Постанова

від 01.10.2024 по справі 917/2139/23

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2024 року м. Харків Справа № 917/2139/23

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Слободін М.М., суддя Гетьман Р.А. , суддя Шутенко І.А.

за участю секретаря судового засідання Бєлкіній О.М.

за участю представників сторін:

позивача не з`явився

відповідача Пшенишна В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ТОВ Кашкан Логістик (1901П/1) на рішення господарського суду Полтавської області від 04.07.2024 у справі № 917/2139/23 (повний текст якого складено та підписано в приміщенні господарського суду Полтавської області 15.07.2024 суддею Безрук Т.М.)

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю Джорджіан Алко Груп

до Товариства з обмеженою відповідальністю Кашкан Логістик

про стягнення 68316,77 доларів США

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Джорджіан Алко Груп з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Кашкан Логістик про стягнення 68316,77 доларів США за Контрактом на поставку товарів № 01/06/20/1 від 01.06.2020, з яких 58390,40 доларів США основного боргу та 9926,37 доларів США штрафних санкцій.

Позов обґрунтовує неналежним виконанням відповідачем обов`язку щодо своєчасної та в повному обсязі оплати поставленого товару за укладеним сторонами Контрактом на поставку товарів № 01/06/20/1 від 01.06.2020.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 04.07.2024 у справі № 917/2139/23 позов задоволено частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «КАШКАН ЛОГІСТИК» (адреса 39800, Полтавська обл., м. Горішні Плавні, вул. Строни, буд. 5-А; ідентифікаційний код 36965823) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЖОРДЖІАН АЛКО ГРУП» (адреса 4600, Грузія, м. Кутаїсі, вул. Чечелашвілі, 3-ій провулок, буд. № 4; ідентифікаційний код ІПН 412719312) 5533 доларів США 94 цента пені, 3013 грн 49 коп. відшкодування витрат з оплати судового збору.

В іншій частині у позові відмовлено.

ТОВ Кашкан Логістик із вказаним рішенням суду першої інстанції не погодилось та звернулось до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Полтавської області від 04.07.2024 у справі № 917/2139/23 в частині задоволення позовної вимоги про стягнення пені у розмірі 5533,94 дол. США та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що враховуючи положення статей 192, 533 Цивільного кодексу України, статей 1 та 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" максимальний розмір пені пов`язаний із розміром облікової ставки Національного банку України, а оскільки чинне законодавство не передбачає встановлення Національним банком України облікової ставки для іноземної валюти, пеня має обчислюватися та стягуватися за судовими рішеннями лише у національній валюті України гривні. На думку апелянта. при розрахунку пені її слід було перевести у гривню із застосування обмежень розміром облікової ставки Національного банку України. При цьому, відповідач в обґрунтування зазначеного твердження посилається на висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 06.03.2019 у справі N° 916/4692/15 та від 01.04.2015 у справі N2909/660/14. Проте, на думку апелянта, місцевий господарський суд дійшов помилкового висновку про те, що якщо умовами кредитного договору передбачена пеня в установленому розмірі від суми простроченого платежу, то разом зі стягненням заборгованості в іноземній валюті суд має право стягнути й пеню в іноземній валюті.

Також вказує на те, що підписанням Угоди про зарахування зустрічних однорідних вимог від 01.072021 сторони дійшли згоди щодо зарахування зустрічних однорідних вимог, та щодо відсутності з боку відповідача заборгованості перед позивачем за Контрактом у розмірі - 58252,40 дол. США. Крім того, умовами даної угоди сторони погодили відсутність жодних претензій одна до одної, отже, жодні претензії, в тому числі і претензії щодо сплати штрафних санкцій (пені) у сторін одна до одної. На зазначену обставину суд першої інстанції не звернув уваги.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.08.2024 року сформовано склад колегії суддів Східного апеляційного господарського суду: головуючий суддя Слободін М.М., суддя Гетьман Р.А., суддя Россолов В.В.

Ухвалою Східного апеляційного господарського від 12.08.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ Кашкан Логістик (1901П/1) на рішення господарського суду Полтавської області від 04.07.2024 у справі № 917/2139/23 та призначено справу до розгляду на 01.10.2024 о 12:00 год.

Також даною ухвалою встановлено позивачу строк для подання відзиву на апеляційну скаргу протягом 10 днів (з урахуванням вимог ст. 263 ГПК України) з дня вручення даної ухвали.

Позивач свої правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

27.09.2024 у зв`язку із відрядженням судді Россолова В.В. було здійснено повторний автоматизований розподіл даної справи, за результатами якого визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Слободін М.М., суддя Гетьман Р.А., суддя Шутенко І.А.

В судове засідання 01.10.2024 з`явився представник відповідача, який підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце його проведення повідомлений належним чином.

Відповідно до частини дванадцятої статті 270 Господарського процесуального кодексу України, неявка сторін, або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Враховуючи викладене, а також зважаючи на те, що явка представників в судове засідання 01.10.2024 судом обов`язковою не визнавалась, у справі матеріалів достатньо для розгляду справи по суті, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу відповідача в даному судовому засіданні за відсутністю представника позивача.

Відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, а також доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.

Як свідчать матеріали справи та було правильно встановлено місцевим господарським судом, між Товариством з обмеженою відповідальністю «Кашкан Логістик», покупцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Джорджіан Алко Груп», продавцем, було укладено Контракт на поставку товарів № 01/06/20/1 від 01 червня 2020 року (далі Контракт № 01/06/20/1), відповідно до пункту 1.1 якого продавець (виробник) зобов`язується продати покупцеві, а покупець зобов`язується придбати товар у продавця (виробника) відповідно до умов. встановлених цим Контрактом.

Пунктом 1.4. Контракту № 01/06/20/1 встановлено, що продавець (виробник), в разі прийняття замовлення до виконання, зобов`язаний протягом 3-х денного терміну здійснити акцепт оферти шляхом оформлення специфікації та попереднього рахунку на партію товару (далі «Специфікація», «Попередній рахунок»).

Згідно з пунктом 1.5. Контракту № 01/06/20/1 покупець після отримання специфікації зобов`язаний протягом 3-х денного терміну направити продавцю (виробникові) підписану специфікацію на поставку товару, після чого замовлення вважається узгодженим сторонами і обов`язковим до виконання.

Відповідно до пункту 4.1. Контракту № 01/06/20/1 ціна товару, що підлягає оплаті покупцем (далі Купівельна ціна), визначається на підставі Додатку № 1, з урахуванням можливих змін відповідно до п.п. 1.2. та 1.6. цього Контракту, вказується в Специфікації (п. 1.4.), підтверджується покупцем (п. 1.5.) і відбивається в усіх товаросупровідних документах.

Як зазначено у пункті 1.4 та пункті 4.2 Контракту № 01/06/20/1, умови платежу вказуються в Специфікації і в Попередньому рахунку (п. 1.4.) по кожній партії поставленого товару, з урахуванням номенклатури товару (п. 4.2. Контракту).

Згідно з пунктом 4.4 Контракту № 01/06/20/1 покупець зобов`язаний здійснювати платіж за погодженою сторонами ціною і термінами, вказаними в Специфікації і Попередньому рахунку.

Згідно з частиною 1 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини 6 статті 265 Господарського кодексу України До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Згідно зі статтею 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором не встановлено інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Як свідчать матеріали справи, 21.10.2020 позивач (продавець) виставив відповідачу (покупцю) попередній рахунок (proforma-invoice) № 1 від 21.10.2020 на оплату товару в загальній сумі 126472,80 доларів США та з умовами поставки: FCA «Free Carrier» «ИНКОТЕРМС 2010», за адресою: 4806, Грузия, село Греми, Кварельский муниципалитет, Кахетинский регион. (а.с.24).

Позивач у позові та відповідач у відзиві визнають, що сторони погодили специфікацію № 2 від 21.10.2020 до Договору (а.с.25).

Згідно із Специфікацією № 2 сторони дійшли згоди про таке:

- умова поставки товару: FCA «Free Carrier» «Інкотермс 2010», за адресою: 4806, Грузія, село Гремі, Кварельського муніціпалітету, Кахетинський регіон;

- погоджена вартість Товару 126472,80 доларів США;

- умови оплати: 50% - передоплати, 50% - з відстрочкою платежу в 60 календарних днів з дати прийому товару. Датою прийому/передачі товару вважається, дата (CRM) товарно-транспортної накладної.

- строк поставки: протягом 30 календарних днів, з моменту надходження передоплати (грошових коштів) на рахунок продавця (виробника) за партію товару.

Позивач у позові вказує, що відповідач здійснив попередню оплату товару на суму 63110,40 Доларів США.

В підтвердження вказаного позивач надав випискою банку з рахунку (а.с.153-155, з перекладом а.с.156-157), в якій зазначено про зарахування на рахунок позивача таких оплат від відповідача:

29994,00 доларів США за платіжним документом від 27.11.2020 (а.с.155 на звороті),

14943,00 доларів США за платіжним документом від 28.11.2020 (а.с.156),

14943,00 доларів США за платіжним документом від 08.12.2020 (а.с.156 на звороті),

3230,40 доларів США, за платіжним документом від 12.12.2020 (а.с.156 на звороті).

Як зазначає позивач, покупець недоплатив 126,00 доларів США до 50% передоплати, відповідно Попереднього рахунку № 1 від 21 жовтня 2020 року.

Відповідач у відзиві на позовну заяву вказує, що він сплатив позивачу передплату за товар в розмірі 50 % його вартості, що становить 63236,40 доларів США, за наступними платіжними дорученнями:

№ 3JBKLKB від 20.11.2020р. на суму 30 000,00 доларів США (а.с.78);

№ 4JBKLKB від 27.11.2020р. на суму 15 000,00 доларів США (а.с.78 на звороті);

№ 5JBKLKС від 07.12.2020р. на суму 15 000,00 доларів США (а.с.79);

№ 6JBKLKС від 11.12.2020р. на суму 3236,40 доларів США (а.с.79 на звороті);

Також позивач у позові і відповідач у відзиві на позов визнають ту обставину, що товар за цією специфікацією не був поставлений покупцю, а також обставину, що надалі сторони Контракту домовилися про зміну умов поставки товару та його вартості таким чином.

Позивач та відповідач уклали Додаток № 2 до Контракту а.с.31-32), яким визначено:

- нова вартість одиниць товару;

- умови поставки: товар поставляється на умовах DAP «Delivered At Point» («Поставка в пункті» вказана назва місця призначення) «ІНКОТЕРМС 2010» за адресою 52005, Україна, Дніпропетровська область, Дніпровський район, смт.Слобожанське, вул.Мічуріна, 15.

Згідно з виставленим продавцем Попереднім рахунком (proforma-invoice) № 1-1 від 03.03.2021р. (а.с.34) загальна вартість партії товару становить 135 688,80 доларів США.

Поставка вказаного товару була поділена на 4 партії.

На кожну партію товару продавець виставив рахунки-фактури та складені специфікації:

рахунок-фактура № 1 від 04.03.2021р. на суму 35 220,00 доларів США та специфікація: № 1 від 04.03.2021р. на суму 35 220,00 доларів США (а.с. 35, 36),

рахунок-фактура № 2 від 04.03.2021р. на суму 36 105,60 доларів США специфікація № 2 від 04.03.2021р. на суму 36 105,60 доларів США (а.с.37, 38),

рахунок-фактура № 3 від 04.03.2021р. на суму 36 062,40 доларів США специфікація № 3 від 04.03.2021р. на суму 36 062,40 доларів США (а.с.39, 40),

рахунок-фактура № 4 від 04.03.2021р. на суму 28 300,80 доларів США та специфікація № 4 від 04.03.2021р. на суму 28 300,80 доларів США (а.с.41, 42).

У вищенаведених специфікаціях сторони погодили нові умови поставки та оплати товару:

- товар поставляється на умовах: DAP «Delivered At Point» («Поставка в пункті» вказана назва місця призначення) «ІНКОТЕРМС 2010» за адресою 52005, Україна, Дніпропетровська область, Дніпровський район, смт. Слобожанське, вул. Мічуріна, 15;

- умови оплати: 50% - передоплати, 50% - з відстрочкою платежу в 60 календарних днів з дати прийому «Товару».

Позивач здійснив поставки товару відповідачу такими партіями:

- на суму 35 220,00 доларів США за Міжнародною товарно-транспортною накладною від 15.03.2021 (а.с.46, 85);

- на суму 36 105,60 доларів США за Міжнародною товарно-транспортною накладною від 15.03.2023 (а.с.49, 84);

- на суму у розмірі 36 062,40 доларів США за Міжнародною товарно-транспортною накладною від 05.04.2021 (а.с.55, 86).

- на суму у розмірі 28 300,80 доларів США Міжнародною товарно-транспортною накладною від 05.04.2021 (а.с.52, 87).

Загальна вартість поставленого товару становить 135 688,80 доларів США.

