Постанова
від 11.12.2024 по справі 918/247/24
ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2024 року Справа № 918/247/24

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Бучинська Г.Б., суддя Маціщук А.В. , суддя Василишин А.Р.

секретар судового засідання Першко А.А.

за участю представників сторін:

прокурор: Кректун О.А.

відповідача 1: Надорожняк О.М.

відповідача 2: Мороз О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Рокитнівський скляний завод" на рішення Господарського суду Рівненської області від 26 вересня 2024 року у справі №918/247/24 (повний текст складено 07 жовтня 2024 року, суддя Романюк Ю.Г.)

за позовом Керівника Сарненської окружної прокуратури в інтересах держави

до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях (відповідач 1)

та до Приватного акціонерного товариства "Рокитнівський скляний завод" (відповідач 2)

про визнання незаконним та скасування наказу в частині, визнання недійсним договору купівлі-продажу в частині та зобов`язання повернути протирадіаційне укриття площею 284,7 кв.м.

ВСТАНОВИВ:

У березні 2024 року керівник Сарненської окружної прокуратури в інтересах держави звернувся до Господарського суду Рівненської області з позовом до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях та до Приватного акціонерного товариства "Рокитнівський скляний завод" про визнання поважними причинами пропуску строку позовної давності та поновлення строку на звернення до суду; визнання незаконним та скасування наказу РВ ФДМУ по Рівненській області від 14 грудня 2000 року №642 "Про приватизацію об`єкта державної власності групи Ж" в частині передачі ВАТ "Рокитнівський скляний завод" в складі приміщення їдальні, розташованої по вул. Патріотична (кол. Пролетарська), 18, смт Рокитне Сарненського району, Рівненської області, 284,7 кв.м. підвального приміщення, що являється протирадіаційним укриттям №67001; визнання недійсним Договору купівлі-продажу об`єкта соціальної сфери, що підлягає приватизації шляхом викупу (державна власність) від 14 лютого 2001 року в частині включення до площі їдальні, загальною площею 593,4 кв.м. протирадіаційного укриття №67001, площа якого становить 284,7 кв.м., укладеного між РВ ФДМУ по Рівненській області та ВАТ "Рокитнівський скляний завод"; зобов`язання ПрАТ "Рокитнівський скляний завод" повернути державі в особі РВ ФДМУ по Рівненській та Житомирській областях протирадіаційне укриття №67001, площею 284,7 кв.м., що знаходиться в підвалі їдальні та розташоване за адресою: вул. Патріотична (колишня Пролетарська), 18, смт Рокитне Сарненського району Рівненської області.

Рішенням Господарського суду Рівненської області від 26 вересня 2024 року у справі №918/247/24 задоволено позов Керівника Сарненської окружної прокуратури в інтересах держави до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях та до Приватного акціонерного товариства "Рокитнівський скляний завод" про визнання незаконним та скасування наказу в частині, визнання недійсним договору купівлі-продажу в частині та зобов`язання повернути протирадіаційне укриття площею 284,7 кв.м.

Визнано незаконним та скасовано наказ Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській області від 14 грудня 2000 року №642 "Про приватизацію об`єкта державної власності групи Ж" в частині передачі ВАТ "Рокитнівський скляний завод" в складі приміщення їдальні, розташованої по вул. Патріотична (кол. Пролетарська), 18, смт Рокитне Сарненського району, Рівненської області 284,7 кв.м. підвального приміщення, що являється протирадіаційним укриттям №67001.

Визнано недійсним договір купівлі-продажу об`єкта соціальної сфери, що підлягає приватизації шляхом викупу (державна власність) від 14 лютого 2001 року в частині включення до площі їдальні, загальною площею 593,4 кв.м., протирадіаційного укриття №67001, площа якого становить 284,7 кв.м., укладеного між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Рівненській області та Відкритим акціонерним товариством "Рокитнівський скляний завод".

Зобов`язано Приватне акціонерне товариство "Рокитнівський скляний завод" повернути державі в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях протирадіаційне укриття №67001, площею 284,7 кв.м., що знаходиться в підвалі їдальні та розташоване за адресою: вул. Патріотична (кол. Пролетарська), 18, смт Рокитне Сарненського району Рівненської області.

Присуджено до стягнення з Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях (вул. 16 Липня, 77, м. Рівне, 33028, код ЄДРПОУ 42956062) на користь Рівненської обласної прокуратури (вул. 16-го Липня, 52, м. Рівне, Рівненська область, 33028, код ЄДРПОУ 02910077; одержувач: р/р UА228201720343130001000015371, МФО 820172, ЗКПО 02910077, банк Державна казначейська служба України, м. Київ, код класифікації видатків бюджету - 2800) 4 542 (чотири тисячі п`ятсот сорок дві) грн 00 коп 50% судового збору.

Присуджено до стягнення з Приватного акціонерного товариства "Рокитнівський скляний завод" (вул. Патріотична, 18, смт Рокитне, Сарненський район, Рівненська область, 34200, код ЄДРПОУ: 00293462) на користь Рівненської обласної прокуратури (вул. 16-го Липня, 52, м. Рівне, Рівненська область, 33028, код ЄДРПОУ 02910077; одержувач: р/р UА228201720343130001000015371, МФО 820172, ЗКПО 02910077, банк Державна казначейська служба України, м. Київ, код класифікації видатків бюджету - 2800) 4 542 (чотири тисячі п`ятсот сорок дві) грн 00 коп 50% судового збору.

Місцевий господарський суд прийшов до висновку, що правовий статус спірної частини приміщення площею 284,7 кв.м., як захисної споруди (протирадіаційного укриття), підтверджено матеріалами даної справи. Судом встановлено правові підстави для визнання недійсним спірного наказу РВ ФДМУ по Рівненській області від 14 грудня 2000 року №642 "Рокитнівський скляний завод" в складі приміщення їдальні, розташованої по вул. Патріотична (кол. Пролетарська), 18, смт Рокитне Сарненського району, Рівненської області, 284,7 кв.м. підвального приміщення, що являється протирадіаційним укриттям №67001, оскільки вказаний наказ виданий з порушенням вимог Указу Президента України №699/94 від 26 листопада 1994 року, Державної програми приватизації майна державних підприємств, затвердженої Постановою Верховної Ради України від 07 липня 1992 року за №2545-ХІІ, Законів України "Про приватизацію державного майна" та "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" (чинних на момент виникнення правовідносин) та став підставою для передачі протирадіаційного укриття №67001 у власність відповідача. Оскільки у частині включення до площі протирадіаційного укриття №67001, Договір купівлі-продажу об`єкта соціальної сфери, що підлягає приватизації шляхом викупу (державна власність) від 14 лютого 2001 року укладений з порушенням вимог закону та суперечить інтересам держави, судом першої інстанції підтверджено наявність підстав для визнання його недійсним у цій частині.

Крім того, Господарський суд Рівненської області дійшов висновку, що втручання держави в право ПрАТ "Рокитнівський скляний завод" на мирне володіння майном не суперечить критеріям правомірного втручання в це право, оскільки витребування майна з володіння відповідача відповідає критерію законності, у зв`язку з безпідставним і неправомірним заволодінням державним майном, таке втручання є виправданим, оскільки здійснюється з метою задоволення суспільного інтересу повернення майна до державної власності та відновлення законного панування над ним.

Щодо позовної давності, суд зазначив, що позивачу стало відомо про порушення, які стали підставою для звернення до суду з даною позовною заявою у грудні 2023 року, а тому строк позовної давності не пропущений.

Не погодившись із винесеним рішенням, Приватне акціонерне товариство "Рокитнівський скляний завод" звернулося із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Рівненської області від 26 вересня 2024 року у справі №918/247/24 та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити.

Обгрунтовуючи свої вимоги апелянт стверджує, що Рокитнівська селищна рада Сарненського району Рівненської області є належним органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції щодо реалізації державної політики у сфері цивільного захисту. Підтвердженням зазначеного також є листування між Сарненською окружною прокуратурою та Рокитнівською селищною радою, копія якого додавалась прокурором до позовної заяви: запит Прокуратури вих. № 53/2- 1771ВИХ-23 від 05 грудня 2023 року та відповідь селищної ради вих. № 2482/03-18/23 від 11 грудня 2023 року. Отже, на переконання апелянта, прокурор безпідставно звернувся до суду з позовом в інтересах держави як самостійний позивач.

Скаржник звертає увагу суду на те, що докази наявності ПРУ у спірному приміщенні є недопустимими та неналежними, а висновок суду є безпідставним враховуючи наступне:

-паспорт сховища (протирадіаційного укриття) стосується об`єкта, що знаходиться за адресою: смт. Рокитне, вул. Пролетарська, а облікова картка протирадіаційного укриття стосується об`єкта, що знаходиться за адресою: Рівненська обл., м. Рокитне. В той час, як об`єктом приватизації згідно умов Договору було об`єкт нерухомого майна Їдальня, що знаходиться за адресою: смт. Рокитне, вул. Пролетарська, будинок 18 (підтверджується Договором, а також витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 12110745);

-в обліковій картці протирадіаційного укриття в графі кому належить зазначено "Стеклозавод". В той час, як найменування Відповідача - ПрАТ "Рокитнівський скляний завод" (ВАТ "Рокитнівський скляний завод");

- паспорт сховища (протирадіаційного укриття) та облікова картка протирадіаційного укриття, стосуються об`єкта, загальною площею 300 кв.м. В той час, як загальна площа об`єкта приватизації становить 593,4 кв.м., з яких площа підвалу - 284,7 кв.м., площа І поверху 308,7 кв.м. (підтверджується копією технічного паспорту на об`єкт приватизації станом на 04.10.2001);

-неможливо встановити походження паспорту сховища (протирадіаційного укриття) та облікової картки протирадіаційного укриття, оскільки вони не містять назви органу, що їх видав, відтиску печатки такого органу;

- в паспорті сховища (протирадіаційного укриття) та обліковій картці протирадіаційного укриття відсутній підпис та печатка представника організації, яка експлуатує захисну споруду.

На переконання апелянта, належним доказом наявності в приміщенні Їдальні по вул. Пролетарській, 18 в смт. Рокитне протирадіаційного укриття є акт введення в експлуатацію такої споруди, який прокурором не наданий.

Крім того, судом першої інстанції, залишено поза увагою доводи відповідачів та докази, що їх підтверджують, щодо відсутності протирадіаційного укриття в приміщенні Їдальні по вул. Пролетарській, 18 в смт. Рокитне на момент приватизації.

Скаржник зазначає, що відповідачі - Фонд державного майна України по Рівненській та Житомирській областях та ПрАТ "Рокитнівський скляний завод" діяли добросовісно, перевіряли належність об`єкта приватизації до переліку об`єктів, які не підлягають приватизації. Водночас, при винесенні рішення Господарським судом Рівненської області, питання добросовісності не досліджувалось взагалі.

За доводами відповідача 2, даний позов заявлено по спливу 23 років з моменту набуття Їдальні у власність ПрАТ "Рокитнівський скляний завод". Протягом цього часу держава, в особі відповідних органів, не вживала жодних заходів, спрямованих на утримання та витребування майна, яке держава вважала своєю власністю. Зазначене підтверджує відсутність обґрунтованої пропорційності між застосованими заходами та переслідуваною метою, якої намагаються досягти шляхом позбавлення ПрАТ "Рокитнівський скляний завод" його власності.

Прокурором не доведено об`єктивної неможливості звернення до органів державної влади із відповідними запитами на отримання інформації щодо спірного майна до 2023 року, а відтак твердження Прокурора, що він довідався про порушення, які є підставою для заявлення цього позову по спливу 23 років є безпідставним.

Листом №918/247/24/7070/24 від 24 жовтня 2024 року матеріали справи витребувано з Господарського суду Рівненської області.

30 жовтня 2024 року до Північно-західного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №918/247/24.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 04 листопада 2024 року у справі №918/247/24 залишено без руху апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Рокитнівський скляний завод" на рішення Господарського суду Рівненської області від 26 вересня 2024 року у справі №918/247/24. Зобов`язано апелянта протягом 10 днів із дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху усунути встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки: надати докази надсилання апеляційної скарги Сарненській окружній прокуратурі у відповідності до статті 42 ГПК України.

05 листопада 2024 року від апелянта надійшла заява про усунення недоліків, до якої додано докази направлення апеляційної скарги Сарненській окружній прокуратурі.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 11 листопада 2024 року у справі №918/247/24 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Рокитнівський скляний завод" на рішення Господарського суду Рівненської області від 26 вересня 2024 року у справі №918/247/24 та призначено розгляд апеляційної скарги на 11 грудня 2024 року об 10:45 год. у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду за адресою: 33601 м. Рівне вул. Яворницького, 59 у залі судових засідань №2.

25 листопада 2024 року від керівника Сарненської окружної прокуратури надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого прокурор просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги представника ПрАТ "Рокитнівський скляний завод" на рішення Господарського суду Рівненської області від 26 вересня 2024 року у справі №918/247/24. В обгрунтування своїх заперечень посилається на доводи, викладені в оскаржуваному рішенні.

28 листопада 2024 року від відповідача 1 - Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якій останнє вважає апеляційну скаргу обгрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Згідно змісту відзиву на апеляційну скаргу слідує, що вказаний документ по суті являє собою апеляційну скаргу, оскільки містить не тільки заперечення щодо змісту та вимог апеляційної скарги поданої відповідачем 2, а містить доводи щодо незаконності і необґрунтованості рішення суду першої інстанції.

Разом з тим, частиною 1 статті 254 ГПК України передбачено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Положеннями статті 265 ГПК України передбачено, що учасники справи мають право приєднатися до апеляційної скарги, поданої особою, на стороні якої вони виступали. До апеляційної скарги мають право приєднатися особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки.

Однак, частиною третьої даної статті ГПК України закріплено, що до заяви про приєднання до апеляційної скарги також додаються документ про сплату судового збору та докази надсилання копії заяви іншим учасникам справи.

З огляду на викладене, колегія суддів не бере до уваги відзив Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях, оскільки такий процесуальний документ по своїй суті є апеляційною скаргою/заявою про приєднання до апеляційної скарги, однак поданий з порушенням процесуального порядку.

05 грудня 2024 року через "Електронний суд" від керівника Сарненської окружної прокуратури надійшли додаткові пояснення у справі щодо відзиву РВ Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях на апеляційну скаргу.

Безпосередньо в судовому засіданні 11 грудня 2024 року представник відповідача 2 повністю підтримав вимоги і доводи викладені в апеляційній скарзі. Представник відповідача 1 підтримала доводи апеляційної скарги. Прокурор проти задоволення апеляційної скарги заперечила, вважає оскаржуване рішення законним та обгрунтованим.

Колегія суддів, заслухавши пояснення представників та прокурора, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши надану судом юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити, рішення місцевого господарського суду - скасувати.

При цьому колегія суддів виходила з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі наказу РВ ФДМУ по Рівненській області від 29 березня 1995 року проведено інвентаризацію та оцінку вартості майна Рокитнівського склозаводу. За результатами якої наказом РВ ФДМУ по Рівненській області від 27 грудня 1995 року №1212 затверджено Акт оцінки цілісного майнового комплексу Рокитнівського склозаводу /т.1, а.с.137/.

У додатку 46 "Відомість розрахунку вартості будівель, споруд і передавальних пристроїв станом на 01 липня 1995 року (соціальна сфера)" до вищевказаного акта оцінки, міститься інформація про те, що в смт Рокитне по вул. Пролетарська, 18 знаходиться їдальня, інвентарний номер об`єкта 1210, рік введення в експлуатацію - 1976.

Наказом РВ ФДМ України по Рівненській області від 14 грудня 2000 року №642 "Про приватизацію об`єкта державної власності групи Ж", відповідно до Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", Державної програми приватизації на 2000-2002 роки, Положення про порядок приватизації об`єктів групи Ж, затвердженого наказом ФДМУ від 14 серпня 2000 року №1693, прийнято рішення щодо приватизації об`єкта державної власності групи Ж - їдальні, що знаходиться на балансі ВАТ "Рокитнівський скляний завод" за адресою: Рівненська область, смт Рокитне, вул. Пролетарська, 18, шляхом викупу згідно додатку /т.1, а.с.131/.

Так, у додатку до цього наказу визначено перелік об`єктів державної власності групи Ж, що підлягають приватизації шляхом викупу, у т.ч. і їдальня, що знаходиться на балансі ВАТ "Рокитнівський скляний завод" за адресою: Рівненська область, смт Рокитне, вул. Пролетарська, 18.

14 лютого 2001 року між РВ ФДМУ по Рівненській області та ВАТ "Рокитнівський скляний завод" укладено договір купівлі-продажу об`єкта соціальної сфери, що підлягає приватизації шляхом викупу (державна власність), який посвідчено нотаріально 15 лютого 2001 року за №342 державним нотаріусом Рокитнівської державної нотаріальної контори Рівненської області Витичак А.М. /т.1, а.с.40-41/.

07 вересня 2001 року сторонами підписано та скріплено печатками акт передачі державного майна-їдальні, що знаходиться на балансі ВАТ "Рокитнівський скляний завод" за адресою: Рівненська область, смт Рокитне, вул. Пролетарська, 18 /т.1, а.с.133/.

04 жовтня 2001 року Рівненським обласним БТІ виготовлено Технічний паспорт на будинок Їдальня, що знаходиться за адресою: Рівненська область, смт. Рокитне, вул. Пролетарська, 18 з додатками: поверховий план, експлікація та характеристика будинку, господарських будівель та споруд /т.1, а.с.43-48/.

Згідно технічної документації, приміщення Їдальні складається з: Підвалу (буфет, столова, східцева клітинка, коридор, мийка посуду, кабінет, холодильна кімната та 6 складів), а також першого поверху (коридор, роздягальня, вмивальня, вбиральня, коридор, кухня, 2 виробничих цехи, душова, вбиральня, кабінет, вмивальник, коридор, коридор, овочевий цех, м`ясний цех, хліб, склад, кладова, столова).

Загальна площа об`єкта приватизації становить 593,4 кв.м., з яких площа підвалу - 284,7 кв.м., площа І поверху 308,7 кв.м.

16 лютого 2001 року Рівненським БТІ видано ВАТ "Рокитнівський скляний завод" реєстраційне посвідчення про право колективної власності на приміщення їдальні вцілому /т.1, а.с.39/.

01 листопада 2013 року до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно державним реєстратором Рокитнівського районного управління юстиції Рівненська області Ільчуком О.С., на підставі договору купівлі-продажу, серія та номер: 342, виданого та посвідченого 15 лютого 2001 року державним нотаріусом Рокитнівської районної державної нотаріальної контори Витичак А.М., внесено відомості про право приватної власності Приватного акціонерного товариства "Рокитнівський скляний завод" на їдальню, об`єкт житлової нерухомості, загальною площею 593,4 кв.м, рік побудови - 1976, що знаходиться по вул. Пролетарська, 18 в смт Рокитне (рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер: 7525768 від 01 листопада 2013 року) /т.1, а.с.42/.

В той же час, як зазначає прокурор, у підвальному приміщенні їдальні по вул. Патріотична (кол. Пролетарська), 18 в смт Рокитне розташовано протирадіаційне укриття №67001.

Вказане протирадіаційне укриття має статус захисної споруди цивільного захисту, що підтверджується даними паспорта протирадіаційного укриття №67001 від 17 жовтня 2000 року та облікової картки на споруду цивільного захисту від 27.04.1997 /т.1, а.с.242-243/.

В пункті 1 "Загальні відомості" паспорта протирадіаційного укриття №67001 вказано адресу останнього, а саме: смт Рокитне, вул. Пролетарська. Призначення сховища, протирадіаційного укриття в мирний час "склад-магазин".

Власником протирадіаційного укриття №67001 зазначено ВАТ "Рокитносклазавод". Дата введення в експлуатацію - 1978 рік.

У розділі "Технічна характеристика" паспорта вказано, що площа протирадіаційного укриття становить 300 кв.м., а місткість - 200 чоловік, а також що укриття вбудоване в будівлю.

Дата заповнення паспорта 17 жовтня 2000 року.

Підпис відповідального представника організації, яка експлуатує захисну споруду відсутній.

Відповідно до облікової картки протирадіаційного укриття №67001, балансоутримувачем останнього є ВАТ "Рокитнівський скляний завод", тип укриття - вбудоване, рік здачі в експлуатацію - 1976, площа ПРУ - 300 кв.м., місткість - 200 осіб, вбудоване, призначення у мирний час магазин, склад. Дата заповнення облікової картки 27.04.1977 /т.1, а.с.243/.

В матеріалах справи також міститься акт оцінки стану готовності захисної споруди - протирадіаційного укриття №67001 від 11 грудня 2023 року, що складений у присутності генерального директора ПрАТ "Рокитнівський скляний завод" та засвідчений його підписом і печаткою товариства /т.1, а.с.49-54/.

Згідно акта оцінки ПРУ перебуває у приватній власності ПрАТ "Рокитнівський скляний завод". Загальна характеристика захисної споруди: місткістю на 200 осіб, площею згідно технічного паспорта на будівлю 284,7 кв.м. (підвал одноповерхового об`єкту нерухомого майна - їдальня).

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, за вищевказаною адресою знаходиться, зокрема, об`єкт житлової нерухомості - їдальня, загальною площею 593,4 кв.м., яка на праві приватної власності належить ПрАТ "Рокитнівський скляний завод" з 01 листопада 2013 року (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 200838856250). Загальна площа (кв.м.): 593,4, опис: рік побудови 1976 /т.1, а.с.79/.

Сарненська окружна прокуратура зверталась до Рокитнівського селищного голови з листом №53/2-680вих-22 від 18 липня 2022 року про надання переліку укриттів, які знаходяться на території об`єднаної територіальної громади, вказавши балансоутримувача кожного сховища; про стан сховищ (діюче/недіюче), з зазначенням даних про можливість використання в разі потреби; щодо фінансування приведення укриттів в належний стан протягом 2021-2022 років (якщо радою приймалися рішення з вказаних питань необхідно надати їх копії); чи проводилися протягом 2020 2022 років інспектування укриттів органами ДСНС /т.1, а.с.22-23/.

У відповідь Рокитнівською селищною радою була направлено прокурору лист №1568/03-18/22 від 22 липня 2022 року, до якого додано узагальнену інформацію щодо стану готовності захисних споруд цивільного захисту на підприємствах, в установах і організаціях Рокитнівської селищної ради та акти оцінки стану готовності захисних спору /т.1, а.с.24-32/.

В узагальненій інформації щодо стану готовності захисних споруд цивільного захисту на підприємствах, в установах і організаціях Рокитнівської селищної ради, зокрема, під пунктами 4 8 зазначені ПРУ, які належать ПрАТ "Рокитнівський скляний завод" та знаходяться за адресою: 34200, смт. Рокитне, вул. Пролетарська, 18 /т.1, а.с.25-26/.

Листом №53/2-1771вих23 від 05 грудня 2023 року керівник Сарненської окружної прокуратури звернувся до Рокитнівської селищної ради з проханням надати інформацію: ким та для яких цілей на даний час використовуються ПРУ з обліковими номерами 66757, 67001 та 66728; щодо фактичної площі протирадіаційного укриття №67001; за якою саме адресою знаходиться ПРУ обліковий номер 67001 (по вул. Патріотична, 18 чи по вул. Патріотична, 20) та в якому саме приміщенні /т.1, а.с.33-35/.

Рокитнівська селищна рада листом №2482/03-18/23 від 11 грудня 2023 року повідомила прокурора, серед іншого, про те, що по вул. Патріотична (Пролетарська), 18 в смт. Рокитне знаходиться ПРУ обліковий номер 67001 (підвал одноповерхового об`єкта нерухомого майна "Їдальня"), площею 300 кв.м, яке належить та експлуатується ПрАТ "Рокитнівський скляний завод", що станом на 2023 рік є обмежено готове до використання /т.1, а.с.36/.

ПрАТ "Рокитнівський скляний завод" листом №01-03/2868 від 11 грудня 2023 року повідомив Рокитнівську селищну раду, що на території підприємства за адресою: 34200, Рівненська область, Сарненський район, смт Рокитне, вул. Патріотична, 18 розміщене протирадіаційне укриття №67001, що розташоване у підвалі одноповерхового об`єкта нерухомого майна "їдальня". Об`єкт нерухомого майна "Їдальня" належить на праві приватної власності ПрАТ "Рокитнівський скляний завод". Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 200838856250. Рік побудови: 1976. Загальна площа 593,4 кв.м

Також, у цьому листі зазначено, що ПрАТ "Рокитнівський скляний завод" набуло право власності на даний об`єкт на підставі договору купівлі-продажу об`єкта соціальної сфери, що підлягає приватизації шляхом викупу (державна власність) від 14 лютого 2001 року. Крім того, вказано, що згідно Експлікації приміщень до плану поверхів, технічного паспорту на громадський будинок "їдальня", загальна площа підвалу складає 284,7 кв.м. /т.1, а.с.38/.

Листом №10-03-0166 від 09 січня 2024 року Регіональне відділення ФДМ України по Рівненській та Житомирській областях повідомило Сарненську окружну прокуратуру, що приватизацію Рокитнівського склозаводу проводило Регіональне відділення Фонду державного майна України по Рівненській області у 1995 році. Регіональним відділенням надано копію довідки Рокитнівської районної державної адміністрації від 15 грудня 1995 року №1105 щодо об`єктів цивільної оборони. Також повідомлено, що в зазначених додатках до акта оцінки вартості цілісного майнового комплексу відсутня захисна споруда цивільного захисту. Під час приватизації ВАТ "Рокитнівський скляний завод" до його статутного капіталу не увійшло ряд об`єктів в тому числі їдальня, розташована за адресою: смт. Рокитне, вул. Пролетарська, 18, яка обліковується на балансі товариства. 14.12.2000 РВ ФДМ по Рівненській області видано наказ № 642 "про приватизацію об`єкта державної власності групи Ж" /т.1, а.с.130/.

В матеріалах справи також міститься справка начальника штабу, заступника начальника цивільної оборони району М.Бекещука №1/05 від 15 грудня 1995 року, яка видана Рокитнівським районним штабом цивільної оборони, Рокитнівському склозаводу в тому, що новозбудованих капітальних об`єктів на території склозаводу немає, але на випадок необхідності, за 12 годин приспособлюються під ПРУ 2 /дві/ транспортні галереї де в даний час розміщені транспортери, а також приспособлюються під ПРУ 2 /два/ склади та магазин /т.1, а.с. 195/.

Місцевий господарський суд прийшов до висновку, що правовий статус спірної частини приміщення площею 284,7 кв.м., як захисної споруди (протирадіаційного укриття), підтверджено матеріалами даної справи. Судом встановлено правові підстави для визнання недійсним спірного наказу РВ ФДМУ по Рівненській області від 14 грудня 2000 року №642 "Рокитнівський скляний завод" в складі приміщення їдальні, розташованої по вул. Патріотична (кол. Пролетарська), 18, смт. Рокитне Сарненського району, Рівненської області, 284,7 кв.м. підвального приміщення, що являється протирадіаційним укриттям №67001, оскільки вказаний наказ виданий з порушенням вимог Указу Президента України №699/94 від 26 листопада 1994 року, Державної програми приватизації майна державних підприємств, затвердженої Постановою Верховної Ради України від 07 липня 1992 року за №2545-ХІІ, Законів України "Про приватизацію державного майна" та "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" (чинних на момент виникнення правовідносин) та став підставою для передачі протирадіаційного укриття №67001 у власність відповідача. Оскільки у частині включення до площі протирадіаційного укриття №67001, Договір купівлі-продажу об`єкта соціальної сфери, що підлягає приватизації шляхом викупу (державна власність) від 14 лютого 2001 року укладений з порушенням вимог закону та суперечить інтересам держави, судом першої інстанції підтверджено наявність підстав для визнання його недійсним у цій частині.

Крім того, Господарський суд Рівненської області дійшов висновку, що втручання держави в право ПрАТ "Рокитнівський скляний завод" на мирне володіння майном не суперечить критеріям правомірного втручання в це право, оскільки витребування майна з володіння відповідача відповідає критерію законності, у зв`язку з безпідставним і неправомірним заволодінням державним майном, таке втручання є виправданим, оскільки здійснюється з метою задоволення суспільного інтересу повернення майна до державної власності та відновлення законного панування над ним.

Однак, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду не може погодитись з такими висновками з огляду на наступне.

Щодо права прокурора на звернення до суду із даним позовом.

На підставі статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про прокуратуру", прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту прав і свобод людини, загальних інтересів суспільства та держави.

За частинами 3, 4 статті 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

Прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.

Крім цього, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї норми є поняття інтерес держави.

У Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08 квітня 1999 року №3-рп/99 Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття інтереси держави висловив позицію про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (пункт 3 мотивувальної частини). Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

З урахуванням того, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Таким чином, інтереси держави охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація інтересів держави, особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.

Саме до таких висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 25 квітня 2018 року у справі №806/1000/17, від 20 вересня 2018 року у справі №924/1237/17, від 23 жовтня 2018 року у справі №906/240/18, від 08 лютого 2019 року у справі №915/20/18.

Предметом позовних вимог у даній справі є визнання незаконним та скасування наказу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській області від 14 грудня 2000 року №642 "Про приватизацію об`єкта державної власності групи Ж", в частині передачі ВАТ "Рокитнівський скляний завод" в складі приміщення їдальні, розташованої по вул. Патріотична (кол. Пролетарська), 18, смт Рокитне Сарненського району, Рівненської області, 284,7 кв.м. підвального приміщення, що являється протирадіаційним укриттям №67001; визнання недійсним Договору купівлі-продажу об`єкта соціальної сфери, що підлягає приватизації шляхом викупу (державна власність) від 14 лютого 2001 року в частині включення до площі їдальні, загальною площею 593,4 кв.м. протирадіаційного укриття №67001, площа якого становить 284,7 кв.м., укладеного між РВ ФДМУ по Рівненській області та ВАТ "Рокитнівський скляний завод"; зобов`язання ПрАТ "Рокитнівський скляний завод" повернути державі в особі РВ ФДМУ по Рівненській та Житомирській областях протирадіаційне укриття №67001, площею 284,7 кв.м., що знаходиться в підвалі їдальні та розташоване за адресою: вул. Патріотична (колишня Пролетарська), 18, смт Рокитне Сарненського району Рівненської області.

У зв`язку з тим, що Фонд державного майна України по Рівненський та Житомирській областях, як орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, виступає у даній справі відповідачем, прокурор звернувся до суду за захистом державних інтересів самостійно і набув статусу позивача, без визначення органу, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження щодо захисту інтересів держави.

Подібні за змістом правові висновки містяться у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі №698/119/18, постанові Верховного Суду від 08 грудня 2020 року у справі №908/1664/19.

З даного питання, зокрема, висловлювалась і Велика Палата Верховного Суду, яка у пункті 8.9 постанови від 28 вересня 2022 року у справі №483/448/20 сформулювала такий висновок: "Оскаржуючи рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування та правочин щодо розпорядження майном, прокурор вправі звернутися до суду або як самостійний позивач в інтересах держави, визначивши такий орган відповідачем (коли оскаржується рішення останнього), або в інтересах держави в особі відповідного органу, зокрема тоді, коли цей орган є стороною (представником сторони) правочину, про недійсність якого стверджує прокурор. У разі задоволення вимоги про визнання недійсним правочину та про повернення отриманого за ним (наприклад, земельної ділянки) чи про витребування майна від набувача, таке повернення та витребування відбувається на користь держави чи територіальної громади, від імені яких відповідний орган може діяти тільки як представник. Такі висновки узгоджуються з постановами Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі №587/430/16-ц, від 15 січня 2020 року у справі №698/119/18, від 15 вересня 2020 року у справі № 469/1044/17".

Разом з тим, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у постанові від 15 червня 2021 року у справі №908/1664/19 зазначив, що визначення прокурором свого правового статусу як самостійного позивача у справі, за наявності органу, уповноваженого на здійснення захисту інтересів держави у спірних правовідносинах, не нівелює його обов`язку щодо дотримання порядку представництва, дотримання процедури, встановленої частинами 3 і 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру", та надання можливості такому органу самостійно звернутися до суду за захистом порушених прав держави.

При цьому прокурор за певних обставин може звертатися до суду в інтересах держави і в особі органу, зокрема тоді, коли цей орган є стороною правочину, про недійсність якого стверджує прокурор. Оскільки таку позовну вимогу вправі заявити, зокрема, будь-яка сторона правочину, відповідний орган як така сторона може бути позивачем. У такій ситуації прокурор для представництва інтересів держави в особі компетентного органу як сторони правочину має продемонструвати, що цей орган не здійснює або неналежним чином здійснює захист відповідних інтересів, не реагуючи на повідомлення прокурора про наявність підстав для звернення до суду.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року у справі №469/1044/17 та постанові Верховного Суду від 08 грудня 2020 року у справі №908/1664/19.

Верховий Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі №922/3219/20 наголосив, що прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва.

На виконання вимог статті 23 Закону України "Про прокуратуру" керівник Сарненської окружної прокуратури неодноразово повідомляв Регіональне відділення ФДМ України по Рівненській та Житомирській областях, що прокуратурою проводиться вивчення умов використання захисних споруд цивільного захисту, вивчається питання щодо забезпечення належного та придатного для використання за цільовим призначенням стану споруд цивільного захисту.

Враховуючи викладене, прокурор підтвердив підстави для представництва інтересів держави у цій справі та звернувся до суду як самостійний позивач.

Щодо визнання незаконним та скасування наказу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській області від 14 грудня 2000 року №642 "Про приватизацію об`єкта державної власності групи Ж" в частині передачі ВАТ "Рокитнівський скляний завод" в складі приміщення їдальні, розташованої по вул. Патріотична (кол. Пролетарська), 18, смт Рокитне Сарненського району, Рівненської області 284,7 кв.м. підвального приміщення, що являється протирадіаційним укриттям №67001, колегія суддів зазначає наступне.

Підставою позовних вимог, на думку прокурора, є неможливість відчуження захисної споруди протирадіаційного укриття із державної або комунальної власності у приватну власність.

Згідно зі статтею 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

Відповідно до частини 1 статті 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно статті 326 Цивільного кодексу України, у державній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить державі Україна. Від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідно органи державної влади. Управління майном, що є у державній власності, здійснюється державними органами, а у випадках, передбачених законом, може здійснюватися іншими суб`єктами.

