Рішення

від 10.10.2024 по справі 922/2836/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" жовтня 2024 р.м. ХарківСправа № 922/2836/24

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Добрелі Н.С.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ОПТ НАФТА ТРЕЙДИНГ" доДочірнього підприємства "ХАРКІВСЬКИЙ ОБЛАВТОДОР" Відкритого акціонерного товариства "ДЕРЖАВНА АКЦІОНЕРНА КОМПАНІЯ "АВТОМОБІЛЬНІ ДОРОГИ УКРАЇНИ" простягнення коштів

без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

ТОВ "ОПТ НАФТА ТРЕЙДИНГ" звернулося до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до ДП "ХАРКІВСЬКИЙ ОБЛАВТОДОР" ВАТ ДАК АВТОМОБІЛЬНІ ДОРОГИ УКРАЇНИ", в якій просить суд стягнути з відповідача на користь позивача грошові кошти за Договором поставки від 03.01.2024 №03ПНП/01-24 у розмірі 614.565,00 грн та судові витрати.

Фактичними підставами позову є невиконання відповідачем свого зобов`язання за Договором поставки (купівлі-продажу) товару від 03.01.2024 №03ПНП/01-24 в частині повної оплати вартості поставленого позивачем товару.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 19.08.2024, враховуючи незначну складність та характер спірних правовідносин, справу №922/2836/24 визнано малозначною, відкрито спрощене позовне провадження, призначено розгляд справи без повідомлення сторін та встановлено учасникам справи строк для подання заяв по суті справи.

04.09.2024 через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. №22065/24), в якому, посилаючись на наявність форс-мажорних обставин, просить надати відстрочку виконання рішення по справі до 31.12.2024.

04.09.2024 через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" від позивача надійшли заперечення на відзив (вх. №22137/24), в яких про задоволення клопотання відповідача про розстрочення виконання рішення суду заперечує. Зазначає, що складний економічний стан у підприємства не є безумовною підставою для розстрочення виконання рішення суду. Крім того відповідачем не подано доказів щодо впевненої можливості виконання рішення суду за умови його розстрочення або доказів щодо термінів та шляхів отримання коштів для розрахунку з позивачем.

06.09.2024 через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" від відповідача надійшло клопотання (вх. №22432/24), в якому просить суд об`єднати справи №922/2836/24 та №922/2837/24 в одне провадження та здійснювати подальший розгляд даної справи за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 09.09.2024 у справі №922/2836/24 позовну заяву ТОВ "ОПТ НАФТА ТРЕЙДИНГ" залишено без руху.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 10.09.2024 продовжено розгляд справи №922/2836/24.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 11.09.2024 відмолено в задоволенні клопотання ДП "ХАРКІВСЬКИЙ ОБЛАВТОДОР" ВАТ "ДАК АВТОМОБІЛЬНІ ДОРОГИ УКРАЇНИ" про об`єднання справ №922/2836/24 та №922/2837/24 в одне провадження, заперечення проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження залишено без розгляду.

Суд зазначає, що обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

За висновками суду, в матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розгляну за наявними матеріалами справи.

Перевіривши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані позивачем та відповідачем докази, суд встановив наступне.

Між ТОВ "ОПТ НАФТА ТРЕЙДИНГ" (постачальник) та ДП "ХАРКІВСЬКИЙ ОБЛАВТОДОР" ВАТ ДАК АВТОМОБІЛЬНІ ДОРОГИ УКРАЇНИ" (покупець) був укладений Договір поставки (купівлі-продажу) товару від 03.01.2024 №03ПНП/01-24 (далі - Договір). Згідно з його умовами постачальник зобов`язався поставляти та передавати у власність покупця, а покупець зобов`язався прийняти та оплатити наступний товар: бензин А-92 у кількості 3.500,00 літрів та Дизельне паливо в кількості 10.000,00 літрів.

Ціна цього Договору становить 674.750,00 грн, в т.ч. ПДВ 20% - 112.458,34 грн, що станом на дату укладення Договору дорівнює загальній вартості товару (пункт 3.1. Договору).

Згідно з пунктом 4.3. Договору сторони свідчать, що покупець зобов`язується розрахуватися з постачальником за отриманий товар протягом 30 календарних днів з моменту отримання від постачальника документів, визначених в пунктах 4.1., 4.2. цього Договору.

У відповідності до пункту 6.1. Договору покупець зобов`язаний, зокрема, своєчасно та в повному обсязі сплачувати за поставлені товари; приймати поставлені товари згідно з видатковими накладними актом приймання-передачі товару.

Цей Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін і діє до 31.12.2024 (пункт 10.1. Договору).

Додатком до Договору (Специфікація) сторони погодили опис предмета закупівлі, а саме: Бензин А-92 у кількості 3.500,00 літрів на суму 141.458,33 грн без ПДВ та Дизельне паливо в кількості 10.000,00 літів на суму 420.833,33 грн без ПДВ.

На виконання умов Договору позивачем був поставлений відповідачу товар на загальну суму 664.565,00 грн, про що свідчать видаткові накладні від 03.01.2024 №, від 04.01.2024 №2, від 05.01.2024 №3, від 06.01.2024 №4, від 10.01.2024 №5, від 23.01.2024 №6, від 24.01.2024 №7, від 26.01.2024 №8, від 10.02.2024 №9.

Також позивачем були виставлені відповідачу рахунки на оплату від 26.01.2024 №3 на суму 661.030,00 грн та від 10.02.2024 №4 на суму 3.535,00 грн.

Окрім цього, позивачем були зареєстровані в ЄРПН податкові накладні від 03.01.2024 №6, від 04.01.2024 №10, від 05.01.2024 №11, від 06.01.2024 №14, від 10.02.2024 №16, від 10.01.2024 №22, від 23.01.2024 №48, від 24.01.2024 №51, від 26.01.2024 №56.

Поставлений позивачем товар за Договором був частково сплачений відповідачем на суму 50.000,00 грн, про що свідчить платіжна інструкція від 29.01.2024 №3744.

Між позивачем та відповідачем також був підписаний акті звірки взаємних розрахунків за Договором станом на 30.06.2024, згідно з ним заборгованість відповідача перед позивачем становила 614.565,00 грн.

Як зазначає позивач у позовній заяві відповідач не виконав взятих на себе зобов`язань у частині оплати поставленого та отриманого товару за Договором.

Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту шляхом вжиття наведених у позові способів захисту права.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

У відповідності до статті 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Згідно статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Приписами статті 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Судом встановлено, що позивачем був поставлений відповідачеві товар на суму загальну суму 664.565,00 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними від 03.01.2024 №, від 04.01.2024 №2, від 05.01.2024 №3, від 06.01.2024 №4, від 10.01.2024 №5, від 23.01.2024 №6, від 24.01.2024 №7, від 26.01.2024 №8, від 10.02.2024 №9, які підписані повноваженими представниками сторін без зауважень щодо кількості та якості.

Статтею 530 ЦК України передбачено строк (термін) виконання зобов`язання. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню за настанням цієї події.

Судом встановлено настання строків виконання грошових зобов`язань відповідача. Так, Договором (пунктом 3.1.) визначено, що покупець зобов`язується розрахуватися з постачальником за отриманий товар протягом 30 календарних днів з моменту отримання від постачальника документів, визначених в пунктах 4.1., 4.2. цього Договору. При цьому, доказі того, що відповідач не отримував від позивача такі документи матеріали справи не містять, а відповідачем у відзиві на позов не зазначено.

Станом на дату звернення з даним позовом до суду заборгованість відповідача за Договором становила 614.565,00 грн.

Відповідно до статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Всупереч вимог статті 13 та статті 74 ГПК України (судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень) відповідач доказів на спростування викладених обставин не надав, а факт наявності заборгованості в розмірі 614.565,00грн, підтверджується матеріалами справи, зокрема, підписаним між сторонами актом звіряння взаємних розрахунків від 30.06.2024.

Згідно зі статтею 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до частини першої статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи приписи статті 526 ЦК України та статті 193 ГК України, якими передбачено, що зобов`язання повинні виконуватись сторонами у встановлених договором або законом порядку і строках, приймаючи до уваги викладені обставини, доведеність з боку позивача факту порушення відповідачем умов Договору та діючого законодавства, та оскільки відповідачем не спростовано наявності заборгованості - суд дійшов висновку про наявність у справі достатніх правових підстав для задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача грошових коштів за Договором у розмірі 614.565,00 грн.

Щодо заяви відповідача про надання відстрочки виконання рішення суду до 31.12.2024, суд зазначає наступне.

В обґрунтування поданої заяви зазначає, що відповідач знаходиться в тяжкому фінансову стані, що стало наслідком військової агресії Російської Федерації в результаті якої господарська діяльність відповідача зазнала значних фінансових труднощів та підприємство опинилося у скрутній фінансово-економічній кризі.

Відповідно до статті 331 ГПК України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Вирішення питання щодо надання чи відмови в наданні відстрочки та/або розстрочки виконання рішення суду є суб`єктивним правом суду, яке останній приймає на власний розсуд шляхом оцінки наданих сторонами доказів.

За змістом частини четвертої статті 331 ГПК України вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Разом з тим, положення ГПК України не містять визначеного переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання. Тому суд повинен оцінити докази, що підтверджують зазначені обставини, за правилами статті 86 ГПК України. Відповідно до вказаної статті господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що при вирішенні заяви сторони про відстрочку або розстрочку виконання рішення, встановлення або зміну способу й порядку його виконання суду потрібно мати на увазі, що їх задоволення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає, виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення.

Так, відстрочення судом виконання судового рішення має бути пов`язано з об`єктивними та виключними обставинами, які ускладнюють його вчасне виконання, при цьому відстрочення виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів як стягувача, так і боржника, між цим, оскільки право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист, вирішуючи питання про відстрочення виконання рішення, суд не повинен надавати перевагу жодній із сторін.

Необхідною умовою при розгляді питання про відстрочення виконання рішення є з`ясування питання щодо дотримання балансу інтересів сторін, господарські суди повинні досліджувати та оцінювати доводи та заперечення як позивача, так і відповідача, а також дотримуватися розумного строку відстрочення (див. постанову Верховного Суду від 21.01.2020 у справі №910/1180/19).

Існування заборгованості, підтверджене обов`язковими та такими, що підлягають виконанню, судовими рішеннями, надає особі, на чию користь воно було винесено, легітимні сподівання на те, що заборгованість буде йому сплачено та така заборгованість становить майно цієї особи у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (рішення у справі Пономарьов проти України від 03.04.2008).

З метою недопущення порушення гарантованих Конституцією України та Конвенцією права на справедливий суд та права на повагу до приватної власності суд, який надає відстрочку чи розстрочку у виконанні рішення, у кожному конкретному випадку повинен встановити: 1) чи затримка у виконанні рішення зумовлена особливими і непереборними обставинами; 2) чи передбачена домовленістю сторін у національному законодавстві компенсація потерпілій стороні за затримку виконання рішення, ухваленого на його користь судового рішення, та індексації присудженої суми; 3) чи не є період виконання рішення надмірно тривалим для стягувача як потерпілої сторони; 4) чи дотримано справедливий баланс інтересів сторін у спорі.

Відповідно до положень статті 14 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

В обґрунтування поданої заяви відповідач зазначає, що у зв`язку із настанням надзвичайних обставин, а саме військової агресії Російської Федерації проти України, господарська діяльність ДП "ХАРКІВСЬКИЙ ОБЛАВТОДОР" ВАТ ДАК АВТОМОБІЛЬНІ ДОРОГИ УКРАЇНИ" зазнала значних фінансових труднощів та підприємство опинилося у скрутній фінансово-економічній кризі.

Суд вважає загальновідомим та нормативно врегульованим питання відносно існування на території України надзвичайних обставин, а саме введення воєнного стану, що неодмінно впливає на спроможність своєчасного ведення розрахунків, обмежує безперешкодне провадження господарської діяльності. 24.02.2022 у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України Указом Президента України №64/2022 введено воєнний стан, який на час розгляду справи не скасований.

Відповідні обставини в силу приписів частини третьої статті 75 ГПК України є загальновідомими та такими, що не підлягають доведенню.

Суд зазначає, що згідно з частиною першої статті 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Крім того, відповідно до статті 42 ГК України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Отже, у разі здійснення підприємницької діяльності особа має усвідомлювати, що така господарська діяльність здійснюється нею на власний ризик, за власним комерційним розрахунком щодо наслідків вчинення відповідних дій, самостійно розраховувати ризики настання несприятливих наслідків в результаті тих чи інших її дій та самостійно приймати рішення про вчинення (чи утриматись від) таких дій (аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2019 у справі № 910/15484/17).

Складне фінансове становище ДП "ХАРКІВСЬКИЙ ОБЛАВТОДОР" ВАТ ДАК АВТОМОБІЛЬНІ ДОРОГИ УКРАЇНИ", яким обґрунтована винятковість обставин, що ускладнюють виконання рішення, з урахуванням того, що господарська діяльність здійснюється ним на власний ризик, не може бути безумовною підставою для надання відстрочки виконання судового рішення. При цьому, відстрочення виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувача і боржника.

У даному випадку посилання відповідача на скрутне становище, ускладнення підприємницької діяльності у зв`язку з початком бойових дій, не можуть бути підставою для покладення фінансового тягаря на стягувача, оскільки останній знаходиться з боржником у рівних економічних умовах (правовий режим воєнного стану) і в одній державі.

Надані відповідачем документи, а саме: довідкова інформація по окремих показниках фінансово-господарської діяльності станом на 31.12.2023, баланс (звіт про фінансовий стан) на 31.12.2023, виписки з банківських рахунків АТ КБ "Приватбанк" станови на 19.03.2024, АТ "УКРСИББАНК" станом на 19.03.2024, 14.06.2024, АБ "УКРГАЗБАНК" станом на 19.03.2024, довідка АТ "УКРСИББАНК" від 01.04.2024 не є належними доказами підтвердження складного фінансового стану, зокрема щодо відсутності грошових коштів, оскільки такі документи були складені наприкінці 2023 та на початку 2024, а отже не можуть підтвердити складний фінансовий стан станом на жовтень 2024.

При цьому заявником не надано й доказів, які б свідчили про майбутнє покращення скрутного матеріального становища ДП "ХАРКІВСЬКИЙ ОБЛАВТОДОР" ВАТ ДАК АВТОМОБІЛЬНІ ДОРОГИ УКРАЇНИ" після 31.12.2024, а отже і про наявність реальної можливість виконання рішення протягом після цієї дати. Доказів часткового виконання зобов`язань за спірним Договором відповідачем також не надано до суду.

Суд зазначає, що негативні наслідки, що викликані неспроможністю боржника до беззбиткового господарювання не можуть бути перекладені на стягувача, оскільки це суперечило б принципам справедливості, добросовісності, розумності цивільного законодавства (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України).

Безпідставне надання відстрочки без обґрунтованих на те мотивів, надане без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника, порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим.

Таким чином, суд дійшов висновку про те, що відповідачем у порушення статей 73, 74 ГПК України не доведено суду належними та допустимими доказами виняткових обставин, що можуть бути підставами для відстрочення виконання рішення суду.

Щодо посилання відповідача на лист Торгово-промислової палати України листом від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1, суд зазначає наступне.

Суд зазначає, що відповідно до положень статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати України» єдиним документом, який засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) є відповідний сертифікат Торгово-промислової палати України та уповноважених нею регіональних торгово-промислових палат.

При цьому, форс мажорні-обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов`язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку.

Суд зауважує, що відповідачем не надано до матеріалів справи відповідного сертифікату про наявність форс-мажорних обставин за Договором.

Як зазначив Верховний Суд у постанові від 13.12.2023 у справі №922/193/23, Торгово-промислова палата України листом від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 засвідчила, що військова агресія російської федерації проти України стала підставою для введення воєнного стану та є форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили); вказаний лист Торгово-промислової палати України адресований «Всім, кого це стосується», тобто необмеженому колу суб`єктів, його зміст носить загальний інформаційний характер та констатує абстрактний факт наявності форс-мажорних обставин без доведення причинно-наслідкового зв`язку у конкретному зобов`язанні; лист ТПП України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 не є безумовною підставою вважати, що форс-мажорні обставини настали для всіх без виключення суб`єктів. Кожен суб`єкт, який в силу певних обставин не може виконати свої зобов`язання за окремо визначеним договором, має доводити наявність в нього форс-мажорних обставин.

Ураховуючи викладене, вказані доводи відповідача та посилання на лист Торгово-промислова палата України листом від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 судом відхиляються.

Окрім цього суд зазначає, що стаття 617 ЦК України передбачає звільнення особи від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Слід зазначити, що настання обставин непереборної сили (форс-мажору) може бути підставою для звільнення боржника лише від відповідальності за невиконання зобов`язання (зокрема, від сплати неустойки тощо), а не від обов`язку виконати саме основне зобов`язання перед позивачем - в даному випадку сплати відповідачем грошових коштів за поставлений позивачем за Договором товар. Натомість, вимог щодо стягнення з відповідача господарських санкцій позивачем не заявлено, а отже відсутні підстави для застосування статті 617 ЦК України в частині звільнення відповідача від відповідальності за порушення зобов`язання.

З огляду на викладене та враховуючи те, що обставини, на які посилаються відповідач, не є винятковими у розумінні статті 331 ГПК України, з урахуванням матеріальних інтересів обох сторін, їх фінансового стану, ступеню вини відповідача у виникненні спору, неможливість перекладати комерційні ризики на позивача, суд вважає, що заява про відстрочення виконання рішення задоволенню не підлягає.

Частиною четвертою статті 11 ГПК України унормовано, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010 вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994).

З огляду на вищевикладене, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується статтею 129 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, витрати позивача зі сплати судового збору в розмірі 7.374,79 грн покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 1, 4, 13, 20, 73, 74, 76-79, 86, 123, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Дочірнього підприємства "ХАРКІВСЬКИЙ ОБЛАВТОДОР" Відкритого акціонерного товариства "ДЕРЖАВНА АКЦІОНЕРНА КОМПАНІЯ "АВТОМОБІЛЬНІ ДОРОГИ УКРАЇНИ" (Україна, 61202, Харківська обл., м. Харків, вул. Ахсарова, буд. 2, код ЄДРПОУ 31941174) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ОПТ НАФТА ТРЕЙДИНГ" (Україна, 61204, Харківська обл., м. Харків, пр. Свободи Людвіга, буд. 34, кв. 160, код ЄДРПОУ 45113142) борг в розмірі 614.565,00 грн та витрати зі сплати судового збору в розмірі 7.374,79 грн.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня складання повного рішення безпосередньо до суду апеляційної інстанції Східного апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено "10" жовтня 2024 р.

СуддяН.С. Добреля