Постанова

від 10.10.2024 по справі 420/23550/23

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 жовтня 2024 року

м. Київ

справа № 420/23550/23

адміністративне провадження № К/990/42685/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Мартинюк Н.М.,

суддів: Жука А.В., Мельник-Томенко Ж.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження у суді касаційної інстанції адміністративну справу №420/23550/23

за позовом ІНФОРМАЦІЯ_1

до ОСОБА_1

про стягнення витрат, пов`язаних з утриманням у вищому навчальному закладі

за касаційною скаргою ІНФОРМАЦІЯ_1

на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2023 року (головуючий суддя: Свида Л.І.)

і постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 5 грудня 2023 року (головуюча суддя: Лук`янчук О.В., судді: Бітова А.І., Ступакова І.Г.)

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2023 року ІНФОРМАЦІЯ_1 пред`явила позов до ОСОБА_1 про стягнення витрат, пов`язаних з утриманням у вищому навчальному закладі, у розмірі: 18665,35 грн.

На обґрунтування позову зазначала, що на підставі наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 20 липня 2018 року №374 ОСОБА_1 був зарахований курсантом на перший курс навчання до ІНФОРМАЦІЯ_1 та на підставі наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 20 липня 2018 року №49-РС призначено на посаду курсанта.

20 липня 2018 року року між Міністерством оборони України в особі начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 та курсантом ОСОБА_1 був укладений контракт на час навчання до присвоєння військового звання «лейтенант».

Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 27 серпня 2018 року ОСОБА_1 призначено на посаду курсанта першого курсу навчання та з 27 серпня 2018 року зараховано на всі види забезпечення за курсантськими нормами.

Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 2 листопада 2018 року №81-РС ОСОБА_1 відраховано з навчання у ІНФОРМАЦІЯ_1 та виключено зі списків особового складу академії та зі всіх видів забезпечення.

Згідно із довідкою-розрахунком ІНФОРМАЦІЯ_1 від 2 листопада 2018 року №1/55/1318 загальний розмір витрат, повязаних з утриманням ОСОБА_1 , становить 18665,35 грн. Такий розмір заборгованість складає на 7 серпня 2023 року.

7 серпня 2023 року ІНФОРМАЦІЯ_1 направила ОСОБА_1 вимогу-пропозицію від 7 серпня 2023 року №26/1/57, у якій просила протягом 10 днів з моменту отримання цієї вимоги сплатити суму заборгованості на користь ІНФОРМАЦІЯ_1, а саме витрат, пов`язаних з утриманням у вищому навчальному закладі, у розмірі: 18665,35 грн, та за відсутності можливості єдиноразової сплати зазначеної суми протягом 10 днів з моменту отримання даної вимоги звернутися до ІНФОРМАЦІЯ_1 з письмовою заявою про відстрочку чи розстрочку сплати вказаної суми, повідомивши розмір можливих щомісячних платежів.

Невідшкодуванням витрат у добровільному порядку слугувало підставою для звернення позивача до суду.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Одеський окружний адміністративний суд ухвалою від 12 вересня 2023 року залишив позовну заяву без руху для надання позивачем заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду із зазначенням поважності причин пропуску звернення до суду та надання доказів, на підтвердження їхньої поважності; сплати судового збору. Водночас суд надав позивачу десять днів для усунення недоліків.

На виконання цієї ухвали позивач подав заяву про сплату судового збору та поновлення строку звернення до суду. Позивач зазначив, що через відмову ОСОБА_1 погасити заборгованість за вимогою від 7 серпня 2023 року академія має право звернутися до суду задля стягнення коштів.

Ухвалою від 12 жовтня 2023 року Одеський окружний адміністративний суд визнав неповажними обставини, зазначені позивачем у заяві про поновлення строку звернення до суду, та повернув позовну заяву.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що ОСОБА_1 ознайомився із розрахунком 2 листопада 2018 року та зобов`язався добровільно відшкодувати витрати на утримання в академії (з розрахунком згоден), відтак відлік строку звернення до суду із цим позовом розпочався через 15 днів після видання наказу від 2 листопада 2018 року №81-РС та сплинув 18 грудня 2018 року. Отже, позов подано із суттєвим пропущенням строку на звернення до суду і не встановлено поважних причин, які об`єктивно перешкоджали позивачу реалізувати своє право на судовий захист.

