанням сторони кримінального провадження в порядку, передбаченому для подання та розгляду клопотань щодо обрання запобіжного заходу, а під час судового провадження - ухвалою суду.

Статтею 1 Закону України «Про судову експертизу» визначено, що судова експертиза - це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об`єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду.

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про судову експертизу» судово-експертну діяльність здійснюють державні спеціалізовані установи, їх територіальні філії, експертні установи комунальної форми власності, а також судові експерти, які не є працівниками зазначених установ, та інші фахівці (експерти) з відповідних галузей знань у порядку та на умовах, визначених цим Законом.

Організаційні засади проведення судово-психіатричної експертизи визначені Порядком проведення судово-психіатричної експертизи, затвердженим наказом Міністерства охорони здоров`я України від 08.05.2018 року № 865.

Відповідно до п. 10 Порядку проведення судово-психіатричної експертизи предметом СПЕ є психічний стан особи у певні юридично значимі проміжки часу. Психічний стан особи у певні юридично значимі проміжки часу визначається з метою надання відповіді на запитання, поставлені особою або органом, яка (який) залучила(в) експерта, або слідчим суддею чи судом, що доручив проведення експертизи.

Згідно доп.22стаціонарна експертизапроводиться векспертній установіна підставівідповідного процесуальногодокумента пропризначення СПЕ.Стаціонарна СПЕпроводиться векспертній установіз окремимутриманням осіб,яких тримаютьі нетримають підвартою. Строк проведення стаціонарної СПЕ становить до двох місяців, якщо коротший строк не встановлено ухвалою слідчого судді або суду.

Статтею 3 Закону України «Про психіатричну допомогу» встановлена презумпція психічного здоров`я, відповідно до якої кожна особа вважається такою, яка не має психічного розладу, доки наявність такого розладу не буде встановлено на підставах та в порядку, передбачених цим Законом та іншими законами України.

Відповідно до п. 14 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 1997 року №8 «Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах» судово-психіатрична експертиза обов`язково призначається для визначення психічного стану обвинуваченого за наявності у справі даних, які викликають сумнів щодо його осудності.

Європейським судом з прав людини в своїй усталеній практиці зазначено, що особа не може вважатися «психічно хворою» та бути позбавлена волі, якщо не дотримано трьох нижченаведених мінімальних умов: по-перше, об`єктивна медична експертиза повинна достовірно встановити, що особа є психічно хворою; по-друге, психічний розлад має бути таким, що обумовлює примусове тримання особи у психіатричній лікарні; по-третє, необхідність продовжуваного тримання у психіатричній лікарні залежить від стійкості такого захворювання (рішення ЄСПЛ «Вінтерверп проти Нідерландів»).

Крім того, суд вважає, що жодне позбавлення свободи особи, яка вважається психічно хворою, не може розглядатися як таке, що відповідає підпункту «е» пункту 1 статті 5 Конвенції, якщо воно було призначене без висновку медичного експерта. Це правило є застосовним навіть якщо метою тримання заявника є саме отримання медичного висновку (рішення ЄСПЛ у справі «Варбанов проти Болгарії»). Конкретні форма і порядок можуть відрізнятися залежно від обставин. У термінових випадках або у випадках, коли особу затримано внаслідок агресивної поведінки, прийнятним може бути отримання такого висновку одразу після затримання. В усіх інших випадках необхідною є попередня консультація з лікарем. Коли такої можливості немає (наприклад, у зв`язку з відмовою зазначеної особи з`явитися для проведення огляду), потрібно принаймні призначити проведення медичної експертизи на підставі документів з матеріалів справи, і якщо цього зроблено не буде, не можна стверджувати, що наявність у особи психічної хвороби було достовірно доведено.

В ході розгляду справи виникла необхідність у проведенні стаціонарної судово-психіатричної експертизи, спрямованої на встановлення психічного стану обвинуваченого, в тому числі наявності у нього психічних розладів чи психічної хвороби, для встановлення стану осудності обвинуваченого.

