Постанова

від 10.10.2024 по справі 148/2029/22

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 148/2029/22

Провадження № 22-ц/801/1859/2024

Категорія: 72

Головуючий у суді 1-ї інстанції Ковганич С. В.

Доповідач:Медвецький С. К.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 жовтня 2024 рокуСправа № 148/2029/22м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Медвецького С. К. (суддя-доповідач),

суддів: Копаничук С. Г., Оніщука В. В.,

за участю секретаря судового засідання - Литвина С. С.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

третя особа, без самостійних вимог - Тульчинська міська рада,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 2 цивільну справу № 148/2029/22 за апеляційною скаргою адвоката Кравченко К. М. в інтересах ОСОБА_2 на рішення Тульчинського районного суду Вінницької області від 06 листопада 2023 року, ухвалене у складі судді Ковганича С. В. у залі суду, повний текст якого складено 15 листопада 2023 року,

встановив:

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2022 року ОСОБА_1 звернулась до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Тульчинська міська рада, як орган опіки та піклування, про позбавлення батьківських прав, стягнення аліментів та призначення опікуна над дітьми.

Позов мотивований тим, що її сестра ОСОБА_3 та відповідач перебували у зареєстрованому шлюбі.

Від шлюбу мають дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 померла в с. Колосово Республіка Молдова.

Шлюб між сестрою та відповідачем не був розірваний, однак шлюбні відносини були припинені до смерті останньої.

Після припинення шлюбних відносин діти залишились проживати з ОСОБА_3 у Республіці Молдова, а відповідач повернувся в Україну.

Указує, що самостійно здійснювала догляд за хворою сестрою та її дітьми, надавала матеріальну допомогу на лікування останньої та утримання дітей. За власні кошти, без участі відповідача, здійснила поховання ОСОБА_3 .

Згодом вона прийняла рішення про переїзд її малолітніх племінників в Україну, відтак з 08 жовтня 2022 року діти проживають у її сім`ї за адресою: АДРЕСА_1 .

26 жовтня 2022 року відповідач подав до Тульчинської міської ради заяву про те, що не заперечує проти позбавлення його батьківських прав щодо його малолітніх дітей.

Рішенням виконавчого комітету Тульчинської міської ради від 16 листопада 2022 № 326 затверджено висновок про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 щодо його малолітніх дітей.

Вважає, що ОСОБА_2 свідомо ухиляється від виконання своїх обов`язків по вихованню та матеріальному забезпеченні дітей, нехтує своїми батьківськими обов`язками, не піклується про їх фізичний і духовний розвиток.

Указує, що бажає бути опікуном малолітніх дітей її померлої сестри.

Посилаючись на ці обставини, з урахуванням уточнених позовних вимог, ОСОБА_1 просила суд:

позбавити ОСОБА_2 батьківських прав щодо малолітніх: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ;

встановити опіку над малолітніми ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ;

призначити її опікуном над малолітніми дітьми: ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ;

встановити піклування над неповнолітнім ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ;

призначити її піклувальником над неповнолітнім ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ;

стягнути з ОСОБА_2 на її користь аліменти на утримання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі всіх видів заробітку, але не менше 50 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку на кожну дитину, щомісячно, починаючи з дня подачі заяви до досягнення дітьми повноліття.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Тульчинського районного суду Вінницької області від 06 листопада 2023 року, з урахуванням ухвали цього ж суду про виправлення описки від 10 листопада 2023 року, позов задоволено.

Позбавлено ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , батьківських прав відносно малолітніх дітей: ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та неповнолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Встановлено опіку над малолітніми дітьми: ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Призначено ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , опікуном над малолітніми дітьми: ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Встановлено піклування над неповнолітнім ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Призначено ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , піклувальником над неповнолітнім ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі частки зі всіх видів його заробітку (доходів), але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку на кожну дитину, щомісячно, починаючи з 15 грудня 2022 року і до досягнення дітьми повноліття.

Рішення суду в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць допущено до негайного виконання.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду мотивовано тим, що:

ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків, є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом;

батько може бути позбавлений судом батьківських прав, якщо він ухиляється від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини;

судом установлено, що ОСОБА_13 не проживає разом зі своїми дітьми, без поважних причин не бере участі в їх вихованні та утриманні, залишив дітей на виховання їх тітки, з якою вони проживають з жовтня 2022 року, не спілкується з дітьми, не піклується про їх фізичний та духовний розвиток, не цікавиться їх розвитком, інтересами та здібностями, відтак свідомо нехтує своїми батьківськими обов`язками щодо виховання дітей;

судом урахована позиція відповідача, який своїх заперечень щодо позбавлення його батьківських прав відносно дітей не висловив;

діти ОСОБА_14 , ОСОБА_6 та ОСОБА_15 позбавлені батьківського піклування, відтак наявні підстави для встановлення над ними опіки та піклування;

позивач виявила бажання бути опікуном малолітніх ОСОБА_7 , ОСОБА_6 та піклувальником неповнолітнього ОСОБА_4 , які є її племінниками, протипоказань щодо цього немає, тому з метою захисту особистих і майнових інтересів цих дітей, позовна вимога про встановлення опіки та піклування над ними підлягає задоволенню;

відповідач є батьком дітей і за законом зобов`язаний надавати допомогу на їх утримання, тому з нього на користь позивача слід стягнути аліменти на утримання дітей.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

У липні 2024 року адвокат Кравченко К. М. в інтересах ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати й ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.

Рух справи в суді апеляційної інстанції

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Вінницького апеляційного суду від 29 липня 2024 року для розгляду цієї справи визначено склад колегії суддів: головуючий - суддя Медвецький С. К., судді: Голота Л. О., Оніщук В. В.

Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 30 липня 2024 року витребувано матеріали цивільної справи з місцевого суду.

Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 07 серпня 2024 року причини пропуску строку на апеляційне оскарження заочного рішення Тульчинського районного суду Вінницької області від 06 листопада 2023 року визнано неповажними, апеляційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення її недоліків.

20 серпня 2024 року на виконання вимог ухвали заявником подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження.

Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 22 серпня 2024 року поновлено строк на апеляційне оскарження заочного рішення Тульчинського районного суду Вінницької області від 06 листопада 2023 року, відкрито апеляційне провадження у справі та надано учасникам справи строк на подання відзиву на апеляційну скаргу.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Вінницького апеляційного суду від 11 вересня 2024 року для розгляду цієї справи замінено суддю Голоту Л. О. та визначено склад колегії суддів: головуючий - суддя Медвецький С. К., судді Копаничук С. Г., Оніщук В. В.

Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 11 вересня 2024 року призначено справу до розгляду на 19 вересня 2024 року 09:00 год з повідомленням сторін.

19 вересня 2024 року розгляд справи відкладено на 10 жовтня 2024 року 09:00 год у зв`язку з неявкою учасників справи.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Апеляційна скарга мотивована тим, що:

судом першої інстанції не було досліджено усі обставини справи;

дружина та діти відповідача проживали в Республіці Молдова, а він, з метою утримання сім`ї, працював за кордоном та у Києві;

ОСОБА_2 постійно приїжджав до сім`ї, надавав кошти для лікування хворої дружини та утримання дітей;

після початку повномасштабного вторгнення рф на територію України відповідач не мав змоги виїхати до сім`ї, оскільки є особою призивного віку;

ОСОБА_2 не в повній мірі розумів наслідки підписаної ним заяви про відмову від утримання та виховання дітей;

відповідач спілкується з дітьми та матеріально їх утримує;

матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження його умисного, винного та свідомого ухилення від виконання батьківських обов`язків;

суд першої інстанції формально та поверхнево здійснив оцінку доказів, обґрунтувавши оскаржуване заочне рішення заявами відповідача про відмову від утримання, виховання дітей та згоди щодо позбавлення батьківських прав;

позбавлення батьківських прав є винятковою мірою, яка тягне за собою надзвичайні правові наслідки як для батька, так і для дітей.

Відзив на апеляційну скаргу впродовж встановленого судом строку не надходив.

Явка учасників справи

У судовому засіданні відповідач ОСОБА_2 та його представник - адвокат Кравченко К. М. підтримали апеляційну скаргу з посиланням на викладені у ній підстави.

Позивач ОСОБА_1 та третя особа, без самостійних вимог в судове засідання не з`явились, про час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином, причин неявки не повідомили, а тому згідно вимог частини другої статті 372 ЦПК України їх неявка не перешкоджає апеляційному розгляду справи.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Судом установлено, що 26 березня 2004 року відповідач зареєстрував шлюб з ОСОБА_17 , яка після реєстрації шлюбу змінила прізвище на ОСОБА_18 .

Від шлюбу мають трьох дітей: сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , дочок ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

ІНФОРМАЦІЯ_3 в с. Колосово, Республіка Молдова померла дружина відповідача - ОСОБА_3 .

Позивач є рідною сестрою померлої ОСОБА_3 .

Згідно заяви від 29 серпня 2022 року, посвідченої приватним нотаріусом Тульчинського районного нотаріального округу Мовчан В. І., зареєстрованої в реєстрі за № 461, відповідач надав згоду на виїзд з Придністров`я до України своїх малолітніх дітей у супроводі позивача.

Із заяви від 09 вересня 2022 року, посвідченої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Лисенко О. О., зареєстрованої в реєстрі за № 769 слідує, що відповідач надав згоду на призначення опікуном (піклувальником) його малолітніх дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадян України - ОСОБА_1 та/або ОСОБА_19 .

Згідно заяви від 28 вересня 2022 року, посвідченої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Лисенко О. О., зареєстрованої в реєстрі за № 812, ОСОБА_2 надав згоду на реєстрацію його малолітніх дітей для отримання громадянства України та оформлення на їх ім`я посвідчення особи для виїзду в Україну з Республіки Молдова.

Згідно довідок про реєстрацію особи громадянином України, виданих посольством України в Республіці Молдова № 536-4233, № 536-4234 № 536-4235 від 29 вересня 2022 року ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстровані громадянами України.

Із заяви від 20 жовтня 2022 року, посвідченої державним нотаріусом Тульчинської державної нотаріальної контори Сухомлин О. А., зареєстрованої в реєстрі за № 1-1516 слідує, що ОСОБА_2 відмовився від утримання та виховання своїх малолітніх дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які проживають за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно довідок Тульчинського ліцею № 1 Тульчинської міської ради Вінницької області від 12 жовтня 2022 року № 01-22/222, № 01-22/223 ОСОБА_15 навчається в 7В класі, ОСОБА_14 та ОСОБА_6 - в 1Б класі.

З довідки Тульчинського ліцею № 1 Тульчинської міської ради Вінницької області від 07 вересня 2023 року № 01-22/244 слідує, що за час навчання дітей: ОСОБА_4 , учня 8В класу, ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , учнів 2Б класу, їх батько ОСОБА_2 безпосередньої участі у вихованні дітей, батьківських зборах, ліцейних та позакласних заходах не приймав.

Згідно висновку про стан здоров`я, фізичний та розумовий розвиток дитини від 09 вересня 2023 року № 116 у дитини ОСОБА_4 наявний діагноз: пігментний невус тулуба.

Відповідно висновку про стан здоров`я, фізичний та розумовий розвиток дитини від 09 вересня 2023 року № 115 у дитини ОСОБА_7 наявний діагноз: пігментний невус шкіри обличчя.

Згідно копії висновку про стан здоров`я, фізичний та розумовий розвиток дитини від 09 вересня 2023 року № 114 дитина ОСОБА_6 здорова, патології не виявлено.

З повідомлення КНП «Тульчинський центр ПМСД» Тульчинської міської ради Вінницької області від 12 вересня 2023 року № 442 слідує, що в КНП «Тульчинський центр ПМСД» Тульчинської міської ради наявні активні декларації, укладені між пацієнтами ОСОБА_11 , ОСОБА_10 , ОСОБА_6 , законний представник пацієнтів - ОСОБА_1 , та лікарем практики сімейної медицини Кинашівської загальної практики сімейної медицини - ОСОБА_27 До КНП «Тульчинський центр ПМСД» Тульчинської міської ради батько дітей ОСОБА_2 з моменту підписання декларацій з лікарем за інформацією про стан їх здоров`я не звертався, інформацією щодо їх стану здоров`я не цікавився.

Відповідно до електронних записів прийому сімейного лікаря, які зареєстровані в електронній системі охорони здоров`я України (ЕСОЗ), протягом 2022-2023 років та записів з медичних амбулаторних карток (ф.025) до лікаря ЗПСМ Кинашівської АЗПСМ - ОСОБА_27 пацієнти - ОСОБА_15 , ОСОБА_14 , ОСОБА_6 звертались у супроводі ОСОБА_1 .

Згідно повідомлення Тульчинського будинку дітей та юнацтва Тульчинської міської ради Вінницької області від 11 вересня 2023 року № 26 ОСОБА_15 , ОСОБА_14 , ОСОБА_6 відвідують гуртки ТБДЮ, а саме: ОСОБА_14 , ОСОБА_6 - народний танцювальний колектив «Лілея» з 01 вересня 2023 року , а ОСОБА_15 - спортивно-туристичний клуб «Сталкер» з ІНФОРМАЦІЯ_7 . Організацію участі дітей у гуртках Тульчинського будинку дітей та юнацтва та контроль їх відвідування здійснює ОСОБА_1 .

Рішенням виконавчого комітету Тульчинської міської ради Тульчинського району Вінницької області від 16 листопада 2022 року № 326 затверджено висновок про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 щодо малолітніх: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Зі свідоцтва про укладення шлюбу від 06 вересня 2022 року серії НОМЕР_1 слідує, що 30 вересня 1995 року позивач зареєструвала шлюб з ОСОБА_19 та змінила дошлюбне прізвище ОСОБА_21 на ОСОБА_22 .

Згідно довідки виконавчого комітету Тульчинської міської ради Вінницької області від 11 вересня 2023 року № 802 склад сім`ї ОСОБА_1 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 , такий: чоловік - ОСОБА_19 ; дочка - ОСОБА_23 (зареєстрована, але не проживає), син - ОСОБА_23 (зареєстрований, але фактично не проживає); племінники: ОСОБА_13 , ОСОБА_9 , ОСОБА_8 (проживають без реєстрації).

З акту обстеження умов проживання від 04 вересня 2023 року слідує, що ОСОБА_15 , ОСОБА_14 , ОСОБА_6 проживають за адресою: АДРЕСА_1 . За цією адресою проживають п`ятеро чоловік. Житло складається з 4 кімнат, веранди, коридору, кухні, санвузла, кладової. Загальна площа будинку складає 97,1 м2, житлова - 58,4 м2. Будинок належить ОСОБА_19 на підставі договору купівлі продажу. В будинку чисто, охайно, приміщення оснащене необхідними комунікаціями, водопостачанням, опалення газове. Кімнати обладнані необхідними меблями та технікою. Житлово-побутові умови відповідають санітарно-гігієнічним нормам. Для проживання, утриманні та навчання дітей створені відповідні умови. Діти оточені сімейним вихованням, піклуванням, їх батько у вихованні участі не приймає.

Згідно витягів з інформаційно-аналітичної системи «Облік відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності та наявності судимості», виданих Департаментом інформатизації МВС України ВР-001472510, ВР-001472570 станом на 07 вересня 2023 року позивач та її чоловік ОСОБА_19 на території України до кримінальної відповідальності не притягувалися, незнятої чи непогашеної судимості не мають, в розшуку не перебувають.

З довідки про проходження попереднього та позачергового психіатричних оглядів, у тому числі на предмет вживання психоактивних речовин № 1678 від 08 вересня 2023 року слідує, що у ОСОБА_1 відсутні ознаки психічних розладів та наркотичних захворювань.

Згідно висновку про стан здоров`я від 09 вересня 2023 року № 117 ОСОБА_1 здорова.

Відповідно до довідки-характеристики виконавчого комітету Тульчинської міської ради Вінницької області від 12 вересня 2023 року № 814 слідує, що ОСОБА_1 з 18 травня 1998 року проживає на території с. Кинашів За час проживання зарекомендувала себе з позитивної сторони, заміжня. Працює патронажним працівником у благодійній патронатній службі «Хесед-Емуна». За час проживання до адміністративної, кримінальної чи будь-якої іншої відповідальності не притягалась, приводів в поліцію не було. Компрометуючими матеріалами Кинашівський старостинський округ не володіє.

З довідок КНП «Тульчинська центральна районна лікарня» Тульчинської міської ради від 17 жовтня 2023 року № 257, № 258 ОСОБА_1 за медичною допомогою в психіатричний та наркологічний кабінети не зверталась.

Згідно характеристики Вінницького благодійного єврейського центру «Хесед-Емуна» від 21 вересня 2023 року № б/н ОСОБА_1 працює на посаді соціального робітника з 05 квітня 2023 року. За час роботи зарекомендувала себе як відповідальний та дисциплінований працівник, який може проявити ініціативу і прийняти правильне рішення в питаннях, що стосуються її професійних обов`язків. Взаємовідносини з колективом склалися хороші, дотримується робочого часу і правил внутрішнього трудового розпорядку. До дисциплінарної відповідальності не притягувалась.

Згідно відомостей з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела/суми виплачених доходів та утриманих податків станом на 07 вересня 2023 року № 0111-23-046618 ОСОБА_1 протягом І-ІІ кварталу 2023 року отримала дохід у виді заробітної плати у розмірі 34397,22 грн.

