Постанова

від 10.10.2024 по справі 910/19971/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" жовтня 2024 р. Справа№ 910/19971/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Гончарова С.А.

суддів: Тарасенко К.В.

Яковлєва М.Л.

без виклику сторін

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Київенерго-борг"

на рішення Господарського суду міста Києва від 24.05.2024

у справі № 910/19971/23(суддя - Мандриченкао О.В.)

за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Київенерго-борг"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Управляюча компанія "Політех"

про стягнення 10 551, 06 грн,

Відповідно до ч. 10 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімум для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Розглянувши справу в порядку ст. 269, 270 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Київенерго-борг" (надалі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Управляюча компанія "Політех" (надалі - відповідач) про стягнення 10 551,06 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 24.05.2024 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, 12.06.2024 (згідно дати звернення до системи "Електронний суд") Товариство з обмеженою відповідальністю "Київенерго-борг" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на рішення Господарського суду міста Києва від 24.05.2024 у справі № 910/19971/23, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 24.05.2024 у справі № 910/19971/23 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовну заяву Товариство з обмеженою відповідальністю "Київенерго-борг" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Управляюча компанія "Політех" в повному обсязі. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Управляюча компанія "Політех" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Київенерго-борг" заборгованість за Договором № 340163 на постачання теплової енергії у гарячій воді у розмірі 10 551,06 грн.

Підставою для скасування рішення суду скаржник зазначив, що судом першої інстанції не було взято до уваги той факт, що у відповідач у листопаді 2018 та жовтні 2019 року здійснював часткову оплату за постачання теплової енергії у гарячій воді: платіж 01.11.2018 року у розмірі - 113 965,15 грн, два платежі по 5 500,00 грн - 01.10.2019 року та 28.10.2019 року, в призначені платежу відповідач зазначив, що це часткове погашення заборгованості та посилався саме на Договір № 340163 від 01.09.2015 року, тому такі дії Відповідача свідчать про визнання ним боргу.

Апелянт звертає увагу суду, що додаткова угода від 01 жовтня 2018 року до Договору від 01.09.2015 року № 340163 на постачання теплової енергії у гарячій воді є підробленим документом, тому не може бути належним на допустимим доказом по справі № 910/19971/23. У Додатковій угоді зазначено, що «ОСОБА_1 діє на підставі довіреності від 21.07.2017 № 68/2017/07/21-3», однак це спростовується заявою свідка, що додавалася до відповіді на відзив і Позивач просив Суд не брати до уваги Додаткову угоду як доказ по цій справі, адже така Додаткова угода протирічить діям, які вчиняв Відповідач, а саме здійснював часткові оплати заборгованості за Договором у період жовтня 2018-листопада 2019 року.

Одночасно, в тексті апеляційної скарги Товариством з обмеженою відповідальністю "Київенерго-борг" заявлено клопотання про призначення експертизи, у якому апелянт просить винести ухвалу, якою задовольнити клопотання про призначення почеркознавчої експертизи у справі №910/19971/23.

На вирішення експертизи поставити питання: чи виконано підпис, що значиться у Додатковій угоді від 01.10.2018 до договору від 01.09.2015 року № 340163 на постачання теплової енергії у гарячій воді як підпис від імені начальника Центру договірної роботи Департаменту продажу теплової енергії комерційної дирекції ПАТ «Київенерго» ОСОБА_1.? яким чином виконаний підпис від імені ОСОБА_1 за допомогою технічних засобів (штампа, факсиміле) чи писальним приладом? у якій послідовності виконувались реквізити Додаткової угоди, а саме спочатку підпис ОСОБА_1 , а потім відтиск печатки структурного відокремленого підрозділу «Київські теплові мережі» ПАТ «Київенерго» чи навпаки? чи підпис виконаний від імені ОСОБА_1 у той самий час, яким датований документ?

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.06.2024, апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Гончаров С.А., судді Тарасенко К.В., Яковлєв М.Л.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.06.2024 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/19971/23 та відкладено вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Київенерго-борг" на рішення Господарського суду міста Києва від 24.05.2024 у справі № 910/19971/23 до надходження матеріалів справи з Господарського суду міста Києва.

01.07.2024 від Господарського суду міста Києва до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи 910/19971/23.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.07.2024 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Київенерго-борг" на рішення Господарського суду міста Києва від 24.05.2024 у справі № 910/19971/23 залишено без руху. Роз`яснено Товариству з обмеженою відповідальністю "Київенерго-борг", що протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали особа має право усунути недоліки, надавши суду апеляційної інстанції докази, що підтверджують доплату судового збору у встановленому законодавством розмірі.

