Постанова

від 02.10.2024 по справі 753/1166/24

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

2 жовтня 2024 року місто Київ

справа № 753/1166/24

провадження №22-ц/824/13458/2024

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача - Шкоріної О.І., суддів - Поливач Л.Д., Стрижеуса А.М., за участю секретаря судового засідання - Височанської Н.В.

сторони:

позивач - ОСОБА_1

відповідач - Центр комплексної реабілітації для осіб з інвалідністю Дарницького району м.Києва

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Дарницького районного суду м.Києва від 9 травня 2024 року, ухвалене у складі судді Лужецької О.Р.,

В С Т А Н О В И В :

У січні 2024 року позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відповідача, в якому просила визнати незаконним та скасувати винесений наказ «Про звільнення ОСОБА_1 » від 8 грудня 2023 року № 113-к, поновивши її на посаді завідувача відділення трудової реабілітації молоді з інвалідністю в Центрі комплексної реабілітації для осіб з інвалідністю Дарницького району міста Києва, стягнути кошти за час вимушеного прогулу з 12 грудня 2023 року по день ухвалення судом рішення про поновлення на роботі.

Позов обґрунтовано тим, що позивачка перебувала з відповідачем у трудових відносинах з 11 січня 2021 року. Центром за підписом директорки Л.Матвєйкіної було видано наказ по особовому складу «Про звільнення ОСОБА_1 » від 8 грудня 2023 року № 113-к, пунктом першим якого передбачалося звільнення позивача з посади завідувача відділення трудової реабілітації молоді з інвалідністю 11 грудня 2023 року у зв`язку з виявленою невідповідністю займаній посаді внаслідок недостатньої кваліфікації, тобто на підставі п.2 ст.40 КЗпП України. Серед підстав видання наказу № 113-к вказано Акт про результати проведення службового розслідування стосовно обставин, що склались у відділенні трудової реабілітації молоді з інвалідністю Дарницького району міста Києва від 30 листопада 2023 року.

Службове розслідування було проведене на підставі наказу з загальних питань «Про проведення службового розслідування» від 15 листопада 2023 року № 35, у зв`язку з невдоволенням працівників і третіх осіб підходами до роботи ОСОБА_3 під час виконання ним обов`язків майстра трудового навчання і практикуючого психолога. Як свідчать службові записки ОСОБА_3 спровокував низку конфліктних ситуацій в роботі Центру восени 2023 року.

Позивачка вважає своє звільнення незаконним, оскільки роботодавець видав наказ про звільнення за п.2 ст.40 КЗпП України без встановлення її невідповідності займаній посаді у встановленому законом порядку. Зокрема, посилається на те, що службове розслідування не відповідає окресленій меті, процедура розслідування носила упереджений та формальний характер; висновки службового розслідування характеризуються неповнотою. У висновках Акту не констатується факт невідповідності позивача займаній посаді та відсутня рекомендація звільнити позивача.

Роботодавцем не доведено виявлення невідповідності позивача. У момент призначення позивача на посаду в 2022 році роботодавець знав про відсутність у позивача освіти та досвіду роботи. Відповідно в подальшому факт відсутності освіти/досвіду не міг стати підставою для звільнення позивача.

Також позивач зазначає про те, що відсутній причинно-наслідковий зв`язок між виявленими недоліками та кваліфікацією позивача. Твердження про нібито невиконання позивачем трудових обов`язків не можуть виправдовувати звільнення на підставі п.2 ст.40 КЗпП України.

Позивач вважає, що справжньою причиною її звільнення могло стати виконання нею на громадських засадах обов`язків голови Ради трудового колективу, нею було направлено звернення педагогічного колективу до т.в.о. голови Дарницької районної в м.Києві державної адміністрації щодо незаконного припинення виплати 25% підвищення до посадових окладів з січня 2022 року.

Рішенням Дарницького районного суду м.Києва від 9 травня 2024 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням, позивачка ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в який просить рішення суду першої інстанції скасувати і ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

В обґрунтування апеляційної скарги посилається на відсутність належних доказів невідповідності займаній посаді та неякісного виконання роботи; здійснення профілактики напруги на робочому місці, зокрема, запобігання конфліктам у колективі відноситься до обов`язків директора Центру з огляду на положення ч.1 ст.158 КЗпП України; твердження про невідповідність кваліфікації не конкретизується з посиланням на те, якої підготовки, професійних знань, навичок або досвіду не вистачало позивачці. Відсутність вищої освіти не могла виправдовувати звільнення, оскільки позивачка здобувала магістерську освіту за спеціальністю «Спеціальна освіта» у 2022-2024 роках, а про відсутність відповідної освіти на момент прийняття на роботу відповідач знав.

Оскільки звільнення у зв`язку з невідповідністю займаній посаді не є різновидом дисциплінарного стягнення, то проведення службового розслідування видається украй сумнівним шляхом доведення законності звільнення на підставі п.2 ст.40 КЗпП України.

Судом проігноровано факти, що свідчать про успішне виконання позивачем роботи. Судом проігноровано те, що позивач неухильно підвищувала кваліфікацію протягом роботи.

Відповідачем, а потім і судом внаслідок неправильного тлумачення норм п.2 ст.40 КЗпП України було помилково ототожнено звільнення на підставі невідповідності займаній посаді зі звільненням у зв`язку з систематичним невиконанням трудових обов`язків, що є окремою підставою звільнення, передбаченого п.3 ст.40 КЗпП України.

У відзиві на апеляційну скаргу представник Центру комплексної реабілітації для осіб з інвалідністю Дарницького району м.Києва просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції як законне і обґрунтоване залишити без змін.

В судовому засіданні ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_5 апеляційну скаргу підтримали і просили її задовольнити.

Представники Центру комплексної реабілітації для осіб з інвалідністю Дарницького району м.Києва Матвєйкіна Л.В. (директор Центру) та Чиркіна С.І. проти доводів апеляційної скарги заперечували і просили рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді Шкоріної О.І., вислухавши пояснення осіб, які з`явилися в судове засідання, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого у справі рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції дійшов наступного.

Судом установлено, що відповідно до Положення про Центр комплексної реабілітації для осіб з інвалідністю Дарницького району міста Києва, Центр - це реабілітаційна установа, цільовим призначенням якої є здійснення комплексу реабілітуючих заходів, спрямованих на створення умов для всебічного розвитку осіб з інвалідністю, які досягли повноліття та/або осіб до 25 років, та/або дітей з інвалідністю, засвоєння ними знань, умінь, навичок, досягнення і збереження їхньої максимальної незалежності, фізичних, розумових, соціальних, професійних здібностей з метою максимальної реалізації особистого потенціалу.

Наказом директора Центру комплексної реабілітації для осіб з інвалідністю Дарницького району міста Києва від 31 грудня 2021 року № 8-к ОСОБА_1 було переведено з посади вихователя по роботі з дітьми-інвалідами на посаду завідувача відділення трудової реабілітації молоді з інвалідністю Центру комплексної реабілітації для осіб з інвалідністю Дарницького району міста Києва з 4 січня 2022 року.

Наказом директора Центру комплексної реабілітації для осіб з інвалідністю Дарницького району міста Києва від 8 грудня 2023 року № 113-к ОСОБА_1 звільнено з посади завідувача відділення трудової реабілітації молоді з інвалідністю з 11 грудня 2023 року у зв`язку з виявленою невідповідністю займаній посаді внаслідок недостатньої кваліфікації ( пункт 2 частини першої статті 40 КЗпП України).

Підстава звільнення: Акт про результати проведення службового розслідування стосовно обставин, що склалися у відділенні трудової реабілітації молоді з інвалідністю Дарницького району м.Києва від 30 листопада 2023 року; повідомлення про переведення на іншу посаду від 5 грудня 2023 року; заява про відмову ОСОБА_1 від переведення на посаду сестри молодшої від 8 грудня 2023 року.

Крім того, судом установлено, що відповідно до наказу Центру комплексної реабілітації для осіб з інвалідністю Дарницького району міста Києва Матвєйкіної Л.В. від 15 листопада 2023 року № 35-з, з метою перевірки або спростування обставин, викладених у зверненні батьків осіб з інвалідністю від 13 листопада 2023 року, службової записки від 13 листопада 2023 року № 10194/167, службової записки від 13 листопада 2023 року № 10194/166, службової записки від 13 листопада 2023 року № 10194/165 про характеристику поведінки на робочому місці майстра трудового навчання ОСОБА_3 у відділенні трудової реабілітації молоді з інвалідністю вирішено провести службове розслідування обставин, що склалися у відділенні трудової реабілітації молоді з інвалідністю.

Згідно протоколу засідання комісії з проведення службового розслідування обставин, що склалися у відділенні трудової реабілітації молоді з інвалідністю Центру від 15 листопада 2023 року № 1/2023 вирішено провести перевірку відділення, перевірити ведення документації відділення та журналу обліку робочого часу.

Відповідно до протоколу засідання комісії з проведення службового розслідування обставин, що склалися у відділенні трудової реабілітації молоді з інвалідністю Центру від 27 листопада 2023 року № 2/2023, було заслухано головного бухгалтера ОСОБА_7 , яка повідомила, що завідувач відділення ОСОБА_1 на неодноразове запитання про причини, обставини виникнення конфліктної ситуації в колективі не повідомляє. Під час перевірки виявлено, що по п`ятницях не надавалися соціальні послуги, що призвело до порушення прав осіб з інвалідністю. Окрім того, особи з інвалідністю знаходилися у відділенні до 14:00, що унеможливлювало повноцінно засвоювати знання та уміння з метою максимальної реалізації особистого потенціалу осіб з інвалідністю. На прохання батьків приділяти більше часу заняттям з соціально-побутової орієнтації відповідала про те, що вони можуть проводити ці заняття самостійно.

Враховуючи вищенаведене, комісія вирішила, що конфліктна ситуація у відділенні склалася за рахунок некомпетентності завідувача відділення ОСОБА_1 .

З Акту про результати проведення службового розслідування стосовно обставин, що склалися у відділенні трудової реабілітації молоді з інвалідністю, від 30 листопада 2023 року вбачається, що в ході службового розслідування виявлено незадовільну організацію роботи відділення. Завідувач відділення посадові обов`язки не виконує, а саме: не складає та не контролює впровадження узгодженого з отримувачем соціальних послуг індивідуального плану надання соціальної послуги; у відділенні не планується робота згідно з потребами отримувачів соціальних послуг та у відповідності до державних стандартів соціальних послуг; не встановлює зв`язки з підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами для надання соціальних послуг; не інформує керівництво про стан обслуговування отримувачів соціальних послуг; не контролює ведення обліку документації. З метою належного функціонування відділу трудової реабілітації Центру та неприпустимості допущення випадків порушень чинного законодавства України рекомендувати директору Центру комплексної реабілітації запропонувати ОСОБА_1 іншу вакантну посаду (п.2 ст.40 КЗпП України).

5 грудня 2023 року ОСОБА_1 запропоновано посаду молодшої сестри у відділенні психолого-педагогічної реабілітації для дітей з інвалідністю

8 грудня 2023 року ОСОБА_1 письмово відмовилася від посади молодшої медичної сестри у відділенні психолого-педагогічної реабілітації для дітей з інвалідністю.

Як убачається з Актів про відмову надання причин не ведення журналу обліку відвідувачів відділення, індивідуальних графіків надання соціальних послуг ОСОБА_1 відмовилася повідомляти про причини не вчинення дій, що виявлені під час перевірки, що було засвідчено підписами заступника директора ОСОБА_8 , інспектора з кадрів ОСОБА_9 , головним бухгалтером ОСОБА_7 .

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із наявності правових підставі для звільнення ОСОБА_1 з підстав виявленої невідповідності займаній посаді, а саме неякісним виконанням робіт, неналежним виконанням трудових обов`язків, що знайшло відображення в акті про результати проведення службового розслідування стосовно обставин, що склалися у відділенні трудової реабілітації від 30 листопада 2023 року. Причому оскільки роботодавець, на момент призначення ОСОБА_1 знав про кваліфікаційні вимоги, що є обов`язковими для виконання цієї роботи і те, що особа займаній посаді не відповідає через відсутність спеціальної освіти, однак свідомо її призначив, факт відсутності документа про освіту не може бути підставою для звільнення ОСОБА_1 за пунктом другим частини першої статті 40 КЗпП України.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Право особи на працю є одним із фундаментальних прав людини, яке закріплене міжнародно-правовими актами і визнане усіма державами світу.

У статті 23 Загальної декларації прав людини встановлено, що кожна людина має право на працю, на вільний вибір роботи, на справедливі і сприятливі умови праці та на захист від безробіття.

Згідно зі статтею 6 Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права держави, які беруть участь у цьому Пакті визнають право на працю, що включає право кожної людини дістати можливість заробляти собі на життя працею, яку вона вільно обирає або на яку вона вільно погоджується, і зроблять належні кроки до забезпечення цього права.

У законодавстві України право кожного на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яка вільно обирається або на яку вільно погоджується особа, гарантоване статтю 43 Конституції України, КЗпП України, іншими нормативно-правовими актами, які регулюють правовідносини у сфері захисту трудових прав.

У частині 6 статті 43 Конституції України передбачено, що громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Аналогічна гарантія закріплена у статті 5-1 КЗпП України, згідно з якою держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України, правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Підстави розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу, зазначені у статті 40 КЗпП України.

Згідно п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом, зокрема, у випадку виявлення невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров`я, які перешкоджають продовженню даної роботи.

У частині другій даної статті вказано, що звільнення з цієї підстави допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Суд може визнати правильним припинення трудового договору на підставі п.2 ч.1 ст.40 КЗпП України у тому разі, якщо встановить, що звільнення проведено на підставі фактичних даних, які підтверджують, що внаслідок недостатньої кваліфікації працівник не може належно виконувати покладені на нього трудові обов`язки чи їх виконання небезпечне для членів трудового колективу чи громадян, яких він обслуговує, і неможливо перевести, за його згодою, на іншу роботу.

Невідповідність займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації може бути визнана за результатами атестації працівника. Висновок атестаційної комісії про кваліфікацію працівника є одним із доказів його відповідності займаній посаді чи виконуваній роботі і підлягає перевірці та оцінці у сукупності з іншими доказами.

Неякісне виконання роботи або неналежне виконання функціональних обов`язків можуть вважатися виявленою невідповідністю займаній посаді тільки у разі, якщо вони викликані неостатньою кваліфікацією та за відсутності вини працівника в неналежному виконанні посадових обов`язків.

Також варто враховувати, що у разі, якщо працівник був прийнятий на роботу без наявності документа про освіту, передбаченого кваліфікаційними вимогами, він не може бути звільнений з роботи через відсутність такого документа на підставі п.2 ч.1 ст.40 КЗпП України, тому що роботодавцю про цю невідповідність було відомо і раніше - при прийнятті працівника на роботу.

Судом першої інстанції встановлено, що роботодавець, на момент призначення ОСОБА_1 на посаду завідувача відділення трудової реабілітації молоді з інвалідністю, знав про кваліфікаційні вимоги, що є обов`язковими для виконання цієї роботи і те, що ОСОБА_1 займаній посаді не відповідає через відсутність спеціальної освіти, однак свідомо її призначив. відсутність спеціальної освіти. Відтак, суд першої інстанції дійшов висновку, що факт відсутності у ОСОБА_1 відсутності документа про освіту не може бути підставою для звільнення ОСОБА_1 за п.2 ч.1 ст.40 КЗпП України.

Разом з тим, встановивши, що ОСОБА_1 не відповідає займаній посаді завідувача відділення трудової реабілітації молоді з інвалідністю, а саме позивачка неякісно виконує роботу, неналежно виконує покладені на неї трудові обов`язки, внаслідок чого в колективі склались конфлікти між працівниками, що знайшло відображення в акті про результати проведення службового розслідування стосовно обставин, що склалися у відділенні трудової реабілітації від 30 листопада 2023 року, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що у роботодавця були наявні підстави для звільнення ОСОБА_1 на підставі п.2 ч.1 ст.40 КЗпП України. Відповідач, встановивши, що позивач внаслідок недостатньої кваліфікації не може належно виконувати покладені на неї обов`язки і не можливо її перевести за її згодою, на іншу роботу, з дотриманням встановленої законодавством процедури звільнив ОСОБА_1 з посади завідувача відділення .

Доводи апеляційної скарги в тій частині, що звільнення ОСОБА_1 відбулось без достатньої правової підстави, зокрема, відсутній висновок атестаційної комісії, не можуть бути прийняті в якості підстав для скасування оскаржуваного рішення, оскільки висновок атестаційної комісії про кваліфікацію працівника не є єдиним доказом його відповідності займаній посаді чи виконуваній роботі, і не може бути визнаний єдиною підставою для звільнення працівника на підставі п.2 ч.1 ст.40 КЗпП України.

Натомість, в даному випадку невідповідність ОСОБА_1 виконуваній роботі підтверджується протоколом № 2/23 засідання комісії з проведення службового розслідування обставин, що склалися у відділенні трудової реабілітації молоді з інвалідністю Центру комплексної реабілітації для осіб з інвалідністю Дарницького району міста Києва від 27 листопада 2023 року, відповідно до якого комісія дійшла висновку, що конфліктна ситуація у відділенні склалась за рахунок некомпетентності та відсутності досвіду роботи в колективах завідувачки відділення ОСОБА_1 . Було рекомендовано директору Центру комплексної реабілітації запропонувати ОСОБА_1 іншу посаду, у разі відмови від запропонованої посади, запропоновано звільнити ОСОБА_1 із займаної посади ( а.с.94-97).

Крім того, як убачається зі змісту Акту про результати проведення службового розслідування стосовно обставин, що склалися у відділенні трудової реабілітації молоді з інвалідністю Дарницького району м.Києва, метою проведення службового розслідування були: з`ясування обставин та причин конфлікту між працівниками, що склались у відділенні трудової реабілітації молоді з інвалідністю; перевірка роботи відділення трудової реабілітації. В ході проведення перевірки комісією встановлено, що внаслідок не відповідної кваліфікації завідувача відділення у відділенні трудової реабілітації з інвалідністю Дарницького району міста Києва склались конфлікти між працівниками. Причини конфліктів завідувач відділення пояснити відмовилась.

Серед підстав призначення перевірки у відділенні Центру, яким керувала ОСОБА_1 , стали звернення батьків осіб з інвалідністю від 13 листопада 2023 року, службові записки працівників відділення.

Крім того, факт невідповідності ОСОБА_1 займаній посаді підтвердили допитані судом першої інстанції свідки ОСОБА_8 (заступник директора Центру), ОСОБА_10 та ОСОБА_11 (працівники відділення), ОСОБА_12 (мати відвідувача відділення), які показали, що ситуація в колективі була нездорова, в колективі виникали конфлікти, соціальні послуги відвідувачам - молоді з інвалідністю надавались неякісно, індивідуальні плани надання послуг не складались, з боку керівника відділення ОСОБА_1 ніяких дій, направлених на уникнення конфліктів, гармонійний розвиток відділення, залучення нових відвідувачів, не було.

Таким чином, встановивши дані обставини, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що звільнення ОСОБА_1 проведено на підставі фактичних даних, які підтверджують, що внаслідок недостатньої кваліфікації ОСОБА_1 не може належно виконувати покладені на неї обов`язки, відповідно припинення з нею трудового договору на підставі п.2 ст.40 КЗпП України є правильним.

Саме на завідувача відділення за посадовою інструкцією покладено планування роботи відділення згідно з потребами отримувачів соціальних послуг та у відповідності до державних стандартів соціальних послуг; встановлення графіків щодо встановлення періодичності й термінів надання послуг соціальним працівником і соціальним робітником, інформування керівництва про стан обслуговування отримувачів соціальних послуг, контролювання ведення обліку документації.

Доводи апеляційної скарги в тій частині, що судом першої інстанції проігноровано факти, що свідчать про успішне виконання позивачем роботи, що підтверджується подяками голови Дарницької районної в м.Києві державної адміністрації, директорки Центру комплексної реабілітації для осіб з інвалідністю Дарницького району м.Києва, то такі подяки датовані 2 листопада 2021 роком, коли ОСОБА_1 не обіймала посаду завідувача відділення, та 2022 роком, а факти невідповідності ОСОБА_1 займаній посаді та виконуваній роботі були виявлені в 2023 році, що і стало підставою для звільнення. Відповідно суд першої інстанції правильно такі подяки не взяв до уваги.

Доводи апеляційної скарги в тій частині, що суд першої інстанції не звернув уваги на те, що відсутність вищої освіти виправдовувати звільнення, оскільки позивачка здобувала магістерську освіту за спеціальністю «Спеціальна освіта» у 2022-2024 роках, а про відсутність відповідної освіти на момент прийняття на роботу позивачку відповідач знав, не можуть бути прийняті в якості підстав для скасування оскаржуваного рішення, оскільки ОСОБА_1 була звільнена з роботи не через відсутність документа про освіту, про що і зазначив у своїх висновках суд першої інстанції.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не впливають на їх правильність, а фактично зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції.

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим, судом додержано вимоги матеріального та процесуального права, а тому це рішення відповідно до статті 375 ЦПК України необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Дарницького районного суду м.Києва від 9 травня 2024 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Постанова складена 9 жовтня 2024 року.

Суддя-доповідач: О.І. Шкоріна

Судді: Л.Д. Поливач

А.М. Стрижеус