Ухвала

від 04.12.2024 по справі 160/21827/24

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

04 грудня 2024 року м. Дніпросправа № 160/21827/24

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Іванова С.М. (доповідач),

суддів: Шальєвої В.А., Чередниченка В.Є.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі заяву ОСОБА_1 про забезпечення адміністративного позову у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.11.2024 року в адміністративній справі №160/21827/24 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити певні дії,-

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_1 , у якій просить:

- визнати неправомірними дії працівників ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

- визнати акт про відмову від отримання повістки від 28.06.2024 року недійсним;

- притягти винних до відповідальності;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 відшкодувати моральну шкоду у розмірі 17 000 грн.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.11.2024 року в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 було відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 , звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати вищезазначене рішення, як незаконне та прийняти нову постанову про задоволення адміністративного позову.

Також, позивачем до наведеної апеляційної скарги було долучено клопотання про забезпечення позову, в якому позивач просить:

- зупинити мобілізаційні дії щодо нього до винесення остаточного рішення у справі № 160/21827/24.

В обґрунтування наведеної заяви позивач зазначив, що наразі є ризик, що мобілізаційні заходи щодо нього будуть продовжені, що значно ускладнить захист прав у даній справі.

Розглянувши заяву позивача про забезпечення позову, колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення з огляду на наступне.

Частинами першою та другою статті 150 КАС України визначено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо : 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Згідно з положеннями частини першої статті 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється в безспірному порядку.

Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб (частина друга статті 151 КАС України).

В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання (частина шоста статті 154 КАС України).

Тобто, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться або буде перебувати справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд в ухвалі про забезпечення позову повинен навести мотиви, за яких він дійшов висновку, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача. Також суд має вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав, будуть значними. Так само суд повинен вказати підстави, за яких він дійшов висновку про існування очевидних ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, цим рішенням, дією або бездіяльністю до ухвалення рішення у справі.

Слід також зауважити на тому, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та перегляді рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку, а отже не можуть вирішуватись ним під час розгляду заяви про забезпечення позову.

Вирішуючи питання щодо наявності підстав для вжиття заходів забезпечення позову, суди повинні також враховувати специфіку правовідносин, стосовно яких виник спір, та їх відповідне законодавче врегулювання, за наслідками аналізу якого можна зробити висновок, чи дійсно застосування заходів забезпечення позову є необхідним у даному конкретному випадку, чи може невжиття таких засобів мати незворотні наслідки.

Як вбачається з поданої позивачем заяви про забезпечення позову, останній обґрунтовує необхідність її задоволення посиланням на те, що відповідач допустив протиправну поведінку при складенні акту про відмову в отриманні повістки. На переконаня позивача є ризик, що мобілізаційні заходи щодо нього будуть продовжені.

Надаючи правову оцінку доводам заявника, колегія суддів апеляційного суду зазначає, що в даному випадку, як слідує з матеріалів справи, заявником не було підтверджено належними та достатніми доказами, в розумінні ст.ст. 73-76 КАС України, обставини, які б свідчили, що невжиття заходів забезпечення позову завдадуть значної шкоди правам останнього або в подальшому унеможливлять їх захист.

Поряд з вказаним, колегія суддів апеляційного суду зазначає, що визначений позивачем спосіб забезпечення адміністративного позову фактично спрямований на майбутнє та безпосередньо вирішує спір по суті, що не відповідає інституту забезпечення позову.

Також, що стосується посилань позивача на протиправність дій відповідача, то суд апеляційної інстанції зазначає, що останні мають оціночний характер, тобто суб`єктивний характер з його боку, а отже підлягають встановленню та дослідженню судом при розгляді справи по суті та перегляді рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку.

Відтак, з урахуванням вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що підстави для забезпечення адміністративного позову позивача у спосіб визначений в заяві відсутні.

Керуючись ст. 150, 151 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

Відмовити ОСОБА_1 в задоволенні заяви про забезпечення адміністративного позову в справі №160/21827/24.

Ухвала набирає законної сили з моменту прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів, за наявності підстав, передбачених ст. 328 КАС України.

Головуючий - суддяС.М. Іванов

суддяВ.А. Шальєва

суддяВ.Є. Чередниченко