Відповідно до заяви від 08 вересня 2023 року, посвідченої державним нотаріусом Тульчинської державної нотаріальної контори Тимчик Н. Ф., зареєстрованої за № 2-2263 ОСОБА_24 надав письмову згоду на призначення опікуном та піклувальником його дружини ОСОБА_1 , над малолітніми ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та неповнолітнім ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Згідно заяви від 15 вересня 2023 року ОСОБА_15 надав згоду на взяття його під опіку рідної тітки ОСОБА_1 .

З довідки служби у справах дітей Тульчинської міської ради від 15 вересня 2023 року № 01-21-743 слідує, що головним спеціалістом служби у справах дітей Тульчинської міської ради Світланою Бугою проведено бесіду з малолітніми дітьми у результаті якої встановлено, що на момент залишення малолітніх дітей без батьківського піклування в останніх з рідною тіткою по матері ОСОБА_25 та членами її сім`ї склалися близькі, доброзичливі відносини. Дівчатам надано інформацію щодо повноважень, якими буде наділена їх тітка у разі призначення її опікуном, а також з урахуванням віку роз`яснено їх права та обов`язки. Дівчата указали на те, що хочуть ОСОБА_26 призначили їх опікуном та мають бажання у подальшому проживати у сім`ї рідної тітки по матері за адресою: АДРЕСА_1 .

Позиція суду апеляційної інстанції

Апеляційний суд у складі судової колегії, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги дійшов таких висновків.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

За змістом частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Указаним вимогам рішення суду першої інстанції не відповідає.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Згідно зі статтею 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права.

Згідно зі статтею 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Частиною першою статті 4 ЦПК України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до частини першої статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).

Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Згідно з частиною першою статті 1 Закону України «Про охорону дитинства» забезпечення найкращих інтересів дитини - дії та рішення спрямовані на задоволення індивідуальних потреб дитини відповідно до її віку, статі, стану здоров`я, особливостей розвитку, життєвого досвіду, родинної, культурної та етнічної належності та враховують думку дитини, якщо вона досягла такого віку і рівня розвитку, що може її висловити.

Частиною першою статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина перша статті 12 Закону України «Про охорону дитинства»).

Відповідно до частини сьомої статті 7 СК України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованою Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ (далі - Конвенція про права дитини), іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Частинами першою-четвертою статті 150 СК України встановлено, що батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, поважати дитину.

Згідно з частиною першою статті 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності.

Відповідно до статті 165 СК України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 СК України.

Зокрема, указаною нормою визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.

Звертаючись до суду з позовом в частині позбавлення батьківських прав ОСОБА_1 , як на підставу позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 посилалася на те, що останній ухиляється від виконання батьківських обов`язків щодо своїх дітей, не дбає про них, не цікавиться їх життям, здоров`ям, навчанням, потребами, не виявляє бажання спілкуватися з дітьми та приймати участь у їх підготовці до самостійного життя

Отже правовою підставою для позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 позивач визначив пункт 2 частини першої статті 164 СК України.

Тлумачення змісту частини першої статті 164 СК України дає змогу зробити висновок, що ухилення від виконання обов`язків з виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені у постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду від 06 травня 2020 року у справі № 753/2025/19 (провадження № 61-1344св20) зроблено висновок, що:

«ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України).

Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення батьківських прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням батьківських обов`язків.

Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків. Питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці».

Частиною першою статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини встановлено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Відповідно до частини першої статті 9 Конвенції про права дитини держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і потрібно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

ЄСПЛ у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 рок (заява № 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини. Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.

У рішенні від 16 липня 2015 року справі «Мамчур проти України» (заява № 10383/09) ЄСПЛ зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зав`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним.

Оцінюючи процес вирішення питання про встановлення опіки, який завершився рішенням про роз`єднання сім`ї, суд повинен, зокрема переконатися, чи ґрунтуються висновки національних органів на достатній доказовій базі (яка, за потреби, може включати показання свідків, висновки компетентних органів, психологічні та інші експертні висновки та медичні довідки) (рішення ЄСПЛ від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України», заява № 39948/06).

У постанові Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року у справі № 461/7387/16-ц (провадження № 61-29266св18) зроблено висновок, що:

«звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав має передувати виважена та ґрунтована підготовка, збір необхідної доказової бази, адже більшість чинників, які є підставою для прийняття позитивних рішень у вказаних категоріях справи, мають оцінювальний характер, залежать від конкретних обставин справи та особистості учасників цих правовідносин.

За положенням частини шостої статі 19 СК України, суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування (про доцільність чи недоцільність позбавлення батьківських прав), якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Висновок виконавчого комітету має рекомендаційний характер. Судам слід мати на увазі, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, вирішення сімейних питань, на який вони йдуть лише у виняткових випадках, і головне - за наявності достатніх та переконливих доказів, що характеризують особливості батька й матері як особи, що становить реальну загрозу для дитини, її здоров`я та психічного розвитку.

Самі по собі встановлені судами факти, що батьки спілкуються з дитиною, забезпечують її матеріально, приймають участь у вихованні не у достатній мірі не може бути підставою для позбавлення батьківських прав.

Інтереси дитини полягають в тому, щоб забезпечити її право на потребу у любові, піклуванні та матеріальної забезпеченості (стаття 5 Декларації про соціальні та правові принципи, що стосуються захисту і благополуччя дітей, особливо у разі передачі дітей на виховання та їх усиновлення на національному і міжнародному рівнях від 03 грудня 1986 року). Дитина має право на особливе піклування та повинна мати свободу вибору щодо своїх батьків тощо.

Аналізуючи встановлені факти у контексті позбавлення батьківських прав, суди повинні зважувати на те, що позбавлення батьківських прав на дитину та освідомлення цього самою дитиною вже несе в собі негативний вплив на її свідомість та застосовувати цей захід як крайню міру впливу та захисту прав дитини».

Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який слід розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків.

Зокрема, указаний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 11 березня 2020 року у справі № 638/16622/17 (провадження № 61-13752св19), від 13 квітня 2020 року у справі № 760/468/18 (провадження № 61-8883св19), від 29 квітня 2020 року у справі № 522/10703/18 (провадження № 61-4014св20), від 11 вересня 2020 року у справі № 357/12295/18 (провадження № 61-21461св19), від 29 липня 2021 року у справі № 686/16892/20 (провадження № 61-6807св21), 06 вересня 2023 року у справі № 545/560/21, 06 березня 2024 року у справі № 150/137/23, від 20 березня 2024 року у справі № 405/5236/20).

Права батьків і дітей, які засновані на спорідненості, становлять основоположну складову сімейного життя, а заходи національних органів, спрямовані перешкоджати реалізації цих прав, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переживати над інтересами батьків.

Наведене узгоджується з висновками щодо врахування найкращих інтересів дитини при розгляді справ, які стосуються прав дітей, сформульованими у постановах Великої Палати Верховного Суду від 17 жовтня 2018 у справі № 402/428/16-ц, Верховного Суду від 02 грудня 2020 року у справі № 180/1954/19, від 13 листопада 2020 року у справі № 760/6835/18, від 09 листопада 2020 року у справі № 753/9433/17, від 02 листопада 2020 року у справі № 552/2947/19, від 24 квітня 2019 року у справі № 300/908/17, від 12 вересня 2023 року у справі № 213/2822/21.

Судова практика у цій категорії справ є сталою і підстави для відступлення від вказаних висновків відсутні, відмінність стосується лише фактичних обставин конкретної справи й доказування.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною другою статті 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до частини першої статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Доведення обставин свідомого, умисного ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків, які можуть бути підставою позбавлення останнього батьківських прав, покладено на позивача.

Позбавляючи ОСОБА_2 батьківських прав щодо неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та малолітніх доньок: ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , суд першої інстанції виходив з того, що відповідач нехтує виконанням своїх обов`язків по вихованню дітей, без поважних причин не бере участі в їх вихованні та утриманні, залишив дітей на вихованні їх тітки (позивача, з якою з жовтня 2022 року проживають діти), не спілкується з ними, не піклується про їх фізичний і духовний розвиток, не цікавиться здоров`ям, життям та потребами дітей, не надає матеріальної допомоги, що є наслідком його свідомої поведінки та підставою для позбавлення батьківських прав.

Такі обставини суд вважав доведеними на підставі довідок з навчальних та медичних закладів, акту обстеження умов проживання, висновку органу опіки та піклування, заяви відповідача про визнання позову та його нотаріально посвідченої згоди щодо призначення опікуном (піклувальником) його дітей ОСОБА_1 .

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Відповідно до частини четвертої статті 19 СК України при розгляді судом спорів щодо позбавлення батьківських прав обов`язковою є участь органу опіки та піклування.

Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи (частина п`ята, шоста статті 19 СК України).

Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Матеріалами справи встановлено, що згідно висновку, затвердженого рішенням виконавчого комітету Тульчинської міської ради № 326 від 16 листопада 2022 року, орган опіки та піклування Тульчинської міської ради вважав за доцільне позбавити батьківських прав батька ОСОБА_2 щодо дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Підставою для винесення цього висновку є той факт, що ОСОБА_2 свідомо ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків відносно дітей, оскільки з 08 жовтня 2022 року (після смерті матері) діти проживають в сім`ї позивача, батько не бере участі у їх вихованні та догляді, не цікавиться життям, здоров`ям та розвитком дітей, не спілкується зі своїми дітьми, подав заяви про те, що не заперечує проти позбавлення батьківських прав щодо його дітей та надає згоду на призначення опікуном (піклувальником) дітей ОСОБА_1 та/або ОСОБА_19 .

Суд першої інстанції не взяв до уваги, що указаний висновок має рекомендаційний характер, є недостатньо обґрунтованим, не містить даних, які об`єктивно характеризують ОСОБА_2 , як особу, яка не здійснює своїх батьківських обов`язків, не містить відомостей щодо наявності виключних обставин, підтверджених належними та допустимими доказами, які б свідчили про свідоме нехтування відповідачем своїми обов`язками, а також органом опіки та піклування не надано оцінки можливим причинам ухилення останнього від виконання батьківських обов`язків.

Ураховуючи викладене, апеляційний суд не погоджується з висновком суду першої інстанції про взяття до уваги як підставу для задоволення позову висновку органу опіки та піклування щодо доцільності позбавлення батьківських прав відповідача, оскільки такий висновок у сукупності та взаємозв`язку з іншими доказами не містить відомостей щодо наявності виключних обставин, підтверджених належними та допустимими доказами, які б свідчили про свідоме нехтування відповідачем своїми обов`язками та які б були законною підставою для застосування такого крайнього заходу впливу, як позбавлення його батьківських прав.

Акт огляду умов проживання, довідки з навчальних та медичних закладів, подані позивачем, не є достатніми доказами для позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав, оскільки беззаперечно не підтверджують факт свідомого ухилення відповідача від виконання обов`язків із виховання дітей і його винної поведінки.

Разом з тим, у матеріалах справи відсутні докази того, що відповідач притягувалася до кримінальної чи адміністративної відповідальності, у зв`язку з неналежним поводженням щодо дітей, вчиняв насильство щодо них, свідомо нехтував своїми батьківськими обов`язками.

Ба більше, наполягаючи на позбавленні відповідача батьківських прав, ОСОБА_1 не указала, у чому ж полягає доцільність і необхідність такого рішення саме для дітей, як позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав.

Апеляційний суд ураховує, що відповідач не є тією особою, поведінка чи дії якої можуть свідчити про негативний вплив на дітей, а тому розрив з ним сімейних відносин не відповідає інтересам дітей.

Відповідно до частини четвертої статті 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

За змістом наведеної норми закону суд вправі ухвалити рішення про задоволення позову, якщо відповідач визнає пред`явлені до нього вимоги, виключно у тому разі, якщо такі вимоги є законними і обґрунтованими.

Колегія суддів зауважує, що визнання позову ОСОБА_2 , його відмова від батьківських прав та згода на позбавлення батьківських прав, викладена у заявах, суперечить закону, порушує права та інтереси дітей, відтак не може слугувати єдиною та достатньою підставою для позбавлення останнього батьківських прав відносно дітей, оскільки виключний перелік підстав для позбавлення батьківських прав визначено частиною першою статті 164 СК України, які мають бути доведені належними доказами.

Суд не вправі покласти в основу свого рішення сам лише факт визнання позову відповідачем, не дослідивши при цьому обставини справи. Тобто, повинно мати місце не лише визнання позову, а й законні підстави для задоволення позову.

Такі правові висновки викладені у постановах Верховного суду від 09 вересня 2020 року у справі № 572/2515/15-ц (провадження № 61-1051св17), від 25 травня 2022 року у справі №675/2136/19 (провадження № 61-2251св22).

Право дітей на належне батьківське виховання забезпечується системою державного контролю, що встановлена законом.

Відтак відмовитися від батьківських прав особа добровільно не може. Позбавлення батьківських прав можливе лише за рішенням суду і тільки при наявності підстав передбачених СК України.

Розірвання сімейних зв`язків означає позбавлення дитини її коріння, а це можна виправдати лише за виняткових обставин (рішення Європейського суду з прав людини від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України», пункт 49).

Наявності таких обставин у цій справі не доведено.

У постанові Верховного Суду від 06 травня 2020 року у справі № 753/2025/19 зроблено висновок, що:

«факт заперечення проти позову про позбавлення батьківських прав, подання апеляційної скарги свідчить про інтерес батька до дитини».

Оскарження відповідачем судового рішення про позбавлення батьківських прав свідчить, що ОСОБА_2 не втратив інтересу до участі у вихованні дітей та має намір на відновлення відносин з ними.

Матеріалами справи встановлено, що неможливість активної участі батька в житті дітей спричинена об`єктивними причинами, зокрема початком повномасштабного вторгнення рф на території України, неможливістю виїзду останнього за межі України, зокрема Республіки Молдова, де проживала його сім`я, оскільки він являється особою призивного віку та працює на території України.

Указані обставини залишились поза увагою суду першої інстанції.

Установивши указане, апеляційний суд дійшов висновку про недоведеність позивачем необхідності застосування до відповідача такого крайнього заходу, як позбавлення батьківських прав, доцільність вжиття якого остання не аргументувала.

Ураховуючи те, що ОСОБА_2 не втратив інтересу до участі у вихованні дітей, наявність у нього об`єктивних, незалежних від нього перешкод для спілкування з дітьми, а позивач не довела навмисного ухилення відповідача від виконання своїх обов`язків та його винної поведінки, колегія суддів вважає, що родинний зв`язок між батьком та дітьми можливо відновити, відтак суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про доведеність ОСОБА_1 необхідності застосування до відповідача такого крайнього заходу, як позбавлення його батьківських прав, доцільність вжиття якого позивач та орган опіки та піклування належно не аргументували.

Статтею 243 СК України встановлено, що опіка, піклування встановлюється над дітьми-сиротами і дітьми, позбавленими батьківського піклування.

Опіка встановлюється над дитиною, яка не досягла чотирнадцяти років, а піклування - над дитиною у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років.

Опіка, піклування над дитиною встановлюється органом опіки та піклування, а також судом у випадках, передбачених ЦК України.

Згідно з частинами третьою, четвертою статті 60 ЦК України суд встановлює опіку над малолітньою особою (піклування над неповнолітньою особою), якщо при розгляді справи буде встановлено, що вона позбавлена батьківського піклування, і призначає опікуна (піклувальника) за поданням органу опіки та піклування.

За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з якими проживає дитина (частина третя статті 181 СК України).

Позовні вимоги ОСОБА_1 про встановлення опіки (піклування) над малолітніми: ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та неповнолітнім ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , призначення їм опікуна (піклувальника) та стягнення аліментів є похідними від вимоги про позбавлення батьківських прав, відтак задоволенню не підлягають.

Апеляційний суд вважає доводи апеляційної скарги обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Підсумовуючи викладене, висновок суду першої інстанції про задоволення позову про позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 щодо малолітніх дітей: ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та неповнолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , встановлення опіки (піклування) над дітьми та призначення опікуна (піклувальника) є передчасним та помилковим, тому рішення суду слід скасувати з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні позову.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно із частиною першою статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, як ухвалене за неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважав встановленими, невідповідності висновків, викладених в рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, які зроблені з порушенням та неправильним застосуванням судом норм матеріального та процесуального права, що відповідно до вимог статті 376 ЦПК України є підставами для його скасування з прийняттям нового судового рішення про задоволення позовних вимог.

Щодо судових витрат

Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до частин першої, другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки судом ухвалено рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, а позивач, відповідно до пункту 3 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» звільнена від сплати судового збору за позовну вимогу про стягнення аліментів, то судові витрати у розмірі 1 984,80 грн слід компенсувати за рахунок держави. У решті судові втрати понесені у зв`язку з розглядом справи в суді першої інстанції слід залишити за позивачем.

Підпунктом «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України, статті 141 ЦПК України встановлено, що суд розподіляє судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Судом апеляційної інстанції апеляційну скаргу адвоката Кравченко К. М. в інтересах ОСОБА_2 задоволено, тому з ОСОБА_1 на користь відповідача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 3 512,64 грн за подання апеляційної скарги.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381 384 ЦПК України, Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів,

постановив:

Апеляційну скаргу адвоката Кравченко К. М. в інтересах ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Тульчинського районного суду Вінницької області від 06 листопада 2023 року скасувати й ухвалити нове судове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Тульчинська міська рада, як орган опіки та піклування, про позбавлення батьківських прав, призначення опікуна та піклувальника над дітьми, стягнення аліментів відмовити.

Судовий збір у розмірі 1 984,80 грн компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 3 512,64 грн судового збору сплаченого за подання апеляційної скарги.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду.

Головуючий Сергій МЕДВЕЦЬКИЙ

судді: Світлана КОПАНИЧУК

Віталій ОНІЩУК