Ухвала

від 12.11.2024 по справі 910/10699/21

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

12 листопада 2024 року

м. Київ

cправа № 910/10699/21

Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду Ємця А.А.,

перевіривши матеріали касаційної скарги Приватного підприємства "Контейнерний термінал Іллічівськ" ( далі - ПП "Контейнерний термінал Іллічівськ", скаржник)

на рішення Господарського суду міста Києва від 19.03.2024

та постанову Півнчного апеляційного господарського суду від 23.09.2024

у справі № 910/10699/21

за позовом Приватного підприємства "Контейнерний термінал Іллічівськ"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Крентон Україна"

про визнання недійсним договору купівлі-продажу рухомого майна від 06.02.2020

В С Т А Н О В И В:

31.10.2024 (подана через підсистему "Електронний суд" 30.10.2024) до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ПП "Контейнерний термінал Іллічівськ", в якій скаржник просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 19.03.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.09.2024 (повний текст постанови складено та підписано 11.10.2024) повністю і прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ПП «Контейнерний термінал Іллічівськ» до ТОВ «Компанія Крентон Україна» у повному обсязі.

Перевіривши матеріали касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про залишення її без руху з огляду на таке.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі- ГПК України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати касаційну скаргу на рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині 3 цієї статті.

Поряд з цим, за приписами частини 2 зазначеної статті підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

Приписами частини третьої статті 311 ГПК України передбачено, що неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Згідно з пунктами 1, 4 частини третьої статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, зокрема якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу; або суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

При цьому пунктом 5 частини 2 статті 290 ГПК України встановлено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).

Так, у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. Крім того, у цьому випадку необхідно чітко вказати норму права (з посиланням на статтю, частину, абзац тощо), яку суд неправильно застосував в оскаржуваному судовому рішенні; навести висновок щодо застосування цієї норми права в оскаржуваному судовому рішенні; навести висновок щодо її застосування у постанові Верховного Суду, зазначити дату її прийняття та номер справи; обґрунтувати подібність правовідносин у справі, що розглядається, та у справі, в якій Верховний Суд виклав свій висновок.

При цьому, обґрунтовуючи подібність правовідносин, як обов`язкової умови для виникнення підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених пунктами 1-3 частини другої статті 287 ГПК, необхідно враховувати, що подібність правовідносин визначається за відповідними критеріями.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 287 ГПК України в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду (абз.3 пункту 5 частини другої статті 290 цього Кодексу). Скаржник повинен чітко зазначити обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні, із чіткою вказівкою на норму права (абзац, пункт, частина статті), а також зазначенням такого правового висновку, описом правовідносин та змістовного обґрунтування мотивів такого відступлення.

Касаційний господарський суд звертає увагу скаржника, що в разі оскарження судового рішення суду на підставі пунктів 3, 4 частини другої статті 287 ГПК України, скаржник має зазначити про відсутність такого висновку щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; та/або зазначити підставу касаційного оскарження з урахуванням частини першої, третьої статті 310 ГПК України.

Так, у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно , а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися.

У разі подання касаційної скарги з підстави, передбаченої пунктом 4 частини 2 статті 287 ГПК України, касаційна скарга має містити зазначення обставин, наведених у частинах 1, 3 статті 310 цього Кодексу. Якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо недослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому, на думку скаржника, останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права. Якщо суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, повинно бути зазначено яке саме клопотання суд необґрунтовано відхилив про витребування, дослідження або огляд яких саме доказів або інше клопотання (заяву) щодо встановлення яких конкретно обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

Заявник касаційної скарги повинен враховувати і те, що за змістом пункту 1 частини 3 статті 310 ГПК України відкриття касаційного провадження через недослідження зібраних у справі доказів можливе лише за умови наявності у касаційній скарзі інших обґрунтованих підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини 2 статті 287 ГПК України.

В своїй касаційній скарзі ПП "Контейнерний термінал Іллічівськ" зазначає, що підставами касаційного оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 19.03.2024 та постанови Північного апеляційного господарського суду від 23.09.2024 у цій справі є неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права за наявністю виключних випадків, передбачених пунктами 1 та 4 частини 2 статті 287 ГПК України.

Зазначена скаржником підстава за пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України у касаційній скарзі не є очевидно неприйнятною.

Разом із тим, в касаційній скарзі ПП "Контейнерний термінал Іллічівськ" відсутнє належне обґрунтування підстав касаційного оскарження, передбаченого пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України.

ПП "Контейнерний термінал Іллічівськ" в касаційній скарзі зазначає, що судами першої та апеляційної інстанцій порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до винесення незаконного рішення без повного з`ясування всіх обставин справи, а також що суди попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях застосували норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду. При цьому, наводить низку постанов Верховного Суду з описом їх змісту, окремим цитуванням деяких абзаців та окремих речень, але не зазначає норму права (норми права) щодо застосування якої (яких) викладені висновки у наведених постановах, та не вказує які саме висновки, викладені щодо конкретної норми права (норм права), не враховані судами першої та/або апеляційної інстанцій при ухваленні судових рішень першої та апеляційної інстанції у цій справі.

Суд вважає за необхідне зауважити, що у разі, якщо підставою для відкриття касаційного провадження скаржник вважає наявність виключного випадку, передбаченого пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, він повинен чітко, послідовно та конкретно вказати норму/норми (пункт, частину, статтю) права, яку, на його думку, невірно застосували суди першої та/або апеляційної інстанцій, навести постанову Верховного Суду (номер справи і дату її ухвалення), в якій викладено висновок щодо застосування саме цієї норми права, та яку не врахували суди при ухваленні оскаржуваних судових рішень.

Цитування скаржником окремих висновків, наведених у вказаних скаржником постановах Верховного Суду, не є належним правовим обґрунтуванням підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, оскільки неврахування висновку Верховного Суду щодо застосування норми права, зокрема, має місце тоді, коли суд, посилаючись на норму права, застосував її інакше (не так, в іншій спосіб витлумачив тощо), ніж це зробив Верховний Суд в іншій подібній справі.

Верховний Суд звертає увагу, що перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень, наведений в частині 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, є вичерпним, тому суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а відтак відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав і виключних випадків касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.

Системний аналіз наведених положень ГПК дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої 287 ГПК, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) частини другої статті 287 ГПК як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.

Таким чином, процесуальний закон покладає на скаржника обов`язок зазначати у касаційній скарзі про неправильне застосування яких конкретно норм матеріального та/або порушення норм процесуального права припустилися суди нижчих інстанцій при прийнятті оскаржуваних судових рішень та чітко визначити конкретну підставу (підстави) касаційного оскарження судового рішення, передбаченої (передбачених) статтею 287 ГПК України, з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку. Крім того, скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку, або обґрунтувати необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судами попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях, або наявність пунктів 3, 4 частини другої статті 287 ГПК України.

Правильність оформлення касаційної скарги, зокрема, її вимоги, зміст та підстави касаційного оскарження, покладається саме на заявника касаційної скарги.

При цьому скаржник посилаючись на пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України не навів яка/які саме норма/норми права неправильно застосована/порушена/не застосована судами першої та апеляційної інстанцій у взаємозв`язку із наведеними нею постановами Верховного Суду: не вказала в якій саме постанові містяться висновки щодо застосування саме цієї неправильно застосованої/порушеної/не застосованої норми/норм права, які не врахували суди першої та/або апеляційної інстанцій при ухваленні оскаржуваних судових рішень у справі № 910/10699/21.

Наведене є порушенням вимог, встановлених статтею 290 ГПК України, щодо належного обґрунтування підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 цього Кодексу.

Згідно із частиною 2 статті 292 ГПК України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 6 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддя постановляє відповідну ухвалу.

Відповідно до частини 2 статті 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

За таких обставин, касаційна скарга ПП "Контейнерний термінал Іллічівськ" залишається без руху на підставі частини 2 статті 292 ГПК України, із наданням скаржниці строку, що не перевищує десять днів з дня вручення ухвали, для усунення недоліків, шляхом:

- належного обґрунтування виключного випадку касаційного оскарження, передбаченого пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, а саме чіткої вказівки яку саме норму права (які саме норми права) невірно застосували/не застосували/порушили суди першої та/або апеляційної інстанцій, висновки щодо застосування якої (яких) викладені у наведених скаржницею постановах Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду, які не були враховані судами при ухваленні оскаржуваних судових рішень у справі № 910/10699/21;

Матеріали з усуненням недоліків касаційної скарги слід подати в Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у встановлений цією ухвалою строк, а також надати суду докази надіслання копії цих матеріалів іншим учасникам справи.

Згідно із частиною 4 статті 174 та частиною 2 статті 292 ГПК України, якщо скаржник не усунув недоліки касаційної скарги у строк, встановлений судом, така касаційна скарга вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із касаційною скаргою.

Керуючись статтями 174, 234, 287, 290, 292 Господарського процесуального кодексу України, Касаційний господарський суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Приватного підприємства "Контейнерний термінал Іллічівськ" на рішення господарського суду міста Києва від 19.03.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.09.2024 у справі № 910/10699/21 залишити без руху.

2. Надати Приватному підприємству "Контейнерний термінал Іллічівськ" строк для усунення недоліків касаційної скарги тривалістю 10 днів з дня вручення цієї ухвали.

3. Документи про усунення недоліків направляти поштою на адресу Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду: вул. О. Копиленка, 6, м. Київ, 01016 або через підсистему "Електронний суд".

4. Роз`яснити Приватному підприємству "Контейнерний термінал Іллічівськ", що в разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційну скаргу буде повернуто.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.

Cуддя Верховного Суду А. А. Ємець