Рішення

від 01.10.2024 по справі 761/28549/23

ТАЛАЛАЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ 

Справа № 761/28549/23

Провадження № 2/747/15/24

РІШЕННЯ

іменем України

01.10.2024 року селище Талалаївка

Талалаївський районний суд Чернігівської області в складі:

головуючої судді Тіщенко Л.В.

секретаря Божко Л.М.

представника позивача ОСОБА_1

відповідача ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3

розглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду в селищі Талалаївка в порядку загального позовного провадження цивільну справу за первісним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дітей, та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 , третя особа служба у справах дітей Талалаївської селищної ради, про визначення місця проживання дітей, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач за первісним позовом ОСОБА_4 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дітей, у якому просить суд визначити місце проживання дітей ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом з матір`ю позивачкою ОСОБА_4 . В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_4 зазначає, що від шлюбу з відповідачем у них є неповнолітні діти ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . З грудня 2021 року позивачка разом з дітьми проживала окремо від ОСОБА_2 . На початку березня 20122 року позивачка у зв`язку з військовими діями на території України змушена була виїхати на територію Німеччини та оселитись там до закінчення військового стану. В червні 2022 року ОСОБА_2 звернувся до Міністерства юстиції України, Уповноваженого Верховної ради з прав дитини, Державної прикордонної служби України, Державної міграційної служби України із заявою про розшук і повернення дітей та визнання порушених батьківських прав та прав дітей зі сторони дружини. Посилаючись на безпечні умови проживання на території Талалаївської громади, де зареєстровані діти, у зазначеній заяві про повернення дітей серед іншого вимагав зобов`язати ОСОБА_4 повернути на територію України їхніх спільних дітей. Відповідні державні органи України порадили ОСОБА_2 звернутися до Федерального відомства юстиції ФРН через Міністерство юстиції України для ініціювання судового розгляду щодо повернення дітей на територію України компетентним судом ФРН. 07.07.2022 заява ОСОБА_2 про повернення дітей в Україну отримана відділом у справах сім`ї районного суду міста Лауфен, ФРН. 25.10.2022 року рішенням Талалаївського районного суду шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 був розірваний. Оскільки між сторонами наявний спір щодо місця проживання їхніх малолітніх дітей, тому у відповідності до ст 161 СК України позивачка за первісним позовом звертається до суду з позовом до відповідача про вирішення спору щодо місця проживання їх малолітніх дітей.

Позовна заява надійшла до суду за підсудністю з Шевченківського районного суду м Києва. Ухвалою від 05 жовтня 2023 року відкрито загальне позовне провадженя та призначено підготовче судове засідання на 16 листопада 2023 року. Ухвалою від 31 жовтня 2023 року відкрито провадження за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 , третя особа служба у справах дітей Талалаївської селищної ради, про визначення місця проживання дітей, та прийнято до спільного провадження із первісним позовом.

Відповідач за первісним позовом ОСОБА_2 , не визнаючи позов, подав до суду зустрічну позовну заяву, у якій він, як позивач за зустрічним позовом ОСОБА_2 просить суд визначити місце проживання дітей ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом з матір`ю ОСОБА_4 , за її зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання чи місцем перебування на території України. Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач за зустрічним позовом зазначає, що ті фактичні обставини, які позивачка зазначає в первісному позові, не в повній мірі відповідають дійсності, оскільки до виїзду ОСОБА_4 за кордон сторони спільно проживали разом з дітьми без реєстрації у м ОСОБА_8 у найманій квартирі, звідки на початку березня 2022 року він вивіз позивачку та дітей до кордону з метою забезпечення їх безпеки із-за воєнної агресії. Через деякий час позивачу стало відомо що ОСОБА_4 у Німеччині стала співмешкати з росіянином, почала блокувати розмови, не відповідала на дзвінки. Саме з огляду на це він був змушений розпочати процедуру розшуку і повернення дітей та визнання порушених батьківських прав та прав дітей зі сторони дружини. Також з метою захисту своїх батьківських прав він був змушений звертатись до компетентних органі Німеччини, унаслідок чого рішенням Окружного суду міста Лауфен від 27.06.2023 р у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 стосовно визначення порядку спілкування з дітьми, затверджено укладену учасниками справи угоду, згідно якої батьки дітей погодились з тим, що на користь обох дітей регламент спілкування з дітьми встановлений наступним чином:

- батько дитини має право та зобов`язаний спілкуватися з дітьми двічі на тиждень за допомогою відеотелефонного зв`язку 29.06.2023, 04.07.2023 та 06.07.2023 спілкування без супроводу спеціаліста в період часу з 18.30 до 19.30 год.