10.07.2024 (згідно дати звернення до системи "Електронний суд") від Товариства з обмеженою відповідальністю "Київенерго-борг" до Північного апеляційного господарського суду надійшла заява про усунення недоліків на виконання вимог ухвали Північного апеляційного господарського суду від 08.07.2024, а саме докази доплати судового збору на суму 643, 80 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №0.0.3753359900.1 від 10.07.2024.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.07.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Київенерго-борг" на рішення Господарського суду міста Києва від 24.05.2024 у справі № 910/19971/23. Призначено до розгляду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Київенерго-борг" на рішення Господарського суду міста Києва від 24.05.2024 у справі № 910/19971/23 у порядку письмового провадження без повідомлення учасників.

18.07.2024 (згідно дати звернення до системи «Електронний суд») від Товариства з обмеженою відповідальністю "Управляюча компанія "Політех" надійшов відзив на апеляційну скаргу, в кому відповідач заперечує проти доводів апеляційної скарги, вважає їх необґрунтованими та просить суд залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

18.07.2024 (згідно дати звернення до системи «Електронний суд») від Товариства з обмеженою відповідальністю "Управляюча компанія "Політех" надійшли заперечення на клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи.

Розглянувни клопотання Товариство з обмеженою відповідальністю "Київенерго-борг" про призначення судової почеркознавчої експертизи, колегія суддів вважає, що матеріалах справи міститься достатньо доказів, на підставі яких можливо перевірити відповідні доводи ТОВ "Котрис".

Відповідно до вимог діючого законодавства відповідальність і контроль за дотриманням порядку зберігання печаток і штампів, а також законністю користування ними покладається на керівників підприємств, установ і організацій, господарських об`єднань, суб`єктів господарської діяльності. Тобто, зазначене обумовлює презумпцію, в силу якої печатка на будь-якому документі вважається проставленою з відома її керівника або суб`єкта господарської діяльності без створення юридичної особи.

У матеріалах справи відсутні докази, які свідчать про втрату, підробку чи інше незаконне використання третіми особами печаток ПАТ "Київенерго" та відповідача всупереч їх волі. Суб`єкт господарської діяльності несе повну відповідальність за законність використання його печатки, у тому числі за засвідчення договорів.

Відсутні також і докази, які б свідчили про те, що в ПАТ "Київенерго" звертався до правоохоронних органів з заявою про втрату печаток чи підробку документів.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звертаючись до суду апеляційної інстанції з клопотанням про призначення у справі судової почеркознавчої експертизи обґрунтовує тим, що у нього є сумніви з приводу їх достовірності та вважає підписи підробленими. При цьому, належних доказів на підтвердження обставин підробки цих документів позивач не надає, тобто його доводи ґрунтуються на припущеннях.

Виходячи з приписів частини 2 статті 98 та частини 1 статті 99 Господарського процесуального кодексу України мета призначення експертизи співвідноситься із предметом висновку експерта та полягає саме у з`ясуванні/дослідженні обставин, що мають значення для справи, єдиною можливістю забезпечення чого є застосування спеціальних знань у сфері іншій, ніж право. Таким чином, відсутність потреби в застосуванні спеціальних знань або можливість встановлення відповідних обставин у іншій спосіб рівною мірою усувають обов`язок для призначення експертизи.

Згідно з частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до частини 2 статті 73 Господарського кодексу України висновок експерта є одним із засобів доказування (видом доказів), оцінка яких згідно з статті 86 цього Кодексу віднесена до компетенції суду.

Положення частини 1 статті 100 Господарського процесуального кодексу України вимагають зазначення в ухвалі про призначення експертизи, серед іншого, підстав її проведення.

Оскільки єдині підстави для призначення у даній справі судової експертизи полягають у припущенні можливої підробки документів та сумнівів щодо їх оформлення (складання та підписання) ПАТ "Київенерго", при відсутності відповідних доказів на підтвердження цих обставин, то колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що в даному випадку відсутня сукупність умов, визначених частиною 1 статті 99 Господарського процесуального кодексу України. Отже, позивачем не доведено, що для з`ясування обставин, які мають значення для справи, враховуючи предмет і підстави позову, необхідні додаткові спеціальні знання, без яких встановити відповідні обставини неможливо.

Виходячи з доказів, наданих у справі, як на підтвердження позовних вимог, так і на їх спростування, апеляційний господарський суд вважає, що у матеріалах справи наявні належні докази, за результатами яких суд може встановити фактичні обставини справи, що мають значення для правильного вирішення спору.

На підставі наведеного та виходячи з наявних у справі доказів, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що у даному випадку немає необхідності у проведенні судової почеркознавчої експертизи для правильного вирішення спору.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Північний апеляційний господарський суд встановив наступне.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 01 вересня 2015 року між Публічним акціонерним товариством "Київенерго" (далі - постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Управляюча компанія "Політех" (далі - споживач, відповідач) укладено договір на постачання теплової енергії у гарячій воді № 340163 (далі - договір), за умовами якого постачальник зобов`язується виробити та поставити теплову енергію споживачу для потреб опалення, вентиляції та гарячого водопостачання, а споживач зобов`язується отримати її на оплатити відповідно до умов, вкладених в цьому Договорі.

Відповідно до п. 2.2.1, 2.2.2 договору, постачальник зобов`язався безперебійно постачати теплову енергію у гарячій воді на межу балансової належності із споживачем (додатки 3, 4) на потреби опалення - в період опалювального сезону; для гарячого водопостачання - протягом року, згідно із заявленими споживачем величинами приєднаного теплового навантаження, зазначеними в додатку № 1 та щомісячно оформлювати для споживача: величину фактично спожитої теплової енергії, визначену в гігакалоріях (облікову картку) та її вартість за кожним особовим рахунком "споживача") за розрахунковий період (місяць); рахунок-фактуру, яка включає загальну вартість теплової енергії поточного місяця з урахуванням кінцевого сальдо розрахунків на його початок; акт звіряння розрахунків; акт приймання-передавання товарної продукції.

За умовами п. 4.1. договору, цей договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 01.06.2016.

Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії не буде письмово заявлено однією із сторін про його припинення (п. 4.3 договору).

Пунктом 4.5 договору узгоджено, що умови даного договору можуть бути змінені за взаємною згодою сторін з обов`язковим складанням письмового документа.

Відповідно до п. 4.6 договору, жодна із сторін не має права передавати свої права та обов`язки за даним договором іншій стороні, без письмової згоди іншої сторони.

Договір припиняє свою дію у випадках: закінчення терміну дії, взаємної згоди сторін про його припинення; прийняття рішення господарським судом, ліквідації однієї із сторін (п. 4.9 договору).

Згідно з п. 4.10 договору, припинення дії договору не звільняє споживача від обов`язку повної сплати вартості спожитої теплової енергії.

Відповідно до звертання-доручення до договору № 340163 від 01.09.2015 облік споживання теплової енергії на потреби опалення проводиться по приладах обліку.

У відповідності до п. 9 додатку 2 до договору, споживач щомісячно з 12 по 15 число отримує в РТМ "Центр" за адресою: Жилянська, 63, оформлений постачальником рахунок-фактуру на суму, яка включає загальну вартість теплової енергії поточного місяця та кінцеве сальдо розрахунків на початок поточного місяця, акт приймання-передавання товарної продукції; облікову картку фактичного споживання за попередній період та акт звіряння, які оформлює і повертає один примірник постачальнику протягом двох днів з моменту їх одержання.

25 серпня 2021 року відбувся електронний аукціон з продажу майна в процедурі банкрутства Публічного акціонерного товариства "Київенерго", яке змінило найменування на Акціонерне товариство "К.Енерго", порушений Господарським судом Донецької області у справі №905/1965/19, права вимоги на дебіторську заборгованість за спожиту теплову енергію та супутні послуги, переможцем якого визнано Товариство з обмеженою відповідальністю "СПОРТСЕРВІС-СТМ" (в подальшому змінено найменування на Товариство з обмеженою відповідальністю "Київенерго-борг" (далі також - позивач, ТОВ "Київенерго-борг")), що підтверджується протоколом електронного аукціону №UA-PS-2021-08-10-000016-3.

Згідно з Актом про придбання майна на аукціоні від 30.08.2021, Акціонерне товариство "К.Енерго" передало, а Товариство з обмеженою відповідальністю "Київенерго-борг" прийняло майно, що є предметом продажу на аукціону №UA-PS-2021-08-10-000016-3 по лоту 71, який відбувся 25.08.2021, а саме: право вимоги на дебіторську заборгованість за спожиту теплову енергію та супутні послуги на суму 241 900 394,18 грн. Так, у витягу з додатку №1 до акту про придбання майна на аукціоні від 30.08.2021 визначено, що право вимоги було продано до контрагента - Товариства з обмеженою відповідальністю "Управляюча компанія "Політех", зокрема, за договором №340163 на суму 10 551,06 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач заборгованість за договором, право вимоги якої перейшло до нього не сплатив, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості у розмірі 10 551,06 грн за період з 01.11.2017 по 01.05.2018.

Відповідач в свою чергу, заперечуючи проти позову, зазначав, що 01.10.2018 між Публічним акціонерним товариством "Київенерго" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Управляюча компанія "Політех" укладено додаткову угоду до договору, якою передбачено, що договір припиняється з 01.10.2018, сторони підтверджують відсутність будь-яких претензій (не виконаних зобов`язань) одна до одної в тому числі і фінансових та сторони підтверджують виконання всіх зобов`язань включаючи фінансових на дату розірвання договору.

Таким чином, відповідач зазначає, що первісний кредитор, укладенням додаткової угоди підтвердив виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором, а тому станом на дату придбання прав вимоги за протоколом електронних торгів №UA-PS-2021-08-10-000016-3 від 25.08.2021 самої заборгованості вже не існувало і виникнути не могли через припинення дії договору.

Розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Київенерго-борг", колегія суддів дійшла висновку, що вона не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Укладений договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань згідно зі ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України (ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України) і відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для

Відповідно до ч. 1 ст. 275 Господарського кодексу України, за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Згідно зі статтею 20 Закону України "Про теплопостачання", тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб`єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими. Тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії затверджуються органами місцевого самоврядування, крім теплової енергії, що виробляється суб`єктами господарювання, що здійснюють комбіноване виробництво теплової і електричної енергії та/або використовують нетрадиційні та поновлювані джерела енергії, на підставі розрахунків, виконаних теплогенеруючими, теплотранспортуючими та теплопостачальними організаціями за методиками, розробленими центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.

25.08.2021 року відбувся електронний аукціон з продажу майна в процедурі банкрутства Публічного акціонерного товариства "Київенерго", яке змінило найменування на Акціонерне товариство "К.Енерго", порушений Господарським судом Донецької області у справі №905/1965/19, права вимоги на дебіторську заборгованість за спожиту теплову енергію та супутні послуги, переможцем якого визнано Товариство з обмеженою відповідальністю "СПОРТСЕРВІС-СТМ" (в подальшому змінено найменування на ТОВ "Київенерго-борг"), що підтверджується протоколом електронного аукціону №UA-PS-2021-08-10-000016-3.

Згідно з Актом про придбання майна на аукціоні від 30.08.2021, Акціонерне товариство "К.Енерго" передало, а Товариство з обмеженою відповідальністю "Київенерго-борг" прийняло майно, що є предметом продажу на аукціону №UA-PS-2021-08-10-000016-3 по лоту 71, який відбувся 25.08.2021, а саме: право вимоги на дебіторську заборгованість за спожиту теплову енергію та супутні послуги на суму 241 900 394,18 грн. Так, у витягу з додатку №1 до акту про придбання майна на аукціоні від 30.08.2021 визначено, що право вимоги було продано до контрагента - Товариства з обмеженою відповідальністю "Управляюча компанія "Політех", зокрема, за договором №340163 на суму 10 551,06 грн.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор (частина 1 статті 510 Цивільного кодексу України).

Відповідно до загальної теорії цивільного права суб`єктами зобов`язання є управомочена особа (кредитор) та зобов`язана сторона (боржник). Кредитор - це особа, яка уповноважена вимагати від боржника виконання певної дії або утримання від неї, а боржник - це особа, на яку покладений обов`язок вчинити таку дію. Суб`єктивне право, яке належить управомоченій стороні у зобов`язані є правом вимоги, а суб`єктивний обов`язок сторони є боргом.

Законодавством також передбачені порядок та підстави заміни сторони (боржника чи кредитора) у зобов`язанні.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 512 Цивільного кодексу України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 Цивільного кодексу України унормовано, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Водночас, як вбачається з наявної в матеріалах справи додаткової угоди від 01.10.2018 до договору, яка скріплена печатками та підписами представників як ПАТ "Київенерго", так і ТОВ "Управляюча компанія "Політех", сторони дійшли згоди припинити дію договору на постачання теплової енергії у гарячій воді № 340163 від 01.09.2015 за згодою сторін з 01.10.2018.

Підписуючи дану додаткову угоду сторони підтверджують відсутність будь-яких претензій (не виконаних зобов`язань) одна до одної в тому числі фінансових.

Підписання даної додаткової угоди є підтвердженням виконання всіх зобов`язань, включаючи фінансових за договором на дату розірвання договору (п. 3 та п. 4 додаткової угоди від 01.10.2018 до договору).

Стаття 202 Господарського кодексу України визначає, що господарське зобов`язання припиняється: виконанням, проведеним належним чином; зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов`язання; у разі поєднання управненої та зобов`язаної сторін в одній особі; за згодою сторін; через неможливість виконання та в інших випадках, передбачених цим Кодексом або іншими законами.

Господарське зобов`язання припиняється також у разі його розірвання або визнання недійсним за рішенням суду.

До відносин щодо припинення господарських зобов`язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Господарське зобов`язання, всі умови якого виконано належним чином, припиняється, якщо виконання прийнято управненою стороною (ч. 1 ст. 203 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 2 ст. 653 Цивільного кодексу України, у разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються.

Згідно зі ст. 654 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

При цьому, частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України унормовано, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Таким чином, як вбачається з матеріалів справи, сторонами договору досягнуто згоди припинити дію договору на постачання теплової енергії у гарячій воді № 340163 від 01.09.2015, визначивши при цьому, відсутність будь-яких претензій (не виконаних зобов`язань) одна до одної в тому числі фінансових, у зв`язку з виконанням всіх зобов`язань, включаючи фінансових за договором на дату припинення договору.

Щодо доводів скаржника про те, що додаткова угода є підробленим документом, а тому не може бути належним і допустимим доказом у справі.

У додатковій угоді зазначено, що "ОСОБА_1. діє на підставі довіреності від 21.07.2017 № 68/2017/07/21-3", однак це спростовується заявою свідка, що додається до відповіді на відзив.

З приводу посилань позивача на заяву свідка ОСОБА_1 , суд зазначає, що учасники справи, інші особи, зацікавлені у певному результаті розгляду справи, можуть надавати показання свідка і можуть бути допитані судом в якості свідків, який оцінює ці докази у сукупності з іншими відповідно до свого внутрішнього переконання.

Аналогічна позиція наведена у постанові Верховного Суду від 14.07.2021 у справі №921/260/19.

Чинний Господарський процесуальний кодекс України у ст. 13 та ч. 1 ст. 74 закріплює принцип змагальності сторін, згідно якого кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи, на підставі таких засобів як письмові, речові і електронні докази; висновки експертів; показання свідків. (ст. 73 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно зі ст. 91 Господарського процесуального кодексу України, письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Згідно зі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно з ч. 1 ст. 87 Господарського процесуального кодексу України, показання свідка - це повідомлення про відомі йому обставини, які мають значення для справи, і викладаються ним письмово у заяві. Закон визначає вимоги до такої заяви, лише при дотриманні яких показання свідка будуть належним і допустимим доказом під час розгляду справи господарським судом та вирішення відповідного спору.

Згідно зі ст. 88 Господарського процесуального кодексу України, показання свідка викладаються ним письмово у заяві свідка, в якій зазначаються ім`я (прізвище, ім`я та по батькові), місце проживання (перебування) та місце роботи свідка, поштовий індекс, реєстраційний номер облікової картки платника податків свідка за його наявності або номер і серія паспорта, номери засобів зв`язку та адреси електронної пошти (за наявності), обставини, про які відомо свідку, джерела обізнаності свідка щодо цих обставин, а також підтвердження свідка про обізнаність із змістом закону щодо кримінальної відповідальності за надання неправдивих показань та про готовність з`явитися до суду за його викликом для підтвердження своїх свідчень. Підпис свідка на заяві посвідчується нотаріусом. Не вимагається нотаріальне посвідчення підпису сторін, третіх осіб, їх представників, які дали згоду на допит їх як свідків. Заява свідка має бути подана до суду у строк, встановлений для подання доказів.

Важливим аспектом при дослідженні процесуального статусу та ролі свідка в господарському процесі є те, що на підставі його показань судом не можуть встановлюватися обставини, які відповідно до законодавства або звичаїв ділового обороту відображаються (обліковуються) у відповідних документах. Дане положення закріплене у ст. 87 Господарського процесуального кодексу України та досить конкретно визначає правову природу фактів, які можуть бути встановлені за допомогою такого засобу доказування як показання свідків.

Таким чином, перед здійсненням дослідження і оцінки певного доказу, господарському суду під час судового провадження в першу чергу необхідно з`ясувати його допустимість. Показання свідків є допустимими доказами лише в тому разі, коли надані ними відомості про обставини відповідно до законодавства мають бути підтверджені саме таким способом та не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Окрім того, суд не бере до розгляду показань свідків, які не стосуються предмета доказування, тобто обставин, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (згідно ст.76 Господарського процесуального кодексу України), що свідчить про їх неналежність.

Суд зобов`язаний надати оцінку кожному належному, допустимому та достовірному доказу, який міститься в матеріалах справи, а також визначити певну сукупність доказів, з урахуванням їх належності, допустимості, достовірності, вірогідності та взаємного зв`язку, що дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (постанова Верховного Суду від 01.07.2021 у справі №917/549/20).

Верховний Суд неодноразово звертався до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17).

Оскільки факт укладення додаткової угоди підтверджується оригіналом такого первинного документа, наданого на вимогу суду, то обставини щодо підроблення такої угоди не можуть підтверджуватися лише заявою свідка.

Статтею 204 Цивільного кодексу України закріплено презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована.

Доказів визнання означеної додаткової угоди недійсною у судовому порядку, позивачем до матеріалів справи не надано.

Враховуючи вищевикладене в сукупності, позивачем не доведено належними та допустимими доказами факт підроблення додаткової угоди.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, оскільки взаємовідносини сторін за договором на постачання теплової енергії у гарячій воді № 340163 від 01.09.2015 є припиненими з 01.10.2018, що свідчить про неможливість набуття позивачем станом на 25.08.2021 права вимоги сплати спірної заборгованості за розірваним договором, сторонами якого узгоджено відсутність будь-яких фінансових зобов`язань одна до одної.

Враховуючи факт відсутності заборгованості відповідача за договором перед ПАТ "Київенерго" встановлений сторонами у додатковій угоді від 01.10.2018 до договору на постачання теплової енергії у гарячій воді № 340163 від 01.09.2015 та розірвання зазначеного договору з 01.10.2018, що свідчить про неможливість набуття позивачем права вимоги спірної заборгованості за розірваним договором та відповідно свідчить про відсутність порушеного права позивача, яке підлягає захисту, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого та правомірного висновку про необґрунтованість вимоги позивача про стягнення заборгованості у розмірі 10 551,06 грн є та такаою, що задоволенню не підлягають.

Щодо заяви відповідача про застосування наслідків спливу строків позовної давності, суд зазначає наступне.

Згідно зі ст.256 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до статті 257 Цивільного кодексу України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

За змістом ч.1 ст.261 Цивільного кодексу України, позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частини третя та четверта статті 267 Цивільного кодексу України).

Водночас, суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовних вимог, заявлених позивачем до того відповідача у спорі, який заявляє про застосування позовної давності. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи було порушене право, за захистом якого позивач звернувся до суду. Якщо це право порушене не було, суд відмовляє у позові через необґрунтованість останнього. І тільки якщо буде встановлено, що право позивача дійсно порушене, але позовна давність за відповідними вимогами спливла, про що заявила інша сторона у спорі, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності у разі відсутності визнаних судом поважними причин її пропуску, про які повідомив позивач (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі № 369/6892/15-ц).

Аналогічна позиція міститься також в постанові 14.08.2018 Верховного Суду у справі № 922/1425/17.

Беручи до уваги, що заявлені позовні вимоги не підлягають задоволенню, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого та правомірного висновку про відсутність підстав для застосування позовної давності.

Інші доводи, на які посилалися сторони під час розгляду даної справи, залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги, як необґрунтовані та такі, що не спростовують висновків суду щодо задоволення позову.

Згідно зі ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Положеннями ст. 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

В силу ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона покликається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).

Судом враховується, що Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» у рішенні від 18.07.2006 та у справі «Трофимчук проти України» у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Таким чином суд першої інстанції дійшов обґрунтованого та правомірно висновку про відмову у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Київенерго-борг" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Управляюча компанія "Політех" про 10 551,06 грн.

З огляду на викладене, судова колегія приходить до висновку про те, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Київенерго-борг" на рішення Господарського суду міста Києва від 24.05.2024 у справі №910/19971/23 є необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає.

У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на скаржника.

Керуючись ст. 2, 129, 269, 270, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276, 281 - 282 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Київенерго-борг" - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 24.05.2024 у справі № 910/19971/23 - залишити без змін.

Судові витрати, за перегляд рішення у суді апеляційної інстанції, покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Київенерго-борг".

Матеріали справи повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та, за загальним правилом, не підлягає оскарженню до Верховного Суду крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.

Головуючий суддя С.А. Гончаров

Судді К.В. Тарасенко

М.Л. Яковлєв