Постанова

від 02.10.2024 по справі 911/1958/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" жовтня 2024 р. Справа№ 911/1958/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Суліма В.В.

суддів: Майданевича А.Г.

Гаврилюка О.М.

при секретарі судового засідання : Шевченко Н.А.

за участю представників сторін:

від позивача: Хлань В.М.;

від відповідача: Кравченко Р.М.,

розглянувши апеляційну скаргу Міністерства оборони України

на рішення Господарського суду Київської області від 24.10.2023 (повний текст рішення складено 27.05.2024)

у справі № 911/1958/23 (суддя - Саванчук С.О.)

за позовом Міністерства облрони України

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Трімен Україна»

про стягнення штрафних санкці за неналежне виконання договірних зобов`язань, -

ВСТАНОВИВ:

Міністерство оборони України звернулося до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Трімен Україна» про стягнення штрафних санкцій за неналежне виконання договірних зобов`язань.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем строків виконання зобов`язань із надання послуг за договором про закупівлю послуг за державні кошти №370/3/5/2/1/225 від 07.07.2022.

Рішенням Господарського суду Київської області від 24.10.2023 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням місцевого господарського суду, Міністерство оборони України звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить рішення Господарського суду Київської області від 24.10.2023 у справі №911/1958/23 скасувати повністю та ухвалити нове рішення, про задоволення позовних вимог.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права та не з`ясував і не дослідив всіх обставин, що мають значення для справи.

Скаржник зазначив, що правовідношення, в якому у зв`язку із фактичним закінченням строку поставки відповідача виникло зобов`язання повернути позивачу суму попередньої оплати (тобто сплатити грошові кошти) відповідно до ч. 2 ст. 693 ЦК України, є грошовим зобов`язанням, а тому відповідно на нього можуть нараховуватися інфляційні втрати та 3% річних, а також пеня.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.06.2024 апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: Сулім В.В. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Майданевич А.Г., Гаврилюк О.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.06.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Міністерства оборони України та призначено до розгляду на 31.07.2024.

03.07.2024 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якої останній проси у задоволенні апеляційної скарги відмовити, оскаржуване рішення залишити без змін.

Відповідач наголошує, що ТОВ «Трімен Україна» дійсно порушила встановлений договором термін виконання робіт (30.09.2022) та за несвоєчасне виконання робіт сплатило штрафні санкції, що підтверджується платіжним дорученням, яке міститься в матеріалах справи. В свою чергу, термін надання звітних документів (до 30.10.2022), на порушення якого фактично посилається апелянт, виконавцем порушено не було.

Представник позивача у судовому засіданні 02.10.2024 підтримав доводи апеляційної скарги та просив суд її задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Представник відповідача у судовому засіданні 02.10.2024 заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив оскаржуване рішення залишити без змін.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального права, з огляду на викладені скаржником доводи та вимоги апеляційної скарги, Північний апеляційний господарський суд дійшов наступного.

Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Як вбачається із матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 07.07.2022 року між Міністерством оборони України (далі - замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Трімен Україна» (далі - виконавець) укладений договір про закупівлю послуг за державні кошти № 370/3/5/2/1/225 (далі - договір).

Згідно з пунктом 1.1. договору виконавець зобов`язався надати замовникові послуги з ремонту і технічного обслуговування транспортних засобів військового призначення (50630000-0) (ремонт за технічним станом прицілу БПК-2-42(БПК-1-24) та його модифікацій з доведенням до виду БПК-2-42МБТ з захисним склом) (далі - послуги з ремонту виробів) згідно з додатком №1 до договору, що є невід`ємною частиною цього договору, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити ці послуги.

Ціна договору становить 10 537 189, 80 грн., з ПДВ, за загальним фондом КПВК 2101150/7, КЕКВ 2260, код видатків 050/7/1 кошторису Міністерства оборони України, в тому числі ПДВ 1 756 198,30 грн. (пункт 3.1. договору).

Згідно з пунктом 3.6. договору замовник оплачує надані та прийняті послуги з ремонту виробів, які передбачені Календарним планом надання послуг з ремонту виробів (додаток №1 до договору), за договірною ціною, погодженою сторонами та зафіксованою у протоколі погодження договірної ціни послуг з ремонту виробів (додаток №2 до договору).

Пунктом 4.1. договору визначено, що замовник здійснює розрахунки з виконавцем поетапно за фактично надані послуги з ремонту виробів протягом 30 банківських днів з дати підписання замовником акту приймання наданих послуг з ремонту виробів, який є невід`ємною частиною цього договору (додаток №4 до договору), відповідно до наданих виконавцем рахунків, за умови надходження бюджетних коштів на рахунок Міністерства оборони України.

Відповідно до пункту 4.2.2. договору виконавець у строк не пізніше терміну поетапного надання послуг, після отримання попередньої оплати, повинен надати замовнику документи, що підтверджують фактичне надання послуг або повернути невикористані кошти на рахунок замовника.

Пунктом 5.18. договору встановлено, що приймання наданих послуг з ремонту виробів замовником здійснюється на підставі наданих виконавцем:

- актів приймання-передачі виробів представнику військової частини (додаток №3 до договору);

- посвідчення (додаток №5 до договору), видане 932 ВП МОУ, про приймання наданих послуг за договором, за етапи або кожного окремого виробу;

- підписаного виконавцем протоколу погодження договірної (фактичної) ціни надання послуг з ремонту виробів (додаток № 2 до договору).

За результатами приймання наданих послуг з ремонту виробів складається акт приймання наданих послуг з ремонту виробів, який підписується уповноваженими особами замовника та виконавця та затверджується замовником та виконавцем не пізніше 5 робочих днів.

Зобов`язання виконавця із надання послуг з ремонту виробів за договором вважаються виконаними в повному обсязі після підписання та затвердження акту приймання наданих послуг з ремонту виробів замовником (додаток № 4 до договору).

Як зазначено позивачем у позові, відповідно до умов пункту 7.2. Договору визначено, що у випадку неповернення попередньої оплати (її частини) або ненадання в зазначений термін звітних документів, що підтверджують факт виконання послуг, виконавець сплачує штрафні санкції в розмірі облікової ставки Національного банку України за кожний день прострочення від суми неповернутих коштів.

Крім того, відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відтак, визначаючи правопорушення відповідача одночасно як неповернення попередньої оплати та ненадання в зазначений договором термін звітних документів, позивач заявляє до стягнення за період з 01.10.2022 по 28.10.2022 141 458,16 грн. штрафних санкцій за пунктом 7.2. договору та за частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України: 16 974,98 грн. 3% річних та 184 400,82 грн. інфляційних втрат.

Відповідно до частини першої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» (в редакції станом на час укладення договору) договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Приписами пункту 1 частини першої статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України та статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

В силу частини другої статті 193, статей 216, 218 Господарського кодексу України порушення зобов`язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

У сфері господарювання згідно з частиною другою статті 217, частиною першою статті 230 Господарського кодексу України застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до частин першої та третьої статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Розділом 6 договору передбачено відповідальність сторін у разі невиконання або неналежного виконання свої зобов`язань за договором.

Пунктом 7.2. договору визначено види порушень та санкції за них:

1) за порушення строків поставки продукції виконавець сплачує замовнику пеню у розмірі 0,1 відсотка від вартості послуг з ремонту виробів, з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7 відсотків вказаної вартості;

2) у випадку неповернення в зазначений термін звітних документів, що підтверджують факт виконання послуг з ремонту виробів, виконавець сплачує штрафні санкції в розмірі облікової ставки Національного банку України за кожний день прострочення від вартості ненаданих послуг з ремонту виробів;

3) у випадку неповернення попердньої оплати (її частини) або ненадання в зазначений термін звітних документів, що підтверджують факт виконання послуг, виконавець сплачує штрафні санкції в розмірі облікової ставки Національного банку України за кожний день прострочення від суми неповернутих коштів;

4) за відмову виконання зобов`язань щодо надання послуг з виконавця стягується штраф у розмірі 7 відсотків від вартості не наданих послуг;

5) сторони домовились, що погоджений розмір збитків, а також неустойки, який підлягає відшкодуванню Міністерством оборони України за несвоєчасність грошових розрахунків не може бути більшим за суму заборгованості, скоригованої на офіційний індекс інфляції за відповідний період (час прострочення).

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України та частини 6 статті 231 Господарського кодексу України сторони встановили інший розмір процентів: 0 (нуль) процентів - для замовника.

Пунктом 7.3. договору визначено, що сплата штрафів (пені) не звільняє сторону, що порушила умови договору, від їх виконання і відшкодування іншій стороні, завданих внаслідок цього збитків.

За результатами оцінки змісту договору та доводів сторін суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач ототожнює зобов`язання відповідача надати звітні документи (термін - до 30.10.2022 за календарним планом - додаток №1 до договору) та виконання ремонту, який, звичайно, підтверджується складанням сторонами відповідних документів (термін - до 30.09.2022 30.09.2022 за календарним планом - додаток № 1 до договору) та намагається притягнути відповідача двічі до відповідальності за одне і те саме правопорушення - порушення строку виконання ремонту, при цьому, нарахувати 3% річних та інфляційні втрати за порушення не грошового зобов`язання, які за частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України нараховуються виключно за невиконання грошового зобов`язання, а тому відмовив у задоволенні позову.

Апелянт не погоджується із вказаними висновками суду перщої інстанції зазначив, що відповідно до абз. 2 п. 4.2.2 договору виконавець у строк не пізніше терміну поетапного надання послуг, після отримання попередньої оплати, повинен надати замовнику документи, що підтверджують фактичне надання послуг або повернути невикористані кошти на рахунок замовника.

Пунктом 5.1 договору встановлено, що термін надання послуг з ремонту виробів - відповідно до календарного плану надання послуг з ремонту виробів (додаток 1 до договору) - 30.09.2022.

Отже, отримана виконавцем за договором попередня оплата (її невикористана частина) мала бути погашена актом надання послуг або повернута на рахунок замовника до 30.09.2022.

При цьому, Міністерство оборони України акцентує, що термін надання звітних документів, який визначений календарним планом до договору до 30.10.2022 та про який зазначає у відзиві відповідач, стосується терміну звітування виконавцем про надані послуги (проведений ремонт) для його оплати (розрахунку) замовником, а не про звітування чи погашення відповідачем отриманої попередньої оплати (її частини).

Таким чином, терміни погашення (звітування) за попередню оплату (її повернення) та звітування про надані послуги (проведений ремонт) є різними.

Колегія суддів погоджується із доводами скаржника, що термін погашення попередньої оплати та звітування про надані послуги є різними термінами.

При цьому, згідно із умов договору про закупівлю послуг за державні кошти № 370/3/5/2/1/225 від 07.07.2022 вбачається, що вказаним договором встановлено два строки - це термін виконання ремонту - до 30.09.2022 та термін надання звітних документів - до 30.10.2022.

Водночас, конкретний термін погашення (звітування) за попередню оплату або повернення невикористаної частини попередньої оплати умовами договору не встановлений.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 693 ЦК України передбачено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Так, згідно із п. 4.2.2 договору виконавець повинен надати замовнику документи, що підтверджують фактичне надання послуг або повернути невикористані кошти на рахунок замовника.

Відповідно до п. 5.18 договору за результатом приймання наданих послуг з ремонту виробів складається акт приймання наданих послуг з ремонту виробів (додаток 4 до договору). Акт приймання наданих послуг з ремонту виробів підписується уповноваженими особами замовника та виконавця та затверджується замовником та виконавцем не пізніше 5 робочих днів. Зобов`язання виконавця по наданню послуг з ремонту виробів за договором вважаються виконаними в повному обсязів після підписання та затвердження акту приймання наданих послуг з ремонту виробів замовником (додаток 4 до договору).

Отже, виконавець повинен або надати замовнику акт приймання наданих послуг з ремонту виробів або повернути аванс/невикористану частину авансу. При цьому, згідно умов договору виконавець повинен надати зазначений акт у термін до 30.10.2022.

Таким чином, замовник не має право вимагати у виконавця повернення попередньої оплати до 30.10.2022, оскільки до визначеної дати останній може надати документи, які підтверджують фактичне надання послуг.

Посилання апелянта на те, що в п. 4.2.2.передбачено, що виконавець повертає попередню оплату у строк не пізніше терміну поетапного надання послуг, тобто до 30.09.2022, не узгоджується із іншими умовами договору, зокрема із тим, що документи, які підтверджують надання послуг виконавець має право надати у термін до 30.10.2022, що виключає можливість повернення попередньої оплати.

Характер правовідносин, що склалися між сторонами виключає одночасне існування у виконавця обов`язків надати послуги та повернути попередню оплату.

Як встановлено колегією суддів, відповідач порушив встановлений договір термін виконання ремонту (30.09.2022) та за несвоєчасне виконання робіт сплатив штрафні санкції, що підтверджується платіжною інструкцією в національній валюті від 08.02.2023, наявною в матеріалах справи.

Проте, виконання відповідачем послуг, хоч і з простроченням, не надає право позивачу вимагати повернення попередньої оплати.

Згідно з частинами першої третьої статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до частин першої та третьої статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Частинами першою, другою статті 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Зважаючи на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що апелянтом не доведений факт порушення відповідачем у мов договору в частині несвоєчасного повернення попередньої оплати, а тому суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні позовних вимог.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що згідно із п. 7.2 договору сторони встановили інший розмір відсотків передбачений ч. 2 ст. 625 ЦК України, а саме - 0%.

Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає інші посилання скаржника, викладені ним в апеляційній скарзі такими, що не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, наведені доводи скаржника не спростовують висновків суду першої інстанції та зводяться до переоцінки доказів та встановлених судом обставин.

Саме лише прагнення скаржника ще раз розглянути та оцінити ті самі обставини справи і докази в ній не є достатньою підставою для скасування оскаржуваного судового рішення.

Отже, зазначені в апеляційній скарзі доводи не знайшли свого підтвердження під час перегляду рішення судом апеляційної інстанції, апелянт не подав жодних належних та допустимих доказів на підтвердження власних доводів, які могли б бути прийняті та дослідженні судом апеляційної інстанції в розумінні ст.ст. 73, 76-79, 86 Господарського процесуального кодексу України. А тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Судові витрати, згідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покласти на апелянта.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 275, 276 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Міністерства оборони України на рішення Господарського суду Київської області від 24.10.2023 року у справі № 911/1958/23 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 24.10.2023 року у справі № 911/1958/23 залишити без змін.

3. Судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, покласти на апелянта.

4. Матеріали справи № 911/1958/23 повернути до Господарського суду Київської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя В.В. Сулім

Судді А.Г. Майданевич

О.М. Гаврилюк

Дата складення повного тексту 09.10.2024