Постанова

від 18.12.2024 по справі 917/2072/23

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 грудня 2024 року м. Харків Справа № 917/2072/23

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:головуюча суддя Терещенко О.І., суддя Тихий П.В. , суддя Слободін М.М.

при секретарі Семенові О.Є.

за участю:

позивача - адвокат Косик С.І., довіреність від 23.07.2024 року;

відповідача-1 адвокат Коваленко О.В., свідоцтво №1888 від 17.10.2027 року;

відповідача -2 не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою програмного забезпечення "EаsyCon" апеляційну скаргу представника Акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Київ, в особі філії "Центр транспортної логістики" Акціонерного товариства "Українська залізниця" адвоката Косик С.І. (вх. №2593П/1-18)

на додаткове рішення господарського суду Полтавської області від 02.10.2024 року у справі № 917/2072/23, ухвалене в приміщенні господарського суду Полтавської області (суддя Тимощенко О.М.), повний текст якого складено 10.10.2024 року

за позовною заявою Акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Київ, в особі філії "Центр транспортної логістики" Акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Київ

до відповідачів: 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська універсальна біржа", м. Полтава

2) Фермерського господарства "Слобожанський колос", м. Кропивницький, Кіровоградська область

про солідарне стягнення 14 218 200,00 грн. збитків,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Полтавської області від 19.08.2024 року у справі №917/2072/23 відмовлено в задоволенні позовних вимог.

Додатковим рішенням господарського суду Полтавської області від 02.10.2024 року у справі №917/2072/23 заяву ТОВ "Українська універсальна біржа" про вирішення питання про судові витрати та ухвалення додаткового судового рішення у справі №917/2072/23 (вх. №11417 від 28.08.2024 року) задоволено частково; стягнуто з АТ "Українська залізниця" в особі філії "Центр транспортної логістики" АТ "Українська залізниця" на користь ТОВ "Українська універсальна біржа" 30 000,00 грн. витрат на правову допомогу; в іншій частині відмовлено.

Представник АТ "Українська залізниця", м. Київ, в особі філії "Центр транспортної логістики" АТ "Українська залізниця" адвокат Косик С.І. з додатковим рішенням господарського суду першої інстанції не погодилась та звернулась до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати додаткове рішення господарського суду Полтавської області від 02.10.2024 року та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні заяви відмовити повністю.

Апелянт в обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує на таке.

Відповідачем-1 в порушення ч. 1 та ч. 3 ст. 124 ГПК України щодо надання разом з першою заявою по суті спору попереднього розрахунку суми судових витрат, які вона понесла та які очікує понести у зв`язку з розглядом справи, не вказано, що попередній розрахунок судових витрат на професійну правничу допомогу, які позивач поніс та які очікує понести у зв`язку з розглядом справи, становить 90 000, 00 грн.

Посилається на правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду у справі №922/676/21 від 14.12.2021 року.

Заявлена відповідачем-1 сума витрат на оплату професійної правничої допомоги в розмірі 90 000,00 грн. є неспівмірною з наданими послугами; задоволення на користь відповідача-1 30 000, 00 витрат на професійну правничу допомогу є також безпідставним.

Надані відповідачем-1 договір про надання правничої (правової) допомоги від 26.01.2024 року не містить умов щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом; акт прийому передачі наданих послуг від 19.08.2024 року містить певний перелік послуг, однак не містить загальної кількості годин, затрачених адвокатом.

Посилається на правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 16.11.2022 року у справі №922/1964/21.

Відповідач-1, отримуючи процесуальні документи у справі пропустив процесуальний строк на подання відзиву, що призвело до подання адвокатом клопотань про поновлення строку на подання відзиву на позовну заяву, апеляційної скарги на ухвалу про відмову у продовженні процесуального строку.

Позивач не повинен компенсувати відповідачу-1 одні і ті ж послуги, зазначені адвокатом в декількох документах; складання вказаних документів не передбачено нормами ГПК України, а їх наявність свідчить про намагання адвоката штучно збільшити вартість наданих послуг.

Посилається на правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 12.09.2018 року у справі №810/4749/15.

Характер та обсяг правничої допомоги, наданої адвокатом, свідчить про те, що саме відповідач-1 винен у затягуванні розгляду справи через свою бездіяльність , що в подальшому призвело до подання адвокатом ряду процесуальних документів не з вини позивача.

Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 30.10.2024 року, суддею доповідачем у справі визначено суддю Терещенко О.І. та сформовано колегію суддів у складі: головуюча суддя Терещенко О.І., суддя Тихий П.В., суддя Плахов О.В.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 04.11.2024 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою представника АТ "Українська залізниця", м. Київ, в особі філії "Центр транспортної логістики" АТ "Українська залізниця" адвоката Косик С.І. на додаткове рішення господарського суду Полтавської області від 02.10.2024 року у справі № 917/2072/23; учасникам справи встановлено строк - не пізніше 15 днів з моменту вручення даної ухвали, протягом якого вони мають право подати відзив на апеляційну скаргу, який повинен відповідати вимогам ч.2 статті 263 Господарського процесуального кодексу України, з доказами надсилання його апелянту; призначено справ до розгляду на "18" грудня 2024 року о 09:30 год. у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресом: 61058, місто Харків, пр. Незалежності, 13, 1-й поверх, зал судового засідання №132; вчинено інші процесуальні дії.

05.11.2024 року на адресу суду від представника АТ "Українська залізниця", м. Київ, в особі філії "Центр транспортної логістики" АТ "Українська залізниця" адвоката Косик С.І. надійшло клопотання (вх.№14172) про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції, поза межами приміщення суду за допомогою програмного забезпечення "EаsyCon", яке долучено до матеріалів справи, в якому остання просила надати можливість участі у судовому засіданні, призначеному на 18.12.2024 року о 09:30 год. в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів системи відеоконференцз`язку EasyCon.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 08.11.2024 року задоволено клопотання представника АТ "Українська залізниця", м. Київ, в особі філії "Центр транспортної логістики" АТ "Українська залізниця" адвоката Косик С.І.; судове засідання у справі, призначене на "18" грудня 2024 р. о 09:30 год. в приміщенні Східного апеляційного господарського суду в залі судового засідання №132, ухвалено провести за участю представника АТ "Українська залізниця", м. Київ, в особі філії "Центр транспортної логістики" АТ "Українська залізниця" адвоката Косик С.І. в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою програмного забезпечення "EаsyCon", з використанням власних технічних засобів представника; вчинено інші процесуальні дії.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.11.2024 року, у зв`язку з перебуванням на навчанні судді Плахова О.В., суддею доповідачем для розгляду справи визначено суддю Терещенко О.І. та сформовано колегію суддів у складі: головуюча суддя Терещенко О.І., суддя Тихий П.В., суддя Слободін М.М.

18.11.2024 року на адресу суду від відповідача-1 надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№ 14749), який долучено до матеріалів справи, в якому останній просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, оскаржуване додаткове рішення місцевого господарського суду залишити без змін, в обґрунтування якого вказує на те, що ГПК України не містить положення, яке б визначало, що відсутність попереднього розрахунку є обов`язковою підставою для відмови у стягненні судових витрат, закон не зобов`язує суд відмовити у відшкодуванні відповідних витрат; у разі неподання попереднього розрахунку у суду є право, а не обов`язок відмовити у відшкодуванні судових витрат, тобто неподання стороною попереднього розрахунку судових витрат не є безумовною підставою для відмови у відшкодуванні судових витрат, у разі неподання попереднього розрахунку у суду є право, а не обов`язок для відмови у відшкодуванні судових витрат; відмова у відшкодуванні витрат на правову допомогу є правом суду, а не обов`язком, реалізація якого є наслідком доведення стороною обставин того, що неподання іншою стороною попереднього (орієнтовного) розрахунку сум судових витрат, які ця особа понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, порушило принцип змагальності та завадило стороні спору належним чином висловити свої міркування щодо їх обґрунтованості та співмірності заявлених до стягнення витрат; неподання відповідачем-1 попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат не порушило принципи змагальності та рівності та не завадило іншим учасникам спору, зокрема, не завадило позивачу належним чином висловити свої міркування щодо їх обґрунтованості (необґрунтованості) та співмірності заявлених до стягнення витрат, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про можливість стягнення витрат на професійну правничу допомогу при неподанні відповідачем-1 попереднього (орієнтовного) розрахунку.

09.12.2024 року на адресу суду від представника ТОВ "Українська універсальна біржа" Гладкого С.В. надійшла заява (вх.№15702) , яку долучено до матеріалів справи, в якій останній просив надати можливість участі у судовому засіданні, призначеному на 18.12.2024 року о 09:30 год. в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів системи відеоконференцз`язку EasyCon представнику " адвокату Коваленко О.В.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 10.12.2024 року, зокрема, задоволено заяву представника ТОВ "Українська універсальна біржа" Гладкого С.В.; судове засідання у справі, призначене на "18" грудня 2024 року о 09:30 год. в приміщенні Східного апеляційного господарського суду в залі судового засідання №132, ухвалено провести за участю представника ТОВ "Українська універсальна біржа" адвоката Коваленко О.В. в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою програмного забезпечення "EаsyCon", з використанням власних технічних засобів представника.

17.12.2024 року на адресу суду від представника ТОВ "Українська універсальна біржа" адвоката Коваленко О.В. надійшли докази повноваження адвоката (вх.№16146 ел. 2516).

У судовому засіданні 18.12.2024 року представник позивача підтримала доводи, викладені в апеляційній скарзі та просила її задовольнити; представник відповідача-1 проти задоволення апеляційної скарги заперечувала, просила оскаржуване додаткове рішення місцевого господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Представник відповідача-2 у судове засідання, призначене в приміщенні Східного апеляційного господарського суду 18.12.2024 року не з`явився, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи у суді апеляційної інстанції; розгляд справи здійснювався судом за його відсутності.

Ухвалу суду апеляційної інстанції від 04.11.2024 року було надіслано відповідачу-2 Фермерському господарству "Слобожанський колос" засобами поштового зв`язку (№0610204544100).