Також суд першої інстанції зазначив, що формування ІНФОРМАЦІЯ_1 вимоги-пропозиції від 7 серпня 2023 року через п`ять років після відрахування курсанта та невиконання останнім обов`язку добровільного відшкодування витрат на навчання, взятого ним шляхом підписання довідки-розрахунку від 2 листопада 2018 року, не утворює підстави для перебігу строку на звернення до суду із цими вимогами.

Цю ухвалу ІНФОРМАЦІЯ_1 оскаржила в апеляційному порядку.

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 5 грудня 2023 року апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 залишено без задоволення, ухвалу суду першої інстанції залишено без змін.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відлік строку звернення до суду із цим позовом розпочався після видання наказу від 2 листопада 2018 року №81-РС та сплинув через місяць після указаної дати. Однак цей позов ІНФОРМАЦІЯ_1 подала лише 7 вересня 2023 року по спливу 5 років. Відтак, апеляційний суд погодився із висновками суду першої інстанції про те, що позов подано із суттєвим (тривалим - 5 років) пропущенням строку на звернення до суду, встановленого частиною п`ятою статті 122 КАС України, і матеріали справи не містять доказів в обґрунтування поважності причин, які об`єктивно перешкоджали позивачу реалізувати своє право на судовий захист.

Короткий зміст касаційної скарги та відзиву

ІНФОРМАЦІЯ_1 просить Верховний Суд скасувати ухвалу й постанову судів попередніх інстанцій та передати справу до суду першої інстанції для відкриття провадження та розгляду по суті.

Скаржник стверджує, що суди першої й апеляційної інстанції неправильно застосували норми матеріального й процесуального права та не врахували висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 6 квітня 2023 року у справі №400/4280/20, згідно яких саме із фактично відмовою курсанта добровільно відшкодувати витрати на його утримання у вищому навчальному закладі законодавцем пов`язано можливість звернення суб`єкта владних повноважень до суду.

Ухвалою Верховного Суду від 9 січня 2024 року відкрито касаційне провадження.

ОСОБА_1 відзиву на касаційну скаргу не подав, копія ухвали про відкриття провадження двічі надсилалася йому на адресу, зазначену у позовній заяві та касаційній скарзі.

Відповідно до частини четвертої статті 304 КАС України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Позиція Верховного Суду

Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги позивача та виходячи з меж касаційного перегляду, визначених у статті 341 КАС України, дійшов таких висновків.

Предметом позову є стягнення з ОСОБА_1 витрат, пов`язаних з його утриманням у вищому навчальному закладі, у сумі: 18665,35 грн.

Такі витрати, у разі відмови від добровільного їх відшкодування, здійснюється у судовому порядку.

Так, курсанти в разі дострокового розірвання контракту через небажання продовжувати навчання або через недисциплінованість, систематичне невиконання умов контракту військовослужбовцем, невиконання освітньої програми (індивідуального навчального плану - за його наявності) та в разі відмови від подальшого проходження військової служби на посадах осіб офіцерського складу після закінчення закладу вищої освіти, а також особи офіцерського складу, які звільняються з військової служби протягом п`яти років (десяти років - для осіб офіцерського складу, які оволоділи спеціальностями льотного складу авіації) після закінчення вищого військового навчального закладу або військового навчального підрозділу закладу вищої освіти відповідно до підпунктів "д", "е", "є", "з", "и" пункту 1 та підпунктів "д", "е", "є", "ж", "з" пункту 2 частини п`ятої статті 26 цього Закону, відшкодовують Міністерству оборони України та іншим центральним органам виконавчої влади, яким підпорядковані ці заклади освіти, витрати, пов`язані з їх утриманням у закладі вищої освіти, відповідно до порядку і умов, встановлених Кабінетом Міністрів України. У разі відмови від добровільного відшкодування витрат таке відшкодування здійснюється у судовому порядку (частина десята статті 25 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу»).

Механізм відшкодування курсантами в разі дострокового розірвання контракту через небажання продовжувати навчання або через недисциплінованість, систематичне невиконання умов контракту військовослужбовцем, невиконання освітньої програми (індивідуального навчального плану за його наявності) та в разі відмови від подальшого проходження військової служби на посадах осіб офіцерського складу після закінчення закладу вищої освіти, а також особами офіцерського складу, які звільняються з військової служби протягом п`яти років (десяти років - для осіб офіцерського складу, які оволоділи спеціальностями льотного складу авіації) після закінчення вищого військового навчального закладу або військового навчального підрозділу закладу вищої освіти (далі - заклади вищої освіти) відповідно до підпунктів "д","е","є", "з","и" пункту 1 та підпунктів "д", "е", "є", "ж", "з" пункту 2 частини п`ятої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", витрат, пов`язаних з їх утриманням у закладі вищої освіти, визначає Порядок відшкодування курсантами та особами офіцерського складу витрат, пов`язаних з їх утриманням у закладах вищої освіти, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12 липня 2006 року №964 (далі також - «Порядок №964»).

Згідно з пунктами 3, 5, 6 Порядку №964, відшкодування здійснюється у розмірі фактичних витрат, пов`язаних, з: грошовим, продовольчим, речовим, медичним забезпеченням; перевезенням до місця проведення щорічної основної та канікулярної відпустки та у зворотному напрямку; оплатою комунальних послуг і вартості спожитих енергоносіїв. Порядок розрахунку витрат установлюється Міноборони разом з Мінфіном, МВС, Адміністрацією Держприкордонслужби, Управлінням державної охорони, СБУ, Службою зовнішньої розвідки, Держспецтрансслужбою.

Витрати відшкодовуються у повному розмірі, зокрема: курсантами, які вислужили встановлений законодавством строк строкової військової служби до вступу у вищий навчальний заклад, курсантами жіночої статі - за весь період навчання; курсантами, які навчалися понад встановлений законодавством строк строкової військової служби, - за період навчання, що перевищує цей строк.

За пунктом 7 Порядку №964 у разі відмови курсанта або особи офіцерського складу добровільно відшкодувати витрати стягнення їх сум здійснюється у судовому порядку.

Ключовими у цій справі є питання дотримання ІНФОРМАЦІЯ_1 строку звернення до суду про стягнення зі ОСОБА_1 витрат, пов`язаних з його утриманням у вищому навчальному закладі.

Згідно з частиною першою статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Положеннями частини другої статті 122 КАС України встановлено різні строки звернення до адміністративного суду для суб`єктів владних повноважень та для інших осіб.

За частиною п`ятою статті 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників цих відносин у випадку, якщо вони стали спірними, а також однією із гарантій дотримання у суспільних відносинах принципу правової визначеності, як складової принципу верховенства права. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними та після завершення таких строків, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи.

Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду встановлені статтею 123 КАС України.

Згідно статтею 123 КАС України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Верховний Суд наголошував на тому, що спори стосовно проходження публічної служби охоплюють спори, які виникають з моменту прийняття особи на посаду і до її звільнення, зокрема й питання відповідальності за невиконання договору підготовки фахівця, що зумовлює відшкодування фактичних витрат, пов`язаних з утриманням у навчальному закладі, навіть якщо подання відповідного позову про відшкодування витрат відбувається після її звільнення з публічної служби (постанова Великої Палати Верховного Суду у справі №804/285/16 від 12 грудня 2018 року).

Отже, до спорів про стягнення витрат, пов`язаних з утриманням у вищому навчальному закладі підлягають застосуванню приписи частини п`ятої статті 122 КАС України, тобто у цьому випадку підлягає застосуванню місячний строк звернення до суду (постанова Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 20 листопада 2020 року у справі №160/11957/19).

Разом із тим, Верховний Суд неодноразово, акцентував увагу на тому, що право на звернення до суду у позивача (вищого навчального закладу) у цій категорії справ може виникнути лише у випадку відмови відповідача добровільно відшкодувати витрати та може бути реалізоване протягом одного місяця з дня такої відмови.

Аналогічний підхід до правозастосування указаних норм при вирішенні подібних за змістом правовідносин застосовано Верховним Судом у постановах від 30 вересня 2019 року у справі №340/685/19, від 10 жовтня 2019 року у справі №140/721/19, від 28 травня 2021 року у справі №320/7233/19, від 23 березня 2023 року у справі №420/24331/21, від 6 квітня 2023 року у справі №400/4280/20, від 11 травня 2023 року у справі №400/4281/20.

Тобто саме із відмовою відповідача добровільно відшкодувати витрати на його утримання у вищому навчальному закладі законодавець пов`язує можливість звернення навчального закладу з позовом про стягнення такого відшкодування у судовому порядку.

Вирішуючи питання обчислення строків звернення до суду із позовною заявою про стягнення витрат, пов`язаних з утриманням у вищому навчальному закладі, Верховний Суд у справах №560/1389/20 (постанова від 21 січня 2021 року), №420/9694/20 (постанова від 21 грудня 2021 року), дійшов висновку, що строк звернення до суду з позовом про проходження публічної служби необхідно обчислювати з наступного дня після закінчення строку для добровільного відшкодування витрат.

У цій справі суди попередніх інстанцій встановили, що наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 20 липня 2018 року №374 ОСОБА_1 зараховано курсантом на перший курс навчання до ІНФОРМАЦІЯ_1 та наказом від 20 липня 2018 року №49-РС призначено на посаду курсанта. На підставі наказу від 27 серпня 2018 року №178 зараховано на всі види забезпечення за курсантськими нормами.

Також суди установили, що наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 2 листопада 2018 року №81-РС ОСОБА_1 відраховано з числа курсантів ІНФОРМАЦІЯ_1 у зв`язку із розірванням контракту через небажання продовжувати навчання, розірвано контракт про проходження військової служби (навчання).

Згідно з довідкою-розрахунком витрат, пов`язаних з утриманням у навчальному закладі №1/55/1318 від 2 листопада 2018 року, складеною ІНФОРМАЦІЯ_1, загальний розмір витрат, пов`язаних з утриманням ОСОБА_1 , становить 18665,35 грн.

2 листопада 2018 року ОСОБА_1 ознайомився й погодився з цим розрахунком та зобов`язувався добровільно відшкодувати витрати на утримання в академії.

Водночас у цій довідці-розрахунку витрат не визначено строк відшкодування (дата не вказана).

Після отримання рапорту ОСОБА_1 про небажання продовжувати навчання ІНФОРМАЦІЯ_1 повинна була здійснити розрахунок витрат, пов`язаних з утриманням його в академії, відобразити узагальнену суму відшкодування у наказі про звільнення, а також надати останньому час на добровільне відшкодування таких витрат. І лише, у разі відмови ОСОБА_1 здійснити таке відшкодування у добровільному порядку, з наступного дня після спливу визначеного позивачем строку добровільного відшкодування, він міг набути право звернутися до суду з відповідним позовом.

Поруч із цим, ураховуючи, що ІНФОРМАЦІЯ_1 не вказано, який саме строк наданий ОСОБА_1 для погашення заборгованості, то фактично останній не був обізнаний про терміни, протягом яких він має добровільно сплатити витрати, пов`язані з його утриманням в академії.

Отже, під час прийняття наказу (2 листопада 2018 року) ОСОБА_1 повідомлено про необхідність відшкодування суми витрат на його навчання та її розміру - 18665,35 грн.

Однак позов до Одеського окружного адміністративного суду було подано ІНФОРМАЦІЯ_1 через «Електронний кабінет» в ЄСІТС 6 вересня 2023 року (через 5 років).

Суди першої та апеляційної інстанції дійшли обґрунтованого висновку про те, що позов подано із суттєвим (тривалим - 5 років) пропущенням строку на звернення до суду, встановленого частиною п`ятою статті 122 КАС України, і матеріали справи не містять доказів в обґрунтування поважності причин, які об`єктивно перешкоджали позивачу реалізувати своє право на судовий захист.

У цій справі початок перебігу строку не може бути пов`язаний з відмовою відповідача добровільно відшкодувати витрати, оскільки позивач не визначив такого терміну.

Водночас, за встановлених судами обставин, позивач протягом п`яти років був обізнаний про невиконання відповідачем вимоги про відшкодування витрат на навчання. Про вказане також свідчить повторне направлення вимоги-пропозиції про відшкодування витрат, пов`язаних з утриманням курсанта у ВНЗ від 7 серпня 2023 року №26/1/57.

Невстановлення ІНФОРМАЦІЯ_1 у позасудовій вимозі-попереджені будь-якого строку, свідчить про пасивну поведінку суб`єкта владних повноважень у здійснені захисту прав, невжиття ним активних дій для дотримання місячного строку звернення, передбаченого частиною п`ятою статті 122 КАС України, що обраховується з моменту закінчення терміну добровільного виконання (що мало ним усвідомлюватися).

Позивачем не надано доказів та не наведено обставин, які б підтверджували наявність об`єктивно непереборних, незалежних від волевиявлення особи та пов`язаних з дійсними істотними перешкодами чи труднощами причин для своєчасного звернення до суду з позовом.

Реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежала виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності відповідача. Позивач, необґрунтовано недотримуючись такого порядку, позбавив себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду, нереалізація цього права зумовлена його власною пасивною поведінкою.

Повторне направлення вимоги через п`ять років від повідомлення вперше про необхідність сплати коштів не поновлює строк добровільного виконання (відшкодування відповідачем витрат), є штучним створенням позивачем підстави для нового обрахунку місячного строку звернення до суду.

Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 15 серпня 2024 року у справі №160/20365/23, від 11 квітня 2023 року у справі №420/20386/23, правовідносини у яких є подібними до цієї справи.

За таких обставин і міркувань Верховний Суд вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про відсутність поважних причин пропуску ІНФОРМАЦІЯ_1 строку звернення до суду.

Зважаючи на те, що позивач без поважних причин пропустив строк звернення до суду й відсутні підстави для поновлення цього строку, то суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов законного й обґрунтованого висновку про наявність підстав для повернення позовної заяви.

Оцінюючи доводи касаційної скарги щодо необхідності врахування висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 6 квітня 2023 року у справі №400/4280/20, колегія суддів зауважує, що у кожних окремих правовідносинах результат вирішення справи залежить від фактичних обставин справи, оцінки судами доказів або відсутності певних доказів.

Водночас неврахування висновку Верховного Суду щодо застосування норми права, зокрема, має місце тоді, коли суди попередніх інстанцій, посилаючись на норму права, застосували її інакше (не так, в іншій спосіб витлумачили тощо), ніж це зробив Верховний Суд в іншій справі, яка є подібною до справи, що розглядається Судом.

Із судових рішень у справі №400/4280/20 вбачається, що суди першої та апеляційної інстанцій не з`ясували відповідним чином усіх обставин, що мають значення для їх правильного вирішення, зокрема: матеріали справи не містили доказів, що відповідача було ознайомлено із розрахунком таких витрат та запропоновано добровільно відшкодувати такі витрати.

У справі №400/4280/20 Верховний Суд дійшов висновку, що рішення судів попередніх інстанцій підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції через не з`ясування належним чином усіх обставин справи, які мають значення для правильного їхнього вирішення.

Отже, обставини справи №400/4280/20 є відмінними від справи ОСОБА_1 , а тому вказана скаржником постанова Верховного Суду не може слугувати прикладом правильного застосування норм процесуального права у цій справі.

Відтак підстави касаційного оскарження не знайшли свого підтвердження під час касаційного перегляду оскаржених судових рішень.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення першої та (або) апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

На основі викладеного Верховний Суд констатує, що суди попередніх інстанцій не допустили порушень процесуального закону при ухваленні судових рішень, тому відсутні підстави для їхнього скасування чи зміни.

За таких обставин і міркувань у задоволенні касаційної скарги належить відмовити.

З огляду на результат касаційного розгляду витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, не розподіляються.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2023 року і постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 5 грудня 2023 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не оскаржується.

…………………………………

…………………………………

…………………………………

Н.М. Мартинюк

А.В. Жук

Ж.М. Мельник-Томенко,

Судді Верховного Суду