Постанова

від 10.10.2024 по справі 146/1162/23

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 146/1162/23

Провадження № 22-ц/801/1101/2024

Провадження № 22-ц/801/1102/2024

Категорія: 68

Головуючий у суді 1-ї інстанції Скаковська І. В.

Доповідач:Шемета Т. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 жовтня 2024 рокуСправа № 146/1162/23м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючої судді Шемети Т. М. (суддя-доповідач),

суддів Панасюка О. С., Сала Т. Б.,

секретар судового засідання Куленко О. В.

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 (особа, яка подала апеляційну скаргу),

відповідач ОСОБА_2 ,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Томашпільський відділ ДРАЦС у Тульчинському районі Вінницької області Центрального Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 4 цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою його представником адвокатом Бардошевською Тетяною Ігорівною, на ухвалу Томашпільського районного суду Вінницької області від 26 лютого 2024 року та на рішення Томашпільського районного суду Вінницької області від 13 березня 2024 року, ухвалені у складі судді Скаковської І. В. в смт. Томашпіль, дата складення ухвали 04 березня 2024 року, та складення повного судового рішення 21 березня 2024 року, -

в с т а н о в и в :

В серпні 2023 року ОСОБА_1 через свого представника адвоката Бардошевську Т. І. звернувся до Томашпільського районного суду Вінницької області із позовом до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Томашпільський відділ ДРАЦС у Тульчинському районі Вінницької області Центрального Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), про виключення з актового запису про народження дитини даних про батька дитини.

Позов обґрунтовано тим, що 11 липня 1998 року між позивачем та відповідачем було укладено шлюб, який 15 серпня 2022 року рішенням Томашпільського районного суду було розірвано. В період перебування в шлюбі ІНФОРМАЦІЯ_1 народилась ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проте позивач має сумніви щодо свого біологічного батьківства щодо дитини.

Відтак позивач просив виключити з актового запису про народження дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 відомості про нього як батька дитини.

Ухвалою Томашпільського районного суду Вінницької області від 26 лютого 2024 року відмовлено в задоволенні клопотання представника позивача ОСОБА_1 адвоката Бардашевської Т. І. про призначення судово-медичної експертизи.

Відмовляючи в задоволенні клопотання, суд першої інстанції вказав, що ухвалою Томашпільського районного суду Вінницької області від 06 листопада 2023 року призначено у справі молекулярно-генетичну експертизу. 17 січня 2024 року надійшов висновок молекулярно-генетичної експертизи № 40857 від 12 січня 2024 року, лабораторний процес та формування висновку виконала завідуюча клініко-діагностичної лабораторії ТОВ «МАМА ПАПА» ОСОБА_4 , яка має повну вищу освіту за спеціальністю «Генетика», сертифікат спеціаліста № НОМЕР_1 Національної медичної академії післядипломної освіти і. Шупика за спеціальністю «Лабораторна генетика». До висновку долучений Витяг відомостей з бази даних Ліцензійного реєстру МОЗ України суб`єктів господарювання, які провадять господарську діяльність з медичної практики, з якого убачається що вказане товариство має ліцензію за спеціальністю, зокрема генетика, медична, клінічна лабораторна діагностика. Тому твердження позивача про те, що експертизу слід призначити в експертну установу, суд вважав необґрунтованим.

Рішенням Томашпільського районного суду Вінницької області від 13 березня 2024 року в задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду обґрунтовано тим, що висновком молекулярно-генетичної експертизи № 40857 від 12 січня 2024 року підтверджено, що ймовірність того, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , є біологічним батьком дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в рамках проведеного дослідження, 99,99999999% (а.с. 65 63).

Не погоджуючись із такими рішеннями, ОСОБА_1 діючи через свого представника адвоката Бардошевську Т. І. подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати ухвалу Томашпільського районного суду Вінницької області від 26 лютого 2024 року і скасувати рішення Томашпільського районного суду Вінницької області від 13 березня 2024 року та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, а також просив призначити по справі судово-молекулярну-генетичну експертизу для встановлення факту біологічного батьківства (спорідненості) між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 .

Основними доводами апеляційної скарги є наступне:

06 листопада 2023 року Томашпільським районним судом Вінницької області було винесено ухвалу про призначення у справі судової молекулярно-генетичної експертизи, проведення якої доручено ТОВ «Мама Папа». 12 січня 2024 року був наданий висновок молекулярно-генетичної експертизи № 408507, проте цей висновок не є експертизою, оскільки дослідження проводила завідуюча клініко-діагностичної лабораторії ТОВ «Мама Папа» ОСОБА_4 , висновок підписаний нею та директором ОСОБА_5 , однак згідно інформації Реєстру атестованих судових експертів відомості про даних осіб відсутні, крім того, до матеріалів висновку не додано свідоцтво про присвоєння кваліфікації судового експерта, а тому висновок експертного дослідження був здійснений не судовим експертом, у зв`язку з чим цей висновок не є допустимим доказом у розумінні частини 1 статті 78 ЦПК України. Проте суд поклав цей висновок в основу прийнятого ним рішення, тобто рішення ґрунтується на недопустимому доказі, тому воно підлягає скасуванню, а його позов слід задовольнити.

Одночасно з апеляційною скаргою було заявлено клопотання про призначення судової молекулярно-генетичної експертизи, яке було задоволено ухвалою Вінницького апеляційного суду від 11.06.2024 року (а.с. 191-192, т.1)

Після відновлення провадження у справі адвокат Бардошевська Т. І. повідомила про припинення її повноважень на представництво інтересів ОСОБА_1 (а. с. 9-10, т.2)

В судове засідання, призначене на 03.10.2024 року ОСОБА_1 не з`явився, від його представника адвоката Ткачука В. В. надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, оскільки з ним було укладено договір про надання правничої допомоги лише 02.10.2024 року, відтак він не зміг підготуватися до розгляду справи та зайнятий в іншому процесі, а сам ОСОБА_1 перебуває на стаціонарному лікуванні (а. с. 11 17). Відповідачка ОСОБА_6 в судове засідання з`явилася. Клопотання адвоката Ткачука В. В. апеляційним судом було задоволено та відкладено розгляд справи на 10 жовтня 2024 року на 13 год.45 хв.

В судове засідання 10 жовтня 2024 року сторони не з`явилися, від адвоката Ткачука В. В. вдруге надійшло клопотання про відкладення розгляду справи через його зайнятість у іншому судовому процесі, а сам ОСОБА_1 проходить військово-лікарську комісію та не може з`явитися в судове засідання. Таке клопотання апеляційний суд відхиляє, оскільки позивач та його представник були завчасно повідомлені про судове засідання, в клопотанні про відкладення розгляду, яке було заявлено вперше, адвокат не повідомляв суд, в які дні він буде зайнятий і не зможе з`явитися в судове засідання, тому така поведінка сторони позивача спрямована виключно на затягування розгляду справи, а причини неявки не є поважними. Причини неявки відповідачки ОСОБА_6 та третьої особи Томашпільський відділ ДРАЦС у Тульчинському районі Вінницької області Центрального Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) апеляційному суду невідомі, про день та час судового розгляду повідомлені належним чином (а.с.19-21, т.2).

Відповідно до частини 2 статті 372 ЦПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи не перешкоджає розгляду справи, відтак суд ухвалив провести розгляд справи без учасників, які не з`явилися, були повідомлені про день та час судового розгляду належним чином.

Частинами 1, 2 статті 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Критерії оцінки правомірності оскаржуваного судового рішення визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що оскаржуване рішення відповідає вимогам закону.

Відповідно до частини 1 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

За частини 3 статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

По справі встановлено наступні обставини:

-11 липня 1998 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_7 було укладено шлюб, який зареєстровано Ямпільським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Могилів-Подільському районі Вінницької області Центрально-західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м Хмельницький);

- ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 , виданого 05 березня 2015 року Виконкомом Яланецької сільської ради Томашпільського району Вінницької області, батьки дитини записані: батько ОСОБА_1 , мати ОСОБА_7 (а.с. 3 т. 1);

-Рішенням Томашпільського районого суду Вінницької області від 15 серпня 2022 року розірвано шлюб між ОСОБА_7 та ОСОБА_1 , який зареєстрований 11 липня 1998 року Ямпільським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Могилів-Подільському районі Вінницької області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький), актовий запис №50;

- 13 грудня 2022 року відповідач ОСОБА_7 уклала шлюб з ОСОБА_8 актовий запис № 159, після укладення шлюбу прізвище дружини ОСОБА_9 (а.с. 52 т. 1);

-відповідно до висновку експертизи № 40857 від 12 січня 2024 року, виконаного ТОВ «Мама Папа», ймовірність того, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 є біологічним батьком дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в рамках проведеного дослідження, складає 99,999999 % (а.с. 64 83 т. 1);

-Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 11 червня 2024 року по справі призначено судову молекулярно-генетичну експертизу та зупинено провадження (а. с. 191 192, т. 1).

-відповідно до висновку експерта від 10 вересня 2024 року № СЕ-19/102-24/11614-БД ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , (об`єкт № 1), ймовірно є біологічним батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (об`єкт № 3), ймовірність даної події складає 99,999999987 %.

Між сторонами виник спір з приводу оспорювання батьківства.

Відповідно достатті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Стаття 15 ЦК України об`єктом захисту називає порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначив у справі "Йевремович проти Сербії", що у відповідності до статті 8 Конвенції під час розгляду скарги про встановлення батьківства, суди мають приділяти особливу увагу інтересам конкретної дитини ("Jevremovic v. Serbia", заява № 3150/05, пункт 109 рішення Європейського суду з прав людини від 17 травня 2007 року).

Законодавством передбачено певні обов`язки батьків щодо їх дитини, а також вимогу ухвалювати судові рішення з урахуванням найкращих інтересів дитини, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, інших осіб.

В усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів (частини перша та друга статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII).

Отже, при вирішенні справ про оспорювання батьківства суди повинні керуватися найкращими інтересами дитини, забезпечуючи баланс між інтересами дитини та сторін по справі.

Права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 Сімейного кодексу України (далі - СК України) (частина перша статті 121 СК України).

Дитина, яка зачата і (або) народжена у шлюбі, походить від подружжя. Походження дитини від подружжя визначається на підставі свідоцтва про шлюб та документа закладу охорони здоров`я про народження дружиною дитини (частина перша статті 122 СК України).

Згідно зі статтею 133 СК України якщо дитина народилася у подружжя, дружина записується матір`ю, а чоловік - батьком дитини.

Таким чином, законодавством встановлена презумпція батьківства щодо дитини, яка народжена у шлюбі. Проте, батько дитини має право оспорити батьківство.

Особа, яка записана батьком дитини відповідно до статей122,124,126і127 СК Українимає право оспорити своє батьківство, пред`явивши позов про виключення запису про нього як батька з актового запису про народження дитини. У разі доведення відсутності кровного споріднення між особою, яка записана батьком, та дитиною суд постановляє рішення про виключення відомостей про особу як батька дитини з актового запису про її народження. Оспорювання батьківства можливе лише після народження дитини і до досягнення нею повноліття (стаття 136 СК України).

Передумовою звернення до суду в таких справах є відсутність кровного споріднення між особою, записаною батьком, і дитиною.

Реалізація принципу змагальності сторін у цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.

Згідно з частиною третьою статті 12, частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (стаття 76 ЦПК України).

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (стаття 77 ЦПК України).

Статтею 78 ЦПК України передбачено, що суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Висновок експерта є одним із доказів (пункт 2 частини 2 статті 76 ЦПК України).

В справі що розглядається суд першої інстанції, вирішуючи клопотанням про призначення експертизи, в ухвалі Томашпільського районного суду Вінницької області від 06 листопада 2023 року хоча й вказав про необхідність призначити судову молекулярно-генетичну експертизу, проте доручив її проведення ТОВ «Медико-генетичний центр «Мама Папа», не переконавшись, що його фахівці не є експертами в розумінні ЗУ «Про судову експертизу» та не входять до Реєстру атестованих судових експертів.

Після отримання висновку молекулярно-генетичної експертизи, проведеного ТОВ «Медико-генетичний центр «Мама Папа» позивач обґрунтовано поставив його під сумнів та клопотав про призначення судової експертизи, про що також зазначала і відповідачка у справі (а.с.33), проте суд першої інстанції не зважив, що висновок ТОВ є недопустимим: це не висновок експерта в розумінні цивільного процесуального Кодексу України, не відповідає вимогам до висновку експерта, які закріплені в статті 102 ЦПК України: він проведений не експертом, про що вже зазначалося вище, відповідно не містить інформації про свідоцтво про присвоєння кваліфікації судового експерта, стаж експертної роботи, науковий ступінь, вчене звання, посаду експерта), у наданому висновку не зазначено, що особа, яка його провела, попереджена (обізнана) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок, та про відповідальність за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків, тощо.

Відтак суд першої інстанції, постановляючи ухвалу від 26.02.2024 року про відмову в задоволенні клопотання позивача про призначення судово-медичної експертизи, припустився помилки та позбавив позивача доводити свої вимоги належними та допустимими доказами і доводи апеляційної скарги в цій частині є підставними.

Саме з огляду на вищевикладене Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 11 червня 2024 року було призначено по справі судову молекулярно-генетичну експертизу (а. с. 191 192, т. 1).

Відповідно до статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).

Питання щодо походження дитини суд вирішує на підставі сукупності доказів. Висновки експертизи, у тому числі судово-генетичної, необхідно оцінювати з урахуванням положень ЦПК України, згідно з якими жоден доказ не має для суду наперед установленого значення, він оцінює докази в їх сукупності, а результати оцінки відображає в рішенні з наведенням мотивів їх прийняття чи відхилення.

При вирішенні спору про оспорювання батьківства суд приділяє особливу увагу інтересам дитини, не ігноруючи при цьому інтереси ймовірного біологічного батька.

ЄСПЛ вказував у своїй практиці, що на сьогодні ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини; його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердити або спростувати факт оспорюваного батьківства (KALACHEVA v. RUSSIA, № 3451/05, § 34, ЄСПЛ, від 07 травня 2009 року).

Висновок судово-медичної (молекулярно-генетичної) експертизи є підставою для категоричного висновку на підтвердження або спростування батьківства.

Аналогічні правові висновки щодо застосування норм права у спірних подібних правовідносинах викладені у постановах Верховного Суду: від 16 травня 2018 року в справі № 399/1029/15-ц, від 25 серпня 2020 року в справі № 478/690/18, від 15 квітня 2021 року в справі № 645/1098/18 та ряді інших. Для з`ясування факту батьківства необхідним є застосування спеціальних знань, зокрема призначення судово-біологічної (судово-генетичної) експертизи.

Європейський суд з прав людини, рішення якого є джерелом права згідно ізстаттею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», зауважив, що «на сьогодні ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини; його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердити або спростувати факт оспорюваного батьківства» (Калачова проти Російської Федерації № 3451/05, § 34, від 07 травня 2009 року).

Відповідно до висновку експерта від 10 вересня 2024 року № СЕ-19/102-24/11614-БД, виконаного Вінницьким відділенням науково-дослідного експертно-криміналістичного центру на виконання Ухвали Вінницького апеляційного суду від 11.06.2024 року, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (об`єкт № 1), ймовірно є біологічним батьком ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (об`єкт № 3), ймовірність даної події складає 99,999999987 % (а.с.207 228, т.1).

За таких обставин, враховуючи те, що тест ДНК (молекулярно-генетична експертиза) станом на сьогоднішній день є єдиним методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини, за результатами проведення молекулярно-генетичних досліджень у справі вірогідність біологічного батьківства ОСОБА_1 щодо ОСОБА_3 складає 99,999999987 %, дитина народжена у шлюбі, а тому позов ОСОБА_1 про виключення відомостей про батька з актового запису про народження дитини до задоволення не підлягає.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 374 ЦПК України, апеляційний суд за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Підставою для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права (частина 1 статті 376 ЦПК України).

Зважаючи на надану оцінку доводам учасників справи та висновкам суду першої інстанції, апеляційний суд виснує, що суд першої інстанції хоча й вірно відмовив в задоволенні позову, проте в основу мотивів прийнятого рішення суд поклав доказ (висновку ТОВ «Мама Папа»), який не є експертним висновком та не може бути покладений в основу вирішення питання батьківства, тому рішення Томашпільського районного суду Вінницької області від 13 березня 2024 року підлягає зміні: його мотивувальну частину слід викласти в редакції цієї постанови апеляційного суду, в решті - слід залишити без змін.

Зважаючи на вищевикладене, апеляційна скарга ОСОБА_1 хоча й підлягає до часткового задоволення, проте з урахуванням того, що позов не підлягає до задоволення, він сам спочатку заявляв клопотання про доручення проведення експертизи ТОВ «Мама Папа», а потім наполягав на дорученні проведення експертизи судовій експертній установі, тобто його процесуальна поведінка є суперечливою та непослідовною, підстав для розподілу понесених ним судових витрат немає: судові витрати ОСОБА_1 , понесені у суді апеляційної інстанції, слід залишити за ним. Доказів понесення судових витрат в суді апеляційної інстанції іншими учасниками справи матеріали справи не містять.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану його представником адвокатом Бардошевською Тетяною Ігорівною, задовольнити частково.

Рішення Томашпільського районного суду Вінницької області від 13 березня 2024 року змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Судові витрати ОСОБА_1 , понесені ним в суді першої інстанції, залишити за ним.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуюча Т. М. Шемета

Судді: О. С. Панасюк

Т. Б. Сало