Ухвала

від 10.10.2024 по справі 280/9417/24

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

з питань забезпечення адміністративного позову

10 жовтня 2024 рокуСправа № 280/9417/24 м.Запоріжжя

Суддя Запорізького окружного адміністративного суду Мінаєва К.В., розглянувши заяву представника позивача адвоката Тарасенко Віри Юріївни про забезпечення адміністративного позову у справі

за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 )

до Міністерства освіти і науки України (пр. Берестейський, буд. 10, м. Київ, 01135; код ЄДРПОУ 38621185),

Державного підприємства «Інфоресурс» (вул.О.Довженка, буд.3, м.Київ, 03057; код ЄДРПОУ 37533381),

ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_2 )

про визнання дій та бездіяльності протиправними, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

09.10.2023 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі позивач) до Міністерства освіти і науки України (далі відповідач 1), Державного підприємства «Інфоресурс» (далі відповідач 2), ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі відповідач 3), у якій позивач просить суд:

1) визнати протиправними дії та бездіяльність відповідача 1 та відповідача 2 щодо відмови від розгляду та ухилення від розгляду заяви позивача щодо внесення змін про послідовність освіти до довідки здобувача освіти з Єдиної державної електронної бази з питань освіти та відображення неправдивої інформації про порушення послідовності рівнів освіти позивачем;

2) зобов`язати відповідача 1 та відповідача 2 виправити інформацію у довідці здобувача освіти з Єдиної державної електронної бази з питань освіти з помилково зазначеної інформації щодо позивача щодо послідовності рівнів освіти «Ні, порушує» на правильну інформацію «Так, не порушує», та надати довідку з Єдиної державної електронної бази з питань освіти щодо позивача з правильно зазначеною інформацією щодо послідовності освіти «Так, не порушує»;

3) визнати протиправними дії та бездіяльність відповідача 3 з приводу відмови у наданні позивачу відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та ухилення від розгляду його заяви про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації;

4) зобов`язати відповідача 3 розглянути заяву позивача щодо надання йому відстрочки від призову під час мобілізації на підставі п.1 ч.3 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» у спосіб, визначений Порядком № 560, прийняти рішення, яким надати позивачу відстрочку від призову за мобілізацією на підставі пункту 1 частини 3 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Крім того, просить судові витрати по сплаті судового збору покласти солідарно на відповідачів.

Позовна заява та додатки до неї сформовані в підсистемі «Електронний суд» та подані у формі електронного документа представником позивача адвокатом Тарасенко В.Ю., яка діє на підставі ордеру серії АР №1248571 від 03.10.2024.

Разом з позовною заявою 09.10.2024 до суду надійшла заява про забезпечення позову, у якій заявник просить заборонити ІНФОРМАЦІЯ_1 вчиняти будь-які дії щодо переміщення ОСОБА_1 до військової частини з метою проходження військової служби в Збройних Силах України та щодо вручення йому мобілізаційного розпорядження до набрання законної сили судовим рішенням в адміністративній справі щодо оскарження дій (бездіяльності) щодо мобілізації та зобов`язання вчинити певні дії.

В обґрунтування поданої заяви позивач зазначає, що позивач направив засобами поштового зв`язку до ІНФОРМАЦІЯ_1 комплект документів, який підтверджує наявність у нього підстав для відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації згідно з положеннями пункту 1 частини 3 статті 3 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», проте станом на момент подання заяви про забезпечення позову позивач не отримав жодної відповіді у визначений законом семиденний строк для її надання або пізніше. Представник зазначає, що оскарження рішення про відмову у наданні відстрочки від мобілізації не звільняє позивача від можливого вручення йому мобілізаційного розпорядження та його мобілізації ще до завершення судового розгляду справи. У разі, якщо позивач буде мобілізований до завершення судового розгляду справи, його право на захист законних прав та інтересів буде суттєво порушено, адже він не зможе реалізувати своє право на освіту, може бути відправлений на військову службу. Тобто, фактично, незалежно від результатів розгляду заяви позивач може опинитись у військовій частині.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 153 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) заява про забезпечення позову подається одночасно з пред`явленням позову - до суду, до якого подається позов за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом.

За змістом частини першої статті 154 КАС України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

За приписами частини першої-другої статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Таким чином, будь-яке забезпечення позову в адміністративній справі є наданням тимчасового захисту до вирішення справи по суті, який застосовується у виключних випадках за наявністю об`єктивних обставин, які дозволяють зробити обґрунтоване припущення, що невжиття відповідних заходів потягне за собою більшу шкоду, ніж їх застосування.

Тобто, при вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову перш за все необхідно перевірити наявність очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

Інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.

При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 21.11.2018 у справі № 826/8556/17, від 29.11.2022 у справі № 640/17821/21, від 06.12.2022 у справі № 140/8745/21.

У постанові Верховного Суду від 03.05.2023 у справі № 640/15534/22 суд звернув увагу, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не можуть вирішуватись ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.

Проаналізувавши мотиви, якими заявник обґрунтовує подану заяву, суд дійшов висновку, що доводи й аргументи сторони позивача не є достатніми та переконливими для висновку про наявність підстав для застосування заходів забезпечення позову за правилами, встановленимистаттями 150-151 КАС України, адже мотиви заяви про забезпечення позову ґрунтується виключно на припущеннях, що відповідачем чи іншими компетентними органами можуть вчинятися дії щодо переміщення чи призову чи мобілізаційних заходів до військової частини з метою проходження військової служби в Збройних Силах України відповідно до Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Водночас, суд здійснює захист реально порушених прав, а не тих, що ймовірно можуть бути порушені у майбутньому, а можливе настання негативних наслідків не є беззаперечним доказом для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову. Сама ж лише незгода позивача із діями суб`єкта владних повноважень та звернення до суду з позовом про визнання їх протиправними ще не є достатньою підставою для застосування судом заходів забезпечення позову.

Таким чином, наведені заявником обставини, не є обґрунтованими для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову визначеним заявником шляхом, оскільки матеріали заяви про забезпечення позову не містять об`єктивних доказів, які б свідчили про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам заявника до ухвалення рішення в адміністративній справі, неможливості захисту цих прав, свобод та інтересів без вжиття таких заходів.

З огляду на викладене, зважаючи на фактичні обставини справи, виходячи із пов`язаності заходів до забезпечення позову з його предметом, суд вважає, що позивачем не наведено обґрунтованих підстав, що вказували б на існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди його правам та інтересам до ухвалення рішення в адміністративній справ, у зв`язку з чим заява про забезпечення позову є передчасною та такою, що не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 150-154, 241, 243, 248, 256, 293-297 КАС України, суддя

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви представника позивача адвоката Тарасенко Віри Юріївни про забезпечення адміністративного позову відмовити.

Копію ухвали направити позивачу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня складення ухвали у повному обсязі.

Ухвала виготовлена у повному обсязі та підписана 10.10.2024.

Суддя К.В.Мінаєва