ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"19" вересня 2024 р. м.Київ Справа№ 911/2418/23
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Станіка С.Р.
суддів: Гончарова С.А.
Яковлєва М.Л.
за участю секретаря судового засідання Зінченко А.С.
за участю представників учасників справи згідно з протоколом судового засідання від 19.09.2024:
від позивача:не з?явився
від відповідача-1:не з?явився
від відповідача-2: Коноваленко Н.О. , ОСОБА_2 (голова)
від відповідача-3: ОСОБА_2 (особисто)
прокурор: Недвига Н.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Заступника керівника Київської обласної прокуратури
на рішення Господарський суд Київської області
від 08.02.2024 (повний текст рішення складено та підписано 23.05.2024)
у справі №911/2418/23 (суддя А.Ю. Кошик)
за позовом Заступника керівника Бориспільської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Яготинської міської ради
до 1) Головного управління Держгеокадастру у місті Києві та Київській
області
2) Фермерського господарства "Зернівка"
3) ОСОБА_2
про скасування наказів, визнання недійними договорів оренди та скасування
державної реєстрації речових прав
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
Господарським судом Київської області розглядається справа за позовом Виконувача обов`язки керівника Бориспільської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Яготинської міської ради (надалі - позивач) до 1) Головного управління Держгеокадастру у місті Києві та Київській області (надалі - відповідач1), 2) Фермерського господарства "Зернівка" (надалі - відповідач2), 3) ОСОБА_2 (надалі - відповідач3) прo скасування наказів, визнання недійними договорів оренди та скасування державної реєстрації речових прав, а саме:
- визнати незаконним та скасувати: наказ Головного управління Держземагентства у Київській області "Про затвердження документацій із землеустрою та передачі в оренду земельної ділянки" від 05.08.2014 року за № 10-3057/15-14 сг; наказ Головного управління Держземагентства у Київській області "Про затвердження документації із землеустрою та передачі в оренду земельної ділянки" від 05.08.2014 року за №10-3747/15-14 сг; наказ Головного управління Держземагентства у Київській області "Про затвердження документації із землеустрою та передачі в оренду земельної ділянки" від 05.08.2014 року за №10-3746/15-14 cг наказ Головного управління Держземагентства у Київській області "Про затвердження документації із землеустрою та передачі в оренду земельної ділянки" від 05.08.2014 року за №10-3748/15-14 сг; наказ Головного управління Держземагентства у Київській області "Про затвердження документації із землеустрою та передачі в оренду земельної ділянки" від 05.08.2014 року за №10-3749/15-14 сг.;
- визнати недійсними: договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3225583000:08:004:0063, який укладений 14.11.2014 року між Головним управлінням Держземагентства у Київській області та ОСОБА_2 ; договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3225583000:08:005:0044, який укладений 14.11.2014 року між Головним управлінням Держземагентства у Київській області та ОСОБА_2 ; договір оренди земельної ділянки з Кадастровим номером 3225583000:08:005:0045, який укладений 14.11.2014 року між Головним управлінням Держземагентства у Київській області та ОСОБА_2 , договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3225583000:08:012:0251, який укладений 14.11.2014 року між Головним Управлінням Держземагентства у Київській області та ОСОБА_2 ;
- скасувати державну реєстрацію речового права оренди: на земельну ділянку з кадастровим номером 3225583000:08:004:0063, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 502624232255, запис про інше речове право №7714813 від 17.11.2014 року; на земельну ділянку з кадастровим номером 3225583000:08:005:0044, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 502627732255, запис про інше речове право №7714286 від 17.11.2014 року; на земельну ділянку з кадастровим номером 3225583000:08:005:0045, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 502631532255, запис про інше речове право №7714463 від 17.11.2014 року; на земельну ділянку з кадастровим номером 3225583600:03:002:0060, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 502637832255, запис про інше речове право №7714109 від 17.11.2014 року.
В обгрунтування позовних вимог прокурор наголошував, що Бориспільською окружною прокуратурою під час вивчення стану законності у сфері користування землями сільськогосподарського призначення в межах Яготинської об`єднаної територіальної громади Бориспільського району Київської області виявлено порушення вимог земельного законодавства при передачі в оренду земельних ділянок ОСОБА_2 , зокрема, на час прийняття 05.08.2014 року Головним управлінням Держземагентства у Київській області спірних наказів у користуванні ОСОБА_2 (в тому числі на праві постійного користування), а також очолюваного ним Фермерського господарства "Зернівка" вже перебували земельні ділянки загальною площею понад 367 га. Таким чином, ОСОБА_2 під приводом створення фермерського господарства, з метою уникнення проведення обов`язкових земельних торгів звернувся 31.07.2014 року із заявами (клопотаннями) до Головного управління Держземагентства у Київській області про отримання в оренду додаткової землі. З урахуванням наведеного, а також того факту, що на момент прийняття оскаржуваних наказів Головного управління Держземагентства у Київській області та укладення договорів оренди ОСОБА_2 перебував у статусі засновника та керівника ФГ "Зернівка" (зареєстрованого у 1993 році), прокуратура наполягає, що отримання ним у серпні 2014 року земельних ділянок мало відбутися виключно за результатами проведення земельних торгів. З моменту передання в оренду і по цей час земельні ділянки перебувають у фактичному володінні ФГ "Зернівка", оскільки згідно листа Яготинської міської ради від 12.06.2023 №08-28/2528 орендна плата за користування земельним ділянками із кадастровими номерами: 3225583000:08:005:0044, 3225583000:08:005:0045, 3225583000:08:004:0063, 3225583000:08:012:0251, 3225583600:03:002:0060 надходить від ФГ "Зернівка", керівником якого є громадянин України ОСОБА_2 .
Також прокурор зазначав про порушення ст.7 Закону України "Про фермерське господарство", оскільки Головним управлінням Держземагентства у Київській області не надано належної оцінки обставинам і умовам, викладених у клопотаннях ОСОБА_2 . Зокрема, не встановлено дійсності волевиявлення заявника, наявності в нього бажання створити фермерське господарство та спроможності вести господарство такого типу, виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих для ведення фермерського господарства. Натомість відсутність належної перевірки, формальний підхід до вирішення заяви громадянина створює передумови для невиправданого, штучного використання процедури створення фермерського господарства як спрощеного, пільгового порядку одержання іншими приватними суб`єктами в користування земель державної чи комунальної власності поза передбаченою законом обов`язковою процедурою без проведення земельних торгів.
Короткий зміст заперечень проти позову
Відповідач 1 в заперечення позовних вимог посилався на відсутність в його діях порушень вимог закону та пропуск строків позовної давності.
Відповідач 3 посилався на пропуск строку позовної давності. Зазначав, що позовні вимоги заявлені поза межами позовної давності, а клопотання прокурора про поновлення пропущеного строку позовної давності є необгрунтованим.
Зокрема, як зазначали відповідачі, про обставини передачі ОСОБА_2 земельних ділянок за спірними наказами та договорами оренди прокурору стало відомо ще під час перевірки у січні 2016 року. Листом Бориспільської місцевої прокуратури від 14.01.2016 року за №34-04-388-вих-16 відповідача- ОСОБА_2 повідомлено, шо "Яготинським відділом Бориспільської місцевої прокуратури за дорученням Бориспільської місцевої прокуратури здійснено перевірку законності передачі в оренду земельних ділянок з кадастровими номерами 3225583000:08:012:0252, 3225583000:08:002:011, 3225583000:08:005:0045, 3225583000:08:004:0063, 3225583000:07:001:0006, 3225583600:03:002:0060, 3225583000:08:005:0044, 3225583000:08:012:0251, 3225587200:01:004:0007. За результатами вищевказаної перевірки підстав для прокурорського реагування не вбачається.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення
Рішенням Господарського суду Київської області від 08.02.2024 у справі № 911/2418/23 в задоволенні позовних вимог виконувача обов`язки керівника Бориспільської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Яготинської міської ради до 1) Головного управління Держгеокадастру у місті Києві та Київській області, 2) Фермерського господарства "Зернівка", 3) ОСОБА_2 прo скасування наказів, визнання недійними договорів оренди та скасування державної реєстрації речових прав - відмовлено повністю.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що:
- прокурором не обґрунтовано яку норму законодавства, що містить пряму однозначну вказівку чи заборону, порушено відповідачами;
- непорозуміння, на які прокуратура посилається в обґрунтування позовних вимог, в даному випадку спричинені нечіткістю законодавчого визначення, що допускає неоднозначне тлумачення і непередбачуваність для особи порядку отримання земельної ділянки;
- виходячи з фактичних обставин, у відповідачів були достатні підстави вважати про відсутність обмежень та передбачати дотримання порядку набуття прав на землю;
- відповідачі не могли достовірно та однозначно усвідомлювати та передбачати, що в їх діях є порушення, відсутні також ознаки умисного порушення порядку землевідведення та недобросовісного землекористування;
- порушення ґрунтуються на власному співставленні та тлумаченні прокуратурою норм законодавства та фактичних обставин, а не на чітко визначеній в законі вказівці чи забороні;
- встановлені в ході розгляду справи обставини свідчать про відсутність в діях відповідачів порушень прямих вказівок закону, в той же час наявні докази набуття прав на землю у встановленому законом порядку;
- прокуратурою не доведено факту вибуття земель з володіння власника поза його волею;
- у зв`язку з відсутністю підстав для задоволення позовних вимог по суті їх розгляду, питання пропуску строків позовної давності не підлягають дослідженню, оскільки не впливають на результат вирішення спору.
.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погоджуючись з ухваленим рішенням, Заступник керівника Київської обласної прокуратури звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення Господарського суду Київської області від 08.02.2024 у справі № 911/2418/23, ухвалити нове рішення про задоволення позову, судові витрати стягнути з відповідачів на рахунок Київської обласної прокуратури.
Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що місцевим господарським судом при ухваленні оскаржуваного рішення порушено норми процесуального права (ст.ст. 11, 13, 14, 76-79, 86, 236 Господарського процесуального кодексу України) та неправильно застосовано норми матеріального права (ст.ст. 1, 2, 7, 8, 12, 14 Закону України «Про фермерське господарство», ст.ст. 93, 116, 122, 123, 124, 134 Земельного кодексу України, ст. ст. 203, 210, 211, 215, 216, 228 Цивільного кодексу України), рішення суду першої інстанції ухвалено при неповному дослідженні доказів та з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, а зроблені судом висновки не відповідають обставинам справи.
Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що:
- судом першої інстанції безпідставно суттєво звужено фактичний зміст ч. 2 ст. 134 Земельного кодексу України виключно до того, що вказаною нормою права регулюється порядок передачі земельних ділянок громадянам лише для ведення, а не створення та заснування фермерського господарства;
- за змістом позовної заяви Бориспільської окружної прокуратури від 02.08.2023 №51/2-890, земельні ділянки в порушення вимог ст. ст. і, 2, 7, 8, 14 Закону України «Про фермерське господарство» ст. ст. 122, 123, 124, 134 Земельного кодексу України передано в оренду ОСОБА_2 без проведення земельних торгів;
- листом Яготинської міської ради від 12.06.2023 №08-28/2528, що міститься в матеріалах господарської справи №911/2418/23, дійсно підтверджується, що з моменту передання в оренду спірні земельні ділянки перебувають у фактичному володінні ФГ «Зернівка», від якого надходить орендна плата за користування ними;
- проте, приймаючи рішення у справі, господарський суд Київської області безпідставно відхилив всі докази, долучені прокуратурою до позовної заяви;
- суд необгрунтовано прийшов до переконання щодо законності отримання ОСОБА_2 додаткових земельних ділянок на позаконкурентній основі з подальшим їх використанням ФГ «Зернівка» у веденні фермерської' діяльності попри те, що право на отримання земель у спрощеному порядку (без проведення земельних торгів) ним було реалізовано раніше, про що свідчить наявність у користуванні вказаного фермерського господарства земельних ділянок площею понад 367 га;
- без конкурентних засад (земельних торгів) земельні ділянки передаються в оренду для ведення фермерського господарства лише громадянам. Фермерське господарство після державної реєстрації має право на отримання додаткової земельної ділянки (ділянок), але як юридична особа, а не як громадянин із метою створення фермерського господарства;
- передача громадянину земельної ділянки для ведення фермерської о господарства здійснюється без проведення земельних торгів (аукціону) тоді, коли земельна ділянка передається громадянину, який виявив бажання займатися фермерським господарством саме для створення цього господарства як юридичної особи га реєстрації його у встановленому законом порядку, а не для розширення вже існуючого фермерського господарства;
- відповідачами у справі за позовом Бориспільської окружної прокуратури допущено порушення норм діючого законодавства щодо відведення земель поза встановленою процедурою земельних торгів (аукціону), так як достеменно відомо та ніким не оспорюється те, що після оформлення права оренди на земельні ділянки площею 134,8490 га, ОСОБА_2 не створив фермерське господарство, а використав отриману землю для розширення вже існуючого ФГ «Зернівка»;
- відповідачі, всупереч вимогам Закону України «Про фермерське господарство», Земельного кодексу України безпідставно застосували спрощену процедуру отримання земель комунальної власності, а саме - без проведення земельних торгів, відносно особи, яка таке право вже використала, а спірні земельні ділянки таким чином перейшли в користування до юридичної особи ФГ «Зернівка», яка створена задовго до виникнення спірних правовідносин;
- судом першої інстанції не враховано висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.10.2022 у справі №922/1830/19;
- відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції дійшов до суперечливого висновку про те, що «спірні земельні ділянки відводились ОСОБА_2 в оренду для їх використання у започаткованій ним фермерській діяльності, тому на такі земельні ділянки не поширюється обмеження щодо одноразового використання права на безоплатне одержання громадянином земельної ділянки у власність»;
- як вказано у позовній заяві, окружною прокуратурою оспорюється набуття ОСОБА_3 та ФГ «Зернівка» земельних ділянок у спосіб, що суперечить законодавству, тобто без проведення обов`язкових земельних торгів; водночас, суд першої інстанції порушив положення ст. 2 Господарського процесуального кодексу України, залишаючи без задоволення позов та мотивуючи таке рішення обставинами, які не підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та не ґрунтуються на нормах законодавства;
- із всієї сукупності доказів, які містяться в матеріалах господарської справи №911/2418/23 вбачається, що ОСОБА_2 у липні 2014 року звернувся до Головного управління Держземагентства у Київській області з клопотаннями про передачу в оренду земельних ділянок для ведення фермерського господарства саме як громадянин. Тобто, позаконкурентне отримання ОСОБА_2 землі, повинно мати за наслідок створення ним фермерського господарства;
- судом залишено поза увагою, що у ОСОБА_2 відсутня матеріально-технічна база для здійснення фермерської діяльності, що підтверджується інформаціями Головного управління Держпродспоживслужби в Київській області від 23.05.2023 №вих-10-9/2827-23 та від 10.04.2020 №вих- 10-03/73066-20;
- доводи позивача щодо формального підходу Головного управління Держземагентства у Київській області до розгляду клопотань ОСОБА_2 про надання йому земельних ділянок для ведення фермерського господарства та видачі оспорюваних наказів, проігноровані судом першої інстанції;
- договори оренди набутих у незаконний спосіб земельних ділянок укладалися з ОСОБА_2 , державна реєстрація права оренди проведена саме за ОСОБА_2 як фізичною особою;
- сам факт використання земельних ділянок у діяльності ФГ «Зернівка», який до цього часу ніким не оспорюється, не мав жодного юридичного значення на момент передачі спірних земельних ділянок в оренду ОСОБА_2 , адже він звертався до уповноважених органів особисто, а не від імені функціонуючого господарства;
- ОСОБА_2 отримав земельні ділянки як громадянин, хоча вже мав зареєстроване фермерське господарство «Зернівка», з основною метою - обхід участі в земельних торгах.
Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу
09.07.2024 через підсистему "Електронний суд» від відповідач-3 - ОСОБА_2 надійшов відзив на апеляційну скаргу, і який прийнято судом апеляційної інстанції до розгляду з огляду на ст. ст. 119, 263 Господарського процесуального кодексу України, і у якому відповідач-3 просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Доводи відповідача-3 у відзиві зводяться до того, що:
- суд в своєму рішення врахував специфіку здійснення фермерської діяльності, яка врегульована Законом України «Про фермерське господарство», з огляду на преамбулу якого (в редакції станом на серпень 2014 року) визначено, що цей Закон спрямований на створення умов для реалізації ініціативи громадян щодо виробництва товарної сільськогосподарської продукції, її переробки та реалізації на внутрішньому і зовнішньому ринках, а також для забезпечення раціонального використання і охорони земель фермерських господарств, правового та соціального захисту фермерів України;
- наказами Головного управління Держземагентства у Київській області земельні ділянки надавались громадянину ОСОБА_2 , який використовував їх у діяльності заснованого ним Фермерського господарства «Зернівка», що жодним чином не суперечить чинному у той час законодавству;
- недоведеності фактів, які суперечать особливостям та засадам ведення фермерського господарства, саме лише посилання на формальний підхід Головного управління Держземагентства у Київській області до розгляду клопотань ОСОБА_2 про надання йому земельних ділянок для ведення фермерського господарства та видачі оспорюваних наказів, не може покладатись в основу висновків про неправомірність виділення земельних ділянок;
- судом було правомірно враховано, що земельні ділянки одержані у користування (оренду) і за них сплачується орендна плата;
- судом правомірно було враховано, що в матеріалах справи відсутні докази, які свідчили б про подання ОСОБА_2 до Головного управління Держземагентства у Київській області недостовірних відомостей чи приховання дійсних намірів під час отримання земельних ділянок саме для ведення, а не створення фермерського господарства;
- відсутні також докази, щодо ознаки недобросовісного використання земельних ділянок ОСОБА_2 , а натомість, ведення ОСОБА_2 . фермерського господарства цілком обґрунтовує наявність у нього відповідних навиків, можливостей та спроможності, в тому числі і прагнення до розширення успішно функціонуючого фермерського господарства, що у 2014 році допускалось чинним законодавством, а також було природнім і законним;
- до того ж, суд першої інстанції правомірно звернув увагу на те, що спірні земельні ділянки відводились ОСОБА_2 в оренду для їх використання у започаткованій ним фермерській діяльності, тому на такі земельні ділянки не поширюється обмеження щодо одноразового використання права на безоплатне одержання громадянином земельної ділянки у власність.
Крім того, відповідач-3 наголошував, що позовні вимоги заявлені поза межами позовної давності, про що ним було подано до суду першої інстанції відповідну заяву, а клопотання прокурора про поновлення пропущеного строку позовної давності - є необгрунтованим.
Короткий зміст відзиву на апеляційну скаргу
22.07.2024 від Заступника керівника Бориспільської окружної прокуратури через канцелярію Північного апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому прокурор наголошував на тому, що викладені ОСОБА_2 у відзиві на апеляційну скаргу доводи є такими, що не відповідають вимогам закону та усталеній судовій практиці, зокрема і щодо застосування строку позовної давності. Так, прокурор вказував, у відзиві на позов хибно акцентовано увагу на тому, що прокуратура не обгрунтувала належним чином причини пропуску позовної давності, адже відповідні доводи викладені та обгрунтовані прокурором. При цьому, у відзиві на апеляційну скаргу прокурор наголошував на визнанні поважними причин пропуску прокурором строку позовної давності, наявності підстав для поновлення відповідного строку, з метою захисту права.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.06.2024, справу №911/2418/24 за апеляційною скаргою Заступника керівника Київської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Київської області від 08.02.2024, передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя - Станік С.Р., судді: Яковлєв М.Л., Гончаров С.А.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.06.2024 витребувано у Господарського суду Київської області матеріали справи № 911/2418/23 .
26.06.2024 до Північного апеляційного господарського суду з суду першої інстанції надійшли матеріали справи № 911/2418/23.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.07.2024 відкрито апеляційне провадження у справі № 911/2418/23 за апеляційною скаргою Заступника керівника Київської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Київської області від 08.02.2024, розгляд справи призначено на 11.07.2024, встановлено учасникам справи процесуальні строки на подання відзивів. заяв та клопотань.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.07.2024 судовий розгляд відкладено до 19.09.2024.
Відповідно до статті 64 Конституції України права громадян на звернення до суду та отримання правничої допомоги не можуть бути обмежені, а мають реалізовуватися з урахуванням умов існуючого воєнного стану.
Таким чином, оскільки судова система має забезпечувати дотримання права на доступ до правосуддя і здійснення такого правосуддя, з метою дотримання прав учасників справи на участь у судовому засіданні та забезпечення права на справедливий суд, дотримання принципу пропорційності, реалізації засад змагальності, враховуючи завдання господарського судочинства, з метою всебічного, повного і об`єктивного розгляду справи у розумні строки, колегія суддів дійшла висновку розглянути справу у розумний строк, тобто такий, що є об`єктивно необхідним для забезпечення можливості реалізації учасниками справи відповідних процесуальних прав, в умовах запровадженого воєнного стану.
Позиції учасників справи та явка представників сторін у судове засідання
В судовому засіданні 19.09.2024 прокурор Недвига Н.О. підтримав доводи апеляційної скарги, просив скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позов у повному обсязі.
Представники відповідача-2 - адвокат Коноваленко Н.О. та ОСОБА_2, як голова ФГ «Зернівка», та як відповідач-3 (особисто) у судовому засіданні 19.09.2024, проти доводів апеляційної скарги прокурора заперечували, просили залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін, як таке, що ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Яготинська міська рада (позивач) та Головного управління Держгеокадастру у місті Києві та Київській області (відповідач-1) у судове засідання 19.09.2024 представників не направив, про розгляд справи повідомлені засобами електронного зв`язку у електронний кабінет в системі «Електронний суд», відзиви на апеляційну скаргу від вказаний учасників справи - до суду апеляційної інстанції не надходили.
Відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. (ч. 3 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України).
У відповідності до вимог ч. 5 статті 6 Господарського процесуального кодексу України, суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу на їхні офіційні електронні адреси, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).
Ч.12 ст.270 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Суд апеляційної інстанції враховуючи те, що учасники справи про розгляд справи повідомлені належним чином, явка учасників обов`язковою не визнавалась, у зв`язку з чим неявка представників позивача та відповідача-1 - не є перешкодою для розгляду апеляційної скарги.
Колегія суддів апеляційного господарського суду з урахуванням ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 202, ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України, вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, оскільки представники учасників справи, що не з`явилися, про дату та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, участь представників сторін у судовому засіданні судом обов`язковою не визнавалась, суду не наведено обставин, за яких апеляційну скаргу не може бути вирішено в даному судовому засіданні.
Крім того, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що у випадку, коли представники сторін чи інші учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Відтак, неявка представників учасників справи у судове засідання за умови належного повідомлення сторін про час і місце розгляду справи, не є безумовною підставою для відкладення розгляду справи, у зв`язку з чим суд дійшов висновку, що підстави для відкладення розгляду апеляційної скарги внаслідок неявки представників позивача та відповідача-1 - відсутні.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
Як підтверджується наявними матеріалами справи та вірно встановлено судом першої інстанції, і що перевірено судом апеляційної інстанції, наказом Головного управління Держземагентства у Київській області від 05.08.2014 №10-3057/15-14 сг ОСОБА_2 надано в оренду земельну ділянку площею 51,0300 га з кадастровим номером 3225583000:08:004:0063 для ведення фермерського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, що розташована на території Лемешівської сільської ради Яготинського району Київської області строком на 49 років. На підставі даного наказу 14.11.2014 між Головним управлінням Держземагентства у Київській області та ОСОБА_2 укладено договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3225583000:08:004:0063, який 17.11.2014 зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, номер запису №7714813.
Наказом Головного управління Держземагентства у Київській області від 05.08.2014 року №10-3747/15-14 сг ОСОБА_2 надано в оренду земельну ділянку площею 3,0000 га з кадастровим номером 3225583000:08:005:0044 для ведення фермерського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, що розташована на території Лемешівської сільської ради Яготинського району Київської області строком на 49 років. На підставі даного наказу 14.11.2014 між Головним управлінням Держземагентства у Київській області та ОСОБА_2 укладено договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3225583000:08:005:0044, який 17.11.2014 зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, номер запису №7714286.
Наказом Головного управління Держземагентства у Київській області від 05.08.2014 №10-3746/15-14 cг ОСОБА_2 надано в оренду земельну ділянку площею 7,0000 га з кадастровим номером 3225583000:08:005:0045 для ведення фермерського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, що розташована на території Лемешівської сільської ради Яготинського району Київської області строком на 49 років. На підставі даного наказу 14.11.2014 року між Головним управлінням Держземагентства у Київській області та ОСОБА_2 укладено договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3225583000:08:005:0045, який 17.11.2014 зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, номер запису №7714463.
Наказом Головного управління Держземагентства у Київській області від 05.08.2014 №10-3748/15-14 сг ОСОБА_2 надано в оренду земельну ділянку площею 51,360 га з кадастровим номером 3225583000:08:012:0251 для ведення фермерського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, що розташована на території Лемешівської сільської ради Яготинського району Київської області строком на 49 років. На підставі даного наказу 14.11.2014 року між Головним управлінням Держземагентства у Київській області та ОСОБА_2 укладено договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3225583000:08:012:0251, який 17.11.2014 року зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, номер запису №7715032.
Наказом Головного управління Держземагентства у Київській області від 05.08.2014 № 10-3749/15-14 сг ОСОБА_2 надано в оренду земельну ділянку площею 22,459 га з кадастровим номером 3225583600:03:002:0060 для ведення фермерського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, що розташована на території Лозовоярівської сільської ради Яготинського району Київської області строком на 49 років. На підставі даного наказу 14.11.2014 року між Головним управлінням Держземагентства у Київській області та ОСОБА_2 укладено договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3225583600:03:002:0060, який 17.11.2014 зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, номер запису №7714109.
Відповідно до наказу Головного управління Держгеокадастру у Київській області від 15.12.2020 №46-ОТГ "Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність" Яготинській міській громаді Бориспільського району Київської області передано у комунальну власність земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 6325,4628 га згідно додатку, що є невід`ємною частиною цього наказу відповідно до акту приймання-передачі.
Пунктом 2 вищевказаного наказу передбачено, що право власності на земельні ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права та оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень". Відповідно до листа Яготинської міської ради від 12.06.2023 №08-28/2528 земельні ділянки сільськогосподарського призначення з кадастровими номерами: 3225583000:08:004:0063, 3225583000:08:005:0044, 3225583000:08:005:0045, 3225583000:08:012:0251, 3225583600:03:002:0060 обліковуються у комунальній власності Яготинської міської ради.
Рішеннями Яготинської міської ради від 25.02.2021 №№ 261-06-VIII, 262-06-VIII, 263-06-VIII, 264-06-VIII, а також від 30.03.2021 №437-07-VIII внесено зміни до договорів оренди земельних ділянок з кадастровими номерами: 3225583000:08:005:0045, 3225583000:08:005:0044, 3225583000:08:004:0063, 3225583000:08:012:0251, 3225583600:03:002:0060, укладених у 2014 році між Головним управлінням Держземагентства у Київській області та громадянином України ОСОБА_2 .
На підставі вищевказаних рішень, 01.04.2021 між Яготинською міською радою, як орендодавцем, та громадянином України ОСОБА_2 , як орендарем, укладено додаткові угоди до договорів оренди від 14.11.2014, щодо земельних ділянок з кадастровими номерами: 3225583000:08:012:0251, 3225583000:08:005:0045, 3225583000:08:005:0044, 3225583000:08:004:0063 (в частині встановлення розміру орендної плати) та 12.05.2021 укладено аналогічну додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3225583600:03:002:0060. Одночасно, згідно пунктів 3 вищевказаних додаткових угод решту умов договорів оренди земельних ділянок залишено без змін.
Викладене також підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта від 15.05.2023 №332338066, із якої вбачається, що у 2021 році відбулась заміна орендодавця земельних ділянок з кадастровими номерами: 3225583000:08:004:0063, 3225583000:08:005:0044, 3225583000:08:005:0045, 3225583000:08:012:0251, 3225583600:03:002:0060 з держави в особі Головного управління Держземагентства у Київській області на територіальну громаду в особі Яготинської міської ради.
Прокурор у позові вказував про порушення встановленого законодавством порядку надання в оренду земельних ділянок відповідачу без проведення земельних торгів.
Зокрема, за твердженням прокуратури, відповідач мав право на отримання земельної ділянки без проведення земельних торгів лише для створення фермерського господарства, а для поповнення земельного банку вже існуючого ФГ "Зернівка" надання в оренду земельних ділянок мало відбуватись виключно за наслідками проведення земельних торгів.
За твердженням прокурора, без конкурентних засад (земельних торгів) земельні ділянки передаються в оренду для ведення фермерського господарства лише громадянам. Фермерське господарство після державної реєстрації має право на отримання додаткової земельної ділянки (ділянок), але як юридична особа, а не як громадянин із метою створення фермерського господарства. Передача громадянину земельної ділянки для ведення фермерського господарства здійснюється без проведення земельних торгів (аукціону) тоді, коли земельна ділянка передається громадянину, який виявив бажання займатися фермерським господарством саме для створення цього господарства як юридичної особи та реєстрації його у встановленому законом порядку, а не для розширення вже існуючого фермерського господарства.
Однак, на час прийняття 05.08.2014 Головним управлінням Держземагентства у Київській області спірних наказів у користуванні ОСОБА_2 (в тому числі на праві постійного користування), а також очолюваного ним Фермерського господарства "Зернівка" вже перебували земельні ділянки загальною площею понад 367 га.
Так, на підставі Державного акту на право постійного користування землею, серія та номер: ІІІ-КВ №025052, виданого головою Яготинської районної ради народних депутатів Яготинського району Київської області 22.12.2001 року, ОСОБА_2 надано у постійне користування земельну ділянку площею 49,6 га для ведення селянського (фермерського) господарства на території Сулимівської сільської ради Яготинського району (у подальшому указану земельну ділянку зареєстровано в НКС ДЗК, кадастровий номер 3225587200:01:004:0007, 17.12.2013 відомості про речове право зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, номер запису №3899067).
Також, на підставі договору оренди земельної ділянки від 25.09.2001, реєстраційний номер АЕЕ № 046760, укладеного між Лемешівською сільською радою та ОСОБА_2 , останньому надано в оренду "з метою ведення фермерського господарства" земельну ділянку на території сільської ради площею 136,5 га.
24.03.2003 між Яготинською районною державною адміністрацією та ОСОБА_2 укладено угоду (реєстраційний номер ВАЕ № 807453), згідно якої до зазначеного вище договору оренди земельної ділянки внесено зміни в частині зміни орендодавця: з Лемешівської сільської ради на Яготинську районну державну адміністрацію, а також зміни площі земельної ділянки, що передається в оренду з 136,5 га до 85,2 га.
Головним управлінням Держземагентства у Київській області винесено наказ "Про внесення змін до договору оренди" від 29.12.2014 №1014550/15-14, яким продовжено строк дії договору оренди указаної земельної ділянки на 25 років. На виконання вказаного наказу, Головним управлінням Держземагентства у Київській області та ОСОБА_2 06.01.2015 укладено договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3225583000:08:012:0252 площею 85,1999 га.
Яготинською районною державною адміністрацією 09.10.2006 укладено з Фермерським господарством "Зернівка" в особі його голови ОСОБА_2 договір оренди земельної ділянки. Згідно умов указаного договору Яготинська районна державна адміністрація надала у користування ФГ "Зернівка" земельну ділянку з кадастровим номером 3225583000:07:001:0003 "для розширення фермерського господарства в адміністративних межах Лемешівської сільської ради Яготинського району" загальною площею 235,9599 га.
29.12.2012 сторонами внесено зміни до указаного договору, за наслідками яких між Яготинською районною державною адміністрацією та ФГ "Зернівка" в особі її голови ОСОБА_2 укладено два договори про внесення змін до договору оренди від 09.10.2006, згідно яких ФГ "Зернівка" надавалося у користування "для ведення фермерського господарства" дві земельні ділянки площами 7,7908 га (кадастровий номер 3225583000:07:001:0006) та 228,1691 га (кадастровий номер 3225583000:08:002:0011) на території Лемешівської сільської ради Яготинського району.
Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань №1006242314, ОСОБА_2 є засновником, керівником та кінцевим бенефіціарним власником (контролером) фермерського господарства "Зернівка" (код ЄДРПОУ 20625015, дата державної реєстрації фермерського господарства 18.02.1993, дата запису в Єдиному державному реєстрі про включення до Єдиного державного реєстру відомостей про юридичну особу - 13.04.2009).
Таким чином, як зазначав прокурор у позові, ОСОБА_2 усвідомлюючи, що у його користуванні та у користуванні заснованого та очолюваного ним Фермерського господарства "Зернівка" перебувають земельні ділянки загальною площею понад 367 га, під приводом створення фермерського господарства, з метою уникнення проведення обов`язкових земельних торгів звернувся 31.07.2014 із заявами (клопотаннями) до Головного управління Держземагентства у Київській області про отримання в оренду додаткової землі.
З урахуванням наведеного, а також того факту, що на момент прийняття оскаржуваних наказів Головного управління Держземагентства у Київській області та укладення договорів оренди ОСОБА_2 перебував у статусі засновника та керівника ФГ "Зернівка" (зареєстрованого у 1993 році), прокурор стверджує, що отримання ним у серпні 2014 року спірних земельних ділянок мало відбутися виключно за результатами проведення земельних торгів.
З моменту передання в оренду і по цей час земельні ділянки перебувають у фактичному володінні ФГ "Зернівка", оскільки згідно листа Яготинської міської ради від 12.06.2023 №08-28/2528 орендна плата за користування земельним ділянками із кадастровими номерами: 3225583000:08:005:0044, 3225583000:08:005:0045, 3225583000:08:004:0063, 3225583000:08:012:0251, 3225583600:03:002:0060 надходить від ФГ "Зернівка", керівником якого є громадянин України ОСОБА_2 .
Крім того, прокурор зазначав про порушення ст.7 Закону України "Про фермерське господарство", оскільки Головним управлінням Держземагентства у Київській області не надано належної оцінки обставинам і умовам, викладених у клопотаннях ОСОБА_2 . Зокрема, не встановлено дійсності волевиявлення заявника, наявності в нього бажання створити фермерське господарство та спроможності вести господарство такого типу, виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих для ведення фермерського господарства. Натомість відсутність належної перевірки, формальний підхід до вирішення заяви громадянина створює передумови для невиправданого, штучного використання процедури створення фермерського господарства як спрощеного, пільгового порядку одержання іншими приватними суб`єктами в користування земель державної чи комунальної власності поза передбаченою законом обов`язковою процедурою без проведення земельних торгів.
У зв`язку з наведеним, прокурор у позові просив визнати незаконними та скасувати накази Головного управління Держземагентства у Київській області "Про затвердження документацій із землеустрою та передачі в оренду земельної ділянки" від 05.08.2014 № 10-3057/15-14 сг, №10-3747/15-14 сг, №10-3746/15-14, №10-3748/15-14 сг; №10-3749/15-14 сг.
Враховуючи, що правовою підставою для укладення 14.11.2014 між Головним управлінням Держземагентства у Київській області та ОСОБА_2 . Договорів оренди земельних ділянок з кадастровими номерами 3225583000:08:004:0063, 3225583000:08:005:0044, 3225583000:08:005:0045, 3225583000:08:012:0251, 3225583600:03:002:0060, були накази Головного управління Держземагентства у Київській області "Про затвердження документацій із землеустрою та передачі в оренду земельної ділянки" від 05.08.2014 року № 10-3057/15-14 сг, №10-3747/15-14 сг, №10-3746/15-14, №10-3748/15-14 сг; №10-3749/15-14 сг, про незаконність яких заявлено у позові, прокурор одночасно просить визнати недійсними відповідні Договори оренди земельних ділянок та скасувати державну реєстрацію речового права оренди на відповідні земельні ділянки.
Відповідач 1 в заперечення позовних вимог посилався на відсутність в його діях порушень вимог закону та пропуск строків позовної давності.
Відповідач 3 у відзиві посилався на пропуск строку позовної давності. Зазначав, що позовні вимоги заявлені поза межами позовної давності, а клопотання прокурора про поновлення пропущеного строку позовної давності є необгрунтованим.
Зокрема, як зазначали відповідачі, про обставини передачі ОСОБА_2 земельних ділянок за спірними наказами та договорами оренди прокурору стало відомо ще під час перевірки у січні 2016 року. Листом Бориспільської місцевої прокуратури від 14.01.2016 за №34-04-388-вих-16 відповідача- ОСОБА_2 повідомлено, шо "Яготинським відділом Бориспільської місцевої прокуратури за дорученням Бориспільської місцевої прокуратури здійснено перевірку законності передачі в оренду земельних ділянок з кадастровими номерами 3225583000:08:012:0252, 3225583000:08:002:011, 3225583000:08:005:0045, 3225583000:08:004:0063, 3225583000:07:001:0006, 3225583600:03:002:0060, 3225583000:08:005:0044, 3225583000:08:012:0251, 3225587200:01:004:0007. За результатами вищевказаної перевірки підстав для прокурорського реагування не вбачається.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
Згідно зі статтею 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Північний апеляційний господарський суд дійшов наступних висновків.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 16 Закону України "Про оренду землі", укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, або за результатами аукціону.
Наявність рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про надання її в оренду чинним законодавством визначається в якості обов`язкової передумови подальшого укладення договору оренди земельної ділянки.
Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Згідно ст. 203 Цивільного кодексу України, правочин зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Відповідно до ч.1 ст.228 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.
Відповідно до ст.216 Цивільного кодексу України, недійсний правочин не може створювати юридичних наслідків, крім тик, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.
Враховуючи, що правовою підставою для укладення 14.11.2014 між Головним управлінням Держземагентства у Київській області та ОСОБА_2 . Договорів оренди земельних ділянок з кадастровими номерами 3225583000:08:004:0063, 3225583000:08:005:0044, 3225583000:08:005:0045, 3225583000:08:012:0251, 3225583600:03:002:0060, були накази Головного управління Держземагентства у Київській області "Про затвердження документацій із землеустрою та передачі в оренду земельної ділянки" від 05.08.2014 № 10-3057/15-14 сг, №10-3747/15-14 сг, №10-3746/15-14, №10-3748/15-14 сг; №10-3749/15-14 сг, про незаконність яких заявлено прокурором у позові, прокурор просив визнати недійсними відповідні Договори оренди земельних ділянок та скасувати їх державну реєстрацію.
Відповідно до ч. 3 - 5 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України, у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за ново виявленими або виключними обставинами.
Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому саме полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Вказане вище, відповідно до ст.131-1 Конституції України, ст.23 Закону України "Про прокуратуру", є підставою для захисту інтересів держави органами прокуратури шляхом пред`явлення цього позову в особі Яготинської міської ради, як власника земельних ділянок, що перейшли у комунальну власність.
Аналіз змісту статті 23 Закону України "Про прокуратуру" дає підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у випадку, зокрема, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження.
Так, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.
Прокурору достатньо дотримати порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва у позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі нема, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року в справі № 912/2385/18.
При цьому, Бориспільська окружна прокуратура у порядку статті 23 Закону України "Про прокуратуру" звернулась з листом від 13.06.2023 № 51/2-686 до Яготинської міської ради, яку повідомлено про виявлені порушення вимог земельного законодавства при передачі земель в оренду ОСОБА_2 , з проханням надати інформацію щодо вжитих заходів та запланованих заходів на їх усунення. Однак, як зазначалось прокурором у позові, попри вичерпність даних щодо наведених прокурором порушень закону та їх очевидність, органом місцевого самоврядування не надано відповіді , чи будуть вживатися відповідні заходи по захисту інтересів держави в судовому порядку, адже в листі Яготинської міської ради від 15.06.2023 № 08-28/2603 зазначається про можливе подальше з?ясування обставин передачі спірних земельних ділянок в оренду шляхом направлення листа до ГУ Держгеокадастру у м.Києві та Київській області. Як зазначав прокурор, Яготинською міською радою не вжито будь-яких заходів, спрямованих на захист порушених інтересів держави в суді.
3 урахуванням викладеного, зважаючи на те, що прокурор виконав вимоги процесуального закону, визначив, у чому, на його думку, полягає порушення інтересів держави, обґрунтував необхідність їхнього захисту, а також зазначив органи, які уповноважені державою здійснювати такий захист у спірних правовідносинах, і відповідних заходів не вживали, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про правомірність та обґрунтованість звернення прокурора в інтересах держави в особі визначеного ним позивача з даним позовом у порядку частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" та наявність у Прокурора підстав для представництва інтересів держави в суді.
Проте, обгрунтованість вимог прокурора та дослідження обставин справи стосовно стверджуваних прокурором порушень, встановлюється судом під час розгляду справи та дослідження усіх поданих сторонами доказів та висловлених обгрунтувань стосовно предмету спору.
Стосовно суті спірних правовідносин, суд апеляційної інстанції дійшов наступних висновків.
Як визначено ч. 2 ст. 134 Земельного кодексу України (в редакції станом на момент видачі Головним управлінням Держземагентства у Київській області спірних наказів у серпні 2014 року), не підлягали продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі, зокрема, передачі громадянам земельних ділянок для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів, для сінокосіння і випасання худоби, для городництва.
Також, суд першої інстанції вірно врахував, що відповідною нормою визначено випадок передачі громадянам земельних ділянок саме для ведення, а не створення чи заснування фермерського господарства.
В той же час, суд апеляційної інстанції погоджується з тим, що суд першої інстанції обгрунтовано врахував специфіку здійснення фермерської діяльності, яка врегульована Законом України "Про фермерське господарство", з огляду на преамбулу якого (в редакції станом на серпень 2014 року) визначено, що цей Закон спрямований на створення умов для реалізації ініціативи громадян щодо виробництва товарної сільськогосподарської продукції, її переробки та реалізації на внутрішньому і зовнішньому ринках, а також для забезпечення раціонального використання і охорони земель фермерських господарств, правового та соціального захисту фермерів України.
В даному випадку, за спірними наказами Головного управління Держземагентства у Київській області земельні ділянки надавались громадянину ОСОБА_2 , який використовував їх у діяльності заснованого ним Фермерського господарства "Зернівка", що жодним чином не суперечить чинному у той час законодавству.
Згідно зі ст. 1 Закону України "Про фермерське господарство" (в редакції станом на серпень 2014 року), фермерське господарство може бути створене одним громадянином України або кількома громадянами України, які є родичами або членами сім`ї, відповідно до закону.
Статтею 7 Закону України "Про фермерське господарство" (в редакції станом на серпень 2014 року) було визначено порядок надання (передачі) земельних ділянок для ведення фермерського господарства та передбачено, що у заяві для отримання (придбання) у власність або в оренду земельної ділянки державної власності з метою ведення фермерського господарства зазначаються: бажаний розмір і місце розташування ділянки, кількість членів фермерського господарства та наявність у них права на безоплатне одержання земельних ділянок у власність, обґрунтування розмірів земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства. До заяви додаються документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі.
Доводи прокурора про те, що ОСОБА_2 звернувся 31.07.2014 із заявами (клопотаннями) до Головного управління Держземагентства у Київській області про отримання в оренду додаткової землі під приводом створення фермерського господарства, з метою уникнення проведення обов`язкових земельних торгів, - обгрунтовано відхилені судом першої інстанції, з чим погоджується і суд апеляційної інстанції відхиляючи відповідні доводи апеляційної скарги, оскільки відповідні твердження не обґрунтовані і безпідставні, в матеріалах справи відсутні докази, які свідчать про подання ОСОБА_2 недостовірних відомостей чи приховання дійсних намірів. Земельні ділянки отримувались саме для ведення, а не створення фермерського господарства, про що чітко зазначено у відповідних заявах на отримаття спірних земельних ділянок, копії яких наявні в матеріалах справи.
Доводи прокурора про порушення ст.7 Закону України "Про фермерське господарство" та ненадання Головним управлінням Держземагентства у Київській області належної оцінки обставинам і умовам надання земельних ділянок ОСОБА_2 , - також відхиляються судом апеляційної інстанції, оскільки в цій частині доводи прокурора свідчать про суперечність його позиції, оскільки ОСОБА_2 не мав наміру отримати земельні ділянки для створення фермерського господарства, відповідні землі були необхідні для розширення вже створеного ним та функціонуючого Фермерського господарства "Зернівка", яке на той час вже біля 10 років функціонувало, виробляло, переробляло та реалізовувало товарну сільськогосподарську продукцію. Відповідні факти були очевидними і в логічному зв`язку спростовували сумніви у намірах та спроможності відповідача-3. Фактів які свідчать про протилежне (нездійснення діяльності, простоювання земель чи інші ознаки недобросовісного використання земельних ділянок) прокурором не наведено і матеріалами справи не підтверджуються.
Крім того, ведення відповідачем-3 фермерського господарства цілком обґрунтовує наявність у відповідача-3 відповідних навиків, можливостей та спроможності, тому прагнення до розширення успішно функціонуючого фермерського господарства, що у 2014 році допускалось чинним законодавством, було законним та підтверджувало правомірність дій відповідача-3 щодо звернення з відповідними заявами, за результатами розгляду яких відповідачем-1 прийнято оспорювані накази.
Доводи прокурора про відсутність у власності відповідача-3 необхідної матеріально-технічної бази для обробітку такої площі землі, не є законними підставами для задоволення позовних вимог, оскільки прокурор у позові зазначав, що за ФГ "Зернівка" зареєстровано 3 колісних трактори та 1 зернозбиральний комбайн. До того ж, вказані доводи фактично стосуються підстав здійснення господарської діяльності ФГ «Зернівка», яка є незалежною від органів державної влади, і не стосується обставин прийняття оспорюваних наказів та укладення відповідних правочинів.
Крім того, згідно змісту протоколу від 10.02.2020 допиту свідка ОСОБА_2 у кримінальному провадженні № 42019110000000352, ОСОБА_2 (відповідач-3) повідомив, що у фермерському господарстві, окрім його членів, під час сезонних робіт працюють також 8-10 осіб, з якими укладаються строкові трудові угоди. Здебільшого, вони є водіями, також можуть виконувати іншу необхідну роботу. Для обробітку землі та іншої роботи у власності відповідача-3 та власності фермерського господарства перебувають зернозбиральний комбайн "Сампо", трактори Т-150, MT3-12212, Т-16, ЮМЗ-6, МТЗ-80 (загалом 7 одиниць техніки), а також сівалки, плуги, культиватори, оприскувачі, борони тощо. Земельні ділянки використовуються за цільовим призначенням вирощуються, здебільшого, пшениця, соя, горох, кукурудза.
Відомості відповідного протоколу допиту не спростовані матеріалами кримінального розслідування, а тому доводи прокурора відсутність у ОСОБА_2 матеріально-технічної бази, можливості та наміру використання земельних ділянок у фермерській діяльності - є необгрунтованими та такими, що не можуть свідчити про незаконність оспорюваних наказів та договорів. Аналогічних правомірних висновків дійшов і суд першої інстанції в оскаруваному рішенні, і що не було спростовано прокурором в апеляційній скарзі.
За наведених обставин та недоведеності фактів, які суперечать особливостям та засадам ведення фермерського господарства, суд апеляційної інстанції погоджується з правомірними висновками суду першої інстанції про те, що саме лише посилання на фомальний підхід Головного управління Держземагентства у Київській області до розгляду клопотань ОСОБА_2 про надання йому земельних ділянок для ведення фермерського господарства та видачі оспорюваних наказів, не може покладатись в основу висновків про неправомірність виділення земельних ділянок.
Доводи прокурора про відсутність у ОСОБА_2 наміру створювати фермерське господарство та наявність мети використання процедури створення фермерського господарства, як спрощеного, пільгового порядку одержання іншим приватним суб`єктом в користування земель державної власності поза передбаченою законом обов`язковою процедурою без проведення земельних торгів та спрямоване на штучне збільшення земельного банку ФГ "Зернівка", - судом апеляційної інстанції визнаються необгрунтованими та відхиляються, оскільки за специфікою діяльності фермерського господарства, таке господарство та його засновник в питаннях ведення такого господарства, фактично ототожнюються. Тобто, по відношенню до ОСОБА_2 створене і очолюване ним ФГ "Зернівка" в контексті спірних правовідносин не може кваліфікуватись, як інший приватний суб`єкт. Аналогічних правомірних висновків дійшов і суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні, і що не було спростовано прокурором в апеляційній скарзі.
Крім того, суд апеляційної інстанції погоджується з правомірними висновками суду першої інстанції про те, що спірні земельні ділянки відводились відповідачу-3 в оренду для їх використання у започаткованій ним фермерській діяльності, тому на такі земельні ділянки не поширюється обмеження щодо одноразового використання права на безоплатне одержання громадянином земельної ділянки у власність. Спірні земельні ділянки одержані у користування (оренду) і за них сплачується орендна плата, що не заперечувалось учасниками спору.
З огляду на викладене, оцінивши наявні в матеріалах справи докази як кожен окремо, так і в їх сукупності, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відсутні підстави для висновків про незаконність наказів Головного управління Держземагентства у Київській області "Про затвердження документацій із землеустрою та передачі в оренду земельної ділянки" від 05.08.2014 року № 10-3057/15-14 сг, №10-3747/15-14 сг, №10-3746/15-14, №10-3748/15-14 сг; №10-3749/15-14 сг, а тому вимоги прокурора в цій частині задоволенню не підлягають.
Також, оскільки відсутні підстави для визнання неправомірними та їх скасування наказів Головного управління Держземагентства у Київській області "Про затвердження документацій із землеустрою та передачі в оренду земельної ділянки" від 05.08.2014 року № 10-3057/15-14 сг, №10-3747/15-14 сг, №10-3746/15-14, №10-3748/15-14 сг; №10-3749/15-14 сг, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відсутні і підстави також для визнання недійсними укладених на їх підставі 14.11.2014 між Головним управлінням Держземагентства у Київській області та ОСОБА_2 . Договорів оренди земельних та скасування їх державної реєстрації. Оскільки відповідач-3 добросовісно та за цільовим призначенням використовує земельні ділянки, отримані ним в оренду в межах норм чинного у той час законодавства, відсутні підстави для висновків про порушення оспорюваними правочинами та вчиненою на їх підставі державною реєстрацією речового права оренди, публічного порядку.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що прокурором не обґрунтовано яку норму законодавства, що містить пряму однозначну вказівку чи заборону, порушено відповідачами. Крім того, непорозуміння, на які прокуратура посилається в обґрунтування позовних вимог, в даному випадку спричинені нечіткістю законодавчого визначення, що допускає неоднозначне тлумачення і непередбачуваність для особи порядку отримання земельної ділянки. Виходячи з фактичних обставин, у відповідачів були достатні підстави вважати про відсутність обмежень та передбачати дотримання порядку набуття прав на землю. Також, відповідачі не могли достовірно та однозначно усвідомлювати та передбачати, що в їх діях є порушення, відсутні також ознаки умисного порушення порядку землевідведення та недобросовісного землекористування. Порушення ґрунтуються на власному співставленні та тлумаченні прокуратурою норм законодавства та фактичних обставин, а не на чітко визначеній в законі вказівці чи забороні. Аналогічних правомірних висновків дійшов і суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні, і що не було спростовано прокурором в апеляційній скарзі.
У рішенні ЄСПЛ "Щокін проти України" визначено принцип, що вирішення колізій у законодавстві завжди має тлумачиться на користь особи (ст. 1 Першого протоколу до Конвенції, Заяви №№ 23759/03 та 37943/06, від 14 жовтня 2010 р.). Зокрема, у цьому рішенні ЄСПЛ визначено концепцію якості закону, наявна вимога, щоб він був доступним для зацікавлених осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні. Як зазначається в рішенні, відсутність в національному законодавстві необхідної чіткості і точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогу "якості закону", передбачену Конвенцією, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника.В разі коли національне законодавство припустило неоднозначне або множинне тлумачення прав та обов`язків осіб, національні органи зобов`язані застосувати найбільш сприятливий для осіб підхід. Тобто вирішення колізій у законодавстві завжди тлумачиться на користь особи.
Для того, щоб національне законодавство відповідало вимогам Конвенції, воно має гарантувати засіб правового захисту від свавільного втручання органів державної влади у права, гарантовані Конвенцією. У питаннях, які стосуються основоположних прав, надання правової дискреції органам виконавчої влади у вигляді необмежених повноважень було б несумісним з принципом верховенства права, одним з основних принципів демократичного суспільства, гарантованих Конвенцією. Відповідно законодавство має достатньо чітко визначати межі такої дискреції, наданої компетентним органам влади, та порядок її реалізації (див. рішення у справі "Гіллан та Квінтон проти Сполученого Королівства" (Gillan and Quinton v. the United Kingdom), заява № 4158/05, п. 77, ECHR 2010 (витяги), з подальшими посиланнями).
Вислів "згідно із законом" не просто вимагає, щоб оскаржуваний захід мав підставу в національному законодавстві, але також звертається до якості такого закону. Зокрема, положення закону мають бути достатньо чіткими у своїх термінах, а також закон має передбачати засоби юридичного захисту проти свавільного застосування (див., серед багатьох інших джерел, рішення від 12 червня 2008 р. у справі "Власов проти Росії" (Vlasov v. Russia), заява № 78146/01, п. 125). Функція роз`яснення та тлумачення положень національного закону належить насамперед національним судам (див., наприклад, рішення у справі "Озтюрк проти Туреччини" (Ozturk v. Turkey) [ВП], заява № 22479/93, п. 55, ECHR 1999-VI). Хоча Суд не може замінити своїм рішенням рішення національних судів та його повноваження щодо перевірки дотримання національного законодавства обмежені (див., серед багатьох інших джерел, рішення у справі "Слівенко проти Латвії" (Slivenko v. Latvia) [ВП], заява № 48321/99, п. 105, ECHR 2003-Х; та рішення від 22 жовтня 2009 р. у справі "Пауліч проти Хорватії" (Paulic v. Croatia), заява № 3572/06, п. 39), його функцією є перевірка обґрунтування національних судів з точки зору Конвенції (див. рішення у справі "Слівенко проти Латвії", зазначене вище). Щоб захистити особу від свавілля, недостатньо забезпечити формальну можливість мати змагальне провадження для оскарження застосування положення закону в її справі. Якщо ухвалене в результаті судове рішення не містить обґрунтування або доказової бази, виникле втручання у гарантоване Конвенцією право може стати непередбачуваним та, як наслідок, не відповідати вимозі законності (див., mutatis mutandis, рішення у справі "Лупса проти Румунії" (Lupsa v. Romania), заява № 10337/04, пункти 41-42, ECHR 2006-VII; та рішення від 24 квітня 2008 р. у справі "С.G. та інші проти Болгарії" (С.G. and Others v. Bulgaria), заява № 1365/07, пункти 42,46 та 49-50).
У справі "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04, рішення від 10 лютого 2010 року) ЄСПЛ визначив, що будь-яке втручання органу влади у захищене право не суперечитиме загальній нормі, викладеній у першому реченні частини першої статті 1, лише якщо забезпечено "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Питання стосовно того, чи було забезпечено такий справедливий баланс, стає актуальним лише після того, як встановлено, що відповідне втручання задовольнило вимогу законності і не було свавільним (див. рішення у справі "Беєлер проти Італії" (Beyeler v. Italy) [GC], N 33202/96, п. 107, ECHR 2000-I). В той же час, з огляду на зміст наведеного рішення ЄСПЛ, відсутність чітких законодавчих положень створює загрозу непередбачуваного та свавільного втручання, тому має тлумачиться на користь особи.
Також, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 29.08.2018 у справі № 492/446/15-а врахувала правовий висновок ЄСПЛ, сформований у рішенні у справі "Щокін проти України" (заяви № 23759/03 та № 37943/06, п. 50-56), де Суд визначив концепцію якості закону, зокрема з вимогою, щоб він був доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні; відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості й точності порушує вимогу "якості закону"; у разі коли національне законодавство припустило неоднозначне або множинне тлумачення прав та обов`язків осіб, національні органи зобов`язані застосувати найбільш сприятливий для осіб підхід.
Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06.11.2018 у справі № 812/292/18 зазначила, що норми законодавства, які допускають неоднозначне або множинне тлумачення, завжди трактуються на користь особи.
З огляду на фактичні обставини спору та враховуючи наведену практику Європейського Суду з Прав Людини, суд апеляційної інстанції погоджується з правомірними висновками суду першої інстанції про те, що задоволення позовних вимог прокурора становитиме втручання в право на мирне володіння майном. Встановлені в ході розгляду справи обставини свідчать про відсутність в діях відповідачів порушень прямих вказівок закону, в той же час наявні докази набуття прав на землю у встановленому законом порядку. Крім того, прокуратурою не доведено факту вибуття земель з володіння власника поза його волею.
Стосовно доводів прокурора про те, що судом першої інстанції не враховано висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.10.2022 у справі №922/1830/19, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Так, прокурор вказував, що у вищевказаній постанові від 05.10.2022 у справі № 922/1830/19 Велика Палата Верховного Суду зауважила (пункти 6.36 - 6.38), що земельні відносини, які є основою створення та діяльності фермерського господарства проходять у динаміці два етапи: 1) отримання засновником фермерського господарства права (власності або оренди) па землю як передумова створення фермерського господарства; 2) створення фермерського господарства, внаслідок чого особу засновника заміщує фермерське господарство, як землекористувач, який веде господарську діяльність на земельній ділянці. Цей комплекс відносин є нерозривним, одне не існує без іншого в межах легітимної процедури створення фермерського господарства. Хоча, як зазначалося вище, земельна ділянка надається фізичній особі, однак метою надання є подальше створення фермерського господарства як суб`єкта підприємництва (господарювання) з переданням цьому суб`єкту земельної ділянки. Отже, в процесі створення фермерського господарства його засновник має обмежені правомочності щодо землі, оскільки його обов`язком є створення фермерського господарства, що і буде користувачем цієї землі.
В свою чергу, вказані висновки Великої Палати здійснені у розділі 6 вказаної постанови, яка стосувалась визначення юрисдикції спору в спірних правовідносинах.
Крім того, суд апеляційної інстанції зазначає, що у вказаній постанові Велика Палата вказала, що:
7.9. Разом з тим позивач у межах розгляду справи може посилатися, зокрема, на незаконність зазначеного наказу без заявлення вимоги про визнання його незаконними та скасування, оскільки такі рішення за умови їх невідповідності закону не зумовлюють правових наслідків, на які вони спрямовані (пункт 52 постанови Великої Палати Верховного Суду від 11 лютого 2020 року у справі № 922/614/19. Подібні за змістом висновки сформульовані Великою Палатою Верховного Суду, зокрема, також у постановах від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16, від 22 січня 2020 року у справі № 910/1809/18);
- 8.1. Позовні вимоги про скасування рішень про реєстрацію прав оренди та суборенди у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень задоволенню не підлягають як такі, що не є належним способом захисту відповідно до правових висновків Великої Палати Верховного Суду у постановах від 4 вересня 2018 року у справі № 915/127/18, від 20 листопада 2019 року у справі № 802/1340/18-а, згідно з якими рішення суб`єкта державної реєстрації прав про державну реєстрацію прав із внесенням відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вичерпує свою дію. Тому належним способом захисту права або інтересу позивача у такому разі не є скасування рішення суб`єкта державної реєстрації прав про державну реєстрацію прав;
- 8.2. Зазначені правові висновки є актуальними для правовідносин, що встановлені у цій справі, виходячи з принципу дії закону в часі, а обрання неналежного способу захисту порушеного права є самостійною підставою для відмови в задоволенні позовних вимог.
- 9.26. Обмежившись посиланням на відсутність прямої заборони на отримання громадянином земельної ділянки для ведення фермерського господарство повторно, суди попередніх інстанцій залишили поза увагою те, що землі фермерського господарства мають особливий статус і надаються громадянам на пільговій (позаконкурентій) основі з певною метою, а тому в кожному конкретному випадку орган виконавчої влади чи місцевого самоврядування (а в разі переданого на судовий розгляд спору - суд) повинен пересвідчитися в дійсності волевиявлення заявника з метою недопущення зловживанням громадянином такими пільговими умовами.
В свою чергу, в межах розгляду даної справи № 911/2418/23 як суд першої інстанції, так і суд апеляційної інстанції за наслідками дослідження усіх наявних у справі доказів в сукупності, встановили, що відповідачі не могли достовірно та однозначно усвідомлювати та передбачати, що в їх діях є порушення, відсутні також ознаки умисного порушення порядку землевідведення та недобросовісного землекористування, як відсутні і ознаки зловживання ОСОБА_2 такими пільговими умовами, а дійсність волевиявлення заявника на отримання земельних ділянок в оренду для ведення фермерського селянського господарства підтверджується наявними матеріалами справи в сукупності.
З огляду на вищевикладене, всі інші доводи та міркування учасників судового процесу залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги, як такі, що не спростовують висновків суду апеляційної інстанції щодо відсутності достатніх підстав для задоволення позовних вимог прокурора.
Відповідно до частини 3 статті 267 Цивільного кодексу України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина 2 вищезазначеної статті).
Відповідно до частини 1 статті 257 Цивільного кодексу України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Згідно з частиною 1 статті 260 Цивільного кодексу України, позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу.
За приписами частини 1 статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Позовна давність є строком для пред`явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими суб`єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права (інтересу). І в разі пред`явлення позову особою, право якої порушене, і в разі пред`явлення позову в інтересах цієї особи іншою, уповноваженою на це особою, позовна давність починає обчислюватися, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідалася або могла довідатися особа, право якої порушене, чи прокурор, уповноважений звернутися до суду в інтересах держави за захистом такого права, якщо прокурор довідався чи міг довідатися про порушення права або про особу, яка його порушила, раніше, ніж особа, право якої порушене. На вимоги про витребування майна поширюються норми ЦК України щодо загальної позовної давності.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року в справі № 911/3681/17.
З огляду на викладене, враховуючи те, що за наслідками апеляційного розгляду справи судом апеляційної інстанції вимоги прокурора у позові не є законними та обгрунтованими, не були доведеними належними та допустимими доказами в розумінні ст. ст. 76-79 господарського процесуального кодексу України, а тому позов задоволенню не підлягає, а тому позовна давність до вимог прокурора застосуванню не підлягає.
Інші доводи, обгрунтування, докази на які посилалися учасники судового процесу під час розгляду даної справи, судом апеляційної інстанції враховані при прийняття даної постанови, проте, не впливають на висновки суду апеляційної інстанції у даній постанові стосовно спірних правовідносин.
З огляду на викладене, оцінивши наявні в матеріалах справи докази як кожен окремо, так і в сукупності, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги прокурора задоволенню не підлягають. Доводи скаржника (прокурора) в апеляційній скарзі не спростовують обгрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції в оскаржуваному рішенні про відмову у задоволенні позову.
Отже, вищенаведені та усі інші доводи, посилання та обгрунтування учасників справи судом апеляційної інстанції враховані при вирішенні спору з урахуванням меж апеляційного оскарження, доводи скаржника є такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції та висновків суду апеляційної інстанції у даній постанові щодо спірних правовідносин учасників справи, а судом першої інстанції, в свою чергу, надано належну оцінку усім наявним у справі доказам та правовідносинам учасників справи та ухвалено обґрунтоване рішення у відповідності до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, яким відмовлено у задоволенні позову прокурора повністю.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що учасникам спору було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені скаржником в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції у оскаржуваному рішенні.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
У відповідності з п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України).
Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України визначено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Ч. 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд визнає, що доводи скаржника викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні, оскаржуване рішення ухвалено з повним і достовірним встановленням всіх фактичних обставин, а також з дотриманням норм процесуального та матеріального права, у зв`язку з чим, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для зміни або скасування оскаржуваного рішення (в частині оспорюваних скаржником сум), за наведених скаржником доводів апеляційної скарги та з урахуванням меж апеляційного оскарження.
З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд визнає, що доводи прокурора викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні, оскаржуване рішення ухвалено з повним і достовірним встановленням всіх фактичних обставин, а також з дотриманням норм процесуального та матеріального права, у зв`язку з чим, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для зміни або скасування оскаржуваного рішення Господарського суду Київської області від 08.02.2024 у справі №911/2418/23 , за наведених скаржником доводів апеляційної скарги.
Розподіл судових витрат
Згідно із ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.
Керуючись ст.ст. 129, 240, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Заступника керівника Київської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Київської області від 08.02.2024 у справі №911/2418/23 - залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Київської області від 08.02.2024 у справі №911/2418/23 - залишити без змін.
3. Судовий збір за подачу апеляційної скарги залишити за скаржником.
4. Матеріали справи №911/2418/23 повернути до Господарського суду Київської області.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах, яким є Верховний Суд, шляхом подачі касаційної скарги в порядку, строки та випадках, визначених ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.
Касаційна скарга на постанову подається протягом 20 днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови підписано:07.10.2024.
Головуючий суддя С.Р. Станік
Судді С.А. Гончаров
М.Л. Яковлєв
Суд | Північний апеляційний господарський суд |
Дата ухвалення рішення | 19.09.2024 |
Оприлюднено | 14.10.2024 |
Номер документу | 122238532 |
Судочинство | Господарське |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із земельних відносин про припинення права користування земельною ділянкою щодо припинення права оренди |
Господарське
Північний апеляційний господарський суд
Станік С.Р.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні