Ухвала

від 03.10.2024 по справі 910/9591/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

03.10.2024Справа № 910/9591/23

Господарський суд міста Києва у складі судді Щербакова С.О., за участю секретаря судового засідання Яременко Т.Є., розглянувши заяву Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Деснянського району м. Києва" про розстрочення виконання рішення у господарській справі

За позовом Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго"

до Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Деснянського району м. Києва"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Приватне акціонерне товариство "ДТЕК Київські електромережі"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Енергогазрезерв»

про стягнення 1 085 988, 33 грн.

Представники:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: Гавриш Є.О.;

від третьої особи, на стороні позивача: не з`явився;

від третьої особи, на стороні відповідача: не з`явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державне підприємство зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" (далі-позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Деснянського району м. Києва" (далі-відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 1 085 988, 33 грн, з яких: 577 061, 12 грн - основного боргу, 185 620, 36 грн - 15 % річних, 90 524, 88 грн - пені та 232 781, 97 грн - інфляційні втрати.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" від 01.01.2021.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.11.2023 провадження у справі № 910/9591/23 в частині стягнення 37 723, 94 грн. основного боргу - закрито на підставі пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України, за відсутністю предмету спору. Позовні вимоги Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" - задоволено частково. Стягнуто з Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Деснянського району м. Києва" на користь Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" 539 337 (п`ятсот тридцять дев`ять тисяч триста тридцять сім) грн 18 коп. - заборгованості, 47 034 (сорок сім тисяч тридцять чотири) грн 43 коп. - пені, 165 766 (сто шістдесят п`ять тисяч сімсот шістдесят шість) грн 74 коп. - 15 % річних, 204 661 (двісті чотири тисячі шістсот шістдесят одну) грн 98 коп. - інфляційних втрат та 14 917 (чотирнадцять тисяч дев`ятсот сімнадцять) грн 86 коп. - судового збору. В іншій частині позову - відмовлено.

Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 11.01.2024 заяву Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Київські електромережі" про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу після ухвалення рішення суду - задоволено частково. Стягнуто з Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Деснянського району м. Києва" на користь Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Київські електромережі" 5 000 (п`ять тисяч) грн. 00 коп. - витрат на професійну правничу допомогу. В іншій частині заяви відмовлено.

Постановою Північного апеляційного господарського суду міста Києва від 11.06.2024 рішення Господарського суду міста Києва від 16.11.2023 у справі №910/9591/23 залишено без змін.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.08.2024 відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Деснянського району м. Києва" на рішення Господарського суду міста Києва від 16.11.2023 і постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.06.2024 у справі № 910/9591/23.

13.08.2024 на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 16.11.2023 та додаткового рішення Господарського суду міста Києва від 11.01.2024 видано накази.

12.08.2024 до суду надійшла заява Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Деснянського району м. Києва" про розстрочення виконання рішення.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.08.2024 заяву Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Деснянського району м. Києва" про відстрочення виконання рішення у справі № 910/9591/23 - повернуто без розгляду.

03.09.2024 до суду надійшла заява Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Деснянського району м. Києва" про розстрочення виконання рішення, в якій відповідач просить суд розстрочити суму заборгованості в розмірі 1 085 988, 33 грн на 12 платежів, у відповідності ч. 5 ст. 331 ГПК України (1 085 988,33 грн. / 12 місяців = 90 499, 02 грн. в місяць).

Аналогічна заява Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Деснянського району м. Києва" про розстрочення виконання рішення була надіслана відповідачем засобами поштового зв`язку та надійшла до суду 11.09.2024.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.09.2024 заяву Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Деснянського району м. Києва" про розстрочення виконання рішення Господарського суду міста Києва від 16.11.2023 у справі №910/9591/23 призначено до розгляду у судовому засіданні на 03.10.2024.

18.09.2024 до суду надійшла заява-уточнення відповідача, в якій він зазначає, що у зв`язку із механічною математичною помилкою по тексту у заяві невірно зазначена загальна сума заборгованості, яка підлягає сплаті, а саме вказано 1 085 988 грн. 33 коп., замість 971 718 грн. 19 коп., у зв`язку з чим просить суд розстрочити суму заборгованості в розмірі 971 718 грн. 19 коп. на 11 платежів, а саме: (971 718 грн. 19 коп. на 10 (десять ) місяців = 90 499 грн. 03 коп. в місяць та 1 (один) місяць = 66 727 грн.89 коп.).

19.09.2024 до суду надійшла заява Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Деснянського району м. Києва", в якій відповідач просить суд для підтвердження добросовісності підприємства, відсутності наміру необґрунтованого затягування або неналежного виконання рішення, долучити до матеріалів справи копію платіжної інструкції №22243 від 18 вересня 2024 на суму 90 499 грн. 03 коп.

24.09.2024 до суду надійшли заперечення Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" на заяву про розстрочення виконання рішення суду, в яких позивач зокрема зазначає, що борг у відповідача виник ще у 2021 році та відповідачем не надано жодних доказів того, що через 1 рік він матиме фінансову можливість виконати рішення суду.

У цьому судовому засіданні представник відповідача підтримав подану заяву про розстрочення виконання судового рішення.

Представники позивача та третіх осіб у судове засідання не з`явилися, однак про час та місце розгляду заяви були повідомлені належним чином, що підтверджується довідками Господарського суду міста Києва про доставлення процесуального документа (ухвали суду від 09.09.2024) до електронних кабінетів позивача та третіх осіб.

Отже, дослідивши матеріали заяви Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Деснянського району м. Києва" про розстрочення виконання судового рішення, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні заяви, з огляду на наступне.

Згідно статті 129-1 Конституції України, судові рішення ухвалюються іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

Частиною 1 ст. 326 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції (ч. 1 ст. 327 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ч.ч. 1-2 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

Як на підставу для розстрочення виконання рішення суду у даній справі відповідач вказує на те, що він знаходиться у скрутному фінансовому становищі та негайна одноразова сплата суми поставить під загрозу діяльність комунального підприємства, яке є виконавцем послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій у Деснянському районі міста Києва. Також, відповідач вказує, що із запровадження воєнного стану та виїзду великої кількості споживачів за межі території України зменшилось надходження коштів від населення за надані комунальним підприємством послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій та, відповідно, збільшилась заборгованість споживачів перед підприємством, що значно вплинуло на господарську діяльність останнього. Проте, Комунальне підприємство здійснює претензійно-позовну та фінансово-організаційну роботу з погашення боргових зобов`язань споживачів, однак це потребує відповідного часу для її реалізації.

Відповідно до ч. 3-5 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України, підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Відповідно до ч. 1 ст.18 Господарського процесуального кодексу України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

З огляду на викладені норми вбачається, що рішення суду, яке набрало законної сили підлягає безумовному виконанню у визначеному законодавством порядку та строки, однак у виключних випадках суд, за наявності обґрунтованих обставин, що ускладнюють чи роблять неможливим його виконання, може розстрочити таке виконання.

Конституційний Суд України у своєму рішенні №18-рп/2012 від 13.12.2012 вказав, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і поновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави.

Розглядаючи справу №5-рп/2013 Конституційний Суд України у своєму рішенні від 26.06.2013 зазначив, що право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За приписами частин 1, 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Тобто, розстрочення виконання судового рішення є правом суду, а не його обов`язком, а обґрунтування пов`язаних з цим обставин та подання доказів, які свідчать про наявність обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, покладається на зацікавлену особу.

Можливість розстрочення або відстрочення виконання рішення суду залежить виключно від винятковості обставин, які виникли у процесі виконання рішення суду.

Так, у рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 у справі "Шмалько проти України" (заява № 60750/00) зазначено, що для цілей ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід`ємна частина "судового розгляду".

Згідно з правовою позицією Європейського суду з прав людини, несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, розстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, згідно якої "кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру..", а у системному розумінні даної норми та національного закону, суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах, шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале невиконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи. До того ж, довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв`язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого невиконання.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає, що межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначено судом. Стосовно системності виконання Європейський суд підкреслює, що присудження грошових коштів не надає пом`якшення у виконавчому провадженні, а отже сама можливість надання відстрочки виконання судового акту повинна носити виключний характер. Обставини, які зумовлюють надання відстрочки виконання рішення суду повинні бути об`єктивними, непереборними, іншими словами - виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.

Із підстав, умов та меж надання розстрочки виконання судового рішення слідує, що безпідставне надання розстрочки без обґрунтованих на те мотивів, надане на тривалий період без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим.

Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 у справі "Чіжов проти України" (заява № 6962/02) зазначено, що позитивним обов`язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантій, які закріплені у статті 6 Конвенції.

Отже, питання щодо надання розстрочки виконання рішення суду повинно вирішуватися господарськими судами із дотриманням балансу інтересів сторін, які приймають участь у справі. Господарські суди повинні досліджувати та оцінювати не тільки доводи боржника, а і заперечення кредитора, зокрема, щодо і його фінансового стану. При цьому, суд повинен врахувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк, але, перш за все, повинен врахувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення.

Подібна за своїм змістом правова позиція викладена в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.01.2020 у справі №910/1180/19 та від 03.09.2020 у справі №905/30/16.

Особа, яка подала заяву про відстрочку/розстрочку виконання рішення, повинна довести наявність обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у даній справі, а також повідомити суд, що така обставина зникне за час на який здійснена відстрочка виконання рішення.

За змістом ст.ст. 73, 74 Господарського просувального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів (ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).

Суд зазначає, що Комунальним підприємством "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Деснянського району м. Києва" у поданій до суду заяві не наведено існування виняткових обставин, які перешкоджають виконанню рішення суду у даній справі, як і не надано жодних доказів на підтвердження скрутного фінансового становища - відсутності грошових коштів на банківських рахунках, в матеріалах справи відсутні відповідні банківські виписки по рахунках відповідача.

При цьому, з доданого до заяви звіту про фінансові результати і дебіторську та кредиторську заборгованість суд не вбачає відсутність коштів у Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Деснянського району м. Києва" для виконання рішення суду.

Суд також звертає увагу на ту обставину, що у даній справі позивачем було заявлено до стягнення з відповідача заборгованість, яка виникла ще у 2021 році, тобто до запровадження в Україні воєнного стану.

При цьому, судом враховано, що Європейський суд з прав людини, рішення якого відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" застосовуються судом як джерело права, неодноразово наголошував щодо недопустимості невиконання або затягування виконання рішення національного суду в порушення прав іншої сторони, якою у даному випадку є позивач - Державне підприємство зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго".

Крім того, частина 2 статті 617 Цивільного кодексу України передбачає, що відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов`язань контрагентами правопорушника не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від відповідальності за порушення зобов`язання.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 19.02.2018 р. у справі № 910/15430/16, від 27.04.2018 р. у справі № 910/313/17 та від 02.05.2018 р. у справі № 910/3816/16.

Суд також звертає увагу на висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 21.01.2020 р. у справі № 910/1180/19 та від 03.09.2020 р. у справі № 905/30/16.

Так, касаційним судом зазначено, що питання про розстрочення виконання рішення суду господарські суди мають вирішувати із дотриманням балансу інтересів сторін. Необхідною умовою задоволення заяви про розстрочення виконання рішення суду є з`ясування питання щодо дотримання балансу інтересів сторін, господарські суди повинні досліджувати та оцінювати доводи та заперечення як позивача, так і відповідача, а також дотримуватися розумного строку відстрочення.

Підставою для встановлення розстрочки виконання рішення суду може бути доведена належними та допустимими доказами обставина, яка робить виконання такого рішення неможливим. Більше того, заявник має довести повну відсутність грошових коштів та майна, за рахунок якого можливо задовольнити вимоги.

Господарський суд повинен враховувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк чи попередньо встановленим способом, але перш за все повинен враховувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення та не допускати їх настання.

У матеріалах справи відсутні докази на підтвердження факту скрутного економічного становища відповідача, при цьому, доказів відсутності у відповідача коштів для виконання рішення суду у даній справі також не надано, як і не надано доказів того, що у майбутньому відповідач матиме фінансову можливість виконати рішення суду.

Отже, звертаючись із заявою про розстрочення виконання судового рішення, відповідач не довів належними та допустимими доказами наявність виключних обставин, які можуть бути підставою для надання розстрочки.

Крім того, в прохальній частині заяви про розстрочення виконання рішення відповідачем визначені періоди розстрочення фактично до липня 2025, що суперечить приписам ст. 331 Господарського процесуального кодексу України, оскільки розстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення.

За таких обставин, враховуючи матеріальні інтереси обох сторін та приймаючи до уваги що заявником (боржником) всупереч приписам частини 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України не надано належних доказів неможливості чи утруднення на даний час виконання рішення суду, відсутності коштів та винятковості випадку, з наявністю якого процесуальний закон пов`язує можливість надання розстрочення виконання судового рішення, суд приходить до висновку, що заява Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Деснянського району м. Києва" про розстрочення виконання рішення Господарського суду міста Києва від 16.11.2023 у справі №910/9591/23 не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 232-235, 331 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Деснянського району м. Києва" про розстрочення виконання рішення Господарського суду міста Києва від 16.11.2023 у справі №910/9591/23 - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення.

Дата складання та підписання повного тексту ухвали: 08.10.2024.

Відповідно до ч. 1 ст. 235 Господарського процесуального кодексу України, ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом чи Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку, протягом десяти днів з дня її проголошення, з урахуванням вимог ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя С. О. Щербаков