Постанова

від 08.10.2024 по справі 915/1809/23

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 жовтня 2024 рокум. ОдесаСправа № 915/1809/23Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Л.В. Поліщук,

суддів: К.В. Богатиря, С.В. Таран,

секретар судового засідання Волковінська В.М.,

за участю представників сторін:

від позивача: К.В. Гарматін

від відповідача: І.А. Сурикова

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом»

на рішення Господарського суду Миколаївської області від 29.04.2024 (суддя Н.О.Семенчук, м. Миколаїв, повний текст складено 08.05.2024)

у справі №915/1809/23

за позовом: Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» особі філії «Відокремлений підрозділ «Енергоатом Трейдинг» Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом»

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївська електропостачальна компанія»

про стягнення 73223062,18 грн (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог від 29.02.2024 (вх.№2407/24 від 01.03.2024),

В С Т А Н О В И В :

Короткий зміст та обґрунтування позовних вимог

Державне підприємство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі філії «Відокремлений підрозділ «Енергоатом Трейдинг» Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою №б/н від 01.12.2023 (вх.15868/23) в якій, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог від 29.02.2024 (вх.№2407/24 від 01.03.2024), просило стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївська електропостачальна компанія» кошти в розмірі 73223062,18 грн, з яких: 13408802,21 грн 3% річних та 59814259,97 грн інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору купівлі продажу електричної енергії з постачальником універсальних послуг від 24.09.2021 №65-150-SD-21-00427 в частині своєчасної оплати за поставлену позивачем електричну енергію, у зв`язку з чим відповідачу нараховано інфляційні втрати та 3% річних.

За вказаною позовною заявою Господарським судом Миколаївської області ухвалою від 06.12.2023 відкрито провадження у справі. Справу ухвалено розглядати за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 16.01.2024 заяву Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» про залучення до участі у справі правонаступника позивача задоволено. Залучено до участі у справі №915/1809/23 Акціонерне товариство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (код ЄДРПОУ 24584661) в особі філії «Відокремлений підрозділ «Енергоатом Трейдинг» Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (код ЄДРПОУ 42041573), як правонаступника Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі відокремленого підрозділу «Енергоатом Трейдинг» Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом». Замінено позивача у справі №915/1809/23, а саме: Державне підприємство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі відокремленого підрозділу «Енергоатом Трейдинг» Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» на його правонаступника Акціонерне товариство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (код ЄДРПОУ 24584661) в особі філії «Відокремлений підрозділ «Енергоатом Трейдинг» Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (код ЄДРПОУ 42041573).

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 29.04.2024 позов задоволено частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївська електропостачальна компанія» на користь Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (вул.Назарівська, 3, м.Київ, 01032, код ЄДРПОУ 24584661) в особі філії «Відокремлений підрозділ «Енергоатом Трейдинг» Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» 3% річних у розмірі 6704401,11 грн, інфляційних втрат у розмірі 59814259,97 грн та судовий збір у розмірі 751520,00 грн.

В решті позову відмовлено.

Повернуто Акціонерному товариству «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі філії «Відокремлений підрозділ «Енергоатом Трейдинг» Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» з Державного бюджету України сплачений згідно платіжної інструкції №224944 від 13.11.2023 судовий збір в розмірі 187880,00 грн.

Судове рішення мотивоване правомірністю заявлення вимог про стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3% річних, при цьому суд першої інстанції врахував наявність підстав для зменшення заявленої до стягнення суми 3% річних на 50% до 6704401,11 грн.

Суд повернув Акціонерному товариству «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі філії «Відокремлений підрозділ «Енергоатом Трейдинг» Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 187880 грн, оскільки останній сплачений позивачем у більшому розмірі.

Короткий зміст та обґрунтування вимог апеляційної скарги

Не погодившись з ухваленим рішенням суду, Акціонерне товариство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» звернулося до Південно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просило рішення Господарського суду Миколаївської області від 29.04.2024 скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення 3% річних та ухвалити в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги про стягнення 3% річних задовольнити у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції безпідставно зменшив на 50 % розмір заявлених позивачем до стягнення 3 % річних, пославшись на висновки, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду у справі №902/417/18 від 18.03.2020, тоді як останні не підлягають застосуванню до спірних правовідносин, оскільки справи не є подібними, адже сторони у цій справі не змінювали у договірному порядку розмір процентної ставки, що підлягає стягненню у разі прострочення оплати за договором. Також скаржник звернув увагу на те, що 3 % річних не є штрафною санкцією відповідно до норм чинного законодавства, тому вони не можуть бути зменшені на підставі приписів частини першої статті 233 Господарського кодексу України, на яку послався суд, зменшуючи розмір заявлених до стягнення 3% річних.

Позиція відповідача щодо апеляційної скарги

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу просив рішення Господарського суду Миколаївської області від 29.04.2024 у справі №915/1809/23 в оскаржуваній частині залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

На переконання відповідача, суд першої інстанції оцінив всі докази та мав правові підстави для зменшення 3 % річних. Також, за доводами відповідача, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних за час прострочення грошового зобов`язання, такий правовий висновок Велика Палата Верховного Суду послідовно виклала у постановах від 18.04.2023 у справі №199/3152/20 та від 03.10.2023 у справі №686/7081/21, що свідчить про сталість правової позиції Великої Палати Верховного Суду в цьому питанні.

Рух справи, заяви, клопотання, інші процесуальні дії в суді апеляційної інстанції

Апеляційна скарга зареєстрована судом 27.05.2024 за вх.№2015/24.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду апеляційної скарги визначено колегію суддів у складі: головуючого судді Л.В. Поліщук, суддів: К.В. Богатиря, С.В.Таран, що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.05.2024.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 03.06.2024 відкладено вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» на рішення Господарського суду Миколаївської області від 29.04.2024 у справі №915/1809/23 до надходження матеріалів справи на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду. Доручено Господарському суду Миколаївської області надіслати матеріали справи №915/1809/23 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду.

14.06.2024 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №915/1809/23.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 17.06.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» на рішення Господарського суду Миколаївської області від 29.04.2024 у справі №915/1809/23. Встановлено відповідачу строк до 28.06.2024 для подання відзиву на апеляційну скаргу та роз`яснено учасникам справи про їх право у цей же строк подати до суду будь-які заяви чи клопотання з процесуальних питань, оформлені відповідно до статті 170 Господарського процесуального кодексу України, разом з доказами направлення копій таких заяв чи клопотань іншим учасникам справи.

18.06.2024 від Товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївська електропостачальна компанія» надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№2015/24/Д1).

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 01.07.2024, з метою повного, об`єктивного та всебічного розгляду заяви, а також з огляду на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, вирішено розглянути апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» на рішення Господарського суду Миколаївської області від 29.04.2024 у справі №915/1809/23 поза межами строку, встановленого у частині першій статті 273 Господарського процесуального кодексу України, у розумний строк. Призначено судове засідання у справі №915/1809/23 на 03.09.2024 об 11:00 год.

03.07.2024 від Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» надійшла заява (вх.№2621/24), в якій заявник просив забезпечити можливість участі у судових засіданнях по вказаній справі в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 04.07.2024 заяву Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (вх.№2621/24 від 03.07.2024) задоволено та забезпечено участь представника Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» Слівінської Н.І. у судовому засіданні 03.09.2024 об 11:00 год та в усіх наступних судових засіданнях у справі №915/1809/23 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою власних технічних засобів.

Між тим, у зв`язку із перебуванням судді-учасника колегії суддів С.В.Таран у відпустці з 23.08.2024 по 08.09.2024 відповідно до наказу в.о. голови суду від 22.08.2024 №223-в, судове засідання, призначене на 03.09.2024, не відбулось, про що секретарем судового засідання складено відповідну довідку.

Після усунення обставин, які зумовили неможливість проведення судового засідання, ухвалою апеляційного суду від 09.09.2024 повідомлено учасників справи про те, що судове засідання з розгляду апеляційної скарги Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» на рішення Господарського суду Миколаївської області від 29.04.2024 у справі №915/1809/23 відбудеться 08.10.2024 о 12:30 год.

24.09.2024 від представника Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» - Гарматіна К.В. надійшла заява (вх.№3632/24 від 24.09.2024), в якій заявник просив провести судове засідання у справі №915/1809/23, яке призначено на 08.10.2024 о 12:30 год, в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 26.06.2024 заяву представника Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» - Гарматіна К.В. (вх.№3632/24 від 24.09.2024) задоволено забезпечено участь вказаного представника у судовому засіданні 08.10.2024 о 12:30 год у справі №915/1809/23 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою власних технічних засобів.

У судовому засіданні, яке відбулось 08.10.2024 в режимі відеоконференції, представник скаржника надав усні пояснення, відповідно до яких підтримав доводи, що викладені в апеляційній скарзі, у повному обсязі, та просив її задовольнити, а представник відповідача заперечувала проти їх задоволення.

За умовами частин першої, другої статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, апеляційна інстанція встановила наступне.

Фактичні обставини справи

Як встановлено судом першої інстанції та неоспорено учасниками справи, 24.09.2021 між Державним підприємством «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Енергоатом Трейдінг» ДП «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (правонаступник - Акціонерне товариство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» особі філії «Відокремлений підрозділ «Енергоатом Трейдинг» Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом») (далі продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Миколаївська електропостачальна компанія», яке є постачальником універсальних послуг (далі ПУП), було укладено договір №65-150-SD-21-22-427 купівлі продажу електричної енергії з постачальником універсальних послуг (далі договір).

Згідно із пунктом 1.1. договору його укладено відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії», Положення про покладення спеціальних обов`язків на учасників ринку електричної енергії для задоволення потреб побутових споживачів у процесі функціонування ринку електричної енергії, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 483 від 05.06.2019 (зі змінами), далі - Положення про ПСО, та рішення Аукціонного комітету від 21.09.2021.

У відповідності до пункту 1.2. договору кожна сторона зобов`язана вжити всіх необхідних заходів (вчинити необхідні дії), що передбачені у Законі України «Про ринок електричної енергії», Кодексі системи передачі, Кодексі систем розподілу, Кодексі комерційного обліку електричної енергії, Правилах ринку та інших нормативно-правових актах для належного виконання своїх зобов`язань за цим договором щодо купівлі-продажу електричної енергії, які, зокрема можуть включати, але не виключно, укладання відповідних договорів, внесення необхідних платежів та гарантій, отримання необхідних дозволів, підтверджень та погоджень, здійснення відповідних повідомлень, реєстрацію та надання необхідної інформації, впровадження програмного забезпечення тощо.

За цим договором продавець зобов`язаний продати, а ПУП зобов`язаний купити (прийняти та оплатити) електричну енергію (стандартний продукт BASE_M) для постачання побутовим споживачам ПУП (пункт 2.1. договору).

Купівля-продаж електричної енергії за цим договором здійснюється в Об`єднаній енергетичній системі України (ОЕС України).

Пунктом 2.2. договору визначено, що обсяги електричної енергії, що продаються і купуються за цим договором, є договірними зобов`язаннями щодо відпуску продавцем та відбору ПУП електричної енергії.

За умовами пункту 3.1. договору періодом постачання електричної енергії є календарні дати з 00:00 год першого календарного дня по 24:00 год останнього календарного дня такого періоду (далі - період постачання), що зазначаються у додатковій угоді для періоду постачання за результатами проведеного електронного аукціону.

Обсяг електричної енергії, що купується та продається за цим договором, у періоді постачання дорівнює обсягу мінімального споживання електричної енергії побутовими споживачами ПУП за годину в місяці, аналогічному до розрахункового місяця, у попередньому році, зазначається в аукціонному свідоцтві та у додатковій угоді для періоду постачання (пункт 3.3. договору).

Відповідно до пункту 3.4. договору відпуск/відбір купленої електричної енергії у періоді постачання здійснюється згідно з графіком відпуску/відбору електричної енергії, що є додатком до додаткової угоди для періоду постачання.

Пунктом 3.6. договору визначено, що підставою для фізичного відпуску/відбору електричної енергії у торговий день (добу постачання) за цим договором є отримання сторонами від ОСП автоматичного повідомлення на електронній платформі про те, що зареєстрований ДД є дійсним.

Якщо будь-яка сторона не здійснила реєстрацію обсягів електричної енергії або реєстрації договірних обсягів була скасована/зупинена АР/ОСП на електронній платформі ОСП, купівлі/продажу цих обсягів припиняється.

Обсяг електричної енергії, продаж (відпуск) якого сторонами було припинено внаслідок невиконання сторонами пункту 3.5. цього договору, може бути реалізований продавцем на власний розсуд на інших сегментах ринку. Залишок грошових коштів, отриманих продавцем, зараховується у рахунок наступного платежу, відповідно до додаткової угоди до періоду постачання.

Пунктом 4.2. договору передбачено, що вартість електричної енергії визначається як арифметичний добуток обсягу електричної енергії на ціну за 1 (один) МВт*год та зазначається у додатковій угоді для періоду постачання.

Згідно із пунктом 4.3. договору оплата за електричну енергію здійснюється у формі попередньої оплати. ПУП оплачує вартість електричної енергії до початку періоду постачання у строки та у розмірі, відповідно до умов додаткової угоди для періоду постачання.

Відповідно до пункту 4.6. договору оплату за куплену електричну енергію ПУП здійснює грошовими коштами в національній валюті, що перераховуються на банківський рахунок продавця, вказаний у розділі 13 цього договору, або на інший банківський рахунок продавця, про реквізити якого продавець повідомив електронним листом з накладенням КЕП керівника (уповноваженої особи) не менш, ніж як за 2 (два) робочі дні до дати платежу з подальшим підтвердженням цього у письмовому вигляді.

Оплата за цим договором вважається належним чином здійсненою за умови оплати ПУП за електричну енергію на банківський рахунок продавця, що вказаний продавцем останнім. Датою отримання оплати вважається дата зарахування грошових коштів на банківський рахунок продавця.

Згідно із пунктом 4.9. договору після закінчення кожного розрахункового місяця у періоді постачання, сторони складають акт купівлі продажу електричної енергії.

Продавець не пізніше 2-го робочого дня після закінчення розрахункового місяця, у якому відбулася купівля-продаж електричної енергії, надсилає ПУП з накладенням кваліфікованого електронного підпису акт купівлі продажу електричної енергії.

Пунктом 11.1. договору визначено, що договір вступає в силу з дати його підписання сторонами (в тому числі кваліфікований електронним підписом (КЕП)) та діє на період чинності Положення про ПСО. У частині виконання фінансових зобов`язань договір діє до їх повного виконання.

Додатковими угодами №6-27 до договору №65-150-SD-21-22-427 від 24.09.2021 сторони погодили період постачання березень 2022 року - жовтень 2023 року, вартість та обсяг електричної енергії, а також етапи оплати, а саме:

-за 2 банківські дні до розрахункового місяця - у розмірі 20 (двадцяти) відсотків вартості електричної енергії, купленої у розрахунковому місяці;

-не пізніше 4-го числа (включно) розрахункового місяця - у розмірі 20 (двадцяти) відсотків вартості електричної енергії, купленої у розрахунковому місяці;

-не пізніше 10-го числа (включно) розрахункового місяця - у розмірі 20 (двадцяти) відсотків вартості електричної енергії, купленої у розрахунковому місяці;

-не пізніше 16-го числа (включно) розрахункового місяця - у розмірі 20 (двадцяти) відсотків вартості електричної енергії, купленої у розрахунковому місяці;

-не пізніше 22-го числа (включно) розрахункового місяця - у розмірі 20 (двадцяти) відсотків вартості електричної енергії, купленої у розрахунковому місяці.

Якщо граничний строк оплати припадає на святковий, вихідний чи інший неробочий день, то відповідний платіж повинен бути здійснений в наступний робочий день, що слідує за датою такого платежу.

Позивач зазначає, що ним було виконано свої зобов`язання за договором №65-150-SD-21-22-427 від 24.09.2021 належним чином та здійснено продаж електричної енергії у період з березня 2022 року по жовтень 2023 року у строки та в обсягах, визначених відповідними додатковими угодами для періоду постачання, що підтверджується, зокрема, актами купівлі-продажу електричної енергії, а саме:

-актом №595 від 31.03.2022 купівлі продажу електричної енергії на загальну суму 250581774,68 грн з ПДВ;

-актом №739 від 30.04.2022 купівлі продажу електричної енергії на загальну суму 202072028,40 грн з ПДВ);

-актом №904 від 31.05.2022 купівлі продажу електричної енергії на загальну суму 119178329,29 грн з ПДВ;

-актом №1067 від 30.06.2022 купівлі продажу електричної енергії на загальну суму 97483419,72 грн з ПДВ;

-актом №1249 від 31.07.2022 купівлі продажу електричної енергії на загальну суму 102741850,32 грн з ПДВ;

-актом №1445 від 31.08.2022 купівлі продажу електричної енергії на загальну суму 100264038,05 грн з ПДВ;

-актом №1675 від 30.09.2022 купівлі продажу електричної енергії на загальну суму 88383502,08 грн з ПДВ;

-актом №1834 від 31.10.2022 купівлі продажу електричної енергії на загальну суму 127997209,60 грн з ПДВ;

-актом №2122 від 30.11.2022 купівлі продажу електричної енергії на загальну суму 188066949,12 грн з ПДВ;

-актом №2252 від 31.12.2022 купівлі продажу електричної енергії на загальну суму 262806643,58 грн з ПДВ;

-актом №15 від 31.01.2023 купівлі продажу електричної енергії на загальну суму 301400300,54 грн з ПДВ;

-актом №155 від 28.02.2023 купівлі продажу електричної енергії на загальну суму 290650114,94 грн з ПДВ;

-актом №321 від 31.03.2023 купівлі продажу електричної енергії на загальну суму 292423754,58 грн з ПДВ;

-актом №478 від 30.04.2023 купівлі продажу електричної енергії на загальну суму 226633524,48 грн. з ПДВ;

-актом №636 від 31.05.2023 купівлі продажу електричної енергії на загальну суму 126523330,56 грн з ПДВ;

-актом №711 від 30.06.2023 купівлі продажу електричної енергії на загальну суму 124158967,00 грн з ПДВ;

-актом №817 від 31.07.2023 купівлі продажу електричної енергії на загальну суму 133495116,48 грн з ПДВ;

-актом №916 від 31.08.2023 купівлі продажу електричної енергії на загальну суму 172746586,37 грн з ПДВ;

-актом №994 від 30.09.2023 купівлі продажу електричної енергії на загальну суму 174790224,00 грн з ПДВ;

-актом №1182 від 31.10.2023 купівлі продажу електричної енергії на загальну суму 226008832,20 грн з ПДВ.

Позивач зазначає, що з березня 2022 року відповідач порушував встановлені додатковими угодами для періоду постачання строки оплати за електричну енергію, а тому позивач здійснив нарахування відповідачеві 3% річних у розмірі 13408802,21 грн, суму інфляційних втрат у розмірі 59814259,97 грн та звернувся до суду з даним позовом про їх стягнення.

Позиція суду апеляційної інстанції

Господарський суд Миколаївської області, вирішуючи спір у даній справі, встановив порушення відповідачем строків оплати за поставлену позивачем електричну енергію за укладеним між сторонами договором купівлі продажу електричної енергії з постачальником універсальних послуг від 24.09.2021 №65-150-SD-21-00427 та додатковими угодами до нього, у зв`язку з чим дійшов висновку про правомірність нарахування позивачем інфляційних втрат у розмірі 59814259,97 грн за період з березня 2022 року по жовтень 2023 року та процентів річних у розмірі 13408802,21 грн за період за період з 05.03.2022 по 13.11.2023.

Водночас місцевий господарський суд, враховуючи компенсаторний характер заходів відповідальності у цивільному праві, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, з огляду на всі фактичні обставини справи, повну оплату відповідачем купленої електричної енергії, те що розрахунок 3% річних охоплює період військової агресії російської федерації проти України та введення воєнного стану, враховуючи важливість збереження господарської діяльності відповідача, приймаючи до уваги відсутність доказів, які б свідчили про погіршення фінансового стану, ускладнення в господарській діяльності чи завдання позивачу збитків саме в результаті порушення відповідачем зобов`язань по сплаті купленої електричної енергії, відсутність в діях відповідача прямого умислу, спрямованого на порушення зобов`язання, причини неналежного виконання зобов`язання відповідачем, зменшив розмір заявленої до стягнення суми 3% річних 13408802,21 грн на 50% та стягнув з відповідача 3% річних у розмірі 6704401,11 грн (13408802,21 грн х 50%).

У зв`язку з наведеним, позов в частині стягнення інфляційних втрат Господарський суд Миколаївської області задовольнив у повному обсязі, а позовні вимоги в частині стягнення 3% річних - задовольнив частково.

Скаржник, звертаючись із апеляційною скаргою, не погоджується з рішенням суду в частині відмови у задоволенні позовної вимоги про стягнення 3% річних у зв`язку із зменшенням її розміру.

Відповідно до частини першої статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Зважаючи на зміст апеляційної скарги, Південно-західний апеляційний господарський суд здійснює перегляд оскаржуваного рішення в частині зменшення судом першої інстанції розміру 3% річних.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України передбачено обов`язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Статтею 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

За приписами частини першої статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Неустойка це спосіб забезпечення виконання зобов`язання. Її завдання сприяти належному виконанню зобов`язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов`язання боржником. Після порушення боржником свого обов`язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.07.2018 у справі № 922/4400/17.

Відповідно до статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно з частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Водночас, за змістом статті 625 Цивільного кодексу України нарахування інфляційних втрат та 3% річних на суму боргу входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах №703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц, постанови Верховного Суду від 04.10.2019 у справі №915/880/18, від 26.09.19 у справі №912/48/19, від 18.09.2019 у справі №908/1379/17 тощо).

Передбачене частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України нарахування трьох відсотків річних має компенсаційний, а не штрафний характер, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає в отриманні компенсації від боржника. Такі висновки містяться, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі №373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) та № 464/3790/16-ц (провадження № 14-465цс18).

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції та 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу (постанова Верховного Суду від 05.07.2019 у справі №905/600/18). Визначені частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України право стягнення інфляційних втрат і 3% річних є мінімальними гарантіями, які надають кредитору можливість захистити згадані вище інтереси; позбавлення кредитора можливості реалізувати це право порушуватиме баланс інтересів і сприятиме виникненню ситуацій, за яких боржник повертатиме кредитору грошові кошти, які, через інфляційні процеси, матимуть іншу цінність, порівняно з моментом, коли такі кошти були отримані (у тому числі у вигляді прострочення оплати відповідних товарів та послуг).

Отже, проценти та інфляційні нарахування, передбачені статтею 625 Цивільного кодексу України, не є штрафними санкціями.

При цьому Південно-західний апеляційний господарський суд враховує, що Велика Палата Верховного Суду в постанові від 18.03.2020 у справі №902/417/18 зазначила, що виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання.

Із цього випливає, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки, штрафу, процентів річних є правом суду. Господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе їх зменшення. Велика Палата Верховного Суду також вказала, що відсотки річних, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника та не можуть розглядатися як спосіб отримання кредитором доходів.

Велика Палата Верховного Суду у справі №902/417/18 виходила з критеріїв розумності, справедливості та пропорційності, з огляду на очевидну неспівмірність заявлених до стягнення сум санкцій у вигляді штрафу, пені і процентів річних, адже не є справедливим, коли наслідки невиконання боржником зобов`язання вочевидь більш вигідні для кредитора, ніж належне виконання такого зобов`язання.

Однак суд першої інстанції, правильно застосувавши загальний висновок Верховного Суду у справі №902/417/18 щодо права суду за певних умов зменшити розмір процентів річних, нарахованих на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, не звернув увагу, що відповідне зменшення відсотків річних Верховний Суд допустив з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та зокрема критеріїв розумності, справедливості та пропорційності.

Так, у справі №902/417/18 сторони у договорі погодили зміну розміру процентної ставки, передбачену частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, і встановили її у розмірі 40 % річних від несплаченої вартості товару протягом 90 календарних днів з дати, коли товар повинен бути оплачений, та 96% річних від несплаченої ціни товару з моменту спливу дев`яноста календарних днів до дня повної оплати. Велика Палата Верховного Суду встановила, що, фактично, визначені договором 96% річних є саме способом отримання кредитором доходу, тому, з метою запобігання такому безпідставному збагаченню, розмір належної до стягнення суми відсотків річних було обмежено. Отже, Велика Палата Верховного Суду допустила зменшення розміру відсотків річних з урахуванням конкретних обставин справи, а саме - встановлення процентної ставки річних на рівні 40 % та 96 %, і її явної невідповідності принципу справедливості та законодавству.

Водночас у даній справі №915/1809/23 позивачем заявлено до стягнення 3 % річних, тобто розмір, передбачений законодавством (частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України), отже, в даному випадку були відсутні підстави для зменшення заявленого до стягнення розміру 3% річних, а тому суд першої інстанції неправильно застосував положення статей 551, 625 Цивільного кодексу України та статті 233 Господарського кодексу України (аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 18.01.2024 у справі №914/2994/22 та від 15.06.2023 у справі № 921/94/21).

За таких обставин, фактичні обставини, які мають юридичне значення для зменшення загального розміру відсотків річних у справі №902/417/18, є істотно відмінними від обставин справи, яка розглядається.

З урахуванням викладеного, Південно-західний апеляційний господарський суд вважає помилковим висновок місцевого господарського суду щодо наявності підстав для зменшення розміру 3 % річних з урахуванням критеріїв розумності, справедливості та пропорційності, оскільки, обставини очевидної неспівмірності заявленої до стягнення суми процентів річних відсутні, розмір заявлених до стягнення відсотків річних відповідає розміру, встановленому законом.

Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 31.05.2023 у справі №914/2453/21, від 20.02.2023 у справі №910/15411/21, від 07.03.2023 у справі №910/17556/21.

Південно-західний апеляційний господарський суд зазначає, що застосування судами обмежень свободи договору носить винятковий характер, а виключність випадку для зменшення судом розміру процентів річних, нарахованих відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, має бути підтверджена встановленими судами дійсно надзвичайними обставинами.

Разом з тим, з урахуванням обставин даної конкретної справи, суд апеляційної інстанції не вбачає винятковості випадку та, як наслідок, правових підстав для зменшення суми нарахувань, що підлягають стягнення з відповідача внаслідок прострочення виконання грошового зобов`язання з оплати вартості поставленої електричної енергії.

Висновки суду апеляційної інстанції

Відповідно до положень статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Згідно із частиною першою статті 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: нез`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Перевіривши застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи та в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги, скасування оскаржуваного судового рішення з підстав неправильного застосування норм матеріального права і ухваленням нового рішення про задоволення позову у повному обсязі.

Розподіл судових витрат

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на Товариство з обмеженою відповідальністю «Миколаївська електропостачальна компанія».

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, 277, 281 - 284 ГПК України,

Південно-західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» задовольнити.

Рішення Господарського суду Миколаївської області від 29.04.2024 у справі №915/1809/23 скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення 3% річних у сумі 6704401,11 грн. Позов в цій частині задовольнити у повному обсязі, в решті рішення залишити без змін, виклавши резолютивну частину в наступній редакції:

« 1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївська електропостачальна компанія» на користь Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі філії «Відокремлений підрозділ «Енергоатом Трейдинг» Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» 3% річних у розмірі 13408802,21 грн, інфляційні втрати у розмірі 59814259,97 грн та судовий збір у розмірі 751520,00 грн.

3.Повернути Акціонерному товариству «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі філії «Відокремлений підрозділ «Енергоатом Трейдинг» Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» з Державного бюджету України сплачений згідно платіжної інструкції №224944 від 13.11.2023 судовий збір в розмірі 187880,00 грн».

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївська електропостачальна компанія» на користь Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі філії «Відокремлений підрозділ «Енергоатом Трейдинг» Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд справи в сумі 120679,22 грн.

Доручити Господарському суду Миколаївської області видати відповідні накази із зазначенням всіх необхідних реквізитів.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду у випадках і строки, передбачені ст.ст.287, 288 ГПК України.

Повний текст постанови складено 10.10.2024.

Головуючий суддяЛ.В. Поліщук

СуддяК.В. Богатир

СуддяС.В. Таран