Ухвала

від 10.10.2024 по справі 160/21827/24

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УХВАЛА

10 жовтня 2024 р.Справа №160/21827/24

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Ніколайчук С.В., розглянувши клопотання позивача про призупинення мобілізаційних дій у справі №160/21827/24 за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 )про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити певні дії

УСТАНОВИВ:

13 серпня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_1 , у якій просить:

- визнати дії працівників ІНФОРМАЦІЯ_1 неправомірними;

- визнати акт про відмову від отримання повістки від 28.06.2024 року недійсним;

- притягти винних до відповідальності;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 відшкодувати моральну шкоду у розмірі 17 000 грн.

Ухвалою від 19 серпня 2024 року суд залишив без руху позовну заяву та надав позивачу строк для усунення недоліків протягом 10 днів з дня отримання даної ухвали.

Ухвалою від 19 серпня 2024 року клопотання позивача про призупинення мобілізаційних дій у справі № 160/21827/24 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити певні дії повернуто без розгляду.

Ухвалою від 28 серпня 2024 року суд звільнив ОСОБА_1 від сплати судового збору та відкрив провадження в адміністративній справі № 160/21827/24.

02 вересня 2024 року позивач звернувся до суду з заявою про забезпечення у позову, у якій просить негайно призупинити будь-які мобілізаційні дії щодо ОСОБА_1 до винесення остаточного рішення у справі № 160/21827/24.

Ухвалою від 04 вересня 2024 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову до подання позовної заяви у справі № 160/21827/24 відмовлено.

08.10.2024 року ОСОБА_1 повторно звернувся до суду з клопотанням про припинення мобілізаційних дій до вирішення справи по суті, яке обґрунтовано тим, що продовження мобілізаційних дій стосовно нього без неналежного розгляду позову та об`єктивного розгляду неправомірних дій відповідача щодо заявника, що в подальшому може призвести до більшого порушення прав та свобод позивача, посилення негативного впливу на психічних стан позивача у майбутньому.

На думку заявника, невжиття заходів забезпечення позову може призвести до вкрай негативних наслідків, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів з урахуванням відповідності права та законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду.

Вирішуючи заяву про забезпечення позову суд виходить з такого.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 154 Кодексу адміністративного судочинства України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, яка подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову.

Положеннями ч. 1 ст. 150 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Згідно із ч. 2 ст. 150 Кодексу адміністративного судочинства України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

З викладеного слідує, що забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи по суті позовних вимог, визначенихКодексом адміністративного судочинства України, заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача, та ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб`єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову (частина 4статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України).

Частина 1 статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України визначає види забезпечення позову, згідно з якою позов може бути забезпечено: зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Зупинення дії нормативно-правового акта як захід забезпечення позову допускається лише у разі очевидних ознак протиправності такого акта та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду з позовом щодо такого акта.

Положеннями процесуального закону передбачено конкретні умови і підстави для застосування судом заходів забезпечення позову, при цьому, суд, вирішуючи це питання, повинен враховувати інтереси усіх учасників справи, а також оцінити можливі наслідки і їх вплив на права заінтересованих осіб.

Заходи забезпечення позову повинні бути нерозривно пов`язані з предметом позову і правами, про судовий захист яких іде мова, а заява, подана в порядку вказаних статей КАС України, повинна містити належні обґрунтування необхідності застосування таких процесуальних повноважень з поданням на їх підтвердження належних, допустимих, достовірних і достатніх доказів.

Заходи забезпечення позову застосовуються задля гарантування реального виконання в майбутньому судового рішення у випадку його ухвалення на користь позивача. Водночас для виконання таких заходів потрібно додержуватися щонайменше однієї з умов, визначених у частині другій статті 150 КАС України.

Водночас, сама лише незгода позивача із рішенням суб`єкта владних повноважень та звернення до суду з позовом про визнання його протиправним не є достатньою підставою для застосування судом заходів забезпечення позову.

Позивач при зверненні до суду з клопотання про призупинення мобілізаційних дій не надав до суду належних, допустимих, достатніх та достовірних доказів виконання ним обов`язку щодо своєчасного повідомлення органу, в якому він перебуває на військовому обліку причини не можливості проходження військової служби.

Посилання заявника на протиправні дії відповідача в клопотання про призупинення мобілізаційних дійне можуть бути розглянуті під час розгляду цієї заяви, оскільки відповідає не прийняв будь-яких рішень стосовно мобілізації позивача. Докази протилежного у суду відсутні.

Протиправність або не протиправність дій відповідача суд може встановити тільки під час розгляду справи по суті.

Ужиття заходів забезпечення позову у запропонований заявником фактично вирішуватиме спір по суті, оскільки є дискреційними повноваженнями відповідача та суперечить меті застосування статті 150 КАС України.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені, у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Також, суд має враховувати співрозмірність вимог клопотання про забезпечення позову заявленим позовним вимогам та обставинам справи.

Для забезпечення позову суд повинен на підставі доказів та з огляду на обставини справи, поведінку учасників переконатися, що загроза правам, свободам та інтересам особи має реальний характер. Загроза повинна бути прямо пов`язана з об`єктом спору та мають бути обґрунтовані підстави вважати, що внаслідок невжиття заходів забезпечення позову настануть обставини, встановлені в пунктом 1 частини другої статті 150 КАС України.

Встановлення заборони вчиняти дії, що випливають з рішення, яке не є предметом оскарження не допускається (пункт 5 частини третьої статті 151 КАС України).

Аналогічний підхід застосовується і до заборони дій, які випливають з рішення, котре може бути прийняте у майбутньому.

З огляду на зазначене, враховуючи норми КАС України та правову позицію Верховного Суду у справі № 705/4587/17 заборона дій, які можуть бути прийняті у майбутньому в силу пункту 5 частини третьої статті 151 КАС України не допускається.

Суд зазначає, що факт протиправності дій відповідача потребує доведення та встановлення судом шляхом повного, всебічного та об`єктивного дослідження всіх доказів у справі.

Тобто задоволення заяви позивача вказуватиме на те, що судом фактично буде ухвалено рішення без розгляду справи по суті, що не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову.

Суд зазначає, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не можуть вирішуватись ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.

Наведені позивачем обґрунтування не свідчать про існування обставин визначених частиною 2 статті 150 КАС України, як підстав для забезпечення позову, а саме не доведено, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він має на меті звернутися до суду.

Враховуючи викладене, суд зробив висновок про відмову у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про припинення мобілізаційних дій.

Керуючись статтями 150 154, 156, 243, 248, 256, 294, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про припинення мобілізаційних дій у справі № 160/21827/24 - відмовити.

Ухвала суду набирає законної сили відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені статтями 295 та 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С.В. Ніколайчук