ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 грудня 2024 року Справа № 280/9417/24 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Мінаєвої К.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Міністерства освіти і науки України,
Державного підприємства «Інфоресурс»,
ІНФОРМАЦІЯ_1
про визнання дій та бездіяльності протиправними, зобов`язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИВ:
І. Зміст і підстави позовних вимог.
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі позивач) до Міністерства освіти і науки України (далі відповідач 1), Державного підприємства «Інфоресурс» (далі відповідач 2), ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі відповідач 3), у якій позивач просить суд:
1) визнати протиправними дії та бездіяльність відповідача 1 та відповідача 2 щодо відмови від розгляду та ухилення від розгляду заяви позивача щодо внесення змін про послідовність освіти до довідки здобувача освіти з Єдиної державної електронної бази з питань освіти та відображення неправдивої інформації про порушення послідовності рівнів освіти позивачем;
2) зобов`язати відповідача 1 та відповідача 2 виправити інформацію у довідці здобувача освіти з Єдиної державної електронної бази з питань освіти з помилково зазначеної інформації щодо позивача щодо послідовності рівнів освіти «Ні, порушує» на правильну інформацію «Так, не порушує», та надати довідку з Єдиної державної електронної бази з питань освіти щодо позивача з правильно зазначеною інформацією щодо послідовності освіти «Так, не порушує»;
3) визнати протиправними дії та бездіяльність відповідача 3 з приводу відмови у наданні позивачу відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та ухилення від розгляду його заяви про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації;
4) зобов`язати відповідача 3 розглянути заяву позивача щодо надання йому відстрочки від призову під час мобілізації на підставі п.1 ч.3 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» у спосіб, визначений Порядком № 560, прийняти рішення, яким надати позивачу відстрочку від призову за мобілізацією на підставі пункту 1 частини 3 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Крім того, просить судові витрати по сплаті судового збору покласти солідарно на відповідачів.
Позовна заява та додатки до неї сформовані в підсистемі «Електронний суд» та подані у формі електронного документа представником позивача адвокатом Тарасенко В.Ю., яка діє на підставі ордеру серії АР №1248571 від 03.10.2024.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що у довідці про здобувача освіти ОСОБА_1 за даними з Єдиної державної електронної бази з питань освіти відображена недостовірна інформація про порушення послідовності здобуття освіти. При цьому зауважено, що у позивача наявний лише закінчений рівень освіти «бакалавр» і наразі він є студентом денної форми навчання за рівнем «магістр», що є підставою для надання відстрочки від призову на військову службу за пунктом 1 частиною третьою статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Позивач надав до ТЦК та СП усі документи на підтвердження права на відстрочку, проте на відповідну заяву жодної відповіді отримано не було, що свідчить про протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень.
ІІ. Виклад позицій інших учасників справи.
24.10.2024 судом отриманий відзив на позовну заяву Міністерства освіти та науки України (вх.№48901), у якому зазначено, що документ про вищу освіту свідчить не лише про здобуття вищої освіти певного рівня, але й про присудження особі відповідної освітньої кваліфікації та набуття права на здобуття освіти на наступному рівні вищої освіти. Таким чином, у разі повторного вступу для здобуття освіти за тим самим освітнім ступенем, здобуття вищої освіти відбуватиметься в непослідовному порядку. Саме тому у довідці, сформованій на підставі даних, що містяться в Єдиній державній електронній базі з питань освіти у відповідному поле буде зазначено «Ні, порушує». Зауважує, що питання внесення інформації про здобувача освіти до ЄДЕБО, а також надання довідки, яка формується за даними ЄДЕБО і має підтверджувати статус здобувача вищої освіти, належить до компетенції суб`єктів освітньої діяльності. Звертає увагу, що відповідно до частини другої статті 10 Закону України «Про освіту» та з метою реалізації пункту 62 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560, згідно з дорученням Міністра освіти і науки України від 31.05.2024 № 1/34-Д-24 встановлено алгоритм визначення послідовності здобуття освіти, здійснено розроблення технічного опису та забезпечено доопрацювання відповідно до нього програмного забезпечення Єдиної державної електронної бази з питань освіти. Відтак, вимога позивача не може бути задоволена. Наголошує, що не вважається порушенням послідовності здобуття освіти у разі, якщо здобувача освіти було поновлено на навчання або переведено з іншого закладу освіти, а попереднє навчання було за таким же рівнем, що й поточне навчання (аналогічно, якщо поточне навчання за ОПС фахового молодшого бакалавра, а попереднє за ОКР молодшого спеціаліста, або поточне навчання за ОС бакалавра (на основі ПЗСО), а попереднє за ОС магістра (на основі ПЗСО)). ОСОБА_1 мав можливість продовжити здобуття рівня вищої освіти шляхом поновлення до того самого або іншого закладу вищої освіти. Таким чином, твердження позивача про те, що відомості в Єдиній державній електронній базі з питань освіти є недостовірними, не відповідає дійсності. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