Ухвали суду апеляційної інстанції від 04.11.2024 року, від 08.11.2024 року, від 10.12.2024 року надіслано АТ "Українська залізниця", м. Київ, в особі філії "Центр транспортної логістики" АТ "Українська залізниця", м. Київ та ТОВ "Українська універсальна біржа" до електронного кабінету в системі "Електронний суд".

05.10.2021 року офіційно розпочали функціонування три підсистеми (модулі) ЄСІТС: "Електронний кабінет", "Електронний суд", підсистема відеоконференцзв`язку, в зв`язку з чим, відповідно до частини 6 статті 6 ГПК України адвокати, нотаріуси, приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, державні органи, органи місцевого самоврядування та суб`єкти господарювання державного та комунального секторів економіки реєструють офіційні електронні адреси в ЄСІТС в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої офіційні електронні адреси в ЄСІТС в добровільному порядку.

Відповідно до пункту 17 глави 1 розділу ІІІ Положення про ЄСІТС особам, які зареєстрували "Електронний кабінет", суд надсилає документи у справах, в яких такі особи беруть участь, в електронній формі шляхом їх надсилання до "Електронного кабінету" таких осіб або в інший спосіб, передбачений процесуальним законодавством, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Абзацом 5 пункту 37 глави 2 розділу ІІІ Положення про ЄСІТС передбачено, що особам, які не мають зареєстрованих "Електронних кабінетів", документи у передбачених цим пунктом випадках можуть надсилатися засобами підсистем ЄСІТС на адресу електронної пошти, вказану такими особами під час подання документів до суду.

Колегія суддів враховує правові висновки, викладені у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 29.06.2022 року у справі №906/184/21, від 02.11.2022 року у справі №910/14088/21, від 29.11.2022 року у справі №916/1716/20, від 22.12.2022 року у справі №922/40/22, де, зокрема, вказано на те, що чинним процесуальним законодавством передбачено два способи належного повідомлення сторони про дату, час та місце судового засідання - шляхом направлення рекомендованим листом з повідомленням про вручення та в електронній формі - через "Електронний кабінет", у тому числі шляхом направлення листа на офіційну електронну пошту засобами підсистем ЄСІТС у випадках, передбачених пунктом 37 глави 2 розділу ІІІ Положення про ЄСІТС.

Таким чином, надсилання судового рішення в електронному вигляді передбачає використання сервісу "Електронний суд", розміщеному за посиланням https://cabinet.court.gov.ua/login, за умови попередньої реєстрації офіційної електронної адреси (Електронного кабінету).

Також, інформацію про дату, час та місце розгляду справи було розміщено на офіційному веб сайті Східного апеляційного господарського суду веб-порталу "Судова влада України" у розділі "Повідомлення для учасників судового процесу" розділу "Громадянам".

За змістом ч. 1 ст. 11 Закону України Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв`язку з проведенням антитерористичної операції якщо остання відома адреса місця проживання (перебування), місцезнаходження чи місця роботи учасників справи знаходиться в районі проведення антитерористичної операції, суд викликає або повідомляє учасників справи, які не мають офіційної електронної адреси, про дату, час і місце першого судового засідання у справі через оголошення на офіційному веб сайті судової влади України (з посиланням на веб адресу відповідної ухвали суду в Єдиному державному реєстрі судових рішень), яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за двадцять днів до дати відповідного судового засідання.

Окрім того, відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України Про доступ до судових рішень усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Ухвали суду апеляційної інстанції від 04.11.2024 року, від 08.11.2024 року, від 10.12.2024 року були у встановленому порядку внесені до Єдиного державного реєстру судових рішень та інформація у справі, що розглядається розміщена за веб-адресою https://court.gov.ua/fair/ та www.hra.arbitr.gov.ua/sud5039.

Статтею 12-2 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" передбачено, що в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України.

Навіть в умовах воєнного стану конституційне право особи на судовий захист не може бути обмеженим.

Відповідно до ст. 26 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" правосуддя на території, на якій уведено воєнний стан, здійснюється лише судами. Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється.

Запровадження воєнного стану у країні не може слугувати самостійною та достатньою підставою для відтермінування вирішення спору (не здійснення розгляду справи).

При цьому, від учасників справи впродовж всього строку розгляду судом апеляційної інстанції справи не надходило будь-яких клопотань про відкладення розгляду справи, у зв`язку з неможливістю з`явитись у призначене судове засідання.

Порушення права на розгляд справи упродовж розумного строку було неодноразово предметом розгляду Європейським судом з прав людини у справах проти України.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України", рішення Європейського суду з прав людини від 27.04.2000 у справі "Фрідлендер проти Франції"). Роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 у справі "Красношапка проти України").

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

Враховуючи практику Європейського суду з прав людини, критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс проти Греції" від 05.02.2004 та інші).

Зважаючи на те, що в ході апеляційного розгляду справи судом апеляційної інстанції було створено учасникам справи необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, надано достатньо часу та створено відповідні можливості для реалізації кожним учасником своїх процесуальних прав, передбачених ст. 42 ГПК України та беручи до уваги відсутність клопотань від учасників справи щодо відкладення розгляду апеляційної скарги у зв`язку з заходами, встановленими особливим режимом роботи суду під час дії воєнного стану, колегія суддів вважає за можливе закінчити розгляд апеляційної скарги в даному судовому засіданні.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача-1, перевіривши повноту встановлення господарським судом першої інстанції неоспорених обставин справи, колегія суддів встановила наступне.

Позивач звернувся з відповідним позовом до господарського суду Полтавської області, в якому просив стягнути з відповідача-1 та відповідача-2 солідарно збитки у розмірі 14 218 200,00 грн. у зв`язку з дискваліфікацією переможця торгів через відсутність укладеного діючого договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 19.08.2024 року у справі №917/2072/23 відмовлено в задоволенні позовних вимог.

19.08.2024 року до суду від відповідача-1 надійшла заява щодо судових витрат у справі №917/2072/23, де зазначено, що докази понесення витрат на професійну правничу допомогу будуть подані протягом 5 днів після ухвалення рішення суду.

Також, в судовому засіданні 19.08.2024 року представник відповідача-1 до початку судових дебатів наголосив, що 16.08.2024 року через систему Електронний суд ним було подано заяву про те, що докази понесення витрат на професійну правничу допомогу будуть подані протягом 5 днів після ухвалення рішення суду.

19.08.2024 року до суду через систему "Електронний суд" від відповідача-1 надійшло клопотання про приєднання доказів до матеріалів справи №917/2072/23 (вх. № 11073), а саме: копії договору про надання правничої (правової) допомоги від 26.01.2024 року; також відповідач-1 просив відшкодувати за рахунок позивача судові витрати (витрати на професійну правничу допомогу) у розмірі 90 000,00 грн.

28.08.2024 року до суду від ТОВ "Українська універсальна біржа" надійшла заява про вирішення питання про судові витрати та ухвалення додаткового судового рішення у справі №917/2072/23 (вх. №11417).

13.09.2024 року до суду від позивача надійшла заява про зменшення витрат на оплату правничої допомоги.

02.10.2024 року господарським судом Полтавської області ухвалено оскаржуване додаткове рішення, з підстав викладених вище.

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 20.11.2024 року у справі №917/2072/23 апеляційну скаргу представника АТ "Українська залізниця", м. Київ, в особі філії "Центр транспортної логістики" АТ "Українська залізниця" адвоката Лапій А.В. залишено без задоволення; рішення господарського суду Полтавської області від 19.08.2024 року у справі №917/2072/23 залишено без змін.

Переглянувши справу за наявними у ній та додатково поданими доказами та перевіривши законність і обґрунтованість додаткового рішення господарського суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на таке.

Після ратифікації Верховною радою України Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, остання, відповідно до статті 9 Конституції України набула статусу частини національного законодавства.

З прийняттям у 2006 році Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", Конвенція та практика Суду застосовується судами України як джерело права.

Відповідно до вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод справи про цивільні права та обов`язки осіб, а також справи про кримінальне обвинувачення мають бути розглянуті у суді впродовж розумного строку. Ця вимога спрямована на швидкий захист судом порушених прав особи, оскільки будь-яке зволікання може негативно відобразитися на правах, які підлягають захисту. А відсутність своєчасного судового захисту може призводити до ситуацій, коли наступні дії суду вже не матимуть значення для особи та її прав.

У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах "Ryabykh.Russia" від 24.07.2003 року, "Svitlanav. Ukraine" від 09.11.2014 року зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване частиною 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.

Згідно зі ст. 15 ГПК України, суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ст. 16 ГПК України).

Відповідно до ст. 1312 Конституції України для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 зазначеного Кодексу).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

За приписами ч. 2 ст. 16 ГПК України представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

У рішенні Конституційного Суду України № 23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо.

Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Отже, до правової допомоги належать і консультації та роз`яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру; представництво в судах тощо.

Так, на підтвердження факту надання правничої допомоги, відповідачем-1 надано копії договору про надання правничої (правової) допомоги від 26.01.2024 року, свідоцтва про заняття адвокатською діяльністю серія ПТ №1888 від 17.10.2017 року, ордеру серія ВІ №1194362 від 26.01.2024 року, довіреності від 25.01.2024 року, акту прийому-передачі наданих послуг від 19.08.2024 року за договором про надання правничої (правової) допомоги від 26.01.2024 року, детального опису наданих послуг за договором про надання правової (правничої) допомоги від 26.01.2024 року, платіжної інструкції №4695 від 19.09.2024 року на суму 90 000,00 грн.

Відповідно до ч. 1 та п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Згідно ч. 1 ст. 126 ГПК України, витрати пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За змістом п. 1 ч. 2 ст. 126 ГПК України, з відповідача підлягає стягненню, окрім витрат по сплаті судового збору, вартість послуг адвоката, що сплачена або підлягає сплаті ( постанова об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 року у справі № 922/445/19).

У відповідності до ч. 4 ст.126 ГПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Закон України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту визначає гонорар.

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 року у справі № 755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 року у справі № 910/12876/19).

Неврахування судом умов договору про надання правової допомоги щодо порядку обчислення гонорару не відповідає принципу свободи договору, закріпленому у статті 627 ЦК України.

Згідно зі ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Таким чином, адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

За матеріалами справи, 26.01.2024 року між адвокатом Коваленко Оксаною Володимирівною (далі - адвокат) та ТОВ Українська універсальна біржа (далі - клієнт), укладено договір про надання правничої (правової) допомоги (далі - договір), відповідно до умов якого адвокат приймає доручення клієнта та бере на себе зобов`язання надати клієнту правничу (правову) допомогу в господарському суді Полтавської області у справі № 917/2072/23 за позовом АТ УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ в особі Філії Центр транспортної логістики до ТОВ УКРАЇНСЬКА УНІВЕРСАЛЬНА БІРЖА та Фермерського господарства СЛОБОЖАНСЬКИЙ КОЛОС про стягнення збитків у розмірі 14 218 200, 00 грн.

Відповідно до п. 1.2 договору адвокат на умовах цього договору зобов`язаний: вивчити надані клієнтом інформацію та документи, що стосуються справи №917/2072/23; здійснити юридичний аналіз судової практики з питань, що стосуються предмету договору; підготувати відзив на позов, а також інші процесуальні документи, в разі їх необхідності у процесі виконання зобов`язань за цим договором; представляти інтереси КЛІЄНТА в суді першої інстанції.

Згідно з п. 3.1 договору розмір гонорару, який клієнт сплачує адвокату за надану в межах цього договору правничу (правову) допомогу складає 90 000, 00 грн. (дев`яносто тисяч грн.).

Прийом-передача наданих послуг за договором здійснюється на підставі Акту прийому-передач наданих послуг, який підписується уповноваженими представниками сторін. Підписання клієнтом Акту прийому - передачі наданих послуг підтверджує належне надання адвокатом послуг (п. 3.3 договору).

Відповідно до акту прийому-передачі наданих послуг від 19.08.2024 року за договором про надання правничої (правової) допомоги від 26.01.2024 року клієнт підтвердив надання адвокатом правничої допомоги за договором про надання правничої (правової) допомоги від 26.01.2024 року на суму 90 000,00 грн. у повному обсязі та належної якості, а саме: вивчено (здійснено аналіз та досліджено) наданих клієнтом інформації та документів, що стосуються справи №917/2072/23 для формування правової позиції у господарському суді, здійснено пошук та дослідження судової практики з питань предмета позову; підготовлено 2 адвокатських запити з питань, що стосуються предмета спору; надання консультацію щодо порядку подання до суду заяв по суті; складено відзив на позовну заяву та заяву (клопотання) про поновлення строку для подання відзиву на позовну заяву у справі; складено заперечення на відповідь на відзив на позовну заяву; складено апеляційну скаргу на ухвалу про відмову у продовженні пропущеного строку для подання відзиву на позовну заяву та заяву про відмову від апеляційної скарги на ухвалу про відмову у продовженні пропущеного строку для подання відзиву; сформовано письмові пояснення у справі; складено клопотання про приєднання доказів до матеріалів справи; надано клієнту 4 поточних консультацій у справі та щодо роз`яснення чинного законодавства та судової практики, правової позиції сторін під час розгляду справи у суді першої інстанції; здійснено представництво інтересів клієнта в господарському суді Полтавської області (4 засідання); складено клопотання про приєднання доказів до матеріалів справи (щодо судових витрат), заяву щодо судових витрат, заяву про вирішення питання про судові витрати та ухвалення додаткового судового рішення.

Детальний опис наданих послуг від 19.08.2024 року за договором про надання правничої (правової) допомоги від 26.01.2024 року містить ідентичний перелік наданих послуг адвокатом Коваленко О.В. ТОВ Українська універсальна біржа.

Отже, сторони договору про надання правничої (правової) допомоги від 26.01.2024 року узгодили фіксовану форму гонорару.

Матеріалами справи підтверджено, що правову допомогу відповідачу-1 у справі надала адвокат Коваленко О. В. на підставі копії договору про надання правничої (правової) допомоги від 26.01.2024 року та ордеру серія ВІ №1194362 від 26.01.2024 року.

Правомірне очікування стороною, яка виграла справу, відшкодування своїх розумних, реальних та обґрунтованих витрат на професійну правничу допомогу не повинно обмежуватися з суто формалістичних причин відсутності в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги, у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару.

При цьому, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.02.2024 року у справі № 910/9714/22, між іншим, зазначено, що відповідно до усталеної практики суд, вирішуючи питання про судові витрати та своєчасність подання доказів понесених додаткових витрат на професійну правничу допомогу, повинен враховувати, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат, а тому, вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 року у справі №904/4507/18 та від 16.11.2022 у справі №922/1964/21); при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 року у справі №927/237/20, постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 року у справі №826/1216/16 та додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 року у справі №775/9215/15ц); суд зобов`язаний оцінити розмір адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 року у справі №826/1216/16 та додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 року у справі №775/9215/15ц).

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 року у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10.12.2009 року у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26.02.2015 року у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (правові висновки, викладені Верховним Судом у додаткових постановах від 20.05.2019 року у справі №916/2102/17, від 25.06.2019 року у справі №909/371/18, у постановах від 05.06.2019 року у справі №922/928/18, від 30.07.2019 року у справі №911/739/15 та від 01.08.2019 року у справі №915/237/18).

У постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.11.2023 року у справі №914/2355/21 зазначено, зокрема, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

В силу приписів ст. 126 ГПК України, для вирішення питання про розподіл судових витрат суд має враховувати складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов`язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.

Відповідно до положень частин п`ятої, шостої статті 126 ГПК України, у разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Виходячи зі змісту наведених вище положень статті 126 ГПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, що узгоджується з принципом змагальності сторін.

Тобто, у розумінні цих норм процесуального права зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим адвокатом на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу з власної ініціативи. Такий правовий висновок викладений у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 року у справі №922/445/19.

Позивач у заяві про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, не погоджується із заявою про вирішення питання про судові витрати, вважає її необґрунтованою та безпідставною оскільки відповідач-1 не повідомляв, зокрема, у відзиві на позовну заяву, що попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат на професійну правничу допомогу, які він очікує понести у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, становлять 90 000,00 грн.; складність виконаних адвокатом відповідача-1 робіт (наданих послуг) з надання клієнту усних/письмових юридичних консультацій, аналізу судової практики та матеріалів відповідної справи, не є співмірною із заявленим розміром витрат на правничу допомогу; наданий відповідачем-1 договір про надання правничої (правової) допомоги не містить умов щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом; акт прийому-передачі наданих послуг від 19.08.2024 року не містить загальної кількості затрачених адвокатом годин на виконання послуг та розмежування витраченого часу на окремий вид послуг; саме бездіяльність відповідача-1 призвела до подання адвокатом більшості із зазначених в акті приймання передачі процесуальних документів; здійснення аналізу та дослідження наданих клієнтом інформації та документів, що стосуються справи для формування правової позиції у господарському суді, здійснення пошуку та дослідження судової практики з питань предмета позову мають охоплюватися витратами, понесеними на складання відзиву на позовну заяву; доцільність та необхідність надання консультацій, в тому числі щодо порядку подання до суду заяв по суті, не підтверджується відповідачем-1, не підтверджується і сам факт надання вказаних консультацій; письмові пояснення, заяви/клопотання про доручення доказів, заява про відшкодування витрат на правничу допомогу не є заявами по суті; вони не є обов`язковими та неминучими, а подаються за ініціативою адвоката; представником відповідача-1 у акті приймання - передачі послуг допускалися дублювання одних і тих самих послуг під різними назвами (складання клопотання про приєднання доказів до матеріалів справи (щодо судових витрат), заяви щодо судових витрат, заяви про вирішення питання про судові витрати та ухвалення додаткового судового рішення); їх наявність свідчить про намагання адвоката штучно збільшити вартість наданих послуг; представник відповідача-1 був присутній лише на 3 судових засіданнях, при цьому судові засідання 27.02.2024 року та 14.05.2024 року тривали досить короткий період часу; стягнення з позивача витрат на правову допомогу у сумі 90 000,00 грн. становить надмірний тягар для АТ Укрзалізниця, яка є підприємством критичної інфраструктури та несе значні збитки з огляду на знищення об`єктів інфраструктури у зв`язку зі збройною агресією, падіння обсягів вантажних перевезень залізницею (на 70%), недофінансування державою.

Аргументи апелянта на те, що відповідачем-1 в порушення ч. 1 та ч. 3 ст. 124 ГПК України щодо надання разом з першою заявою по суті спору попереднього розрахунку суми судових витрат, які вона понесла та які очікує понести у зв`язку з розглядом справи, не вказано, що попередній розрахунок судових витрат на професійну правничу допомогу, які позивач поніс та які очікує понести у зв`язку з розглядом справи, становить 90 000, 00 грн., не приймаються, з огляду на таке.

Так , частиною 1 статті 124 ГПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Всупереч вказаним вимогам, ТОВ "Українська універсальна біржа" разом з відзивом у даній справі не було подано до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми понесених чи очікуваних судових витрат.

Однак, відповідно до ч. 2 ст. 124 ГПК України у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Отже, положення ст. 124 ГПК України не містять імперативних приписів про те, що у випадку неподання разом з першою заявою по суті спору попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, які сторона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, суд зобов`язаний відмовити у відшкодуванні судових витрат.

Натомість, частиною 2 ст. 124 ГПК України, передбачено, що у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Тобто, застосування відповідних положень статті 124 ГПК України належить до дискреційних повноважень суду та вирішується ним у кожному конкретному випадку з урахуванням встановлених обставин кожної справи, а також інших чинників, зокрема, дій або бездіяльності сторони або її представника під час розгляду справи (правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 18.01.2024 року у справі № 927/885/17 (927/485/19).

Отже, неподання учасником справи попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат разом з першою заявою по суті спору само по собі не є безумовною підставою для відмови у відшкодуванні відповідних судових витрат.

Так само, не приймаються аргументи апелянта на те, що надані відповідачем-1 договір про надання правничої (правової) допомоги від 26.01.2024 року не містить умов щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом; акт прийому передачі наданих послуг від 19.08.2024 року містить певний перелік послуг, однак не містить загальної кількості годин, затрачених адвокатом, з огляду на таке.

Так, договором про надання правничої (правової) допомоги від 26.01.2024 року сторонами визначено фіксовану форму гонорару у розмірі 90 000,00 грн., а особливістю фіксованого розміру адвокатського гонорару є те, що визначення саме такої форми в договорі виключає обов`язок зазначення відомостей щодо витраченого часу та вартості кожної наданої послуги (вчиненої дії) в детальному описі робіт (наданих послуг) або в акті приймання-передачі наданих послуг. У цьому випадку встановлення сторонами в умовах договору про надання правової допомоги вартості послуг (гонорару) з надання правової допомоги клієнту у фіксованому розмірі виключає необхідність зазначення адвокатом відомостей щодо витраченого часу та вартості кожної дії виконаної ним на захист інтересів свого клієнта.

Подібні правові висновки викладено в додатковій постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.01.2022 року у справі №910/1344/19 та постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.02.2022 року у справі №916/893/21.

У випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.

При цьому, господарський суд першої інстанції правомірне вказав на те, що дослідивши надані на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу адвоката докази, слідує, що виокремлення адвокатом в акті прийому передачі від 19.08.2024 року послуги вивчення (здійснення аналізу та дослідження) наданих клієнтом інформації та документів, що стосуються справи №917/2072/23 для формування правової позиції у господарському суді, здійснення пошуку та дослідження судової практики з питань предмета позову як самостійного виду адвокатської послуги є необґрунтованим, адже охоплюється діями адвоката при складенні відзиву на позовну заяву.

Щодо вимоги відповідача-1 про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, а саме: складання апеляційної скарги на ухвалу про відмову у продовженні пропущеного строку для подання відзиву на позовну заяву та заяву про відмову від апеляційної скарги на ухвалу про відмову у продовженні пропущеного строку для подання відзиву, то згідно ст. 282 ГПК України постанова суду апеляційної інстанції має містити розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Відповідно до ст. 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи (ч.1). У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору (ч.2).

Згідно ст. 282 ГПК України, постанова суду апеляційної інстанції має містити новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення, та розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Кожна судова інстанція має вирішувати питання про розподіл судових витрат, тому за наведеними положеннями ст. 124 зазначеного кодексу особа має подати попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, до суду тієї інстанції, де такі витрати були понесені (постанова Верховного Суду від 14.02.2019 року у справі №916/24/18).

Тобто, зазначені понесені витрати на професійну правничу допомогу мали бути подані до суду саме апеляційної інстанції, а не першої.

Також, правомірне не задоволені місцевим господарським судом стягнення витрат за таку надану послугу, як складання заяви (клопотання) про поновлення строку для подання відзиву на позовну заяву у справі з огляду на наступне.

Оскільки можливість подання відзиву в установлений строк залежала виключно від волевиявлення та дій самого відповідача-1, відсутні правові підстави для стягнення з позивача витрат за зазначену послугу (складання заяви (клопотання) про поновлення строку для подання відзиву на позовну заяву у справі).

Щодо посилання позивача на те, що представник відповідача-1 був присутній лише на трьох судових засіданнях, а не на чотирьох, та на те, що судові засідання 27.02.2024 року та 14.05.2024 року тривали досить короткий період часу, слід зазначити на таке.

За матеріалами справи, представник відповідача-1 був присутній на чотирьох судових засіданнях, а саме: 27.02.2024 року, 09.04.2024 року, 14.05.2024 року та 19.08.2024 року.

Стягнення витрат на правничу допомогу, до складу якої включено витрати на участь адвоката у судовому засіданні, господарський суд першої інстанції правомірне визнав виправданим, оскільки участь у судовому засіданні не є формальною присутністю в ньому, а супроводжується підготовкою адвоката до цього засідання, витрачанням часу на дорогу до судового засідання та у зворотному напрямку, його очікуванням та безпосередню участю в судовому засіданні (аналогічний правовий висновок викладено у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.01.2024 року у справі №9901/459/21).

Щодо стягнення витрат за таку правову послугу, як складання клопотання про приєднання доказів до матеріалів справи (щодо судових витрат), заяву щодо судових витрат, заяву про вирішення питання про судові витрати та ухвалення додаткового судового рішення, слід зазначити на таке.

У правовому висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 02.02.2024 року у справі № 910/9714/22, зазначено, що заява сторони про розподіл судових витрат фактично є дією спрямованою на реалізацію стороною свого права лише на подання доказів щодо витрат, які вже понесені такою стороною. Подання стороною заяви про розподіл судових витрат не може бути ототожнено з витратами на професійну правничу допомогу, які пов`язані з розглядом справи по суті спору. Заява сторони про розподіл судових витрат є фактично заявою про подання доказів щодо витрат, які понесені стороною у зв`язку з необхідністю відшкодування правової допомоги, а тому витрати на підготовку такої заяви не підлягають відшкодуванню.

Таким чином, місцевий господарський суд правомірне відмовив у відшкодуванні витрат відповідача-1 за таку послугу як складання клопотання про приєднання доказів до матеріалів справи (щодо судових витрат), заяву щодо судових витрат, заяву про вирішення питання про судові витрати та ухвалення додаткового судового рішення.

Щодо відшкодування витрат за надані представником відповідача-1 послуги, зокрема, сформування письмових пояснень у справі, слід зазначити на таке.

27.02.2024 року до господарського суду першої інстанції від відповідача-1 надійшли письмові пояснення.

Такі послуги, як подача письмових пояснень та складання клопотання про приєднання доказів до матеріалів справи (які відповідно до норм ГПК України мали бути подані разом із відзивом на позовну заяву), є виключною ініціативою відповідача-1, а тому господарський суд першої інстанції правомірне вказав на те, що вартість оплати послуг адвоката з їх складання та подання до суду не може бути покладена на позивача.

Щодо відшкодування витрат за такі послуги, як консультація щодо порядку подання до суду заяв по суті та надання 4 поточних консультацій у справі та щодо роз`яснення чинного законодавства та судової практики, правової позиції сторін під час розгляду справи у суді першої інстанції, то правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати (рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року у справі № 23-рп/2009).

Підписаний між відповідачем-1 та адвокатом Коваленко О. В. Акт прийому передачі наданих послуг від 19.08.2024 року фіксує факт надання вказаних консультацій.

Матеріали справи містять докази підготовки двох адвокатських запитів до АТ Прозоро. Продажі та АТ Українська залізниця.

Згідно із правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 30.01.2023 року у cправі №910/7032/17, стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються, і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.

Відповідно до ч. 4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи (до яких у тому числі відносяться й витрати на професійну правничу допомогу), покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, господарський суд першої інстанції правомірне вказав на те, що приймаючи до уваги характер та обсяги виконаних адвокатом робіт, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат та розумності їхніх розмірів, заява ТОВ "Українська універсальна біржа" про вирішення питання про судові витрати та ухвалення додаткового рішення у справі №917/2072/23 підлягає задоволенню частково у розмірі 30 000,00 грн. (підготовка 2 адвокатських запитів з питань, що стосуються предмета спору; надання консультації щодо порядку подання до суду заяв по суті; складання відзиву на позовну заяву; складання заперечення на відповідь на відзив на позовну заяву; надання консультації щодо порядку подання до суду заяв по суті, надання клієнту 4 поточних консультацій у справі та щодо роз`яснення чинного законодавства та судової практики, правової позиції сторін під час розгляду справи у суді першої інстанції; здійснення представництва інтересів клієнта в господарському суді Полтавської області (4 засідання)).

Посилання апелянта на правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду у справі №922/676/21 від 14.12.2021 року, де, зокрема, вказано на те, що подання попереднього (орієнтовного) розрахунку сум судових витрат, які сторона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, забезпечує можливість іншій стороні належним чином підготуватися до спростування витрат, які вона вважає необґрунтованими та доводити неспівмірність таких витрат, заявивши клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, відповідно, забезпечує дотримання принципу змагальності. Крім того, попереднє визначення суми судових витрат надає можливість судам у визначених законом випадках здійснювати забезпечення судових витрат та своєчасно (під час прийняття рішення у справі) здійснювати розподіл судових витрат; у постанові Верховного Суду від 16.11.2022 року у справі №922/1964/21 де, зокрема, вказано, що подання детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, не є самоціллю, а є необхідним для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат; у постановах Верховного Суду від 12.09.2018 року у справі №810/4749/15 де, зокрема, зазначено на необхідність детального аналізу та вивчення документів, поданих на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу, з метою уникнення випадків її присудження за дублюючі одна одну послуг, які не мали впливу на хід розгляду справи; від 07.11.2019 року у справі №905/1795/18, де зазначено на те, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг, приймаються колегією суддів, втім не спростовують висновків про доведеність характеру та обсягу виконаних адвокатом робіт, принципу співмірності та розумності судових витрат, критерію реальності адвокатських витрат та розумності їхніх розмірів.

Отже, висновки місцевого господарського суду відповідають принципам справедливого судового розгляду у контексті частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржників та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі Проніна проти України (Рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006 року).

Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Апелянту було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків господарського суду першої інстанції.

Гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції в той же час не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання, в першу чергу, національного законодавства та оцінки національними судами (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010 року)

Апелянту була надана можливість спростувати достовірність доказів і заперечити проти їх використання.

Питання справедливості розгляду не обов`язково постає у разі відсутності будь-яких інших матеріалів на підтвердження отриманих доказів, слід мати на увазі, що у разі, якщо доказ має дуже вагомий характер і якщо відсутній ризик його недостовірності, необхідність у підтверджувальних доказах відповідно зменшується (рішення Європейського суду з прав людини у справі Яременко проти України, no. 32092/02 від 12.06.2008 року).

Отже, на думку колегії суддів, під час розгляду справи її фактичні обставини були встановлені господарським судом першої інстанції на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження поданих доказів; висновки суду відповідають цим обставинам, юридична оцінка надана їм з вірним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. 269, ч.1 ст. 275, ст. 282 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу представника Акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Київ, в особі філії "Центр транспортної логістики" Акціонерного товариства "Українська залізниця" адвоката Косик С.І. залишити без задоволення.

Додаткове рішення господарського суду Полтавської області від 02.10.2024 року у справі №917/2072/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду у строк протягом двадцяти днів з дня її проголошення, який обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 25.12.2024 року.

Головуюча суддя О.І. Терещенко

Суддя П.В. Тихий

Суддя М.М. Слободін