Постанова

від 10.10.2024 по справі 654/3499/16-ц

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний номер справи: 654/3499/16-ц

Номер провадження: 22-ц/819/36/24

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 жовтня 2024 року м. Херсон

Херсонський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого: Приходько Л. А.,

суддів: Бездрабко В.О.,

Пузанової Л. В.,

секретар Андреєва В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

позивач - ОСОБА_2 ,

відповідач - ОСОБА_3 ,

відповідач - Голопристанський міськрайонний відділ державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Херсонській області,

відповідач - приватний нотаріус Голопристанського районного нотаріального округу Херсонської області Маршалової Марини Володимирівни,

відповідач - Відділ Держкомзему у Голопристанському районі Херсонської області,

третя особа - ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на заочнерішення Голопристанськогорайонного судуХерсонської областівід 16березня 2017року у складі головуючого судді Францішко Ю.В.,

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2016 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_3 , Голопристанського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Херсонській області, приватного нотаріуса Голопристанського районного нотаріального округу Херсонської області Маршалової М.В., відділу Держкомзему у Голопристанському районі Херсонської області, третя особа ОСОБА_4 , в якому просили:

- визнати недійсним та скасувати акт від 20 січня 2014 року, затверджений начальником ВДВС Голопристанського районного управління юстиції про передачу майна стягувачу ОСОБА_3 ;

- визнати недійсними свідоцтва про право власності від 25 січня 2014 року на земельні ділянки з кадастровими номерами №6522381500:07:004:0002, №6522381500:07:004:0003, видані приватним нотаріусомГолопристанського районного нотаріального округу Херсонської області Маршаловою М. В. ОСОБА_3 ;

- скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_3 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на земельні ділянки площею 2,000 га, кадастрові номери№6522381500:07:004:0002, №6522381500:07:004:0003, які розташовані на території Геройської сільської ради, с. Геройське, вулиця Берегова, 29, АДРЕСА_1 ;

- визнати за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку площею 2,000 га, кадастровий номер 6522381500:07:004:0002, яка розташована на території Геройської сільської ради, с. Геройське, Голопристанського району Херсонської області;

- визнати за ОСОБА_2 право власності на земельну ділянку площею 2,000 га, кадастровий номер 6522381500:07:004:0003, яка розташована на території Геройської сільської ради, с. Геройське, Голопристанського району Херсонської області.

Заочним рішенням Голопристанського районного суду Херсонської області від 16 березня 2017 року позовні вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задоволено повністю.

Визнано недійсним та скасовано акт від 20 січня 2014 року, затверджений начальником ВДВС Голопристанського районного управління юстиції про передачу майна стягувачу ОСОБА_3 .

Визнано недійсними свідоцтва про право власності від 25 січня 2014 року на земельні ділянки з кадастровими номерами №6522381500:07:004:0002, №6522381500:07:004:0003, видані приватним нотаріусомГолопристанського районного нотаріального округу Херсонської області Маршаловою М. В. ОСОБА_3 та скасовано державну реєстрацію права власності ОСОБА_3 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на земельні ділянки площею 2,000 га, кадастрові номери№6522381500:07:004:0002, №6522381500:07:004:0003, які розташовані на території Геройської сільської ради, с. Геройське, вулиця Берегова, 29, АДРЕСА_1 .

Визнано за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку площею 2,000 га, кадастровий номер 6522381500:07:004:0002, яка розташована на території Геройської сільської ради, с. Геройське, Голопристанського району Херсонської області.

Визнано за ОСОБА_2 право власності на земельну ділянку площею 2,000 га, кадастровий номер 6522381500:07:004:0003, яка розташована на території Геройської сільської ради, с. Геройське, Голопристанського району Херсонської області.

Рішення мотивовано тим, що спірні земельні ділянки на час відкриття виконавчого провадження, накладання арешту на земельні ділянки, призначення прилюдних торгів, передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу належали не боржнику, ОСОБА_4 , а позивачам ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на підставі нотаріально посвідченого договору від 13 листопада 2010 року, який 15 листопада 2010 року був зареєстрований у Поземельній книзі за реєстровим №721070040003001. Безпідставною передачею належного позивачам майна в рахунок боргу ОСОБА_4 перед ОСОБА_3 , видачею останньому приватним нотаріусом Маршаловою М.В. свідоцтв про право власності на належні ним земельні ділянки та реєстрацією права власності ОСОБА_3 на них у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, позивачі були незаконно позбавлені права власності на земельні ділянки, чим порушено їх конституційні права.

Внаслідок збройної агресії РФ 24 лютого 2022 року припинено роботу Голопристанського районного суду Херсонської області, та на теперішній час Голопристанська територіальна громада находиться та тимчасово окупованій території.

Розпорядженням Верховного Суду від 26 вересня 2022 року № 52 «Про зміну територіальної підсудності судових справ судів Херсонської області» змінено територіальну підсудність судових справ Голопристанського районного суду Херсонської області. Визначено, що справи цього суду повинні розглядатись Теплодарським міським судом Одеської області.

В травні 2023 року ОСОБА_3 звернувся до Теплодарського міського суду Одеської області про перегляд вказаного заочного рішення.

Ухвалою Теплодарського міського суду Одеської області від 13 червня 2023 року ініційовано питання щодо відновлення втраченого судового провадження у цивільній справі №654/3499/16-ц за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , Голопристанського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Херсонській області, приватного нотаріуса Голопристанського районного нотаріального округу Херсонської області Маршалової М.В., відділу Держкомзему у Голопристанському районі Херсонської області, третя особа ОСОБА_4 про визнання недійсним акту ВДВС про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу, свідоцтв про право власності на земельні ділянки скасування державної реєстрації права власності та визнання права власності.

Ухвалою Теплодарського міського суду Одеської області від 13 вересня 2023 року частково відновлено втрачене судове провадження у справі № 654/3499/16-ц, у частині:

- ухвали Голопристанського районного суду Херсонської області від 16 березня 2017 року про забезпечення позову, якою накладено арешт на земельну ділянку площею 2,000 га, кадастровий номер 6522381500:07:004:0002, яка розташована на території Геройської сільської ради, с. Геройське, Голопристанського району Херсонської області та на земельну ділянку площею 2,000 га, кадастровий номер 6522381500:07:004:0003, яка розташована на території Геройської сільської ради, с. Геройське, Голопристанського району Херсонської області, заборонивши їх відчуження у будь-який спосіб;

- заочного рішення Голопристанського районного суду Херсонської області від 16 березня 2017 року із наведенням повного змісту заочного рішення у справі № 654/3499/16-ц відповідно до наявного у Єдиному державному реєстрі судових рішень;

- заяви представника позивачів ОСОБА_5 про скасування заходів забезпечення позову у цивільній справі № 654/3499/16-ц;

- ухвали Голопристанського районного суду Херсонської області від 26 лютого 2019 року про скасування заходів забезпечення позову, якою заяву представника позивачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 - ОСОБА_5 про скасування заходів забезпечення позову у цивільній справі №654/3499/16-цзадоволено. Скасовано заходи забезпечення позову, що були застосовані судом в рамках цивільної справи №654/3499/16-ц, ухвалою від 16.03.2017 у вигляді накладення арешту на земельну ділянку площею 2,000 га, кадастровий номер 6522381500:07:004:0002, яка розташована на території Геройської сільської ради, с. Геройське, Голопристанського району Херсонської області та на земельну ділянку площею 2,000 га, кадастровий номер 6522381500:07:004:0003, яка розташована на території Геройської сільської ради, с. Геройське, Голопристанського району Херсонської області, із забороною їх відчуження у будь-який спосіб.

Ухвалою Теплодарського міського суду Одеської області від 28 листопада 2023 року заяву ОСОБА_3 про перегляд заочного рішення Голопристанського районного суду Херсонської області від 16 березня 2017 року у цій цивільній справі залишено без задоволення.

Розпорядженням Голови Верховного Суду №2 від 10 січня 2023 року відновлено територіальну підсудність судових справ, зокрема, Херсонського апеляційного суду, що була змінена розпорядженням Голови Верховного Суду від 06 березня 2022 року №1/0/9-22 (зі змінами, внесеними розпорядженням Голови Верховного Суду від 26 вересня 2022 №52).

Рішенням Вищої ради правосуддя від 30 травня 2023 року №566/0/15-23 «Про відновлення роботи Херсонського міського суду, зміну територіальної підсудності судових справ окремих судів Херсонської області, відтермінування початку відновлення роботи Білозерського районного суду Херсонської області» визначено датою початку процесуальної діяльності Херсонського апеляційного суду 12 червня 2023 року.

17 грудня 2023 року ОСОБА_3 подав (направив поштою) до Херсонського апеляційного суду апеляційну скаргу на заочне рішення Голопристанського районного суду Херсонської області від 16 березня 2017 року, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просив скасувати заочне рішення суду першої інстанції, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволені позову.

В обґрунтування своїх доводі вказував на невідповідність висновків Теплодарського міського суду Одеської області, викладених в ухвалі від 28 листопада 2023 року, про відсутність підстав для скасування заочного рішення у зв`язку із недоведеністю заявником наявності поважних причин його відсутності в судовому засіданні Голопристанського районного суду Херсонської області при розгляді цієї справи по суті, вимогам частини 1 статті 288 ЦПК України. При цьому зазначив, що 18 серпня 2016 року його місце проживання було зареєстроване за адресом АДРЕСА_2 . І вказана адреса була зазначена у свідоцтвах про право власності на спірні земельні ділянки. З 2014 року відправлення поштової кореспонденції на тимчасово окуповану територію АР Крим не здійснювалось.

З 18 серпня 2016 року його місце проживання зареєстровано за адресом АДРЕСА_3 . Жодна повістка на зазначену адресу йому не надходила, у зв`язку із чим він не був повідомлений про дату, час та місце судових засідань та був позбавлений можливості подати до суду відзив на позовну заяву і відповідні докази. Про наявність оскаржуваного рішення йому стало відомо лише 29 квітня 2023 року. Відмовляючи у задоволені заяви про перегляд заочного рішення суд на вказані обставини уваги не звернув.

Також вказував на те, що Голопристанський районний суд Херсонської області, ухвалюючи 16 березня 2017 року заочне рішення не врахував при вирішені спору вимоги статей 125,126 ЗК України у редакції чинній на час укладення договору купівлі-продажу спірних земельних ділянок між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 і ОСОБА_2 , відповідно до яких право власності на земельну ділянку виникає лише після одержання її власником документа, що освідчує право власності на неї. Сам факт підписання договору купівлі-продажу земельної ділянки не здійснює перехід права власності на неї.

Крім того, чинний на час укладення договорів купівлі-продажу спірних земельних ділянок між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 і ОСОБА_2 (31 березня 2010 року та 13 листопада 2010 року) Закон №1952-ІУ передбачав здійснення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно. Однак реєстрація права власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у державному реєстрі прав власності на нерухоме майно була відсутня, що підтверджується відповіддю Відділу Держземагенства у Голопристанському районі Херсонської області від 20 лютого 2013 року вих. №01-10/389.

Оскільки, уклавши договори купівлі-продажу земельних ділянок, позивачі не отримали державні акти на земельні ділянки, не здійснили державну реєстрацію права на нерухоме майно, то на час складення акту передачі майна стягувачу 20 січня 2014 року, вони не набули права власності на спірні земельні ділянки, бо їх власником у Державному реєстрі значився боржник, ОСОБА_4 .

Також ОСОБА_3 в апеляційній скарзі вказував на те, що акт про передачу майна стягувачу від 20 січня 2014 року стосувався трьох земельних ділянок з кадастровими номерами 6522381500:07:004:0001, 6522381500:07:004:0002, 6522381500:07:004:0003. До земельної ділянки кадастровий номер 6522381500:07:004:0001 позивачі жодного відношення не мають, а отже рішення суду в частині визнання недійсним та скасування акту державного виконавця про передачу майна стягувачу ОСОБА_3 від 20 січня 2014 року відносно вказаної земельної ділянки є безумовно незаконним.

Крім того, обраний позивачами спосіб захисту є невірним та неефективним, оскільки спір у цій справі виник у зв`язку з незаконною, на думку позивачів, передачею майна ОСОБА_3 то належним способом захисту прав позивачів має бути вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, однак така вимога позивачами не була пред`явлена.

У відзиві на апеляційну скаргу, поданому 15 серпня 2024 року, представник ОСОБА_1 адвокат Сергет В.В. просив апеляційну скаргу відхилити, рішення суду залишити без змін, посилаючись на необґрунтованість доводів апеляційної скарги. Одночасно заявив клопотання про поновлення строку на подання відзиву на апеляційну скаргу, посилаючись на поважність причин пропуску, оскільки текст апеляційної скарги був отриманий ним як представником лише 09 серпня 2024 року у зв`язку із неможливістю його завантаження з технічних причин.

З огляду на неможливість подання відзиву без вивчення апеляційної скарги, яка надійшла на адресу представника позивача невчасно, через технічні неполадки, колегія суддів дійшла висновку, що клопотання про поновлення строку на подання відзиву є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

У відповідіна відзив ОСОБА_3 просив залишити без задоволення відповідь на відзив представника ОСОБА_1 , адвоката Сергет В.В.

Інші учасники справи правом на подачу відзиву на апеляційну скаргу не скористалися.

Учасники справи, будучи належним чином повідомленими про дату , час та місце розгляду справи в судове засідання не з`явилися, причини неявки не повідомили.

Відповідно до статті 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними.

Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Отже, зі змісту вказаної норми права вбачається, що явка до апеляційного суду належним чином повідомленого учасника справи не є обов`язковою. З врахуванням конкретної ситуації по справі, вирішення питання про розгляд справи або відкладення розгляду справи віднесено до дискреційних повноважень апеляційного суду.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Верховний Суд у постанові від 29 квітня 2020 року у справі № 348/1116/16-ц зазначив, що якщо сторони чи їх представники не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні сторін чи представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні без їх участі за умови їх належного повідомлення про час і місце розгляду справи.

З огляду на вказане та враховуючи передбачені чинним процесуальним законодавством строки розгляду справи, баланс інтересів учасників справи у якнайшвидшому розгляді справи, обізнаність учасників справи про дату, час та місце розгляду справи, створення апеляційним судом під час розгляду даної справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду, колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності учасників справи, які не з`явилися в судове засідання та не повідомили причини своєї неявки.

Відповідно до частини першої, другої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Заслухавши доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, у визначених цивільно-процесуальним законом межах, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вказаним вимогам рішення суду не відповідає.

Частиною 4 статті 263 ЦПК України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Постановою Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 12 червня 2023 року у справі № 2-7985/2003 (провадження № 61-9312сво22) висловлено правову позицію щодо повноважень апеляційного суду при перегляді рішення суду першої інстанції у разі відмови у відновленні втраченого судового провадження чи відновлення його частково.

Так, Об`єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що застосування судом апеляційної інстанції за аналогією закону частини четвертої статті 494 ЦПК України як правової підстави закриття апеляційного провадження є недопустимим, оскільки процесуальне законодавство не містить такої підстави для закриття апеляційного провадження, як неповне відновлення судового провадження, й зазначене не є прогалиною у законодавчому регулюванні, враховуючи відмінність у призначенні та повноваженнях суду апеляційної інстанції та суду касаційної інстанції.

У розумінні приписів статті 494 ЦПК України суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду заяви про відновлення втраченого судового провадження або у разі перегляду судового рішення суду першої інстанції, яким відмовлено у відновленні втраченого судового провадження чи відновлено його частково, зобов`язаний ухвалити відповідне судове рішення у межах своєї компетенції та повноважень, у переліку яких закриття апеляційного провадження не передбачено.

Апеляційний суд, будучи судом встановлення, дослідження та з`ясування питань про факти, може встановлювати обставини справи, приймати, досліджувати та надавати оцінку доказам. На відміну від суду апеляційної інстанції, Верховний Суд є судом оцінки права, а не встановлення фактів, тому не має можливості приймати та оцінювати докази. А тому цілком логічно законодавець передбачив у частині четвертій статті 494 ЦПК України виключно для суду касаційної інстанції право на закриття касаційного провадження, якщо втрачене судове провадження не відновлено або відновлено неповністю.

Враховуючи наведене,а також,що ухвалоюТеплодарського міського судуХерсонської областівід 13вересня 2023року втрачене судове провадження у даній цивільній відновлено частково, в частині: ухвали Голопристанського районного суду Херсонської області від 16 березня 2017 року про забезпечення позову, заочного рішення Голопристанського районного суду Херсонської області від 16 березня 2017 року; заяви представника позивачів ОСОБА_5 про скасування заходів забезпечення позову; ухвали Голопристанського районного суду Херсонської області від 26 лютого 2019 року про скасування заходів забезпечення позову, апеляційний суд, в межах своїх повноважень, розглядає справу на підставі матеріалів наявних у відновленому судовому провадженні та доказів доданих до заяви про перегляд заочного рішення та апеляційної скарги.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи земельні ділянки кадастровий номер 6522381500:07:004:0002 площею 2,000 га розташованої на території АДРЕСА_1 та кадастровий номер 6522381500:07:004:0003 площею 2,000 га, розташованої на території АДРЕСА_4 належали на праві власності ОСОБА_4 на підставі державних актів на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ № 94666, виданого Голопристанським районним відділом земельних ресурсів, Херсонської області 08 травня 2009 року та серії ХС №063977, виданого Голопристанським районним відділом земельних ресурсів, Херсонської області 08 травня 2009 року відповідно.

31 березня 2010 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 укладено нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу земельної ділянки, площею 2,000 га, кадастровий номер 6522381500:07:004:0002, розташованої на території АДРЕСА_1 . Право власності ОСОБА_1 02 квітня 2010 року зареєстровано у Поземельній книзі за реєстровим №721070040002001, що підтверджується витягом з Поземельної книги сформованим 20 квітня 2011 року за № ВТ-005750009702011.

13 листопада 2010 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , укладено нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу земельної ділянки, площею 2,000 га, кадастровий номер 6522381500:07:004:0003, яка розташована на території АДРЕСА_4 . Відомості про перехід права власності на земельну ділянку за вказаним договором до покупця, ОСОБА_2 , зареєстровано у Поземельній книзі 15 листопада 2010 року за реєстровим №7210700400003001, що підтверджується відомостями про перехід права власності на земельну ділянку.

Рішенням Суворовського районного суду м. Херсона від 17 січня 2012 року, яке набрало законної сили, стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 37000.00 доларів США, що у перерахунку на гривню на день ухвалення рішення, згідно довідки НБУ складає 295260.00грн.

На виконання вказаного рішення 14 березня 2012 року Суворовським районним судом м. Херсона виданий виконавчий лист про стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 37000.00 доларів США, що у перерахунку на гривню на день ухвалення рішення, згідно довідки НБУ складає 295260.00грн.

Виконавче провадження з примусового виконання вказаного вище виконавчого листа перебувало на виконанні у ВДВС Голопристанського районного управління юстиції (реєстраційний номер виконавчого провадження 34026536).

У зв`язку з тим, що майно боржника, яке було передано на прилюдні торги, а саме земельні ділянки: кадастровий номер 6522381500:07:004:0001, площею 2.000га, кадастровий номер 6522381500:07:004:0002, площею 2.000га та кадастровий номер 6522381500:07:004:0003, площею 2.000га, які розташовані за адресою Херсонська область, Голопристанський район, с. Геройське (територія Геройської сільської ради), не було реалізовано стягувач, ОСОБА_3 , 17 грудня 2013 року звернувся з заявою (вх.№2638/02-42/2) про залишення нереалізованого майна за ним.

Постановою державного виконавця ВДВС Голопристанського районного управління юстиції Хижняковою І.В. 18 грудня 2013 року винесено постанову про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу, якою ОСОБА_3 передано в рахунок погашення боргу за оцінкою, за якою воно було передано на реалізацію майно: земельну ділянку кадастровий номер 6522381500:07:004:0001, площею 2.000га, земельну ділянку кадастровий номер 6522381500:07:004:0002, площею 2.000га та земельну ділянку кадастровий номер 6522381500:07:004:0003, площею 2.000га, які розташовані за адресою Херсонська область, Голопристанський район, с. Геройське (територія Геройської сільської ради), відповідно до звіту від 18 червня 2013 року, вартістю 163200.00грн, що належить боржнику, ОСОБА_4

20 січня 2014 року державним виконавцем ВДВС Голопристанського районного управління юстиції Хижняковою І.В. складено акт про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу, який був затверджений начальником ВДВС Голопристанського районного управління юстиції Грек В.С.

Зі змісту вказаного акту вбачається, що 10 грудня 2013 року повторні прилюдні торги з реалізації майна, що належить боржнику (земельні ділянки з кадастровими номерами: 6522381500:07:004:0001, 6522381500:07:004:0002, 6522381500:07:004:0003) не відбулися у зв`язку з відсутністю покупців.

Також вказаний акт містить відомості про те, що зазначене вище майно було описано державним виконавцем згідно статті 57 Закону України «Про виконавче провадження» на підставі виконавчого листа №2-4191/11 виданого Суворовським районним судом м. Херсона. Згідно висновку ТОВ Оціночна компанія «Вега» від 18 червня 2013 року загальна вартість майна складає 163200.00грн.

25 січня 2014 року приватним нотаріусом Голопристанського районного нотаріального округу Маршаловою М. В., на підставі зазначеного вище акту видані свідоцтва, якими посвідчено право власності ОСОБА_3 на земельні ділянки: площею 2.000га, кадастровий номер 6522381500:07:004:0002, розташованого на території Геройської сільської ради, Голопристанського району, Херсонської області, наданої для котеджного будівництва вартістю 54400.00грн та площею 2.000га, кадастровий номер 6522381500:07:004:0003, розташованого на території Геройської сільської ради, Голопристанського району, Херсонської області, наданої для котеджного будівництва, вартістю 54400.00грн оскільки вказане майно не реалізовано/торги не відбулися і стягувач ОСОБА_3 виявив бажання залишити за собою непродане майно, що раніше належало ОСОБА_4 . Вказані свідоцтва зареєстровані в реєстрі за №81 та №83 відповідно.

Право власності ОСОБА_3 на вказані вище земельні ділянки 25 січня 2014 року зареєстрованого в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Отже, стаття 15 ЦК України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені частиною другою статті 16 ЦК України.

Ефективність захисту цивільного права залежить від характеру вимоги, що висувається до порушника, та характеру правовідносин, які існують між позивачем та відповідачем.

Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

Під час оцінки обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення та забезпечити поновлення порушеного права.

Право чи інтерес мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (пункт 57 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, провадження № 14-144цс18).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження №14-144цс18), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (провадження № 12-187гс18), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18), від 01 жовтня 2019 року у справі № 910/3907/18 (провадження № 12-46гс19) та інших.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (провадження №14-125цс20) зазначено, що за загальним правилом якщо право власності на спірне нерухоме майно зареєстроване за іншою особою, то належному способу захисту права відповідає вимога про витребування від (стягнення з) цієї особи нерухомого майна. Задоволення віндикаційного позову, тобто рішення суду про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння, є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; такий запис вноситься виключно у разі, якщо право власності на нерухоме майно зареєстроване саме за відповідачем, а не за іншою особою. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними.

Близькі за змістом висновки наведені, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18, пункти 115, 116), від 07 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц (провадження № 14-256цс18, п.98), від 19 травня 2020 року у справі № 916/1608/18 (провадження №12-135гс19, п. 80) та інших.

Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 просили визнати недійсним та скасувати акт про передачу майна стягувачу ОСОБА_3 , визнати недійсними свідоцтва про право власності на спірні земельні ділянки видані на ім`я ОСОБА_3 ; скасувати державну реєстрацію права власності відповідача на спірні земельні ділянки та визнати за ними право власності на земельні ділянки.

Відповідно до частини першої статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Частиною першою статті 346 ЦК України передбачено, що право власності припиняється, зокрема, у разі припинення права власності на майно, яке за законом не може належати цій особі (пункт 3), звернення стягнення на майно за зобов`язаннями власника (пункт 8), припинення юридичної особи чи смерті власника (пункт 11).

Згідно з частиною другою статті 346 ЦК України право власності може бути припинене в інших випадках, встановлених законом.

У справі, яка переглядається, установлено, що 25 січня 2014 року приватним нотаріусом Голопристанського районного нотаріального округу Маршаловою М.В., на підставі акта державного виконавця ВДВС Голопристанського районного управління юстиції Хижнякової І.В. про передачу майна стягувачу від 20 січня 2014 року видані свідоцтва, яким посвідчив, що ОСОБА_3 належать на праві власності земельні ділянки: площею 2.000га, кадастровий номер 6522381500:07:004:0002 та площею 2.000га, кадастровий номер 6522381500:07:004:0003, розташовані на території Геройської сільської ради, Голопристанського району, Херсонської області. Право власності на вказані вище земельні ділянки 25 січня 2014 року зареєстровано за ОСОБА_3 .

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню в разі невиконання їх у добровільному порядку, регламентуються Законом України «Про виконавче провадження», в редакції чинній на час передачі стягувачу майна.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження», в редакції чинній на час передачі стягувачу майна, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в

межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

За змістом частини першої, пункту 1 частини другої статті 11 Закону України «Про виконавче провадження», в редакції чинній на час передачі стягувачу майна, державний виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії та зобов`язаний здійснювати заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Положеннями статті 62 цього ж Закону передбачено, що реалізація арештованого майна, крім майна, вилученого з обігу згідно із законом, та майна, зазначеного в частині восьмій статті 57 цього Закону, здійснюється шляхом його продажу на прилюдних торгах, аукціонах або на комісійних умовах(частина 1).

Нерухоме майно, транспортні засоби, повітряні, морські та річкові судна реалізуються виключно на прилюдних торгах (аукціонах)(частина 2).

Майно передається на реалізацію за ціною та в порядку, визначеними статтею 58 цього Закону (частина 3).

У разі якщо в місячний строк з дня проведення повторної уцінки майно не реалізовано на прилюдних торгах, аукціонах або на комісійних умовах, державний виконавець повідомляє про це стягувачу і пропонує йому вирішити питання про залишення за собою нереалізованого майна, крім майна, конфіскованого за рішенням суду (частина 6).

У разі якщо стягувач у п`ятнадцятиденний строк з дня отримання повідомлення державного виконавця письмово не заявив про своє бажання залишити за собою нереалізоване майно, арешт з майна знімається і воно повертається боржникові. У разі відсутності в боржника іншого майна, на яке може бути звернено стягнення, виконавчий документ повертається стягувачу без виконання(частина 7).

У разі якщо стягувач виявив бажання залишити за собою нереалізоване майно, він зобов`язаний у п`ятнадцятиденний строк з дня надходження до державного виконавця відповідного повідомлення внести на відповідний рахунок для обліку депозитних сум органу державної виконавчої служби різницю між початковою вартістю нереалізованого майна та сумою коштів, що підлягають стягненню на його користь, якщо початкова вартість нереалізованого майна перевищує суму боргу, яка підлягає стягненню за виконавчим документом. За рахунок перерахованих стягувачем коштів оплачуються витрати, пов`язані з організацією та проведенням виконавчих дій, задовольняються вимоги інших стягувачів та стягується виконавчий збір і штрафи, а залишок коштів повертається боржникові(частина 8).

Майно передається стягувачу за ціною, що дорівнює початковій вартості майна, за якою воно передавалося на реалізацію. Про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу державний виконавець виносить постанову, яка затверджується начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований. За фактом такої передачі державний виконавець складає акт. Постанова та акт є підставами для подальшого оформлення стягувачем права власності на це майно(частина 9).

Отже, у разі залишення стягувачем за собою нереалізованого майна оформлення та підписання договору купівлі-продажу майна як окремого документа законодавством не передбачено. Натомість такий договір укладається шляхом звернення виконавця до стягувача з пропозицією вирішити питання про залишення за собою нереалізованого майна з одночасним припиненням права вимоги стягувача до боржника в межах вартості нереалізованого майна (оферта) та виявлення стягувачем волі залишити за собою це майно (акцепт). Виконання договору з боку покупця (стягувача) полягає у внесенні на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби або рахунок приватного виконавця різниці між вартістю нереалізованого майна та сумою коштів, що підлягають стягненню на користь стягувача, якщо вартість нереалізованого майна перевищує суму боргу, яка підлягає стягненню за виконавчим документом. На підтвердження виконання договору з боку покупця виконавець виносить постанову про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу. Подальші дії покупця (стягувача) та виконавця спрямовані на передання нерухомого майна у володіння покупця. З цією метою виконавець складає акт та видає або надсилає його покупцю, покупець отримує свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів, якщо вони не відбулися (стаття 72 Закону України "Про нотаріат"), звертається до державного реєстратора з метою державної реєстрації права власності за покупцем.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» в редакції чинній на час передачі стягувачу майна державна реєстрація права власності проводиться, зокрема, на підставі свідоцтв про право власності на нерухоме майно, виданих відповідно до вимог цього Закону.

Набуття майна за результатами прилюдних торгів є особливим видом договору купівлі-продажу, за яким власником відчужуваного майна є боржник, а продавцями, які мають право примусового продажу такого майна, - державна виконавча служба чи приватний виконавець й організатор електронних торгів. Покупцем відповідно є їхній переможець. Виходячи з наведеного, сторонами договору, оформленого за результатами проведених електронних торгів, є продавці - державна виконавча служба й організатор цих торгів, та покупець - переможець торгів.

Оскільки продаж майна на прилюдних торгах є правочином, то оскаржити останній можна лише за певних умов (зокрема, у разі ефективності такого способу захисту для позивача, наприклад, тоді, якщо позивачем і відповідачем є продавець і покупець за договором купівлі-продажу), а не шляхом визнання недійсним акта про передачу майна стягувачу, який виданий державним виконавцем на підтвердження виконання договору з боку покупця. Вимоги про визнання недійсним та скасування акту про передачу майна є неналежним і неефективним способом захисту.

Видача нотаріусом свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів), якщо прилюдні торги (аукціони) не відбулися, є передбаченою пунктом 6 частини першоїстатті 34 Закону України «Про нотаріат»окремою нотаріальною дією, спрямованою на посвідчення відповідного права стягувача на майно, що було передано йому в рахунок боргу, тобто є юридичним оформленням факту, що відбувся на підставі правочину. На відміну від дій із нотаріального посвідчення правочинів, нотаріус, який вчиняє нотаріальну дію з видачі свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів, не встановлює дійсні наміри сторін до вчинення правочину, відсутність заперечень щодо кожної з умов правочину, а перевіряє тільки факт набуття права власності на нерухоме майно конкретним набувачем і підтвердження цього права внаслідок проведення прилюдних торгів (висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 2 листопада 2021 року у справі № 925/1351/19 (пункти 6.21, 6.22)).

Визнання недійсним свідоцтва як документа, який видав нотаріус для підтвердження права власності стягувача (покупця) на майно придбане з прилюдних торгів (аукціонів), якщо прилюдні торги (аукціони) не відбулися, не захистить порушені, на думку позивачів, їх права та інтереси. Цей документ не породжує жодного прав, а лише підтверджує вчинення сторонами дій, спрямованих на передання нерухомого майна у володіння покупцю. Видача свідоцтва не тягне переходу права власності на нерухоме майно від боржника до покупця. Тому позовна вимога про визнання його недійсним також не є належним способом захисту.

З огляду на те, що вимоги позивачів про визнання недійсними акту державного виконавця про передачу майна стягувачу та свідоцтв про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів), якщо прилюдні торги (аукціони) не відбулися є неналежним та неефективним способом захисту, тому рішення суду першої інстанції у частині задоволення цих вимог підлягає скасуванню із ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні зазначених вимог із наведених вище підстав.

Як вбачається з матеріалів справи ухвалою Теплодарського міського суду Одеської області від 13 вересня 2023 року частково відновлено втрачене судове провадження у цій справі лише у частині: ухвали Голопристанського районного суду Херсонської області від 16 березня 2017 року про забезпечення позову; заочного рішення Голопристанського районного суду Херсонської області від 16 березня 2017 року із наведенням повного змісту заочного рішення у справі № 654/3499/16-ц відповідно до наявного у Єдиному державному реєстрі судових рішень; заяви представника позивачів ОСОБА_5 про скасування заходів забезпечення позову у цивільній справі № 654/3499/16-ц; ухвали Голопристанського районного суду Херсонської області від 26 лютого 2019 року про скасування заходів забезпечення позову.

Оскільки позовна заява ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відновлена, у спосіб визначений законом, не була, підстави щодо позовних вимог в частині визнання за позивачами права власності на спірні земельні ділянки при апеляційному розгляді справи можливо з`ясувати лише зі змісту рішення суду першої інстанції. Стислий виклад позиції позивача в описовій частині рішення суду першої інстанції не зазначений. Задовольняючи позовні вимоги в частині визнання за позивачами права власності на спірні земельні ділянки суд першої інстанції виходив з того, що спірне майно на час вчинення виконавчих дій з примусового виконання рішення суду про стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 грошових коштів належало ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , а отже передачею стягувачу спірних земельних ділянок позивачі незаконно були позбавлені права власності.

Отже, як вбачається зі змісту рішення суду першої інстанції, позовні вимоги про визнання права власності на спірне майно, заявлені лише як похідні від вимог про визнання недійсним та скасування акту державного виконавця про передачу майна стягувачу, визнання недійсними свідоцтв придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів), якщо прилюдні торги (аукціони) не відбулися, скасування державної реєстрації права власності. Інших підстав для визнання права власності за позивачами на спірні земельні ділянки матеріали справи не містять. З огляду на викладене підстави для задоволення цих позовних вимог також відсутні.

Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 ЦК України).

Якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом (частина першастатті 388 ЦК України). Майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Метою позову про витребування майна з чужого володіння є забезпечення введення позивача у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений. Так, у випадку позбавлення власника його нерухомого майна означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на таке майно ( близькі за змістом висновки, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 4 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц (пункт 89), від 7 листопада 2018 року у справах № 488/5027/14-ц (пункт 95) та № 488/6211/14-ц (пункт 84), від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (пункти 114, 142), від 28 листопада 2018 року у справі № 504/2864/13-ц (пункт 67), від 30 червня 2020 року у справі № 19/028-10/13 (пункт 10.29), від 16 лютого 2021 року у справі № 910/2861/18 (пункт 100), від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (пункт 146), від 14 грудня 2021 року у справі № 344/16879/15-ц).

Рішення суду про витребування нерухомого майна на користь його власника із чужого володіння є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за відповідачем незалежно від того, чи таке витребування відбувається у порядку віндикації (статті 387-388 ЦК України), чи у порядку, визначеному для повернення майна від особи, яка набула його за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави (статті 1212-1215 ЦК України), чи у порядку примусового виконання обов`язку в натурі (пункт 5 частини другоїстатті 16 ЦК України) (постанови Великої Палати Верховного Суду від 7 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц (пункти 98, 123), від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (пункти 115, 116), від 19 травня 2020 року у справі № 916/1608/18 (пункт 80), від 30 червня 2020 року у справі № 19/028-10/13 (пункт 10.29), від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (пункти 63, 74), від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (пункт 146), від 6 липня 2022 року у справі № 914/2618/16 (пункт 38)).

Якщо продавець продав товар, який належить іншій особі на праві власності, не маючи права його відчужувати, то покупець не набуває право власності на товар, крім випадків, коли власник не має права вимагати його повернення. Якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від такого набувача лише у випадках, встановлених частиною першоюстатті 388 ЦК України(з урахуванням винятків, визначених у частині другій цієї статті), тоді як у недобросовісного набувача чи у добросовісного, який набув майно безоплатно, власник має право його витребувати у всіх випадках (стаття387, частина третя статті388 ЦК України).

Тому, якщо позивач не був стороною договору-купівлі продажу, укладеного за наслідками проведення прилюдних торгів, і, наприклад, вважає, що переможець торгів є недобросовісним та не набув право власності на придбане з прилюдних торгів майно, він може скористатися прямо визначеним законом для таких спірних правовідносин способом захисту права. Для застосування вимоги про витребування майна з чужого володіння немає потреби в оскарженні прилюдних торгів(відповідного правочину купівлі-продажу), складених за їх результатами документів, у тому числі у разі придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів) стягувачем, якщо прилюдні торги (аукціони) не відбулися (близькі за змістом висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 1 жовтня 2019 року у справі № 910/3907/18 (пункти 52, 57) і від 5 жовтня 2021 року у справі № 910/18647/19 (пункт 9.32)).

За змістомЗакону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», рішення суду про витребування з володіння відповідача нерухомого майна (незалежно від того, у порядку яких статейЦК Українивідбувається таке витребування, зокрема статті 1212) саме по собі є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за відповідачем. Інакше кажучи, для внесення на підставі такого рішення суду до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за відповідачем, не потрібно за окремою позовною вимогою скасовувати державну реєстрацію речового права за відповідачем (близькі за змістом висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 7 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц (пункти 98, 99) і від 30 червня 2020 року у справі № 19/028-10/13 (пункт 10.29)). Вимога про скасування запису про проведену державну реєстрацію права власності є неналежним способом захисту права або інтересу (постанова Великої Палати Верховного Суду від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (пункт 153)).

Отже, враховуючи, що позивачі не були стороною договору купівлі-продажу спірних земельних ділянок, застосування передбаченихстаттею 216 ЦК Українинаслідків недійсності правочину щодо зобов`язання кожної із сторін правочину повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, неможливе та зважаючи на встановлені судом обставини і норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини та висновки Верховного Суду щодо їх застосування, колегія суддів дійшла висновку про те, що обрані позивачами способи захисту прав власника у спірних правовідносинах є неефективними та неналежними, у зв`язку з чим рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог про визнання недійсним та скасування акту державного виконавця про передачу майна стягувачу, визнання недійсними свідоцтв придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів), якщо прилюдні торги (аукціони) не відбулися, скасування державної реєстрації права власності підлягає скасуванню із ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні позову у повному обсязі.

При цьому суд апеляційної інстанції не наводить мотивів щодо прийняття або відхилення кожного арґументу, наведеного в апеляційних скаргах та відзиві на них, оскільки ці арґументи не мають правового значення при вирішенні спору, що виник між сторонами, зважаючи на підстави відмови у позові (неналежний та неефективний спосіб захисту) і можуть бути оціненими судом в іншій справі у разі обрання позивачами іншого способу захисту своїх прав.

Відповідно до частини 13статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Судові витрати сторін у цій справі складаються із витрат на сплату судового збору та відповідно до приписів частини першоїстатті 141 ЦПК Українипокладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що суд апеляційної інстанції ухвалює рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, витрати відповідачів на сплату судового збору при поданні апеляційної скарги покладаються на позивачів в рівних частках.

З огляду на викладене із позивачів на користь ОСОБА_3 (частина 12статті 141 ЦПК України), підлягає стягненню судовий збір, сплачений ним при поданні апеляційної скарги у розмірі 1632.00грн. (по 816.00грн.з кожного)

На підставі викладеного, керуючись статтями367,374,376 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Заочне рішення Голопристанського районного суду Херсонської області від 16 березня 2017 року скасувати, ухвалити нове рішення.

У задоволені позовних вимог ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , Голопристанського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Херсонській області, приватного нотаріуса Голопристанського районного нотаріального округу Херсонської області Маршалової М.В., відділу Держкомзему у Голопристанському районі Херсонської області, третя особа ОСОБА_4 про визнання недійсним та скасування акту державного виконавця про передачу майна стягувачу, визнання недійсними свідоцтв про право власності, скасування державної реєстрації права власності та визнання за позивачами права власності на земельні ділянки - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 судовий збір, сплачений ним при поданні апеляційної скарги у розмірі 1632.00грн. (по 816.00грн.з кожного).

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повний текст постанови складений 10 жовтня 2024 року.

Головуючий Л. А. Приходько

Судді: В. О. Бездрабко

Л. В. Пузанова