Ухвала

від 10.10.2024 по справі 489/7846/24

ЛЕНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. МИКОЛАЄВА

Справа № 489/7846/24

Провадження № 1-кс/489/1076/24

Ленінський районний суд міста Миколаєва

Ухвала

іменем України

10 жовтня 2024 року місто Миколаїв

Слідчий суддя Ленінського районного суду міста Миколаєва ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання слідчого, погоджене з прокурором, у кримінальному провадженні № 12024152230000566 від 08.10.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного у його вчиненні

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Шверин Німеччина, громадянина України, з повною загальною середньою освітою, не працюючого, зі слів одруженого, зі слів маючого на утриманні неповнолітню дитину, зі слів проживаючого по АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

з участю прокурора ОСОБА_4 , підозрюваного ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_5 ,

встановив:

СВ ВП № 4 Миколаївського РУП ГУНП в Миколаївській області здійснюється досудове розслідування у вказаному кримінальному провадженні за фактом заподіяння ОСОБА_3 08.10.2024 у вечірній час на території домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 ОСОБА_6 тяжких тілесних ушкоджень.

10.10.2024 до слідчого судді надійшло клопотання слідчого, погоджене з прокурором, про застосування до підозрюваного ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у зв`язку з наявністю передбачених ст. 177 КПК України ризиків того, що він може переховуватися від органу досудового розслідування та суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на потерпілого та свідків у цьому кримінальному провадженні.

Прокурор підтримав клопотання та просив його задовольнити.

Підозрюваний та його захисник заперечували проти задоволення клопотання, вважаючи ризики недоведеними та просили застосувати більш м`який запобіжний захід. При цьому, підозрюваний підтвердив, що наніс потерпілому тілесні ушкодження.

Вислухавши учасників кримінального провадження, дослідивши письмові матеріали клопотання, слідчий суддя дійшов таких висновків.

При розгляді клопотання встановлено, що ОСОБА_3 підозрюється в тому, що 08.10.2024 у вечірній час, перебуваючи на території домоволодіння по АДРЕСА_1 наніс близько семи ударів ногою в область обличчя ОСОБА_6 та, відтягнувши його на подвір`я, наніс ще декілька ударів металопластиковою трубою в область голови, чим заподіяв йому тяжкі тілесні ушкодження.

08.10.2024 близько 21:00 год. ОСОБА_3 був затриманий у порядку ст. 208 КПК України за підозрою у вчиненні вказаного кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, та 09 жовтня 2024 повідомлений про підозру у його вчиненні, обґрунтованість якої підтверджується матеріалами клопотання, в тому числі протоколами огляду місця події, а також особистими показаннями ОСОБА_3 , наданими при розгляді клопотання. При цьому обґрунтованість підозри на даному етапі не вимагає доведення вказаних фактів та вини підозрюваного у вчиненому діянні поза розумним сумнівом.

Згідно зі ст. 177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюванийможе: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Згідно з п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Слідчий суддя вважає доведеним наявність існування передбаченого статтею177КПК України ризику того, що підозрюваний може вчинити незаконний вплив на потерпілого з метою зміни ним показань, оскільки особисто знайомий з ним та застосував до нього фізичне насильство.

Натомість ризик незаконного впливу на свідків недоведений, оскільки, по-перше, в клопотанні вказано, що свідками є лише близькі родичі підозрюваного (без зазначення їх конкретних відомостей про особу), які взагалі мають право відмовитися від дачі показань щодо останнього. По-друге, з досліджених в судовому засіданні протоколів допиту свідків слідує, що останні не були безпосередніми очевидцями факту сварки та заподіяння підозрюваним тілесних ушкодження потерпілому, у зв`язку з чим, від сутні підстави для незаконного впливу на них з боку підозрюваного.

Також, слідчий суддя вважає недоведеними вказані у клопотанні ризики переховування підозрюваного від органу досудового розслідування та суду з метою уникнення відповідальності та можливість знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, оскільки клопотання взагалі не містить будь-якого обґрунтування щодо наявності вказаних ризиків, а лише містить посилання та цитати пунктів 1,2 ч. 1 ст. 177 КПК України, без зазначення будь-яких фактичних даних, які підтверджують наявність вказаних ризиків в даному кримінальному провадженні.

При цьому, з матеріалів клопотання слідує, що під час проведення оглядів місця події були вилучені предмети та майно, які зберегли на собі сліди кримінального правопорушення, що вказує на відсутність у підозрюваного можливості будь-яким чином знищити, сховати чи спотворити такі речі, що свідчить про недоведеність зазначеного ризику.

