Постанова

від 09.10.2024 по справі 903/1251/23

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2024 року Справа № 903/1251/23 (903/187/24)

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Розізнана І.В., суддя Павлюк І.Ю. , суддя Грязнов В.В.

секретар судового засідання Дика А.І.

за участю представників сторін:

позивача, відповідача 1, відповідача 2, третьої особи не з`явилися

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Ковельська оптово-торгова база" про ухвалення додаткової постанови про розподіл судових витрат у справі №903/1251/23 (903/187/24)

у справі за апеляційною скаргою Адвокатського об`єднання "Рівненська правова компанія" на рішення Господарського суду Волинської області від 24.04.2024, повний текст складено 29.04.2024, у справі №903/1251/23 (903/187/24) (суддя Вороняк А.С.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ковельська оптово-торгова база"

до відповідачів:

1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Ковельська ОТБ"

2) Адвокатського об`єднання "Рівненська правова компанія"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача-1: розпорядник майна ТзОВ "Ковельська ОТБ" арбітражний керуючий Василюк Ігор Миколайович

про визнання договору недійсним, застосування наслідків недійсності правочину

в межах справи № 903/1251/23

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Ковельська оптово-торгова база"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ковельська ОТБ"

про банкрутство

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Волинської області від 24.04.2024 у справі №903/1251/23 (903/187/24) позов задоволено.

Визнано недійсним договір про надання юридичних послуг від 01.01.2023, укладений між Адвокатським об`єднанням "Рівненська правова компанія" (вул.Кавказька,3, офіс 305, м.Рівне, 33013, код ЄДРПОУ 40455885) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ковельська ОТБ" (провулок Володимира Кияна,9, м.Ковель, Волинська область, 45005, код ЄДРПОУ 05384241).

Стягнуто з Адвокатського об`єднання "Рівненська правова компанія" (вул.Кавказька,3, офіс 305, м.Рівне, 33013, код ЄДРПОУ 40455885) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ковельська ОТБ" (провулок Володимира Кияна,9, м.Ковель, Волинська область, 45005, код ЄДРПОУ 05384241) 133758,38 (сто тридцять три тисячі сімсот п`ятдесят вісім гривень 38 коп).

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ковельська ОТБ" (провулок Володимира Кияна,9, м.Ковель, Волинська область, 45005, код ЄДРПОУ 05384241) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Ковельська оптово-торгова база (вул.Миру,68, с.Ковалі, Лубенський район, Полтавська область, 37840, код ЄДРПОУ 38527562) 2422,40 грн (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні 40 коп.) судового збору.

Стягнуто з Адвокатського об`єднання "Рівненська правова компанія" (вул.Кавказька,3, офіс 305, м.Рівне, 33013, код ЄДРПОУ 40455885) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ковельська оптово-торгова база" (вул.Миру,68, с.Ковалі, Лубенський район, Полтавська область, 37840, код ЄДРПОУ 38527562) 2422,40 грн (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні 40 коп.) судового збору.

Не погоджуючись з ухваленим судом першої інстанції рішенням від 24.04.2024 у справі №903/1251/23 (903/187/24) Адвокатське об`єднання "Рівненська правова компанія" звернулося до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд апеляційної інстанції поновити строк на апеляційне оскарження рішення; скасувати рішення Господарського суду Волинської області від 24 квітня 2024 року у справі №918/1251/23 (903/187/24); ухвалити нове рішення, яким відмовити в позові.

Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 17.09.24 апеляційну скаргу Адвокатського об`єднання "Рівненська правова компанія" на рішення Господарського суду Волинської області від 24.04.2024 у справі №903/1251/23 (903/187/24) залишено без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

20.09.24 через підсистему "Електронний Суд" від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Ковельська оптово-торгова база" до Північно-західного апеляційного господарського суду надійшла заява про ухвалення додаткової постанови про стягнення з Адвокатського об`єднання "Рівненська правова компанія" судових витрат та витрат на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 25.09.24 розгляд заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Ковельська оптово-торгова база" про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат у справі №903/1251/23 (903/187/24) призначено на 09.10.2024 р. об 15:30 год. у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду за адресою: 33001 м. Рівне вул. Яворницького, 59 у залі судових засідань №1. Запропоновано учасникам справи у строк до 07.10.2024 надіслати до Північно-західного апеляційного господарського суду письмові заперечення (пояснення) з приводу поданої заяви про розподіл судових витрат, та докази надсилання копії таких заперечень (пояснень) ТзОВ "Ковельська оптово-торгова база".

Копію ухвали надіслано до електронних кабінетів учасників справи №903/1251/23 (903/187/24), що підтверджується довідками про доставку процесуального документа (том 1, а.с. 188-190).

30.09.2024 до Північно-західного апеляційного господарського суду від Адвокатського об`єднання "Рівненська правова компанія" через підсистему "Електронний суд" надійшли заперечення з приводу поданої заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Ковельська оптово-торгова база" про розподіл судових витрат, в яких відповідач 2 просить зменшити витрати на професійну правничу допомогу позивача до 1 500, 00 грн.

У судове засідання 09.10.24 учасники справи не з`явились. Судом апеляційної інстанції вчинено всі необхідні дії для належного повідомлення всіх учасників провадження у справі про час і місце розгляду заяви про ухвалення додаткової постанови.

Розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Ковельська оптово-торгова база" про ухвалення додаткової постанови про розподіл судових витрат у справі №903/1251/23 (903/187/24), колегія суддів зазначає наступне.

Так, позивач просить вирішити питання про судові витрати та відшкодувати позивачу судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 10500, 00 грн.

Відповідно до ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема, судом не вирішено питання про судові витрати. Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Частиною 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 17.09.24 апеляційну скаргу Адвокатського об`єднання "Рівненська правова компанія" на рішення Господарського суду Волинської області від 24.04.2024 у справі №903/1251/23 (903/187/24) залишено без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Колегія суддів звертає увагу, що позивач у судовому засіданні 17.09.2024 (до закінчення судових дебатів у справі) повідомив суд апеляційної інстанції про намір вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення у даній справі.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ковельська оптово-торгова база" у межах встановленого ст. 129 ГПК України строку подано до суду апеляційної інстанції заяву про відшкодування судових витрат (витрат на професійну правову допомогу) у суді апеляційної інстанції в якій просить стягнути з відповідача 2 Адвокатського об`єднання "Рівненська правова компанія" на користь позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "Ковельська оптово-торгова база" 10500, 00 грн.

Частинами 1,2 ст. 126 ГПК України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Відповідно до ч. 3 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунок таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Таким чином, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

Враховуючи викладене, необхідною умовою для вирішення питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу є наявність доказів, які підтверджують фактичне здійснення таких витрат учасником справи.

Така правова позиція викладена у додаткових постановах Верховного Суду від 22.03.2018 у справі №910/9111/17 та від 11.12.2018 у справі №910/2170/18.

Факт надання позивачу професійної правничої допомоги під час розгляду справи №903/1251/23 (903/187/24) у суді апеляційної інстанції підтверджується наданими у строк, встановлений ч. 8 ст. 129 ГПК України наступними доказами:

- договір про надання правової допомоги від 09.02.24 (том 1,а.с. 185);

- акт прийому наданих послуг з професійної правничої допомоги (з детальним описом виконаних робіт) від 19.09.24 (том 1,а.с. 182);

- свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю; (том 1,а.с. 183);

- ордер про надання правничої допомоги (том 1, а.с. 184).

Згідно п. 1.1 договору про надання правової допомоги від 09.02.24 визначено, що адвокат зобов`язується надати замовнику консультаційні та юридичні послуги щодо представництва і захисту інтересів останнього в установах, організаціях, правоохоронних органах (прокуратурі, національній поліції, СБУ, ДФС тощо), в судах загальної юрисдикції в господарському суді, адміністративних судах, як першої, апеляційної так і касаційної інстанціях, зокрема у справі №903/1251/23 про банкрутство ТОВ "Ковельська ОТБ".

Водночас п. 4.1. договору передбачено, що за послуги за п. 1.1 замовник сплачує адвокату гонорар за домовленістю, виходячи із витраченого часу, а також всі понесені адвокатом витрати на представництво. Гонорар може сплачуватися як погодинно так і сталою сумою.

На підтвердження наданих послуг заявником надано акт прийому наданих послуг з професійної правничої допомоги (з детальним описом виконаних робіт; надалі - акт) від 19.09.2024 року.

Згідно п.1 акту, виконавець надав, а замовник отримав професійну правничу допомогу у справі №903/1251/23 (903/187/24) за апеляційною скаргою АО "Рівненська правова компанія", на рішення Господарського суду Волинської області від 24.04.2024, за позовною заявою ТОВ "Ковельська оптово-торгова база" до АО "Рівненська правова компанія", ТОВ "Ковельська ОТБ" про визнання недійсним правочину і застосування наслідків недійсності правочину.

Як передбачено п.2 акту, сторони визначили, з урахуванням умов договору про правову допомогу, нормативно-правових актів, складності справи, обсягу часу потраченого адвокатом та інших чинників Адвокатом виконано такий об`єм робіт (наданих послуг): ознайомлення з доводами апеляційної скарги АО "Рівненська правова компанія" 1500 грн; складання відзиву на апеляційну скаргу (аналіз судової практики Верховного Суду при розгляді подібних спорів, формування тексту відзиву, направлення замовнику) 9000 грн.

Відтак між сторонами погоджено суму обсягу наданих послуг згідно наданого акта в сумі 10500 грн.

Акт підписано виконавцем адвокатом Восковським Ю.О. та замовником - Товариством з обмеженою відповідальністю "Ковельська оптово-торгова база" в особі директора Вакулюка В.О.

Колегія суддів апеляційної інстанції виснує, що як передбачено ч. 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що адвокат - це фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги (ч. 1 ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, у тому числі в рішенні від 28.11.2002 "Лавентс проти Латвії" (Lavents v. Latvia) за заявою № 58442/00 щодо судових витрат, зазначено, що за ст. 41 Конвенції суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму (рішення ЄСПЛ у справах "Ніколова проти Болгарії" та "Єчюс проти Литви", п.п. 79 і 112).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

Нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (п. п. 33-34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який тим не менш, повинен ґрунтуватися на більш чітких критеріях, визначених у частині 4 статті 126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності цим критеріям заявлених витрат.

Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 21.05.2019 у справі №903/390/18.

Стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.

Аналогічна за змістом позиція викладена і Верховним Судом у постанові від 30 січня 2023 року у справі №910/7032/17.

При цьому обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Такий висновок викладений у постановах Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, від 22.11.2019 у справі №902/347/18 та від 22.11.2019 у справі №910/906/18 та у додатковій постанові від 20.08.2020 у справі №910/3437/19 і додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц.

Не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, у постанові Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 912/1025/20).

За умови підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, не надання іншою стороною доказів невідповідності заявлених до відшкодування витрат критеріям співмірності, у тому числі спростування правильності відповідних розрахунків, витрати на надану професійну правничу допомогу підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено, чи тільки має бути сплачено (Постанова Об`єднаної палати КГС ВС від 22.01.2021 №925/1137/19).

Втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень ч. 4 ст. 126 ГПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору визначеному нормами ст. 627 ЦК України, принципу "договори повинні виконуватися" та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України (Постанова об`єднаної палати КГС ВС від 20.11.2020 у справі №910/13071/19).

Згідно висновків, викладених Верховним Судом у п. 4.16. постанови від 30.11.2020 у справі № 922/2869/19 "суд має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, за клопотанням іншої сторони" та "суд має право зменшити суму судових витрат, встановивши їх неспівмірність, незалежно від того, чи подавалося відповідачами відповідне клопотання" не є тотожними за своєю суттю, і фактично другий висновок відповідає викладеному в пункті 6.1 постанови Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, що "під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правничу допомогу. Суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Суд не наділений повноваженням, а відповідно не вправі зменшити розмір витрат на правничу допомогу з власної ініціативи, а лише виключно за клопотанням іншої сторони (постанова Верховного Суду від 08.04.2019 у справі № 922/619/18).

Відсутність клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу від іншої сторони виключає можливість суду самостійно (без вказаного клопотання) зменшувати розмір витрат на професійну правничу допомогу (постанови Верховного Суду від 29.03.2018 у справі №907/357/16, від 18.12.2018 у справі №910/4881/18).

30.09.2024 від відповідача 2 до Північно-західного апеляційного господарського суду надійшли заперечення на заяву позивача про стягнення з відповідача 2 судових витрат та витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції, у яких останній просив зменшити розмір витрат до 1500, 00 грн.

Так, відповідно до пунктів 69-73 постанови КГС ВС від 18.05.2022 у справі №910/4268/21 суд, вирішуючи питання, чи є розмір витрат позивача на правничу допомогу співмірним, повинен враховувати, чи змінювалась позиція сторін під час розгляду справи, в тому числі у судах першої та апеляційної інстанції, чи є аргументи, наведені в різних процесуальних документах, що подавались сторонами під час розгляду справи судом апеляційної та касаційної інстанцій, аналогічними аргументам, викладеним в позовній заяві та інших процесуальних документах, що подавались під час розгляду справи в суді першої інстанції тощо.

Подібна позиція наведена в постанові Верховного Суду від 28.04.2021 у справі №902/1051/19 та додатковій постанові Верховного Суду від 24.11.2021 у справі №925/1546/20, де зазначено, що вирішуючи питання щодо розміру витрат на правничу допомогу за підготовку відзиву на апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції правильно зазначив, що правова позиція, викладена у відзиві на апеляційну скаргу не відрізняється від правової позиції, викладеної в зустрічній позовній заяві та у відзиві на первісний позов. Тобто фактично позиція та доводи сторін під час усього розгляду справи були незмінними, натомість коригувалась лише структура документа.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що послуги адвоката, які вказані у п. 1-2 акта від 19.09.24, не можуть бути виділені в окремі види послуг, а відтак поглинаються послугами ознайомлення з доводами апеляційної скарги та складання відзиву на апеляційну скаргу у даній справі.

Суд апеляційної інстанції бере до уваги те, що під час розгляду апеляційної скарги відбулося одне судове засідання, при цьому участь у судовому засіданні брав не адвокат Восковський Ю.О., а Данилік Ф.Я.

Також колегією суддів при вирішенні заяви позивача враховується, що правова позиція позивача в першій та апеляційній інстанції під час вирішення спору фактично не змінювалася, тому, на думку суду апеляційної інстанції, підготовка до розгляду апеляційної скарги в суді апеляційної інстанції не потребувала аналізу великої кількості норм чинного законодавства, значних витрат часу та зусиль, і в тому числі аналізу судової практики.

Окрім того, колегією суддів враховується, що ВПВС зауважила у справі № 922/1964/21, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 року у справі № 904/4507/18.

Таким чином, зважаючи на конкретні обставини справи, принцип змагальності сторін та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, а саме їх дійсність, необхідність, обґрунтованість та розумність їх розміру; ураховуючи, що позиція представника позивача, викладена у відзиві на апеляційну скаргу не є значно відмінною, від позиції, викладеної у позовній заяві, не потребує вивчення великого обсягу фактичних даних; приймаючи до уваги, що адвокат Вакулюк В.О. не брав участі в судовому засіданні; враховуючи поглинання наданих послуг, зокрема ознайомлення з доводами апеляційної скарги та складання відзиву на апеляційну скаргу, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що розмір 10500, 00 грн., визначених адвокатом є завищеним, а тому підлягає зменшенню до суми 4500, 00 грн.

Керуючись ст.ст. 123, 126, 129, 221, 233, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Ковельська оптово-торгова база" про ухвалення додаткового рішення у справі №903/1251/23 (903/187/24) задоволити частково.

2. Стягнути з Адвокатського об`єднання "Рівненська правова компанія" (33013, Рівненська обл., м. Рівне, вул. Кавказька, 3, ЄДРПОУ 40455885) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ковельська оптово-торгова база" (37840, Полтавська обл., Лубенський р-н, с. Ковалі, вул. Миру, 68, код ЄДРПОУ 38527562) 4500, 00 грн. (чотири тисячі п`ятсот гривень) витрат на професійну правничу допомогу, понесених в суді апеляційної інстанції.

3. Господарському суду Волинської області видати наказ.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення до Верховного Суду, відповідно до ст.ст. 287-291 ГПК України.

5. Справу повернути до Господарського суду Волинської області.

Повний текст постанови складений "10" жовтня 2024 р.

Головуючий суддя Розізнана І.В.

Суддя Павлюк І.Ю.

Суддя Грязнов В.В.