Ухвала

від 11.10.2024 по справі 743/1218/23

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 743/1218/23 Головуючий у І інстанції ОСОБА_1 Провадження № 11-кп/4823/820/24 Категорія - продовження строків тримання під вартою. Доповідач ОСОБА_2

У Х В А Л А

11 жовтня 2024 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Чернігівського апеляційного суду в складі:

Головуючого-суддіОСОБА_2

суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4

секретаря судового засідання ОСОБА_5

за участі сторін кримінального провадження

обвинуваченого ОСОБА_6

його захисника - адвоката ОСОБА_7

прокурора ОСОБА_8

Розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Чернігові апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 на ухвалу Куликівського районного суду Чернігівської області від 05 вересня 2024 року,

В С Т А Н О В И Л А :

Цією ухвалою обвинуваченому у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст. 185, ч.2 ст. 190 КК України, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю с. Горностаївка Ріпкинського району Чернігівської області, особі без громадянства, з професійно-технічною освітою, неодруженому, непрацюючому, без зареєстрованого місця проживання, раніше судимому, продовжений строк тримання під вартою на строк 60 днів, а саме до 03 листопада 2024 року включно, з визначенням застави у розмірі 80 520 гривень.

Задовольняючи клопотання прокурора, суд першої інстанції виходив з того, що ризики, передбачені ст. 177 КПК України, встановлені судом раніше, не зменшилися та продовжують існувати. Також не змінилися обставини щодо відсутності у обвинуваченого сталих соціальних зв`язків, відсутності зареєстрованого місця проживання. А тому, зваживши на тяжкість покарання, що загрожує особі, оцінивши вірогідність негативної позапроцесуальної поведінки обвинуваченого, дані про його особу, а також врахувавши стадію судового розгляду, суд дійшов висновку про необхідність продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та не знайшов підстав для зменшення розміру застави, яка у мінімальному розмірі, на переконання суду, не забезпечить належної процесуальної поведінки обвинуваченого.

В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_6 просить ухвалу суду скасувати, постановити нову, якою застосувати до нього запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, або при залишенні ухвали суду без змін, зменшити розмір застави до 65 000 гривень.

Вказуючи на безпідставність судового рішення, не погоджується з розміром застави визначеної судом, а також заперечує доведення прокурором ризиків, передбачених ст. 177 КПК України. Звертає увагу, що прокурором було подане клопотання про закриття кримінального провадження на підставі п.4-2 ч.1 ст. 284 КПК України, проте обвинувачений заперечив проти застосування цієї норми, оскільки не визнає вини. Також просить врахувати, що має постійне місце проживання в Хмельницькій області, а в Чернігівській області проживає мати, яка потребує допомоги. Підкреслює, що тривалий час перебуває під вартою, при цьому суд постійно посилається на раніше обраний запобіжний захід.

Заслухавши доповідача, обвинуваченого та його захисника, які підтримали доводи апеляційної скарги, прокурора, яка з доводами сторони захисту не погодилася, вважала ухвалу суду цілком обґрунтованою, оскільки заявлені ризики продовжують існувати і на сьогоднішній день, дослідивши матеріали провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає апеляційну скаргу обвинуваченого залишити без задоволення.

Колегією суддів встановлено, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст.185, ч.2 ст. 190 КК України.

28 червня 2023 року ОСОБА_6 було затримано в порядку ст.208 КПК України та ухвалою слідчого судді від 28 червня 2023 року обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з визначенням застави у розмірі 80 520 грн., який в подальшому продовжувався.

Обрання, скасування або зміна запобіжного заходу в суді під час судового розгляду регламентується положеннями статті 331 КПК України, у порядку передбаченому главою 18 цього Кодексу, з урахуванням особливостей судового розгляду кримінального провадження, а тому обґрунтованість підозри, коли складений обвинувальний акт і відбуватиметься перевірка доведеності чи недоведеності обвинувачення, апеляційним судом перевірятися не може, оскільки це буде прямим втручанням апеляційної інстанції в розгляд обвинувачення судом першої інстанції.

У статті 5 Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи R(80) 11 від 27.06.1980 «Про взяття під варту до суду» зауважується, що при розгляді питання про необхідність тримання під вартою, судовий орган повинен брати до уваги обставини конкретної справи, у тому числі характер та тяжкість інкримінованого злочину.

Водночас, відповідно до практики Європейського Суду з прав людини вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув`язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв`язками з державою, у якій його переслідують та міжнародними контактами.

Ризик це ймовірність того, що обвинувачений може ухилитися від кримінальної відповідальності та вчинити інше кримінальне правопорушення.

Особливість запобіжних заходів полягає у тому, що вони застосовуються не за конкретну недобросовісну поведінку обвинуваченого, а превентивно, як гарантія настання правосуддя в майбутньому. При цьому слід враховувати, що якась ймовірність того, що обвинувачений зможе спробувати ухилитись від відповідальності, існує завжди.

Перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів встановила, що судом першої інстанції, відповідно до ст. 177 КПК України, повно та об`єктивно досліджені усі обставини, з якими закон пов`язує можливість продовження цього запобіжного заходу, а також враховані інші обставини, передбачені ст. 178 КПК України, в тому числі дані про особу обвинуваченого, які, в сукупності, давали суду достатні підстави вважати, що обвинувачений ОСОБА_6 може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 цього Кодексу.

За змістом ст. 199 КПК України при розгляді клопотання про продовження строку тримання під вартою суд досліджує подані йому матеріали на предмет законності й обґрунтованості застосування даного запобіжного заходу, з`ясовує конкретні причини тривалого строку тримання особи під вартою, інші обставини, необхідні для вирішення справи, чи не з`явилися причини, що дозволяють скасувати тримання під вартою та обрати інший передбачений законом запобіжний захід, тощо.

Суд першої інстанції належно дослідив обставини, з якими закон пов`язує можливість продовження строку тримання під вартою. Зокрема враховано тяжкість покарання, що загрожує особі, дані про особу обвинуваченого, який не має постійного місця проживання та реєстрації, родини, не займається суспільно-корисною працею, раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності, а тому цілком є реальними ризики вчинення іншого кримінального правопорушення та ухилення від явки до суду.

Ризик переховування від суду є цілком ймовірним за відсутності визначеного місця реєстрації особи та сталого фактичного місця проживання, що, зокрема, за відсутності чітких кордонів в період збройної агресії рф унеможливлює повний контроль щодо переміщення осіб.

Разом з тим, усупереч твердження апелянта про необґрунтованість визначення розміру застави, колегія судів апеляційного суду, зважає на положення ч.3 ст. 183 КПК України, відповідно до якої, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом.

У даному випадку, з огляду на всі вище перелічені обставини та ризики, апеляційний суд погоджується, що саме визначений судом розмір застави може забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого, чого не може забезпечити її мінімальний розмір.

Відтак, апеляційний суд констатує, що суд першої інстанції діяв виключно в межах чинного законодавства.

Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 404-406, 407, 422-1, 424 КПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 залишити без задоволення, а ухвалу Куликівського районного суду Чернігівської області від 05 вересня 2024 року про продовження обвинуваченому ОСОБА_6 строків тримання під вартою, без змін.

Ухвала набуває законної сили після її проголошення й касаційному оскарженню не підлягає.

СУДДІ:

ОСОБА_9 ОСОБА_10 ОСОБА_11