29.10.2024 до суду надійшов відзив на позовну заяву Державного підприємства «Інфоресурс» (вх.№49359), у якому зауважено, що відповідач 2 не є суб`єктом владних повноважень, тобто не є органом державної влади, органом місцевого самоврядування, не здійснює публічно-владні управлінські функції, не надає адміністративні послуги, законами України не передбачено випадків здійснення відповідачем 2 владних повноважень. Власником ЄДЕБО є держава в особі Міністерства освіти і науки України, яке відповідно до покладених на нього завдань забезпечує ведення та функціонування ЄДЕБО, вживає організаційних заходів, пов`язаних із забезпеченням функціонування ЄДЕБО, встановлює вимоги до апаратного та програмного забезпечення ЄДЕБО та є володільцем інформації, що міститься в ЄДЕБО. Відповідач 2 лише забезпечує функціонування ЄДЕБО у порядку, визначеному Міністерством освіти і науки України. Крім того, відповідач 2 не здійснював розроблення технічного опису та доопрацювання відповідно до нього програмного забезпечення ЄДЕБО з метою забезпечення закладам освіти можливості формування довідки та не визначав особливості формування зазначених довідок. Вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
29.10.2024 судом також отримані пояснення Державного підприємства «Інфоресурс» (вх.№49360), у яких зазначено, що розпорядником ЄДЕБО є Міністерство освіти і науки України, яке вживає організаційних заходів, пов`язаних із забезпеченням функціонування ЄДЕБО, та встановлює вимоги до апаратного та програмного забезпечення ЄДЕБО. В ЄДЕБО не вноситься інформація щодо здобувачів освіти стосовно того, порушує чи не порушує за даними ЄДЕБО поточне здобуття освіти послідовність, визначену частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту». Така інформація відображається тільки в сформованих в ЄДЕБО довідках про здобувача освіти за даними ЄДЕБО. Внесення до ЄДЕБО та підтримання в ЄДЕБО в повному, актуальному та достовірному стані інформації про здобувачів освіти, які навчаються у закладах освіти, на підставі якої, зокрема, формуються довідки, відноситься до компетенції суб`єктів освітньої діяльності, а не відповідача 1 та відповідача 2. Факт порушення послідовності здобуття освіти встановлюється в процесі автоматичного заповнення інформації в довідці, яка формується суб`єктами освітньої діяльності. Міністерством освіти і науки України визначено алгоритм визначення послідовності здобуття освіти, який описано у листі від 03.06.2024 № 1/9758-24, що застосовується при автоматичному заповненні довідки про здобувача освіти.
29.10.2024 до суду надійшов відзив на позовну заяву Міністерства освіти та науки України (вх.№49519), аналогічний за змістом відзиву за вх.№48901 від 24.10.2024.
30.10.2024 до суду надійшла відповідь на відзиви відповідачів 1 та 2, у які представник позивача зазначає, що, навчання лише невеликий проміжок часу, не виконання навчальної програми і відрахування не створює у Позивача сформованих навичок і не надає йому права посилатись на те, що у нього є здобутий рівень освіти «магістр». Відтак, якщо у позивача немає диплому про здобуття рівня освіти «магістр», не можна вважати його здобутим і послідовність освіти порушеною, коли він лише здобуває рівень освіти «магістр», а до цього у нього був диплом лише «бакалавра. При цьому саме Міністерство освіти і науки України та Технічний адміністратор Єдиної державної електронної бази з питань освіти - Державне підприємство «ІНФОРЕСУРС» мають повноваження щодо внесення змін до ЄДЕБО про відсутність порушення послідовності здобуття освіти, визначеної частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту» щодо позивача. Просить задовольнити позовні вимоги.
04.11.2024 судом отриманий відзив на позовну заяву ІНФОРМАЦІЯ_1 , у якому зауважено, що довідка про здобувача освіти є одним із документів, який надається військовозобов`язаним до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період. Під час розгляду звернення та доданих до нього документів комісією встановлено, що в довідці про здобувача освіти в графі послідовність здобуття освіти міститься відмітка «Ні, порушує», тобто ОСОБА_1 порушує послідовність здобуття освіти. 27.09.2024 комісією ІНФОРМАЦІЯ_2 ухвалено рішення про відмову у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період із вказаних підстав. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
06.11.2024 до суду надійшла відповідь на відзив, у якій зазначено відповідачем 3 подано відзив з порушенням встановленого судом строку. Всі доводи Відповідача 3 зводяться до того, що позивачем надано до переліку документів довідку з ЄДЕБО, де вказано, що послідовність освіти порушена, проте дана інформація зазначена невірно. До заяви про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації позивачем також була додана виписка з ЄДЕБО, з якої чітко видно, що завершених рівнів освіти «магістр» та «спеціаліст» у нього немає. Вважає, що при вирішенні питання про надання позивачу відстрочки від призову під час мобілізації чи про відмову у цьому відповідач 3 повинен був оцінювати усю надану позивачем інформацію про наявність у нього завершених рівнів освіти, а не лише довідку ЄДЕБО з неправдиво зазначеною інформацією у ній.
04.12.2024 судом отримані витребувані ухвалою від 05.11.2024 докази по справі (вх.№55940).
III. Процесуальні дії у справі.
Ухвалою від 10.10.2024 суд відкрив провадження в адміністративній справі та призначив її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення та виклику сторін; витребував від Міністерства освіти і науки України, Державного підприємства «Інфоресурс» докази по справі.
Ухвалою від 10.10.2024 суд відмовив у задоволенні заяви представника позивача адвоката Тарасенко Віри Юріївни про забезпечення адміністративного позову.
Ухвалою від 05.11.2024 суд витребував у Національного університету «Запорізька політехніка» докази по справі.
IV. Фактичні обставини справи, встановлені судом.
01.09.2019 ОСОБА_1 зарахований на 1 курс денної форми навчання на транспортний факультет за спеціальністю «275 Транспортні технології - 275.03 транспортні технології (на автомобільному транспорті)» для здобуття освітньо-кваліфікаційного рівня «магістр» (наказ ректора Національного університету «Запорізька політехніка» «Про зарахування на навчання» № 294-С від 10.08.2019).
27.01.2021 ОСОБА_1 , студента 2 курсу навчання за освітнім ступенем «магістр» відраховано за невиконання індивідуального навчального плану (наказ в.о. ректора Національного університету «Запорізька політехніка» «Про особовий склад студентів» № 19-С від 27.01.2021).
30.08.2024 ОСОБА_1 був зарахований до Класичного приватного університету на факультет маркетингу на денну форму навчання за освітнім ступенем «магістр».
11.09.2024 Класичним приватним університетом було сформовано довідку про здобувача освіти за даними Єдиної державної електронної бази з питань освіти №315646. У графі «На підставі даних, що містяться в Єдиній державній електронній базі з питань освіти, поточне здобуття освіти на порушує послідовності, визначеної частиною другою стаття 10 Закону України «Про освіту» зазначено «Ні, порушує».
18.09.2024 представник позивача звернулася до Державного підприємства «Інфоресурс», Міністерства освіти і науки України з адвокатськими запитами, у яких просила надати інформацію про здобуті та закінчені рівні освіти, наявні у ОСОБА_1 ; інформацію , чи має на даний час ОСОБА_1 здобутий та закінчений рівень освіти «магістр» чи «спеціаліст»; пояснити причини зазначення у ЄДЕБО інформації про порушення послідовності здобуття освіти.
Листом ДП «Інфоресурс» від 01.10.2024 № 01-13/3243 представника позивача повідомлено, що станом на дату надання відповіді в Реєстрі документів про освіту ЄДЕБО містяться відомості про наступні документи про освіту, які були видані на ім`я ОСОБА_1 : свідоцтво про базову загальну середню освіту, видане Запорізьким багатопрофільним ліцеєм «Перспектива» Запорізької міської ради Запорізької області; атестат про повну загальну середню освіту, виданий Запорізьким навчально-виховним комплексом «Вибір» Запорізької міської ради Запорізької області; диплом бакалавра, виданий Запорізьким національним технічним університетом. Відомості про видачу на ім`я ОСОБА_1 диплома спеціаліста та диплома магістра в Реєстрі документів про освіту ЄДЕБО відсутні. Відповідно до інформації що міститься в ЄДЕБО, ОСОБА_1 здійснював навчання на денній формі навчання у Національному університеті «Запорізька політехніка» за освітнім ступенем (рівнем) магістр на основі освітнього ступеня бакалавр: 01.09.2019 дата початку навчання; 27.01.2021 відрахований із закладу освіти за невиконання вимог навчального плану.
Листом директорату фахової передвищої, вищої освіти Міністерства освіти і науки України від 02.10.2024 № 3/6899-24 представнику позивача надана відповідь щодо порушення ОСОБА_1 послідовності здобуття освіти згідно з довідкою про здобувача освіти за даними ЄДЕБО, виданою Класичним приватним університетом, та внесенні змін до бази даних. Зауважено, що у термінах визначення послідовності здобуття освіти повторне зарахування свідчить про здобуття освіти в непослідовному порядку. Згідно з інформацією, яка міститься в Єдиній державній електронній базі з питань освіти, здобувач освіти ОСОБА_1 10.08.2019 зарахований на навчання за освітнім рівнем магістра до Національного університету «Запорізька політехніка», відрахований 27.01.2021. 30.08.2024 ОСОБА_1 повторно зарахований на навчання за освітнім рівнем магістра до Класичного приватного університету. Таким чином, ОСОБА_1 здобуває освіти в непослідовному порядку. Саме тому у довідці, сформованій на підставі даних, що містяться в Єдиній державній електронній базі з питань освіти, у відповідному полі зазначено «Ні, порушує». Питання внесення інформації про здобувача освіти до ЄДЕБО належить до компетенції суб`єктів освітньої діяльності.
20.09.2024 представник позивача звернулася до ІНФОРМАЦІЯ_1 із заявою про надання ОСОБА_1 відстрочки на підставі пункту 1 частини третьої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Повідомленням ІНФОРМАЦІЯ_1 від 27.09.2024 № 119/8368 встановлено, що за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 та підтверджуючих документів щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період відповідно до пункту 1 частини 3 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» протоколом від 27.09.2024 № 17 комісія ухвалила рішення про відмову у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період; повідомлено, що заявник підлягає призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період на загальних підставах. Причини відмови: відповідно до довідки за даними Єдиної державної електронної бази з питань освіти заявник порушує послідовність, визначену частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту».
Не погоджуючись зі змістом довідки про здобувача освіти за даними ЄДЕБО від 11.09.2024 № 315646 у частині порушення порядку отримання послідовності освіти, а також з відмовою у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та ухиленням від розгляду відповідної заяви, позивач звернувся до суду з цим позовом.
V. Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.
Надалі дія воєнного стану в Україні продовжувалася згідно з Указами Президента України від 14.03.2022 № 133/2022, від 18.04.2022 № 259/2022, від 17.05.2022 № 341/2022 від 12.08.2022 № 573/2022, від 07.11.2022 № 757/2022, від 06.02.2023 № 58/2023, від 01.05.2023 № 254/2023, від 26.07.2023 № 451/2023, від 06.11.2023 № 734/2023, від 05.02.2024 №49/2024, від 06.05.2024 № 271/2024, від 23.07.2024 №469/2024. Указом Президента України від 28.10.2024 №740/2024 строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 10 листопада 2024 року строком на 90 діб, тобто, останній діє на момент розгляду цієї справи.
Відповідно до статті 1 Закону України від 12.12.2015 №389-VIII «Про правовий режим воєнного стану» (далі - Закон №389-VIII) воєнний стан це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби здійснює Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII (далі - Закон № 2232-XII).
Частиною першою статті 1 Закону № 2232-ХІІ визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.
Відповідно до частин другої, четвертої статті 2 Закону № 2232-ХІІ проходження військової служби здійснюється: громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом; іноземцями та особами без громадянства - у добровільному порядку (за контрактом) на посадах, що підлягають заміщенню військовослужбовцями рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту та Національної гвардії України.
Указом Президента України №69/2022 «Про загальну мобілізацію» від 24.02.2022 було оголошено про загальну мобілізацію на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано- Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва.
Пунктом 8 цього Указу визначено місцевим органам виконавчої влади у взаємодії з територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, за участю органів місцевого самоврядування та із залученням підприємств, установ та організацій усіх форм власності, фізичних осіб - підприємців організувати та забезпечити в установленому порядку: 1) своєчасне оповіщення і прибуття громадян, які призиваються на військову службу, прибуття техніки на збірні пункти та у військові частини; 2) здійснення призову військовозобов`язаних, резервістів на військову службу, їх доставки до військових частин та установ Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, інших військових формувань України; 3) виділення тимчасово будівель, споруд, земельних ділянок, транспортних та інших матеріально-технічних засобів, надання послуг Збройним Силам України, Національній гвардії України, Службі безпеки України, Державній прикордонній службі України, Державній спеціальній службі транспорту, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України та іншим військовим формуванням України відповідно до мобілізаційних планів.
Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів регулює Закон України від 21.10.1993 № 3543-XII «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (далі - Закон № 3543-XII).
Стаття 1 цього Закону передбачає, що мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 23 Закону № 3543-XII призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період не підлягають, зокрема: здобувачі професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, які навчаються за денною або дуальною формою здобуття освіти і здобувають рівень освіти, що є вищим за раніше здобутий рівень освіти у послідовності, визначеній частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту», а також докторанти та особи, зараховані на навчання до інтернатури.
Відповідно до пункту 62 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560 (далі Порядок № 560), здобувачі професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, які навчаються за денною або дуальною формою здобуття освіти і здобувають рівень освіти, що є вищим за раніше здобутий рівень освіти у послідовності, визначеній частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту», а також докторанти та особи, зараховані на навчання до інтернатури для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, надають до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки довідку про здобувача освіти, сформовану в Єдиній державній електронній базі з питань освіти за формою, визначеною у додатку 9, та документи (нотаріально засвідчені копії документів), що підтверджують зарахування на навчання до інтернатури згідно з додатком 5.
Позивач стверджує, що він має право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період на підставі пункту 1 частини третьої статті 23 Закону № 3543-XII. При цьому одним з документів, необхідних для надання до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки з метою отримання відстрочки на вказаній підставі є довідка, сформована в Єдиній державній електронній базі з питань освіти. Спір у цій справі виник, зокрема, з підстав неправильного, на думку позивача, відображення інформації щодо порушення послідовності здобуття ОСОБА_1 освіти.
Закон України від 05.09.2017 № 2145-VIII «Про освіту» (далі Закон № 2145-VIII) регулює суспільні відносини, що виникають у процесі реалізації конституційного права людини на освіту, прав та обов`язків фізичних і юридичних осіб, які беруть участь у реалізації цього права, а також визначає компетенцію державних органів та органів місцевого самоврядування у сфері освіти.
Відповідно до частин першої-третьої статті 3 Закону № 2145-VIII кожен має право на якісну та доступну освіту. Право на освіту включає право здобувати освіту впродовж усього життя, право на доступність освіти, право на безоплатну освіту у випадках і порядку, визначених Конституцією та законами України.
В Україні створюються рівні умови доступу до освіти. Ніхто не може бути обмежений у праві на здобуття освіти. Право на освіту гарантується незалежно від віку, статі, раси, стану здоров`я, інвалідності, громадянства, національності, політичних, релігійних чи інших переконань, кольору шкіри, місця проживання, мови спілкування, походження, соціального і майнового стану, наявності судимості, а також інших обставин та ознак.
Право особи на освіту може реалізовуватися шляхом її здобуття на різних рівнях освіти, у різних формах і різних видів, у тому числі шляхом здобуття дошкільної, повної загальної середньої, позашкільної, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої, вищої освіти та освіти дорослих.
Пунктом 23 частини першої статті 1 Закону № 2145-VIII визначено, що рівень освіти - завершений етап освіти, що характеризується рівнем складності освітньої програми, сукупністю компетентностей, які визначені, як правило, стандартом освіти та відповідають певному рівню Національної рамки кваліфікацій.
Згідно з частиною другою статті 10 Закону № 2145-VIII рівнями освіти є: дошкільна освіта; початкова освіта; базова середня освіта; профільна середня освіта; перший (початковий) рівень професійної (професійно-технічної) освіти; другий (базовий) рівень професійної (професійно-технічної) освіти; третій (вищий) рівень професійної (професійно-технічної) освіти; фахова передвища освіта; початковий рівень (короткий цикл) вищої освіти; перший (бакалаврський) рівень вищої освіти; другий (магістерський) рівень вищої освіти; третій (освітньо-науковий/освітньо-творчий) рівень вищої освіти.
Відповідно до частин першої-третьої статті 40 Закону №2145-VIII після успішного завершення навчання за освітньою програмою здобувачі освіти (крім вихованців дошкільних закладів освіти) отримують відповідний документ про освіту.
Документи про освіту видаються закладами освіти та іншими суб`єктами освітньої діяльності.
Інформація про видані документи про середню, професійну (професійно-технічну), фахову передвищу та вищу освіту вноситься до Єдиного державного реєстру документів про освіту в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки.
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 1 Закону України від 01.07.2014 № 1556-VII «Про вищу освіту» (далі Закон № 1556-VII) вища освіта - це сукупність систематизованих знань, умінь і практичних навичок, способів мислення, професійних, світоглядних і громадянських якостей, морально-етичних цінностей, інших компетентностей, здобутих у закладі вищої освіти (науковій установі) у відповідній галузі знань за певною кваліфікацією на рівнях вищої освіти, що за складністю є вищими, ніж рівень повної загальної середньої освіти. Згідно з абзацами першим-п`ятим частини першої статті 5 Закону № 1556-VII підготовка фахівців з вищою освітою здійснюється за відповідними освітніми програмами на таких рівнях вищої освіти: початковий рівень (короткий цикл) вищої освіти; перший (бакалаврський) рівень; другий (магістерський) рівень; третій (освітньо-науковий/освітньо-творчий) рівень.
Статтею 7 Закону №1556-VII встановлено, що документ про вищу освіту видається особі, яка успішно виконала відповідну освітню програму та пройшла атестацію.
Встановлюються такі види документів про вищу освіту за відповідними ступенями: диплом молодшого бакалавра; диплом бакалавра; диплом магістра; диплом доктора філософії/доктора мистецтва.
Невід`ємною частиною диплома молодшого бакалавра, бакалавра, магістра, доктора філософії/доктора мистецтва є додаток до диплома європейського зразка, що містить структуровану інформацію про завершене навчання. У додатку до диплома наводиться інформація про результати навчання особи, освітні компоненти, отримані оцінки і здобуту кількість кредитів ЄКТС, а також відомості про національну систему вищої освіти України.
Інформація про видані дипломи вноситься закладами вищої освіти, крім вищих військових навчальних закладів, до Єдиної державної електронної бази з питань освіти.
Отже, наведеними нормами передбачено умову здобуття рівня освіти, що є вищим за раніше здобутий рівень освіти у послідовності, визначеній частиною другою статті 10 Закону № 2145-VIII. При цьому обов`язковим є завершеність певного етапу освіти та отримання відповідного документа про освіту.
Судом встановлено, що відповідно до довідки про здобувача освіти за даними Єдиної державної електронної бази з питань освіти ОСОБА_2 12.06.2019 закінчив Запорізький національних технічний університет, про що отримав диплом бакалавра серії НОМЕР_1 від 039384. Тобто, наступним рівнем освіти для позивача згідно із частиною другою статті 10 Закону № 2145-VIII є другий (магістерський) рівень вищої освіти.
Так, 01.09.2019 позивач був зарахований на 1 курс денної форми навчання на транспортний факультет Національного університету «Запорізька політехніка» на спеціальність «транспортні технології» для здобуття освітньо-кваліфікаційного рівня «магістр» (наказ ректора № 294-С від 10.08.2019), проте 27.01.2021 був відрахований за невиконання індивідуального навчального плану (наказ № 19-С від 27.01.2021).
Суд зауважує, що відповідно до пункту 23 частини першої статті 1 Закону № 2145-VIII рівень освіти - завершений етап освіти, що характеризується рівнем складності освітньої програми, сукупністю компетентностей, які визначені, як правило, стандартом освіти та відповідають певному рівню Національної рамки кваліфікацій.
При цьому позивач не проходив атестацію на здобуття магістра екзаменаційною комісією навчального закладу, а також не отримував диплома магістра за кваліфікацією «Транспортні технології», як особа, яка успішно виконала відповідну освітню програму та пройшла атестацію та додатку до диплома, у якому наводиться інформація про результати навчання особи, освітні компоненти, отримані оцінки і здобуту кількість кредитів ЄКТС, а також відомості про національну систему вищої освіти України, що означає що позивачем не було завершено другий (магістерський) рівень вищої освіти як наступний етап (рівень) освіти.
Крім того, суд звертає увагу, що ані у пункті 1 частини третьої статті 23 Закону 3543-XII, ані у пункті 62 Порядку №560 немає застережень щодо можливості надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації особам, які повторно поступили на навчання для здобуття освіти і здобувають рівень освіти, що є вищим за раніше здобутий рівень освіти у послідовності, визначеній частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту».
Стосовно посилання відповідачів на лист Міністерства освіти і науки України № 1/9758-24 від 03.06.2024 суд зазначає наступне.
03.06.2024 Міністерство освіти і науки України надіслав керівникам закладів професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, Міністерству оборони України та Державному підприємству «Інфоресурс» лист № 1/9758-24 (перегляд доступний за посиланням: https://mon.gov.ua/npa/pro-osoblyvosti-formuvannia-v-iedebo-dovidky-pro-zdobuvacha-osvity), яким визначив алгоритм для заповнення інформації про здобувача освіти за денною або дуальною формою стосовно того, порушує чи не порушує на підставі даних, що містяться в ЄДЕБО, поточне здобуття освіти послідовності, визначеної частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту». Основна мета цього листа полягає в уточненні процесу формування довідок на підставі інформації, що надається закладами освіти.
Згаданий лист містить, зокрема, наступну інформацію: «здобувач освіти у 2021 році вступив для здобуття ОС бакалавра та був відрахований у 2023 році. У 2024 році повторно вступив (був зарахований) для здобуття ОС бакалавра. У Довідці буде зазначено «Ні, порушує».
Суд акцентує увагу, що з наведених вище положень Закону №2145-VIII та Закону №1556-VII слідує, що єдиним документом, який підтверджує здобутий особою рівень вищої освіти, є сам документ про вищу освіту. Водночас листи міністерств є службовою кореспонденцією, вони не є нормативно-правовими актами, носять лише роз`яснювальний характер, що неодноразово підкреслював Верховний Суд у своїх рішеннях. Тобто, вказаний вище лист носить інформаційний характер та не тягне для позивача правових наслідків.
У контексті наведених обставин справи суд висновує, що позивач, маючи перший (бакалаврський) рівень почав здобувати другий (магістерський) рівень вищої освіти лише з 01.09.2024, дати початку здобуття освіти у Класичному приватному університеті на факультеті маркетингу. Відтак, інформація, зазначена у довідці про здобувача освіти за даними Єдиної державної електронної бази з питань освіти від 11.09.2024 № 315646 про поточне здобуття позивачем освіти у Класичному приватному університеті (рівень освіти магістр, форма здобуття освіти денна) про порушення послідовності, визначеної частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту» не відповідає дійсності, а тому є протиправною.
Вирішуючи питання щодо способу захисту порушеного права позивача, суд звертає увагу на наступне.
Статтею 74 Закону № 2145-VIII встановлено, що у системі освіти функціонує інтегрована інформаційна система - Єдина державна електронна база з питань освіти (далі - Електронна база).
Електронна база містить такі складові: Реєстр суб`єктів освітньої діяльності, Реєстр здобувачів освіти, Реєстр документів про освіту, Реєстр сертифікатів зовнішнього незалежного оцінювання, Реєстр студентських (учнівських) квитків, Реєстр педагогічних, науково-педагогічних працівників, Реєстр сертифікатів педагогічних працівників (далі - публічні електронні реєстри у сфері освіти).
Положення про Єдину державну електронну базу з питань освіти та порядок її ведення затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Держателем Електронної бази та публічних електронних реєстрів у сфері освіти (далі - держатель Електронної бази) є центральний орган виконавчої влади у сфері освіти і науки, що здійснює організаційні заходи, пов`язані із забезпеченням функціонування Електронної бази та її складових.
Власником Електронної бази є держава в особі центрального органу виконавчої влади у сфері освіти і науки.
Адміністратором Електронної бази та публічних електронних реєстрів у сфері освіти (далі - адміністратор Електронної бази) є визначена Кабінетом Міністрів України юридична особа, що належить до сфери управління центрального органу виконавчої влади у сфері освіти і науки.
Адміністратор Електронної бази: здійснює заходи із створення та супроводження програмного забезпечення Електронної бази; відповідає за технічне і технологічне забезпечення Електронної бази, збереження та захист інформації (даних), що містяться в Електронній базі; забезпечує надання та анулювання доступу до Електронної бази; проводить навчання для роботи з Електронною базою; здійснює інші заходи, передбачені законом.
Суб`єктами ведення Електронної бази є, зокрема, держатель та адміністратор Електронної бази.
Адміністратором Електронної бази та публічних електронних реєстрів у сфері освіти (далі - адміністратор Електронної бази) є визначена Кабінетом Міністрів України юридична особа, що належить до сфери управління центрального органу виконавчої влади у сфері освіти і науки. Адміністратор Електронної бази: здійснює заходи із створення та супроводження програмного забезпечення Електронної бази; відповідає за технічне і технологічне забезпечення Електронної бази, збереження та захист інформації (даних), що містяться в Електронній базі; забезпечує надання та анулювання доступу до Електронної бази; проводить навчання для роботи з Електронною базою; здійснює інші заходи, передбачені законом.
Відповідно до пункту 1 розділу І Положення про Єдину державну електронну базу з питань освіти, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України від 08.06.2018 № 620, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.10.2018 за №1132/32584 (далі - Положення), це Положення розроблено відповідно до статті 74 Закону України «Про освіту» (далі - Закон) з метою визначення порядку функціонування Єдиної державної електронної бази з питань освіти (далі - ЄДЕБО) в галузі освіти як автоматизованої системи збирання, оброблення, зберігання та захисту інформації щодо здобувачів освіти, суб`єктів освітньої діяльності, що формується (створюється) та використовується для забезпечення потреб фізичних та юридичних осіб.
Пунктом 5 розділу І Положення передбачено, що власником ЄДЕБО та виключних майнових прав на її програмне забезпечення є держава. Розпорядником ЄДЕБО є Міністерство освіти і науки України, технічним адміністратором - державне підприємство «Інфоресурс», що належить до сфери управління розпорядника ЄДЕБО.
Основні функції уповноважених суб`єктів у ЄДЕБО визначені розділом ІV Положення. Так, розпорядник ЄДЕБО, зокрема, вживає організаційних заходів, пов`язаних із забезпеченням функціонування ЄДЕБО; використовує інформацію, що міститься в ЄДЕБО, у тому числі персональні дані, з метою прийняття управлінських рішень та виконання повноважень, визначених законодавством; вносить до ЄДЕБО іншу інформацію, визначену законодавством; забезпечує верифікацію в ЄДЕБО інформації, визначеної підпунктами 1, 2 пункту 8, абзацами п`ятим - сьомим підпункту 1 та підпунктом 4 пункту 9 розділу III цього Положення, що підтверджується накладенням кваліфікованого електронного підпису.
Технічний адміністратор ЄДЕБО забезпечує, зокрема: функціонування ЄДЕБО у порядку, визначеному розпорядником ЄДЕБО; здійснення заходів із технічного і технологічного забезпечення ЄДЕБО, створення, модернізації і супроводження її програмного забезпечення та веб-сайту з інформаційно-пошуковою системою доступу до відкритих даних, що містяться в ЄДЕБО; структурну систематизацію даних, що містяться в ЄДЕБО, відповідно до державних та/або галузевих класифікаторів; взаємодію ЄДЕБО з іншими автоматизованими системами, інформаційними ресурсами та державними реєстрами у випадках та у порядку, визначених законодавством; оброблення, ведення обліку та зберігання в ЄДЕБО замовлень, поданих суб`єктами освітньої діяльності в електронній формі, на формування інформації, що відтворюється в документах про освіту, студентських (учнівських) квитках державного зразка, в порядку, визначеному розпорядником ЄДЕБО; оброблення в ЄДЕБО інформації про прийом, відрахування, переривання навчання, поновлення і переведення здобувачів професійної (професійно-технічної), фахової передвищої, вищої та освіти дорослих, в тому числі післядипломної освіти; внесення та верифікацію в ЄДЕБО інформації, визначена відповідно до законодавства розпорядником ЄДЕБО; виконання інших заходів із забезпечення функціонування ЄДЕБО у порядку та обсягах, передбачених відповідно до законодавства розпорядником ЄДЕБО.
Отже, саме Міністерство освіти і науки України та Технічний адміністратор Єдиної державної електронної бази з питань освіти - Державне підприємство «Інфоресурс» мають повноваження щодо внесення змін до ЄДЕБО про відсутність порушення послідовності здобуття освіти, визначеної частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту» щодо позивача.
За таких обставин, враховуючи роль Міністерства освіти і науки України як розпорядника ЄДЕБО у спірних правовідносинах, суд вважає протиправними дії Міністерства освіти і науки України у частині внесення відомостей до Єдиної державної електронної бази з питань освіти інформації про те, що поточне здобуття освіти ОСОБА_1 порушує послідовність здобуття освіти, визначену частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту».
Відповідно до частини першої частини другої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Згідно з частиною другою статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
З урахуванням наведених норм та встановлених обставин справи, суд вважає, що за для повного захисту прав позивача необхідно зобов`язати Міністерство освіти і науки України вжити заходів щодо внесення змін до Єдиної державної електронної бази з питань освіти інформації про відсутність порушення послідовності здобуття освіти, визначеної частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту», щодо ОСОБА_1 на денній формі навчання, рівня освіти «магістр» за спеціальністю 075 Маркетинг у Класичному приватному університеті.
Щодо позовних вимог у частині розгляду заяви про надання позивачу відстрочки від призову під час мобілізації суд зауважує наступне.
Як встановлено судом, станом на день звернення до суду у позивача наявний (здобутий) перший (бакалаврський) рівень вищої освіти та те, що після його здобуття позивач навчається у вищому навчальному закладі для здобуття другого (магістерського) рівня освіти, процес здобуття освіти є послідовним у розумінні пункту 1 частини третьої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та частини другої статті 10 Закону України «Про освіту», проте Міністерство освіти і науки України в порушення чинного законодавства України не забезпечило неналежного функціонування системи ЄДЕБО, що призвело до неможливості позивачем отримати відстрочку від призову на період навчання.
Разом з тим, відповідачем 3 суду повідомлено, що за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 та підтверджуючих документів щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період відповідно до пункту 1 частини 3 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» протоколом від 27.09.2024 № 17 комісія ухвалила рішення про відмову у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період. Причиною відмови стало порушення заявником послідовності, визначеної частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту».
Суд звертає увагу, що довідка про здобувача освіти за даними Єдиної державної електронної бази з питань освіти відповідно до форми, визначеної додатком 9 до Порядку № 560, є саме тим документом, в якому зазначено, чи поточне здобуття освіти не порушує послідовності, визначеної частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту». Однак, як встановлено з матеріалів справи, позивачем при зверненні до ІНФОРМАЦІЯ_1 довідки про здобувача освіти за даними Єдиної державної електронної бази з питань освіти із зазначенням у ній відомостей про відсутність порушення послідовності здобуття позивачем освіти надано не було, що свідчить про недотримання порядку отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, встановленого чинним законодавством України, у зв`язку з чим рішення комісії про відмову у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період є правомірним.
Міністерством освіти і науки України ще не були вжиті заходи щодо внесення змін до Єдиної державної електронної бази з питань освіти інформації про відсутність порушення послідовності здобуття освіти, визначеної частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту», щодо ОСОБА_1 , а тому відсутні підстави вважати, що права позивача у зазначеній частині будуть порушені при розгляді заяви про надання відстрочки з урахуванням оновленої довідки про здобувача освіти. Оскільки судовому захисту підлягають порушені права чи інтереси особи, а не ті, що можливо/ймовірно будуть порушені у майбутньому, у задоволенні цих позовних вимог слід відмовити, як передчасних.
Ухвалюючи рішення, суд керується статтею 246 КАС України, статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини та Висновком №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (пункт 41) щодо якості судових рішень.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний із належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (параграф 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України»).
Пунктом 41 Висновку № 11(2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Наведене дає підстави для висновку, що доводи сторін у кожній справі повинні оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Відтак, решта доводів та аргументів сторін, що наведена у заявах по суті справи, не потребує окремої оцінки суду, оскільки зроблених судом висновків не спростовують.
VI. Висновки суду.
Частинами першою, другою статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Відповідно до положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Надавши оцінку усім доказам в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов висновку про часткове задоволення адміністративного позову.
VII. Розподіл судових витрат.
При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (частина третя статті 139 КАС України).
Частиною першою, другою статті 4 Закону України від 08.07.2011 № 3674-VI «Про судовий збір» (далі - Закон № 3674-VI) передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. За подання адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою, ставка судового збору становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Верховний Суд у постанові від 06.09.2023 у справі № 140/6803/22 сформулював правовий висновок, відповідно до якого щодо вирішення питання правильного розрахунку судового збору, який підлягає сплаті за звернення з позовною заявою, критерії «основна» та «похідна» вимоги не можуть бути застосовані у вищезазначеному контексті. При визначенні необхідного до сплати розміру судового збору, значення мають насамперед правові підстави звернення до суду з позовом, суть заявлених позивачем вимог, їх зміст з урахуванням обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а також кількість суб`єктів, до яких кожна із зазначених позовних вимог (у разі, якщо їх декілька) звернута.
У статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» від 09.11.2023 № 3460-IX установлено з 1 січня 2024 року прожитковий мінімум для працездатних осіб у сумі 3028 грн.
Позивачем заявлено дві вимоги немайнового характеру, за які мав сплатити 2422,40 грн, водночас ним сплачено судовий збір в розмірі 4844,80 грн (платіжна інструкція № 0562-8499-9971-9218 від 04.10.2024). За таких обставин, позивачем надміру сплачено судовий збір у сумі 2422,40 грн.
За приписами статті 7 частини першої пункту 1 Закону № 3674-VI, сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Таким чином, враховуючи часткове задоволення позову та вимоги статті 139 КАС України, судові витрати на оплату судового збору у 1211,20 грн підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача 1, як суб`єкта владних повноважень розпорядника ЄДЕБО, що відповідає за внесення інформації до бази з питань освіти. При цьому питання про повернення надмірно сплаченого судового збору у розмірі 2422,40 грн може бути вирішено за клопотанням особи, яка його сплатила, за ухвалою суду відповідно до статті 7 Закону № 3674-VI.
Керуючись статтями 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255, 295 КАС України, суд
ВИРІШИВ:
Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Міністерства освіти і науки України у частині внесення до Єдиної державної електронної бази з питань освіти інформації про те, що поточне здобуття освіти ОСОБА_1 порушує послідовність здобуття освіти, визначену частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту».
Зобов`язати Міністерство освіти і науки України вжити заходів щодо внесення змін до інформації у Єдиній державній електронній базі з питань освіти щодо ОСОБА_1 про відсутність порушення послідовності здобуття ним освіти, визначеної частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту», на денній формі навчання освітньо-кваліфікаційного рівня «магістр» за спеціальністю 075 Маркетинг у Класичному приватному університеті.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства освіти і науки України судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 копійок).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.
Повне найменування сторін:
Позивач ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Відповідач 1 Міністерство освіти і науки України, місцезнаходження: пр. Берестейський, буд. 10, м. Київ, 01135; код ЄДРПОУ 38621185.
Відповідач 2 Державне підприємство «Інфоресурс», місцезнаходження: вул.О.Довженка, буд.3, м.Київ, 03057; код ЄДРПОУ 37533381.
Відповідач 3 ІНФОРМАЦІЯ_4 , місцезнаходження: АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_3 .
Рішення у повному обсязі складено та підписано 10.12.2024.
Суддя К.В. Мінаєва
Суд | Запорізький окружний адміністративний суд |
Дата ухвалення рішення | 10.12.2024 |
Оприлюднено | 12.12.2024 |
Номер документу | 123651899 |
Судочинство | Адміністративне |
Категорія | Справи щодо забезпечення громадського порядку та безпеки, національної безпеки та оборони України, зокрема щодо |
Адміністративне
Запорізький окружний адміністративний суд
Мінаєва Катерина Володимирівна
Адміністративне
Запорізький окружний адміністративний суд
Мінаєва Катерина Володимирівна
Адміністративне
Запорізький окружний адміністративний суд
Мінаєва Катерина Володимирівна
Адміністративне
Запорізький окружний адміністративний суд
Мінаєва Катерина Володимирівна
Адміністративне
Запорізький окружний адміністративний суд
Мінаєва Катерина Володимирівна
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні