Постанова

від 23.09.2024 по справі 910/10699/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" вересня 2024 р. Справа№ 910/10699/21

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Пономаренка Є.Ю.

суддів: Руденко М.А.

Барсук М.А.

при секретарі судового засідання Рижій А.В.,

за участю представників:

від позивача - Заяць К.В.,

від відповідача - Ремарчук В.В., Суплік М.В.,

розглянувши апеляційну скаргу Приватного підприємства "Контейнерний термінал Іллічівськ" на рішення Господарського суду міста Києва від 19.03.2024 у справі №910/10699/21 (суддя Кирилюк Т.Ю., повний тескт складено 01.04.2024) за позовом Приватного підприємства "Контейнерний термінал Іллічівськ" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Крентон Україна" про визнання недійсним договору купівлі-продажу рухомого майна від 06.02.2020.

встановив наступне.

У липні 2021 року Приватне підприємство "Контейнерний термінал Іллічівськ" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Крентон Україна" про визнання недійсним договору купівлі- продажу рухомого майна від 06.02.2020.

В обґрунтування вимог позивач посилався на те, що оспорюваний договір підписаний з боку позивача неуповноваженою особою, а саме директором ОСОБА_1 , який відповідно до вимог п.7.1.7 та п. 8.6.17 Статуту не мав повноважень укладати правочин з розпорядження майном підприємства на суму більше 1 000 000,00 грн без відповідного погодження (письмового рішення) учасника позивача.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.08.2021, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 29.09.2021, у позові відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 21.12.2021 касаційну скаргу Приватного підприємства "Контейнерний термінал Іллічівськ" задоволено частково, рішення Господарського суду міста Києва від 12.08.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.09.2021 у справі №910/10699/21 скасовано, а справу передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

За результатами нового розгляду справи рішенням Господарського суду міста Києва від 17.10.2022, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 12.06.2023, у задоволенні позову відмовлено повністю.

Постановою Верховного Суду від 26.09.2023 у справі №910/10699/21 постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.06.2023 та рішення Господарського суду міста Києва від 17.10.2022 у справі № 910/10699/21 скасовано, справу №910/10699/21 направлено на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Відповідно до Постанови Верховного Суду від 26.09.2023 підставою скасування судових рішень у даній справі стало наступне: "Разом з тим, з текстів оскаржених судових рішень вбачається, що в них немає висновків щодо спростування доводів позивача щодо відповідного доказу, при цьому такий доказ є єдиним, на підставі якого суди дійшли висновку про наявність у директора позивача відповідних повноважень на підписання договору. Таким чином, очевидно, що судами повинна була бути надана повна та всебічна оцінка такого доказу на предмет його відповідності вимогам ст.ст. 76-79 ГПК України, а також оцінка відповідним доводам позивача щодо неможливості врахування такого доказу. Так, зокрема, поза увагою суддів залишилися його посилання на те, що:

- під час первинного розгляду справи № 910/10699/21 у жодному процесуальному документі відповідача не було згадки про його обізнаність про наявність оригіналу рішення власника, не було повідомлено суди про неможливість подання даного документу разом з відзивом, об`єктивні причини такого неподання, які дії вчинив відповідач, спрямовані на отримання такого документу;

- у поясненнях відповідача від 05.07.2022 він кардинально змінив свою позицію та долучив копію рішення власника як доказ, начебто, надання згоди власника ПП "КТІ" на укладення оскаржуваного договору, а також інші докази, які до цього у справу відповідач не подавав та на які не посилався;

- копія рішення власника не містить переліку рухомого майна, на відчуження якого нібито було надано згоду власником скаржника ( ОСОБА_2 );

- в матеріалах кримінального провадження № 1202110010004718 від 03.12.2021 за ч. 2 ст. 190 КК України відсутні відомості щодо того, яким чином ОСОБА_3 міг отримати фотокопію рішення власника;