А тому, у зв`язку з необхідністю встановлення істини по справі та перевірки обставин справи, які мають істотне значення для кримінального провадження, суд вважає за доцільне клопотання прокурора задовольнити та призначити у кримінальному провадженні стаціонарну судово-психіатричну експертизу для встановлення психічного стану обвинуваченого ОСОБА_4 .

Керуючись ст.ст.177-178,182,183,193-194,196,242, 331-332,370-372 КПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_4 задовольнити.

Продовжити захід забезпечення кримінального провадження, щодо обвинуваченого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у вигляді тримання під вартою на строк до 60 днів, а саме до 08 грудня 2024 року, включно.

Визначити розмір застави в сумі 242240 гривень і покласти на обвинуваченого у разі внесення застави обов`язки, передбаченіст.194 КПК України.

Клопотання прокурорапро призначення судово-психіатричної експертизи - задовольнити.

Призначити у справі стаціонарну судово психіатричну експертизу, проведення якої доручити експертам Львівської філії судово-психіатричних експертиз Державної установи «Інститут психіатрії, судово-психатричної експертизи та моніторингу наркотиків Міністерства охорони здоров`я України».

На вирішення експертизи поставити такі питання:

- Чи страждав обвинувачений ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , під час вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення будь-яким психічним розладом?

- Чи страждає обвинувачений ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у даний час психічною хворобою, що позбавляє його можливості усвідомлювати свої дії або керувати ними? Якщо так, то коли почалася ця психічна хвороба?

- Чи міг ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , під час вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення усвідомлювати свої дії та керувати ними?

- Чи потребує обвинувачений ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , застосування до нього примусових заходів медичного характеру, якщо так, то яких саме?

- Чи є обвинувачений ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , осудним у розумінні ч. 1 ст. 19 КК України?

- Чи відсутні ознаки метасимуляції обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , психічної хвороби?

Попередити експертів про кримінальну відповідальність за ст.ст.384,385 КК України.

Справу - замінник матеріалів кримінального провадження, копію ухвали направити до Львівської філії судово-психіатричних експертиз Державної установи «Інститут психіатрії, судово-психатричної експертизи та моніторингу наркотиків Міністерства охорони здоров`я України» для проведення стаціонарної судово-психіатричної експертизи для виконання.

Надати дозвіл на направлення обвинуваченого ОСОБА_4 для проходження стаціонарної судово-психіатричної експертизи до Львівської філії судових експертиз ДУ «Інститут психіатрії, судово-психатричної експертизи та моніторингу наркотиків Міністерства охорони здоров`я України».

Для проведення призначеної стаціонарної судово-психіатричної експертизи, обвинуваченого ОСОБА_4 , на час проведення експертизи видати з Державної установи «Кропивницький слідчий ізолятор» з подальшою його доставкою до Львівської філії судових експертиз ДУ «Інститут психіатрії, судово-психатричної експертизи та моніторингу наркотиків Міністерства охорони здоров`я України» .

Після проведення стаціонарної судово-психіатричної експертизи, обвинуваченого ОСОБА_4 зворотно доставити (конвоювати) до Державної установи «Кропивницький слідчий ізолятор».

Встановити строк виконання стаціонарної судової-психіатричної експертизи до 02.12.2024 року.

Зобов`язати Державну установу «Кропивницький слідчий ізолятор» повідомити Новомиргородський районний суд Кіровоградської області про виконання даної ухвали.

Висновок стаціонарної судово-психіатричної експертизи після її проведення терміново направити до Новомиргородського районного суду Кіровоградської області.

Контроль за виконанням ухвали суду покласти на процесуального прокурора у даному кримінальному провадженні начальника Новомиргородського відділу Новоукраїнської окружної прокуратури ОСОБА_3 ..

Копію ухвали вручити учасникам провадження для відома та направити до ДУ "Кропивницький слідчий ізолятор" для виконання.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала можебути оскарженапротягом п`ятиднів з дня її оголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

На ухвалу в частині призначення експертизи може бути подана апеляційна скарга до Кропивницького апеляційного суду протягом семи днів з дня її проголошення.

Суддя: ОСОБА_1