- починаючи з 11.07.2023 протягом трьох наступних тижнів спілкування відбуватиметься по вівторках з 16:15 до 17:15 і здійснюватимуться у супроводі російськомовного консультанта виховного консультаційного центру, тобто у супроводі консультанта відбуваються три спілкування 11.07.2023, 18.07.2023 та 25.07.2023; спілкування по четвергах має відбуватися в звичайний час без супроводу; після цього в наступні тижні спілкування відбуватиметься без супроводу по понеділках і четвергах з 18:30 до 19:30 год.

- батьки дітей повинні враховувати бажання дитини, в тому числі і щодо тривалості телефонних розмов; мати дітей має мотивувати дітей до проведення відеодзвінків та працювати з позитивним відношенням дітей; батько дітей повинен ставитися до дітей з повагою під час відеодзвінків та показати, що він їх цінує; батьки дітей повинні утримуватися від будь-яких негативних принизливих чи образливих висловлювань на адресу один одного перед дітьми.

Ухвалою підготовчого судового засідання від 22 березня 2024 року закрито підготовче провадження у справі та призначено до судового розгляду по суті на 17 квітня 2024 року. Судові засідання по справі проводились неодноразово, оголошувались перерви за клопотаннями учасників справи.

У судових засіданнях по справі представник позивача за первісним позовом ОСОБА_1 позовні вимоги ОСОБА_4 підтримувала і просила задовольнити, оскільки позивачка виїхала з дітьми після повномасштабного вторгнення і відповідач безпосередньо їх відвозив до кордону. На даний час шлюб між сторонами розірваний. Таким чином діти виведені за межі України на законних підставах, на даний час перебувають у ФРН разом з матір`ю, мають зареєстроване у встановленому порядку місце проживання, діти відвідують школу та дитячий садок, отримують соціальну допомогу. Відповідач не бере участі в утриманні і виховані дітей, вимагає їх повернення на території України, хоча і не заперечує того, щоб діти проживали з матір`ю, ініціює судові процеси у ФРН за участю дітей. Але на даний час відсутні підстави для повернення дітей в Україну, оскільки до цього часу триває військовий стан. Крім того, відповідач на території України не має майна, офіційно не працює, був раніше засуджений за вбивство, по місцю реєстрації не проживає, оголошувався судом в розшук як боржник. Проживання дітей разом з матір`ю буде відповідати їх інтересам. Що стосується зустрічного позову, який пред`явлено до ОСОБА_4 з вимогою визначення місця проживання дітей з нею на території України, то позовні вимоги стороною відповідача за зустрічним позовом не визнаються, оскільки проживання дітей на території України до закінчення військового стану не буде відповідати їхнім інтересам. Крім того, на території ФРН діти проживають більше двох років, у них склалися певні соціальні зв`язки в дитячих колективах - у школі та в дитячому садку, і їх повернення в Україну, де постійні повітряні тривоги і нестабільна ситуація, може негативно вплинути на дитячу психіку.

Відповідач за первісним позовом ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_3 в судових засіданнях первісний позов не визнавали, строною відповідача не заперечується, щоб дітипроживали разом з матір`ю, але на території України, оскільки відповідач вважає, що ОСОБА_4 бажає залишитись за межами України на постійній основі, а батько дітей не надавав згоди на постійне місце проживання дітей за кордоном. Дітей фактично було незаконно вивезено позивачкою без дозволу відповідача, як батька дітей. Зустрічний позов підтримали в судових засіданнях, оскільки проживання дітей за кордоном порушує батьківські права позивача за зустрічним позовом.

Представник третьої особи за зустрічним позовом служби у справах дітей Талалаївської селищної ради Сердюк Л.В. - в судових засіданнях зазначила, що органи влади повинні діяти в інтересах дітей, на даний час перебування дітей в Україні буде шкодити їхньому моральному і фізичному здоров`ю.

Суд, заслухавши сторони, дослідивши матеріали справи, зваживши доводи позовної заяви, з`ясувавши обставини справи в межах заявлених позовних вимог, а також дослідивши представлені сторонами докази, приходить до наступного висновку.