- надана слідчим відділом Шевченківського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві, з відміткою "Згідно з оригіналом матеріалів кримінального провадження № 12021100100004718" засвідчує лише те, що надана слідчим відділом Шевченківського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві Північному апеляційному господарському суду копія Рішення власника відповідає матеріалам кримінального провадження № 1202110010004718 від 03.12.2021 року за ч. 2 ст. 190 КК України (тобто фотографічному зображенню Рішення власника з телефону ОСОБА_4 ), але не свідчить про відповідність Рішення власника оригіналу або про його існування як такого (що є неможливим з огляду на те, що таке рішення власника ПП "КТІ" ніколи не оформлювалося та не підписувалося власником Позивача;

- обставина нібито наявності згоди власника ПП "КТІ" на укладення Оскаржуваного договору підтверджується паперовою копією фотографічного зображення (фотографії), а не самим документом - письмовим рішенням власника ПП "КТІ", тобто таким засобом доказування, який не може підтверджувати таку обставину;

- рішення власника нібито було підписано власником Скаржника ( ОСОБА_2 ) 30.01.2020 за адресою: АДРЕСА_1 . Однак ні за вказаною адресою, ні у вказану дату ОСОБА_2 не підписував і не міг підписати даний документ з огляду на його перебування за межами України. Як слідує з наявної у матеріалах справи відповіді Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України на адвокатський запит № 07-11/22 від 07.11.2022, ОСОБА_2 виїхав за межі території України 02.10.2019 року, а повернувся лише 06.03.2020. Тобто в проміжок з 02.10.2019 по 06.03.2020 ОСОБА_2 перебував за кордоном, що виключає можливість підписання ОСОБА_2 . Рішення власника.

- в матеріалах справи № 910/10699/21 (як і в матеріалах кримінального провадження№ 1202110010004718 від 03.12.2021 за ч. 2 ст. 190 КК України) міститься паперова копія фотографічного зображення (фотографії) Рішення власника".

За результатом нового розгляду рішенням Господарського суду міста Києва від 19.03.2024 у справі №910/10699/21, у задоволенні позову відмовлено повністю.

Приймаючи вказане рішення місцевий господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для визнання оскаржуваного договору недійсним.

Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вказане рішення суду, та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

Апеляційна скарга мотивована невстановленням судом першої інстанції обставин, що мають значення для даної справи, а також невиконанням місцевим господарським судом вказівок Верховного Суду, наведених у постанові при направленні даної справи на новий розгляд.

В ході здійснення апеляційного провадження апелянтом подано до апеляційного суду клопотання про долучення до матеріалів справи додаткових доказів, в якому він також просить поновити строк на їх подання.

Колегія суддів, розглянувши вказане клопотання, дійшла висновку про відмову у його задоволенні, з огляду на наступне.

В силу принципів диспозитивності та змагальності господарського судочинства, сутність яких викладено в статтях 13, 14 Господарського процесуального кодексу України, а також приписах статті 74 цього Кодексу, збирання доказів у справі не є обов`язком суду.

Навпаки, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, тобто обов`язок доказування у господарському процесі покладений виключно на сторони спору, кожна з яких несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Статтею 80 цього Кодексу, чітко врегульовано порядок та строки подання доказів учасниками справи. Так, за частиною 2 вказаної статті позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви. Згідно частини 4 цієї статті, якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. Частина 5 цієї статті визначає, що у випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів.

Отже, за змістом вказаних норм всі докази, які підтверджують заявлені вимоги, мають бути подані позивачем одночасно з такою заявою, а неможливість подання доказів у цей строк повинна бути письмово доведена позивачем до суду та належним чином обґрунтована.

Колегією суддів встановлено, що 17.10.2022 (перший новий розгляд справи) представником позивача подано до місцевого господарського суду клопотання про долучення доказів.

За результатами дослідження у судовому засіданні поданого представником позивача клопотання про долучення доказів, судом залишено його без розгляду на підставі ч. 2 ст. 207 ГПК України, про що постановлено ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 194 ГПК України завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат.

Згідно з ч. 1 ст. 207 ГПК України головуючий з`ясовує, чи мають учасники справи заяви чи клопотання, пов`язані з розглядом справи, які не були заявлені з поважних причин в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом, та вирішує їх після заслуховування думки інших присутніх у судовому засіданні учасників справи.

Суд залишає без розгляду заяви та клопотання, які без поважних причин не були заявлені в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом (ч. 2 ст. 207 ГПК України).

Частиною 4 ст. 88 ГПК України визначено, що заява свідка, у якій за змістом ч. 1 ст. 88 ГПК України, письмово викладаються показання свідка, має бути подана до суду у строк, встановлений для подання доказів. Позивач подає докази у строк, визначений ч.2 ст. 80 ГПК України разом з поданням позовної заяви.

Натомість заяви свідків додано позивачем до поданого клопотання про виклик та допит свідків, поданого 17.10.2021, тобто поза межами встановленого законом строку.

В свою чергу, наведені позивачем обґрунтування причин пропуску строку на подання таких заяв, не є поважними причинами, оскільки перебували у виключній залежності від волі позивача.

При цьому, позивачем як в процесі підготовчого провадження, так і у судовому засіданні 26.09.2022 до закриття підготовчого провадження, не зазначалось про можливість подання нових доказів, зокрема у формі заяв свідків.

Згідно з приписами статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Колегія суддів, погоджується із висновком суду щодо неприйняття додаткових доказів позивача через пропуск строку на їх подання, а тому відповідно відмовляє у задоволенні клопотання апелянта в частині поновлення йому строку на подання доказів та не приймає їх.

В судовому засіданні представник апелянта - позивача у справі підтримав вимоги апеляційної скарги та просив їх задовольнити.

Представники відповідача в судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечили та просили залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Згідно з ч. 1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у Главі 1 Розділу ІV.

Частинами 1 та 2 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.

06.02.2020 між Приватним підприємством "Контейнерний термінал Іллічівськ" (продавець) в особі директора ОСОБА_1 , який діє на підставі Статуту та ТОВ "Компанія Крентон Україна" (покупець) укладено договір купівлі-продажу рухомого майна, на підставі якого позивач продав, а відповідач придбав рухоме майно - технологічні транспортні засоби (обладнання), яке було у користуванні у кількості 63 одиниці на загальну суму 37 650 000,00 грн (у т.ч. ПДВ - 6275000,00 грн), що в еквіваленті в доларах США становить 1 500 000,00 дол. США, у т.ч. ПДВ - 250000 дол. США), що також підтверджується актом приймання-передачі рухомого майна від 06.02.2020.

27.02.2020 між сторонами укладена додаткова угода №1 від 27.02.2020 до договору.

Зазначена додаткова угода №1 від 27.02.2020 до договору з боку відповідача підписана директором ОСОБА_5 , з боку позивача підписана директором ОСОБА_1 , який діє на підставі Статуту.

Відповідно до зазначеної додаткової угоди №1 від 27.02.2020 змінено розділ 3 "Обов`язки сторін" шляхом викладення в новій редакції:

"3.1. Покупець повинен здійснити оплату за даним договором на розрахунковий рахунок продавця наступним чином:

3.1.1. 7 530 000,00 грн покупець перераховує на розрахунковий рахунок продавця в строк до 10.02.2020.

3.1.2. 11 193 817,50 грн покупець перераховує на розрахунковий рахунок продавця в строк до 07.03.2020.

3.1.3. Покупець перераховує протягом 10 (десяти) робочих днів на розрахунковий рахунок продавця решту коштів за договором згідно п. 2.1., але після надання продавцем за актом приймання-передачі технічних паспортів та відповідної технічної документації на обладнання, що вказане у розділі 1 цього договору, за виключенням позиції № 3 в таблиці "Кран козловий контейнерний пневмоколісний G736, заводський № НОМЕР_1 , реєстраційний № НОМЕР_2 ", та за мінусом його вартості, що становить 2 344 739,65 грн, у тому числі ПДВ включене у вартість крану - 390 789,94 грн.

3.2. Продавець зобов`язується в дату здійснення платежу, вказаного у п.3.1.3. цього договору, зареєструвати податкову накладну в податкових органах на всю суму ПДВ, що залишилась від суми, вказаної у п.2.1. цього договору.

3.3. Продавець сплачує обов`язкові платежі для продавця, покупець сплачує обов`язкові платежі для покупця відповідно до чинного законодавства України."

На виконання умов договору купівлі-продажу відповідачем сплачено позивачу грошові кошти у загальній сумі 37 521 591, 50 грн, що підтверджується випискою з банківського рахунку ТОВ "Компанія Крентон Україна" у ПАТ "КБ "АКОРДБАНК" з 01.02.2020 до 07.12.2020, а саме: 07.02.2020 сплачено 7 530 000,00 грн; 06.03.2020 сплачено 11 193 817,50 грн; 14.05.2020 сплачено 580 000,00 грн; 18.09.2020 сплачено 3 300 000,00 грн; 25.09.2020 сплачено 3 443 344,00 грн; 15.10.2020 сплачено 8 474 430,00 грн; 11.11.2020 сплачено 3 000 000,00 грн.

Отримання вказаних коштів позивачем також підтверджується випискою ПАТ "МТБ Банк" за рахунком позивача за період з 07.02.2020 - 16.11.2020.

Листом вих. № 57-01/05-20 від 18.09.2020 позивач повідомив ДП "Морський торговельний порт "Чорноморськ", що відповідно до умов оспорюваного договору відповідач є власником та законним розпорядником рухомого майна.

Позивач, вважаючи, що вказанимй договір підписаний з боку ПП "Контейнерний термінал Іллічівськ" неуповноваженою особою, а саме директором ОСОБА_1 , який відповідно до вимог п.7.1.7 та п. 8.6.17 Статуту не мав повноважень укладати правочин з розпорядження майном підприємства на суму більше 1 000 000,00 грн без відповідного погодження (письмового рішення) учасника позивача, звернувся до суду з позовом про визнання недійсним договору купівлі- продажу рухомого майна від 06.02.2020.

Дана справа розглядалася судами неодноразово.

За результатом нового розгляду, місцевим господарським судом прийнято рішення, яким відмовлено у задоволенні позову.

Колегія суддів, погоджується із наведеними в оскаржуваному рішенні висновками, з огляду на наступне.

Відповідно до частини першої статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недотримання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України.

Згідно з частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначити в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

В обґрунтування недійсності спірного договору позивач послався на його укладення з боку ПП "Контейнерний термінал Іллічівськ" неуповноваженою особою, а саме директором ОСОБА_1 , без відповідного погодження (письмового рішення) учасника позивача.

Так, пунктом 8.6.17 чинної на час укладення спірного договору редакції статуту позивача встановлено, що директор укладає договори про відчуження майна підприємства, якщо залишкова вартість такого майна не перевищує 1 000 000 гривень. Дане обмеження не розповсюджується на випадки передачі майна в оренду (чи інше володіння та/або користування).

Отже, статутом передбачено обмеження не суми укладеної угоди, а саме залишкової вартості майна.

Залишкова вартість є різницею між первісною вартістю майна та сумою накопиченої амортизації. Залишкова вартість майна фактично залежить тільки від величини первісної вартості та від часу, який обладнання обліковується на балансі підприємства. Тому така вартість є абстрактною величиною, яка визначається в результаті проведення бухгалтерських процедур.

Відповідно, інформацією про залишкову балансову власність певного майна володіє лише юридична особа, на балансі якої обліковується це майно.

За приписами частини третьої статті 92 Цивільного кодексу України орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, а також яка є членом колегіального виконавчого органу юридичної особи, з моменту її вступу на посаду набуває обов`язків щодо такої юридичної особи, зокрема зобов`язана діяти виключно в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно, у межах повноважень, наданих статутом юридичної особи і законодавством, і у спосіб, який, на її добросовісне переконання, сприятиме досягненню мети діяльності юридичної особи, у тому числі уникаючи конфлікту інтересів.

У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, якщо юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

Укладений сторонами у справі договір купівлі-продажу та інші документи, підписані відповідачем, не містять інформації про залишкову вартість майна, що було відчуженим за договором.

Судом першої інстанції обґрунтовано відхилено складену позивачем більш як через рік від дати укладення договору бухгалтерську довідку, оскільки цей документ не може довести, що відповідачу було відомо про залишкову вартість відчуженого майна на момент укладення спірного договору.

Інших документів, що могли б підтвердити факт обізнаності відповідача до і на час укладення спірного договору про розмір залишкової вартості придбаного ним майна матеріали справи не містять.

З урахуванням правового регулювання частини третьої статті 92 Цивільного кодексу України позивач мав довести суду у перш за все факт обізнаності відповідача про перевищення залишкової вартості понад встановлені статутом обмеження.

В свою чергу, обов`язок доведення факту обізнаності відповідача про залишкову вартість майна (а не про ціну цього майна) на час укладення оспореного правочину позивачем не виконано.

Відповідно до статті 241 Цивільного кодексу України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов`язки з моменту вчинення цього правочину.

Отже, наступне схвалення юридичною особою правочину, вчиненого від її імені представником, з перевищенням повноважень унеможливлює визнання такого правочину недійсним. Настання передбачених цією статтею наслідків ставиться в залежність від того, чи був в подальшому схвалений правочин особою, від імені якої його вчинено. Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення уповноваженого органу (посадової особи) такої юридичної особи до другої сторони правочину чи до її представника (лист, телефонограма, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення зазначеним органом (посадовою особою) дій, які свідчать про схвалення правочину (прийняття його виконання, здійснення платежу другій стороні, підписання товаророзпорядчих документів і т. ін.). Наведене стосується й тих випадків, коли правочин вчинений не представником юридичної особи з перевищенням повноважень, а особою, яка взагалі не мала повноважень щодо вчинення даного правочину. Зазначена правова позиція Верховного Суду є сталою та, зокрема такі правові висновки Верховного Суду викладені у постановах Верховного Суду від 02 квітня 2019 року у справі №904/2178/18, від 05 липня 2022 року у справі № 910/2958/20 та інших.

При оцінці обставин, що свідчать про схвалення правочину особою, яку представляла інша особа, необхідно брати до уваги, що незалежно від форми схвалення воно повинно виходити від органу або особи, уповноваженої відповідно до закону, установчих документів або договору вчиняти такі правочини або здійснювати дії, які можуть розглядатися як схвалення. Такі правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 23 листопада 2021 року у справі №911/604/19, від 04 березня 2021 року у справі №905/1132/20, від 20 березня 2018 року у справі № 910/8794/16.

Не можна вважати правочин схваленим особою, від імені якої його укладено, якщо дії, що свідчать про прийняття його до виконання, вчинено особою, яка і підписала спірну угоду за відсутності належних повноважень.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 16 жовтня 2018 року у справі №910/20790/17, від 21 грудня 2021 року у справі №910/10699/21.

На виконання умов договору купівлі-продажу відповідачем сплачено позивачу грошові кошти у загальній сумі 37 521 591,50 грн, що підтверджується випискою з банківського рахунку ТОВ "Компанія Крентон Україна" у ПАТ "КБ "АКОРДБАНК" з 01.02.2020 до 07.12.2020, а саме: 07.02.2020 сплачено 7 530 000,00 грн; 06.03.2020 сплачено 11 193 817,50 грн; 14.05.2020 сплачено 580 000,00 грн; 18.09.2020 сплачено 3 300 000,00 грн; 25.09.2020 сплачено 3 443 344,00 грн; 15.10.2020 сплачено 8 474 430,00 грн; 11.11.2020 сплачено 3 000 000,00 грн.

Отримання вказаних коштів позивачем також підтверджується випискою ПАТ "МТБ Банк" за рахунком позивача за період з 07.02.2020 - 16.11.2020.

При цьому, як вбачається з матеріалів справи, ПП "Контейнерний термінал Іллічівськ" отримавши кошти на свій рахунок у розмірі 37 521 591,50 грн не вчинило дій з повернення цих коштів Товариству з обмеженою відповідальністю "Компанія Крентон Україна", як помилково перерахованих.

Навпаки, позивач використав їх у власній господарській діяльності, як сам позивач вказує у позовній заяві, кошти, які були отримані позивачем на його рахунок, були у свою чергу витрачені шляхом розрахунків за товари та послуги, тобто, на даний час, відсутні на рахунках позивача.

Факт укладення договору купівлі-продажу та його схвалення ПП "Контейнерний термінал Іллічівськ" підтверджується також листом вих.№57-01/05-20 від 18.09.2020 року, який було надіслано ПП "Контейнерний термінал Іллічівськ" на адресу ДП "Морський торговельний порт "Чорноморськ", та у якому ПП "Контейнерний термінал Іллічівськ" повідомляє, що відповідно до умов договору купівлі-продажу ТОВ "Компанія Крентон Україна" є власником та законним розпорядником рухомого майна.

Крім того, особи, які є учасниками підприємства на момент подання позову та розгляду даного спору, на час укладення спірного договору не були, ні учасниками підприємства, ні особами відповідальними за прийняття підприємством рішень про відчуження майна.

Водночас, важливим для розгляду даного спору є наступні обставини, на які послався сам позивач.

Учасником ПП "Контейнерний термінал Іллічівське" Павлютіним А.В. у квітні 2020 року відчужено 100% частки у статутному капіталі підприємства на користь Компанії "Транспортейшн Інвестмент Лімітед", після чого ОСОБА_6 , далі на користь ТОВ "Вактенс", а після чого на користь ОСОБА_7 .

26 січня 2021 року дану частку було набуто у власність ОСОБА_8 за договором купівлі-продажу 100% частки у статутному капіталі Підприємства від 16 січня 2021 року та за актом приймання-передачі частки у статутному капіталі Підприємства від 26 січня 2021 року.

03 квітня 2021 року, 50% частки у статутному капіталі Підприємства у ОСОБА_8 було придбано ОСОБА_9 за договором купівлі-продажу частки від 03 квітня 2021 року та за актом приймання- передачі частки у статутному капіталі Підприємства від 05 квітня 2021 року.

Тобто, ні Підприємство, ні колишній учасник Товариства ОСОБА_2 до виключних повноважень якого входило, зокрема, погодження спірного договору з 06.02.2020 по липень 2021 року, не тільки не оспорювали укладений договір, а й належним чином виконували його, передали майно, змінили умови оплати шляхом укладення додаткової угоди, отримали оплату за договором шляхом прийняття семи платежів (протягом 9 місяців), гроші за якими були використані в господарській діяльності, що фактично свідчить про схвалення укладеного договору та виключає перевищення повноважень представником як підставу для визнання договору недійсним.

При цьому, з огляду на обставини справи, колегія суддів зазначає, що позивачем не доведено, що відповідач, як контрагент позивача діяв недобросовісно або нерозумно, укладаючи спірний договір, а також в матеріалах справи відсутні докази, що учасник Товариства ОСОБА_2 не бажав укладення зазначеного договору від імені Підприємства, не бажав розпорядження майном, належним Підприємству, зокрема, на умовах договору.

Наведені обставини в подальшому не перешкоджали ОСОБА_2 передати свою частку в Підприємстві іншим особам, а також не перешкоджало новим учасникам набути права учасників такого Підприємства. Колегія суддів зазначає, що сам факт зміни учасників Товариства (підприємства) не може бути підставою для визнання недійсним договорів, укладених Товариством (підприємством) раніше, а тому колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову.

В апеляційній скарзі апелянт вказує на невиконання місцевим господарським судом вказівок Верховного Суду, наведених у постанові при направленні даної справи на новий розгляд.

Колегія суддів вважає необґрунтованими наведені доводи апелянта та такими, що спростовуються викладеними в оскаржуваному рішенні висновками.

На виконання вимог статті 316 процесуального Закону Господарським судом міста Києва досліджено докази матеріалів справи в частині наданих касаційним судом обов`язкових вказівок та встановлено наступне:

- відсутність у матеріалах справи під час первинного розгляду справи №910/10699/21 у жодному процесуальному документі відповідача згадки про його обізнаність про наявність оригіналу рішення власника у даному випадку не може вплинути на прийняте судом рішення, оскільки відповідно до частини третьої статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. У даному випадку саме на позивача покладено процесуальний обов`язок доведення відсутності згоди власника на відчуження майна та залишкової вартості цього майна, оскільки це твердження покладено в основу обґрунтування заявлених ним вимог. Крім того, носієм цього обов`язку є саме позивач в силу правового регулювання частини третьої статті 92 Цивільного кодексу України;

- правова позиція відповідача, викладена у поясненнях від 05.07.2022, зведена до відсутності ознак недійсності укладеного сторонами у справі договору, що відповідає його доводам, викладеним у відзиві та інших документах. Крім того, відповідно до частини другої статті 14 Господарського процесуального кодексу України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Частиною п`ятою статті 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд, у тому числі, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом. За правилами частини першої статті 42 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право, у тому числі, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб. Відповідно, місцевий суд не вправі відмовити у прийнятті до уваги доповнення або зміну аргументації учасника судового розгляду, у тому числі подання додаткових доказів у межах встановлених процесуальним законодавством строків;

- наявна у матеріалах справи фотокопія рішення власника про надання згоди на укладення договору не містить переліку відчужуваного майна, проте і наявність такого переліку не вимагається умовою пункту 7.1.17 Статуту Приватного підприємства "Контейнерний термінал Іллічівськ" в редакції чинній на момент укладення спірного договору: до компетенції учасника підприємства відноситься питання погодження (шляхом видання письмового рішення) укладення договору про відчуження майна підприємства, якщо залишкова вартість такого майна перевищує 1 000 000 (один мільйон) гривень. Відповідно, за умовою пункту 7.1.17 статуту позивача його учасник має погоджувати укладення договору, а не відчуження певно визначеного майна;

- у Господарського суду міста Києва відсутні процесуальні повноваження досліджувати матеріали кримінального провадження № 1202110010004718 від 03.12.2021 за частиною другою статті 190 Кримінального кодексу України на предмет наявності або відсутності відомостей, у тому числі щодо того, яким чином ОСОБА_3 міг отримати фотокопію рішення власника;

- господарський суд не має технічної можливості встановлювати справжність наданої слідчим відділом Шевченківського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві, з відміткою "Згідно з оригіналом матеріалів кримінального провадження № 12021100100004718", фотокопії документу. Відповідно до частини першої статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Статтею 78 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. За процесуально-правовими приписами статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. У даному випадку з урахуванням виданої раніше довіреності на відчуження підприємства -позивача обставина надання власником згоди на укладення спірного договору та пересилання цього документу засобами електронного зв`язку є більш вірогідна, що зумовлює вірогідність наданої органом поліції фотокопії.

- твердження позивача про неможливість підписання свого рішення ОСОБА_2 30.01.2020 у місті Чорноморськ у зв`язку з перебуванням ним за кордоном України є вірним, проте факт підписання цього рішення саме у місті Чорноморськ не є підтвердженою доказами обставиною. З фотокопії рішення дійсно вбачається наявність у тексті адреси: Україна, 68001, Одеська область, м. Чорноморськ, вул. Транспортна, 10., проте ця адреса є місцезнаходженням (на час підписання) саме позивача, посадовою особою якого приймається це рішення. Зазначення відповідної адреси у тому самому місці документу також міститься, зокрема, у наданому позивачем рішенні (нотаріальної форми) власника про зміну керівника від 20.01.2020 та інших аналогічних документах, що доводить лише використання певної бланкової форми, а не місце його підписання. Оскільки Законом та статутом позивача не встановлюються вимоги до певного місця прийняття власником рішення, останній вправі приймати його у будь-якому місці, у тому числі - за межами кордонів України, що не може мати наслідком його недійсність.

- наявна у матеріалах справи копія довіреності нотаріальної форми (том1 арк 192), наданої власником позивача та підписаної у присутності нотаріуса, якою надано (у тому числі) ОСОБА_1 право фактично без будь-яких обмежень приймати від імені довірителя будь-які рішення та укладати правочини, у тому числі направлені на передачу майнових прав на підприємство-відповідача, свідчить про намір власника продати майновий комплекс підприємства-позивача, що робить наданий органом поліції доказ більш вірогідним, ніж відсутність будь-яких доказів з боку позивача на спростування факту погодження власником укладення спірного договору.

З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду прийнято з повним, всебічним та об`єктивним з`ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим, правові підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Оскільки, у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання покладаються на позивача (апелянта).

Керуючись ст.ст. 240, 269, 275, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Контейнерний термінал Іллічівськ" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 19.03.2024 у справі №910/10699/21 - без змін.

2. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на її заявника - позивача у справі.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.

Повний текст постанови складено: 11.10.2024 року.

Головуючий суддя Є.Ю. Пономаренко

Судді М.А. Руденко

М.А. Барсук