Рішення

від 27.09.2024 по справі 363/1075/24

ВИШГОРОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

"27" вересня 2024 р. Справа № 363/1075/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 вересня 2024 року м. Вишгород

Вишгородський районний суд Київської області у складі:

судді Олійник С.В.,

за участю секретаря судових засідань Онопрієнка І.О.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа Служба у справах дітей та сім`ї Димерської селищної ради Вишгородського району Київської області про позбавлення батьківських прав, встановлення опіки та стягнення аліментів,

встановив:

Позивач ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_3 , третя особа Служба у справах дітей та сім`ї Димерської селищної ради Вишгородського району Київської області про позбавлення батьківських прав відносно малолітньої ОСОБА_4 , встановлення над нею опіки та стягнення аліментів.

В обґрунтування позову посилається на те, що він є дідом малолітньої ОСОБА_1 , проживає у с. Козаровичі Вишгородського району разом з ОСОБА_5 однією сім`єю без реєстрації шлюбу з 2018 року, працює лісником Межигоірського лісництва в КП «Святошинське лісопаркове господарство», 24.02.2022 добровольцем вступив у ТРО, де знаходився до моменту деокупації населеного пункту, а в період з 28.12.2022 по 28.08.2023 був мобілізований на військову службу для захисту України. 13.12.2022 син позивача - ОСОБА_4 зареєстрував шлюб з відповідачем ОСОБА_3 . До реєстрації шлюбу, ІНФОРМАЦІЯ_1 у ОСОБА_4 та ОСОБА_3 народилась дочка ОСОБА_4 . Після повномасштабного вторгнення Російської Федерації на територію України син позивача та батько дитини був мобілізований до Збройних сил України для захисту Батьківщини. ОСОБА_3 проживала в квартирі ОСОБА_4 . У грудні 2022 поїхала до матері чоловіка у м. Сквира Білоцерківського району. У січні 2023 року разом з дитиною виїхала до Польщі. Отримані виплати та допомогу від волонтерів витрачала на себе, зловживала алкогольними напоями. Повернулась до України у кінці лютого 2023 року. Під час перебування відповідачки з дитиною у матері чоловіка у м. Сквира Білоцерківського району вона зникала, залишивши дитину. Була оголошена у розшук. ОСОБА_3 була притягнута до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 184 КУпАП за ухилення від виконання батьківських обов`язків та залишення дитини. ІНФОРМАЦІЯ_2 батько дитини. Його син та батько малолітньої дитини ОСОБА_4 загинув у м. Авдіївка. У квітні 2023 року жінка на ім`я ОСОБА_6 привезла малолітню дочку відповідачки до нього і залишила її, повідомила, що ОСОБА_3 залишила дитину їй оскільки відсутнє житло, де б вона могла проживати з дитиною. З квітня 2023 року ОСОБА_3 лише декілька раз забирала дочку на кілька днів (з 08.05.2023 по 14.05.2023, з 22.05.2023 по 28.05.2023, з 07.07.2023 по 13.07.2023, з 28.07.2023 по 31.07.2023, з 26.08.2023 по 30.08.2023, з 07.10.2023 по 13.10.2023 року, з 22.11.2023 по 25.11.2023). Постійного місця проживання не має, залишає дитину з різними людьми, повертала дитину хвору і знесилену. Його цивільна дружина ОСОБА_5 забирала дитину у сторонніх осіб без частини дитячих речей. З моменту повернення з Польщі, відповідачка не працювала, постійно просила грошей, не мала змоги утримувати ні себе ні дочку, зникала на тривалий час і не виходила на зв`язок, зловживала алкогольними напоями, залишала дитину хворою, з температурою і кон?юктивітом, в антисанітарних умовах, у зв`язку з чим в травні 2023 року вимушені забрати в с. Козаровичі Вишгородського району. Відповідач до дитини не приїжджала, нею цікавилась. До цього часу постійно проживає з ним та його цивільною дружиною ОСОБА_5 , займаються вихованням дитини та матеріально забезпечують онуку всім необхідним для життя та розвитку. Уклав декларацію про вибір лікаря дитині з КНІ «Димерська центральна селищна лікарня» Димерської селищної ради. Він та його цивільна дружина працюють, мають стабільний дохід і можуть утримувати і себе і дитину, яка має у помешканні діда все необхідне для свого віку, ліжко, коляску, необхідні речі та іграшки, по місцю мешкання і роботи характеризуються позитивно, на обліку у лікаря нарколога та психіатра позивач не перебуває. Відповідач ухиляється від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини, не піклується про фізичний і духовний розвиток своєї дитини та не переймається її станом здоров`я, не проживає із дочкою, не виявляє інтересу до її внутрішнього світу, внаслідок чого не сприяє засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі, не працює, ще на момент вагітності мала психічні розлади та хвороби нервової системи (розсіяна неврологічна симптоматика після струсу головного мозку у 2021 році), зловживає алкогольними напоями та вживає наркотичні засоби, немає постійного місця проживання, не надає матеріальної допомоги на утримання дитини, хоча перешкод їй ніхто не чинить. Знаходження дитини з матір`ю, з огляду на спосіб життя останньої, загрожує життю та здоров`ю самої дитини. У нього періодично виникають труднощі у представництві інтересів дитини в закладах освіти, охорони здоров`я, що змушує його звернутися до суду з позовом про позбавлення відповідачки батьківських прав і встановлення над дитиною опіки, призначення його опікуном над онукою та стягнення аліментів.

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні, підтримав доводи, викладені в позові та просив суд позов задовольнити, позбавити батьківських прав ОСОБА_3 , призначити його опікуном та стягнути аліменти.

Представник позивача ОСОБА_2 в судовому засіданні, підтримала доводи, викладені в позові та просила суд позов задовольнити, вважала доцільним позбавити батьківських прав ОСОБА_3 , призначити позивача опікуном та стягнути на його користь аліментні платежі на утримання малолітньої дитини.

Представник третьої особи Служба у справах дітей та сім`ї Димерської селищної ради Вишгородського району Київської області Миколайчук Юлія в судове засідання не з`явилася, подала до суду клопотання про розгляд вказаної цивільної справи без участі представника третьої особи Служби у справах дітей та сім`ї Димерської селищної ради Вишгородського району Київської області. Надала суд висновок щодо доцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 .

Відповідач ОСОБА_3 у судове засідання не з`явилася, будучи належним чином повідомленою про дату, час і місце його проведення, що підтверджується поштовим відправленням з відміткою про повернення у зв`язку із «відсутністю адресата за вказаною адресою», реєстрами вихідної кореспонденції Вишгородського районного суду Київської області, в якому міститься номер поштового відправлення судової повістки ОСОБА_3 , трекінгом поштових відправлень акціонерного товариства «Укрпошта», відповідно до яких поштові відправлення повернуто у зв`язку із «відсутністю адресата за вказаною адресою», оголошенням про виклик до суду на офіційному сайті Вишгородського районного суду Київської області, жодних заяв чи клопотань до суду не подавала, свого представника до суду не направила, про причини неявки в судове засідання суд не повідомила, заяв про розгляд справи у її відсутність не подала. (а.с. 120-121, 138, 163-166, 193-196)

Дослідивши письмові матеріали справи, покази свідків, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, суд встановив наступне.

Свідок ОСОБА_5 в судовому засіданні показала, що вона перебуває із позивачем у цивільному шлюбі. 26.04.2023 до них додому привезла незнайома особа дитину сина її чоловіка, який захинув на війні. Через декілька днів відвезли дитину до матері ОСОБА_3 . Через три дні відповідач повідомила, що не може виховувати дитину самостійно. Надалі вони домовилися виховувати дитину по черзі, тиждень через тиждень. З травня 2023 року дитина фактично проживає у неї та позивача, відповідачка не цікавиться дитиною. В листопаді 2023 року відповідач забрала дитину і відвезла до м. Сквира, до бабусі, залишила дитину за що отримала кошти. Відповідач нічого не повідомляла їм про дитину, бо її з нею не було. Вона з чоловіком поїхали до м. Сквира, де перебувала дитина, яка мала проблеми зі здоров`ям, знаходилась в антисанітарних умовах, тому прийняли рішення забрати до себе. З ОСОБА_3 втрачено зв`язок з дитиною з листопада 2023 року, лише один раз 20.05.2024 востаннє телефонувала.

Свідок ОСОБА_7 в судовому засіданні показала, що вона є сусідкою позивача, знає дитину ОСОБА_8 та ОСОБА_3 з народження. З весни 2023 року вона проживає в родині загиблого батька дитини, її матір вона жодного разу не бачила, вона надає поради позивачу щодо утримання дитини, оскільки має досвід.

Відповідно до свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 , виданого Солом`янським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 13.12.2022, ОСОБА_4 (син позивача) та ОСОБА_3 (відповідач) уклали шлюб 13.12.2022, про що складено актовий запис №3020. (а.с. 14)

Згідно свідоцтва про народження (повторно) серії НОМЕР_2 , виданого Солом`янським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 19.09.2023, ОСОБА_4 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 від батьків ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , про що складено відповідний актовий запис №1572. (а.с. 15)

Відповідно до свідоцтва про народження (повторно) серії НОМЕР_3 , виданого Солом`янським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 04.04.2023, ОСОБА_4 народився ІНФОРМАЦІЯ_3 від батьків ОСОБА_1 та ОСОБА_9 , про що складено відповідний актовий запис №228. (а.с. 16)

Згідно свідоцтва про смерть (повторно) серії НОМЕР_4 , виданого Сквирським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 22.03.2023, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що складено відповідний актовий запис №130. (а.с. 17)

Відповідно до рапорту чергового Білоцерківського РУП ГУНП в Київській області, зареєстрованого в ЖЄО за №129 від 11.01.2023, позивач повідомив поліцію про зникнення ОСОБА_3 , яка поїхала до Києва та перестала виходити на зв`язок. (а.с. 18-19)

Згідно витягу із офіційного сайту «Судова влада» та копії постанови Сквирського районного суду Київської області від 06.03.2023 по справі №376/248/23, ОСОБА_3 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 184 КУпАП накладено адміністративне стягнення у вигляді попередження, постанова набрала законної сили 17.03.2023. (а.с. 20-22)

Відповідно до графічних зображень умов утримання дитини та листування із відповідачем ОСОБА_3 , вбачається що умови утримання дитини за кордоном у Республіці Польща були незадовільними, із листування вбачається, що відповідач часто залишала дитину із позивачем та ОСОБА_5 , не приділяла достатньо уваги дитини, самоусувалася від виховання дитини та її утримання. (а.с. 23-47)

Відповідно до інформації Яготинської міської ради від 18.01.2024 №06-13/330, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на території Яготинської ОТГ не зареєстрована. (а.с. 55)

Згідно відповіді комунального некомерційного підприємства «Димерська центральна селищна лікарня» Димерської селищної ради від 24.01.2024 №44/01-10, ОСОБА_1 дійсно звертався до КНП «Димерська центральна селищна лікарня» Димерської селищної ради із малолітньою дитиною ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка взята на облік сімейного лікаря 22.09.2023. (а.с. 56)

Відповідно до копії декларації №0001-Е4ТХ-КХА0 про вибір лікаря, який надає первинну медичну допомогу, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , законним представником якої є ОСОБА_1 , обрано лікаря, який надає первинну медичну допомогу, а саме ОСОБА_10 (а.с. 57)

Із медичної документації відносно ОСОБА_4 ОСОБА_1 піклується про здоров`я дитини та здійснює належний медичний догляд. (а.с. 58-65)

Згідно довідки Димерської селищної ради від 15.01.2024 №32 про місце проживання та склад сім`ї, ОСОБА_4 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , малолітня ОСОБА_4 проживає за адресою: АДРЕСА_3 з травня 2023 року проживають за адресою: АДРЕСА_3 з 2018 року по даний час без реєстрації місця проживання. (а.с. 66)

Відповідно до побутової характеристики відносно ОСОБА_1 , виданої Димерською селищною радою 15.01.2024 під №34, останній фактично проживає без реєстрації за адресою: АДРЕСА_3 , заяв та скарг чи будь-яких інших відомостей, що характеризують вказану особу, на адресу Димерської селищної ради не надходило. (а.с. 67)

Згідно характеристики на ОСОБА_1 , виданої комунальним підприємством «Святошинське лісопаркове господарство» від 16.01.2024, останній працює в КП «Святошинське ЛПГ» з 02.04.2018, зарекомендував себе позитивно, до роботи ставиться сумлінно, усі завдання виконує вчасно. (а.с. 68)

Відповідно до довідки про проходження попереднього, періодичного та позачергового психіатричних оглядів, у тому числі на предмет вживання психоактичних речовин №6274, виданої ТОВ «Сітімедальянс», позивач ОСОБА_1 на обліку лікаря-психіатра не перебуває. (а.с. 69)

Згідно посвідчення від 23.03.2022, позивач ОСОБА_1 має право носити, зберігати і застосовувати вогнепальну зброю та спеціальні засоби НОМЕР_7 а також пересуватися з нею цілодобово по території Вишгородського району. (а.с. 70)

Згідно витягу з інформаційно-аналітичної системи "Облік відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності та наявності судимості" станом на 23.11.2023 ОСОБА_1 до кримінальної відповідальності не притягувався, незнятої та непогашеної судимості не має, в розшуку не перебуває. (а.с. 71)

Відповідно до витягу з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування від 02.01.2024, позивач ОСОБА_1 останні 6 років має заробіток на рівні, достатньому для утримання дитини. (а.с. 72)

Згідно побутової характеристики відносно ОСОБА_5 , виданої Димерською селищною радою 15.01.2024 під №33, остання фактично проживає без реєстрації за адресою: АДРЕСА_3 , заяв та скарг чи будь-яких інших відомостей, що характеризують вказану особу, на адресу Димерської селищної ради не надходило. (а.с. 73)

Відповідно до характеристики відносно ОСОБА_5 , виданої ТОВ «Лебозол Україна» 29.01.2024, остання працює в ТОВ «Лебозол Україна» з 2019 року, характеризується позитивно. (а.с. 74)

Згідно довідки ТОВ «Лебозол Україна» від 22.01.2024 №ЛУ000000001, дохід ОСОБА_5 за період з 01.07.2023 по 31.12.2023 склав 172702,59 грн. (а.с. 75)

Відповідно до графічних зображень, вбачається що позивач здійснює утримання дитини, виховує та доглядає дитину, забезпечує належні умови для проживання, відпочинку, виховання та розвитку дитини. (а.с. 76-93)

З висновку служби у справах дітей Димерської селищної ради, що затверджено рішенням Димерської селищної ради №1013 від 29.08.2024 вбачається, що Служба у справах дітей Димерської селищної ради вважає за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_3 відносно її малолітньої дитини ОСОБА_4 (а.с. 189-191)

Правовідносини між сторонами, які виникли на підставі вищенаведених фактичних обставин, регламентуються такими правовими нормами.

Відповідно до вимог ст.ст. 48, 51 Конституції України кожен має право на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім`ї, що включає достатнє харчування, одяг, житло. Батьки зобов`язані утримувати дітей до повноліття. Дитинство і батьківство охороняються державою.

Ст. 27 Конвенції про права дитини передбачає, що батьки несуть відповідальність за забезпечення умов життя дитини, необхідних для його розвитку.

Ст.150 Сімейного кодексу України зобов`язує батьків піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток; забезпечити здобуття дитиною повної загальної освіти, готувати до самостійного життя.

Ст.12 Закону України «Про охорону дитинства» передбачає, що виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Згідно з п. 2 ч.1 ст.164 Сімейного кодексу України мати, батько можуть бути позбавлені батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Згідно ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» позбавлення батьківських прав або відібрання дитини у батьків без позбавлення їх цих прав не звільняє батьків від обов`язку утримувати дітей.

Судовою практикою стало, що ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкується з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїх обов`язків.

Згідно з пунктом 15 Постанови Пленуму Верховного суду України № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» від 30 березня 2007 року позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують , та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

При вирішенні питання щодо позбавлення батьківських прав необхідно впевнитися не лише в невиконанні обов`язків по вихованню, а також встановити, що батьки ухиляються від їх виконання свідомо, тобто, що систематично, незважаючи на всі заходи попередження та впливу, продовжують не виконувати свої батьківські обов`язки.

Позбавлення батьківських прав відноситься до крайньої міри відповідальності, а це означає, що застосовується ця міра судом тоді, коли всі інші засоби впливу виявилися безрезультатними.

Відповідно до ст. 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року (далі - Декларація), у принципі 6 проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір`ю (батьком).

Крім того, відповідно до ст. 11 Закону України "Про охорону дитинства" сім'я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків.

В Рішенні Європейського суду з прав людини від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України» встановлено, що вирішуючи справи про позбавлення батьківських прав, суд зобов`язаний дотримуватися вимог ст. 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод у частині права заявників на повагу до сімейного життя, зокрема, судове рішення має бути побудоване на з`ясованих обставинах: чи були мотиви для позбавлення батьківських прав доречними і достатніми, чи здатне рішення про позбавлення батьківських прав забезпечити належний захист дитини, чи було проведено ретельний аналіз можливих наслідків пропонованого заходу з опіки для батьків і дитини, чи ґрунтується висновок органу опіки на достатній доказовій базі, чи мали батьки достатні можливості брати участь у вирішенні такого питання.

Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, і тільки при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням характеру, особи батька та матері, а також інших конкретних обставин справи можливо задовольнити позов, в інших випадках необхідно відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

У статті 9 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року передбачено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

Європейський суд з прав людини зауважує, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (MAMCHUR v. UKRAINE, № 10383/09, § 100, ЄСПЛ, від 16 липня 2015 року).

Відповідно до частини першої статті 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 травня 2018 року у справі № 553/2563/15-ц (провадження № 61-12305св18) зроблено висновок по застосуванню пункту 2 частини першої статті 164 СК України і вказано, що «ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 червня 2021 року у справі № 643/7876/18 (провадження № 61-18535св20) зазначено, що «позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та інше), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті споріднення з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох, з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на орган опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків. Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише за наявності вини у діях батьків.

Опіка і піклування є особливою формою державної турботи про малолітніх (до 14 років) та неповнолітніх дітей (з 14 до 18 років), що встановлюється над дітьми-сиротами і дітьми, позбавленими батьківського піклування (ст. 243 СК України).

Згідно ст. ст. 55, 58 ЦК України опіка та піклування встановлюються з метою забезпечення особистих немайнових і майнових прав та інтересів малолітніх, неповнолітніх осіб, а також повнолітніх осіб, які за станом здоров`я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати обов`язки. Опіка встановлюється над малолітніми особами, які є сиротами або позбавлені батьківського піклування, та фізичними особами, які визнані недієздатними.

Відповідно до ч. 3 ст. 60 ЦК У країни суд встановлює опіку над малолітньою особою, якщо при розгляді справи буде встановлено, що вона позбавлена батьківського піклування, 1 призначає опікуна за поданням органу опіки та піклування.

Крім того, в силу вимог ч. 2 ст. 166 СК України особа позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов`язку щодо утримання дитини.

При задоволенні позову щодо позбавлення батьківських прав суд одночасно приймає рішення про стягнення аліментів на дитину.

В силу вимог ст. 180 Сімейного кодексу України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідачка ухиляється від виконання своїх обов`язків по утриманню малолітньої дочки, хоча має всі можливості брати матеріальну участь в її утриманні, так як за віком та станом здоров`я є працездатною, тобто має можливість брати участь в утриманні своєї дитини.

Відповідно до ч. 3 ст. 181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з ким проживає дитина.

Згідно ч. 2 ст. 182 Сімейного Кодексу України, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Статтею 191 Сімейного кодексу України визначено, що аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову. Виплачуються аліменти до повноліття дитини.

Згідно ч. 1 ст. 430 ЦПК України, рішення суду в частині стягнення аліментів підлягає негайному виконанню у межах суми платежу за один місяць.

З урахуванням викладеного, як найкращих інтересів дитини, суд визнає, що позовна вимога про позбавлення батьківських прав обґрунтована та підлягає задоволенню, оскільки факт ухилення матері від виконання покладених на неї законом батьківських обов`язків щодо виховання дитини, доведено вищевказаними доказами, а свідоме і тривале нехтування відповідачем, як матір`ю дитини, своїми батьківськими обов`язками щодо дитини є наслідком винної поведінки відповідача та є підставою для позбавлення її батьківських прав.

Обмеження для опікуна чи піклувальника, які визначені ст. 64 СК України, відносно ОСОБА_1 відсутні. Дитина проживає разом з позивачем, він забезпечує її всіма належними умовами для розвитку та займається її вихованням, а тому суд вважає за доцільне встановити опіку над малолітньою дитиною та призначити опікуном позивача.

Враховуючи вищезазначені обставини, а також обов`язок обох батьків утримувати дитину, суд вважає, що позов в частині стягнення з відповідача аліментів на утримання доньки, підлягає задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 259, 263-265 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа Служба у справах дітей та сім`ї Димерської селищної ради Вишгородського району Київської області про позбавлення батьківських прав, встановлення опіки та стягнення аліментів задовольнити.

Позбавити ОСОБА_3 батьківських прав відносно малолітньої дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Встановити опіку над малолітньою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Призначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , опікуном ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з моменту звернення до суду, а саме з 01.03.2024, та до досягнення дитиною повноліття, а саме до ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня вручення повного рішення суду.

Допустити негайне виконання рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

Повний текст рішення складено 07 жовтня 2024 року.

Позивач: ОСОБА_1 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_5 .

Відповідач: ОСОБА_3 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_4 ; РНОКПП: НОМЕР_6 .

Третя особа: Служба у справах дітей та сім`ї Димерської селищної ради Вишгородського району Київської області, адреса місцезнаходження: Київська обл., Вишгородський р-н, смт. Димер, вул. Соборна, 19, код ЄДРПОУ:44055588.

Суддя С.В. Олійник