В судовому засіданні встановлено, що шлюб між сторонами було укладено 14 лютого 2019 року згідно копії свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 (т.1 а.с.15) ОСОБА_9 народилась ІНФОРМАЦІЯ_3 у м Київ. В графі «Батько» зазначено ОСОБА_2 , в графі «Мати» - ОСОБА_4 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 (т.1 а.с.16) ОСОБА_6 народилась ІНФОРМАЦІЯ_4 в смт Талалаївка. В графі «Батько» зазначено ОСОБА_2 , в графі «Мати» - ОСОБА_4 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 (т.1 а.с.18)

ОСОБА_2 звертався з письмовою заявою до Міністерства юстиції України, Уповноваженого Верховної ради з прав дитини, Державної міграційної служби про пошук і повернення дітей та визнання порушеними батьківських прав зі сторони дружини. В заяві він просив відповідні органи оголосити в розшук в Інтерполі його дружину ОСОБА_4 та дітей; встановити місце перебування та проживання його дітей; надати інформацію чи зверталась до органу опіки і піклування з приводу отримання дозволу на виїзд за кордон малолітніх дітей без згоди батька; надати інформацію, чи зверталась ОСОБА_4 до консульської установи України в країні перебування з приводу постановлення дітей на консульський облік та який саме; надати інформацію з приводу перетину кордону України та інших каїн в період часу з 05 березня 2022 року по 02 червня 2022 року ОСОБА_4 та дітей та на підставі яких документів; зобов`язати ОСОБА_4 повернути на територію України їхніх спільних дітей; встановити умови проживання та навчання і розвитку дітей; зобов`язати ОСОБА_4 не перешкоджати у спілкуванні його з дітьми (т.1 а.с. 18-24) Міністерство юстиції України у відповідь на звернення 22.06.2022 повідомило заявника ОСОБА_2 оголошення розшуку в Інтерполі не відноситься до їх компетенції, зазначене здійснює Національна поліція відповідно до покладених на неї завдань; з врахуванням наданої інформації щодо перебування дружини і дітей на території ФРН, то у відносинах між двома країнами застосовується Конвенція про цивільно-правові аспекти міжнародного викрадення дітей. В Україні Центральним органом виконання вказаної Конвенції є Міністерство юстиції України, а у ФРН Федеральне відомство юстиції ФРН. Беручи до уваги положення Конвенції встановлення місцезнаходження дітей на території ФРН забезпечується компетентними органами ФРН в рамках розгляду справи про повернення дітей, ініційованої на підставі Конвенції. Також Конвенцією передбачено можливість отримання інформації про соціальне становище дітей в рамках процедури повернення дітей. Відповідно до положень Конвенції розгляд справи про повернення дітей у даному випадку, винесення рішення про повернення дітей чи відмову у поверненні дітей відноситься до компетенції суду ФРН. Також ОСОБА_2 роз`яснено, що з метою ініціювання процедури повернення дітей з ФРН в Україну йому необхідно надати відповідний пакет документів (т.1 а.с. 25-26)

Рішенням Талалаївського районного суду від 25 жовтня 2022 року, яке набрало законної сили 25 листопада 2022 року, шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 розірвано (т.1 а.с. 37-38) Згідно повідомлення Талалаївської селищної ради від 06.09.2022 року ОСОБА_2 за місцем реєстрації по АДРЕСА_1 станом на 06.09.2022 року не проживає (т.1 а.с.39)

Ухвалою від 14.11.2013 року Талалаївського районного суду по справі № 747/854/13-ц (провадження № 6/747/13/2013) оголошено розшук боржника Особи 2 який проживав за адресою АДРЕСА_2 . Підставою для оголошення в розшук даної Особи 2 стало те, що на виконанні у Талалаївському відділі ДВС знаходиться виконавче провадження виконавчий лист № 1-20 /11 від 28.07.2011 про стягнення з Особи 2 матеріальної шкоди в сумі 15 000 грн, виконавчий лист № 1-20 /11 від 28.07.2011 про стягнення з Особи 2 матеріальної шкоди в сумі 21 221 грн, виконавчий лист № 1-20 /11 від 28.07.2011 про стягнення з Особи 2 моральної шкоди в сумі 75 000. В результаті вжитих виконавцем заходів не довелось встановити місце проживання боржника, і тому державний виконавець просив суд оголосити в розшук боржника Особу 2 (т.1 а.с.40-42) Згідно роздруківки Інформації щодо стану розгляду справ Талалаївського районного суду за пошуком сторони по справі ОСОБА_2 за № 747/854/13-ц (провадження № 6/747/13/2013) Талалаївським районним судом розглядалась справа про розшук боржника ОСОБА_2 (т.1 а.с.43-44)

Згідно копії посвідки на проживання YZL3RC2YH ОСОБА_4 , має дозвіл на проживання до 06.03.2024 року. Адреса проживання АДРЕСА_3 . Посвідка видана 06.04.2022 управлінням округу Берхтесгаденер. ОСОБА_10 . Переклад посвідки з німецької мови на українську здійснено перекладачем, посвідчений приватним нотаріусом 09.08.2023 року (т.1 а.с.46) Посвідки на проживання до 06.03.2024 року мають і діти ОСОБА_7 та ОСОБА_6 , копії посвідок знаходяться в матеріалах справи (т.1 а.с. 47-50) Згідно офіційної довідки про реєстрацію місця проживання від 08.11.2022 ОСОБА_4 з дітьми 08.11.2022 офіційно зареєстрована в квартирі АДРЕСА_3 , із зазначенням, що це єдине місце проживання ОСОБА_11 . Переклад довідки з німецької мови на українську здійснено перекладачем, посвідчений приватним нотаріусом 09.08.2023 року (т.1 а.с. 51-52) ОСОБА_7 навчається в початковій школі Фрейлассінг з 09.2022, навчання у школі закінчується орієнтовно 31.07.2026, що підтверджується довідкою керівництва школи від 19.01.2023 р Переклад довідки з німецької мови на українську здійснено перекладачем, посвідчений приватним нотаріусом 09.08.2023 року (т.1 а.с. 53-54) ОСОБА_6 з 01.01.2023 відвідує денний дитячий садочок громадської організації Хегль католицького церковного фонду Успіння Пресвятої Діви Марії Фельдкірхен в м Айнрінг, що підтверджується довідкою від 08.02.2023 року. Переклад довідки з німецької мови на українську здійснено перекладачем, посвідчений приватним нотаріусом 09.08.2023 року (т.1 а.с. 55-56) Договір оренди квартири, укладеного між орендодавцями ОСОБА_12 і ОСОБА_13 та ОСОБА_14 , на оренду квартири по АДРЕСА_4 кімнати, 1 кухня, 1 комірчина, туалет з ванною та душем, коридор, підвальне приміщення. Строк дії договору оренди починається з 01 листопада 2022 року і діє до 06.03.2024 (строк дії дозволу на перебування) Фіксована орендна плата за місяць складає 830 євро. Переклад договору з німецької мови на українську здійснено перекладачем, посвідчений приватним нотаріусом 09.08.2023 року (т.1 а.с.57-60)

Згідно висновку Управління в справах дітей, сім`ї та молоді району Землі Берхтесгаден ФРН ОСОБА_4 з дітьми взята на облік в управління ( т.1 а.с.73) Згідно повідомлення Центру зайнятості м. Берхтесгаден-Ланд від 16.11.2022 року ОСОБА_4 з дітьми на період часу з 01.12.2022 по 31.05.2023 надана щомісячна допомога, а саме ОСОБА_15 887, 31 євро в місць, ОСОБА_7 132, 67 євро в місяць, ОСОБА_6 165, 67 євро в місяць. (т.1 а.с.75)

Резолюцією, прийнятою в закритому засіданні Окружного суду м Лауфен 27.06.2023, винесеною в сімейній справі Федюк Ростислав проти ОСОБА_16 , інші учасники діти ОСОБА_7 , її представник в судовому процесі, ОСОБА_6 , її представник в судовому процесі, визначено порядок спілкування з дітьми. Після детального обговорення учасники справи уклали наступну угоду :

1. Батьки дітей погодились з тим, що на користь обох дітей регламент спілкування, який був прийнятий раніше рішенням від 21.12.2022 року, має бути змінений, а саме батько має право та зобов`язаний спілкуватися з дітьми двічі на тиждень за допомогою відеотелефонного зв`язку та визначено графік.

2. Батьки дітей повинні враховувати бажання дитини в тому числі і щодо тривалості телефонних розмов.

3. Мати зобов`язується протягом одного тижня звернутись до виховного консультаційного центру Caritas, щоб узгодити консультації для дитини Аміри, обговорити контакти з батьком дитини та забезпечити дотримання цих зустрічей.

4. Учасники справи погоджуються, що зміна регламенту спілкування можлива, щойно це дозволить політична ситуація в Україні.

Таким чином, в ході розгляду справи судом прийнято рішення про затвердження зміненого регламенту спілкування. Крім того, зазначено, що у разі винного порушення зобов`язань що випливають з угоди, суд може зобов`язати відповідну сторону що порушила зобов`язання сплатити адміністративний штраф у розмірі до 25 000 євро. Переклад резолюції суду з німецької мови на українську здійснено перекладачем, посвідчений приватним нотаріусом 09.08.2023 року (т.1 а.с.114-116)

Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта фізичної особи ОСОБА_2 реєстрах відомості щодо належного йому нерухомого майна та інших речових прав відсутні (т.1 а.с.61) За клопотанням представника позивача за первісним позовом судом було зроблено запит до Управління інформаційно-аналітичної підтримки ГУНП в Чернігівській області щодо надання відомостей про притягнення ОСОБА_2 до кримінальної відповідальності. Згідно наданої начальником управління інформації станом на 23.01.2024 року ОСОБА_2 був засуджений 21.12.2009 року Талалаївським районним судом за ст 118 КК України до 3 років обмеження волі з іспитовим строком 2 роки. Ухвалою Верховного Суду України від 30.09.2010 року вирок скасовано, а справа направлена на новий розгляд. Засуджений 15.03.2011 року Прилуцьким районним судом за ч.1 ст 115 КК України до 11 років позбавлення волі. Ухвалою апеляційного суду Чернігівської області від 05.07.2011 року вирок змінено, перекваліфікована з ч.1 ст 115 КК України на ст 118 КК України і призначено покарання у вигляді 2 років позбавлення волі. Звільнений 11.09.2012 року умовно-достроково ухвалою Новозаводського районного суду м Чернігова, невідбутий строк покарання 4 міс14 днів (т.1 а.с.156-157) Крім того, за клопотанням представника позивача за первісним позовом судом було зроблено запит до Управління інформаційно-аналітичної підтримки ГУНП в Чернігівській області щодо надання відомостей про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності. Згідно наданої начальником управління інформації ОСОБА_2 притягувався до адміністративної відповідальності 29.01.2020 року за ч.1 ст 126 КУпАП, 27.08.2023 року за ч.1 ст 178 КУпАП (т.1 а.с.159-160)

Крім того, в ході розгляду справи було встановлено, що з урахуванням тривалості російської агресії проти України Рада Європейського Союзу ухвалила рішення про продовження тимчасового захисту для українських громадян до 04.03.2025 року. На виконання цього рішення уряд ФРН прийняв відповідну постанову, яка набула чинності 04.12.2023 року. Відповідно до змісту даної постанови питання продовження перебування іноземців на території Німеччини, які в`їхали через війну в Україні, було врегульовано шляхом продовження терміну дії відповідних дозволів до 04.03.2025 року. Засвідчений переклад копії постанови знаходиться в матеріалах справи і був досліджений в судовому засіданні (т.2 а.с. 18-20) Таким чином, дія посвідки про дозвіл на проживання ОСОБА_4 і дітей продовжують діяти до 04.03.2025 року. Аналогічно продовжується термін дії договору оренди квартири, який був укладений 19.08.2022 року ОСОБА_4 з орендодавцями Гартмутом та ОСОБА_13 , які письмово підтвердили продовження дії договору оренди та зазначили, що договір діє до тих пір, поки ОСОБА_4 та її діти мають посвідки на проживання на території ФРН. Засвідчений переклад копії договору знаходиться в матеріалах справи і був досліджений в судовому засіданні (т.2 а.с. 22)

Згідно повідомлення служби у справах дітей Талалаївської селищної ради від 23.09.2024 року на даний час служба не має змоги надати Висновок органу опіки і піклування щодо визначення місця проживання дітей ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , оскільки неможливо виконати алгоритм дій, передбачений п.72 Порядку провадження органами опіки і піклування діяльності, пов`язаної із захистом прав дитини, та отримати відомості, що стосуються справи, оскільки діти разом з матір`ю проживають за кордоном. А саме неможливо скласти акт обстеження умов проживання дітей, встановити особисту прихильність дітей до кожного з батьків, здійснити проведення оцінки потреб сім`ї фахівцями із соціальної роботи з метою встановлення спроможності матері, батька виконувати обов`язки з виховання дітей та догляду за ними (т.2 а.с.35)

Оцінивши надані учасниками справи докази, подані на підтвердження своїх вимог та заперечень, суд приходить до висновку, що застосуванню у даному випадку підлягають норми сімейного законодавства щодо місця проживання дітей, та інших підзаконних нормативно-правових актів, які регулюють сімейні правовідносини, та положень міжнародного права щодо захисту прав дітей. Крім того, судом враховується положення ст 2 ЦПК України про те, що суд зобов`язаний керуватися завданням справедливого розгляду і вирішення цивільних справ, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Відповідно до ст. 161 СК України, що якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоровся та інші обставини, що мають істотне значення. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини, як це встановлено ч.3 ст 11 Закону України «Про охорону дитинства». Згідно зі статтею 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Відповідно до ч.1 ст 18, ч.1 ст. 27 Конвенції Організації Об`єднаних Націй про права дитини від 20.11.1989, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27.02.1991 № 789-ХІІ, держави-учасниці докладають усіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. У ч.1 ст 3 Конвенції про права дитини 1989 року визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється найкращому забезпеченню інтересів дитини. Ч.1 ст 9 Конвенції про права дитини 1989 року передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в найкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Тобто наведеними нормами закріплено основоположний принцип забезпечення найкращих інтересів дитини, якого необхідно дотримуватися, зокрема, при вирішенні питань про місце проживання дитини у випадку, коли її батьки проживають окремо; про тимчасове розлучення з одним із батьків у зв`язку з необхідністю виїхати за межі країни, у якій визначено місце проживання дитини, з іншим із батьків з метою отримання освіти, лікування, оздоровлення та з інших причин, обумовлених необхідністю забезпечити дитині повний і гармонічний фізичний, розумовий, духовний, моральний і соціальний розвиток, а також необхідний для такого розвитку рівень життя.

Базові положення принципу забезпечення найкращих інтересів дитини покладені в основу багатьох рішень ЄСПЛ, у тому числі шляхом застосування статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Відповідно до ст. 8 цієї Конвенції 1950 року кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб. Ця стаття охоплює, зокрема, втручання держави в такі аспекти життя, як опіка над дитиною, право батьків на спілкування з дитиною, визначення місця її проживання.

Так, рішенням від 11.07.2017 (заява № 2091/13) у справі «М.С. проти України» ЄСПЛ, установивши порушення статті 8 Конвенції 1950 року, консолідував ті підходи і принципи, що вже публікувались у попередніх його рішеннях, які зводяться до визначення насамперед найкращих інтересів дитини, а не батьків, що потребує детального вивчення ситуації, урахування різноманітних чинників, які можуть вплинути на інтереси дитини, дотримання справедливої процедури у вирішенні спірного питання для всіх сторін. У § 54 рішення ЄСПЛ від 07.12.2006 (заява № 31111/04) «Хант проти України» зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. На сьогодні існує широкий консенсус, у тому числі в міжнародному праві, на підтримку ідеї про те, що в усіх рішеннях, що стосуються дітей, забезпечення їх найкращих інтересів повинно мати першочергове значення. Найкращі інтереси дитини залежно від їх характеру та серйозності можуть перевищувати інтереси батьків. Положення про рівність прав та обов`язків батьків у вихованні дитини не може тлумачитися на шкоду інтересам дитини.

Інший міжнародний документ, яким врегульовано порядок визначення місця проживання дітей, є Гаазька конвенції про батьківську відповідальність 1996 року, яка не містить визначення поняття «звичайне місце проживання», а зазначено, що воно має встановлюватися на основі всіх обставин, які мають місце в кожній конкретній справі. Звичайне місце проживання може підтверджуватися таким: відвідуванням дошкільного навчального закладу - садка, школи, різноманітних гуртків; за результатами встановлення таких обставин: за дитиною здійснюється медичний догляд, у дитини є свої друзі, захоплення, дитина має сталі сімейні зв`язки та інші факти, які свідчать, що дитина вважає своє місце проживання постійним, комфортним і місцем проживання своєї родини, тощо. Тобто звичайне місце проживання дитини варто розуміти як таке місце, існування якого доводить певний ступінь прив`язаності дитини до соціального та сімейного її оточення. З цією метою потрібно враховувати, зокрема, тривалість, регулярність, умови і причини перебування дитини і сім`ї в тій чи іншій державі, місце та умови відвідування освітніх закладів, знання мови, соціальні та сімейні відносини дитини у такій державі (постанови Верховного Суду від 01 листопада 2022 року у справі № 201/1577/21, провадження № 61-4217св22, від 31 січня 2024 року у справі № 336/5265/22, провадження № 61-12940св23). В той же час, як свідчить практика іноземних судів щодо застосування Гаазької конвенції про батьківську відповідальність 1996 року, при визначенні звичайного місця проживання мають також враховуватися наступні обставини. По-перше, якщо існує очевидне свідчення намірів розпочати нове життя в іншій країні, тоді попереднє місце звичайного проживання, як правило, втрачається та з`являється нове. По-друге, якщо переїзд відбувається на необмежений час або потенційно може не обмежуватися в часі, попереднє місце звичайного проживання після переїзду може також бути втрачено, а нове - знайдено достатньо швидко. Однак, якщо час переїзду обмежений, навіть якщо він триває достатньо великий проміжок часу, в ряді юрисдикцій ухвалювалося рішення про збереження місця звичайного проживання протягом цього часу. Оцінка інших ситуацій має тенденцію слідувати одному із зазначених підходів: «намірів батьків», заснованому на спільному намірі батьків відносно характеру переїзду; «інтересів дитини», де підкреслюється фактична реальність життя дитини (освіта, соціальна взаємодія, сімейні відносини тощо), змішаному. При визначенні того, який підхід має застосовуватися, береться до уваги вік дитини (пункт 13.85 PracticalHandbook onthe Operationof the1996 Hague ChildProtection Convention).

Як встановлено в судовому засіданні діти разом з матір`ю вже тривалий час проживають у ФРН у зв`язку із повномасштабним вторгненням та запровадженням військового стану. Мають тісні соціальні зв`язки що підтверджується тим що там відвідують школу та дитячий садок. Наведені обставини дають підстави для висновку, діти разом з матір`ю на даний час на законних підставах проживають тимчасово у Федеративній Республіці Німеччина, а їх перебування у цій державі зумовлене отриманням тимчасового захисту у зв`язку із повномасштабним вторгненням росії на територію України. Крім того, суд бере до уваги, що діти знаходяться у віці, коли потребують тісного емоційного контакту з матір`ю, що є запорукою їх гармонійного розвитку.

Відповідно до Принципу 6, затвердженого Декларацією прав дитини, прийнятої резолюцією 1386 (ХIV) Генеральної Асамблеї ООН від 20.11.1959, дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові та розуміння. Вона має, якщо це можливо, зростати в піклуванні та під відповідальністю своїх батьків, у будь-якому разі - в атмосфері любові та моральної і матеріальної забезпеченості; малолітня дитина, крім випадків, коли є виняткові обставини, не має розлучатися зі своєю матір`ю.

Суд враховує безперечні батьківські права та законні інтереси відповідача за первісним позовом ОСОБА_2 відносно малолітніх дітей, його прагнення реалізації батьківських обов`язків з виховання дітей. Однак при цьому суд виходить з того, що відповідні права батька не мають превалювати над правами і законними інтересами дітей, та примусова зміна способу і укладу життя, їх місця проживання може призвести до негативних наслідків для них. Отже, існують реальні ризики того, що повернення дітей з їх уже звичного середовища в у Федеративній республіці Німеччина, де вона не проживають більше двох років, буде для них стресовою ситуацією, негативно вплине на них у психологічному плані та не сприятиме забезпеченню якнайкращих їх інтересів, крім того, з врахуванням тих обстави н, що військові дії на території України тривають. Твердження відповідача ОСОБА_2 про те, що ОСОБА_4 не має наміру повертатись в Україну, не підтверджена належними і допустимими доказами. Крім того, на останньому судовому засіданні ОСОБА_2 показав, що на даний час він знаходиться в Італії і буде знову ініціювати судові позови у ФРН проти своєї колишньої дружини з приводу повернення дітей, що на думку суду свідчить про те, що відповідач бажає певним чином задовольнити свої власні амбіції, а не думати насамперед про дітей та їх інтереси.

Таким чином, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд приходить до висновку про задоволення первісного позову ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дітей в повному обсязі.

Розглядаючи зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_4 , третя особа служба у справах дітей Талалаївської селищної ради про визначення місця проживання дітей, у якому позивач просить суд визначити місце проживання його дітей з матір`ю ОСОБА_4 за її зареєстрованим на території України у встановленому законом порядку місцем проживання або за зареєстрованим на території України у встановленому законом порядку місцем пе5ребування, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 3 ст. 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Згідно ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини. Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини. Відповідно до ч. 8 ст. 7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

У відповідності до пунктів 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини, яка в силу положень статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом. Відповідно до ч.1 ст. 160 СК України передбачено, що місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Згідно ч. 1 ст. 161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може бути вирішено органом опіки та піклування або судом. Суд виходить з того, що під час вирішення спору щодо місця проживання малолітніх дітей беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дітей до кожного з них, вік дітей, стан їх здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. Питання про визначення місця проживання дітей має вирішуватись, насамперед, з урахуванням прав та законних інтересів дітей.

Відповідно до п.1 1 ст. 9 Конвенції про права дитини держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно із судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини. Відповідно до статті 18 Конвенції про права дитини батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Місце проживання малолітньої дитини з одним із батьків визначається або за місцем проживання матері чи батька, або за конкретною адресою.

Із системного тлумачення п. 1 ст. 3, ст. 9 Конвенції, частин 2, 3 ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства», ст. 161 СК України випливає, що при вирішенні спору про визначення місця проживання дитини суди мають враховувати передусім інтереси дитини. Встановлений сімейним законодавством принцип повної рівності обох батьків у питаннях виховання дітей може бути обмежений судом в інтересах дитини. Європейський суд з прав людини зауважує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. (HUNT v. UKRAINE, № 31111/04, § 54, ЄСПЛ, від 07 грудня 2006 року). При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (MAMCHUR v. UKRAINE, № 10383/09, § 100, ЄСПЛ, від 16 липня 2015 року).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 листопада 2021 року в справі № 754/16535/19 (провадження № 61-14623св21) вказано, що «під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. До інших обставин, що мають істотне значення, можна віднести, зокрема: особисті якості батьків; відносини, які існують між кожним з батьків і дитиною (як виконують батьки свої батьківські обов`язки по відношенню до дитини, як враховують її інтереси, чи є взаєморозуміння між кожним з батьків і дитиною); можливість створення дитині умов для виховання і розвитку. При розгляді справ щодо місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов`язком батьків діяти в її інтересах.

Судом встановлено, що позивач за зустрічним позовом не заперечує факту проживання дітей з матір`ю, але обов`язковою умовою є їх проживання на території України . Доводи позивача про те, що відповідачка за зустрічним позовом самовільно вивезла дітей, не підтверджені належними і допустимими доказами. Суд враховує ту обставину, що відповідачка за зустрічним позовом ОСОБА_4 після початку повномасштабного вторгнення разом з дітьми отримала прихисток у Німеччині, знаходиться там разом з дітьми на законних підставах, винаймає там житло, працює, отримує соціальну допомогу від держави на себе і на дітей, тобто створила для них належні умови, що підтверджено, крім усього, і резолюцією Окружного суду м Лауфен 27.06.2023 року, винесеною в сімейній справі Федюк Ростислав проти Федюк Алли, яка досліджувалась в судовому засіданні.

Відповідно до положень, викладених у статтях 13,81 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Згідно з вимогами статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 ЦПК України. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і що до яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Згідно вимог ЦПК України учасники справи мають передбачені процесуальним законом права і обов`язки. Обов`язок доказування певних обставин лежить на стороні, яка посилається на них як на підставу своїх вимог та заперечень. Недоведеність обставин, на наявності яких наполягає позивач за зустрічним позовом є підставою для відмови у позові, наведені ним докази не дають суду підстав для задоволення позову і визначення місця проживання дітей разом з матір`ю на території України. У випадку невиконання учасником справи його обов`язку із доведення відповідних обставин необхідними доказами, такий учасник має усвідомлювати, що несе ризик відповідних наслідків, зокрема, відмови у задоволенні позовних вимог, у зв`язку із їх недоведеністю. Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні зустрічного позову суд виходить з конкретних обставини даної справи, при цьому враховує інтереси дітей, їх вік, соціальні зв`язки, психологічний стан, а також дотримання балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов`язком батьків діяти в її інтересах. Неодноразове втягнення позивача дітей у судові процеси може негативно вплинути на дітей та на їх бажання спілкуватися з батьком. Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що перебування дітей в умовах воєнного стану на території України може нести загрозу їх життю і здоров`ю, і це в першу чергу повинен усвідомлювати позивач, як їх батько. Враховуючи встановлені в ході судового розгляду обставини, суд приходить до висновку що мати дітей створила їм належні умови для морального, духовного і фізичного розвитку, і суд не вправі зобов`язувати відповідача за зустрічним позовом повернутись в Україну разом з дітьми з огляду на ситуацію. При цьому суд зауважує, що батько дітей не обмежений у своєму праві на спілкування з дітьми, турботі відносно дітей та участі у вихованні дітей. Суд враховує, що зважаючи на введення воєнного стану в Україні, при вирішенні спорів, що стосуються прав та інтересів дітей, першочерговим завданням держави є забезпечення безпеки дітей та їх права на життя. При цьому суд наголошує, що у разі зміни обставин у відносинах сторін спору, а в першу чергу, відносин між батьками, а також припинення або скасування запровадженого на території України воєнного стану, визначене у цій справі місце проживання дітей може бути змінено як за згодою батьків, так і в судовому порядку.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України», заява № 4909/04). Відтак суд вважає, що надав відповідь на усі поставлені сторонами питання та навів оцінку усім основним доводам, якими вони обґрунтовували заявлені вимоги.

Керуючись ст. 12, 13, 80, 81, 89, 263-268, 280, 354, 355 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дітей задовольнити.

Визначити місце проживання ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 разом з матір`ю ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , уродженкою с Сокиринці Срібнянського району Чернігівської області (РНОКПП НОМЕР_4 )

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_4 , третя особа служба у справах дітей Талалаївської селищної ради, про визначення місця проживання дітей відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення суду виготовлений 11 жовтня 2024 року.

Суддя Л.В.Тіщенко