Рішення

від 26.09.2024 по справі 918/247/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Давидюка Тараса, 26А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,

e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" вересня 2024 р. м. РівнеСправа № 918/247/24

Господарський суд Рівненської області у складі судді Романюк Ю.Г., при секретарі судового засідання Мельник В.Я., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження справу за позовом Керівника Сарненської окружної прокуратури в інтересах держави до відповідача 1 Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях, до відповідача 2 Приватного акціонерного товариства "Рокитнівський скляний завод"

про визнання незаконним та скасування наказу в частині, визнання недійсним договору купівлі-продажу в частині та зобов`язання повернути протирадіаційне укриття площею 284,7 кв.м.

у судове засідання з`явились:

- прокурор - Котяй І.В.;

- представник відповідача 1 - Надорожняк О.М.;

- представник відповідача 2 - Мороз О.В.

ВСТАНОВИВ:

Суть спору.

На розгляді Господарського суду Рівненської області перебуває позов керівника Сарненської окружної прокуратури в інтересах держави до РВ ФДМУ по Рівненській та Житомирській областях, ПрАТ "Рокитнівський скляний завод" про:

- визнання поважними причинами пропуску строку позовної давності та поновлення строку на звернення до суду;

- визнання незаконним та скасування наказу РВ ФДМУ по Рівненській області від 14.12.2000 №642 "Про приватизацію об`єкта державної власності групи Ж" в частині передачі ВАТ "Рокитнівський скляний завод" в складі приміщення їдальні, розташованої по вул. Патріотична (кол. Пролетарська), 18, смт Рокитне Сарненського району, Рівненської області, 284,7 кв.м. підвального приміщення, що являється протирадіаційним укриттям №67001;

- визнання недійсним Договору купівлі-продажу об`єкта соціальної сфери, що підлягає приватизації шляхом викупу (державна власність) від 14.02.2001 в частині включення до площі їдальні, загальною площею 593,4 кв.м. протирадіаційного укриття №67001, площа якого становить 284,7 кв.м., укладеного між РВ ФДМУ по Рівненській області та ВАТ "Рокитнівський скляний завод";

- зобов`язання ПрАТ "Рокитнівський скляний завод" повернути державі в особі РВ ФДМУ по Рівненській та Житомирській областях протирадіаційне укриття №67001, площею 284,7 кв.м., що знаходиться в підвалі їдальні та розташоване за адресою: вул. Патріотична (кол. Пролетарська), 18, смт Рокитне Сарненського району Рівненської області.

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

Даний позов обґрунтований тим, що за адресою: Рівненська обл., Сарненський р-н, смт Рокитне, вул. Патріотична (кол. Пролетарська), 18, у підвалі їдальні, розташоване протирадіаційне укриття обліковий номер 67001, яке перебуває у приватній власності.

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, за вищевказаною адресою знаходиться, зокрема об`єкт нерухомості - їдальня, загальною площею 593,4 кв.м., яка на праві приватної власності належить ПрАТ "Рокитнівський скляний завод".

Як зазначає прокурор, аналізуючи норми законодавства, чинного на момент укладання Договору купівлі-продажу об`єкта соціальної сфери, що підлягає приватизації шляхом викупу (державна власність) від 14.02.2001, захисні споруди цивільного захисту було віднесено до об`єктів, що перебувають під охороною держави та мають загальнодержавне значення, у зв`язку з чим не могли відчужуватись із державної чи комунальної власності у приватну. Однак, всупереч викладеному, захисна споруда цивільного захисту (протирадіаційне укриття), комунальної власності була приватизована, а тому договір купівлі-продажу підлягає частковому визнанню недійсними у судовому порядку, а протирадіаційне укриття поверненню державі.

Статус "протирадіаційне укриття", як захисної споруди цивільного захисту підтверджує даними паспорта протирадіаційного укриття №67001 від 17.10.2000 та облікової картки на споруду цивільного захисту.

У матеріально-правове обґрунтування заявлених позовних вимог прокурор посилається на ст. 131-1 Конституції України, ст. ст. 23, 24 Закону України "Про прокуратуру", ст. ст. 15, 16, 202-204, 215, 216, 236, 317, 319, 328, 655 ЦК України, ст. ст. 1, 2, 4, 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", ст. ст. 19, 21 Кодексу цивільного захисту України, ст. ст. 1, 2 Закону України "Про приватизацію державних підприємств", ст. ст. 1 Закону України "Про цивільну оборону України, Положення про Цивільну оборону України, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 10.05.1994 №299, ДБН А.3.1- 9:2015 "Захисні споруди цивільного захисту".

РВ ФДМУ по Рівненській та Житомирській областях заперечує позовні вимоги та подало до суду відзив на позовну заяву, в якому не визнає позовних вимог з наступних обставин.

Відповідно до Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію), Державної програми приватизації на 2000-2002 роки, Положення про порядок приватизації об`єктів групи Ж, затвердженого наказом ФДМУ від 14.08.2000 №1693, наказом РВ від 14.12.2000 №642 "Про приватизацію об`єкта державної власності групи Ж" прийнято рішення щодо приватизації об`єкта державної власності групи Ж - їдальні, що знаходиться на балансі ВАТ "Рокитнівський скляний завод" за адресою: Рівненська область, смт. Рокитне, вул. Пролетарська, 18, шляхом викупу.

З матеріалів справи не вбачається, що Відділення володіло чи могло володіти інформацією щодо спірного ПРУ, так як за усіма приватизаційними документи вказаний об`єкт відображений, як підвал приміщення, та Рокитнівським районним штабом цивільної оборони підтверджено, що новозбудованих капітальних об`єктів на території склозаводу немає.

Отже, наказ РВ №642 від 14.12.2600 є правомірним та відповідав чинному законодавству на момент його винесення, а тому в задоволені позовної заяви прокурора слід відмовити.

Також, Відділення висловило твердження стосовно площі спірного ПРУ.

Як вказано прокурором у позовній заяві, відповідно до облікової картки протирадіаційного укриття №67001, балансоутримувачем укриття є ВАТ "Рокитнівський скляний завод", тип укриття - вбудоване, рік здачі в експлуатацію - 1978, площа ПРУ - 300 кв.м., місткість - 200 осіб, вбудоване, призначення у мирний час - склад.

Але, як вбачається за змістом позовної заяви, зміни у облікову картку не вносились, в той же час, за приватизаційними документами, Експлікацією приміщень, технічним паспортом, актом оцінки, площа підвалу відмінна від 300 кв.м., а становить - 284,7 кв.м.

Також, РВ заперечує правомірність представлення прокурором у спірних правовідносинах інтересів держави через посилання на відсутність органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції, так як ч.1 п.25 Кодексу цивільного захисту України визначено, що до повноважень Ради міністрів Автономіщї Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій у сфері цивільного захисту належить: прийняття рішень про подальше використання захисних споруд цивільного захисту державної та комунальної власності.

Крім того, прокурором пропущено строк позовної давності, а клопотання про його поновлення - безпідставне.

ПрАТ "Рокитнівський скляний завод" заперечує позовні вимоги та подало до суду відзив на позовну заяву, в якому не визнає позовних вимог з наступних обставин.

Як і РВ ФДМУ по Рівненській та Житомирській областях, ПрАТ "Рокитнівський скляний завод" заперечує можливість для представництва прокурором інтересів держави в суді у цій справі, вважаючи, що належним органом уповноваженим державою на здійснення відповідних функцій у спірних правовідносинах є Рокитнівська селищна рада Сарненського району Рівненської області.

ПрАТ "Рокитнівський скляний завод" вважає надані прокурором докази неналежними та недопустимими, такими що не підтверджують факт наявності протирадіаційного укриття в приміщенні їдальні по вул. Пролетарській, 18 в смт. Рокитне на момент приватизації, враховуючи наступне:

- паспорт сховища (протирадіаційного укриття) №67001, стосується об`єкту, що знаходиться за адресою: смт. Рокитне, вул. Пролетарська.

В той час, як об`єктом приватизації згідно умов Договору було об`єкт нерухомого майна Їдальня, що знаходиться за адресою: смт. Рокитне, вул. Пролетарська, будинок 18 (підтверджується Договором, а також витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №12110745).

- паспорт сховища (протирадіаційного укриття) №67001 та облікова картка протирадіаційного укриття №67001, стосуються об`єкту, загальною площею 300 кв.м.

В той час, як загальна площа об`єкту приватизації становить 593,4 кв.м., з яких площа підвалу - 284,7 кв.м., площа І поверху 308,7 кв.м. (підтверджується копією технічного паспорту на об`єкт приватизації станом на 04.10.2001).

- неможливо встановити походження паспорту сховища (протирадіаційного укриття) №67001 та облікової картки протирадіаційного укриття №67001, оскільки вони не містять назви органу, що їх видав, відтиску печатки такого органу.

- в паспорті сховища (протирадіаційного укриття) №67001 та обліковій картці протирадіаційного укриття №67001 відсутній підпис та печатка представника організації, яка експлуатує захисну споруду.

Як зазначає Прокурор, рік введення в експлуатацію протирадіаційного укриття 1978. На той час, введення в експлуатацію захисних споруд цивільної оборони здійснювалось у відповідності з вимогами СН 464-74 від 12.08.1974 "Инструкция по приемке в эксплуатацию законченных строительством защитных сооружений гражданской обороны и их исползование в мирное время" (надалі СН 464-74).

Згідно п.1.3. СН 464-74, захисні споруди приймаються в експлуатацію державними приймальними комісіями, про що складається акт введення в експлуатацію по встановленій формі.

Відтак, належним доказом наявності в приміщенні їдальні по вул. Пролетарській, 18 в смт. Рокитне протирадіаційного укриття вважає акт введення в експлуатацію такої споруди. Прокурором не надано такого документу.

Крім того, згідно технічної документації, приміщення Їдальні складається з: Підвалу (буфет, столова, східцева клітинка, коридор, мийка посуду, кабінет, холодильна кімната та 6 складів), а також першого поверху (коридор, роздягальня, вмивальня, вбиральня, коридор, кухня, 2 виробничих цехи, душова, вбиральня, кабінет, вмивальник, коридор, коридор, овочевий цех, м`ясний цех, хліб, склад, кладова, столова).

Технічний паспорт підтверджує відсутність протирадіаційного укриття в приміщенні Їдальні станом на 04.10.2000, тобто до дати укладення спірного Договору.

Отже, зазначеними документами спростовуються доводи прокурора про наявність в складі їдальні протирадіаційного укриття та, відповідно, факт його (ПРУ) передачі по Договору.

Зважаючи на вказані обставини, відповідач стверджує, що не знав і не повинен був знати про існування протирадіаційного укриття в складі приватизованого майна.

Звертає увагу суду на те, що договір купівлі-продажу укладений 23 роки тому, особа, яка у межах, визначених законодавством України, набула право власності на майно (державне чи комунальне), не може нести негативних наслідків у зв`язку з порушенням процедури прийняття рішення органами влади чи місцевого самоврядування, які, як презюмується, діють у межах правового поля. Згідно зі ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Окрім того, зважаючи на вказану вище обставину, відповідач просить суд застосувати строк позовної давності у надій справі.

Прокуратура не погоджуючись із вищевказаними запереченнями відповідачів, подала до суду відповіді на відзиви.

Прокурор вказує на те, що розпорядження майном, що мало місце з боку РВ ФДМУ по Рівненській області, не у спосіб передбачений законом не може бути оцінено як вираження волі держави, а тому відчуження спірного майна здійснено поза волею власника, адже воля держави, як власника, може виражатися лише в таких діях Фонду, які відповідають вимогам законодавства та інтересам суспільства.

У той же час, інший орган, якому б могло бути повернуто протирадіаційне укриття №67001 відсутній, а тому спірне майно підлягає поверненню у власність держави в особі РВ ФДМУ по Рівненській та Житомирській областях.

Таким чином, єдиним належним способом захисту порушеного права, який призведе до реального поновлення її прав, є саме повернення спірного майна- протирадіаційного укриття №67001, органу уповноваженому на його управління, тобто РВ ФДМУ по Рівненській та Житомирській областях.

З огляду на викладене, оскільки РВ ФДМ України по Рівненській та Житомирській областях визначено відповідачем у цій справі та пред`явлено до останнього вимоги, наявні достатні підстави для звернення прокурора до суду для захисту інтересів держави в якості самостійного позивача.

Водночас, наголошує, що Рокитнівська селищйа рада жодних дій щодо розпорядження спірним приміщенням їдальні, у тому числі протирадіаційним укриттям №67001 не вчиняла та жодних рішень з даного приводу не приймала, окрім того, спірна споруда цивільного захисту у комунальній власності не перебувала, що унеможливлює її повернення Рокитнівській селищній територіальній громаді.

З огляду на вищевикладене, Рокитнівська селищна рада Сарненського району не є належним органом уповноваженим державою на здійснення відповідних функцій у спірних правовідносинах.

Також, прокурор вважає доведеною обставину, що ПРУ №67001 розміщується саме в підвалі їдальні, що по знаходиться вул. Патріотична (кол. Пролетарська), 18 в смт Рокитне Сарненського району.

Крім даних паспорта протирадіаційного укриття №67001 від 17.10.2000, який засвідчено підписами представників служби сховищ та укриттів району (міста) та управління відділу з питань НС та ЦЗН району (міста) та облікової картки на споруду цивільного захисту вих №1191 від 27.04.1977, яка засвідчена підписом та печаткою, згідно листів ГУ ДСНС України в Рівненській області №6201-2859/6206/2 від 28.06.2022 (під номером 1366) також Рокитнівської селищної ради №1568/03-18/22 від 22.07.2022 (під номером 7) та №2482/03-18/23 від 11.12.2023 по вул. Патріотична (кол. Пролетарська), 18 в смт Рокитне Сарненського району знаходитеся протирадіаційне укриття обліковий номер 67001, яке перебуває у приватній власності.

Окрім того, прокуратура не погоджується із твердженням відповідача, що в технічній документації на будівлю такого об`єкту як протирадіаційне укриття не було, оскільки технічний паспорт не є документом, який повинен містити інформацію про споруду цивільного захисту населення. Належними доказами в даному випадку, на переконання прокуратури є паспорт та облікова картка на протирадіаційне укриття.

Не заслуговують на увагу посилання РВ ФДМУ по Рівненській та Житомирській областях у відзиві на необізнаність про те, що по вул. Патріотична (кол. Пролетарська), 18 в смт Рокитне Сарненського району на момент приватизації приміщення їдальні, знаходилося ПРУ, адже це не є доводом того, що оспорюваний наказ РВ ФДМ України по Рівненській області від 14.12.2000 №642 "Про приватизацію об`єкта державної власності групи Ж" в частині передачі ВАТ "Рокитнівський скляний завод" відповідає вимогам законодавства.

Разом з тим, у поданому відзиві РВ ФДМУ по Рівненській та Житомирській областях не наведено жодних доводів про вжиття останнім будь-яких заходів з метою перевірки наявності в складі майна, що не підлягало приватизації, хоча Відділення наділено відповідними повноваженнями у вказаній сфері.

Окрім того, враховуючи те, що на момент приватизації спірної споруди цивільного захисту РВ ФДМ України по Рівненській області в силу вимог ст. 2 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію) (в редакції чинній на момент відчуження майна) було уповноваженим суб`єктом у вказаній сфері та приймало оспорюваний наказ, незаконно передане на його підставі у власність ПРУ підлягає поверненню саме РВ ФДМУ по Рівненській та Житомирській областях.

Як зазначає прокурор з приводу питання про позовну давність, у відповідь на запит Сарненської окружної пpoкypaти №53/2-1771 вих-23 від 15.12.2023, отримано інформацію Рокитнівсько селищної ради за №2482/03-18/23 від 11.12.2023 з листом ПрАТ "Рокитнівський скляний завод" №01-03/2868 від 11.12.2023, згідно яких встановлено, що на території товариства за адресою: 34200, Рівненські область Сарненський район, смт Рокитне, вул. Патріотична, 18 розміщене протирадіаційне укриття №67001, що знаходиться у підвалі одноповерховою об`єкту нерухомого майна "їдальня". ПрАТ "Рокитнівський скляний завод" набуло право власності на даний об`єкт на підставі договору купівлі-продажу об`єкта соціальної сфери, що підлягає приватизації шляхом викупу (держави; власність) від 14.02.2001.)

Саме за результатами опрацювання вказаної вище інформації підтверджено факт перебування спірного підвалу їдальні площею 284,7 кв.м. (що є протирадіаційним укриттям №67001) у приватної власності ПрАТ "Рокитнівський скляний завод".

Відтак 3-річний строк позовної давності попущено з поважних підстав.

Процесуальні дії у справі

05.03.2024 позовна заява керівника Сарненської окружної прокуратури надійшла до Господарського суду Рівненської області.

Ухвалою від 11.03.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на 02.04.2024.

29.03.2024 від РВ ФДМУ по Рівненській та Житомирській областях надійшов відзив на позовну заяву.

01.04.2024 від ПрАТ "Рокитнівський скляний завод" надійшов відзив на позовну заяву.

15.04.2024 від Сарненської окружної прокуратури надійшли відповіді на відзив відповідачів.

23.04.2024 від ПрАТ "Рокитнівський скляний завод" надійшло клопотання про залишення відповідей на відзиви Сарненської окружної прокуратури без розгляду.

23.04.2024 у судовому засіданні суд протокольно ухвалив відмовити у клопотанні ПрАТ "Рокитнівський скляний завод" про залишення відповідей на відзиви Сарненської окружної прокуратури без розгляду.

Ухвалою від 23.04.2024 було закрито підготовче провадження у справі та призначено її до розгляду по суті на 09.05.2024.

Ухвалою від 09.05.2023 провадження у справі №918/247/24 зупинено до до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи №925/1133/18.

22.07.2024 до суду надійшла заява ПрАТ "Рокитнівський скляний завод" про поновлення провадження у справі №918/628/23 у зв`язку з тим, 11.06.2024 Векикою Палатою Верховного Суду було розглянуто справу №925/1133/18 і винесено постанову.

Відповідно до інформації табелю обліку робочого часу, суддя Романюк Ю.Г. перебувала на лікарняному у період з 23.07.2024 по 09.08.2024.

12.08.2024 суддя Романюк Ю.Г. приступила до виконання своїх посадових обов`язків по здійсненню правосуддя, і ухвалою від 12.08.2024 провадження у справі поновлено, справу призначено до розгляду по суті у судовому засіданні на 17.09.2024.

У судовому засіданні 17.09.2024 суд перейшов до розгляду справи по суті

У судовому засіданні 17.09.2024 було оголошено перерву до 26.09.2024.

У судових засіданнях 17.09.2024 і 26.09.2024 представники сторін підтримали свої доводи і заперечення, викладені у представлених суду процесуальних документах по суті спору.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

На підставі наказу РВ ФДМУ по Рівненській області від 29.03.1995 проведено інвентаризацію та оцінку вартості майна Рокитнівського склозаводу. За результатами якої наказом РВ ФДМУ по Рівненській області від 27.12.1995 №1212 затверджено Акт оцінки цілісного майнового комплексу Рокитнівського склозаводу.

У додатку 46 "Відомість розрахунку вартості будівель, споруд і передавальних пристроїв станом на 01.07.1995 (соціальна сфера)" до вищевказаного акту оцінки, міститься інформація про те, що в смт Рокитне по вул. Пролетарська, 18 знаходиться їдальня, інвентарний номер об`єкта 1210, рік введення в експлуатацію - 1976.

В подальшому, відповідно до Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", Державної програми приватизації на 2000-2002 роки, Положення про порядок приватизації об`єктів групи Ж, затвердженого наказом ФДМУ від 14.08.2000 №1693, наказом РВ ФДМ України по Рівненській області від 14.12.2000 №642 "Про приватизацію об`єкта державної власності групи Ж" прийнято рішення щодо приватизації об`єкта державної власності групи Ж - їдальні, що знаходиться на балансі ВАТ "Рокитнівський скляний завод" за адресою: Рівненська область, смт Рокитне, вул. Пролетарська, 18, шляхом викупу згідно додатку.

Так, у додатку до цього наказу визначено перелік об`єктів державної власності групи Ж, що підлягають приватизації шляхом викупу, у т.ч. і їдальня, що знаходиться на балансі ВАТ "Рокитнівський скляний завод" за адресою: Рівненська область, смт Рокитне, вул. Пролетарська, 18.

На виконання вищезазначеного наказу, 14.02.2001 між РВ ФДМУ по Рівненській області та ВАТ "Рокитнівський скляний завод" укладено договір купівлі-продажу об`єкта соціальної сфери, що підлягає приватизації шляхом викупу (державна власність), який посвідчено нотаріально 15.02.2001 за №342 державним нотаріусом Рокитнівської державної нотаріальної контори Рівненської області Витичак А.М.

Після чого, на підставі вказаного договору 07.09.2001 сторонами підписано та скріплено печатками акт передачі державного майна-їдальні, що знаходиться на балансі ВАТ "Рокитнівський скляний завод" за адресою: Рівненська область, смт Рокитне, вул. Пролетарська, 18.

04.10.2001, Рівненським обласним БТІ виготовлено Технічний паспорт на будинок Їдальня, що знаходиться за адресою: Рівненська область, смт. Рокитне, вул. Пролетарська, 18. З додатками: поверховий план, експлікація та характеристика будинку, господарських будівель та споруд.

Так, згідно технічної документації, приміщення Їдальні складається з: Підвалу (буфет, столова, східцева клітинка, коридор, мийка посуду, кабінет, холодильна кімната та 6 складів), а також першого поверху (коридор, роздягальня, вмивальня, вбиральня, коридор, кухня, 2 виробничих цехи, душова, вбиральня, кабінет, вмивальник, коридор, коридор, овочевий цех, м`ясний цех, хліб, склад, кладова, столова).

В той час, як загальна площа об`єкту приватизації становить 593,4 кв.м., з яких площа підвалу - 284,7 кв.м., площа І поверху 308,7 кв.м.

Також на підставі договору купівлі-продажу, Рівненським БТІ 16.02.2001 видано ВАТ "Рокитнівський скляний завод" реєстраційне посвідчення про право колективної власності на приміщення їдальні вцілому.

В подальшому, 01.11.2013 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно державним реєстратором Рокитнівського районного управління юстиції Рівненська області Ільчуком О.С., на підставі договору купівлі-продажу, серія та номер: 342, виданого та посвідченого 15.02.2001 державним нотаріусом Рокитнівської районної державної нотаріальної контори Витичак А.М., внесено відомості про право приватної власності Приватного акціонерного товариства "Рокитнівський скляний завод" на їдальню, об`єкт житлової нерухомості, загальною площею 593,4 кв.м, рік побудови - 1976, що знаходиться по вул. Пролетарська, 18 в смт Рокитне (рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер: 7525768 від 01.11.2013).

В той же час, як зазначає позивач, окружною прокуратурою встановлено, що у підвальному приміщенні їдальні по вул. Патріотична (кол. Пролетарська), 18 в смт Рокитне розташовано протирадіаційне укриття №67001.

Вказане протирадіаційне укриття має статус захисної споруди цивільного захисту, що підтверджується даними паспорта протирадіаційного укриття №67001 від 17.10.2000 та облікової картки на споруду цивільного захисту.

Зокрема, в п.1 "Загальні відомості" паспорту протирадіаційного укриття №67001 вказано адресу останнього, а саме: смт Рокитне, вул. Пролетарська.

Власником протирадіаційного укриття №67001 зазначено ВАТ "Рокитносклазавод". Дата введення в експлуатацію - 1978 рік.

У розділі "Технічна характеристика" паспорту вказано, що площа протирадіаційного укриття становить 300 кв.м., а місткість - 200 чоловік, а також що укриття вбудоване в будівлю.

Окрім того, відповідно до облікової картки протирадіаційного укриття №67001, балансоутримувачем останнього є ВАТ "Рокитнівський скляний завод", тип укриття - вбудоване, рік здачі в експлуатацію - 1978, площа ПРУ - 300 кв.м., місткість - 200 осіб, вбудоване, призначення у мирний час - склад.

Також, факт існування захисної споруди цивільного захисту підтверджує листом ПрАТ "Рокитнівський скляний завод" №01-03/2868 від 11.12.2023, згідно якого на території підприємства за адресою: 34200, Рівненська область, Сарненський район, смт Рокитне, вул. Патріотична, 18 розміщене протирадіаційне укриття №67001, що розташоване у підвалі одноповерхового об`єкту нерухомого майна "їдальня". Також, у цьому листі зазначено, що ПрАТ "Рокитнівський скляний завод" набуло право власності на даний об`єкт на підставі договору купівлі-продажу об`єкта соціальної сфери, що підлягає приватизації шляхом викупу (державна власність) від 14.02.2001. Крім того, вказано, що згідно Експлікації приміщень до плану поверхів, технічного паспорту на громадський будинок "їдальня", загальна площа підвалу складає 284,7 кв.м.

Зазначене також підтверджується інформацією Рокитнівської селищної ради Сарненського району від 11.12.2023 №2482/03-18/23.

Окрім того, про наявність за вказаною адресою ПРУ свідчить акт оцінки стану готовності захисної споруди - протирадіаційного укриття №67001 від 11.12.2023, що складений у присутності генерального директора ПрАТ "Рокитнівський скляний завод" та засвідчений його підписом і печаткою товариства.

Так, згідно акту оцінки ПРУ перебуває у приватній власності ПрАТ "Рокитнівський скляний завод". Загальна характеристика захисної споруди: місткістю на 200 осіб, площею згідно технічного паспорта на будівлю 284,7 кв.м. (підвал одноповерхового об`єкту нерухомого майна - їдальня).

Згідно даних Сарненської районної державної (військової) адміністрації №01/09/23-643/22 від 09.08.2022 (під номером 193), ГУ ДСНС України в Рівненській області №6201-2859/6206/2 від 28.06.2022 (під номером 1366) та Рокитнівської селищної ради від 22.07.2022 та 11.12.2023 по вул. Патріотична (кол. Пролетарська), 18 в смт Рокитне Сарненського району знаходиться протирадіаційне укриття обліковий номер 67001, яке перебуває у приватній власності.

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, за вищевказаною адресою знаходиться, зокрема, об`єкт житлової нерухомості - їдальня, загальною площею 593,4 кв.м., яка на праві приватної власності належить ПрАТ "Рокитнівський скляний завод" з 01.11.2013 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 200838856250).

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування, оцінка аргументів сторін.

Щодо підстав представництва прокурором інтересів держави.

Статтею 131-1 Конституції України на прокуратуру покладено функцію представництва інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до ч.3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Згідно зі ст. 53 ГПК України, прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній вимозі самостійно визначає, у чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

У ст. 13 Конституції України закріплено, що держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб`єкти права власності рівні перед законом.

У державній власності, відповідно до ст. 326 ЦК України, є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить державі Україна. Від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідно органи державної влади. Управління майном, що є у державній власності, здійснюється державними органами, а у випадках, передбачених законом, може здійснюватися іншими суб`єктами.

Державне майно може бути приватизоване. Відповідно до ст. 1 Закону України "про приватизацію державного майна", приватизація державного майна - це відчуження майна, що перебуває у державній власності, і майна, що належить Автономній Республіці Крим, на користь фізичних та юридичних осіб, які можуть бути покупцями відповідно до цього Закону, з метою підвищення соціально-економічної ефективності виробництва та залучення коштів на структурну перебудову економіки України.

В свою чергу, основними пріоритетами приватизації є підвищення ефективності виробництва та мотивації до праці, прискорення структурної перебудови і розвитку економіки України.

Згідно ст. 1 Закону України "Про цивільну оборону України", цивільна оборона України є державною системою органів управління, сил і засобів, що створюється для організації і забезпечення захисту населення від наслідків надзвичайних ситуацій техногенного, екологічного, природного та воєнного характеру.

Саме у зв`язку з метою організації і забезпечення захисту населення від наслідків надзвичайних ситуацій техногенного, екологічного, природного та воєнного характеру, законодавством протирадіаційні споруди віднесено до об`єктів, що мають загальнодержавне значення, а, відповідно, які не підлягають приватизації.

З аналізу вказаних норм законодавства вбачається, що державою гарантується право власності та належна організація і забезпечення цивільного захисту. В свою чергу, захисні споруди цивільного захисту є інженерними спорудами, які призначені для захисту населення від впливу небезпечних факторів, що виникають внаслідок надзвичайних ситуацій, воєнних дій. Враховуючи, що на території України введено воєнний стан, належне функціонування захисних споруд є основою забезпечення безпеки громадян, що беззаперечно свідчить про порушення державних інтересів.

Пунктами 4,5 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 у справі № 1-1/99 визначено, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, а отже, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах і може здійснювати представництво в порядку, передбаченому процесуальним законом.

"Інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом.

Надмірна формалізація "інтересів держави", особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17).

Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 12.05.2021 по справі № 806/2361/18 представництво прокурором у суді законних інтересів держави здійснюється і у разі, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює відповідний орган. При цьому, відповідно до п.п. 5,6 постанови від 16.04.2019 у справі №910/3486/18 Верховним Судом встановлено, що прокурор не повинен встановлювати причини невиконання уповноваженими державою органами відповідних функцій у спірних відносинах.

Відповідно до ст. 41 Конституції України та ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Правовідносини, пов`язані з використанням державного майна, становлять "суспільний", "публічний" інтерес, а тому неправомірне, всупереч закону набуття речових прав на нього не відповідає суспільному інтересу та є підставою для представництва прокурором інтересів держави.

За ст. 4 Кодексу цивільного захисту України, цивільний захист - це функція держави, спрямована на захист населення, територій, навколишнього природного середовища та майна від надзвичайних ситуацій шляхом запобігання таким ситуаціям, ліквідації їх наслідків і надання допомоги постраждалим у мирний час та в особливий період.

У зв`язку із широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України, Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 64/2022 на території України з 24.02.2022 на 30 діб введено воєнний стан, який продовжений до 13.05.2024 на підставі указів Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 14.03.2022 № 133/2022, від 18.04.2022 № 259/2022, від 17.05.2022 № 341/2022, від 12.08.2022 № 573/2022, від 07.11.2022 № 757/2022, від 06.02.2023 № 58/2023, від 01.05.2023 № 254/2023, від 26.07.2023 № 451/202, від 06.11.2023 № 734/2023 та від 06.02.2024 № 3564-ІХ.

Тому, на даний час особливо актуальним є питання належного використання захисних споруд цивільного захисту.

Ураховуючи правову природу захисних споруд, перебування останніх у приватній власності не забезпечує виконання державної функції цивільного захисту населення, яке є пріоритетною в умовах воєнного стану, що призводить до порушення встановлених державою гарантій забезпечення захисту мирного населення, особливо у питаннях підтримання колективних засобів захисту, якими є захисні споруди та інші місця можливого перебування людей, для збереження їх життя та здоров`я під час військової агресії.

Таким чином, суд вважає, що у прокурора виникло законне право на звернення з позовом до суду на захист державних інтересів з метою усунення порушень закону шляхом визнання недійсним спірного наказу і недійсним укладеного на його підставі договору.

Згідно абз.абз. 3, 4 п.4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це відповідного суб`єкта владних повноважень. Виключно з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, прокурор має право отримувати інформацію, яка на законних підставах належить цьому суб`єкту, витребовувати та отримувати від нього матеріали та їх копії.

Аналіз положень ч.3-5 ст. 53 ГПК України у взаємозв`язку зі змістом ч.3 ст.23 Закону України "Про прокуратуру" дає підстави вважати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесено відповідні повноваження; 2) у разі відсутності такого органу.

У разі відсутності органу уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Водночас у розумінні положень п.3 ч.1 ст. 131-1 Конституції України з урахуванням практики Європейського суду з прав людини прокурор може представляти інтереси держави в суді тільки у виключних випадках, які прямо передбачені законом. При цьому розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією із засад правосуддя (пункт 3 частини 2 статті 129 Конституції України).

Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються. У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно. "Нездійснення захисту" має прояв в пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він обізнаний про порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається. "Здійснення захисту неналежним чином" має прояв в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною. "Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, серед іншого, включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача. Верховний Суд звертає увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно. Разом з тим прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави. Аналогічні правові позиції викладені у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17, від 20.09.2018 у справі № 924/1237/17, від 18.08.2020 у справі № 914/1844/18, від 08.12.2020 у справі № 908/1664/19.

В свою чергу, відповідно до ст. 1 Закону України "Про фонд державного майна" (далі - Закон), Фонд державного майна України є центральним органом виконавчої влади із спеціальним статусом, що реалізує державну політику у сфері приватизації, оренди, використання та відчуження державного майна, управління об`єктами державної власності, у тому числі корпоративними правами держави щодо об`єктів державної власності, що належать до сфери його управління, а також у сфері державного регулювання оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності.

Фонд державного майна України здійснює свої повноваження безпосередньо і через регіональні відділення в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі та представництва у районах та містах, створених Фондом державного майна України (ст. 6 Закону).

Відповідно, у спірних правовідносинах органом, уповноваженим здійснювати захист інтересів держави є РВ Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях, проте саме цей орган вчинив дії у вигляді видачі наказу про приватизацію державного майна у власність ВАТ "Рокитнівський скляний завод", а також є стороною спірного договору купівлі-продажу об`єкта соціальної сфери, що підлягає приватизації шляхом викупу (державна власність) від 14.02.2001, які є незаконними та якими порушуються інтереси держави (в частині передачі підвалу, площею 284,7 кв.м., який є протирадіаційним укриттям № 67001).

Таким чином, оскільки РВ Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях визначено відповідачем у цій справі та пред`явлено до останнього вимоги, наявні підстави для звернення до суду прокурора саме як самостійного позивача. Подібні за змістом правові висновки містяться у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.01.2020 у справі № 698/119/18, постанові Верховного Суду від 08.12.2020 у справі №908/1664/19.

З даного питання, зокрема, висловлювалась і Велика Палата Верховного Суду, яка у п.8.9 постанови від 28.09.2022 у справі №483/448/20 сформулювала такий висновок: "Оскаржуючи рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування та правочин щодо розпорядження майном, прокурор вправі звернутися до суду або як самостійний позивач в інтересах держави, визначивши такий орган відповідачем (коли оскаржується рішення останнього), або в інтересах держави в особі відповідного органу, зокрема тоді, коли цей орган є стороною (представником сторони) правочину, про недійсність якого стверджує прокурор. У разі задоволення вимоги про визнання недійсним правочину та про повернення отриманого за ним (наприклад, земельної ділянки) чи про витребування майна від набувача, таке повернення та витребування відбувається на користь держави чи територіальної громади, від імені яких відповідний орган може діяти тільки як представник. Такі висновки узгоджуються з постановами Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц, від 15.01.2020 у справі № 698/119/18, від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17".

Щодо суті спору суд зазначає наступне.

Згідно зі ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

Відповідно до ч.1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно ст. 326 ЦК України, у державній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить державі Україна. Від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідно органи державної влади. Управління майном, що є у державній власності, здійснюється державними органами, а у випадках, передбачених законом, може здійснюватися іншими суб`єктами.

Між сторонами наявний спір щодо об`єкту нерухомого майна - частини приміщення, що знаходиться за адресою: вул. Патріотична (кол. Пролетарська), 18 в смт Рокитне Сарненського району , набутого відповідачем у приватну власність.

Для з`ясування правомірності володіння спірним приміщенням, в першу чергу необхідно з`ясувати правовий статус даного приміщення, як об`єкта цивільно-правових відносин та дослідити функціональне призначення приміщення.

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, за вищевказаною адресою знаходиться об`єкт нерухомості - їдальня, загальною площею 593,4 кв.м., яка на праві приватної власності належить ПрАТ "Рокитнівський скляний завод" з 01.11.2013 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 200838856250).

Правовий статус частини підвального приміщення, як захисної споруди (протирадіаційного укриття), підтверджено матеріалами даної справи, а саме:

- паспортом протирадіаційного укриття №67001 від 17.10.2000, відповідно до якого 1978 року захисну споруду в смт Рокитне по вул. Пролетарській прийнято в експлуатацію, власником зазначено ВАТ "Рокитносклазавод". Відповідно до технічної характеристики сховища /ПРУ/, площа протирадіаційного укриття становить 300 кв.м., а місткість - 200 чоловік, а також, що укриття вбудоване в будівлю.

- обліковою карткою протирадіаційного укриття №67001, відповідно до якої балансоутримувачем останнього є ВАТ "Рокитнівський скляний завод", тип укриття - вбудоване, рік здачі в експлуатацію - 1978, площа ПРУ - 300 кв.м., місткість - 200 осіб, вбудоване, призначення у мирний час - склад.

- акт оцінки стану готовності захисної споруди - протирадіаційного укриття №67001 від 11.12.2023, що складений у присутності генерального директора ПрАТ "Рокитнівський скляний завод" та засвідчений його підписом і печаткою товариства, згідно якого ПРУ перебуває у приватній власності ПрАТ "Рокитнівський скляний завод", загальна характеристика захисної споруди: місткістю на 200 осіб, площею згідно технічного паспорта на будівлю 284,7 кв.м. (підвал одноповерхового об`єкту нерухомого майна - їдальня).

- даними загальнодержавного електронного обліку захисних споруд цивільного захисту (лист ГУ ДСНС у Рівненській області №6201-2859/6206/2 від 28.06.2022, під номером 1366);

- даними Сарненської районної державної (військової) адміністрації (лист №01/09/23-643/22 від 09.08.2022, під номером 193)

Відповідач ПрАТ "Рокитнівський скляний завод" посилається на відсутність відомостей щодо протирадіаційного укриття у технічному паспорті, виготовленому 04.10.2001 Рівненським обласним БТІ.

Однак, вказане не свідчить про відсутність даної захисної споруди загалом, так як технічний паспорт - це документ, який не підтверджує право власності на об`єкт нерухомості, проте фіксує технічні дані об`єкта (подібні висновки містяться і в постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 09.02.2022 у справі №752/9104/18).

Суд відмічає, що за змістом п.30 Розділу І Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна, затвердженої Наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України №127 24.05.2001, замовники технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна забезпечують доступ виконавця з технічної інвентаризації на об`єкт під час виконання робіт із технічної інвентаризації та створення для цього безпечних умов праці; надання виконавцю з технічної інвентаризації інформації та документів, необхідних для здійснення технічної інвентаризації; супроводження виконавця на об`єкті або надання виконавцю представника, який супроводжуватиме його. Замовники технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна забезпечують повноту і достовірність надання відомостей і документів, необхідних для здійснення технічної інвентаризації.

Тобто, саме на відповідача було покладено обов`язок із забезпечення повноти і достовірності відомостей щодо спірного об`єкту нерухомого майна, а також їх надання як замовником до відповідних органів з технічної інвентаризації.

Тому, суд відхиляє доводи товариства, що наявність лише паспорту на захисну споруду цивільного захисту не є належним та беззаперечним доказом того, що у складі комплексу нерухомого майна була наявна та введена в установленому будівельними нормами порядку захисна споруда цивільного захисту, в період перебування зазначених об`єктів в комунальній власності та на момент приватизації.

Отже, правовий статус спірної частини приміщення площею 284,7 кв.м., як захисної споруди (протирадіаційного укриття), підтверджено матеріалами даної справи, а тому, враховуючи викладене, суд відхиляє доводи відповідачів про протилежне.

Стосовно аргументів щодо невідповідності площі протирадіаційного укриття №67001, зазначеній у паспорті і обліковій картці (300 кв. м.), відносно тої, що фігурує у акті оцінки стану готовності захисної споруди - протирадіаційного укриття №67001 від 11.12.2023 та інших документах, де зазначено характеристики підвалу у спірній їдальні (284,7 кв.м.), суд зазначає такі невідповідності не є аргументом того, що протирадіаційне укриття №67001 не існує, у будівлю не вбудоване.

Аналогічних висновків суд приходить і щодо невідповідності адрес у вищезазначених документах.

При цьому, суд враховує, що як облікова картка протирадіаційного укриття №67001, так і паспорт протирадіаційного укриття №67001 містять інформацію щодо особи власника - ВАТ "Рокитносклазавод".

Крім того, відсутність у приватизаційних документах вказівки про наявність у підвальному приміщенні будівлі їдальні по вул. Патріотична (Пролетарська у смт Рокитне) захисної споруди цивільного захисту (цивільної оборони) - протирадіаційного укриття №67001, як про це зазначало у своєму відзиві РВ ФДМ України по Рівненській і Житомирській областях, ніяким чином не спростовує факту наявності останнього у підвальному приміщенні.

Щодо можливості приватизації захисної споруди (протирадіаційного укриття), суд зазначає наступне.

07 липня 1992 року Верховною Радою України прийнято Постанову № 2545-ХІІ, якою затверджено Державну програму приватизації майна державних підприємств та введено в дію Закон України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)".

Відповідно до Державної програми приватизації майна державних підприємств (надалі - Програма), затвердженої Постановою Верховної Ради України від 07.07.1992 року за № 2545-ХІІ, зі змінами діючими з 1994 року, Державна програма приватизації - це складова частина програми створення ринкової економіки України. Програму розроблено відповідно до Концепції роздержавлення і приватизації підприємств, землі та житлового фонду, законів України "Про приватизацію майна державних підприємств", "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" та "Про приватизаційні папери", а її положення є обов`язковими для виконання центральними і місцевими органами державної виконавчої влади, органами місцевого та регіонального самоврядування.

Розділом 1 Програми об`єкти приватизації було розділено на три види, а саме:

1) об`єкти приватизації, що підлягали першочерговій приватизації, якій підлягали об`єкти, які найбільше впливали на розвиток споживчого ринку, а також ті, що стримували процес стабілізації державного бюджету, гальмували економічний розвиток України та формування її ринкової економіки (п. 1.1 Програми);

2) об`єкти приватизації, що підлягали приватизації за погодженням з Кабінетом Міністрів України (п. 1.2 Програми);

3) підприємства та об`єкти, що не підлягали приватизації взагалі.

Так, пунктом 1.3 Державної програми приватизації майна державних підприємств до об`єктів, що не підлягали приватизації, окрім іншого віднесено протирадіаційні споруди.

Крім того, згідно Переліків майнових комплексів державних підприємств, організацій, їх структурних підрозділів основного виробництва, приватизація або передача в оренду яких не допускається (далі - Перелік), затверджених Декретом Кабінету Міністрів України від 31.12.1992 року за № 26-92, діючого станом на дату видачі РВ ФДМ України по Рівненській області спірного наказу №642 від 14.12.2000, протирадіаційні укриття були включенні до даних переліків як такі, приватизація чи передача в оренду яких не допускалася.

До захисних споруд цивільного захисту, згідно ДБН А.3.1- 9:2015 "Захисні споруди цивільного захисту", належать: 1) сховище - герметична споруда для захисту людей, в якій протягом певного часу створюються умови, що виключають вплив на них небезпечних факторів, які виникають внаслідок надзвичайної ситуації, воєнних (бойових) дій та терористичних актів; 2) протирадіаційне укриття - негерметична споруда для захисту людей, в якій створюються умови, що виключають вплив на них іонізуючого опромінення у разі радіоактивного забруднення місцевості.

Відповідно до ст. ст. 1, 2 Закону України "Про приватизацію державних підприємств" (далі - Закон), приватизація державного майна - це відчуження майна, що перебуває у державній власності на користь фізичних та юридичних осіб, які можуть бути покупцями відповідно до цього Закону, з метою підвищення соціально-економічної ефективності виробництва та залучення коштів на структурну перебудову економіки України.

Приватизація здійснюється на основі принципів, зокрема, законності, державного регулювання та контролю, повного, своєчасного та достовірного інформування громадян про порядок приватизації та відомості про об`єкти приватизації тощо.

Правовий механізм приватизації цілісних майнових комплексів невеликих державних підприємств встановлений Закон України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)".

Зокрема, ст. 2 вказаного Закону визначено об`єкти малої приватизації, однак з поміж них виокремлено об`єкти, які не можуть бути об`єктами малої приватизації.

Так, об`єктами малої приватизації не можуть бути будівлі (споруди, приміщення) або їх окремі частини, які становлять національну, культурну та історичну цінність і перебувають під охороною держави.

Разом з тим, Законом перераховано об`єкти, які не підлягають приватизації (ст. 5 Закону). Так, приватизації не підлягають об`єкти, що мають загальнодержавне значення, а також казенні підприємства. В свою чергу, до об`єктів, що мають загальнодержавне значення, окрім іншого, віднесено протирадіаційні споруди.

Аналізуючи вищенаведені норми законодавства, захисні споруди цивільного захисту було віднесено до об`єктів, що перебувають під охороною держави та мають загальнодержавне значення, у зв`язку з чим не могли переходити із державної чи комунальної власності у приватну. Однак, всупереч викладеному, захисна споруда цивільного захисту (протирадіаційне укриття під обліковим записом №67001), державної власності була приватизована.

Так, наказом РВ ФДМ України по Рівненській області від 14.12.2000 №642 "Про приватизацію об`єкта державної власності групи Ж" прийнято рішення щодо приватизації об`єкта державної власності групи Ж - їдальні, що знаходиться на балансі ВАТ "Рокитнівський скляний завод" за адресою: Рівненська область, смт Рокитне, вул. Пролетарська, 18, шляхом викупу згідно додатку.

На виконання вищезазначеного наказу, 14.02.2001 між РВ ФДМУ по Рівненській області та ВАТ "Рокитнівський скляний завод" укладено договір купівлі-продажу об`єкта соціальної сфери, що підлягає приватизації шляхом викупу (державна власність), який посвідчено нотаріально 15.02.2001 за №342 державним нотаріусом Рокитнівської державної нотаріальної контори Рівненської області Витичак А.М.

Щодо вимоги прокурора про визнання незаконним та скасування наказу РВ ФДМУ по Рівненській області від 14.12.2000 №642 "Про приватизацію об`єкта державної власності групи Ж" в частині передачі ВАТ "Рокитнівський скляний завод" в складі приміщення їдальні, розташованої по вул. Патріотична (кол. Пролетарська), 18, смт Рокитне Сарненського району, Рівненської області, 284,7 кв.м. підвального приміщення, що являється протирадіаційним укриттям №67001" суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 86 ЦК Української PCP (що діяв на момент видання спірного наказу РВ ФДМ України по Рівненській області №334 від 30.04.1999), право власності - це врегульовані законом суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження майном. Право власності в Україні охороняється законом.

Відповідно до ст. 4 Закону України "Про власність" (діючого на момент винесення спірного наказу), власник на свій розсуд володіє, користується розпоряджається належним йому майном, має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, що не суперечать закону. Він може використовувати майно для здійснення господарської та іншої, не забороненої законом, діяльності, зокрема, передавати його безоплатно або за плату у володіння і користування іншим особам. Всім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.

Цивільні права і обов`язки виникають з підстав, передбачених законодавством Союзу PCP і Української PCP, а також з дій громадян і організацій, які хоч і не передбачені законом, але в силу загальних начал і змісту цивільного законодавства породжують цивільні права і обов`язки.

Цивільні права охороняються законом, за винятком випадків, коли вони здійснюються в суперечності з призначенням цих прав. При здійсненні прав і виконанні обов`язків громадяни і організації повинні додержувати законів, поважати правила соціалістичного співжиття і моральні принципи суспільства (ст.ст. 4 та 5 ЦК Української PCP).

Згідно ст. 6 ЦК Української PCP, судом в установленому порядку здійснюється захист цивільних прав шляхом: визнання цих прав; відновлення становища, яке існувало до порушення права, і припинення дій, які порушують право; присудження до виконання обов`язку в натурі; компенсації моральної шкоди; припинення або зміни правовідношення; стягнення з особи, яка порушила право, завданих збитків, а у випадках, передбачених законом або договором, - неустойки (штрафу, пені), а також іншими засобами, передбаченими законом.

Зокрема, державне майно, а також майно колгоспів, інших кооперативних та інших громадських організацій, неправомірно відчужене яким би то не було способом, може бути витребуване відповідними організаціями від будь-якого набувача. Власник може вимагати усунення всяких порушень його прав, хоч би ці порушення і не були поєднанні з позбавленням володіння (ст.ст. 146 та 149 ЦК Української PCP).

Об`єктом права власності, зокрема, акціонерного товариства є майно, придбане за рахунок продажу акцій, одержане в результаті його господарської діяльності, а також інше майно, набуте на підставах, не заборонених законом (ст. 25 Закону України "Про власність").

Згідно ч.2 ст. 19 Конституції України та ч.3 ст. 24 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" органи державної влади та місцевого самоврядування та їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Якщо в результаті видання акта органом державного управління або місцевим органом державної влади, що не відповідає законові, порушуються права власника та інших осіб щодо володіння, користування чи розпорядження належним їм майном, то, згідно ст. 57 Закону України "Про власність" (що діяв на момент видання Регіональним Відділенням спірного наказу), такий акт визнається недійсним за позовом власника або особи, права якої порушено.

В чинному законодавстві закріплено положення аналогічного змісту щодо власності, підставі набуття та захисту права власності. Зокрема, відповідно до ч.1 ст. 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ч.1 ст. 21 ЦК України, суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Зважаючи на вищевикладене, судом встановлено правові підстави для визнання недійсним спірного наказу РВ ФДМУ по Рівненській області від 14.12.2000 №642 "Про приватизацію об`єкта державної власності групи Ж" в частині передачі ВАТ "Рокитнівський скляний завод" в складі приміщення їдальні, розташованої по вул. Патріотична (кол. Пролетарська), 18, смт Рокитне Сарненського району, Рівненської області, 284,7 кв.м. підвального приміщення, що являється протирадіаційним укриттям №67001, оскільки вказаний наказ виданий з порушенням вимог Указу Президента України №699/94 від 26.11.1994 року, Державної програми приватизації майна державних підприємств, затвердженої Постановою Верховної Ради України від 07.07.1992 року за №2545-ХІІ, Законів України "Про приватизацію державного майна" та "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" (чинних на момент виникнення правовідносин) та став підставою для передачі протирадіаційного укриття №67001 у власність відповідача.

Щодо вимоги прокурора про визнання недійсним Договору купівлі-продажу об`єкта соціальної сфери, що підлягає приватизації шляхом викупу (державна власність) від 14.02.2001 в частині включення до площі їдальні, загальною площею 593,4 кв.м. протирадіаційного укриття №67001, площа якого становить 284,7 кв.м., укладеного між РВ ФДМУ по Рівненській області та ВАТ "Рокитнівський скляний завод" суд зазначає наступне.

Статтею 48 ЦК УРСР 1963 року передбачено, що недійсною є та угода, що не відповідає вимогам закону, в тому числі ущемлює особисті або майнові права неповнолітніх дітей. По недійсній угоді кожна з сторін зобов`язана повернути другій стороні все одержане за угодою, а при неможливості повернути одержане в натурі - відшкодувати його вартість у грошах, якщо інші наслідки недійсності угоди не передбачені законом.

Угода, визнана недійсною, вважається недійсною з моменту її укладення. Проте, якщо з самого змісту угоди випливає, що вона може бути припинена лише на майбутнє, дія угоди визнається недійсною і припиняється на майбутнє (ст. 59 ЦК УРСР 1963 року).

Згідно ст. 202 ГК України, господарське зобов`язання припиняється також у разі його: розірвання або визнання недійсним за рішенням суду. До відносин щодо припинення господарських зобов`язань застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Як встановлено ч.ч.1-3 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст. 204 ЦК України).

Відповідно до ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Частиною 2 ст. 208 ЦК України визначено, що у разі визнання недійсним зобов`язання кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні все одержане за зобов`язанням, а за неможливості повернути одержане в натурі - відшкодувати його вартість грошима, якщо інші наслідки недійсності зобов`язання не передбачені законом.

Статтею 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Частиною 1 ст. 216 ЦК передбачено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

У ст. 228 ЦК України зазначено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Відповідно до ст. 236 ЦК України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення. Якщо за недійсним правочином права та обов`язки передбачалися лише на майбутнє, можливість настання їх у майбутньому припиняється.

Оскільки у частині включення до площі протирадіаційного укриття №67001, Договір купівлі-продажу об`єкта соціальної сфери, що підлягає приватизації шляхом викупу (державна власність) від 14.02.2001 укладений з порушенням вимог закону та суперечить інтересам держави, вбачаються правові підстави для визнання його недійсним у цій частині.

Щодо можливості в даному випадку втручання держави у право на мирне володіння майном, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

У практиці Європейського суду з прав людини напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання у право особи на мирне володіння майном із гарантіями ст. 1 Першого протоколу до Конвенції, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує таке втручання легітимну мету; чи є такий захід (втручання у право на мирне володіння майном) пропорційним такій меті.

Втручання держави у право на мирне володіння майном є законним, якщо здійснюється на підставі акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким і передбачуваним з питань застосування та наслідків дії його норм.

Якщо можливість втручання у право власності передбачена законом, стаття 1 Першого протоколу до Конвенції надає державам свободу розсуду щодо визначення легітимної мети такого втручання: або з метою контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів, або для забезпечення сплати податків, інших зборів або штрафів. Втручання є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення загального ("суспільного", "публічного") інтересу, яким може бути, зокрема, інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності. Саме національні органи влади мають здійснювати первісну оцінку наявності проблеми, що становить суспільний інтерес, вирішення якої б вимагало таких заходів. Крім того, Європейський суд з прав людини також визнає, що й саме по собі правильне застосування законодавства може становити суспільний (загальний) інтерес (рішення у справі "Tregubenko v. Ukraine" від 02.11.2004, заява №61333/00, пункт 54).

Критерій "пропорційності" передбачає, що втручання у право власності розглядатиметься як порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. "Справедлива рівновага" передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, визначеною для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідного балансу не буде дотримано, якщо добросовісна особа несе "індивідуальний і надмірний тягар". При цьому з питань оцінки пропорційності Європейський суд з прав людини, як і з питань наявності суспільного, публічного інтересу, визнає за державою досить широку сферу розсуду, за винятком випадків, коли такий розсуд не ґрунтується на розумних підставах.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини положення ст. 1 Першого протоколу містить три правила: перше правило має загальний характер і проголошує принцип мирного володіння майном; друге - стосується позбавлення майна і визначає певні умови для визнання правомірним втручання у право на мирне володіння майном; третє - визнає за державами право контролювати використання майна за наявності певних умов для цього. Зазначені правила мають тлумачитися у світлі загального принципу першого правила, але друге та третє стосуються трьох найважливіших суверенних повноважень держави: права вилучати власність у суспільних інтересах, регулювати використання власності та встановлювати систему оподаткування. Саме національні органи влади мають здійснювати первісну оцінку наявності проблеми, що становить суспільний інтерес, вирішення якої б вимагало заходів втручання у право мирного володіння майном.

Крім того, надаючи оцінку критерію "пропорційності", колегія суддів приймає до уваги, що спір у даній справі стосується виключно протирадіаційного укриття площею 150 кв.м, а не всієї будівлі загальною площею 1765 кв.м.

У п.71 рішення у справі "Rysovskyy v. Ukraine" від 20.10.2011 Європейський суд з прав людини зазначив, що принцип "належного урядування", як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість. Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам.

З іншого боку, потреба виправити допущену в минулому "помилку" не повинна непропорційним чином втручатися у нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу. Ризик будь-якої помилки державного органу має покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються. У контексті скасування помилково наданого права на майно принцип "належного урядування" може не лише покладати на державні органи обов`язок діяти невідкладно, виправляючи свою помилку, а й потребувати виплати відповідної компенсації чи іншого виду належного відшкодування колишньому добросовісному власникові.

Вищезазначені гарантії стосуються випадків, коли, діючи добросовісно, особа набула майнове право, зокрема право власності, від держави чи територіальної громади, які діяли під впливом помилки.

Тоді як недобросовісна поведінка набувача майна у приватну власність чи як його, так і відчужувача відповідного майна, не є набуттям права приватної власності під впливом помилки органу влади та не зумовлює таке набуття. Більше того, повернення власникові майна від недобросовісної особи не може становити для останньої індивідуальний і надмірний тягар.

У той же час, судом встановлено наявність законодавчого обмеження на приватизацію протирадіаційного укриття на момент виникнення спірних правовідносин.

При цьому, законодавчі перешкоди у реалізації можливості приватизації (відчуження) спірного майна у приватну власність, про які сторони договору знали чи повинні були знати, ставить під сумнів їх добросовісність (аналогічні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 08.11.2022 у справі №918/1141/22).

Також, Верховний Суд у вказані постанові від 08.11.2022 у справі №918/1141/22 зазначив, що немає жодних підстав вважати, що перед тим, як вчиняти правочин, спрямований на придбання спірного об`єкта, як у первісного набувача (товариства покупців), так і у відповідача були перешкоди ознайомитися із вимогами законодавства та зробити висновки щодо режиму цього об`єкта та неможливості набуття на нього права приватної власності із формальним посиланням на відсутність відповідних записів, ігноруючи функціональне призначення приміщення.

Частиною 2 ст. 319 ЦК України передбачено, що власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Згідно з положеннями ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

За ч.2 ст. 20 ГК України, держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб`єктів господарювання та споживачів. Відповідно до ч.2 даної статті кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб`єктів захищаються шляхом: визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб`єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб`єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом.

Згідно зі ст. 386 ЦК України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності.

Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (ст. 391 ЦК України).

Варто зауважити, що у ст. 3 Конституції України визначено, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Частиною 1 ст. 32 Кодексу цивільного захисту України встановлено, що до захисних споруд цивільного захисту серед іншого належить протирадіаційне укриття - негерметична споруда для захисту людей, в якій створюються умови, що виключають вплив на них іонізуючого опромінення у разі радіоактивного забруднення місцевості.

Отже, з огляду на наведені норми, інтереси громади і суспільства щодо забезпечення цивільного захисту населення, зокрема, в період воєнного часу, поза сумнівом, є переважаючими та пріоритетними у порівнянні з приватними інтересами власника нерухомого майна.

Також, суд зазначає, що відповідач не позбавлений можливості ініціювати судовий процес та заявити, зокрема, вимогу про стягнення витрат, пов`язаних із діями, спрямованими на перехід права власності на спірний об`єкт та подальшим вчиненням відповідачем правомірних і необхідних дій стосовно цього об`єкта. Відповідна вимога, у випадку її заявлення відповідачем, має бути розглянута судом у процесі, в межах якого суду слід надати оцінку доводам позивача та доказам, наданим на підтвердження понесених ним обґрунтованих витрат. Відповідач під час розгляду справи, достеменно знаючи про статус спірного майна, не скористався своїми процесуальними правами шляхом подання зустрічного позову про надання належного відшкодування шкоди у зв`язку з вимогою про повернення спірного об`єкта (аналогічні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 08.11.2022 у справі №918/1141/22).

При цьому суддів враховує практику Європейського суду з прав людини у справі "Ібрагімбейов та інші проти Азербайджану" (Ibrahimbeyov and others v. Azerbaijan) від 16.02.2023 в якій розглядалися питання анулювання права власності заявників на земельні ділянки без будь-якої компенсації та порушення у зв`язку із цим ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Європейський суд з прав людини дійшов висновку про відсутність порушення ст. 1 Першого протоколу з огляду на те, що можливість вимагати компенсацію щодо спірного майна була доступна для заявників і, хоча національні суди не взяли до уваги той факт, що визнання недійсним права власності заявників на земельні ділянки було пов`язане з упущенням з боку державної адміністрації, Суд, побачивши, що визнання недійсним було необхідним для відновлення законності та можливість вимагати компенсації в різних формах була відкрита для заявників, дійшов висновку про те, що втручання в права заявників не порушувало вимоги щодо встановлення справедливого балансу між правами особи за Конвенцією та суспільними інтересами (пункти 59-61).

Суд доходить висновку, що втручання держави в право ПрАТ "Рокитнівський скляний завод" на мирне володіння майном не суперечить критеріям правомірного втручання в це право, оскільки витребування майна з володіння відповідача відповідає критерію законності, у зв`язку з безпідставним і неправомірним заволодінням державним майном, таке втручання є виправданим, оскільки здійснюється з метою задоволення суспільного інтересу повернення майна до державної власності та відновлення законного панування над ним.

Одночасно, суд враховує, що відчуження об`єкта цивільного захисту (цивільної оборони) не лише суперечить нормам законодавства, а також порушує інтереси держави і суспільства як на момент укладання спірного правочину, так і на даний час, коли на території України проходять бойові дії та наносяться ракетні удари по об`єктам промисловості, інфраструктури та житлових будинках.

Відповідно до п.2 ч.1 ст. 21 Кодексу цивільного захисту України, громадяни України мають право на забезпечення засобами колективного та індивідуального захисту та їх використання.

Тобто, держава повинна вживати заходів для створення належних умов для захисту життя і здоров`я людей від надзвичайних ситуацій, в тому числі від негативних наслідків ведення бойових дій шляхом, зокрема, створення умов для перебування громадян, в тому числі у протирадіаційному укритті.

Таким чином, одержане ПрАТ "Рокитнівський скляний завод" в приватну власність протирадіаційне укриття №67001, розташоване в приміщенні їдальні за адресою: вул. Патріотична, 18, смт Рокитне Сарненського району, Рівненської області, площею 284,7 кв.м. підлягає поверненню державі, а позов в цій частині - задоволенню.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про фонд державного майна", Фонд державного майна України є центральним органом виконавчої влади із спеціальним статусом, що реалізує державну політику у сфері приватизації, оренди, використання та відчуження державного майна, управління об`єктами державної власності, у тому числі корпоративними правами держави щодо об`єктів державної власності, що належать до сфери його управління, а також у сфері державного регулювання оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності.

До основних завдань ФДМ України окрім іншого належить реалізація державної політики у сфері приватизації, оренди, використання та відчуження державного майна; управління об`єктами державної власності, зокрема корпоративними правами держави у статутних капіталах господарських товариств, щодо яких прийнято рішення про приватизацію та затверджено план розміщення акцій; товариств, утворених у процесі перетворення (у тому числі шляхом корпоратизації) державних підприємств, що належать до сфери його управління, а також товариств, утворених за участю ФДМ України; захист майнових прав державних підприємств, а також державних пакетів акцій (часток), що належать до сфери управління ФДМ України на території України; а також здійснення контролю у сфері організації та проведення приватизації державного майна, відчуження державного майна у випадках, встановлених законодавством, передачі державного майна в оренду та користування; повернення у державну власність державного майна, що було приватизоване, відчужене або вибуло з державної власності з порушенням законодавства; управління корпоративними правами держави, які перебувають у сфері його управління.

На підставі наказу ФДМ України від 11.04.2019 року за №363 "Про реорганізацію регіональних відділень Фонду державного майна", було утворено РВ ФДМ України по Рівненській та Житомирській областях, яке є правонаступником майна, прав та обов`язків РВ ФДМ України по Рівненській області та РВ ФДМ України по Житомирській області.

Отож, повернення протирадіаційного укриття №67001, розташованого в приміщенні їдальні за адресою: вул. Патріотична, 18, смт Рокитне Сарненського району, Рівненської області, площею 284,7 кв.м. ПрАТ "Рокитнівський скляний завод" слід здійснити на користь держави в особі уповноваженого органу на управління ним - РВ ФДМ України по Рівненській та Житомирській областях.

Подібних висновків притримувався Верховний Суд від 16.03.2021 у постанові, якою залишено без змін постанову Східного апеляційного господарського суду у справі №922/1009/20, якою задоволено позов прокурора про визнання недійсним договору і скасування рішення та повернення нерухомого майна.

При цьому, позовна вимога щодо повернення майна задоволена саме на користь одного з відповідачів (у тому випадку - органу місцевого самоврядування).

Так, судом зазначено, що повернення у власність територіальної громад майна (приміщення), незаконно відчуженого (шляхом викупу) фізичній особі органом місцевого самоврядування переслідує легітимну мету контролю з використанням майна відповідно до загальних інтересів у тому, щоби так відчуження відбувалося у передбачений чинним законодавством спосіб та сприяло досягненню максимального економічного ефекту від продажу об`єкт комунальної власності». Також, Судом вказано, що "позов прокурора подано на захист інтересів держави в особі територіальної громади міста від порушуєш допущених саме органом місцевого самоврядування, який відчужив комунальне майно всупереч встановленим вимогам".

За результатами судового розгляду Верховний Суд приходить до висновку, що правомірним є звернення до суду прокурора та визначення міської ради відповідачем, оскільки причиною виникнення даного спору стало не неналежне виконання радою своїх обов`язків із захисту інтересів громади, а саме порушення спірним рішенням та договором вказаних інтересів.

Аналогічну правову позицію викладено в постановах Верховного Суду від 24.03.2021 у справі №922/3276/19, від 06.04.2021 у справі №922/1668/20.

Водночас, у даному випадку слід наголосити, що Рокитнівська селищна рада жодних дій щодо розпорядження спірним приміщенням їдальні, у тому числі протирадіаційним укриттям №67001 не вчиняла та жодних рішень з даного приводу не приймала, окрім того, спірна споруда цивільного захисту у комунальній власності ніколи не перебувала, що унеможливлює визначення її органом уповноваженим державою на здійснення відповідних функцій у спірних правовідносинах, як про це зазначають відповідачі у справі.

У той же час, інший орган, якому б могло бути повернуто протирадіаційне укриття №67001 відсутній.

Щодо заяви ПрАТ "Рокитнівський скляний завод" про застосування позовної давності до спірних правовідносин, колегія суддів зазначає наступне.

Щодо зазначення відповідачами про пропущення прокурором строку позовної давності на звернення з позовом, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатись про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч.1 ст. 261 ЦК України).

Перебіг позовної давності щодо вимог про визнання правочинів недійсними обчислюється не з моменту вчинення правочину, відповідно до частини першої статті 261 Цивільного кодексу України, а від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Винятки з цього правила щодо окремих вимог, пов`язаних з визнанням правочинів недійсними встановлено частинами 2, 3 статті 261 ЦК України.

Статтею 267 ЦК України передбачено, що якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Відповідно до висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 22.09.2021 у справі №922/3403/20, перш ніж застосовувати позовну давність господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи справді порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою сторонок у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

У даному випадку допущено порушення вимог законодавства шляхом видачі РВ ФДМУ по Рівненській області наказу №642 від 14.12.2000 та подальшої приватизації протирадіаційного укриття №67001, яке не могло бути передане у приватну власність.

Так, у відповідь на запит Сарненської окружної пpoкypaтypи №53/2-1771 вих-23 від 15.12.2023, отримано інформацію Рокитнівської селищної ради за №2482/03-18/23 від 11.12.2023 з листом ПрАТ "Рокитнівський скляний завод" №01-03/2868 від 11.12.2023, згідне яких встановлено, що на території товариства за адресою: 34200, Рівненські область Сарненський район, смт Рокитне, вул. Патріотична, 18 розміщене протирадіаційне укриття № 67001, що знаходиться у підвалі одноповерховою об`єкту нерухомого майна "їдальня". ПрАТ "Рокитнівський скляний завод" набуло право власності на даний об`єкт на підставі договору купівлі-продажу об`єкта соціальної сфери, що підлягає приватизації шляхом викупу (державина власність) від 14.02.2001.

За результатами опрацювання вказаної вище інформаці підтверджено факт перебування спірного підвалу їдальні площею 284,7 кв.м. (що є протирадіаційним укриттям № 67001) у приватнії власності ПрАТ "Рокитнівський скляний завод".

Варто також зазначити, що органи прокуратури позбавлені об`єктивно можливості охопити всі випадки порушення закону.

Разом з тим, договір купівлі-продажу об`єкта соціальної сфери, що підлягає приватизації шляхом викупу (державна власність) від 14.02.2001 на даний час є чинним, а їдальня, в якій знаходиться протирадіаційне укриття № 67001, площею 284,7 кв.м., що розташоване по вул. Патріотична (кол. Пролетарська), 18 в смт Рокитне Сарненського району перебуває у приватній власності ПрАТ "Рокитнівський скляний завод", відтак стверджувані прокуратурою порушення, про які йдеться у позовній заяві, тривають.

Оскільки позивачу стало відомо про порушення, які стали підставою для звернення до суду з даною позовною заявою у грудні 2023 року, суд вважає, що у даному випадку строк позовної давності не пропущений.

Висновки суду за результатами вирішення спору.

Відповідно до ч.1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч.1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Європейський суд з прав людини у справах "Серявін та інші проти України" і "Трофимчук проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент (довід). Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

За результатами з`ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні, і з наданням оцінки всім аргументам у їх сукупності та взаємозв`язку, як це передбачено вимогами ст. ст. 75-79, 86 ГПК України, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову та:

- визнання незаконним та скасування наказу РВ ФДМУ по Рівненській області від 14.12.2000 №642 "Про приватизацію об`єкта державної власності групи Ж" в частині передачі ВАТ "Рокитнівський скляний завод" в складі приміщення їдальні, розташованої по вул. Патріотична (кол. Пролетарська), 18, смт Рокитне Сарненського району, Рівненської області, 284,7 кв.м. підвального приміщення, що являється протирадіаційним укриттям №67001;

- визнання недійсним Договору купівлі-продажу об`єкта соціальної сфери, що підлягає приватизації шляхом викупу (державна власність) від 14.02.2001 в частині включення до площі їдальні, загальною площею 593,4 кв.м. протирадіаційного укриття №67001, площа якого становить 284,7 кв.м., укладеного між РВ ФДМУ по Рівненській області та ВАТ "Рокитнівський скляний завод";

- зобов`язання ПрАТ "Рокитнівський скляний завод" повернути державі в особі РВ ФДМУ по Рівненській та Житомирській областях протирадіаційне укриття №67001, площею 284,7 кв.м., що знаходиться в підвалі їдальні та розташоване за адресою: вул. Патріотична (кол. Пролетарська), 18, смт Рокитне Сарненського району Рівненської області.

Розподіл судових витрат.

Згідно з ч.1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до п.2 ч.1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судом встановлено, що прокурором сплачено судовий збір у розмірі 9 084,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №283 від 22.02.2024, який підлягає відшкодуванню за рахунок відповідачів у рівних частинах, у зв`язку з задоволенням позову.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-79, 91, 123, 124, 126, 129, 222, 236-241 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати незаконим та скасувати наказ Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській області від 14.12.2000 № 642 "Про приватизацію об`єкта державної власності групи Ж" в частині передачі ВАТ "Рокитнівський скляний завод" в складі приміщення їдальні, розташованої по вул. Патріотична (кол. Пролетарська), 18, смт Рокитне Сарненського району, Рівненської області 284,7 кв.м. підвального приміщення, що являється протирадіаційним укриттям №67001.

3. Визнати недійсним договір купівлі-продажу об`єкта соціальної сфери, що підлягає приватизації шляхом викупу (державна власність) від 14.02.2001 в частині включення до площі їдальні, загальною площею 593,4 кв.м., протирадіаційного укриття №67001, площа якого становить 284,7 кв.м., укладеного між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Рівненській області та Відкритим акціонерним товариством "Рокитнівський скляний завод".

4. Зобов`язати Приватне акціонерне товариство "Рокитнівський скляний завод" повернути державі в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях протирадіаційне укриття №67001, площею 284,7 кв.м., що знаходиться в підвалі їдальні та розташоване за адресою: вул. Патріотична (кол. Пролетарська), 18, смт Рокитне Сарненського району Рівненської області.

5. Стягнути з Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях (вул. 16 Липня, 77, м. Рівне, 33028, код ЄДРПОУ 42956062) на користь Рівненської обласної прокуратури (вул. 16-го Липня, 52, м. Рівне, Рівненська область, 33028, код ЄДРПОУ 02910077; одержувач: р/р UА228201720343130001000015371, МФО 820172, ЗКПО 02910077, банк Державна казначейська служба України, м. Київ, код класифікації видатків бюджету - 2800) 4 542 (чотири тисячі п`ятсот сорок дві) грн 00 коп 50% судового збору.

6. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Рокитнівський скляний завод" (вул. Патріотична, 18, смт Рокитне, Сарненський район, Рівненська область, 34200, код ЄДРПОУ: 00293462) на користь Рівненської обласної прокуратури (вул. 16-го Липня, 52, м. Рівне, Рівненська область, 33028, код ЄДРПОУ 02910077; одержувач: р/р UА228201720343130001000015371, МФО 820172, ЗКПО 02910077, банк Державна казначейська служба України, м. Київ, код класифікації видатків бюджету - 2800) 4 542 (чотири тисячі п`ятсот сорок дві) грн 00 коп 50% судового збору.

7. Накази видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 261 ГПК України.

Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://rv.arbitr.gov.ua/sud5019/.

Повний текст рішення складено та підписано 07 жовтня 2024 року.

Суддя Ю.Г. РОМАНЮК