Відповідач здійснив на користь продавця (позивача) такі плетежі:

9200,00 доларів США за платіжним дорученням № 7JBKLL3 від 09.03.2021 (а.с.76);

5000,00 доларів США за платіжним дорученням № 9JBKLL5 від 12.05.2021 (а.с.77).

Позивач у позові вказує, що відповідач здійснив часткову оплату товару на суми:

9194,00 долари США по платіжному дорученню № 4598991946 від 09.03.2021 (а.с.177 на звороті);

4994,00 долари США по платіжному дорученню № 4923964483 від 12.05.2021.

Отже, як зазначає позивач, відповідач сплатив за товар на загальну суму 77298,40 дол. США, і заборгованість становить 58390,40 дол. США. (135 688,80 дол. США - 77298,40 дол. США)

За даними відповідача він сплатив загальну суму 77436,40 дол. США, і заборгованість становила 58252,40 дол. США. (135 688,80 дол. США - 77436,40 дол. США)

Позивач у відповіді на відзив (а.с.138-143) стверджує, що у Контракті № 01/06/20/1, у розділі Банківські реквізити та підписи сторін, позивач (продавець) та відповідач (покупець) визначили та вказали у своїх реквізитах систему міжнародного переказу SWIFT. Прицьому позивач зазначає, що всупереч умовам п. 4.3. Контракту відповідач обрав тип комісії «BEN», за яким комісії покладаються на одержувача платежу, а за умовами Контракту відповідач мав обрати тип комісії при здійсненні SWIFT платежу «SHA».

Разом з цим, як зазначає відповідач у відзиві на позовну заяву (а.с.70-74), наданмии ним суду платіжними дорученнями підтверджується сума, що була перерахована отримувачу коштів, в загальному розмірі 77436,40 дол. США. Комісія за переказ була утримана банком з покупця окремо в межах договору банківського рахунку. Відповідач вважає, що вказана у платіжних документах позивача сума з урахуванням утриманої банківської комісії обслуговуючого банку позивача.

Відповідно до пункту 4.3. Контракту № 01/06/20/1 всі платежі за товар здійснюються покупцем в доларах США, банківським переказом на рахунок, вказаний продавцем в цьому Контракті. При цьому, всі банківські платежі і/або витрати, пов`язані з банком покупця, несе і оплачує покупець. Всі банківські платежі і/ або витрати, пов`язані з банком продавця, несе і оплачує продавець.

Як правильно встановив місцевий господарський суд, умовами Контакту не визначено типу комісії, який має обрати покупець при здійсненні платежів, а тому твердження позивача, що відповідач обрав не той тип комісії (тип комісії «BEN», замість передбаченої «SHA»), та що ця комісія вказана у Контракті, не відповідають матеріалам справи.

Місцевим господарським судом було досліджено матеріали справи та встановлено, що з урахуванням усіх платежів на адресу продавця, покупець (відповідач) сплатив 77 436,40 доларів США, а залишок суми, що мала бути сплачена покупцем, становила 58 252,40 доларів США.

Отже, місцевий господарський суд визнав доведеним твердження відповідача про існування боргу станом на 01.07.2021 саме в сумі 58252,40 дол. США, оскільки докази, надані на підтвердження цих обставин, є більш вірогідними, а належних доказів на їх спростування позивач суду не надав. При цьому, як вже зазначалося, рішення місцевого господарського суду в частині основної заборгованості відповідачем не оскаржується.

Крім того, між відповідачем (Сторона 1 за Угодою про зарахування зустрічних однорідних вимог) та позивачем (Сторона 2 за Угодою про зарахування зустрічних однорідних вимог) була укладена Угода про зарахування зустрічних однорідних вимог від 1 липня 2021 року (надалі Угода про зарахування зустрічних однорідних або Угода, а.с.81).

У даній Угоді відповідно до ст. 601 Цивільного кодексу України сторони дійшли згоди зарахувати зустрічні однорідні вимоги за зобов`язаннями, указаними в п. п. 1 цієї Угоди. Відповідно до п. 1 Угоди грошові зобов`язання ТОВ «КАШКАН ЛОГІСТИК» (Україна) перед ТОВ «ДЖОРДЖІАН АЛКО ГРУП» (Грузія) за Контрактом на поставку товарів № 01/06/20/1 від 1 червня 2020 року припиняються в сумі 58 252,40 доларів США, що в еквіваленті становить 1586067,22 грн в повному обсязі.

Грошові зобов`язання ТОВ «ДЖОРДЖІАН АЛКО ГРУП» (Грузія) перед ТОВ «КАШКАН ЛОГІСТИК» (Україна) за Договором № 01/05-21 про заміну сторони у зобов`язанні від 7 травня 2021 року (а.с.82-83) припиняються в сумі 1586067,22 гривень, із залишком невиконаних грошових зобов`язань в сумі 413 932,78 гривень.

Відповідно до п. 3 Угоди про зарахування зустрічних однорідних вимог підписанням даної Угоди Сторонами свідчить про відсутність будь-яких претензій сторін одна до одної.

Таким чином, станом на 01.07.2021 сторони врегулювали всі питання поставки та оплати Товару за Контрактом та що ТОВ «КАШКАН ЛОГІСТИК» не має заборгованості перед Позивачем за Контрактом.

Місцевий господарський суд при дослідженні матеріалів справи визнав доведеною ту обставину, що у відповідача відсутня заборгованість перед позивачем та відмовив у позові в частині стягнення 58390,40 дол. США основного боргу.

Як вже зазначалося, рішення місцевого господарського суду в частині відмови у задоволенні позовної вимоги про стягнення з відповідача сторонами не оскаржується і в апеляційній скарзі відповідач не погоджується із зазначеним рішенням лише в частині стягнення з нього 9926,37 доларів США пені за прострочення оплати товару.

Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача 9926,37 доларів США, колегія суддів зазначає про таке.

Відповідно до Попереднього рахунку № 1-1 від 03 березня 2021 року, умовами оплати є: 50% - передоплати від суми попереднього рахунку за партію Товару, 50% - відстрочення платежу 60 календарних днів, з моменту передачі Товару Покупцю.

Як зазначає позивач у позовній заяві, передача 4 партії товару була здійснена 05.04.2021, а отже відповідач мав сплатити другі 50% вартість товару з відстрочкою у 60 календарних днів, з моменту передачі товару покупцю, тобто до 04.06.2021.

Отже, враховуючи дану обставину, позивач нарахував пеню за період прострочки з 05 червня 2021 року за 34 дні прострочення.

У п. 4.2. Контракту № 01/06/20/1 сторони узгодили, що умови платежу вказуються в Специфікації і в Попередньому рахунку (п. 1.4.) по кожній партії поставленого товару, з урахуванням номенклатури товару.

У Специфікаціях № 1 від 04.03.2021р. на суму 35 220,00 доларів США, № 2 від 04.03.2021р. на суму 36 105,60 доларів США, № 3 від 04.03.2021р. на суму 5 36 062,40 доларів США, № 4 від 04.03.2021р. на суму 28 300,80 доларів США сторони погодили нові умови поставки та оплати товару. Товар поставляється на умовах: DAP «Delivered At Point» («Поставка в пункті» вказана назва місця призначення) «ІНКОТЕРМС 2010» за адресою 52005, Україна, Дніпропетровська область, Дніпровський район, смт. Слобожанське, вул. Мічуріна, 15. Умови оплати: 50% - передоплати, 50% - з відстрочкою платежу в 60 календарних днів з дати прийому товару.

У Попередньому рахунку № 1-1 від 03 березня 2021 року, на який посилається позивач, також обумовлені умови оплати: 50% - передоплати від суми попереднього рахунку за партію Товару, 50% - відстрочення платежу 60 календарних днів з моменту передачі товару покупцю.

Позивач у позові зазначає, що передача 4 партії товару була здійснена 05.04.2021, проте це не підтверджується матеріалами справи.

Як свідчать відмітки митних органів на Міжнародних товарно-транспортних накладних (CRM) від 15.03.2021р. та від 05.04.2021 (а.с.84-87), товар після проходження митного контролю переданий покупцю 24.03.2021 та 12.04.2021 відповідно, що підтверджується відтисками печаток митних органів на цих товарно-транспортних накладних.

Відповідач у відзиві визнає ту обставину, що фактично товар отриманий покупцем після проходження митного контролю 24.03.2021 та 12.04.2021.

Інших доказів щодо дати доставки товару відповідачу позивач суду першої інстанції не надав.

Статтею 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Отже, як правильно зазначив місцевий господарський суд, останнім днем для здійснення оплати вартості товару є 11.06.2021, а прострочення оплати починається з 12.06.2021, та триває до 30.06.2021 (до укладення Угоди про зарахування від 01.07.2021). Отже, період прострочення складає 19 днів.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (пункт 3 частини першої статті 611 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України).

Згідно зі статтею 192 ЦК України законним платіжним засобом, обов`язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Зобов`язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні (частина перша статті 524 ЦК України).

Грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов`язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом (частини перша та третя статті 533 ЦК України).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 грудня 2018 року у справі № 757/6367/13-ц дійшла правового висновку, що оскільки виконання договірних зобов`язань в іноземній валюті не суперечить чинному законодавству України, умови договору передбачали сплату пені в установленому розмірі від суми простроченого платежу, а сторони ці умови не оспорювали, то разом зі стягненням з фізичних осіб-поручителів заборгованості в іноземній валюті суд мав право стягнути й пеню в іноземній валюті.

При цьому, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 4 липня 2018 року у справі № 761/12665/14-ц вже зауважувала, що правовий режим іноземної валюти на території України, хоча і пов`язується з певними обмеженнями в її використанні як платіжного засобу, проте не виключає здійснення платежів в іноземній валюті.

Відповідно до частин 1-3 статті 6 Цивільного кодексу України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства.

Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами.

Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Статтею 627 ЦК України встановлено свободу договору, тобто відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Верховний Суд у постанові від 03.10.2024 у справі № 922/290/24 зазначив, що особам надається право вибору: використати вже існуючі диспозитивні норми законодавства для регламентації своїх відносин або встановити для себе правила поведінки на свій розсуд. Відтак цивільний (господарський) договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, виявляє автономію волі сторін щодо врегулювання їхніх правовідносин на власний розсуд (у межах, встановлених законом), тобто є актом встановлення обов`язкових правил для сторін договору, регулятором їх відносин.

Свобода договору, як одна з принципових засад цивільного законодавства, є межею законодавчого втручання у приватні відносини сторін. Водночас сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд, крім випадків, коли такий відступ неможливий в силу прямої вказівки акта законодавства, а також якщо відносини сторін регулюються імперативними нормами.

Також Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14.11.2018 у справі №2-1383/2010 дійшла висновку, що ст. 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Отже, за відсутності обставин, що свідчать про нікчемність договору, на підставі якого подано позовну заяву, а також відомостей щодо оспорювання або визнання недійсним / неукладеним цього договору у встановленому порядку, суд має виходити з принципу правомірності цього правочину,

Згідно з частиною 4 статті 236 ГПК при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Отже оскільки Контракт № 01/06/20/1 не було визнано недійсним і зміст його умов свідчить про те, що його недійсність не встановлена законом (тобто він не є нікчемним), умови договору, зокрема про сплату пені в доларах США відповідають чинному законодавству, то місцевий господарський суд цілком правомірно стягнув з відповідача пеню в розмірі 5533,94 дол. США.

Відповідач під час розгляду справи в суді першої інстанції 04.07.2024 заявив про застосування позовної давності до вимог про стягнення пені та про необхідність обмеження пені подвійною обліковою ставкою НБУ (заяви зафіксовані у протоколі судового засідання від 04.07.2024).

Проте, як правильно зазначив місцевий господарський суд, чинне законодавство не передбачає встановлення Національним банком України облікової ставки для іноземної валюти, отже відсутні підстави для вказаного обмеження для розміру пені.

Відповідно до правового висновку Верховного Суду, який зроблено у постановах від 6 березня 2019 року у справі № 916/4692/15 та від 18 вересня 2020 року у справі №916/4693/15, таке обмеження застосовується, якщо умовами укладеного сторонами договору було передбачено, що позичальник сплачує банку пеню саме у гривнях на рівні подвійної облікової ставки Національного банку України.

Проте у даній справі умовами договору не передбачено нарахування пені у гривні, тому відсутні підстави для застосування обмеження її розміру подвійною обліковою ставкою НБУ.

Також відсутні підстави для застосування строку позовної давності до вимог про стягнення пені, оскільки це строк не пропущений.

Так, у частині 2 статті 258 Цивільного кодексу України встановлено, що позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Законом України від 30 березня 2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України доповнено пунктом 12 такого змісту:

"12. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Закон України від 30 березня 2020 року № 540-IX набрав чинності 02.04.2020.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020р. № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" було установлено карантин з 12.03.2020 на усій території України.

Зазначений карантин був скасований з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 р. постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 р. № 651.

Відповідно до розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» від 15 березня 2022 року № 2120-IX був доповнений розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України пунктом 19 такого змісту:

19.У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.

Закон України від 15 березня 2022 року № 2120-IX набрав чинності 17.03.2022.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 Про введення воєнного стану в Україні, що затверджений Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, введено воєнний стан з 24 лютого 2022 року. На сьогодні цей воєнний стан продовжується.

Отже позивач не пропустив строку позовної давності по вимогам про стягнення пені.

Враховуючи вищенаведене, за період прострочення 12.06.2021 30.06.2021 сума пені становить 5533,94 дол. США (із розрахунку 58252,40 дол. США х 0,5 % х 19 днів = 5533,94 дол. США).

Отже колегія суддів погоджується із висновком місцевого господарського суду про наявність правових підстав для стягнення з відповідача пені в розмірі 5533,94 дол. США та про відмову у позові в частині решти заявленої до стягнення пені.

Відповідач в апеляційній скарзі зазначає, що підписанням Угоди про зарахування зустрічних однорідних вимог від 01.07.2021 сторони дійшли згоди щодо зарахування зустрічних однорідних вимог, та щодо відсутності з боку відповідача заборгованості перед позивачем за Контрактом у розмірі - 58252,40 дол. США. Крім того, умовами даної угоди сторони погодили відсутність жодних претензій одна до одної, отже, жодні претензії, в тому числі і претензії щодо сплати штрафних санкцій (пені) у сторін одна до одної відсутні. На зазначену обставину суд першої інстанції не звернув уваги.

Проте колегія суддів не може погодитися із такими твердженнями апелянта, оскільки зі змісту пунктів 1 та 2 Угоди про зарахування зустрічних однорідних вимог від 01.07.2021 вбачається, що її предметом є зарахування зустрічних однорідних вимог і відповідно припинення зобов`язань за двома правочинами, а саме :

- вимоги позивача до відповідача за Контрактом на поставку товарів № 01/06/20/1 від 1 червня 2020 року на суму 58 252,40 доларів США, що потягло за собою припинення зобов`язання відповідача за даним контрактом на зазначену суму;

- вимоги відповідача до позивача за Договором № 01/05-21 про заміну сторони у зобов`язанні від 7 травня 2021 року (а.с.82-83) на суму 1586067,22 гривень, що потягло за собою припинення зобов`язання позивача за даним контрактом на зазначену суму.

Відповідно до п. 3 Угоди про зарахування зустрічних однорідних вимог підписанням даної Угоди Сторонами свідчить про відсутність будь-яких претензій сторін одна до одної.

Отже, за Угодою про зарахування зустрічних однорідних вимог від 01.07.2021, зобов`язання сторін припинилися саме за вказаними у ній правочинами і саме на зазначені в ній суми, тоді як пункт 3 даної Угоди лише резюмує відсутність жодних претензій сторін одна до одної в межах зазначених сум.

А оскільки предметом вищенаведеної Угоди не охоплюється жодна вимога позивача до відповідача про стягнення пені за Контрактом на поставку товарів № 01/06/20/1 від 1 червня 2020 року, то пункт 3 цієї Угоди цієї вимоги не стосується.

Крім того, відповідно до статті 4 ГПК України відмова від права на звернення до суду за захистом є недійсною.

Отже навіть у разі наявності в Угоді умов про відсутність жодних претензій сторін одна до одної в рамках їхніх взаємних правовідносин взагалі, це свідчило б про їх нікчемність, оскільки ці умови фактично б означало відмову сторін від права на звернення до суду щодо захисту свого права, яке може бути порушене в майбутньому.

Статтею 276 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що місцевий господарський суд, ухвалюючи оскаржуване рішення, повністю дослідив обставини, які мають значення для справи, правильноо застосував норми матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків місцевого господарського суду, а тому підстави для скасування або зміни цього рішення відсутні.

З огляду на те, що апеляційна скарга залишається без задоволення, відповідно до статті 129 ГПК України судовий збір за її подання покладається на скаржника.

Керуючись статтями 129, 270, 275, 276, 281 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ТОВ Кашкан Логістик (1901П/1) на рішення господарського суду Полтавської області від 04.07.2024 у справі № 917/2139/23 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Полтавської області від 04.07.2024 у справі № 917/2139/23 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Порядок і строки її оскарження визначені у статтях 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 11.10.2024

Головуючий суддя М.М. Слободін

Суддя Р.А. Гетьман

Суддя І.А. Шутенко