Ухвала

від 27.09.2024 по справі 679/898/24

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 вересня 2024 року

м. Київ

справа № 679/898/24

провадження № 61-12387ск24

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Петрова Є. В.,

розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна фірма «Західна» на ухвалу Нетішинського міського суду Хмельницької області від 30 травня 2024 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 18 липня 2024 року у справі за позовом керівника Шепетівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Нетішинської міської ради до державного реєстратора Городоцької міської ради Білика Анатолія Миколайовича, Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна фірма «Західна», ОСОБА_1 , третя особа - Приватне підприємство «Укрспецізоляція», про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, скасування державної реєстрації прав та їх обтяжень,

ВСТАНОВИВ:

У травні 2024 року керівник Шепетівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Нетішинської міської ради звернувся до суду з позовом до державного реєстратора Городоцької міської ради Білика А. М., ТОВ «Будівельна фірма «Західна», ОСОБА_1 про визнання незаконним рішення державного реєстратора, припинення права власності, скасування державної реєстрації речових прав та їх обтяжень на об`єкт незавершеного будівництва.

Одночасно з позовною заявою прокурор звернувся до суду із заявою про забезпечення позову, в якій просив накласти арешт на об`єкт незавершеного будівництва, «Незавершене будівництво, бюветний комплекс, об`єкт житлової нерухомості», розташований за адресою: АДРЕСА_1 , на земельній ділянці з кадастровим номером 6810500000:02:006:0273; заборонити державним реєстраторам, нотаріусам, іншим суб`єктам та посадовим особам, які уповноважені здійснювати реєстраційні дії в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо об`єкта незавершеного будівництва, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , на земельній ділянці з кадастровим номером 6810500000:02:006:0273; заборонити ТОВ «Будівельна фірма «Західна» укладати договори, вчиняти інші правочини, здійснювати будь-які дії щодо відчуження та передачі об`єкта незавершеного будівництва, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , на земельній ділянці з кадастровим номером 6810500000:02:006:0273; заборонити ТОВ «Будівельна фірма «Західна» здійснювати будівельні роботи на об`єкті незавершеного будівництва, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , на земельній ділянці з кадастровим номером 6810500000:02:006:0273 та вживати будь-яких заходів щодо прийняття його в експлуатацію, у т.ч. подавати відповідні документи до органів державного архітектурно-будівельного контролю.

Ухвалою від 30 травня 2024 року, залишеною без змін постановою Хмельницького апеляційного суду від 18 липня 2024 року,Нетішинський міський суд Хмельницької області заяву задовольнив частково. Наклав арешт на об`єкт незавершеного будівництва «Незавершене будівництво, бюветний комплекс, об`єкт житлової нерухомості», розташований за адресою: АДРЕСА_1 , на земельній ділянці з кадастровим номером 6810500000:02:006:0273 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 2735015568105); заборонив державним реєстраторам, нотаріусам, іншим суб`єктам та посадовим особам, які уповноважені здійснювати реєстраційні дії в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо об`єкта незавершеного будівництва, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , на земельній ділянці з кадастровим номером 6810500000:02:006:0273 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 2735015568105). У задоволенні іншої частини вимог заяви про забезпечення позову відмовив. Зустрічне забезпечення не застосовував.

У вересні 2024 року ТОВ «БФ «Західна» звернулося до суду з касаційною скаргою на ухвалу Нетішинського міського суду Хмельницької області від 30 травня 2024 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 18 липня 2024 року.

Касаційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції, з висновком якого погодився Хмельницький апеляційний суд, порушив норми процесуального права, оскільки не дотримався правил предметної та суб`єктної юрисдикції. Також заявник не погоджується зі співмірністю застосованого заходу забезпечення позову заявленим позовним вимогам.

Вивчивши касаційну скаргу, колегія суддів дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити, виходячи з таких підстав.

Відповідно до частин першої, другої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Під забезпеченням позову слід розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом.

Частиною першою статті 150 ЦПК України встановлено перелік видів забезпечення позову, серед яких є: накладення арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Відповідно до вимог частини третьої статті 150 ЦПК України, заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, з майновими наслідками заборони відповідачу здійснювати певні дії.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.

Підстави для забезпечення позову є оціночними та враховуються судом в залежності до конкретного випадку.

При вжитті заходів забезпечення позову повинна бути наявність зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову.

Суди мають звертати увагу на те, що конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.

Вивчивши мотиви задоволення заяви судами попередніх інстанцій, колегія суддів дійшла висновку про правильність застосування ними статті 150 ЦПК України під час вирішення питання про забезпечення позову. Суди врахували співмірність вжитих заходів забезпечення позову позовним вимогам, оскільки встановили, що спір виник щодо правомірності будівництва та реєстрації права власності на об`єкт незавершеного будівництва, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , на земельній ділянці з кадастровим номером 6810500000:02:006:0273, за відповідачами.

З огляду на зазначене, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, оцінивши заяву на предмет співмірності позовним вимогам та обґрунтованості потреби у вжитті заходів забезпечення позову правильно застосував приписи статті 150 ЦПК України та дійшов обґрунтованого висновку щодо часткового задоволення заяви про забезпечення позову шляхом накладення арешту нерухоме майно та заборони.

Щодо доводів касаційної скарги з приводу недотримання судом першої інстанції правил предметної та суб`єктної юрисдикції колегія суддів керується такими міркуваннями.

За змістом частини першої статті 152 ЦПК України заява про забезпечення позову подається:

1) до подання позовної заяви - за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом для відповідного позову, або до суду за місцезнаходженням предмета спору - якщо суд, до підсудності якого відноситься справа, визначити неможливо;

2) одночасно з пред`явленням позову - до суду, до якого подається позовна заява, за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом;

3) після відкриття провадження у справі - до суду, у провадженні якого перебуває справа.

Суд першої інстанції в оскаржуваній ухвалі встановив, що заява про забезпечення позову була подана одночасно з позовною заявою.

Процесуальний закон ставить порядок подання заяви про забезпечення позову в безумовну залежність від подання позовної заяви. Тобто, вимога дотримання правил підсудності висувається цивільним процесуальним кодексом безпосередньо до позовної заяви, водночас заява про забезпечення позову, подана одночасно з позовом, подається безапеляційно до того суду, до якого подається позовна заява, оскільки нерозривно пов`язана з застосуванням правил підсудності безпосередньо до позовної заяви.

Зазначене дає підстави для висновку про імперативність норми процесуального закону щодо визначення юрисдикційності заяви про забезпечення позову, яка подається саме одночасно з позовною заявою, тобто про її пряму нерозривну залежність від того, до якого суду подана позовна заява.

З інформації, отриманої з Єдиного державного реєстру судових рішень, колегія суддів встановила, що ухвалою від 30 травня 2024 року Нетішинський міський суд Хмельницької області задовольнив заяву про забезпечення позову, а ухвалою від 31 травня 2024 року - відкрив провадження у справі.

За змістом частини першої статті 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до частини першої статті 187 ЦПК України за відсутності підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження суд відкриває провадження у справі протягом п`яти днів з дня надходження позовної заяви або заяви про усунення недоліків, поданої в порядку, передбаченому статтею 185 цього Кодексу.

Суд першої інстанції відкрив провадження у справі, отже дійшов висновку про відсутність підстав, зокрема, для відмови у відкритті провадження у справі, зокрема, і щодо юрисдикційності спору.

За таких умов подана одночасно з позовом заява про забезпечення позову має подаватися до того суду, до якого поданий позов.

Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції правильно вказав заявнику на те, що ТОВ «Будівельна фірма «Західна» не позбавлене права на апеляційне оскарження судового рішення за наслідками розгляду спірних правовідносин з посиланням на порушення юрисдикційності спору.

Не заслуговують на увагу і доводи касаційної скарги щодо неможливості вжиття заходів забезпечення позову в межах заявлених позовних вимог немайнового характеру, оскільки позовні вимоги не стосуються безпосередньо повернення чи витребування майна на користь позивача.

Колегія судів наголошує на тому, що у справі № 910/8298/21 Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду з посиланням на правовий висновок, сформульований у постанові Верховного Суду у складі суддів Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 16 серпня 2018 року у справі № 910/1040/18, зазначив: «У випадку звернення особи до суду з позовними вимогами немайнового характеру, судове рішення у разі задоволення яких не вимагатиме примусового виконання, то в такому випадку має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Водночас у таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного судового провадження за його позовом без нових звернень до суду».

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24 квітня 2024 року у справі № 754/5683/22 зауважила, що не знайшла підстав для відступу від зазначеного правового висновку Верховного Суду та погодилася з зазначеним у ньому способом нормозастосування під час вирішення процесуального питання про забезпечення позову за умови пред`явлення позовних вимог немайнового характеру. Велика Палата Верховного Суду у цій справі дійшла висновку про те, що визнання недійсним правочину, який є безпосередньою підставою для зміни власника спірної квартири, так чи інакше вплине на подальший правовий режим цього нерухомого майна, то вибраний позивачем вид забезпечення позову є співмірним із заявленою в цій справі вимогою позову. Та обставина, що можливе рішення суду про задоволення позову в цій справі не підлягає примусовому виконанню, а може бути виконано шляхом його пред`явлення до державного реєстратора, як уже зазначалося вище, не свідчить про неможливість застосування такого виду забезпечення позову, як накладення арешту на майно, яке є предметом оспорюваного договору, якщо невжиття заходів забезпечення позову негативно впливатиме на можливість позивача ефективно захистити (поновити) свої порушені права

Отже, доводи касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій не спростовують та зводяться до суб`єктивного тлумачення норм права, відмінного від їх правильного застосування та надання суб`єктивної оцінки обставинам та доказам у справі, які були предметом аналізу судів попередніх інстанцій.

Таким чином, зі змісту касаційної скарги, оскаржуваного судового рішення та доданих до касаційної скарги матеріалів убачається, що вона є необґрунтованою, оскільки правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення, а тому за таких підстав у відкритті касаційної скарги на підставі частини четвертої статті 394 ЦПК України слід відмовити.

Керуючись статтями 261, 394 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна фірма «Західна» на ухвалу Нетішинського міського суду Хмельницької області від 30 травня 2024 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 18 липня 2024 року у справі за позовом керівника Шепетівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Нетішинської міської ради до державного реєстратора Городоцької міської ради Білика Анатолія Миколайовича, Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна фірма «Західна», ОСОБА_1 , третя особа - Приватне підприємство «Укрспецізоляція», про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, скасування державної реєстрації прав та їх обтяжень.

Копію ухвали разом з доданими до скарги матеріалами направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: І. В. Литвиненко

А. І. Грушицький

Є. В. Петров