Крім того, при розгляді клопотання встановлено, що підозрюваний має постійне місце проживання, в якому, з його слів, проживає разом із дружиною та неповнолітньою дитиною. Також після вчинення інкримінованого кримінального правопорушення він залишався на місці події, де і був затриманим поліцейськими, що підтверджується протоколом його затримання, в якому вказано, що затримання відбулося саме на місці вчинення кримінального правопорушення після спливу певного проміжку часу після вчинення інкримінованого йому діяння, що вказує на те, що він не вчиняв будь-яких дій, направлених на ухилення від органу досудового розслідування, хоча мав таку можливість.

Також з наданих стороною захисту відомостей (витягу з ЄРДР) вбачається, що органом досудового розслідування здійснюється досудове провадження за ч. 5 ст. 407 КК України за фактом самовільного залишення ОСОБА_3 військової частини. Натомість, останній в судовому засіданні вказав, що дійсно залишив місце служби та весь цей час (протягом року) знаходиться за місцем свого постійного проживання за вказаною у клопотанні адресою, тобто не вчиняв жодних дій, направлених на переховування від органу досудового розслідування та перешкоджання встановлення обставин кримінального правопорушення.

Таким чином, вказані обставини щодо особи підозрюваного однозначно спростовують існування вказаних у клопотанні ризиків переховуватися від органу досудового розслідування та суду та знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення.

Вирішуючи питання щодо того, який запобіжний захід зможе запобігти встановленому ризику, слідчий суддя виходить з наступного.

При розгляді справи «Боротюк проти України», рішення від 16.03.2011 року, Європейський суд з прав людини у п. 62 наголосив, що «існує презумпція на користь звільнення з-під варти. Доводи «за» і «проти» такого звільнення не повинні бути «загальними й абстрактними» (див. рішення у справі «Смирнова проти Росії» (Smirnova v. Russia), заяви №№ 46133/99 і 48183/99, п. 63, ECHR 2003-IX (витяги)). У всіх випадках, коли ризику ухилення обвинуваченого від слідства можна запобігти за допомогою застави чи інших запобіжних заходів, обвинуваченого має бути звільнено і в таких випадках національні органи завжди мають належним чином досліджувати можливість застосування таких альтернативних запобіжних заходів».

Відповідно до висновків, викладених у постанові ВП ВС від 15.06.2023 у справі №800/582/16(800/515/15), вбачається, що «суддя при ухваленні процесуального рішення про взяття особи під варту за підозрою у скоєнні кримінального правопорушення, як носій судової влади, покликаний забезпечити дотримання права особи на свободу у разі її переслідування державою, повинен розуміти, що правила КПК України, які регламентують процедуру обрання запобіжних заходів, спрямовані на захист права кожного на свободу та особисту недоторканність, запобігають можливості позбавлення свободи будь-кого поза процедурою, встановленою законом. Ідея правового інституту обрання запобіжного заходу, пов`язаного з позбавленням волі, полягає в саме тому, що за природним правом особа є вільною, але не безмежно і може бути обмежена в цьому праві на підставі закону з ініціативи держави в установленому законом порядку. Цей порядок власне й зобов`язує слідчого суддю шляхом судового контролю за дотриманням порядку та підстав позбавлення особи свободи гарантувати, що така особа не буде позбавлена волі доти, доки не будуть надані вагомі докази на підтвердження того, що вона не може залишатися на волі, бо існують ризики, що унеможливлюють обрання іншого, більш м`якшого, запобіжного заходу. Тримання під вартою є найсуворішим запобіжним заходом, який суттєво обмежує конституційне право людини на свободу та особисту недоторканність, яке втілює одне з найбільш значимих соціальних благ, що передбачає недопустимість свавільного втручання у право на свободу. Під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слідчий суддя у кожному випадку повинен принципово і критично ставитися до доводів сторони обвинувачення, якими обґрунтовується необхідність застосування саме цього запобіжного заходу, об`єктивно оцінюючи їх переконливість та необхідність і доцільність застосування такого запобіжного заходу порівняно з іншими запобіжними заходами».

Відповідно до ч. 4 ст. 194 КПК України, якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбаченіпунктами 1 та 2 частини першоїцієї статті, але не доведе обставини, передбаченіпунктом 3 частини першоїцієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м`який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов`язки, передбачені частиною п`ятою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.

При розгляді клопотання стороною обвинувачення не доведено неможливість застосування більш м`яких запобіжних заходів, виходячи із даних про особу підозрюваного, який раніше не судимий, одружений та має стійкі соціальні зв`язки, має постійне місце проживання, що стороною обвинувачення не спростовано будь-якими належними та допустимими доказами.

Вказані обставини є підставою для відмови в задоволенні клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою як найсуворішого запобіжного заходу.

Натомість обираючи певний запобіжний захід, слід враховувати одне із загальних правил застосування заходів забезпечення кримінального провадження (в тому числі і запобіжних заходів), визначене в ст. 132 КПК України, а саме те, що певний захід забезпечення може застосовуватись тоді, коли потреби досудового розслідування виправдовують подібне втручання у права і свободи особи.

Обрання запобіжного заходу має забезпечувати баланс між інтересами підозрюваного та визначеними ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження й інтересами досудового розслідування.

Оскільки матеріали справи дають підстави для обґрунтованої підозри ОСОБА_3 та вказують на наявність ризику того, що він може незаконно впливати на потерпілого, але при цьому не доводять недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання вказаному ризику, тому слідчий суддя вважає доцільним застосувати відносно підозрюваного більш м`який запобіжний захід у виді домашнього арешту в певний час доби за вказаним у клопотанні місцем його постійного проживання по АДРЕСА_1 , де останній проживав та сторона захисту просила визначити домашній арешт саме за вказаною адресою, з покладанням додаткових обов`язків, які б дали змогу контролювати його належну процесуальну поведінку.

Матеріали клопотання не містять доказів та прокурором не доведено, що такий запобіжний захід, в даному випадку, буде недостатнім та не зможе запобігти встановленому при розгляді клопотання ризику. Натомість саме такий запобіжний захід, на переконання слідчого судді, забезпечить вказаний вище баланс приватних інтересів особи та інтересів досудового розслідування з урахуванням відомостей про особу підозрюваного.

Також, виходячи із змістовного наповнення цього запобіжного заходу, за своєю сутністю домашній арешт є комплексом призначених за рішенням суду заборон і обмежень, які накладаються на підозрюваного у зв`язку з його повною чи частковою ізоляцією у певному приміщенні, які спрямовані на досягнення мети цього запобіжного заходу в частині нівелювання передбачених ст. 177 КПК України ризиків.

Крім того, при обранні вказаного запобіжного заходу слідчий суддя враховує практику ЄСПЛ, згідно з якою домашній арешт є позбавленням волі у сенсі статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Керуючись ст.ст.176-178,182,183,193-194,196-197,309,372 КПК України, слідчий суддя

постановив:

В задоволенні клопотання про застосування щодо ОСОБА_3 запобіжного заходу у виді тримання під вартою - відмовити.

Застосувати до підозрюваного у кримінальному провадженні № 12024152230000566 від 08.10.2024 за ч. 1 ст. 121 КК України ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, в межах строку досудового розслідування, з 10.10.2024 до 09.12.2024 включно, заборонивши залишати місце свого проживання адресою: АДРЕСА_1 , в період з 18.00 до 08.00 години наступної доби, за виключенням переміщення до найближчого укриття під час оголошення повітряної тривоги, та зобов`язавши прибувати до слідчого, прокурора та суду за кожною вимогою.

Відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України, покласти на підозрюваного додаткові обов`язки:

- не відлучатись без дозволу слідчого, прокурора або суду за межі с. Котляреве Миколаївського району Миколаївської області;

- повідомляти слідчого, прокурора та суд про зміну свого місця проживання та роботи;

- у разі наявності документів, що дають право виїзду за кордон, здати їх на зберігання до органу досудового розслідування;

- утримуватися від спілкування зпотерпілим ОСОБА_6 .

Роз`яснити підозрюваному ОСОБА_3 , що в разі невиконання покладених на нього обов`язків до нього може бути застосовано більш жорсткий запобіжний захід та відповідно до ч. 5 ст. 181 КПК України працівники органу Національної поліції з метою контролю за поведінкою підозрюваного, обвинуваченого, який перебуває під домашнім арештом, мають право з`являтися в житло цієї особи, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов`язаних із виконанням покладених на неї зобов`язань.

Відповідно до ч. 3 ст. 202 КПК України, підозрюваного ОСОБА_3 негайно звільнити з-під варти та зобов`язати останнього невідкладно прибути до місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 , де знаходитися в період часу з 18:00 години до 08:00 години наступної доби, за виключенням переміщення до найближчого укриття під час оголошення повітряної тривоги, на період дії строку запобіжного заходу.

Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню з моменту її оголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Строк дії ухвали до 09.12.2024 включно.

Слідчий суддя ОСОБА_1