Між сторонами наявний спір щодо об`єкта нерухомого майна - частини приміщення, що знаходиться за адресою: вул. Патріотична (колишня Пролетарська), 18 в смт Рокитне Сарненського району, набутого відповідачем у приватну власність.

Предметом дослідження у даній справі є з`ясування правового статусу даного приміщення, як об`єкта цивільно-правових відносин та дослідження функціонального призначення приміщення.

07 липня 1992 року Верховною Радою України прийнято Постанову № 2545-ХІІ, якою затверджено Державну програму приватизації майна державних підприємств та введено в дію Закон України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)".

Відповідно до Державної програми приватизації майна державних підприємств (надалі - Програма), затвердженої Постановою Верховної Ради України від 07 липня 1992 року за №2545-ХІІ, зі змінами діючими з 1994 року, Державна програма приватизації - це складова частина програми створення ринкової економіки України. Програму розроблено відповідно до Концепції роздержавлення і приватизації підприємств, землі та житлового фонду, законів України "Про приватизацію майна державних підприємств", "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" та "Про приватизаційні папери", а її положення є обов`язковими для виконання центральними і місцевими органами державної виконавчої влади, органами місцевого та регіонального самоврядування.

Розділом 1 Програми об`єкти приватизації було розділено на три види, а саме:

1) об`єкти приватизації, що підлягали першочерговій приватизації, якій підлягали об`єкти, які найбільше впливали на розвиток споживчого ринку, а також ті, що стримували процес стабілізації державного бюджету, гальмували економічний розвиток України та формування її ринкової економіки (пункт 1.1 Програми);

2) об`єкти приватизації, що підлягали приватизації за погодженням з Кабінетом Міністрів України (пункт 1.2 Програми);

3) підприємства та об`єкти, що не підлягали приватизації взагалі.

Так, пунктом 1.3 Державної програми приватизації майна державних підприємств до об`єктів, що не підлягали приватизації, окрім іншого віднесено протирадіаційні споруди.

До захисних споруд цивільного захисту, згідно ДБН А.3.1- 9:2015 "Захисні споруди цивільного захисту", належать: 1) сховище - герметична споруда для захисту людей, в якій протягом певного часу створюються умови, що виключають вплив на них небезпечних факторів, які виникають внаслідок надзвичайної ситуації, воєнних (бойових) дій та терористичних актів; 2) протирадіаційне укриття - негерметична споруда для захисту людей, в якій створюються умови, що виключають вплив на них іонізуючого опромінення у разі радіоактивного забруднення місцевості.

Відповідно до статей 1, 2 Закону України "Про приватизацію державних підприємств" (далі - Закон), приватизація державного майна - це відчуження майна, що перебуває у державній власності на користь фізичних та юридичних осіб, які можуть бути покупцями відповідно до цього Закону, з метою підвищення соціально-економічної ефективності виробництва та залучення коштів на структурну перебудову економіки України.

Приватизація здійснюється на основі принципів, зокрема, законності, державного регулювання та контролю, повного, своєчасного та достовірного інформування громадян про порядок приватизації та відомості про об`єкти приватизації тощо.

Правовий механізм приватизації цілісних майнових комплексів невеликих державних підприємств встановлений Законом України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)".

Зокрема, статтею 2 вказаного Закону визначено об`єкти малої приватизації, однак з поміж них виокремлено об`єкти, які не можуть бути об`єктами малої приватизації.

Так, об`єктами малої приватизації не можуть бути будівлі (споруди, приміщення) або їх окремі частини, які становлять національну, культурну та історичну цінність і перебувають під охороною держави.

Разом з тим, Законом перераховано об`єкти, які не підлягають приватизації (стаття 5 Закону). Так, приватизації не підлягають об`єкти, що мають загальнодержавне значення, а також казенні підприємства. В свою чергу, до об`єктів, що мають загальнодержавне значення, окрім іншого, віднесено протирадіаційні споруди.

Аналізуючи вищенаведені норми законодавства, захисні споруди цивільного захисту було віднесено до об`єктів, що перебувають під охороною держави та мають загальнодержавне значення, у зв`язку з чим не могли переходити із державної чи комунальної власності у приватну.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі наказу РВ ФДМУ по Рівненській області від 29 березня 1995 року проведено інвентаризацію та оцінку вартості майна Рокитнівського склозаводу. За результатами якої наказом РВ ФДМУ по Рівненській області від 27 грудня 1995 року №1212 затверджено Акт оцінки цілісного майнового комплексу Рокитнівського склозаводу /т.1, а.с.137/.

У додатку 46 "Відомість розрахунку вартості будівель, споруд і передавальних пристроїв станом на 01 липня 1995 року (соціальна сфера)" до вищевказаного акта оцінки, міститься інформація про те, що в смт Рокитне по вул. Пролетарська, 18 знаходиться їдальня, інвентарний номер об`єкта 1210, рік введення в експлуатацію - 1976.

Наказом РВ ФДМ України по Рівненській області від 14 грудня 2000 року №642 "Про приватизацію об`єкта державної власності групи Ж", відповідно до Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", Державної програми приватизації на 2000-2002 роки, Положення про порядок приватизації об`єктів групи Ж, затвердженого наказом ФДМУ від 14 серпня 2000 року №1693, прийнято рішення щодо приватизації об`єкта державної власності групи Ж - їдальні, що знаходиться на балансі ВАТ "Рокитнівський скляний завод" за адресою: Рівненська область, смт Рокитне, вул. Пролетарська, 18, шляхом викупу згідно додатку /т.1, а.с.131/.

Так, у додатку до цього наказу визначено перелік об`єктів державної власності групи Ж, що підлягають приватизації шляхом викупу, у т.ч. і їдальня, що знаходиться на балансі ВАТ "Рокитнівський скляний завод" за адресою: Рівненська область, смт Рокитне, вул. Пролетарська, 18.

В матеріалах справах відсутній перелік майна, яке не увійшло до статутного капіталу товариства у процесі приватизації.

14 лютого 2001 року між РВ ФДМУ по Рівненській області та ВАТ "Рокитнівський скляний завод" укладено договір купівлі-продажу об`єкта соціальної сфери, що підлягає приватизації шляхом викупу (державна власність), який посвідчено нотаріально 15 лютого 2001 року за №342 державним нотаріусом Рокитнівської державної нотаріальної контори Рівненської області Витичак А.М. /т.1, а.с.40-41/.

07 вересня 2001 року сторонами підписано та скріплено печатками акт передачі державного майна-їдальні, що знаходиться на балансі ВАТ "Рокитнівський скляний завод" за адресою: Рівненська область, смт Рокитне, вул. Пролетарська, 18 /т.1, а.с.133/.

04 жовтня 2001 року Рівненським обласним БТІ виготовлено Технічний паспорт на будинок Їдальня, що знаходиться за адресою: Рівненська область, смт. Рокитне, вул. Пролетарська, 18 з додатками: поверховий план, експлікація та характеристика будинку, господарських будівель та споруд /т.1, а.с.43-48/.

Згідно технічної документації, приміщення Їдальні складається з: Підвалу (буфет, столова, східцева клітинка, коридор, мийка посуду, кабінет, холодильна кімната та 6 складів), а також першого поверху (коридор, роздягальня, вмивальня, вбиральня, коридор, кухня, 2 виробничих цехи, душова, вбиральня, кабінет, вмивальник, коридор, коридор, овочевий цех, м`ясний цех, хліб, склад, кладова, столова).

Загальна площа об`єкта приватизації становить 593,4 кв.м., з яких площа підвалу - 284,7 кв.м., площа І поверху 308,7 кв.м.

16 лютого 2001 року Рівненським БТІ видано ВАТ "Рокитнівський скляний завод" реєстраційне посвідчення про право колективної власності на приміщення їдальні вцілому /т.1, а.с.39/.

01 листопада 2013 року до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно державним реєстратором Рокитнівського районного управління юстиції Рівненська області Ільчуком О.С., на підставі договору купівлі-продажу, серія та номер: 342, виданого та посвідченого 15 лютого 2001 року державним нотаріусом Рокитнівської районної державної нотаріальної контори Витичак А.М., внесено відомості про право приватної власності Приватного акціонерного товариства "Рокитнівський скляний завод" на їдальню, об`єкт житлової нерухомості, загальною площею 593,4 кв.м, рік побудови - 1976, що знаходиться по вул. Пролетарська, 18 в смт Рокитне (рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер: 7525768 від 01 листопада 2013 року) /т.1, а.с.42/.

За доводами прокурора, які були підтримані місцевим господарським судом, у підвальному приміщенні їдальні по вул. Патріотична (кол. Пролетарська), 18 в смт Рокитне розташовано протирадіаційне укриття №67001.

Такий висновок зроблено на основі дослідження паспорта протирадіаційного укриття №67001 від 17 жовтня 2000 року, облікової картки протирадіаційного укриття №67001 від 27 квітня 1977 року, акта оцінки стану готовності захисної споруди - протирадіаційного укриття №67001 від 11 грудня 2023 року, даних загальнодержавного електронного обліку захисних споруд цивільного захисту (лист ГУ ДСНС у Рівненській області №6201-2859/6206/2 від 28 червня 2022 року № 1366) та даних Сарненської районної державної (військової) адміністрації (лист №01/09/23-643/22 від 09 серпня 2022 року №193).

Оцінюючи доводи прокурора в частині визначення ПРУ в приміщенні відповідача 2 та докази на підтвердження такої обставини, судова колегія звертає увагу на наступне.

З наказів РВ ФДМ України по Рівненській області від 27 грудня 1995 року, 14 грудня 2000 року (додатків до них) та оскаржуваного договору чітко вбачається, що до складу об`єкта приватизації входило нерухоме майно "Їдальня", що знаходиться за адресою: смт. Рокитне, вул. Пролетарська, будинок 18. Реєстрація такого майна за відповідачем 2 підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №12110745. аналогічно у Відомості розрахунку вартості будівель і споруд за станом на 1 липня 1995 року /соціальна сфера/ інвентарний номер об`єкта 1210 - значиться "Їдальня", рік введення в експлуатацію - 1976 /т.1 а.с. 144 зворот/.

Однак, у паспорті сховища (протирадіаційного укриття) №67001 від 17 жовтня 2000 року вказано "склад-магазин", що знаходиться за адресою: смт. Рокитне, вул. Пролетарська. В обліковій картці протирадіаційного укриття №67001 від 27 квітня 1997 року вказується "магазин-склад", що знаходиться за адресою: Рівненська обл., м. Рокитне.

Тобто, позов у справі заявлено щодо нерухомого майна з функціональним призначенням "їдальна" за адресою: смт. Рокитне, вул. Пролетарська, будинок 18, яке у відповідності до приватизаційних документів не змінювалося з 1995 року, а прокурором надано докази щодо наявності ПРУ у приміщенні "склад-магазин" за адресою: смт. Рокитне, вул. Пролетарська або взагалі "м.Рокитне".

Крім того, з паспорта сховища (протирадіаційного укриття) №67001 від 17 жовтня 2000 року та облікової картка протирадіаційного укриття №67001 вбачається, що вони стосуються об`єкта, загальною площею 300 кв.м. В той час, як загальна площа об`єкта приватизації становить 593,4 кв.м., з яких площа підвалу - 284,7 кв.м., площа І поверху 308,7 кв.м. (підтверджується копією технічного паспорту на об`єкт приватизації станом на 04 жовтня 2001 року).

Отже відомості щодо адреси, функціонального призначення приміщення, площі об`єкта в долучених до матеріалів справи документах відрізняються.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу на ту обставину, що в паспорті сховища (протирадіаційного укриття) та обліковій картці протирадіаційного укриття відсутній підпис та печатка представника організації, яка експлуатує захисну споруду, що є обов`язковим.

Крім того, Рокитнівською селищною радою направлявся прокурору лист №1568/03-18/22 від 22 липня 2022 року, до якого додавалась узагальнена інформація щодо стану готовності захисних споруд цивільного захисту на підприємствах, в установах і організаціях Рокитнівської селищної ради та акти оцінки стану готовності захисних спору /т.1, а.с.24-32/.

В узагальненій інформації щодо стану готовності захисних споруд цивільного захисту на підприємствах, в установах і організаціях Рокитнівської селищної ради, зокрема, під пунктами 4 8 зазначені ПРУ, які належать ПрАТ "Рокитнівський скляний завод" та знаходяться за адресою: 34200, смт. Рокитне, вул. Пролетарська, 18 /т.1, а.с.25-26/.

Листом №53/2-1771вих23 від 05 грудня 2023 року керівник Сарненської окружної прокуратури звернувся до Рокитнівської селищної ради з проханням надати інформацію щодо фактичної площі протирадіаційного укриття №67001 та за якою саме адресою знаходиться ПРУ обліковий номер 67001 (по вул. Патріотична, 18 чи по вул. Патріотична, 20) та в якому саме приміщенні /т.1, а.с.33-35/.

Рокитнівська селищна рада листом №2482/03-18/23 від 11 грудня 2023 року повідомила прокурора, серед іншого, про те, що по вул. Патріотична (Пролетарська), 18 в смт. Рокитне знаходиться ПРУ обліковий номер 67001 (підвал одноповерхового об`єкту нерухомого майна "Їдальня"), площею 300 кв.м, яке належить та експлуатується ПрАТ "Рокитнівський скляний завод", що станом на 2023 рік є обмежено готове до використання /т.1, а.с.36/.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що прокурором не надано однозначних та чітких, належних та допустимих доказів, з яких можна було б встановити функціональне призначення, площу та адресу спірного приміщення. За даними селищної ради за адресою відповідача 2 - вул. Патріотична, 18, знаходяться 5 ПРУ.

Крім того, надані прокурором докази свідчать про різні дати введення в експулатацію приміщення та укриття: 1976 (згідно даних облікової картки) та 1978 (згідно даних паспорта сховища). Належним доказом наявності в приміщенні Їдальні по вул. Пролетарській, 18 в смт. Рокитне протирадіаційного укриття може бути також акт введення в експлуатацію такої споруди, який прокурором не наданий.

Таким чином, правовий статус підвального приміщення площею 284,7 м.кв., розташованого за адресою: смт. Рокитне, вул. Пролетарська, 18, як захисної споруди (протирадіаційного укриття) не підтверджено належними та достовірними доказами, на підставі яких можна достемннно ідентифікувати таке приміщення та встановити належність спірного майна до протирадіаційного укриття.

Водночас, колегія суддів звертає увагу на те, що вимога про визнання наказу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській області від 14 грудня 2000 року №642 незаконним та його скасування не є ефективним способом захисту, оскільки задоволення такої вимоги не призведе до повернення спірного майна в цій справі. Подібний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 лютого 2020 року у справі №922/614/19 та постановах Верховного Суду від 21 лютого 2023 року у справі №922/1057/20, від 07 березня 2023 року у справі №911/632/19.

Позивач у межах розгляду справи може посилатися, зокрема, на незаконність наказу без заявлення вимог про визнання його незаконним та скасування, оскільки такий наказ, за умови його невідповідності закону, не зумовлює правових наслідків, на які він спрямований. Подібний висновок викладений у постановах Великої Палата Верховного Суду від 05 жовтня 2022 року у справі №922/1830/19, від 22 січня 2020 року у справі №910/1809/18, від 14 листопада 2018 року у справі №183/1617/16.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12 березня 2024 року у справі №918/7/23.

Таким чином, відсутні підстави для задоволення вимоги прокурора про визнання незаконним та скасування наказу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській області №642 від 14 грудня 2000 року "Про приватизацію об`єкта державної власності групи Ж" в частині передачі ВАТ "Рокитнівський скляний завод" в складі приміщення їдальні, розташованої по вул. Патріотична (кол. Пролетарська), 18, смт Рокитне Сарненського району, Рівненської області 284,7 кв.м. підвального приміщення, що являється протирадіаційним укриттям №67001.

Щодо листа № 01-03/2868 від 11.12.2023 та акта оцінки стану готовності захисної споруди від 11.12.2023 суд зазначає наступне.

Підставою позовних вимог позивача є проведення приватизації у 2000-2001 роках з недотримання вимог Указу Президента України №699/94 від 26.11.1994 року, Державної програми приватизації майна державних підприємств, затвердженої Постановою Верховної Ради України від 07.07.1992 року за №2545-ХІІ, Законів України "Про приватизацію державного майна" та "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", а відтак предметом дослідження у даній справі є дотримання законодавства на момент приватизації /2000-2001/, у зв`язку з чим лист від 11.12.2023 року не може впливати на висновки суду щодо законності дій ФДМ на час видання спірного Наказу та укладення договору.

Оскільки прокурором належними доказами достеменно не доведено наявності спірного укриття в будівлі, відсутні, відповідно, підстави для визнання недійсним договору купівлі-продажу об`єкта соціальної сфери, що підлягає приватизації шляхом викупу (державна власність) від 14 лютого 2001 року в частині та для повернення державі в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях протирадіаційного укриття №67001, площею 284,7 кв.м., що знаходиться в підвалі їдальні та розташоване за адресою: вул. Патріотична (кол. Пролетарська), 18, смт Рокитне Сарненського району Рівненської області.

Щодо посилань апелянта на право відповідача 2 на мирне володіння майном, закріпленими у Першому протоколі до Конвенції, та співвідношення такого втручання із суспільними інтересами, колегія суддів зазначає наступне.

Положеннями статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику ЄСПЛ як джерело права.

Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

У практиці ЄСПЛ напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання у право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує таке втручання легітимну мету; чи є такий захід (втручання у право на мирне володіння майном) пропорційним такій меті.

Втручання держави у право на мирне володіння майном є законним, якщо здійснюється на підставі акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким і передбачуваним з питань застосування та наслідків дії його норм.

Якщо можливість втручання у право власності передбачена законом, стаття 1 Першого протоколу до Конвенції надає державам свободу розсуду щодо визначення легітимної мети такого втручання: або з метою контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів, або для забезпечення сплати податків, інших зборів або штрафів. Втручання є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення загального ("суспільного", "публічного") інтересу, яким може бути, зокрема, інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності. Саме національні органи влади мають здійснювати первісну оцінку наявності проблеми, що становить суспільний інтерес, вирішення якої б вимагало таких заходів. Крім того, ЄСПЛ також визнає, що й саме по собі правильне застосування законодавства може становити суспільний (загальний) інтерес (рішення у справі "Tregubenko v. Ukraine" від 02 листопада 2004 року, заява № 61333/00, пункт 54).

Критерій "пропорційності" передбачає, що втручання у право власності розглядатиметься як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. "Справедлива рівновага" передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, визначеною для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідного балансу не буде дотримано, якщо добросовісна особа несе "індивідуальний і надмірний тягар". При цьому з питань оцінки пропорційності ЄСПЛ, як і з питань наявності суспільного, публічного інтересу, визнає за державою досить широку сферу розсуду, за винятком випадків, коли такий розсуд не ґрунтується на розумних підставах.

Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ положення статті 1 Першого протоколу містить три правила: перше правило має загальний характер і проголошує принцип мирного володіння майном; друге - стосується позбавлення майна і визначає певні умови для визнання правомірним втручання у право на мирне володіння майном; третє - визнає за державами право контролювати використання майна за наявності певних умов для цього. Зазначені правила мають тлумачитися у світлі загального принципу першого правила, але друге та третє стосуються трьох найважливіших суверенних повноважень держави: права вилучати власність у суспільних інтересах, регулювати використання власності та встановлювати систему оподаткування. Саме національні органи влади мають здійснювати первісну оцінку наявності проблеми, що становить суспільний інтерес, вирішення якої б вимагало заходів втручання у право мирного володіння майном.

Прокурор у позовній заяві зазначає, що метою усунення перешкод є забезпечення захисною спорудою жителів територіальної громади, яка є необхідною для захисту населення від небезпечних факторів, що виникають внаслідок надзвичайних ситуацій, воєнних дій або терористичних актів.

В умовах триваючої збройної агресії російської федерації проти України досягнення вказаної мети не є формальним чи лише декларативним приводом для повернення майна з незаконного приватного володіння.

Щодо критерію пропорційності Велика Палата Верховного Суду у постанові Великої Палати від 12 вересня 2023 року у справі №910/8413/21 зауважила, що у пункті 71 рішення у справі "Rysovskyy v. Ukraine" від 20 жовтня 2011 року ЄСПЛ зазначив, що принцип "належного урядування", як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість. Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам. З іншого боку, потреба виправити допущену в минулому "помилку" не повинна непропорційним чином втручатися у нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу. Ризик будь-якої помилки державного органу має покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються. У контексті скасування помилково наданого права на майно принцип "належного урядування" може не лише покладати на державні органи обов`язок діяти невідкладно, виправляючи свою помилку, а й потребувати виплати відповідної компенсації чи іншого виду належного відшкодування колишньому добросовісному власникові.

Велика Палата Верховного Суду зауважила, що зазначені вище гарантії стосуються випадків, коли, діючи добросовісно, особа набула майнове право, зокрема право власності, від держави чи територіальної громади, які діяли під впливом помилки. Тоді як недобросовісна поведінка набувача майна у приватну власність чи як його, так і відчужувача відповідного майна, не є набуттям права приватної власності під впливом помилки органу влади та не зумовлює таке набуття. Більше того, повернення власникові майна від недобросовісної особи не може становити для останньої індивідуальний і надмірний тягар.

Перевіряючи добросовісність / недобросовісність відповідача 2, суд звертає увагу на таке.

Як вже неодноразово зазначалося, на час виникнення спірних правовідносин Закон виключав можливість приватизації (відчуження) захисних споруд цивільного захисту, у приватну власність, отже, немає жодних підстав вважати, що перед тим, як вчиняти правочини, спрямовані на придбання спірного приміщення, у відповідача 2 були перешкоди ознайомитися із зазначеними заборонами та вимогами законодавства та зробити висновки щодо режиму цього об`єкта та неможливості набуття на нього права приватної власності.

В процесі інвентаризації майна, яке готувалось до приватизації була отримана справка начальника штабу, заступника начальника цивільної оборони району М.Бекещука №1/05 від 15 грудня 1995 року, яка видана Рокитнівським районним штабом цивільної оборони, Рокитнівському склозаводу в тому, що новозбудованих капітальних об`єктів на території склозаводу немає, але на випадок необхідності, за 12 годин приспособлюються під ПРУ 2 /дві/ транспортні галереї де в даний час розміщені транспортери, а також приспособлюються під ПРУ 2 /два/ склади та магазин /т.1, а.с. 195/.

Тобто, в процесі інвентаризації цілісного майнового комплексу у 1995 році була отримана довідка, з якої вбачалося наявність трьох ПРУ (два склади і магазин). Спір у справі стосується приміщення "їдальні", яке чітко прослідковується з приватизаційних документів та тих, які виготовлялися у подальшому.

Крім того, дана справка містить згадку про "два склади і магазин", що відповідає даним, які відображені у паспорті ПРУ №67001 та обліковій картці на нього, що додатково підтверджує неналежну ідентифікацію прокурором укриттів.

У облікових документах на ПРУ вказується особа, яка його експлуатує. Проте у паспорті ПРУ №67001 відсутній підпис представника відповідача 2. Із переписки прокурора, селищної ради та ДСНС вбачається, що відповідні уповноважені державні органи не володіли достатньою інформацією щодо адреси та площі ПРУ №67001.

Відтак, факт обізнаності відповідача 2 щодо призначення спірного приміщення увесь час його перебування у власності не є встановленим, що виключає можливість твердження про недобросовісне набуття.

Так, суд апеляційної інстанції зазначає про те, що матеріали справи не містять жодного доказу, що з 1995 року до 2022 року відповідальні особи державних органів на органів місцевого самоврядування зверталися до ПрАТ "Рокитнівський скляний завод" з питань дотримання законодавства щодо утримання укриттів, зокрема спірного за номером 67001.

Матеріали справи не містять жодного доказу про те, що відповідач 2 знав чи повинен був знати про те, що частина набутої ним у 2001 році будівлі є протирадіаційним укриттям, при цьому суд вказує на відсутність підписів керівних чи уповноважених посадових осіб відповідача 2 в документах укриття / паспорті та обліковій картці/.

Отже, враховуючи зазначене та те, що оскаржуваний договір укладений 23 роки тому, апеляційний суд при прийнятті оскаржуваної постанови дійшов висновку, що особа, яка у межах, наданих законодавством, набула право власності на майно (державне чи комунальне), не може нести негативних наслідків у зв`язку з порушенням процедури прийняття рішення органами влади чи місцевого самоврядування, які зобов`язанні діяти у межах правового поля.

Згідно правової позиції Верховного Суду від 08 листопада 2022 року у справі №918/1141/22, законодавчі перешкоди у реалізації можливості приватизації (відчуження) спірного майна у приватну власність, про які сторони договору знали чи повинні були знати, ставить під сумнів їх добросовісність.

В контексті наведеної позиції Верховного Суду та обставин даної справи поведінка відповідача 2 є добросовісною.

Також, колегія суддів не може погодитись з висновками місцевого господарського суду щодо позовної давності, з огляду на наступне.

Керівник Сарненської окружної прокуратури доводив, що йому стало відомо про порушення, які стали підставою для звернення до суду з даною позовною заявою у грудні 2023 року, коли було отримано від Рокитнівської селищної ради відповідь за №2482/03-18/23 від 11 грудня 2023 року на запит Сарненської окружної пpoкypaтypи №53/2-1771 вих-23 від 15 грудня 2023 року, що було підтримано судом першої інстанції.

Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

За статтею 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Початок перебігу позовної давності обчислюється за правилами, визначеними частиною першою статті 261 Цивільного кодексу України, яка пов`язує його із днем, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Порівняльний аналіз термінів "довідався" та "міг довідатися", що містяться в статті 261 Цивільного кодексу України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо. Позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, встановленого статтею 74 ГПК України, про обов`язковість доведення стороною спору тих обставин, на котрі вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 17 жовтня 2023 року у справі №910/21220/21, від 20 червня 2023 року у справі №922/2088/21.

За змістом статті 261 Цивільного кодексу України законодавець виходить не тільки з безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, а й з об`єктивної можливості цієї особи знати про ці факти. Якщо встановити день, коли особа довідалася про порушення права або про особу, яка його порушила, неможливо, або наявні докази того, що особа не знала про порушення права, хоч за наявних умов повинна була знати про це, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа повинна була довідатися про порушення свого права. Під можливістю довідатись про порушення права або про особу, яка його порушила, в цьому випадку слід розуміти передбачувану неминучість інформування особи про такі обставини, або існування в особи певних зобов`язань як міри належної поведінки, в результаті виконання яких вона мала би змогу дізнатись про відповідні протиправні дії та того, хто їх вчинив. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 05 липня 2023 року у справі №910/15584/16, від 13 вересня 2022 року у справі №925/461/21.

Отже, при визначенні початку перебігу строку позовної давності суд повинен з`ясовувати та враховувати обставини як щодо моменту, коли особа довідалась, так і щодо моменту, коли особа могла довідатися (мала можливість довідатися) про порушення свого права в їх сукупності, як обов`язкових складових визначення початку перебігу позовної давності. Подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 12 березня 2024 року у справі №914/106/22.

За змістом частин 3, 4 статті 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Колегія суддів зазначає, що в разі, якщо держава вступає у цивільні (господарські) правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими учасниками цивільних правовідносин. Держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, зокрема, у цивільних (господарських) відносинах, розглядається як поведінка держави у цих відносинах. Тому у відносинах, в які вступає держава (зокрема, цивільні, господарські), органи, через які діє держава, не мають власних прав і обов`язків, але наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних відносинах. Подібний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 жовтня 2022 року у справі №922/1830/19 та постановах Верховного Суду від 12 грудня 2023 року у справі №917/1024/22, від 05 грудня 2023 року у справі №927/85/19.

Таким чином, і в судовому процесі держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах. Подібний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 лютого 2019 року у справі №761/3884/18.

Отже, під час розгляду спору в суді фактичною стороною у справі є держава, навіть якщо позивач визначив стороною у справі певний орган. Подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 16 лютого 2024 року у справі №917/1173/22 та постановах Верховного Суду від 05 грудня 2023 року у справі №927/84/19, від 20 вересня 2023 року у справі №922/3204/19.

При цьому і в разі пред`явлення позову особою, право якої порушене, і в разі пред`явлення позову в інтересах цієї особи іншою, уповноваженою на це особою позовна давність починає обчислюватися з одного й того самого моменту: коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Положення закону про початок перебігу позовної давності поширюється й на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів або інтересів територіальної громади. Подібний висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2018 року у справі №907/50/16, від 30 травня 2018 року у справі №359/2012/15-ц.

Наведене правило пов`язане не тільки із часом безпосередньої обізнаності особи про певні обставини (факти порушення її прав), а й з об`єктивною можливістю цієї особи знати про такі обставини.

Можливість знати про порушення своїх прав випливає із загальних засад захисту цивільних прав та інтересів (статті 15, 16, 20 Цивільного кодексу України), за якими особа, маючи право на захист, здійснює його на власний розсуд у передбачений законом спосіб, що створює в неї цю можливість знати про посягання на права.

Згідно із частинами третьою та четвертою статті 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Наслідки спливу позовної давності визначені статтею 267 Цивільного кодексу України, згідно із частиною четвертою якої сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

Місцевий суд дійшов висновку про те, що прокурору у грудні 2023 року стало відомо про порушення інтересів держави, тому прокурор звернувся із позовом в межах строку позовної давності, тобто строк позовної давності для звернення до суду не є пропущений.

Утім такий висновок суду є помилковими і не ґрунтується на положеннях законодавства.

Із встановлених судом апеляційної інстанції обставин вбачається, що позовна вимога прокурора щодо зобов`язання відповідача 2 повернути на користь відповідача 1 захисну споруду цивільного захисту - протирадіаційне укриття, за своєю правовою природою є віндикаційним позовом і до неї застосовується загальна позовна давність тривалістю у три роки.

Згідно з планом заходів з підготовки та проведення у 2009-2015 роках технічної інвентаризації захисних споруд цивільної оборони (цивільного захисту), який затверджений розпорядженням Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2008 року №1473-р "Про підготовку та проведення у 2009-2015 роках технічної інвентаризації захисних споруд цивільної оборони (цивільного захисту), Фонд державного майна України був визначений відповідальним за формування переліку таких, що підлягають технічній інвентаризації, захисні споруди, що перебувають у державній власності.

Таким чином, держава в особі ФДМ України за результатами технічної інвентаризації могла та була зобов`язана дізнатись про наявність спірної захисної споруди у власності відповідача 2, державна реєстрація якої відбулася у лютому 2001 року та внесена до реєстру 01 листопада 2013 року, але ним не подано і матеріали справи не містять жодних документів, які б вказували на проведену відповідачем 1 роботу за цим напрямком.

Оскільки ФДМ України міг довідатись про порушення інтересів держави ще задовго до отримання ним листа від прокурора у грудні 2023 року, колегія суддів вважає, що прокурор звернувся в інтересах держави в особі позивача до суду з пропуском строку позовної давності, на застосуванні якої наполягав відповідач 2, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову у цій частині.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11 вересня 2024 року у справі №906/1052/22.

Проте, у задоволенні позовних вимог належить відмовити з підстав необгрунтованості позовних вимог, а тому позовна давність не застосовується.

Відповідно до частини 1 статті 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:

1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів вважає, що при прийнятті рішення судом першої інстанції мало місце неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, тому рішення Господарського суду Рівненської області від 26 вересня 2024 року у справі №918/247/24 підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Таким чином, на підставі статей 2, 269, 270, статті 277 ГПК - суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необхідність задоволення апеляційної скарги Любомльської міської ради у даній справі та скасування рішення місцевого господарського суду, з ухваленням нового про задоволення позовних вимог.

Судові витрати на оплату судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на прокурора у відповідності до статті 129 ГПК.

Керуючись ст. ст. 269, 270, 273, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Рокитнівський скляний завод" на рішення Господарського суду Рівненської області від 26 вересня 2024 року у справі №918/247/24 задовольнити.

Рішення Господарського суду Рівненської області від 26 вересня 2024 року у справі №918/247/24 скасувати. Прийняти нове рішення. В позові відмовити.

Стягнути з Рівненської обласної прокуратури (33028, Рівненська обл., місто Рівне, вул. 16 липня, буд. 52, код ЄДРПОУ 02910077) на користь Приватного акціонерного товариства "Рокитнівський скляний завод" (34200, Рівненська область, Сарненський район, смт. Рокитне, вул. Патріотична, 18, код ЄДРПОУ 00293462) 13626 грн. судового збору сплаченого за подання апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у строк та в порядку, встановленому статтями 287-289 ГПК України.

Справу №918/247/24 повернути до Господарського судуРівненської області.

Повний текст постанови складений "17" грудня 2024 р.

Головуючий суддя Бучинська Г.Б.

Суддя Маціщук А.В.

Суддя Василишин А.Р.

СудПівнічно-західний апеляційний господарський суд
Дата ухвалення рішення11.12.2024
Оприлюднено19.12.2024
Номер документу123816995
СудочинствоГосподарське
КатегоріяІнші справи

Судовий реєстр по справі —918/247/24

Судовий наказ від 20.01.2025

Господарське

Господарський суд Рівненської області

Романюк Ю.Г.

Судовий наказ від 20.01.2025

Господарське

Господарський суд Рівненської області

Романюк Ю.Г.

Постанова від 08.01.2025

Господарське

Північно-західний апеляційний господарський суд

Бучинська Г.Б.

Ухвала від 17.12.2024

Господарське

Північно-західний апеляційний господарський суд

Бучинська Г.Б.

Постанова від 11.12.2024

Господарське

Північно-західний апеляційний господарський суд

Бучинська Г.Б.

Ухвала від 11.11.2024

Господарське

Північно-західний апеляційний господарський суд

Бучинська Г.Б.

Ухвала від 04.11.2024

Господарське

Північно-західний апеляційний господарський суд

Бучинська Г.Б.

Рішення від 26.09.2024

Господарське

Господарський суд Рівненської області

Романюк Ю.Г.

Рішення від 26.09.2024

Господарське

Господарський суд Рівненської області

Романюк Ю.Г.

Ухвала від 17.09.2024

Господарське

Господарський суд Рівненської області

Романюк Ю.Г.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2025Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні