ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
і м е н е м У к р а ї н и
26 грудня 2024 року м. Дніпросправа № 280/9417/24
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Семененка Я.В. (доповідач),
суддів: Бишевської Н.А., Добродняк І.Ю.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м.Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1
на ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2024 (суддя Мінаєва К.В.) по справі №280/9417/24 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства освіти і науки України, Держаного підприємства «Інфоресурс», ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій та бездіяльності протиправними, зобов`язання вчинити певні дії,-
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив:
1) визнати протиправними дії та бездіяльність відповідача 1 та відповідача 2 щодо відмови від розгляду та ухилення від розгляду заяви позивача щодо внесення змін про послідовність освіти до довідки здобувача освіти з Єдиної державної електронної бази з питань освіти та відображення неправдивої інформації про порушення послідовності рівнів освіти позивачем;
2) зобов`язати відповідача 1 та відповідача 2 виправити інформацію у довідці здобувача освіти з Єдиної державної електронної бази з питань освіти з помилково зазначеної інформації щодо позивача щодо послідовності рівнів освіти «Ні, порушує» на правильну інформацію «Так, не порушує», та надати довідку з Єдиної державної електронної бази з питань освіти щодо позивача з правильно зазначеною інформацією щодо послідовності освіти «Так, не порушує»;
3) визнати протиправними дії та бездіяльність відповідача 3 з приводу відмови у наданні позивачу відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та ухилення від розгляду його заяви про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації;
4) зобов`язати відповідача 3 розглянути заяву позивача щодо надання йому відстрочки від призову під час мобілізації на підставі п.1 ч.3 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» у спосіб, визначений Порядком № 560, прийняти рішення, яким надати позивачу відстрочку від призову за мобілізацією на підставі пункту 1 частини 3 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Разом із позовом подано заяву про забезпечення позову, в якій позивач просив забезпечити позов шляхом:
заборони ІНФОРМАЦІЯ_1 вчиняти будь-які дії щодо переміщення ОСОБА_1 до військової частини з метою проходження військової служби в Збройних
Силах України та щодо вручення йому мобілізаційного розпорядження до набрання законної сили судовим рішенням в адміністративній справі щодо оскарження дій (бездіяльності) щодо мобілізації та зобов`язання вчинити певні дії.
В обґрунтування поданої заяви позивач зазначав, що направив засобами поштового зв`язку до ІНФОРМАЦІЯ_1 комплект документів, який підтверджує наявність у нього підстав для відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації згідно з положеннями пункту 1 частини 3 статті 3 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», проте станом на момент подання заяви про забезпечення позову позивач не отримав жодної відповіді у визначений законом семиденний строк для її надання або пізніше. Позивач вказував, що оскарження рішення про відмову у наданні відстрочки від мобілізації не звільняє позивача від можливого вручення йому мобілізаційного розпорядження та його мобілізації ще до завершення судового розгляду справи. У разі, якщо позивач буде мобілізований до завершення судового розгляду справи, його право на захист законних прав та інтересів буде суттєво порушено, адже він не зможе реалізувати своє право на освіту, може бути відправлений на військову службу.
Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2024 року в задоволенні заяви про забезпечення позову відмовлено.
Ухвала суду фактично мотивована відсутністю правових підстав для задоволення заяви та вжиття заходів забезпечення позову у вказаний позивачем спосіб. Суд першої інстанції виходив з того, що заходи забезпечення позову, зокрема, повинні бути співмірними із заявленими вимогами. Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. У свою чергу, як зазначив суд першої інстанції, можливе настання негативних наслідків не є беззаперечним доказом для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, оскільки суд здійснює захист реально порушених прав, а не тих, які ймовірно може бути порушено у майбутньому.
Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та постанови нову ухвалу про вжиття заходів забезпечення позову. Обгрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, позивач посилається на те, що у разі призову позивача на військову службу він втратить статус військовозобов`язаного та набуде нового статусу військовослужбовець, у зв`язку з чим заявлений позов не буде мати будь-якого сенсу, оскільки не можливо буде вирішити питання про відстрочку вже мобілізованого. З цих підстав позивач вказує, що невжиття заходів забезпечення позову очевидно може призвести до того, що захист прав, свобод та інтересів заявника, на захист яких заявлено позов, стане неможливим.
Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до частин першої, другої та четвертої статті 150 Кодексу адміністративного України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб`єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову.
За змістом частин першої та другої статті 151 Кодексу адміністративного України (в редакції на час вирішення судом першої інстанції питання щодо забезпечення позову), позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Отже, за положенням КАС України, підставою для вжиття заходів забезпечення позову можуть стати такі обставини: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що з наведених позивачем у заяві обставин не вбачається підстав для забезпечення позову, з огляду на таке.
Як вже було зазначено раніше, в обґрунтування для вжиття заходів забезпечення позову заявник посилається на можливе вручення йому мобілізаційного розпорядження та його мобілізації ще до завершення судового розгляду справи.
Колегія суддів зазначає, що вказані доводи є лише припущеннями та не підтверджуються жодними доказами.
Суд першої інстанції з цього приводу правильно зазначив, що суд здійснює захист реально порушених прав, а не тих, що ймовірно можуть бути порушені у майбутньому, а можливе настання негативних наслідків не є беззаперечним доказом для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову. При цьому, сама ж лише незгода позивача із діями суб`єкта владних повноважень та звернення до суду з позовом про визнання їх протиправними ще не є достатньою підставою для застосування судом заходів забезпечення позову.
В апеляційній скарзі, вказуючи на необгрунтованість таких висновків суду першої інстанції, позивач посилається на те, що вже після звернення з позовом до суду він отримав повістку від ІНФОРМАЦІЯ_2 для уточнення даних і вказане, на думку позивача, свідчить про те, що відповідач не визнає право позивача на відстрочку, а отже позивач меже бути мобілізований на військову службу, що вказує на обгрунтованість заяви про забезпечення позову.
З приводу таких аргументів позивача слід зазначити те, що в період дії воєнного стану усі військовозобов`язані, яким є і позивач, мають обов`язок уточнити свої дані в ІНФОРМАЦІЯ_2 , а тому отриманні повістки з такою метою не свідчить про обов`язкову мобілізацію військовозобов`язаного.
Підсумовуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що в даному випадку позивачем не доведено існування реальної можливості завдання шкоди його правам, свободам та інтересам внаслідок невжиття заходів забезпечення адміністративного позову, або того, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, або унеможливить ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав/інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
З цих підстав суд апеляційної інстанції вважає за необхідне в задоволення апеляційної скарги відмовити, а ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.
На підставі викладеного, керуючись п.1 ч.1 ст.315, ст.ст. 316, 321, 322, 325 КАС України, суд,-
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2024 по справі №280/9417/24 без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках та строки, передбачені ст..ст.328, 329 КАС України.
Повний текст постанови складено 26.12.2024
Головуючий - суддяЯ.В. Семененко
суддяН.А. Бишевська
суддяІ.Ю. Добродняк
Суд | Третій апеляційний адміністративний суд |
Дата ухвалення рішення | 26.12.2024 |
Оприлюднено | 30.12.2024 |
Номер документу | 124083143 |
Судочинство | Адміністративне |
Категорія | Справи щодо забезпечення громадського порядку та безпеки, національної безпеки та оборони України, зокрема щодо |
Адміністративне
Третій апеляційний адміністративний суд
Семененко Я.В.
Адміністративне
Запорізький окружний адміністративний суд
Мінаєва Катерина Володимирівна
Адміністративне
Запорізький окружний адміністративний суд
Мінаєва Катерина Володимирівна
Адміністративне
Запорізький окружний адміністративний суд
Мінаєва Катерина Володимирівна
Адміністративне
Запорізький окружний адміністративний суд
Мінаєва Катерина Володимирівна
Адміністративне
Запорізький окружний адміністративний суд
Мінаєва Катерина Володимирівна
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні