Постанова

від 03.07.2024 по справі 908/1764/20

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.07.2024 року м.Дніпро Справа № 908/1764/20

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Верхогляд Т.А. (доповідач)

суддів: Іванова О.Г., Паруснікова Ю.Б.,

секретар судового засідання Зелецький Р.Р.

представники сторін:

від скаржника: Скитиба Н.І.

інші сторони у судове засідання не з`явились

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової служби України в особі відокремленого підрозділу Головного управління ДПС у Запорізькій області на ухвалу господарського суду Запорізької області від 25.07.2023 року (повний текст ухвали складено 25.07.2023 року, суддя Сушко Л.М.) у справі №908/1764/20

за заявою Головного управління ДПС у Запорізькій області, м. Запоріжжя

до банкрута Товариства з обмеженою відповідальністю Колос Агро Трейд, м.Запоріжжя

про визнання грошових вимог в розмірі 27 617 538,20 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

29.05.2023 року до господарського суду надійшла заява Головного управління ДПС у Запорізькій області з грошовими вимогами до боржника у сумі 27 617 538, 20 грн.

Ухвалою господарського Запорізької області від 25.07.2023 року у даній справі відхилено грошові вимоги Головного управління ДПС у Запорізькій області до Товариства з обмеженою відповідальністю Колос Агро Трейд на суму 27 617 528,20 грн.

Ухвала місцевого господарського суду мотивована тим, що заявлені ГУ ДПС у Запорізькій області кредиторські вимоги до банкрута на загальну суму 27 617 528,20 грн. виникли після визнання боржника банкрутом, що суперечить ч. 1 ст. 59 Кодексу України з процедур банкрутства.

Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, Державна податкова служба України в особі відокремленого підрозділу - Головного управління ДПС у Запорізькій області звернулась до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу господарського суду скасувати; ухвалити нове рішення, яким визнати грошові вимоги Державної податкової служби України в особі відокремленого підрозділу Головного управління ДПС у Запорізькій області у розмірі 27 617 538,20 грн., (з яких 19 359 255,06 грн. зобов`язання; 5 561 632,52 грн. штрафні санкції та 2 696 650,62 грн. - пеня) та включити ці грошові вимоги до реєстру вимог кредиторів.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт зазначає наступне:

- податкова перевірка, результати якої стали підставою для заявлення кредиторських вимог, проводилась за період до порушення провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю Колос Агро Трейд, у зв`язку з чим донараховані податкові зобов`язання також нараховані за відповідні періоди;

- поза увагою місцевого господарського суду залишився період виникнення податкового боргу, отже, кредиторські вимоги ГУ ДПС у Запорізькій області обгрунтовані, оскільки вони не є такими, що додатково виникли в розумінні ст.59 Кодексу України з процедур банкрутства.

Учасники справи відзиви на апеляційну скаргу не надали, участь своїх представників у судове засідання не забезпечили.

Відповідно до ч.3 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті (ч.1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України).

Обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів доходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що ухвалою господарського суду Запорізької області від 30.07.2020 року, зокрема, відкрито провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю Колос Агро Трейд; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів; введено процедуру розпорядження майном боржника; розпорядником майна призначено арбітражного Алуфа Олексія Володимировича; зобов`язано розпорядника майна вчинити певні дії.

03.08.2020 року за №65074 у встановленому законодавством порядку оприлюднено оголошення про відкриття справи про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю Колос Агро Трейд.

Постановою господарського суду від 22.10.2020 року, зокрема, припинено процедуру розпорядження майном боржника; припинено повноваження розпорядника майна Товариства з обмеженою відповідальністю Колос Агро Трейд арбітражного керуючого Алуфа Олексія Володимировича; визнано Товариство з обмеженою відповідальністю Колос Агро Трейд банкрутом; відкрито ліквідаційну процедуру строком на дванадцять місяців; ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Сєдову Н.І. та покладено на неї повноваження керівника банкрута.

29.05.2023 року до господарського суду надійшла заява Головного управління ДПС у Запорізькій області з грошовими вимогами до боржника у сумі 27 617 538, 20 грн.

В обґрунтування своїх грошових вимог Головне управління ДПС у Запорізькій області зазначає, що станом на день подання заяви боржник має податковий борг перед бюджетом з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 8 915 197,47 грн.; з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, у розмірі 5 712 829,03 грн.; з земельного податку з юридичних осіб у розмірі 16 706,26 грн.; з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів у сумі 12 964 305,44 грн.; з екологічного податку у сумі 340,00 грн. та з адміністративних штрафів та інших санкцій у розмірі 8 160,00 грн. Загальна сума заборгованості складає 27 617 538,20 грн. (з яких 19 359 255,06 грн. - зобов`язання; 5 561 632, 52 грн - штрафні санкції та 2 696 650, 62 грн - пеня).

Податковий борг з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів виник на підставі:

- донарахування штрафних санкцій по податковому повідомленню - рішенню (форми ПН) №2697/13-01-07-04 від 10.02.2023 року у розмірі 710 598,75 грн. ППР винесено на підставі акту перевірки від 20.01.2023 року № 47/08-01-07-14/34072607;

- донарахування податкового зобов`язання та штрафних санкцій по податковому повідомленню - рішенню (форми Р) №2696/13-01-07-04 від 10.02.2023 року на суму 10 863 037,50 грн., з яких грошове зобов`язання становить 8 690 430, 00 грн. та 2 172 607, 50 грн. складають штрафні санкції. ППР винесено на підставі акту перевірки від 20.01.2023 року № 47/08-01-07- 14/34072607.

Відповідно до п. 129.1.1 пункту 129.1 статті 129 Податкового кодексу України нарахування пені розпочинається при нарахуванні суми грошового зобов`язання, визначеного контролюючим органом за результатами податкової перевірки, з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати платником податків податкового зобов`язання, визначеного цим Кодексом. Нарахована пеня становить розмір 1 390 669, 19 грн.

Податковий борг з податку на прибуток приватних підприємств виник на підставі:

- донарахування податкового зобов`язання та штрафних санкцій по податковому повідомленню - рішенню (форми Р) №2691/13-01-07-04 від 10.02.2023 року на суму 8 292 195,00 грн., з яких грошове зобов`язання становить 6 633 756, 00 грн. та 1 658 439, 00 грн. складають штрафні санкції. ППР винесено на підставі акту перевірки від 20.01.2023 року № 47/08-01-07- 14/34072607;

- донарахування штрафних санкцій по податковому повідомленню - рішенню (форми ПС) №2692/13-01-07-04 від 10.02.2023 року становить 680, 00 грн. ППР винесено на підставі акту перевірки від 20.01.2023 року № 47/08-01-07-14/34072607.

Відповідно до п. 129.1.1 пункту 129.1 статті 129 Податкового кодексу України нарахування пені розпочинається при нарахуванні суми грошового зобов`язання, визначеного контролюючим органом за результатами податкової перевірки, з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати платником податків податкового зобов`язання, визначеного цим Кодексом. Нарахована пеня становить розмір 622 322,47 грн.

Податковий борг з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, виник на підставі:

- донарахування штрафних санкцій по податковому повідомленню - рішенню (форми ПС) №2701/13-01-07-04 від 10.02.2023 року у розмірі 1 020,00 грн. ППР винесено на підставі акту перевірки від 20.01.2023 року № 47/08-01-07-14/34072607;

- донарахування податкового зобов`язання та штрафних санкцій по податковому повідомленню - рішенню (форми Р) №2699/13-01-07-04 від 10.02.2023 року у розмірі 5 030 156,40 грн., з яких грошове зобов`язання становить 4 024 125,12 грн. та 1 006 031,28 грн. складають штрафні санкції. ППР винесено на підставі акту перевірки від 20.01.2023 року № 47/08-01-07- 14/34072607.

Відповідно до п.129.1.1 пункту 129.1 статті 129 Податкового кодексу України нарахування пені розпочинається, при нарахуванні суми грошового зобов`язання, визначеного контролюючим органом за результатами податкової перевірки, з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати платником податків податкового зобов`язання, визначеного цим Кодексом. Нарахована пеня становить розмір 681 652, 63 грн.

Податковий борг з земельного податку з юридичних осіб виник на підставі:

- донарахування штрафних санкцій по податковому повідомленню - рішенню (форми ПС) №2703/13-01-07-04 від 10.02.2023 року у розмірі 1 020,00 грн. ППР винесено на підставі акту перевірки від 20.01.2023 року №47/08-01-07-14/34072607;

- донарахування податкового зобов`язання та штрафних санкцій по податковому повідомленню - рішенню (форми Р) №2702/13-01-07-04 від 10.02.2023 року у розмірі 13 679,93 грн., з яких грошове зобов`язання становить 10 943, 94 грн. та 2 735,99 грн. складають штрафні санкції. ППР винесено на підставі акту перевірки від 20.01.2023 року № 47/08-01-07-14/34072607.

Відповідно до п. 129.1.1 пункту 129.1 статті 129 Податкового кодексу України нарахування пені розпочинається, при нарахуванні суми грошового зобов`язання, визначеного контролюючим органом за результатами податкової перевірки, з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати платником податків податкового зобов`язання, визначеного цим Кодексом. Нарахована пеня становить розмір 2 006,33 грн.

Податковий борг з екологічного податку виник на підставі:

- донарахування штрафних санкцій по податковому повідомленню - рішенню (форми ПС) №2698/13-01-07-04 від 10.02.2023 року у розмірі 340,00 грн. ППР винесено на підставі акту перевірки від 20.01.2023 року № 47/08-01-07-14/34072607.

Податковий борг з адміністративних штрафів та інших санкцій виник на підставі:

- донарахування штрафних санкцій по податковому повідомленню - рішенню (форми ПС) №2704/13-01-07-04 від 10.02.2023 року у розмірі 8 160,00 грн. ППР винесено на підставі акту перевірки від 20.01.2023 року № 47/08-01-07-14/34072607.

Відхиляючи грошові вимоги ГУ ДПС у Запорізькій області, місцевий господарський суд виходив з того, що оскільки податкові повідомлення-рішення відносно боржника у справі прийняті ГУ ДПС у Запорізькій області 10.02.2023 року, то згідно з частиною 57.3 статті 57 Податкового кодексу України грошове зобов`язання боржника щодо сплати податкових платежів за цими податковими повідомленнями-рішеннями настає з наступного дня, що настає за днем їх отримання, тобто, не раніше 11.02.2023 року; водночас, постанова про визнання боржника банкрутом у даній справі винесена судом 22.10.2020 року, тому враховуючи вимоги статті 59 Кодексу України з процедур банкрутства, у банкрута не виникає обов`язку зі сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), котрі нараховані після моменту визнання боржника банкрутом, крім витрат, безпосередньо пов`язаних із здійсненням ліквідаційної процедури.

Проте, колегія суддів апеляційного суду вважає такі висновки суду першої інстанції безпідставними та помилковими.

Так, за змістом статті 1 Кодексу України з процедур банкрутства грошовим зобов`язанням є зобов`язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України, зокрема до грошових зобов`язань належать також зобов`язання щодо сплати податків, зборів (обов`язкових платежів).

Кредитор - юридична або фізична особа, а також контролюючий орган, уповноважений відповідно до Податкового кодексу України здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у межах своїх повноважень, та інші державні органи, які мають вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника, а також адміністратор за випуском облігацій, який відповідно до Закону України "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки" діє в інтересах власників облігацій, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника; забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких до боржника або іншої особи забезпечені заставою майна боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли після відкриття провадження у справі про банкрутство (ст. 1 КУзПБ).

Визначення статусу вимог кредитора (конкурсні чи поточні) пов`язується безпосередньо з моментом виникнення цих вимог. При цьому набуття статусу кредитора у справі про банкрутство законодавець пов`язує з наявністю у особи (як фізичної, так і юридичної) грошових вимог до боржника, поданих у встановленому законом порядку, та прийняття судом відповідної ухвали про повне або часткове визнання її вимог.

Порядок виникнення грошових зобов`язань щодо сплати податків та зборів визначений Податковим кодексом України (далі - ПК України), положеннями пунктів 1.1. та 1.3 статті 1 якого унормовано, що цей Кодекс регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства. Цей Кодекс не регулює питання погашення податкових зобов`язань або стягнення податкового боргу з осіб, на яких поширюються судові процедури, визначені Кодексом України з процедур банкрутства, з банків, на які поширюються норми Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", проведення комплексних перевірок з метою виявлення фінансових рахунків та погашення зобов`язань зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (крім особливостей функціонування єдиного рахунку, подання звітності щодо суми нарахованого єдиного внеску), зборів на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій.

Верховний Суд у складі палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 14.06.2023 року у справі № 904/5743/20 дійшов висновку про те, що з огляду на положення статей 45 - 47 Кодексу України з процедур банкрутства, податковий орган, так само як і інші конкурсні кредитори, повинен подати до господарського суду вимоги до боржника щодо його грошових зобов`язань по сплаті податків і зборів, що виникли до дня відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство разом з документами, що ці зобов`язання підтверджують, а господарський суд зобов`язаний розглянути всі вимоги та заперечення проти них на підставі поданих кредитором і боржником документів, оцінити правомірність цих вимог незалежно від наявності в адміністративному суді спору щодо неузгодженого податкового зобов`язання, з якого сформована кредиторська вимога податкового органу.

Слід також зазначити, що норми Кодексу України з процедур банкрутства не містять заборони кредитору заявляти конкурсні вимоги до боржника у ліквідаційній процедурі. Аналогічні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 25.07.2023 року у справі № 922/5231/21, постанові судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.06.2023 року у справі № 904/5743/20.

Податковий кодекс України дає визначення грошового зобов`язання, яке є спеціальним для цілей податкового законодавства, а саме - грошове зобов`язання платника податків - це сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податкове зобов`язання та/або інше зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності та пеня (п. 14.1.39. ПК України).

Пункт 14.1.156. ПК України визначає, що податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк), та/або сума коштів, сформована за рахунок податкових пільг, що були використані платником податків не за цільовим призначенням чи з порушенням порядку їх надання, встановленим цим Кодексом та/або Митним кодексом України.

У постанові від 15.12.2020 року у справі № 904/1693/19 Великою Палатою Верховного Суду викладено правовий висновок про те, що аналіз приписів податкового законодавства, в тому числі положень підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14, пункту 56.18 статті 56, пункту 57.3 статті 57 та інших положень ПК України, дає змогу дійти висновку про те, що грошове зобов`язання платника податків для цілей здійснення адміністрування податків та зборів може існувати як узгоджене зобов`язання, набувши статусу податкового боргу після настання моменту його сплати, що надає податковому органу можливість здійснення заходів щодо стягнення суми такого зобов`язання, а також як неузгоджене зобов`язання, коли грошове зобов`язання існує, але заходи щодо адміністрування податків та зборів податковими органами не вживаються. Однак неузгодженість суми грошового зобов`язання не означає, що зобов`язання не існує або може не враховуватися при зверненні із заявою про визнання кредиторських вимог відповідно до приписів законодавства про банкрутство.

В податковому законодавстві податковий обов`язок включає в себе обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи (п. 36.1. ст. 36 ПК України).

Податковий обов`язок виникає у платника податку з моменту настання обставин, з якими цей Кодекс та закони з питань митної справи пов`язує сплату ним податку (п. 37.2. ст. 37 ПК України).

Відповідно до підпунктів 16.1.3, 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України, платник податків зобов`язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Податкова декларація, розрахунок, звіт (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючим органам у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата грошового зобов`язання, у тому числі податкового зобов`язання або відображаються обсяги операції (операцій), доходів (прибутків), щодо яких податковим та митним законодавством передбачено звільнення платника податку від обов`язку нарахування і сплати податку і збору, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку, а також суми нарахованого єдиного внеску (п. 46.1. ст. 46 ПК України).

Пунктами 49.1., 49.2. статті 49 ПК України передбачено, що податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків. Платник податків зобов`язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період, в якому виникають об`єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є. Цей абзац застосовується до всіх платників податків, в тому числі платників, які перебувають на спрощеній системі оподаткування обліку та звітності.

Слід зауважити, що пунктом 54.1. ПК України визначено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

Платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом (п. 57.1 ст. 57 ПК України).

Отже, можна дійти висновку, що наведені вище норми свідчать про наступні етапи податкового обов`язку платника податку за загальним правилом: виникнення об`єкту оподаткування, обчислення платником суми податкового зобов`язання, подання декларації, сплата податку у визначені податковим законодавством строки.

У постанові Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду від 27.09.2022 року у справі №380/7694/20 наведено висновок, що "за загальним правилом обов`язок з обчислення суми податкового зобов`язання і зазначення такої у відповідній податковій декларації покладено на платників податків (крім випадків, передбачених ПК України). Строк для сплати податкового зобов`язання становить 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації (крім випадків, встановлених цим Кодексом). Якщо під час проведення перевірки контролюючий орган встановить порушення платником податків вимог податкового законодавства, що призвело до заниження у податковому (звітному) періоді суми податкового зобов`язання з відповідного податку та/або збору, обов`язок з визначення суми такого заниження покладено на контролюючий орган. За змістом статті 58 ПК України визначення контролюючим органом такої суми відбувається за кожним видом податку та/або збору шляхом надіслання (вручення) податкового повідомлення-рішення, у якому також у випадках, визначених ПК України, визначається сума штрафних (фінансових) санкцій (штрафів). Така сума коштів, до якої входить сума податкового зобов`язання та сума штрафних (фінансових) санкцій, є грошовим зобов`язанням платника податків."

З наведеного колегія суддів доходить висновку, що за добросовісного виконання платником податків наведених вище етапів податкового обов`язку, платник податків уникає наслідків порушення податкового законодавства (зокрема, покладення на нього штрафних санкцій, визначених ПК України), а податковий орган, в свою чергу, може належно виконати свій обов`язок з реєстрації, перевірки та обліку платників податків тощо.

Разом з тим, у випадку, коли платник податку в установлені строки не подає декларації або дані перевірок свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов`язань, контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань та надіслати платнику податків податкове повідомлення-рішення про обов`язок платника податків сплатити суму грошового зобов`язання.

Положеннями пункту 58.1 статті 58 ПК України передбачено, що контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення, якщо сума грошового зобов`язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу.

Зазначена стаття встановлює загальні підстави і порядок надсилання податкового повідомлення-рішення і не пов`язує із цією дією виникнення податкового зобов`язання у платника податку (п. 6.15, 6.16. постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.12.2020 року у справі № 904/1693/19).

Положеннями податкового законодавства визначено обов`язок платника податків подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є, за кожний встановлений Податковим кодексом України звітний період, в якому виникають об`єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню та обов`язок самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого ПК України для подання податкової декларації.

Отже, для цілей розгляду грошових вимог податкового органу до боржника у справі про банкрутство та кваліфікації їх як конкурсних чи поточних, моментом виникнення грошових вимог податкового органу в розумінні Кодексу України з процедур банкрутства слід вважати перший день несплати боржником податку, що настає за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого Податковим кодексом України для подання податкової декларації за відповідним податком.

Вищенаведені висновки про застосування норм права, що регулюють спірні правовідносини, викладені в постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 17.01.2024 року у справі № 903/51/20.

Відповідно до ч. 4 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України), при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

В силу ч. 1 ст. 281 ГПК України суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги ухвалює судові рішення у формі постанов згідно з вимогами, встановленими статтею 34 та главою 9 розділу III цього Кодексу, з урахуванням особливостей, зазначених у цій главі.

За наведених обставин колегія суддів апеляційного суду не погоджується з висновком суду першої інстанції про відхилення грошових вимог податкового органу з тих підстав, що грошове зобов`язання боржника щодо сплати податкових платежів за податковими повідомленнями-рішеннями настає з наступного дня, що настає за днем їх отримання, тобто в цій справі - вже після визнання Товариства з обмеженою відповідальністю Колос Агро Трейд банкрутом.

У даному випадку слід встановити момент виникнення грошових вимог податкового органу за кожним несплаченим боржником та заявленим контролюючим органом податком, який (момент) пов`язується із першим днем несплати боржником податку, що настає за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого Податковим кодексом України, для подання податкової декларації.

Зі змісту заяви Головного управління ДПС у Запорізькій області з грошовими вимогами до боржника та доданих до неї доказів вбачається, що терміном сплати боржником:

- з податку на додану вартість ( податкове повідомлення рішення (форми Р) №2696/13-01-07-04 від 10.02.2023 року на суму 8 690 430, 00 грн - основне зобов`язання ), є період з січня 2018 року по травень 2020 року.

- з податку на прибуток приватних підприємств ( податкове повідомлення рішення (форми Р) №2691/13-01-07-04 від 10.02.2023 року на суму 6 633 756, 00 грн - основне зобов`язання) є період 2018-2019 років.

- з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки ( податкове повідомлення рішення (форми Р) №2699/13-01-07-04 від 10.02.2023 на суму 4 024 125, 12 грн - основне зобов`язання), є період з 1 кварталу 2018 року по 2 квартал 2020 року.

- з земельного податку з юридичних осіб ( податкове повідомлення рішення (форми Р) №2702/13-01-07-04 від 10.02.2023 на суму 10 943, 94 грн - основне зобов`язання), є період з січня 2018 року по серпень 2020 року.

Відтак, за вказаними податковими повідомленнями-рішеннями податкові зобов`язання боржника зі сплати податків виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю Колос Агро Трейд, тобто грошові вимоги кредитора на вказану суму виникли до визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури, відповідно, вони підлягають визнанню в ліквідаційній процедурі.

Також підлягає визнанню нарахована кредитором у відповідності до п.п. 129.1.1. п. 129.11 ст. 129 ПК України в період з січня 2018 року по грудень 2019 року, тобто до відкриття провадження у справі про банкрутство, пеня з податку на додану варітсть в сумі 1 390 669, 19 грн, нарахована за 2018 рік пеня з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 622 322, 47 грн, нарахована з 1 кварталу 2018 року по 4 квартал 2019 року пеня з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки в сумі 681 652, 63 грн, нарахована в період з січня 2018 року по грудень 2019 року пеня з земельного податку в сумі 2 006, 33 грн.

Що стосується заявлених до визнання кредитором штрафних санкцій: за порушення податкового законодавства з податку на додану варість у сумі 710 598, 75 грн та 2 172 607, 50 грн, то як вбачається з матеріалів справи вони застосовані до боржника шляхом прийняття податковим органом податкових повідомлень-рішень: (форми Р) № 2696/13-01-07-04 від 10.02.2023 року; (форми ПН) № 2697/13-01-07-04 від 10.02.2023 року, тобто після відкриття провадження у справі про банкрутство та визнання боржника банкрутом.

З цих же підстав не підлягають визнанню заявлені кредитором штрафні санкції з податку на прибуток приватних підприємств у сумі 1 659 119, 00 грн., застосовані до боржника шляхом прийняття податковим органом податкових повідомлень-рішень: (форми Р) № 2691/13-01-07-04 від 10.02.2023 року та (форми ПС) № 2692/13-01-07-04 від 10.02.2023 року; з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки у сумі 1 007 051, 28 грн., застосовані до боржника шляхом прийняття податковим органом податкових повідомлень-рішень (форми ПС) № 2701/13-01-07-04 від 10.02.2023 року та (форми Р) № 2699/13-01-07-04 від 10.02.2023 року; з земельного податку у сумі 3 755, 99 грн., застосовані до боржника шляхом прийняття податковим органом податкових повідомлень-рішень (форми ПС) № 2703/13-01-07-04 від 10.02.2023 року та (форми Р) № 2702/13-01-07-04 від 10.02.2023 року; з екологічного податку у сумі 340, 00 грн., застосовані до боржника шляхом прийняття податковим органом податкового повідомлення-рішення (форми ПС) № 2698/13-01-07-04 від 10.02.2023 року; адміністративні штрафи та інші санкції у сумі 8 160, 00 грн., застосовані до боржника шляхом прийняття податковим органом податкового повідомлення-рішення (форми ПС) № 2704/13-01-07-04 від 10.02.2023 року.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 41 Кодексу України з процедур банкрутства мораторій на задоволення вимог кредиторів - це зупинення виконання боржником грошових зобов`язань і зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), строк виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов`язань та зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), застосованих до дня введення мораторію.

Мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з відкриттям провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду. Ухвала є підставою для зупинення вчинення виконавчих дій. Про запровадження мораторію розпорядник майна повідомляє відповідний орган державної виконавчої служби, приватного виконавця, у якого перебуває виконавче провадження на виконанні.

Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів: забороняється стягнення на підставі виконавчих та інших документів, що містять майнові вимоги, у тому числі на предмет застави, за якими стягнення здійснюється в судовому або в позасудовому порядку відповідно до законодавства, крім випадків перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від продажу майна боржника), перебування майна на стадії продажу з моменту оприлюднення інформації про продаж, а також у разі виконання рішень у немайнових спорах; забороняється виконання вимог, на які поширюється мораторій; не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов`язань із задоволення всіх вимог, на які поширюється мораторій; зупиняється перебіг позовної давності на період дії мораторію; не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання, три проценти річних від простроченої суми тощо.

Кредитором у даній справі застосовані до боржника штрафні санкції на суму 5 561 632,52 грн. під час дії мораторію, що суперечить ч. 3 ст. 41 Кодексу України з процедур банкрутства та є підставою для відхилення грошових вимог кредитора в цій частині.

Як передбачено п. 6 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Згідно ч. 1 ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) нез`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

В результаті нез`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням норм матеріального права, у зв`язку з чим його належить скасувати та ухвалити нове рішення про часткове задоволення заявлених скаржником вимог.

Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на боржника.

Керуючись ст.ст. 269, 275, 277, 281-283 Господарського процесуального кодексу України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області задовольнити частково.

Ухвалу господарського суду Запорізької області від 25.07.2023 року у справі №908/1764/20 скасувати.

Ухвалити нове рішення.

Визнати грошові вимоги Головного управління Державної податкової служби у Запорізькій області до Товариства з обмеженою відповідальністю Колос Агро Трейд в розмірі 22 055 905,68 грн., з яких - 19 359 255,06 грн. зобов`язання, 2 696 650,62 грн. пеня.

Грошові вимоги Головного управління Державної податкової служби у Запорізькій області до Товариства з обмеженою відповідальністю Колос Агро Трейд в розмірі 5 561 632,52 грн. (штраф) - відхилити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 11.10.2024 року.

Головуючий суддя: Т.А. Верхогляд

Суддя: О.Г.Іванов

Суддя: Ю.Б. Парусніков