Рішення

від 02.10.2024 по справі 917/2072/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

адреса юридична: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, адреса для листування: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36607, тел. (0532) 61 04 21, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/ Код ЄДРПОУ 03500004

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.10.2024 Справа № 917/2072/23

за позовною заявою Акціонерного товариства "Українська залізниця", вул. ЄжиГедройця, 5, м. Київ, 03150, в особі філії "Центр транспортної логістики" Акціонерного товариства "Українська залізниця", вул. Івана Федорова, 32, м. Київ, 03038

до відповідачів: 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська універсальна біржа", вул. Шевченка, 52, 4 поверх, м. Полтава, 36039,

2) Фермерського господарства "Слобожанський колос", вул. Соборна, 4, м. Кропивницький, Кіровоградська область, 25011

про солідарне стягнення 14 218 200,00 грн збитків, -

Суддя Тимощенко О.М.

Секретар судового засідання Михатило А. В.

Представники учасників справи:

від позивача: Косик С. І.,

від відповідача 1: Коваленко О. В.,

від відповідача 2: не з`явився.

В провадженні Господарського суду Полтавської області перебувала справа № 917/2072/23 за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Центр транспортної логістики" Акціонерного товариства "Українська залізниця" до відповідачів 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська універсальна біржа", 2) Фермерського господарства "Слобожанський колос" про солідарне стягнення збитків у розмірі 14 218 200,00 грн у зв`язку з дискваліфікацією переможця торгів через відсутність укладеного діючого договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом.

Рішенням Господарського суду Полтавської області 19.08.2024 р. відмовлено в задоволенні позовних вимог.

За змістом частин 1, 3 статті 124 Господарського процесуального кодексу України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

19.08.2024 року до суду через систему "Електронний суд" від відповідача 1 надійшла заява щодо судових витрат у справі №917/2072/23 (вх. № 11074, документ сформований в системі «Електронний суд» 16.08.2024 року), де зазначено, що докази понесення витрат на професійну правничу допомогу будуть подані протягом 5 днів після ухвалення рішення суду.

Також в судовому засіданні 19.08.2024 року представник відповідача 1 до початку судових дебатів наголосив, що 16.08.2024 року через систему «Електронний суд» ним було подано заяву про те, що докази понесення витрат на професійну правничу допомогу будуть подані протягом 5 днів після ухвалення рішення суду.

Також 19.08.2024 року до суду через систему "Електронний суд" від відповідача 1 надійшло клопотання про приєднання доказів до матеріалів справи №917/2072/23 (вх. № 11073), а саме: копії договору про надання правничої (правової) допомоги від 26.01.2024 року. Також відповідач 1 просив відшкодувати за рахунок позивача судові витрати (витрати на професійну правничу допомогу) у розмірі 90 000,00 грн.

28.08.2024 р. до суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська універсальна біржа" надійшла заява про вирішення питання про судові витрати та ухвалення додаткового судового рішення у справі №917/2072/23 (вх. №11417)

Ухвалою від 09.09.2024 року суд прийняв вищезазначену заяву про вирішення питання про судові витрати та призначив її розгляд на 26.09.2024 року на 10 год. 00 хв. Та забезпечив проведення судового засідання для представника позивача - Косик С.І. в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням її власних технічних засобів.

13.09.2024 року до суду від позивача надійшла заява про зменшення витрат на оплату правничої допомоги (вх. № 12108, том 4 а. с. 152 160).

20.09.2024 року до суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська універсальна біржа" надійшла заява про участь його представника Коваленко О. В. в судовому засіданні 26.09.2024 року по справі № 917/2072/23 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду (вх. №12443).

Ухвалою від 25.09.2024 року суд задовольнив заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська універсальна біржа" про участь його представник Коваленко О. В. в судовому засіданні Господарського суду Полтавської області 26.09.2024 року о 10:00 год. по справі № 917/2072/23 у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

25.09.2024 року від відповідача 1 до суду надійшли заперечення на заяву позивача про зменшення витрат на правничу допомогу адвоката (вх. № 12718 від, том 4 а. с. 167 - 193).

26.09.2024 р. до суду через систему "Електронний суд" від представника Акціонерного товариства "Українська залізниця" надійшло клопотання про відкладення судового засідання з огляду на неможливість явки у засідання (вх.№12729).

26.09.2024 року судове засідання у справі не відбулося, у зв`язку з оголошенням повітряної тривоги у м. Полтаві та Полтавській області, з огляду на що ухвалою суду від 26.09.2024 року суд відклав розгляд заява про вирішення питання про судові витрати та ухвалення додаткового судового рішення у справі №917/2072/23 на 02.10.2024 року.

Представник відповідача 1 підтримував заяву про вирішення питання про судові витрати та просив відшкодувати за рахунок позивача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 90 000,00 грн.

В судовому засіданні 02.10.2024 року представник позивача заперечував проти задоволення заяви відповідача 1 та просив зменшити розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, які просив стягнути з нього відповідач 1.

Відповідач 2 не направив свого повноважного представника в судове засідання 02.10.2024 року, хоча був належним чином повідомлений про час, день та місце судового засідання.

За наслідками розгляду заяви про ухвалення додаткового рішення у судовому засіданні судом проголошено вступну та резолютивну частини додаткового рішення на підставі ст. 240 Господарського процесуального кодексу України.

При вирішенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська універсальна біржа" про ухвалення додаткового рішення про стягнення 90 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу (вх. №11417 від 28.08.2024 року) суд враховує наступне.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою (ч. 1 ст. 16 ГПК України).

За приписами ч. 2 ст. 16 ГПК України представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

У рішенні Конституційного Суду України № 23-рп/2009 (у п. 3.2 рішення) передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо.

Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Отже, з викладеного слідує, що до правової допомоги належать і консультації та роз`яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру; представництво в судах тощо.

На підтвердження факту надання правничої допомоги, відповідачем 1 надано суду копії договору про надання правничої (правової) допомоги від 26.01.2024 року (том 4 а. с. 74 а), свідоцтва про заняття адвокатською діяльністю серія ПТ №1888 від 17.10.2017 року (том 3 а. с. 51), ордеру серія ВІ №1194362 від 26.01.2024 року, довіреності від 25.01.2024 року, акту прийому-передачі наданих послуг від 19.08.2024 року за договором про надання правничої (правової) допомоги від 26.01.2024 року (том 4 а. с. 116, 117), детального опису наданих послуг за договором про надання правової (правничої) допомоги від 26.01.2024 року (том 4 а. с. 118), платіжної інструкції №4695 від 19.09.2024 року на суму 90 000,00 грн (том 4 а. с. 194),

Відповідно до ч. 1 та п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Згідно ч. 1 ст. 126 ГПК України, витрати пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За змістом п. 1 ч. 2 ст. 126 ГПК України, з відповідача підлягає стягненню, окрім витрат по сплаті судового збору, вартість послуг адвоката, що сплачена або підлягає сплаті (правова позиція викладена в постанові об`єднаної палати КГС ВС від 03.10.2019 року у справі № 922/445/19).

Згідно з ч. 4 ст.126 ГПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Закон "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту визначає гонорар.

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).

Суд зауважує, що неврахування судом умов договору про надання правової допомоги щодо порядку обчислення гонорару не відповідає принципу свободи договору, закріпленому у статті 627 ЦК України.

Згідно зі статтею 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Таким чином, адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Як вбачається з матеріалів справи між адвокатом Коваленко Оксаною Володимирівною (далі - адвокат) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Українська універсальна біржа» (далі - клієнт) 26.01.2024 року укладено договір про надання правничої (правової) допомоги (далі - договір), том 4 а. с. 74 а), відповідно до умов якого адвокат приймає доручення клієнта та бере на себе зобов`язання надати клієнту правничу (правову) допомогу в Господарському суді Полтавської області у справі № 917/2072/23 за позовом Акціонерного товариства «УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ» в особі Філії «Центр транспортної логістики» до Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКА УНІВЕРСАЛЬНА БІРЖА» та Фермерського господарства «СЛОБОЖАНСЬКИЙ КОЛОС» про стягнення збитків у розмірі 14 218 200, 00 грн.

Відповідно до п. 1.2 договору адвокат на умовах цього договору зобов`язаний:

-вивчити надані клієнтом інформацію та документи, що стосуються справи №917/2072/23;

-здійснити юридичний аналіз судової практики з питань, що стосуються предмету договору;

підготувати відзив на позов, а також інші процесуальні документи, в разі їх необхідності у процесі виконання зобов`язань за цим договором;

представляти інтереси КЛІЄНТА в суді першої інстанції.

Згідно з п. 3.1 договору розмір гонорару, який клієнт сплачує адвокату за надану в межах цього договору правничу (правову) допомогу складає 90 000, 00 грн. (дев`яносто тисяч грн.).

Прийом-передача наданих послуг за договором здійснюється на підставі Акту прийому-передач наданих послуг, який підписується уповноваженими представниками сторін. Підписання клієнтом Акту прийому - передачі наданих послуг підтверджує належне надання адвокатом послуг (п. 3.3 договору).

Відповідно до акту прийому-передачі наданих послуг від 19.08.2024 року за договором про надання правничої (правової) допомоги від 26.01.2024 року (том 4 а. с. 116 , 117) клієнт підтвердив надання адвокатом правничої допомоги за договором про надання правничої (правової) допомоги від 26.01.2024 року на суму 90 000,00 грн у повному обсязі та належної якості, а саме:

- вивчено (здійснено аналіз та досліджено) наданих клієнтом інформації та документів, що стосуються справи №917/2072/23 для формування правової позиції у господарському суді, здійснено пошук та дослідження судової практики з питань предмета позову;

- підготовлено 2 адвокатських запити з питань, що стосуються предмета спору;

- надання консультацію щодо порядку подання до суду заяв по суті;

- складено відзив на позовну заяву та заяву (клопотання) про поновлення строку для подання відзиву на позовну заяву у справі;

- складено заперечення на відповідь на відзив на позовну заяву;

- складено апеляційну скаргу на ухвалу про відмову у продовженні пропущеного строку для подання відзиву на позовну заяву та заяву про відмову від апеляційної скарги на ухвалу про відмову у продовженні пропущеного строку для подання відзиву;

- сформовано письмові пояснення у справі;

- складено клопотання про приєднання доказів до матеріалів справи;

- надано клієнту 4 поточних консультацій по справі та щодо роз`яснення чинного законодавства та судової практики, правової позиції сторін під час розгляду справи у суді першої інстанції;

- здійснено представництво інтересів клієнта в Господарському суді Полтавської області (4 засідання);

- складено клопотання про приєднання доказів до матеріалів справи (щодо судових витрат), заяву щодо судових витрат, заяву про вирішення питання про судові витрати та ухвалення додаткового судового рішення.

Детальний опис наданих послуг від 19.08.2024 року за договором про надання правничої (правової) допомоги від 26.01.2024 року містить ідентичний перелік наданих послуг адвокатом Коваленко О. В. Товариству з обмеженою відповідальністю «Українська універсальна біржа».

Отже, суд прийшов до висновку, що сторони договору про надання правничої (правової) допомоги від 26.01.2024 року узгодили фіксовану форму гонорару.

Матеріалами справи підтверджено, що правову допомогу відповідачу 1 у справі надала адвокат Коваленко О. В. на підставі копії договору про надання правничої (правової) допомоги від 26.01.2024 року (том 4 а. с. 74 а) та ордеру серія ВІ №1194362 від 26.01.2024 року.

Правомірне очікування стороною, яка виграла справу, відшкодування своїх розумних, реальних та обґрунтованих витрат на професійну правничу допомогу не повинно обмежуватися з суто формалістичних причин відсутності в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги, у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару.

При цьому, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського від 02.02.2024 року по справі № 910/9714/22. зазначено, що відповідно до усталеної практики Верховного Суду суд, вирішуючи питання про судові витрати та своєчасність подання доказів понесених додаткових витрат на професійну правничу допомогу, повинен враховувати, що:

- не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат, а тому, вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 та від 16.11.2022 у справі №922/1964/21);

- при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі №927/237/20, постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16 та додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №775/9215/15ц);

- суд зобов`язаний оцінити розмір адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16 та додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №775/9215/15ц).

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (позиція викладена Верховним Судом у додаткових постановах від 20.05.2019 у справі №916/2102/17, від 25.06.2019 у справі №909/371/18, у постановах від 05.06.2019 у справі №922/928/18, від 30.07.2019 у справі №911/739/15 та від 01.08.2019 у справі №915/237/18).

У постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.11.2023 у справі №914/2355/21 висловлено правову позицію, відповідно до якої суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

В силу приписів ст. 126 ГПК України, для вирішення питання про розподіл судових витрат суд має враховувати складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов`язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.

Відповідно до положень частин п`ятої, шостої статті 126 ГПК України, у разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Виходячи зі змісту наведених вище положень статті 126 ГПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, що узгоджується з принципом змагальності сторін.

Тобто у розумінні цих норм процесуального права зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим адвокатом на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу з власної ініціативи. Такий висновок викладений у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19.

Позивачем у поданій ним заяві про зменшення витрат на оплату правничої допомоги зазначив, що він не погоджується із заявою про вирішення питання про судові витрати , вважає її необґрунтованою та безпідставною оскільки:

-відповідач 1 не повідомляв, зокрема у відзиві на позовну заяву, що попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат на професійну правничу допомогу, які він очікує понести у зв`язку з розглядом справ у суді першої інстанції, становлять 90 000,00 грн;

-складність виконаних адвокатом відповідача 1 робіт (наданих послуг) з надання клієнту усних/письмових юридичних консультацій, аналізу судової практики та матеріалів відповідної справи, не є співмірною із заявленим розміром витрат на правничу допомогу;

-наданий відповідачем 1 договір про надання правничої (правової) допомоги не містить умов щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом;

-акт прийому-передачі наданих послуг від 19.08.2024 року не містить загальної кількості затрачених адвокатом годин на виконання послуг та розмежування витраченого часу на окремий вид послуг;

-саме бездіяльність відповідача 1 призвела до подання адвокатом більшості із зазначених в акті приймання передачі процесуальних документів;

-здійснення аналізу та дослідження наданих клієнтом інформації та документів, що стосуються справи №917/2072/23 для формування правової позиції у господарському суді, здійснення пошуку та дослідження судової практики з питань предмета позову мають охоплюватися витратами, понесеними на складання відзиву на позовну заяву;

-доцільність та необхідність надання консультацій, в тому числі щодо порядку подання до суду заяв по суті, жодним чином не підтверджується відповідачем 1, не підтверджується і сам факт надання вказаних консультацій;

-письмові пояснення, заяви/клопотання про доручення доказів, заява про відшкодування витрат на правничу допомогу не є заявами по суті. Вони не є обов`язковими та неминучими, а подаються за ініціативою адвоката;

-представником відповідача 1 акті приймання - передачі послуг допускалися дублювання одних і тих самих послуг під різними назвами (складання клопотання про приєднання доказів до матеріалів справи (щодо судових витрат), заяви щодо судових витрат, заяви про вирішення питання про судові витрати та ухвалення додаткового судового рішення). Їх наявність свідчить про намагання адвоката штучно збільшити вартість наданих послуг;

-представник відповідача 1 був присутній лише на 3 судових засіданнях, при цьому судові засідання 27.02.2024 року та 14.05.2024 року тривали досить короткий період часу;

-стягнення з позивача витрат на правову допомогу у сумі 90 000,00 грн становить надмірний тягар для АТ «Укрзалізниця», яка є підприємством критичної інфраструктури та несе значні збитки з огляду на знищення об`єктів інфраструктури у зв`язку зі збройною агресією Російської Федерації, падіння обсягів вантажних перевезень залізницею (на 70%), недофінансування державою.

У запереченні на заяву про зменшення витрат на оплату правничої допомоги відповідач 1 зазначив, що:

- договором про надання правничої (правової) допомоги передбачено фіксовану форму гонорару, що виключає необхідність надання відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги;

- понесення судових витрат в розмірі 90 000,00 грн підтверджується договором про надання правничої (правової) допомоги від 26.01.2024 року, платіжною інструкцією №4695 від 19.09.2024 року на суму 90 000,00 грн (том 4 а. с. 194), детальним описом наданих послуг за договором про надання правничої (правової) допомоги від 26.01.2024 року, актом прийому-передачі наданих послуг від 19.08.2024 року за договором про надання правничої (правової) допомоги від 26.01.2024 року;

- всі види наданої правничої допомоги були викликані виключно поданням позивачем позову, зокрема, до відповідача 1. Поведінка відповідача 1 протягом розгляду справи була належною;

- ГПК України не містить положення, яке б визначало, що відсутність попереднього розрахунку є обов`язковою підставою для відмови у стягненні судових витрат.

При цьому, суд враховуючи вищезазначені доводи сторін, вказує, що частиною 1 статті 124 ГПК України встановлено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Всупереч вказаним вимогам, Товариством з обмеженою відповідальністю "Українська універсальна біржа" разом з відзивом у даній справі не було подано до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми понесених чи очікуваних судових витрат.

Однак, відповідно до ч. 2 ст. 124 ГПК України у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Отже, положення статті 124 ГПК України не містять імперативних приписів про те, що у випадку неподання разом з першою заявою по суті спору попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, які сторона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, суд зобов`язаний відмовити у відшкодуванні судових витрат.

Натомість, частиною другою статті 124 ГПК України, передбачено, що у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Тобто, застосування відповідних положень статті 124 ГПК України належить до дискреційних повноважень суду та вирішується ним у кожному конкретному випадку з урахуванням встановлених обставин кожної справи, а також інших чинників, зокрема, дій або бездіяльності сторони або її представника під час розгляду справи.

Дана позиція викладена в постанові Верховного Суду від 18.01.2024 р. у справі № 927/885/17 (927/485/19).

Отже, за усталеною практикою Верховного Суду, неподання учасником справи попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат разом з першою заявою по суті спору само по собі не є безумовною підставою для відмови у відшкодуванні відповідних судових витрат.

Суд критично відноситься до посилань позивача на те, що наданий відповідачем 1 договір про надання правничої (правової) допомоги не містить умов щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, а також що акт прийому-передачі наданих послуг від 19.08.2024 року не містить загальної кількості затрачених адвокатом годин на виконання послуг та розмежування витраченого часу на окремий вид послуг.

Суд зазначає, що договором про надання правничої (правової) від 26.01.2024 року сторонами визначено фіксовану форму гонорару у розмірі 90 000,00 грн, а особливістю фіксованого розміру адвокатського гонорару є те, що визначення саме такої форми в договорі виключає обов`язок зазначення відомостей щодо витраченого часу та вартості кожної наданої послуги (вчиненої дії) в детальному описі робіт (наданих послуг) або в акті приймання-передачі наданих послуг. У цьому випадку встановлення сторонами в умовах договору про надання правової допомоги вартості послуг (гонорару) з надання правової допомоги клієнту в у фіксованому розмірі виключає необхідність зазначення адвокатом відомостей щодо витраченого часу та вартості кожної дії виконаної ним на захист інтересів свого клієнта.

Подібні висновки викладено в додатковій постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.01.2022 у справі №910/1344/19 та постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.02.2022 у справі №916/893/21.

У випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.

При цьому, дослідивши надані на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу адвоката докази, судом дійшов висновку, що виокремлення адвокатом в акті прийому передачі від 19.08.2024 року послуги «вивчення (здійснення аналізу та дослідження) наданих клієнтом інформації та документів, що стосуються справи №917/2072/23 для формування правової позиції у господарському суді, здійснення пошуку та дослідження судової практики з питань предмета позову» як самостійного виду адвокатської послуги є необґрунтованим, адже охоплюється діями адвоката при складенні відзиву на позовну заяву.

Стосовно вимоги відповідача 1 про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, а саме: складання апеляційної скарги на ухвалу про відмову у продовженні пропущеного строку для подання відзиву на позовну заяву та заяву про відмову від апеляційної скарги на ухвалу про відмову у продовженні пропущеного строку для подання відзиву суд зазначає, що згідно статті 282 ГПК України постанова суду апеляційної інстанції має містити розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Відповідно до положень статті 124 Господарського процесуального кодексу України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи (ч.1). У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору (ч.2).

Згідно статті 282 цього кодексу постанова суду апеляційної інстанції має містити новий розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення, та розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Кожна судова інстанція має вирішувати питання про розподіл судових витрат, тому за наведеними положеннями статті 124 зазначеного кодексу особа має подати попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, до суду тієї інстанції, де такі витрати були понесені (постанова Верховного Суду від 14.02.2019 року у справі №916/24/18).

Тобто, зазначені понесені витрати на професійну правничу допомогу мали бути подані до суду саме апеляційної інстанції, а не першої, з огляду на що суд не вбачає підстав для їх задоволення.

Суд також не вбачає підстав для стягнення витрат за таку надану послугу, як складання заяви (клопотання) про поновлення строку для подання відзиву на позовну заяву у справі з огляду на наступне.

З урахуванням вказаного, оскільки можливість подання відзиву в установлений строк залежала виключно від волевиявлення та дій самого відповідача 1, суд зазначає про відсутність підстав для стягнення з позивача витрат за зазначену послугу (складання заяви (клопотання) про поновлення строку для подання відзиву на позовну заяву у справі).

Відносно посилання позивача на те, що представник відповідача 1 був присутній лише на трьох судових засіданнях, а не на чотирьох, та на те, що судові засідання 27.02.2024 року та 14.05.2024 року тривали досить короткий період часу, суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, представник відповідача 1 був присутній на чотирьох судових засіданнях, а саме: 27.02.2024 року, 09.04.2024 року, 14.05.2024 року та 19.08.2024 року.

До того ж, стягнення витрат на правничу допомогу, до складу якої включено витрати на участь адвоката у судовому засіданні, суд визнає виправданим, оскільки участь у судовому засіданні не є формальною присутністю в ньому, а супроводжується підготовкою адвоката до цього засідання, витрачанням часу на дорогу до судового засідання та у зворотному напрямку, його очікуванням та безпосередню участю в судовому засіданні (аналогічний висновок викладено у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.01.2024 у справі №9901/459/21).

Щодо стягнення витрат за таку правову послугу, як складання клопотання про приєднання доказів до матеріалів справи (щодо судових витрат), заяву щодо судових витрат, заяву про вирішення питання про судові витрати та ухвалення додаткового судового рішення, суд зазначає, що відповідно до висновку об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 02.02.2024 у справі № 910/9714/22 заява сторони про розподіл судових витрат фактично є дією спрямованою на реалізацію стороною свого права лише на подання доказів щодо витрат, які вже понесені такою стороною. Подання стороною заяви про розподіл судових витрат не може бути ототожнено з витратами на професійну правничу допомогу, які пов`язані з розглядом справи по суті спору. Заява сторони про розподіл судових витрат є фактично заявою про подання доказів щодо витрат, які понесені стороною у зв`язку з необхідністю відшкодування правової допомоги, а тому витрати на підготовку такої заяви не підлягають відшкодуванню (пункти 6.26-6.28).

Тому суд відмовляє у відшкодуванні витрат відповідача за таку послугу як складання клопотання про приєднання доказів до матеріалів справи (щодо судових витрат), заяву щодо судових витрат, заяву про вирішення питання про судові витрати та ухвалення додаткового судового рішення.

З приводу відшкодування витрат за надані представником відповідача 1 послуги, а саме: сформування письмових пояснень у справі суд зазначає наступне.

Дійсно 27.02.2024 року до суду від відповідача 1 надійшли письмові пояснення (вх. № 2570, том 3 а. с. 77 98)

Суд зазначає, що такі послуги, як подача письмових пояснень та складання клопотання про приєднання доказів до матеріалів справи (які відповідно до норм ГРК України мали бути подані разом із відзивом на позовну заяву), є виключною ініціативою відповідача 1, а тому вартість оплати послуг адвоката з їх складання та подання до суду не може бути покладена на позивача.

Щодо відшкодування витрат за такі послуги, як консультація щодо порядку подання до суду заяв по суті та надання 4 поточних консультацій по справі та щодо роз`яснення чинного законодавства та судової практики, правової позиції сторін під час розгляду справи у суді першої інстанції суд, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати (рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року у справі № 23-рп/2009).

Підписаний між відповідачем 1 та адвокатом Коваленко О. В. Акт прийому передачі наданих послуг від 19.08.2024 фіксує факт надання вищезазначених консультацій.

Суд також відмічає, що матеріали справи містять докази підготовки двох адвокатських запитів до АТ «Прозоро. Продажі» та АТ «Українська залізниця» (том 2 а. с. 81, том 3 а. с. 223).

Згідно із висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 30.01.2023 у cправі №910/7032/17, стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються, і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.

Відповідно до ч. 4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи (до яких у тому числі відносяться й витрати на професійну правничу допомогу), покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на викладене, вивчивши надані сторонами документи (докази), приймаючи до уваги характер та обсяги виконаних адвокатами робіт, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат та розумності їхніх розмірів, враховуючи відмову у задоволенні позову, суд прийшов до висновку, що заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська універсальна біржа" про вирішення питання про судові витрати та ухвалення додаткового рішення (вх. №11417 від 28.08.2024 року) по справі №917/2072/23 підлягає частковому задоволенню у розмірі 30 000,00 грн (підготовка 2 адвокатських запити з питань, що стосуються предмета спору; надання консультації щодо порядку подання до суду заяв по суті; складання відзиву на позовну заяву; складання заперечення на відповідь на відзив на позовну заяву; надання консультації щодо порядку подання до суду заяв по суті, надання клієнту 4 поточних консультацій по справі та щодо роз`яснення чинного законодавства та судової практики, правової позиції сторін під час розгляду справи у суді першої інстанції; здійснення представництва інтересів клієнта в Господарському суді Полтавської області (4 засідання)).

Керуючись статтями 129, 240, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська універсальна біржа" про вирішення питання про судові витрати та ухвалення додаткового судового рішення у справі №917/2072/23 (вх. №11417 від 28.08.2024 року) задовольнити частково.

2. Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" (вул. Єжи Гедройця, 5, м. Київ, 03150, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 40075815) в особі філії "Центр транспортної логістики" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (вул. Івана Федорова, 32, м. Київ, 03038, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 40123465) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська універсальна біржа" (вул. Шевченка, 52, 4 поверх, м. Полтава, 36039, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 25158707) 30 000,00 грн витрат на правову допомогу.

Видати накази після набрання додатковим рішенням законної сили.

3. В іншій частині відмовити.

Повний текст додаткового рішення складено та підписано 10.10.2024 року.

Додаткове рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України. Апеляційна скарга на додаткове рішення суду подається в порядку та строки, визначені ст.ст. 256 -257 ГПК України).

Суддя О. М. Тимощенко