Рішення

від 09.10.2024 по справі 320/35942/24

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 жовтня 2024 року № 320/35942/24

Київський окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Перепелиця А.М., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Лоцмен» до Головного управління ДПС у Донецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «Лоцмен» (далі позивач, ТОВ «Лоцмен») з позовом до Головного управління ДПС у Донецькій області (далі відповідач, контролюючий/податковий орган) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 29.04.2024 №1434/05-99-07-08/23419138, прийняте Головним управління ДПС у Донецькій області, відповідно до якого було збільшено суму грошового зобов`язання за платежем «податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг)» на суму 5 027 083,75 грн, з яких 4 021 667,00 грн за податковим зобов`язанням, а 1 005 416,75 грн за штрафними (фінансовими) санкціями.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено про протиправність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, оскільки не надавши у встановленому законом порядку примірника акта перевірки, ТОВ «Лоцмен» було позбавлене можливості надати свої заперечення з копіями первинних документів. Окрім того, позивач зауважив, що після подання до контролюючого органу повідомлення про неможливість вивезення первинних документів у зв`язку з їх місцезнаходженням на території, на якій ведуться (велися) бойові дії, та на території, тимчасово окупованій збройними формуваннями російської федерації, податковий орган не мав права проводити перевірку ТОВ «Лоцмен» у зв`язку з запровадженням мораторію на проведення документальних перевірок на такій території. Позивач вказав, що невиконання контролюючим органом обов`язку щодо своєчасного надсилання акта перевірки призвело до неможливості надання оригіналів первинних документів у зв`язку з їх знаходженням на території, на якій ведуться (велися) бойові дії.

Щодо висновків контролюючого органу про нереальність господарських операцій між ТОВ «Лоцмен» та ТОВ «Лентенс», ТОВ «Енко-Групп» позивач зазначив, що вказані висновки не відповідають вимогам чинного законодавства та є припущеннями відповідача, оскільки господарські операції між позивачем та його контрагентами були оформленні належним чином первинними документами бухгалтерського та податкового обліку. Позивачем наголошено на тому, що рух активів у процесі здійснення господарських операцій, отримання ним економічної вигоди, наявність спеціальної податкової правосуб`єктності учасників господарських операцій, є свідченням про спричинення господарськими операціями реальних змін майнового стану платників податків та, відповідно, підтверджує реальність (фактичність) операцій та засвідчення їх відповідними документами первинного та податкового обліку.

З приводу наявності податкової інформації відносно контрагентів позивача, у тому числі, щодо відсутності трудових трудових ресурсів та основних фондів позивач вказав, що зазначене не можна брати до уваги для підтвердження нереальності господарської операції, оскільки така інформація містить лише загальну оцінку господарської діяльності контрагентів позивача та їх постачальників, без оцінки їх спільної діяльності, зокрема, щодо реальності здійснення досліджуваних господарських операцій. На думку позивача, чинне податкове законодавство не ставить в залежність право позивача на формування податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентом податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

Посилання контролюючого органу на недання документів щодо перевезення отриманих товарно-матеріальних цінностей позивач вважає безпідставними, оскільки товарно-транспортні накладні не є обов`язковим первинним документом, що складається під час здійснення господарської операції учасників транспортних перевезень (вантажовідправника, вантажоотримувача, перевізника), тому її відсутність у покупця товару за наявності належних первинних документів, що підтверджують поставку та оприбуткування товару, не може бути самостійною підставою для висновку про безтоварний характер господарської операції з поставки товару в цілому.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 05.08.2024 відкрито провадження в адміністративній справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

Заперечуючи проти позовних вимог, відповідачем подано відзив на позовну заяву, відповідно до якого останній вказав, що направлений 14.02.2022 контролюючим органом примірника акта документальної перевірки з додатками засобами поштового зв`язку з повідомленням про вручення поштового відправлення з описом вкладення на податкову адресу підприємства (за накладною 8431306710478) за зворотною адресою не повертався, заперечення від ТОВ «Лоцмен» на висновки акта документальної перевірки не надавались. Відповідач зауважив, що рішення про завершення документальної перевірки ТОВ «Лоцмен» прийнято до подання підприємством заяви відповідно до підпункту 69.28 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України, про що свідчить складений та зареєстрований 14.02.2022 акт документальної перевірки. У зв`язку з необхідністю вручення матеріалів перевірку ТОВ «Лоцмен», Головним управлінням ДПС у Донецькій області було продубльовано та направлено листом від 05.04.2024 №4262/6/05-99-07-11 на юридичну адресу ТОВ «Лоцмен» (08132, Київська область, Києво-Святошинський р-н, м. Вишневе, вулиця Київська, 4) належним чином завірені копії матеріалів перевірки. У разі надіслання матеріалів перевірки за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення, акт документальної перевірки вважається належним чином врученим.

Щодо результатів документальної перевірки та правомірності податкового повідомлення-рішення від 29.04.2024 №1434/05-99-07-08/23419138 відповідач зазначив, що за наслідками проведеної перевірки ТОВ «Лоцмен» встановлено нереальність (відсутність фактичного здійснення) господарських операцій з придбання певного товару. Зазначене, за посиланням відповідача, обумовлюється: відсутністю справжнього джерела первинного походження товару, відсутністю факту (джерела) його законного введення в обіг та/або реального задекларованого виробництва у безпосереднього постачальника, а також у зв`язку з відсутністю у останнього необхідних, виходячи із специфіки операції, матеріально-технічних і трудових можливостей для здійснення конкретної операції з постачання та наявністю сукупності очевидних даних щодо впровадження ним реальної економічної діяльності.

Ухвалами Київського окружного адміністративного суду від 20.08.2024 та від 04.09.2024 у задоволенні заяв представника Головного управління ДПС у Донецькій області про участь у судовому засіданні в режимі відео конференції відмовлено.

У поданій до суду відповіді на відзив позивач зазначив, що наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарської операції та відмови у формуванні витрат та податкового кредиту, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю.

Протокольною ухвалою суду від 09.09.2024 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті.

У судовому засіданні 02.10.2024, заслухавши пояснення сторін, протокольною ухвалою судом було постановлено перейти до розгляду справи в порядку письмового провадження.

Дослідивши позовну заяву, відзив на позовну заяву, відповідь на відзив, а також оцінивши наявні в матеріалах належні та допустимі докази у їх взаємозв`язку та сукупності, суд дійшов наступних висновків.

На підставі наказу від 25.01.2022 №60-п Головним управлінням ДПС у Донецькій області проведена документальна позапланова виїзна перевірка Приватного малого підприємства «Лоцмен» за період діяльності з 01.08.2020 по 31.08.2020 з питань достовірності формування та віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту в деклараціях з податку на додану вартість по взаємовідносинах з контрагентом-постачальником ТОВ «Лентенс» (код ЄДРПОУ 43209549) за серпень 2020 року з урахуванням віднесення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту у березні 2021 року, відповідного до затвердженого плану документальної перевірки.

За результатами проведеної перевірки Головним управлінням ДПС у Донецькій області складено Акт «Про результати документальної виїзної перевірки Приватного малого підприємства «Лоцмен» від 14.02.2022 №1650/05-99-07-15/23419138, згідно з висновками якого встановлено порушення підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14, пункту 198.1, пункту 198.3 статті 198, пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено суму податкового кредиту на загальну суму 4 021 667,00 грн., в тому числі по декларації з податку на додану вартість за березень 2021 року на суму 4 021 667,00 грн, що призвело до заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає сплаті до бюджету всього на суму 4 021 667,00 грн., в тому числі по декларації з податку на додану вартість за березень 2021 року на суму 4 021 667,00 грн.

На підставі висновків Акта перевірки від 14.02.2022 №1650/05-99-07-15/23419138 Головним управління ДПС у Київській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 29.04.2024 №1434/05-99-07-08/23419138, відповідно до якого було збільшено суму грошового зобов`язання за платежем «податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг)» на суму 5 027 083,75 грн, з яких 4 021 667,00 грн за податковим зобов`язанням, а 1 005 416,75 грн за штрафними (фінансовими) санкціями.

Не погоджуючись з податковим повідомленням-рішенням від 29.04.2024 №1434/05-99-07-08/23419138 позивачем подано скаргу (вх. від 15.05.2024 №19488/6) до Державної податкової служби України, за наслідками розгляду якої рішенням від 04.07.2024 №20364/6/99-00-06-01-01-06 оскаржуване податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а скаргу без задоволення.

Вважаючи податкове повідомлення-рішення від 29.04.2024 №1434/05-99-07-08/23419138 протиправним та необґрунтованим, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий кодекс України від 02.12.2010 №2755-VI (далі - ПК України у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до приписів абзаців першого-третього пункту 86.1 статті 86 ПК України результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Акт (довідка), складений за результатами перевірки та підписаний посадовими особами, які проводили перевірку, або особами, уповноваженими на це у встановленому порядку, у строки, визначені цим Кодексом, надається платнику податків або його законному представнику, який зобов`язаний його підписати.

Акт перевірки - документ, який складається у передбачених цим Кодексом випадках, підтверджує факт проведення перевірки та відображає її результати.

Відповідно до пункту 86.3 ПК України акт (довідка) документальної виїзної перевірки, що визначено статтями 77 і 78 цього Кодексу, складається у двох примірниках, підписується посадовими особами контролюючого органу, які проводили перевірку, та реєструється у контролюючому органі протягом п`яти робочих днів з дня, що настає за днем закінчення установленого для проведення перевірки строку (для платників податків, які мають філії та/або перебувають на консолідованій сплаті, - протягом 10 робочих днів).

Як вбачається з матеріалів справи, за наслідками проведення документальної позапланової виїзної перевірки Приватного малого підприємства «Лоцмен» Головним управлінням ДПС у Донецькій області складено Акт перевірки від 14.02.2022 №1650/05-99-07-15/23419138.

Як зазначено в Акті перевірки, копію наказу контролюючого органу вручено особисто під підпис посадовій особі в.о. головного бухгалтера Приватного малого підприємства «Лоцмен» Любові Прийменко 01.02.2022, що позивачем не заперечується.

З метою підписання посадовими особами ТОВ «Лоцмен» та вручення акта документальної перевірки посадовими особами Головного управління ДПС у Донецькій області 14.02.2022 здійснено вихід за податковою адресою ТОВ «Лоцмен»: м. Краматорськ, вул. Анатолія Солов`яненка буд. 2А, однак на момент виходу за податковою адресою ТОВ «Лоцмен» встановлено відсутність посадових осіб, у зв`язку з чим підписати та вручити акт документальної перевірки не виявилось можливим, про що складено акт про неможливість вручення ТОВ «Лоцмен» акта документальної перевірки від 14.02.2022 №125/05-99-07-15/23410/138.

Відповідно пункту 2.1. Акта перевірки від 14.02.2022 №1650/05-99-07-15/23419138 перевірка проводилась з 01.02.2022 по 07.02.2022. Термін проведення перевірки не продовжувався.

Вказаний Акт перевірки було направлено листом з описом вкладення 14.02.2022 засобами поштового зв`язку на податкову адресу підприємства (84311, Донецька область, місто Краматорськ, вулиця Анатолія Солов`яненка, 2А), що підтверджується описом вкладення від 14.02.2022, поштовою накладною №8431306710478 та квитанцію Укрпошти від 14.02.2022.

Пунктом 42.2. статті 42 ПК України визначено, що документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

Таким чином, у разі надіслання акта перевірки за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення, акт документальної перевірки вважається належним чином врученим.

Суд зазначає, що неотримання платником податків копії акту перевірки, надісланого контролюючим органом рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення, не свідчить про невиконання відповідачем обов`язку, встановленого податковим законодавством щодо своєчасного та належного надіслання акту перевірки у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 09 жовтня 2018 року у справі № 820/1864/17 та постанові від 18 липня 2019 року в справі № 0440/5993/18.

Наведене свідчить про те, що податковим органом був виконаний обов`язок щодо направлення Акта перевірки на податкову адресу позивача у встановленому законом порядку.

Разом з тим, суд враховує, що за наслідками розгляду листа Головного управління ДПС у Донецькій області від 05.02.2024 №751/6/05-99-07-11, АТ «Укрпошта» у своїй відповіді від 02.04.2024 №1.10.004.-8892-24 повідомила про те, що поштове відправлення від 14.02.2022 №843130610478 було повернуто відправнику 24.02.2024, що позбавило позивача можливості ознайомитись з висновками Акта перевірки від 14.02.2022 №125/05-99-07-15/23410/138 у розумні строки.

У зв`язку з вищевикладеним, Головним управлінням ДПС у Донецькій області листом від 05.04.2024 №4262/6/05-99-07-11, на юридичну адресу ТОВ «Лоцмен» (08132, Київська область, Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Київська буд. 4) з повідомленням про вручення направлено належним чином завірені копії матеріалів перевірки, зокрема і Акт перевірки, які вручені платнику - 09.04.2024.

Як вказано позивачем, 09.04.2024 ним було направлено до Центрального міжрегіонального управління по роботі з великими платниками податків заяву на підставі пункту 69.28 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» про те, що товариство тимчасово не має доступу до окремих комп`ютерів та первинних документів за період з 01.01.2019 по 31.07.2022, у зв`язку з чим не має можливості виконати в повному обсязі зобов`язання, передбачені підпунктами 16.1.5., 16.1.7., 16.1.12., 16.1.15. пункту 16.1. статті 16 ПК України.

На думку позивача, контролюючий орган не мав права проводити перевірку ТОВ «Лоцмен» (ПМП «Лоцмен»), оскільки застосуванню підлягали правила мораторію, визначені підпунктом 69.28 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України.

Однак, суд звертає увагу позивача, що рішення про завершення документальної перевірки ТОВ «Лоцмен» прийнято до подання підприємством заяви відповідно до підпункту 69.28 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України, про що свідчить зареєстрований 14.02.2022 Акт документальної перевірки №1650/05-99-07-15/23419138.

Пунктом 86.8 статті 86 ПК України визначено, що податкове повідомлення-рішення приймається в порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу протягом п`ятнадцяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків, його представнику або особі, яка здійснювала розрахункові операції, акта перевірки, та надсилається (вручається) платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

Таким чином, суд доходить висновку, що процедура прийняття контролюючим органом оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, з урахуванням пункту 86.8 статті 86 ПК України, була дотримана.

Щодо правомірності висновків Акта перевірки від 14.02.2022 №1650/05-99-07-15/23419138, на підставі яких контролюючим органом прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, суд зазначає наступне.

Як вбачається із вищезазначеного Акта перевірки, позивачем на порушення підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14, пункту 198.1, пункту 198.3 статті 198, пункту 200.1 статті 200 ПК України завищено суму податкового кредиту в декларації з податку на додану вартість за березень 2021 року на суму 4021666,95 грн по операціям з контрагентом постачальником ТОВ «ЛЕНТЕНС», проведеним в серпні 2020 року.

Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України передбачено, що господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно пунктом 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

За приписами підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які визначені відповідними положеннями цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій, зокрема, з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг.

Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг (пункт 198.2 статті 198 ПК України).

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг.

За правилами положень пункту 198.3 статті 198 ПК України нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні врегульовані положеннями Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996-ХІV (далі - Закон №996-ХІV у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Суд зазначає, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних із визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, на підставі даних, не підтверджених документами.

Відповідно до визначення терміну «первинний документ», яке наведене в статті 1 Закону №996-ХІV - це документ, який містить відомості про господарську операцію.

Таким документом є первинний документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо її закінчення.

Статтею 9 Закону №996-XIV визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Верховний Суд у постанові від 20.12.2023 у справі №520/7077/20 зазначив, що господарські операції для визначення податкового кредиту та витрат мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними документами, які відображають реальність таких операцій.

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Отже, підставою для виникнення у платника права на податковий кредит з податку на додану вартість є факт реального здійснення операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей та послуг з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.

При цьому наявність формально оформлених (складених) первинних документів та/або сплати грошових коштів не може слугувати підставою для формування даних податкового обліку за відсутності факту придбання відповідного активу.

У той же час, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій та відмови у формуванні податкового кредиту, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі платника у зв`язку з його господарською діяльністю.

Такий правовий висновок висловлений Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 07.07.2022 у справі №160/3364/19.

При вирішенні адміністративної справи № 200/3458/21 у постанові від 15.03.2023 Верховним Судом сформовано обов`язкову для врахування судами правову позицію, згідно з якою в податковому праві діє принцип презумпції добросовісності платника податків, який означає, що з метою забезпечення виконання податкового обов`язку особа вжила усіх передбачених законодавством заходів і її дії (бездіяльність) не мають на меті чогось іншого, крім як виконання вимог податкового законодавства до того часу поки податковими органами не доведено зворотного. Контролюючий орган на підтвердження недобросовісності поведінки платника податків повинен надати відповідні докази та вказати дані, що свідчать про наявність у останнього реальної можливості за допомогою розумних заходів з належною обачністю пересвідчитися в тому, що від його імені здійснюються податкові правопорушення і, що він міг завадити їх вчиненню або їх припинити.

Законодавство не містить певних конкретних критеріїв добросовісності платника податків. Водночас, слід визнати обґрунтованим застосування на практиці цього підходу, оскільки подібне розмежування платників податків дозволяє індивідуалізувати юридичну відповідальність особи та забезпечити дотримання правопорядку.

На думку суду, у разі надання контролюючим органом доказів, які спростовують дійсність чи повноту даних поданої платником податків податкової звітності, платник податків відповідно до обов`язку кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, повинен довести наявність законних підстав, для врахування задекларованих в податковому обліку даних при визначені суми його податкового обов`язку.

У постанові від 14.02.2020 (адміністративне провадження № К/9901/26975/18) Верховний Суд зробив висновок, що у разі надання контролюючим органом доказів, які спростовують дійсність чи повноту даних поданої платником податків податкової звітності, платник податків відповідно до встановленого частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України обов`язку кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення (крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу), повинен довести, що у нього були встановлені законом підстави для врахування задекларованих в податковому обліку даних при визначені суми податкового зобов`язання.

Як вбачається з матеріалів справи, 04.08.2020 між позивачем (покупець) та ТОВ «Лентенс» (постачальник) було укладено Договір поставки №П-0408-ЛЕЛ (далі Договір), відповідно до пункту 1.1. якого постачальник зобов?язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, поставити (передати у власність) покупцеві олію соняшникову сиру, нерафіновану (далі - товар). Товар поставляється окремими партіями, які визначаються в додатках до цього Договору.

За п. 2.1. Договору ціна цього договору складає суму усіх партій товару, що були поставлені постачальником та прийняті покупцем за видатковими накладними та/або актами приймання-передачі протягом терміну дії цього договору.

Товар, що є предметом цього Договору, постачається партіями згідно відповідного додатку (п. 4.1. Договору).

Кожна окрема партія товару передається від постачальника до покупця за видатковою накладною та/або Актом приймання-передачі (п. 4.3. Договору).

Згідно з п. 9.1. Договору цей договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та діє протягом 1 (одного) календарного року, але в будь-якому разі до моменту виконання сторонами прийнятих на себе за цим договором зобов`язань.

Між сторонами 04.08.2020 було підписано Додаток №1 до Договору поставки №П-0408-ЛЕЛ, яким сторони урегулювали поставку олії соняшникової сирої нерафінованої загальною кількістю 1700,00 тон +/- 10% на загальну вартість 34 006 800 грн., в т.ч. ПДВ 5 667 800,00 грн. За умовами поставки товар постачається на умовах СРТ м. Маріуполь, строк поставки - до 31.08.2020, оплата має бути здійснена протягом 180 (сто вісімдесят) робочих днів.

Також 04.08.2020 між сторонами було підписано Додаток №2 до Договору поставки №П-0408-ЛЕЛ, яким сторони урегулювали поставку олії соняшникової сирої нерафінованої загальною кількісно 450,00 тон +/- 10% па загальну вартість 8 955 900,00 грн., в т.ч. ПДВ 1492650 грн. За умовами поставки товар постачається на умовах ЕXW Україна, Дніпропетровська область, Новомосковський район, с. Знаменівка, вул. Польова, б. 1В., строк поставки до 31.08.2020, оплата має бути здійснена протягом 180 (сто вісімдесят) робочих днів.

Якість товару підтверджується посвідченнями про якість від 10.07.2020 №ЗЛУ-1007-01, від 14.08.2020 №ЗЛ-1408-01, від 09.07.2020 №ЗЛУ-0907-01, від 11.07.2020 №ЗЛУ-1107-01, від 14.07.2020 №ЗЛУ-1107-01, від 15.07.2020 №ЗЛУ-1107-01, від 01.07.2020 №ЗЛН-0107-01, №ЗЛН-0107-02, №ЗЛН-0107-03, №ЗЛН-0107-04, №ЗЛН-0107-05, №ЗЛН-0107-02-06, №ЗЛН-0107-07, №ЗЛН-0107-02-08, №ЗЛН-0107-09, №ЗЛН-0107-10, №ЗЛН-0107-11, №ЗЛН-0107-12, №ЗЛН-0107-13 тощо.

На виконання вказаного Договору сторонами були підписані наступні видаткові накладні: від 10.08.2020 №41 - №99; від 18.08.2020 №137 - №154; від 17.08.2020 №129 - №136; від 14.08.2020 №100 - №128; від 10.08.2020 №8 - №40.

Сума оформлених видаткових накладних становить 42 001 567,20 грн (сорок два мільйони одна тисяча п`ятсот шістдесят сім гривень двадцять копійок).

Розрахунки між ПМП «Лоцмен» та ТОВ «ЛЕНТЕНС» за отриману олію на виконання умов Договору поставки від 04.08.2020 №П-0408-ЛЕЛ проводилась у вересні жовтні 2020 року у безготівковій формі відповідно до платіжних доручень: від 15.09.2020 №13431; від 21.09.2020 №13686; від 24.09.2020 №13855; від 25.09.2020 №13923 - №13925; від 28.09.2020 №13949, від 29.09.2020 №14002; від 30.09.2020 №14086; від 30.09.2020 №14091; від 01.10.2020 №14170; від 01.10.2020 №14198; від 02.10.2020 №14242; від 05.10.2020 №14275; від 06.10.2020 №14311; від 06.10.2020 №14313, №14314; від 07.10.2020 №14365; від 08.10.2020 №14421, №14422; від 12.10.2020 №14486; від 21.10.2020 №14893. Загальна сума проведених операцій становить 42 001 567,20 грн (сорок два мільйони одна тисяча п`ятсот шістдесят сім гривень двадцять копійок).

У зв`язку з виникненням податкового зобов`язання та на виконання приписів податкового законодавства постачальником були сформовані податкові накладні, інформацію про які відображено в Акті перевірки.

З матеріалів справи вбачається, що товари за Договором №П-0408-ЛЕЛ було оприбутковано та відображено на відповідних рахунках у бухгалтерському обліку підприємства, що підтверджується Карткою рахунку 631.

Разом з тим, в рамках господарської діяльності 08.09.2020 між позивачем та ТОВ «Енко-Груп» (комісіонер) було укладено Договір комісії №К-0809-ЕГЛ, відповідно до п. 1.1. якого комісіонер зобов?язується за дорученням Комітента здійснювати від свого імені та за рахунок комітента за обумовлену цим Договором винагороду такі дії: реалізовувати продукцію, що належить комітенту, укладати експортні ЗЕД договори, зберігати та транспортувати товар тощо.

Пунктом 3.6. Договору встановлено, що за послуги, надані за цим Договором, комітент сплачує комісіонеру комісійну винагороду за кожну реалізовану партію товару в розмірі та порядку, що визначається комісіонером у додатках, а також компенсує комісіонеру всі додаткові витрати.

Додатком 1 до Договору комісії від 08.09.2020 комітент доручив комісіонеру продати партію товару на експорт на умовах договору, а саме: олія соняшникова, сира, нерафінована кількістю 450 тон на суму 7 587 000,00 грн. Вказаний комісіонер здійснював як транспортування, так і фактичну реалізацію товару, що підтверджується відомостями, наведеними у акті перевірки.

На підтвердження вказаної господарської операції сторонами підписано 3віт Комісіонера №1 до додатка №1, Додаток 1 до Звіту Комісіонера 1 та інші документи, що підтверджується відомостями, наведеними в Акті перевірки, зокрема товарно-транспортними накладними (том справи 2, аркуші справи 125-156).

Крім того, позивачем до матеріалів справи долучено докази наявності матеріально-технічної бази для виконання перелічених договорів, що підтверджується долученим Балансом та довідкою 1ДФ.

На переконання суду, вказані первинні документи повністю відображають суть та реальність господарських операцій ТОВ «Лоцмен». Наявні у матеріалах справи первинні документи містять необхідні реквізити для надання їм юридичної сили та доказовості, які у своїй сукупності підтверджують факт здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами.

Щодо наявності податкової інформації відносно контрагентів позивача, у тому числі, щодо відсутності трудових ресурсів та основних фондів, що на думку, відповідача, свідчить про нереальність господарських операцій, суд враховує наступне.

Наявність певної податкової інформації, одержаної від інших підрозділів податкового органу чи з інформаційних систем державної податкової служби, що не є юридичним фактом, утворює лише привід і підстави для перевірки такої інформації, може породжувати певні сумніви щодо законності господарських операцій платника податків, однак, не є беззаперечним доказом того факту, що в дійсності не відбувалося отримання (постачання) платником податків товарів (роботи, послуг) по господарським операціям з його контрагентами.

Контролюючим органом, у свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені первинними документами, а також не надано жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в таких документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

Крім того, відповідачем не надано суду жодних доказів на підтвердження фактичної відсутності у контрагентів позивача об`єктивної можливості здійснення господарської діяльності, адже комерційна діяльність не завжди вимагає наявності власних основних засобів, значної кількості персоналу, оскільки наявна можливість укладення договорів оренди, найму тощо, або виконувати посередницькі функції при здійсненні операцій з купівлі продажу товарів (робіт/послуг).

Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 19.03.2021 по справі №460/143/19.

Разом з тим, суд звертає увагу, що порушення певним постачальником товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту/витрат, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків у вигляді позбавлення права на формування валових витрат за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Невиконання контрагентами своїх податкових обов`язків не може бути безумовним свідченням відсутності ділової мети та/або обізнаність платника податків із протиправним характером діяльності його контрагентів та відповідно недостовірності задекларованих даних податкового обліку платника податків.

Виходячи з принципу індивідуального застосування відповідальності за порушення правил оподаткування, негативні наслідки, зокрема, у вигляді позбавлення права на формування платником даних свого податкового обліку, можуть бути застосовані саме до того платника податків, який їх припустився, а не до іншої особи.

Також, суд зазначає, що формування підприємством податкового кредиту не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.

Якщо контрагент не виконав свого зобов`язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо включення сум податку, сплачених ним в ціні придбаних товарів (робіт, послуг), до складу податкового кредиту та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Вищенаведене узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини у справі «Булвес АД проти Болгарії» (заява № 3991/03). Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов`язань зі сплати податку і в результаті сплачувати податок на додану вартість вдруге, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Крім того, рішення ЄСПЛ «Булвес АД проти Болгарії», як на звичну практику країн Європейського Союзу в питанні відповідальності платників податку за податкові делікти посилається на два рішення Суду Європейського союзу: об`єднане рішення (консультативний висновок) Суду ЄС від 12 січня 2006 року в справі Optigen Ltd (C354/03), Fulcrum Electronics Ltd (C355/03) and Bond House Systems Ltd (C484/03) v Commissioners of Customs Ц Excise і об`єднане рішення Суду ЄС від 6 липня 2006 року в справі Axel Kittel v. Belgian State, (C439/04) і Belgian State v. Recolta Recycling (SPRL, C440/04) (ECR 2006, page I0616).

Так, у рішенні Суду ЄС від 12 січня 2006 року зазначається:... право на вирахування податку на додану вартість особою, що має статус платника ПДВ, яка здійснює відповідні операції, не може зачіпатися тією обставиною, що в ланцюгу поставок, в яку входять зазначені операції, попередня або наступна операція будуть пов`язані з шахрайством при сплаті податку на додану вартість, про яку платник податку не знав та не міг знати.

У даному випадку, контролюючим органом не доведено недобросовісність платника податку ТОВ «Лоцмен» у взаємовідносинах з його контрагентами у встановленому законом порядку.

Слід зауважити, що під час проведення господарських операцій платник податків може бути і необізнаним стосовно дійсного стану правосуб`єктності своїх контрагентів і реально отримати від них роботи та послуги, незважаючи на те, що контрагенти можливо і мають наміри щодо порушення податкового законодавства.

Такий висновок узгоджується із позицією колегії суддів Касаційного адміністративного суду Верховного Суду у постанові від 27.03.2018 по справі №816/809/17.

Крім того, висновки про відсутність у контрагентів (по ланцюгу постачання) трудових та матеріально-технічних ресурсів, як і не подання такими контрагентами звітності, контролюючим органом зроблено виключно на підставі аналізу зібраної та опрацьованої узагальненої податкової інформації наявної в базі даних ДПС.

Проте, як вже зазначалось, така податкова інформація носить виключно інформативний характер. Посилання контролюючого органу на таку інформацію, як критерій оцінки реальності господарських операцій, є безпідставними оскільки, фактично будь-які первинні документи платника податків не використовуються та не аналізуються, а отже така інформація не відповідає критерію юридичної значимості, та не є допустимим та достовірним доказом в розумінні процесуального Закону. Крім того, така інформація сама по собі не доводить та не може свідчити про наявність податкових правопорушень на які посилається контролюючий орган.

Така позиція суду відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 19.03.2021 у справі №826/9061/17.

Щодо посилань відповідача на ненадання позивачем документів щодо перевезення отриманих ТМЦ від ТОВ «ЛЕНТЕНС», суд враховує правову позицію Верховного Суду висловлену в постанові від 12.02.2020 у справі № 440/3783/18, відповідно до якої, під час надання оцінки висновкам контролюючого органу про відсутність реального факту поставки за договором, недоліки або відсутність товарно-транспортних накладних не є достатньою підставою для висновку про безтоварний характер операцій з поставки продукції, оскільки мова йде про правильність формування податкового кредиту за взаємовідносинами купівлі-продажу товарно-матеріальних цінностей, а не за взаємовідносинами з перевезення. Паспорти та сертифікати якості також не є документами, що фіксують факти здійснення господарських операцій, тобто не є первинними документами, на підставі яких формуються показники податкової звітності, а відтак, їх відсутність не може однозначно свідчити про відсутність факту поставки товару.

З приводу посилання контролюючого органу на дефектність первинної документації суд звертає увагу, що відповідачем не наведено конкретних порушень під час складання таких документів, які можуть вплинуть на нереальність господарських операцій, адже невиконання податковим органом законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акта індивідуальної дії призводить до його протиправності.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 04.12.2018 у справі № 821/1173/17.

Окремо суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що окремі недоліки в оформленні первинних документів не спростовують здійснення господарських операцій. Незазначення деяких реквізитів у первинних документах не означає їх дефектність, а відсутність деталізації в первинних документах не є підставою для визнання господарських операцій такими, що не мали місця.

Посилання відповідача на те, що ТОВ «ЛЕНТЕНС» є фігурантом кримінального провадження суд до уваги не бере, оскільки до постановлення вироку в межах кримінального провадження така інформація не може вважатися належним доказом в адміністративному судочинстві.

Подібна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2022 у справі №160/3364/19.

Таким чином, зважаючи на відсутність прямих доказів, які свідчать про порушення позивачем та його безпосередніми контрагентами податкової дисципліни та правил ведення господарської діяльності, суд вважає необґрунтованими посилання відповідача на обставини порушення позивачем положень Податкового кодексу України при формуванні податкового кредиту та витрат за операціями поставки послуг за участю ТОВ «ЛЕНТЕНС».

У даному випадку, контролюючим органом не доведено недобросовісність платника податку ТОВ «Лоцмен» у взаємовідносинах з його контрагентами у встановленому законом порядку.

Слід зауважити, що під час проведення господарських операцій платник податків може бути і необізнаним стосовно дійсного стану правосуб`єктності своїх контрагентів і реально отримати від них роботи та послуги, незважаючи на те, що контрагенти можливо і мають наміри щодо порушення податкового законодавства.

Такий висновок узгоджується із позицією колегії суддів Касаційного адміністративного суду Верховного Суду у постанові від 27.03.2018 по справі №816/809/17.

Згідно частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Суд наголошує, що контролюючим органом всупереч вимог статті 77 КАС України не було доведено та надано належних доказів, які б свідчили, що наявні у контрагентів трудові ресурси та матеріально - технічне забезпечення були недостатніми для виконання умов договорів, укладених з позивачем, як не було надано і доказів про наявність встановлених судами фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо неправомірної поведінки контрагента та злагодженості дій між ними.

З урахуванням вищенаведеного, суд вважає протиправним оскаржуване податкове повідомлення-рішення, що є підставою для його скасування.

Вимогами статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

А тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, які містяться в матеріалах справи, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.

Інші доводи сторін не спростовують викладеного та не доводять протилежного.

Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з наявної у матеріалах справи платіжної інструкції, позивачем під час звернення з даним позовом до суду сплачено судовий збір у розмірі 30280,00 грн. Відтак, враховуючи, розмір задоволених позовних вимог позивача, суд присуджує на користь позивача судові витрати у розмірі 30280,00 грн, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

На підставі вище викладеного, керуючись статтями 2, 6-10, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Лоцмен» до Головного управління ДПС у Донецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 29.04.2024 №1434/05-99-07-08/23419138, прийняте Головним управління ДПС у Донецькій області, відповідно до якого було збільшено суму грошового зобов`язання за платежем «податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг)» на суму 5 027 083,75 грн, з яких 4 021 667,00 грн за податковим зобов`язанням, а 1 005 416,75 грн за штрафними (фінансовими) санкціями.

Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Лоцмен» (адреса: 08132, Київська область, місто Вишневе, вулиця Київська, 4, код ЄДРПОУ 23419138) судовий збір у розмірі 30 280,00 грн. (тридцять тисяч двісті вісімдесят гривень) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Донецькій області (адреса: 87515, Донецька область, місто Маріуполь, вулиця Італійська, 59, код ЄДРПОУ 44070187).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Перепелиця А.М.