Ухвала

від 06.12.2024 по справі 753/1166/24

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

У х в а л а

6 грудня 2024 року

м. Київ

Справа № 753/1166/24

Провадження № 61-15066ск24

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду - судді-доповідача Гудими Д. А., суддів Краснощокова Є. В., Пархоменка П. І. - розглянув питання щодо відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 (далі -- скаржниця)

на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 9 травня 2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 2 жовтня 2024 року

у справі за позовом скаржниці до Центру комплексної реабілітації для осіб з інвалідністю Дарницького району міста Києва про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу і

в с т а н о в и в:

1. У січні 2024 року скаржниця звернулася до суду з позовом, у якому просила: (1) визнати незаконним і скасувати наказ від 8 грудня 2023 року № 113-к «Про звільнення ОСОБА_1 », (2) поновити скаржницю на посаді завідувача відділення трудової реабілітації молоді з інвалідністю Центру комплексної реабілітації для осіб з інвалідністю Дарницького району міста Києва та (3) стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу.

2. 6 лютого 2024 року Дарницький районний суд міста Києва постановив ухвалу, згідно з якою визнав справу малозначною, відкрив провадження у справі та вирішив її розглядати у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін до приміщення цього суду.

3. 9 травня 2024 року цей суд ухвалив рішення про відмову в задоволенні позову.

4. 2 жовтня 2024 року Київський апеляційний суд прийняв постанову, згідно з якою залишив без змін рішення суду першої інстанції.

5. 8 листопада 2024 року скаржниця подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просила скасувати рішення та постанову судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.

6. Верховний Суд вважає, що підстав для відкриття касаційного провадження немає.

6.1. Суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню (пункт 1 частини другої статті 394 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України)).

6.2. Не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: (а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; (б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; (в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; (г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково (пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК України).

6.3. Конституційний Суд України у рішенні від 22 листопада 2023 року № 10-р(ІІ)/2023 у справі щодо гарантування права на судовий захист у малозначних спорах визнав таким, що відповідає Конституції України (є конституційним), пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.

6.4. Для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи незначної складності,визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (пункт 2 частини шостої статті 19 ЦПК України).

6.5. Спір стосується трудових відносин. Суд першої інстанції визнав справу малозначною, відкрив у ній провадження та вирішив розглядати її у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

6.6. Скаржниця у касаційній скарзі зазначила, що остання стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, справа становить значний суспільний інтерес і має виняткове значення скаржниці. Обґрунтувала так:

- питання про захист прав працівників у разі проведення службового розслідування має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики про розмежування підстав звільнення, коли в діяннях працівників є ознаки дисциплінарних проступків;

- у засобах масової інформації та соціальних мережах є публікація про цю справу з назвою «Принижують та урізають зарплатню. Співробітниці інклюзивного центру в Києві заявили про мобінг» (https://socportal.info/ua/news/prinizhuiut-ta-urizaiut-zarplatniu-spivrobitnitci-inkliuzivnogo-tcentru-v-kievi-zayavili-pro-mobing/);

- право на працю є фундаментальним правом людини, від реалізації якого напряму залежить добробут скаржниці у період воєнного стану.

6.7. Верховний Суд вважає, що скаржниця не обґрунтувала фундаментальність питання права у цій справі для формування єдиної правозастосовної практики. Можливий вплив бажаного для скаржниці висновку щодо застосування норм права на саму скаржницю не підтверджує такий фундаментальний характер.

6.8. Вона також не продемонструвала інтерес з боку суспільства до розгляду та вирішення справи № 753/1166/24, як і те, що цей інтерес є значним. У публікації, яку зазначала скаржниця, є згадка про мобінг, проведення службового розслідування щодо неї й «урізання» заробітної плати. Однак за змістом оскаржених судових рішень у справі № 753/1166/24 остання за предметом не стосується такого «урізання» й мобінгу. Зв`язок цих рішень із твердженнями з публікації скаржниця не продемонструвала.

6.9. Крім того, фундаментальність права на працю не підтверджує залежність від вирішення справи добробуту скаржниці під час воєнного стану. Вона не подала підтверджень такої залежності. У касаційній скарзі відсутні будь-які дані про майновий стан скаржниці, щоби суд міг оцінити вплив на її добробут вирішення конкретної справи. З огляду на вказане доводи щодо виняткового значення справи для скаржниці не можна вважати належно обґрунтованими.

6.10. З огляду на зазначене потребу в касаційному перегляді судових рішень саме у цій справі скаржниця належно не мотивувала. Інакше кажучи, відсутнє обґрунтування того, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, справа становить значний суспільний інтерес і має для скаржниці виняткове значення. Наявність інших випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за яких судові рішення у малозначних справах можливо оскаржити у касаційному порядку, скаржниця не мотивувала. Тому у відкритті касаційного провадження слід відмовити.

7. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права (частина четверта статті 10 ЦПК України).

7.1. Пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на справедливий розгляд його справи судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо прав та обов`язків цивільного характеру.

7.2. Згідно з практикою ЄСПЛ право доступу до суду є невід`ємною складовою права на суд, гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції (див. mutatis mutandis рішення від 21 лютого 1975 року у справі «Ґолдер проти Сполученого Королівства» (Golder v. the United Kingdom), заява № 4451/70, § 36).

7.3. «Право на суд» не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду потребує регулювання з боку держави. Гарантуючи сторонам право доступу до суду для визначення їхніх «цивільних прав та обов`язків», пункт 1 статті 6 Конвенції залишає державі вільний вибір засобів, що використовуватимуться для досягнення цієї мети (див. mutatis mutandis рішення від 16 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі» (Kreuz v. Poland), заява № 28249/95, § 53).

7.4. Застосовані державою обмеження не можуть применшувати право доступу до суду настільки, щоби порушувати саму сутність цього права. Крім того, обмеження права доступу до суду не є сумісним із пунктом 1 статті 6 Конвенції, якщо не переслідує легітимну мету і якщо відсутнє «пропорційне співвідношення між використаними засобами та переслідуваною метою» (див. mutatis mutandis рішення від 28 травня 1985 року у справі «Ашинґдейн проти Сполученого Королівства» (Ashingdane v. the United Kingdom), заява № 8225/78, § 57; рішення від 21 вересня 1994 року у справі «Файєд проти Сполученого Королівства» (Fayed v. the United Kingdom), заява № 17101/90, § 65).

7.5. Скаржниця отримала доступ до судів першої й апеляційної інстанцій і мала можливість навести аргументи та докази на користь її позовних вимог. Право касаційного оскарження згідно з процесуальним законом обмежене. Це обмеження спрямоване на забезпечення виконання Верховним Судом завдання із забезпечення сталості та єдності судової практики у порядку та спосіб, визначені таким законом (частина перша статті 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»). Зазначена мета є легітимною.

7.6. Оскаржені судові рішення за загальним правилом у касаційному порядку переглянути не можна. Передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України випадків немає. За наведених умов обмеження на подання касаційної скарги є пропорційними вказаній легітимній меті та не порушують сутність права скаржниці на доступ до суду.

Керуючись статтями 19, 260, 261, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд

у х в а л и в :

1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 9 травня 2024 рокута постанову Київського апеляційного суду від 2 жовтня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Центру комплексної реабілітації для осіб з інвалідністю Дарницького району міста Києва про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

2. Копію ухвали надіслати особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.

Судді Д. А. Гудима Є. В. Краснощоков П. І. Пархоменко