Постанова

від 08.10.2024 по справі 610/588/21

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 жовтня 2024 року

м. Харків

справа № 610/588/21

провадження № 22-ц/818/2742/24

Харківський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Тичкової О.Ю.,

суддів колегії Маміної О.В., Пилипчук Н.П.,

за участюсекретарясудовогозасідання Волобуєва О.О.

сторони справи:

скаржник - ОСОБА_1

особа дії якої оскаржуються - державний виконавець Балаклійського ВДВС в Ізюмському районі Харківської області Колотило В.Г.

зацікавлені особи - ОСОБА_2 , ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Харків апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Балаклійського районного суду Харківської області від 22 травня 2024 року постановлену у складі судді Тімонової В.М.,-

ВСТАНОВИВ:

В лютому 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду із скаргою, в якій просив визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку для подання скарги на дії (бездіяльність) державного виконавця поважною;поновити строк на оскарження дій (бездіяльність) державного виконавця Балаклійського ВДВС в Ізюмському районі Харківської області Колотило В.Г. ( надалі державний виконавець, виконавець); визнати неправомірними дії державного виконавця щодо прийняття ВП № 68084680 від 10.01.2022 про стягнення зі скаржника на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання повнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який продовжує навчання у розмірі 1/6 частини з усіх видів заробітку щомісячно, починаючи з 04.03.2021 року і до досягнення 23 річного віку або припинення навчання, тобто по 30.06.2024; визнати неправомірними дії чи бездіяльність державного виконавця щодо неналежного повідомлення ОСОБА_1 про відкриття ВП № 68084680 від 10.01.2022;визнати неправомірними дії чи бездіяльність державного виконавця щодо неналежного повідомлення з розрахунковим рахунком стягувача; скасувати постанову державного виконавця від 10.01.2022 про відкриття виконавчого провадження № 68084680.

В обґрунтування скарги посилався на те, що рішенням Балаклійського районного суду Харківської області від 11.05.2021 стягнуто з нього на користь сина аліменти в розмірі 1/6 частини доходу, зазначене рішення суду він оскаржував, але з постановою Харківського апеляційного суду від 29.11.2021 його не ознайомили та не направили належним чином на його адресу. Жодних повідомлень від виконавчої служби про відкриття виконавчого провадження він не отримував. З моменту повномасштабного вторгнення рф єдиним шляхом стягнення аліментів є добровільна їх сплата. 16.01.2024 отримав ухвалу Балаклійського районного суду Харківської області про відкриття провадження по справі № 610/434/23 від 02.01.2024 за позовом ОСОБА_2 про стягнення з нього неустойки внаслідок заборгованості по аліментам. Саме ці обставини були підставою для звернення до виконавчої служби про зарахування добровільно виплачених аліментів. Проте, 14.02.2024 він отримав відмову Балаклійського відділу державної виконавчої служби в Ізюмському районі Харківської області СМУ МЮ (м. Харків) у зарахуванні при примусовому виконанні рішення суду добровільно сплачених ним аліментів на розрахунковий рахунок сина ОСОБА_4 . Постанову Балаклійського відділу державної виконавчої служби в Ізюмському районі Харківської області СМУ М, (м. Харків) про відкриття ВП № 68084680 від 10.01.2022 на підставі виконавчого листа № 610/588/21, виданого 22.12.2021, згідно якого з нього стягнуто аліменти на користь ОСОБА_2 на утримання сина ОСОБА_3 він не отримував. У зв`язку з необізнаністю про існування відкритого виконавчого провадження, він добровільно сплачував аліменти на розрахунковий рахунок свого сина ОСОБА_3 . Тому вважає, що зазначене виконавче провадження відкрито з порушенням вимог закону і постанова про його відкриття підлягає скасуванню, а дії державного виконавця у вказаному виконавчому провадженні належить визнати неправомірними.

Ухвалою Балаклійського районного суду Харківської області від 22 травня 2024 року поновлено ОСОБА_1 строк на звернення до суду зі скаргою на дії (бездіяльність) державного виконавця та у задоволенні скарги ОСОБА_1 на дії (бездіяльність) державного виконавця відмовлено.

Ухвала мотивована тим, що скаржник не надав належного обґрунтування та не довів порушення своїх прав з боку державного виконавця. Оскаржувані заявником дії були вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця, права ОСОБА_1 як боржника у виконавчому провадженні з боку державного виконавця порушені не були.

Не погодившись з ухвалою суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просив ухвалу в частині відмови в задоволенні скарги скасувати та ухвалити нову постанову, якою задовольнити скаргу.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що при розгляді скарги судом не взято до уваги, що матеріали справи не містять доказів про поштове відправлення та вручення боржнику постанови про відкриття виконавчого провадження. Зазначене призвело до низки подій, якими виконавець порушив права Боржника у виконавчому провадженні та не надав можливості виконати встановлені рішенням суду обов`язки добровільно. В іншому апелянт посилався на доводи зазначені в скарзі.

Відзиву на апеляційну скаргу до суду не надходило.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги в межах вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів уважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідностатті 367 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, лише якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

У відповідності до частин 1-5 статті 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване судове рішення першої інстанції відповідає зазначеним вище вимогам цивільного процесуального законодавства України.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи рішенням Балаклійського районного суду Харківської області від 11.05.2021 стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти у розмірі 1/6 частини усіх видів заробітку щомісячно, починаючи з 04.03.2021 і до закінчення сином навчання, тобто по 30.06.2024, але не довше ніж до досягнення ним 23 років (т.1. а.с. 187-188).

Вказане рішення суду було направлено сторонам на їх електронні адреси, зазначеними ними у своїх заявах (т.1 а.с. 189-191).

Не погоджуючись з рішенням суду від 11.05.2021 відповідачем ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу (т. 2 а.с. 1-5)

Постановою Харківського апеляційного суду від 29.11.2021 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, рішення Балаклійського районного суду Харківської області від 11.05.2021 змінено в частині визначення стягувача аліментів, а саме: стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/6 частини усіх видів заробітку щомісячно, починаючи з 04.03.2021 і до закінчення сином навчання, тобто по 30.06.2024, але не довше ніж до досягнення ним 23 років (т. 2 а.с. 59-66).

Вказану постанову суду направлено сторонам по справі, яку було отримано заявником ОСОБА_1 03.12.2021 (т. 2 а.с. 71).

На виконання рішення суду 22.12.2021 стягувачу ОСОБА_2 було видано виконавчі листи по цивільній справі № 610/588/21 (провадження № 2/610/407/2021) (т. 2 а.с. 72, 73).

06.01.2022 ОСОБА_2 звернулась до Балаклійського ВДВС в Ізюмському районі Харківської області СМУ МЮ (м.Харків) із заявою про прийняття до примусового виконання виконавчого листа, виданого 22.11.2021 Балаклійським районним судом Харківської області про стягнення з ОСОБА_1 на її користь аліментів на утримання дитини, яка навчається (т. 2 а.с. 150, 151).

Постановою державного виконавця Балаклійського ВДВС в Ізюмському районі Харківської області СМУ МЮ (м.Харків) Колотило В.Г. 10.01.2022 відкрито виконавче провадження № 68084680 з примусового виконання виконавчого листа № 610/588/21, виданого 22.12.2021 Балаклійським районним судом Харківської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/6 частини всіх видів заробітку щомісячно, починаючи з 04.03.2021 до досягнення ним 23 річного віку або припинення навчання, тобто по 30.06.2024 (т. 2 а.с. 153) та направлено за вих. №201, 204 10.01.2022 стягувачу ОСОБА_2 та боржнику ОСОБА_1 (т. 2 а.с. 152), що також підтверджено копією журналу реєстрації вихідної кореспонденції Балаклійського ВДВС в Ізюмському районі Харківської області СМУ МЮ (м.Харків) за 10.01.2022 (т. 2 а.с. 227-238).

Державним виконавцем Балаклійського ВДВС в Ізюмському районі Харківської області СМУ МЮ (м.Харків) Колотило В.Г. проведено розрахунок заборгованості за вказаним виконавчим листом, відповідно до якого заборгованість станом на 01.01.2022 складала 19987,03 грн.(т. 2 а.с. 154).

Постанову від 10.01.2022 державним виконавцем також було направлено до ТОВ «НВП «Детагео» 13.01.2022, що підтверджується копією квитанції (т. 2 а.с.155-156).

04.02.2022 до ВДВС надійшла довідка про те, що ОСОБА_1 працює з 15.04.2016 у ТОВ «НВП «ДАТАГЕО» на посаді директора, яка підписана саме боржником ОСОБА_1 (т. 2 а.с. 160).

На підставі вказаної довідки державним виконавцем зменшено суму боргу за постановою про звернення стягнення на доходи боржника № 68084680 від 10.01.2022 за вих. № 209 з 19987,03 грн на 8966,18 грн. (т. 2. а.с. 161).

Розпорядженням № 68084680 державного виконавця ОСОБА_5 грошові кошти у сумі 181 грн, що надійшли 07.02.2022 на рахунок з обліку депозитних сум при примусовому виконанні виконавчого документа № 610/588/21, виданого 22.12.2021 Балаклійським районним судом Харківської області про стягнення грошових коштів з ОСОБА_1 , перераховано на розрахункові рахунки витрат виконавчого провадження ( т. 2 а.с. 162).

Відповідно до частини 5статті 124 Конституції Українисудові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

У пункті 9 частини 3статті 129 Конституції Українидо основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

Відповідно достатті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов`язків має право на справедливий судовий розгляд. Виконання судового рішення є складовою частиною судового розгляду.

Європейський суд з прав людини зауважив, що «право на судовий розгляд, гарантоване статтею 6 Конвенції, також захищає і виконання остаточних та обов`язкових судових рішень, які у країні, що поважає верховенство права, не можуть залишатися невиконаними, завдаючи шкоди одній із сторін» (Жовнер проти України, № 56848/00, § 33, Європейський суд з прав людини, від 29 червня 2004 року).

Відповідно достатті 1 Закону України «Про виконавче провадження»виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначеніКонституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цьогоЗакону, а також рішеннями, які відповідно до цьогоЗаконупідлягають примусовому виконанню.

Судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами (частина перша статті 18 ЦПК України).

Згідно зі статтею 2 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: верховенства права; обов`язковості виконання рішень; законності; диспозитивності; справедливості, неупередженості та об`єктивності тощо.

Частиною 1ст. 4 ЦПК Українипередбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч. 1ст. 13 ЦПК України).

Відповідно достатті 447 ЦПК Українисторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цьогоКодексу, порушено їхні права чи свободи.

Відповідно дост. 449 ЦПК Українискаргу може бути подано до суду: у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав чи свобод; у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав чи свобод, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій.

Пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом.

Згідно частин 2,3ст. 451 ЦПК Україниу разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби задовольнити вимогу заявника та усунути порушення або іншим шляхом поновлює його порушені права чи свободи.

Якщо оскаржуване рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби і права чи свободи заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову у задоволенні скарги.

Отже за змістом вказаних норм закону, обов`язковою умовою для задоволення скарги сторони виконавчого провадження є встановлення факту порушення прав заявника.

Відповідно до частини 5статті 124 Конституції Українисудові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

У пункті 9 частини 3статті 129 Конституції Українидо основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

Відповідно достатті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов`язків має право на справедливий судовий розгляд. Виконання судового рішення є складовою частиною судового розгляду.

Європейський суд з прав людини зауважив, що «право на судовий розгляд, гарантоване статтею 6 Конвенції, також захищає і виконання остаточних та обов`язкових судових рішень, які у країні, що поважає верховенство права, не можуть залишатися невиконаними, завдаючи шкоди одній із сторін» (Жовнер проти України, № 56848/00, § 33, Європейський суд з прав людини, від 29 червня 2004 року).

Згідно з пунктами 1, 2, 3, 5 ч. 2ст.18Закону України«Про виконавчепровадження» виконавець зобов`язаний: здійснювати заходи примусового виконанн я рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання; роз`яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов`язки.

Статтею 28 Закону України «Про виконавче провадження»передбачено, що копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур`єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1-4 частини дев`ятоїстатті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Відповідно до частини 4статті 263 ЦПК Українипри виборі та застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Верховний Суд у постанові від 29 липня 2022 року справа № 336/703/21 дійшов висновку, що «у справі, що переглядається, суди встановили, що дії приватного виконавця щодо надсилання документів виконавчого провадження відповідають правиламстатті 28 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки копію постанови про відкриття виконавчого провадження від 10 квітня 2020 року надіслано боржнику рекомендованою кореспонденцією 13 квітня 2020 року, тобто в перший робочий день з дня винесення цієї постанови, за адресою, зазначеною у виконавчому листі. Всі інші постанови, ухвалені приватним виконавцем у виконавчому провадженні, надіслані на адресу ОСОБА_1, зазначену у виконавчому листі, простою кореспонденцією. Враховуючи викладене, Верховний Суд погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про те, що згідно з правилами частини 1статті 28 Закону України «Про виконавче провадження»ОСОБА_1 був належно повідомленим про початок примусового виконання судового рішення, оскільки йому надіслано копію постанови про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі. Такі висновки узгоджуються з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 17лютого 2021 року у справі № 161/16789/19 (провадження № 61-2931св20), від 18травня 2021 року у справі № 2-1028/11 (провадження № 61-3706св21) та від 10листопада 2021 року у справі № 2-5232/09 (провадження № 61-3888св20)».

Виконавець не повинен пересвідчуватися в отриманні боржником копії постанови про відкриття виконавчого провадження, оскільки це суперечить положенню частини першої статті 28 Закону № 1404-VIII, згідно з якою копія постанови про відкриття виконавчого провадження направляється рекомендованим поштовим відправленням, та боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Зазначене узгоджується також з правовим висновком, викладеним у постановах Верховного Суду від 28 січня 2021 року у справі № 643/8028/15 (провадження № 61-10442св20), від 18 березня 2021 року у справі № 520/10954/15-ц (провадження № 61-7198св20).

Колегія суддів також відхиляє доводи скаржника стосовно ненаправлення на його адресу постанови про відкриття виконавчого провадження, оскільки вони спростовуються даними копії журналу реєстрації вихідної кореспонденції Балаклійського ВДВС в Ізюмському районі Харківської області СМУ МЮ (м. Харків) за 10.01.2022 про направлення копії постанови (т. 2 а.с. 227 - 238).

Дії виконавця щодо надсилання документів виконавчого провадження відповідають правилам статті 28 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки копію постанови про відкриття виконавчого провадження надіслано боржнику рекомендованою кореспонденцією, за адресою, зазначеною у виконавчому листі.

Додатково апеляційний суд зазначає, що ОСОБА_1 був обізнаний про наявність виконавчого провадження, цікавився про його долю, що підверджується прерпискою з державним виконавцем, направленням на адресу державного виконавця довідки з місця роботи боржника, що була підписана самим боржником як директором товариства (т.2 а.с. 165-168).

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

Добросовісність це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), базується на римській максимі «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium принцип добросовісності.

Під час вирішення інших категорій правових спорів також слід виходити з того, що добросовісність - це певний стандарт поведінки, який характеризується чесністю, відкритістю і повагою до інших суб`єктів правовідносин; поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони.

Оскільки скаржник заявляючи про неотримання ним копії постанови про відкриття виконавчого провадження та як слідство свою необізнаність про примусове виконання рішення суду діє всупереч своїй попередній поведінці у виконавчому провадженні, судова колегія вважає такі його дії недобросовісними і погоджується з висновком суду про відсутність підстав для задоволення скарги.

Відповідно до статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують і не є підставою для скасування ухваленого судового рішення. Тому апеляційну скаргу належить залишит без задоволення, а ухвалу суду залишити без змін.

Оскільки апеляційну скаргу залишено без задоволення, питання щодо перерозподілу судових витрат відповідно достатті 141 ЦПК УкраїнитаЗакону України «Про судовий збір»не вирішувалося.

Керуючись ст.367, п.1 ч.1 ст.374, ст.375, ст.382, ст.384 ЦПК України, апеляційній суд

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Ухвалу Балаклійського районного суду Харківської області від 22 травня 2024 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку тільки в випадках передбаченихстаттею 389 Цивільного процесуального кодексу Українибезпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 10 жовтня 2024 року.

Головуючий О. Ю. Тичкова

Судді О.В.Маміна

Н.П.Пилипчук